Geum.ru

Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400

Вид материалаДокументы

Содержание


Співак в. і.
Навчально-методичне забезпечення
Співак в.і., коваленко о.о., мороз н.м.
Подобный материал:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   35

Таким чином, будь-які спостерігачі стали «офіційними» і ця назва увійшла до всіх діючих виборчих законів, зокрема таких, як «Про вибори Президента України» (статті 18,38,39, 42, 43, 44), «Про вибори Депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (статті 21,45) і «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» (статті 14, 27, 36). Також у Законі України «Про Центральну виборчу комісію» (статті 4,13, 14, 15, 17).

266

267

ДАВИДОВР.К.

Однак, аналіз виборчого законодавства зарубіжних країн свідчить про відсутність у ньому поняття «офіційні спостерігачі». Тому, виходячи з недоцільності вживання в українському законодавстві такого словосполучення, Центральна виборча комісія цілком слушно запропонувала в проекті нового Закону України «Про вибори народних депутатів України» назву «спостерігач* як узагальнюючий термін. Під ним слід мати на увазі спостерігачів як від партій, виборчих блоків, кандидатів у депутати, так і від іноземних держав і міжнародних організацій.

Як зазначалося, у нормативно-правовому регулюванні інституту спостерігачів існують певні недоречності. Однією із них є те, що на даний час в Україні діють два нормативні акти, присвячені статусу спостерігачів. Так, у згадуваній статті ЗО Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 року говориться, що статус «офіційних спостерігачів визначається положенням, яке затверджується Верховною Радою України». І таке Положення про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій України та кандидатів у депутати на виборах народних депутатів України затверджене постановою Верховної Ради України від 13 січня 1998 року № 8.

Цікаво, що майже у той самий період, а точніше 17 грудня

1997 року, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Центральну виборчу комісію», у статті 14 якого говориться, що Центральна виборча комісія «забезпечує акредитацію на виборах народних депутатів України офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій відповідно до положення про статус спостерігачів, що затверджується Комісією».

Не будемо звертати увагу на те, що у наведеній нормі Закону говориться і про «офіційних спостерігачів», і просто про «спостерігачів». У межах наданих повноважень Центральна виборча комісія 14 січня

1998 року затвердила Положення про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій, а також громадських організацій України та кандидатів у депутати на виборах народних депутатів України.

Отже, під час проведення виборів народних депутатів України в березні 1998 року водночас діяли два нормативні акти про статус спостерігачів. З цього приводу висловлювалися думки про те що, оскіль-

Проблеми правового забезпечення в Україні вільного і незалежного...

ки Закон України «Про Центральну виборчу комісію» був прийнятий пізніше Закону України «Про вибори народних депутатів України», то його норма щодо прийняття Положення про статус спостерігачів має пріоритетну вагу. Але, з огляду на те, що під час згаданої парламентської кампанії 1997-1998 років виникало чимало непорозумінь з приводу статусу спостерігачів, такі міркування не є переконливими. Тому нині нагальною потребою є скасування Положення про статус офіційних спостерігачів, затверджене постановою Верховної Ради України від 13 січня 1998 року. Вочевидь, ця проблема повинна бути вирішена з прийняттям нового Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Крім того, потребує законодавчого вирішення проблема суперечливості відповідних норм Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Так, у статті 4 згаданого Закону говориться, про офіційних спостерігачів від «інших держав, міжнародних організацій, громадських організацій України». Однак у статтях 13,14,15, і 17 цього ж самого закону про спостерігачів від громадських організацій України взагалі не згадується.

Аналіз нормативного матеріалу дозволяє виявити ще одну проблему. На даний час, окрім згаданого Положення про статус офіційних спостерігачів на виборах народних депутатів України, затвердженого Центральною виборчою комісією 14 січня 1998 року, існує ще п'ять нормативних актів, якими для кожної виборчої кампанії чи всеукраїнського референдуму регламентувався статус спостерігачів, а саме :

Положення про порядок реєстрації та статус офіційних спостерігачів на виборах Президента України, затверджене постановою Центральної виборчої комісії від 28 травня 1999 року № 59;

Положення про порядок акредитації і статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій на всеукраїнському референдумі, затверджене постановою Центральної виборчої комісії від 15 лютого 2000 року № 17;

постанова Центральної виборчої комісії від 27 червня 1998 року № 319, якою встановлено зразки посвідчень офіційних спостерігачів на повторних виборах народних депутатів України та виборах народних депутатів України замість тих, які вибули;

постанова Центральної виборчої комісії від 9 лютого 1998 року № 52, якою поширено дію розділу 1 затвердженого 14 січня 1998 року

268

269

ДАВИДОВР.К.

Центральною виборчою комісією «Положення про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій, а також громадських організацій України та кандидатів у народні депутати на виборах народних депутатів України» на вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів;

постанова Центральної виборчої комісії від 20 березня 1998 року № 107, якою поширено дію затвердженого 14 січня 1998 року Центральною виборчою комісією Положення про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій, а також громадських організацій України та кандидатів у народні депутати на виборах народних депутатів України на вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Серед наведених положень і постанов найбільш досконалим слід вважати Положення про порядок реєстрації та статус офіційних спостерігачів на виборах Президента України від 28 травня 1999 року. На відміну від інших, це Положення відповідно до статті 38 Закону України «Про вибори Президента України» надало статус офіційних спостерігачів представникам політичних партій (виборчих блоків), зборів виборців - суб'єктів виборчого процесу, а також представникам іноземних держав і міжнародних організацій. Принципово важливим вбачається виклад пункту 5 глави 2 Положення про те, що офіційні спостерігачі, які зареєстровані Центральною виборчою комісією, одержали право спостерігати за виборами не лише у день голосування, а «за виборчим процесом», що здійснювався безпосередньо Центральною виборчою комісією. ТІ То ж стосується офіційних спостерігачів, зареєстрованих територіальними виборчими комісіями, то їм надавалася можливість спостерігати за виборами у відповідних виборчих округах як безпосередньо в територіальних виборчих комісіях, так і на виборчих дільницях та в дільничних виборчих комісіях. Крім того, в Положенні суттєво розширено коло повноважень спостерігачів, що кореспондуються з повноваженнями відповідних виборчих комісій.

Разом з тим, існуюча кількість нормативно-правових актів, хоча й обумовлена бланкетними нормами відповідних чинних виборчих законів, однак вона не сприяє оптимізації якості правової регламентації інституту спостерігачів.

Отже, найдоцільнішим вбачається шлях законодавчого закріплення зазначеного інституту, який, до речі, пропонується Центральною

270

І

Проблеми правового забезпечення в Україні вільного і незалежного...

виборчою комісією у розробленому нею проекті Закону України «Про вибори народних депутатів України». Беручи за основу відповідний розділ цього законопроекту, варто включити аналогічні норми до інших виборчих законів, а в майбутньому - і до Виборчого кодексу України. У законопроекті Центральної виборчої комісії пропонується регламентувати статус як вітчизняних, так і іноземних (міжнародних) спостерігачів.

Досвід застосування положень про статус спостерігачів, затверджених Центральною виборчою комісією, переконує в доцільності регламентації цього важливого інституту на законодавчому рівні, що дасть можливість уникнути численних непорозумінь, що мали місце на минулих виборах.

* * *

Стосовно інституту іноземних (міжнародних) спостерігачів на виборах і референдумах, то слід зазначити, що він одержав «прописку» у вітчизняному виборчому законодавстві та виборчій практиці порівняно недавно. На першому етапі цей інститут розглядався як «прояв довіри» між державами і як свідчення прагнення міжнародних організацій сприяти демократизації виборчого процесу в країнах, де відбувається перехід до демократії.

У документі Копенгагенської конференції з питань людського виміру 1990 року представники держав - членів ОБСЄ дійшли згоди в тому, що вони надаватимуть можливість спостерігачам від будь-яких країн - учасниць ОБСЄ або міжнародних та неурядових організацій, що висловлюють бажання здійснювати спостереження за ходом їх національних виборів у межах, визначених національним законодавством.

Враховуючи зарубіжний позитивний досвід законодавчого регулювання інституту спостерігачів, Україна у Законі України «Про вибори народних депутатів України» від 18 листопада 1993 року легалізувала інститут спостерігачів «від інших держав і міжнародних організацій». Аналогічне положення зафіксоване і в Законах України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 року та «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 11 січня 1998 року.

Щодо термінології, то тут слід звернути увагу на те, що, на відміну від вищезгаданих законів, Закон України «Про вибори Президента

271

ДАВИДОВР.К.

України» від 5 березня 1999 року стосовно спостерігачів містить назву «від іноземних держав і міжнародних організацій» (статті 18, 38) Як вже зазначалося, на виконання вимоги статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Комісія затвердила 14 січня 1998 року Положення, яким визначено порядок акредитації, повноваження та гарантії діяльності як вітчизняних офіційних спостерігачів, так і спостерігачів від інших держав і міжнародних організацій на виборах народних депутатів України 29 березня 1998 року. У цьому Положенні дотримано всіх умов щодо ефективного спостереження за виборами, що висуває ОБСЄ, а саме: набувати акредитацію шляхом простої, вільної від дискримінацій процедури; самим визначати потрібну кількість спостерігачів; одержувати інформацію щодо перебігу виборчого процесу від виборчих органів усіх рівнів, а також мати змогу виїжджати в усі регіони країни протягом виборчої кампанії та безпосередньо в день виборів; мати право на безперешкодний доступ до виборчих пунктів та центрів з підрахунку голосів на території країни, а також право на публічні заяви.

Слід відзначити, що на виборах народних депутатів України 29 березня 1998 року Центральною виборчою комісією було акредитовано 431 офіційний спостерігач із 36 країн світу, які представляли парламенти та уряди іноземних держав, міжнародних, парламентських, громадських організацій, зокрема Парламентської Асамблеї Ради Європи, ОБСЄ, Міжнародної фундації виборчих систем, Міжнародного республіканського інституту, Національного демократичного інституту, Європейського інституту засобів інформації та інших організацій.

На виборах Президента України 31 жовтня 1999 року Центральною виборчою комісією було зареєстровано 576 офіційних спостерігачів із 38 країн світу, які представляли парламенти зарубіжних держав, міжнародні парламентські, громадські правозахисні, наукові організації, зокрема ОБСЄ, Парламентську Асамблею Ради Європи, Раду Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД, Державну Думу Росії, центральні виборчі органи Молдови, Литви, Російської Федерації та інші організації.

На всеукраїнському референдумі за народною ініціативою 16 квітня 2000 року Центральною виборчою комісією було акредитовано 73 офіційні спостерігачі із 11 зарубіжних країн.

Проблеми правового забезпечення в Україні вільного і незалежного...

Для організації прийому іноземних офіційних спостерігачів та сприяння їх роботі на всій території України за ініціативою Центральної виборчої комісії під час виборчих кампаній на підставі відповідних розпоряджень Президента України утворювалися робочі групи із забезпечення перебування в Україні офіційних спостерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій. До їх складу входили працівники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, перші заступники, заступники міністрів, голів Державних комітетів.

Таким чином, можна відзначити, що Україна, ідучи у фарватері світових і європейських демократичних традицій, прагне додержуватися сучасних міжнародних виборчих стандартів. З огляду на це, 23 квітня 2001 року делегація Центральної виборчої комісії, взявши участь у Московській зустрічі делегацій організаторів виборів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, схвалила проект Конвенції «Про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав» і підписала відповідну Заяву. Остаточне прийняття узгодженого тексту Конвенції планується у листопаді 2001 року.

У цьому зв'язку слід зазначити, що тією мірою, якою Україна буде просуватися у напрямі подальшої демократизації, інститут спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій буде втрачати контрольно-наглядовий зміст, поступово перетворюючись на засіб обміну міжнародним досвідом з питань проведення виборів і референдумів, що у свою чергу знаходитиме відбиття у виборчому законодавстві та законодавстві про референдуми України.

Підсумовуючи аналіз розвитку інституту спостерігачів в Україні, можна відзначити, що за останні 8 років (1993-2000) цей інститут пройшов серйозну еволюцію у напрямах розширення кола осіб, наділених повноваженнями щодо контролю за виборчим процесом, а також їх повноважень. Незважаючи на незавершеність такої еволюції, вона стає важливим елементом демократизації виборчого законодавства і виборчої практики в Україні.

272

273

СПІВАК В. І.

член Центральної виборчої комісії заслужений юрист Україну

КОВАЛЕНКО о. о помічник члена Центральної виборчої комісії

МОРОЗ Н.М.

завідуюча організаційним відділом

управління організаційно-методичної роботи

Секретаріату Центральної виборчої комісії

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ОРГАНІЗАТОРІВ ВИБОРІВ І ВСЕУКРАЇНСЬКОГО

РЕФЕРЕНДУМУ (1998-2000 РОКИ)

Забезпечуючи здійснення передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію і захист виборчих прав громадян, організацію підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнських референдумів; очолюючи систему виборчих комісій, що утворюються для їх підготовки і проведення, Центральна виборча комісія організовує й проводить відповідні навчально-методичні заходи для організаторів виборів і референдумів - осіб, які входять до складу виборчих комісій, комісій з референдуму, представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Навчально-методичне забезпечення організаторів виборів і всеукраїнського референдуму, що відбувалися протягом 1998-2000 років, здійснювалося Центральною виборчою комісією з використанням різноманітних форм: нарад-семінарів, трснінгів, селекторних нарад, розробки методичних рекомендацій, роз'яснень, надання консультацій щодо застосування окремих норм законів про вибори і референдуми, видання збірників методичних матеріалів, посібників, а також інших заходів.

Вибори до законодавчого органу в Україні останніми роками зазнали істотних змін. Вперше Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 року була запроваджена мажоритарно-пропорційна виборча система. Складність виборчої кампанії по виборах народних депутатів України у 1998 році полягала, по-перше, в тому, що в державі не було досвіду проведення виборів за

новою виборчою системою, а по-друге, - в недосконалості Закону та його внутрішній суперечливості.

З метою забезпечення однакового застосування цього Закону в частині утворення одномандатних виборчих округів Центральною виборчою комісією 17 грудня 1997 року було організовано нараду-семінарз відповідальними працівниками секретаріатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад з питань застосування окремих положень законодавства про вибори народних депутатів України. У цій нараді взяли участь близько 100 осіб, у тому числі 7 заступників голів обласних рад, 15 завідувачів організаційних відділів секретаріатів обласних рад, 12 керівників секретаріатів обласних рад. Серед учасників наради-семінару були також представники Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства інформації України, Міністерства юстиції України, Міністерства культури і мистецтв України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Національного банку України, Державного комітету статистики України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України, Державної податкової адміністрації України.

На нараді-семінарі виступили Голова Центральної виборчої комісії, заступник Голови Комісії, секретар Комісії, інші члени Комісії. У їх доповідях висвітлювалися питання організації виконання Закону України «Про вибори народних депутатів України», утворення окружних, дільничних виборчих комісій, забезпечення їх діяльності, взаємодії із засобами масової інформації, політичними партіями та громадськими організаціями, а також стосовно матеріально-фінансового забезпечення виборчої кампанії. Завдяки проведенню такого заходу на цьому етапі виборчої кампанії було вирішено низку важливих проблем щодо організації підготовки та проведення виборів, визначено роль органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в цьому процесі.

Після утворення окружних виборчих комісій по виборах народних депутатів України 15-16 січня 1998 року Центральною виборчою комісією було проведено нараду-семінар з головами окружних виборчих комісій, керівниками секретаріатів і завідувачами організаційних відділів секретаріатів Верховної Ради Автономної Республіки

274

275

СПІВАК В.І., КОВАЛЕНКО О.О., МОРОЗ Н.М.

Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад. Усього в нараді взяло участь близько 300 осіб, із них 224 - голови окружних виборчих комісій.

Черговим заходом щодо навчально-методичного забезпечення організаторів виборів, підготовленим і проведеним Центральною виборчою комісією, була нарада-семінар з секретарями окружних виборчих комісій та завідувачами організаційних відділів секретаріатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, що відбулася 22-23 січня 1998 року. На нараді були розглянуті такі питання: законодавче регулювання виборів народних депутатів України; порядок висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі; організаційне забезпечення діяльності окружних виборчих комісій; порядок ведення діловодства, взаємодії окружних виборчих комісій і засобів масової інформації у процесі виборчої кампанії; порядок заповнення декларації про доходи кандидата у народні депутати України; фінансове забезпечення виборчої кампанії та контроль за використанням коштів; зберігання виборчої документації та передача її відповідним державним органам і установам; забезпечення зв'язком та інші. На цих нарадах-семінарах виступили Голова Комісії Рябець М.М., заступник Голови Комісії Демяненко М.І., секретар Комісії Давидович Я.В., члени Комісії Коваль М.І., Нельга О.В., Співак В.І., керівники відповідних структурних підрозділів Секретаріату Комісії, а також представники Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державного казначейства України, Державного комітету зв'язку України, Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Національного банку України, Міністр інформації України з питань, що відносяться до їх компетенції у виборчому процесі.

Аналогічні наради-семінари були проведені в регіонах для членів окружних, дільничних виборчих комісій, в яких взяли участь представники відповідних органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, члени Центральної виборчої комісії-працівники її Секретаріату.

З метою забезпечення однакового застосування виборчого законодавства на території всієї України Центральною виборчою комісією було підготовлено близько 20 постанов про затвердження методичних рекомендацій та роз'яснень порядку застосування окремих по-

уавчально-методичне забезпечення організаторів виборів...

Ложень Закону. Зокрема, постанова Комісії від 14 січня 1998 року № 7, якою затверджено методичні рекомендації «Про деякі питання роботи окружних виборчих комісій щодо практичного застосування окремих положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» в частинах, що стосуються: утворення та повноважень окружних виборчих комісій, організації їх роботи; висування і реєстрації кандидатів у депутати; ведення передвиборної агітації в одномандатному виборчому окрузі; використання засобів масової інформації; фінансування передвиборної агітації; проведення голосування, визначення результатів виборів, повторного голосування, повторних виборів; виборчої документації. А також постанова Центральної виборчої комісії від 3 лютого 1998 року № 42 «Про деякі питання практичного застосування дільничними виборчими комісіями окремих положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо утворення дільничних виборчих комісій, їх повноважень і організації роботи, списків виборців, виборчих бюлетенів, порядку голосування та підрахунку голосів.

За сприяння Міжнародної фундації виборчих систем в Україні (ІРЕ5) Центральною виборчою комісією вперше було підготовлено «Посібник для членів дільничних виборчих комісій по виборах народних депутатів України та виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів 29 березня 1998 року» (відповідальний за підготовку член Центральної виборчої комісії Співак В.І.). У посібнику чітко визначено дії всіх членів дільничних виборчих комісій протягом виборчої кампанії, порядок підготовки списку виборців, приміщень і документів до дня виборів, розподіл обов'язків у день виборів. Посібник видано тиражем 70 тисяч примірників, він став «настільною книгою» для членів всіх дільничних виборчих комісій.