Geum.ru

Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400

Вид материалаДокументы

Содержание


Співак в.і.
Співак в. і.
Співак в. і.
Розгляд звернень учасників виборчих
Татарнікова л.а., шапоренко і.с.
Подобный материал:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

З метою забезпечення однакового кваліфікованого застосування норм виборчого права та Закону України «Про вибори Президента України» на всій території України саме організаторами виборчого процесу, зокрема членами територіальних виборчих комісій, Центральною виборчою комісією на початку вересня 1999 року проведено кілька навчально-методичних нарад-семінарів для голів, секретарів територіальних виборчих комісій. Разом з Міжнародною фундацією виборчих систем (ІРЕ5) проведено спеціалізований семінар-тренінг для 40 представників від Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад із врученням їм після закінчення навчання відповідних сертифікатів.

підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів...

Ці представники регіонів України, в свою чергу, виконали на місцях навчальну місію для членів дільничних виборчих комісій з питань під-готовки і проведення виборів.

З метою надання методичної та практичної допомоги територіальним і дільничним виборчим комісіям (відразу після їх утворення) у регіонах проведено 88 нарад-семінарів, в яких взяли участь понад 26 тисяч представників керівного складу територіальних і дільничних виборчих комісій, виступили члени Центральної виборчої комісії, працівники її Секретаріату, представники від органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, державних підприємств, установ і організацій, які мали створювати умови виборчим комісіям для здійснення своїх повноважень у період виборчої кампанії.1 Активну участь у навчанні та проведенні практичних занять (тренінгів) брали працівники відповідних рад, інструктори, які пройшли навчання в м. Києві, голови і секретарі територіальних виборчих комісій.

Центральною виборчою комісією підготовлено, видано і надіслано до всіх виборчих комісій України п'ять збірників нормативно-правових актів з питань підготовки та проведення виборів Президента України та посібник для дільничних виборчих комісій по виборах Президента України 31 жовтня 1999 року. В посібнику, зокрема, детально викладено всі виборчі процедури, які повинна виконати дільнична виборча комісія на здійснення повноважень, регламентованих Законом, з моменту її утворення і до передачі виборчої документації до державних архівних установ. Оскільки процедура голосування і підрахунку голосів за чинним виборчим законом дещо відрізнялася від попередніх виборів, великої уваги в посібнику приділено саме дню виборів, тобто: упорядкування виборчої дільниці у день виборів (пропонується зразок його схеми), розподіл обов'язків та дій членів дільничних виборчих комісій у день голосування.

Вагомий внесок у забезпечення виборчого процесу зроблено працівниками секретаріатів обласних рад, які, використовуючи свій багаторічний досвід підготовки і проведення виборів, забезпечили організаційну та методичну роботу органів місцевого самоврядування Щодо формування виборчих комісій, а також навчання організаторів виборів, що сприяло підвищенню кваліфікації членів комісій з питань застосування виборчого законодавства.

' Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики.- К., 2000.- С.48.

296

' Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики.- К., 2000.- С.48.

297

СПІВАК В.І.

вищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів...

Проведення вищезазначених заходів з навчання організаторів ви борів мало певні позитивні результати. За звітами офіційних спостерігачів від кандидатів у Президенти України, від партій (блоків) _ суб'єктів виборчого процесу, від іноземних держав і міжнародних організацій, дільничні виборчі комісії в день голосування діяли на ІІр0. фесійному рівні з розумінням своєї відповідальної ролі в забезпеченні виборчих прав громадян.1

Громадяни України мають право бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування. Використання цього права передбачає надзвичайну відповідальність громадян, які пропонують свою кандидатуру або дали згоду балотуватися для обрання народом. Здіснення кандидатами своїх повноважень, визначених законодавством, потребує певного досвіду, кваліфікації, знань і високої правової культури, що застосовуватимуться при підборі кандидатами або політичними партіями кандидатур членів виборчих комісій, організації збирання підписів на свою підтримку, проведенні ефективної законної передвиборної агітації, в тому числі з використанням засобів масової інформації тощо.

Виборчі кампанії, що відбулися протягом років незалежності України, засвідчили зростаючу кількість громадян, які мають бажання взяти участь у виборчих перегонах саме в ролі кандидатів на виборні посади. У цьому переконують такі цифри: на виборах народних депутатів України в 1998 році балотувалося 539 кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі та 3962 кандидати у народні депутати України - в одномандатних виборчих округах;2 на виборах Президента України 1999 року -

15 кандидатів;3 на виборах народних депутатів України замість депутатів, які вибули, або повторних виборах протягом 1998-2000 років у

16 одномандатних виборчих округах - 277 кандидатів. З огляду на таку активність громадян щодо реалізації пасивного виборчого права, можна лише уявляти собі кількість кандидатів на виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів.

' Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики. - К., 2000.- С.49.

2 Парламент України: вибори-98 : Інформ.-аналіт.вид. 4.2 /Центральна виборча комісія.- К., 1999.- С. 135.

' Вибори Президента України 1999: Інформ-аналіт.вид./ Центральна виборча | комісія.- К., 2000.- С.139.

298

Для цієї категорії учасників виборчого процесу заходи щодо під-вишення правової культури можуть бути спрямовані як на вивчення виборчого законодавства, так і на пошук нових форм спілкування з виборцями та представниками засобів масової інформації; створення іміЛжУ кандидатів, політичних партій, аналіз і прогнозування участі виборців у виборах та референдумах; усвідомлення відповідальності за порушення виборчого законодавства та формування навиків організації виборчої кампанії згідно з виборчим законодавством.

З 1994 року у виборчому законодавстві України з'явилися такі поняття, як «довірена особа кандидата», «уповноважена особа від політичної партії», «офіційний спостерігач». Участь громадян у виборчому процесі саме в такій якості була досить популярною і ефективною в частині забезпечення проведення виборів на засадах гласності, відкритості, неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

У виборчій кампанії 1998 року брали участь уповноважені від політичних партій (блоків) - не більше ніж по ЗО осіб від кожної з ЗО партій - учасниць виборчого процесу. Кожен із кандидатів у депутати в одномандатному виборчому окрузі міг мати не більше п'яти довірених осіб. Всього близько 20 000 осіб.

У виборчій кампанії по виборах Президента України 1999 року мали право взяти участь 3450 довірених осіб 15 кандидатів у Президенти: у кожному територіальному виборчому окрузі по одній довіреній особі від кандидата і по п'ять довірених осіб, які допомагають їм у проведенні виборчої кампанії на території загальнодержавного одномандатного виборчого округу. На цих виборах було також зареєстровано 276450 офіційних спостерігачів від кандидатів, які спостерігали за дотриманням виборчого законодавства в ході виборів.1 Всі ці учасники виборчого процесу обов'язково повинні мати високий рівень правової культури, досконало володіти та застосовувати знання з виборчого законодавства.

Для демократичного суспільства проблема підвищення правової культури як усього населення, так і окремих категорій учасників виборчого процесу та референдумів є актуальною, і її вирішення заслуго-

' Вибори Президента України 1999: Інформ-аналіт. вид./ Центральна виборча комісія. - К., 2000.-С.222.

299

СПІВАК В. І.

вує на увагу держави. Але в сучасних умовах ця проблема у меж Програми правової освіти населення України, затвердженої КаГ нетом Міністрів України у 1995 році, що передбачає комплекс з ходів, спрямованих на підвищення правосвідомості громадян, зна> законодавства України та вміння його застосовувати, не може бу ти вирішена повністю, оскільки вона має базуватися на окремій науково-практичній моделі. На сьогоднішній день така модель чітко викладена в Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні, розробленої Центральною виборчою комісією, органом, що організовує підготовку і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнських референдумів та погодженої в Кабінеті Міністрів України і схваленої Указом Президента України від 8 грудня 2000 року.1

Запропонована Концепція дає цілісне бачення мети, основних напрямів діяльності з підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдуму в Україні, її зміст - це комплекс узгоджених між собою заходів, спрямованих на суттєве підвищення рівня правової освіти населення.

Підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів повинно базуватися на наукових розробках і дослідженнях, на різноманітних формах правоосвітньої діяльності, пропаганді законодавства про вибори і референдуми.

Звичайно, реалізація Концепції можлива лише за умов спільних дій центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, наукових установ, видавничих організацій, навчальних закладів, організаторів виборів і референдумів, а також засобів масової інформації. Саме про це свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 882, якою затверджено заходи щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні і зобов'язано центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим забезпечувати в межах своєї компетенції виконання цих заходів.

У свою чергу Центральна виборча комісія постановою від

' Офіційний вісник України, 2000, № 50, с. 15. г Там само, 2001, № 5, с.70.

гцдвишення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів...

28 лютого 2001 року № 11 визначила основні напрями своєї діяльності щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні на 2001 рік.

Правова культура учасників виборчого процесу та референдумів формується двома шляхами - теоретичним і практичним, тобто: через засвоєння та усвідомлення нагромаджених суспільством знань з питань виборів і референдумів та законодавства, що їх регулює, та через безпосередню участь їх у виборчому процесі та референдумах в якості виборців, організаторів виборів або референдуму, кандидатів, їх довірених осіб, уповноважених осіб політичних партій, офіційних спостерігачів тощо.

Метою заходів з підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів є:

створення належних умов для набуття широкими верствами населення (нинішніми і майбутніми учасниками виборів і референдумів) знань чинного законодавства про вибори та референдуми, а також вміння застосовувати їх на практиці;

сприяння підвищенню правосвідомості та активності виборців, учасників референдумів з реалізації їх конституційних політичних прав; попередження порушення законодавства про вибори і референдуми в процесі його застосування;

підвищення кваліфікації організаторів виборчого процесу і референдумів (зокрема, членів виборчих комісій, комісій з референдумів); надання консультацій кандидатам, їх довіреним особам, політичним партіям, виборчим блокам партій, їх уповноваженим особам у вдосконаленні ділових, організаторських навиків у роботі з виборцями, партнерами, засобами масової інформації;

надання методичної допомоги органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування щодо практичного застосування законодавства про вибори та референдуми.

Особлива роль у формуванні правової культури учасників виборчого процесу і референдумів належить політичним партіям, які є суб'єктами виборчого процесу та брали участь як у формуванні виборчих комісій, так і у висування своїх кандидатів.

Досвід виборчих кампаній по виборах народних депутатів України 1998 року, по виборах до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів 1998 року, по виборах Президента України 1999 року висві-

300

ЗОЇ

СПІВАК В. І.

тлив деякі проблеми, що стосуються участі політичних партій у Ци процесах, а саме: недостатній рівень знань виборчого законодавств відповідальності та обгрунтованості при підборі кандидатур до скл ду виборчих комісій. До багатьох виборчих комісій включалися осо би, які не проживали і не працювали в межах відповідного територіального виборчого округу, що суперечило закону, а також люди, які за станом здоров'я не могли брати участь у роботі дільничних виборчих комісій. Політичні партії, що брали участь у формуванні виборчих комісій, не могли забезпечити відповідну підготовку осіб, яких пропонували до складу виборчих комісій. Політичні амбіції, відсутність відповідної правової підготовки окремих членів виборчих комісій негативно впливали на роботу комісій у цілому.

Переважна більшість осіб, які мають здійснювати офіційне спостереження за роботою виборчих комісій і комісій з референдуму, висуваються також політичними партіями, що повинні, хоча це і не передбачено законодавством, підготовити запропонованих осіб до роботи в межах закону, коректного і неупередженого ставлення до інших учасників виборчого процесу і референдуму.

Необхідно враховувати, що найефективнішим методом впливу політичних партій на населення у виборчому процесі є пропаганда передвиборних платформ, у яких відбиваються нагальні проблеми суспільства, а також завоювання певною партією політичного і морального авторитету серед виборців, якщо вони діють в межах правового поля, визначеного виборчим законодавством.

Особлива роль у підвищенні правової культури учасників виборчого процесу і референдумів належить засобам масової інформації, яких необхідно розглядати як інструмент, за допомогою якого до населення доводиться інформація щодо організації та проведення виборів і референдумів, у тому числі й відповідні рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій.

Крім того, засоби масової інформації у виборчому процесі слід розглядати як інструмент, за допомогою якого можна роз'яснювати широкому загалу норми законодавства про вибори та референдуми; доводити до кожного громадянина його особисту причетність до формування вищого законодавчого органу, обрання глави держави, органів місцевого самоврядування, проведення в країні або у певному регіоні реформ шляхом прийняття відповідних рішень на всеукраїнсь-

302

підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів...

кому та місцевих референдумах, успіх яких значною мірою залежить від результатів свідомого волевиявлення, активності та відповідальності громадян за реалізацію своїх конституційних політичних прав. Сьогодні, як ніколи, засоби масової інформації мають віддзеркалювати громадянську свідомість суспільства, бути провідником соціальних і політичних змін, надавати можливість вільному конкуруванню політичних поглядів, ідей, уподобань, а тому забезпечення неупередженого, виваженого висвітлення подій виборчого процесу і референдумів,, активна участь в ініціюванні, організації та здійсненні заходів з підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні є найважливішими їх функціями і завданнями.

Об'єктивно, чим вищий рівень освіти громадянина, тим більше він політичне зорієнтований і, головне, схильний до демократичних змін. Рівень освіти, особливо політичної й правової, впливає на особистість громадянина, тобто у більш освічених людей розвинуте розуміння обов'язковості брати участь у політичному житті держави, почуття ефективності своєї участі в політичному процесі, а тому їм відкритий доступ до політичної влади. Потрібно усвідомити, що свою політичну функцію вибори та референдуми можуть виконати лише за наявності розвинутої правової культури їх учасників, дієздатного законодавства, його неухильного дотримання всіма громадянами і посадовими особами. Становлення в Україні демократичної правової державності, розвиток політичного, державного життя суспільства потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, правової культури їх як учасників виборчого процесу і референдумів.

і

303

ТАТАРНІКОВАЛ.А

член Центральної виборчої комісії заслужений юрист України

ШАПОРЕНКО І.с.

радник Голови Центральної виборчої комісії, заслужений юрист України

РОЗГЛЯД ЗВЕРНЕНЬ УЧАСНИКІВ ВИБОРЧИХ

ПРОЦЕСІВ І РЕФЕРЕНДУМІВ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ

ГРОМАДЯН

Серед конституційних прав і свобод, що гарантуються Основним Законом України, значне місце посідає право громадян на участь в управлінні державними справами, формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Центральна виборча комісія відповідно до визначених Законом повноважень під час проведення виборчих кампаній і всеукраїнського референдуму за народною ініціативою у 1999-2000 роках' забезпечувала реалізацію і захист виборчих прав громадян України та права на їх участь у референдумі. З цією метою використовувалися такі механізми, як розгляд звернень (заяв, скарг) громадян, політичних партій, виборчих блоків партій, інших учасників виборчих процесів, учасників референдуму; прийняття за результатами розгляду аргументованих рішень, надання відповідних роз'яснень; скасування неправомірних рішень виборчих комісій, комісій з референдуму нижчих рівнів; привернення уваги правоохоронних органів до протиправних дій, що чинилися під час виборчого процесу і проведення референдуму та вжиття заходів щодо відновлення порушених виборчих прав громадян, права на їх участь у всеукраїнському референдумі.

При розгляді звернень Центральна виборча комісія керувалася положеннями Законів України «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», «Про звер-

' Аналіз правового захисту виборчих прав за 1997-1998 рр. висвітлено в Інформаційно-аналітичному виданні Центральної виборчої комісії «Парламент України: вибори-98.Частина 2».- С. 653-662.

нення громадян», а також Регламентом Центральної виборчої комісії, затвердженим постановою Центральної виборчої комісії від ІЗ серпня 1998 року № 352, та Інструкцією з діловодства Центральної виборчої комісії, затвердженою постановою Центральної виборчої комісії від 7 жовтня 1998 року № 534.

Крім зазначеної нормативної бази, якою встановлено порядок розгляду звернень виборчими комісіями, комісіями з всеукраїнського референдуму, позитивну роль у нормативному забезпеченні роботи зі зверненнями відіграли також постанови Центральної виборчої комісії від 8 липня 1999 року № 106 «Про Порядок реєстрації та розгляду документів, звернень, заяв і скарг у територіальних та дільничних виборчих комісіях» та від 6 березня 2000 року № 26 «Про Порядок реєстрації та розгляду документів, звернень, заяв і скарг, що надходять до комісій з всеукраїнського референдуму».

Звернення, що надійшли до Центральної виборчої комісії протягом 1999-2000 років, як правило, були розглянуті в установлені законодавством строки. За результатами розгляду звернень прийнято аргументовані рішення, авторам звернень надано роз'яснення та вжито відповідних заходів щодо відновлення порушених прав. Окремі з них надсилалися для розгляду до відповідних виборчих комісій, комісій з референдуму, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, правоохоронних та інших органів.

Своєчасний та уважний розгляд звернень (заяв, скарг) в установленому законодавством порядку, залучення до розгляду заяв і скарг правоохоронних органів попередили судовий розгляд значної кількості виборчих спорів.

У виборців зросла довіра як до законів, так і до виборчих комісій. Збільшення кількості звернень (заяв, скарг) під час організації і проведення тих чи інших виборів від політичних партій та їх кандидатів свідчить про активізацію політичної боротьби, а також намагання окремих кандидатів та їх команд скористатися наявністю тієї чи іншої виборчої суперечки з метою привернути до себе увагу з боку громадськості.

Закон України «Про вибори Президента України», прийняття якого хоч і було подальшим кроком у політичній організації проведення президентської кампанії, у процесі практичного застосування спричинив низку проблем через недосконалість окремих його положень.

304

305

ТАТАРНІКОВА Л.А., ШАПОРЕНКО І.С.

З метою його однакового застосування та виключення умов для порушення Закону учасниками виборчого процесу Центральна виборча комісія здійснила велику за обсягом організаційно-методичну та інформаційно-роз'яснювальну роботу. Всього за час організації підготовки виборів Президента України Центральною виборчою комісією прийнято близько 400 постанов, що стосуються застосування положень Закону на всіх етапах виборчого процесу.

Необхідно зазначити, що Закон України «Про вибори Президента України» містить низку гарантій виборчих прав громадян, спрямованих на забезпечення прозорості виборчого процесу взагалі та передвиборної агітації зокрема, рівності виборчих прав громадян, гарантії щодо реалізації цих Ітрав, які не передбачені іншими законами про вибори та референдуми, що є позитивним фактором, який впливає на зменшення кількості звернень. Разом із тим, недостатньо врегульовані питання, що стосуються умов ведення передвиборної агітації, неоднозначність розуміння та застосування яких призводить до порушень законних інтересів одного кандидата шляхом надання переваг іншому. Це теж породжує низку звернень. Саме це спонукало до прийняття Центральною виборчою комісією постанови від 18 червня 1999 року № 96, якою затверджено Положення про порядок використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України у 1999 році, яким конкретизовано порядок застосування положень розділу V Закону в частині, що стосується використання ЗМІ під час ведення передвиборної агітації.