Богдан Лановик Микола Лазарович Роман Матейко

Вид материалаКнига

Содержание


Прохання рятівника
Чому корови з дороги звернули?
Не жив — мучився
Слухняні виконавці
Семенко Ю. Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. Львів, 1992. — С. 48-50, 53-54, 58, 60, 71-72.
У книзі використано ілюстративні
Чорна тінь голодомору 1932-1933 років над Тернопіллям
Подобный материал:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   36

Піклування


Захотілося Сталіну побачити свого друга, з яким він колись ще дома по чужих садках лазив. Приїхав той у Москву на ослі. Переодягли його в суконний костюм, дали прості, проте добрі, чоботи і впустили в Кремль.

Сидить він з Сталіном, говорить і поглядає крізь вікно на двір.

— Чого ти все у вікна зазираєш? — запитав Сталін.

— Дивлюсь, чи не знайшов мій осел паші.

— Даремно ти турбуєшся про одного осла, — порадив Сталін, — у мене мільйони людей завжди голодні і то мені байдуже.


Мудрість

— Доброго ослюка ми купили. Вчений та мудрий. Мати поставила молоко на лаву, а він вискочив на неї, встромив у миску передні ноги і носа, попив усе молоко, а тоді стоїть, облизується... Як би його назвати?

— Якщо він справді мудрий, то назви Йоськом. Ослик підходить по натурі до Йосипа Сталіна. Той теж мудрий лазити в чужі миски. На своєму віці весь час залазить залазить в миску українську, то в білоруську, то ще в якусь іншу.

Прохання рятівника


Спіткало на курорті Сталіна нещастя: купався і ледве не втопивсь — рибалка витяг посинілого в човен.

— Чим тебе нагородити: патефон, вельосипед чи може орден Леніна дати?

— Не першого тебе, чоловіче, рятую, віддячували, але не так, — здивувався рибалка. — Хто ж ти є, що можеш орден дати?

— Невже не пізнаєш? Я Сталін!

— Сталін?! — викрикнув, бо аж злякався рятівник.

А потім шепотом, щоб бува хто не почув, хоч нікого поблизу не було:

— Так ви Сталін? Ні патефона, ні ордена мені не треба... Мовчіть, ото й буде найкраща нагорода. Бо як узнають колгоспники, що я врятував від смерті вас, Сталіна, то, їй-же Богу, вб’ють мене за це.

Чому корови з дороги звернули?


Їхав Сталін з Молотовим автомашиною на курорт. Чередники гнали з паші чимало корів — було це на початку колективізації. Курява, як туман, розляглася. Авто догнало череду, дає сигнал, а корови дороги не звільняють.

— Зараз пропустять, — сказав Молотов. Він виліз з автомобіля і заїкаючись:

— Корови, — говорить, — дайте дорогу, бо як не звернете, то запишу до колгоспу.

Злякались корови і повтікали хто — куди. Череди, як не було. Сталін з Молотовим поїхали далі.

Вгадав


Їздив Калінін розпитувати, чи добре живеться селянам України — годувальникам Совєтського Союзу.

Їде він одного разу і бачить на станції бірваних, голодом заморених людей, що їдуть у протилежному напрямі.

— Хто ви такі? — запитав.

— Українці, селяни.

Калінін від здивування аж за борідку схопився. На картинах, плякатах, у кіно він завжди бачив українських селян вусатих, у вишитих сорочках, які в руках мали пшеничні колоски. А тут сиділи якісь неголені та обірвані.

— Куди ви їдете? — знову запитав.

— Шукаємо, де краще живеться.

— Добре там, — говорить Калінін приказкою, — де нас нема.

— Вгадав: отож ми й їдемо туди, де вас чортма, — відповіли селяни.

Не жив — мучився


Судили мужика.

— Скільки ви прожили вже років?

— 30.

— Чому ж тут написано більше?

— Родився я сорок років тому, 10 був у колгоспі. Хіба ж то я жив — мучився!

Темпи


Повернувся селянин з Москви, де був делегатом. Розповідає, як добре годували, водили по місту переодягнених у нові костюми, розказували про ріст індустрії, темпи.

— Найголовніше, — з’ясував один, — темпи... Може спитаєте, що це таке? Пам’ятаєте, за селом до розкуркулювання були великі загони для овець. Тепер там гробки, у голод 33-го року вони щоденно, хоч на одну могилу, а збільшувалися...

Оце зростання і зветься темпами.

Рятуйте!


В найстрашніші часи колективізації в одному селі вперше проводили радіо. Коли провели, якийсь селянин зайшов у приміщення, обдивився радіоприймач і несміливо запитав:

— І ото воно без дротів передає?

— Без дротів.

— І всюди чути?

— Всюди.

— І за кордоном?

— І за кордоном.

Тоді дядько швиденько підбіг до радіо й прокричав:

— Рятуйте!

На всі


У часи голоду 1933 року на Україні пухлий селянин підходить на станції до каси і, простягаючи повну жменю паперових грошей, просить квиток.

— Куди? — питає касир.

— На всі...

Слухняні виконавці


У часи колективізації хлібозаготівель і інших стягувань з села в район з центру прибуває телеграма: «Негайно заготуйте сорок тисяч воробйов». Район поставив на ноги всіх мисливців, які постріляли горобців де тільки можна було. Згодом з’ясувалося, що в телеграмі мовилося про хліб, а «Воробйов» означало підпис.

Семенко Ю. Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. Львів, 1992. — С. 48-50, 53-54, 58, 60, 71-72.

Автори висловлюють глибоку вдячність усім, хто допоміг у написанні Книги пам`яті:


Андрушаку С. — сільському голові села Шипівці Заліщицького району;

Андрушків Є. — мешканці села Ріпинці Бучацького району;

Аржаній (Дерев’янко) Н. — мешканці міста Ланівці;

Бабалі В. — сільському голові села Буряківка Заліщицького району;

Бабій Г. — мешканці села Староміщина Підволочиського району;

Банаху В. — першому заступнику голови Шумської РДА;

Белі Т. — начальнику відділу внутрішньої політики апарату Лановецької РДА;

Беркиті Ю. — директору СШ № 10 міста Тернополя;

Білоус (Садовенко) Т. — мешканці села Надрічне Теребовлянського району;

Білоус Л. — мешканці міста Шумськ;

Білоус-Ляшенко Н. — мешканці села Довжанка Тернопільського району;

Блищавенко Г. — мешканці міста Бережани;

Бобрівець О. — мешканці села Дичків Тернопільського району;

Бовтута О. — мешканці міста Збараж;

Бойко А. — мешканці селища Велика Березовиця Тернопільського району;

Бойко В. — мешканці міста Підгайці;

Боцяну М. — мешканцеві селища Гусятин;

Будко Н. — мешканці села Шумляни Підгаєцького району;

Венгер М. — мешканці села Багатківці Теребовлянського району;

Вербило (Труш) О. — мешканці села Мишковичі Тернопільського району;

Вернигорі М. — мешканцеві села Довжанка Тернопільського району;

Вернигорі У. — мешканці села Довжанка Тернопільського району;

Владиці М. — мешканці села Кобилля Збаразького району;

Войнаровській-Сидоренко М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Войнаровському В. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;

Войтюк М. — мешканцеві селища Гусятин;

Войціховській (Поташній) Т. — мешканці села Дубівці Тернопільського району;

Воловик Л. — мешканці села Біла Тернопільського району;

Воробець А. — мешканці села Залісці Шумського району;

Галькевичу Г. — голові Шумської РДА;

Гарматюк В. — мешканці села Красносільці Збаразького району;

Гері-Прокопенко М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Гімлевич (Дмитренко) Е. — мешканці селища Козова;

Гой Ю. — мешканці міста Тернополя;

Гончаровій (Слободян) Є. — мешканці селища Козова;

Гончарук Н. — мешканці міста Шумськ;

Гриненко (Яцеленко) Г. — мешканці села Острів Тернопільського району;

Гуменюку І. — сільському голові села Іване-Золоте Заліщицького району;

Гунчику Л. — директору СШ № 30 міста Тернополя;

Гуцал О. — мешканці села Дичків Тернопільського району;

Гуцаловій Є. — мешканці міста Ланівці;

Даниленко-Гатаризі Є. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Демиденко (Петренко) Н. — мешканці міста Ланівці;

Демчак (Київській) М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Джумі (Максимчук) А. — мешканці села Коцюбинці Гусятинського району;

Дзіс Н. — мешканці міста Тернополя;

Дзюбіній (Ошкало) Р. — мешканці міста Тернополя;

Димченко Л. — мешканці міста Шумськ;

Єрмоленко Г. — мешканцеві села Васильківці Гусятинського району;

Жмак-Карасьовій Н. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Жук О. — мешканці села Романівка Теребовлянського району;

Завійській (Дорош) Г. — мешканці селища Козова;

Зінчуку В. — заступнику голови Бережанської РДА;

Іваницькій Н. — мешканці міста Шумськ;

Каліновській Л. — начальнику управління праці та соціального захисту населення Шумської РДА;

Клепцьо М. — мешканці селища Велика Березовиця Тернопільського району;

Клімовій (Шестаковій) О. — мешканці міста Збараж;

Ковалик М. — мешканці міста Бучач;

Когут М. — мешканцеві міста Бережани;

Козак (Горяєвій) М. — мешканці села М. Вікнини Збаразького району;

Козицькій О. — мешканці селища Вишнівець Збаразького району;

Кольбєнко М. — мешканці села Шипівці Заліщицького району;

Комарчуку С. — сільському голові села Дубівці Тернопілького району;

Кондратюку А. — мешканцеві села Мишковичі Тернопільського району;

Кондро (Базарай) М. — мешканці села Забойки Тернопільського району;

Конюховій (Мельник) М. — мешканці міста Ланівці;

Косяковій-Головко М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Косяку І. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;

Крежечківському Ф. — мешканцеві міста Бережани;

Кулику С. — голові Тернопільської РДА;

Кушніру В. — мешканцеві села Дарахів Теребовлянського району;

Левицькому М. — голові Підгаєцької РДА;

Левченко (Деркач) О. — мешканці села Буряківка Заліщицького району;

Личуку З. — начальнику управління освіти і науки міста Тернополя;

Ліщенку П. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;

Ловчому І. — мешканцеві села Довжанка Тернопільського району;

Ляшенку М. — мешканцеві села Солоне Заліщицького району;

Мазуну В. — першому заступнику голови Теребовлянської РДА;

Майбороді В. — мешканці села Матвіївці Шумського району;

Макаренку В. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;

Максим О. — мешканці міста Шумськ;

Маліновському О. — мешканцеві селища Гусятин;

Мамочкіну О. — мешканцеві села Заруддя Збаразького району;

Мандзію О. — начальнику відділу з питань внутрішньої політики Бережанської РДА;

Марушію О. — заступнику міського голови міста Тернополя;

Мельник Д. — мешканці міста Тернополя;

Мельничук Є. — мешканці міста Шумськ;

Мельничуку В. — мешканцеві села Козівка Тернопільського району;

Ментуху Ф. — голові Зборівської РДА;

Михайловій (Сиротенко) М. — мешканці села Оліїв Зборівського району;

Михайлову Д. — мешканцеві села Оліїв Зборівського району;

Мізьолик-Криворучко Л. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Муяссаровій Н. — заступнику голови Збаразької РДА;

Назару В. — сільському голові села Козівка Тернопілького району;

Онипку З. — мешканцеві села Дичків Тернопільського району;

Павлику З. — сільському голові села Солоне Заліщицького району;

Павловській М. — мешканці селища Ігровиця Тернопільського району;

Пащулі М. — мешканці селища Велика Березовиця Тернопільського району;

Пилипіву М. — голові Гусятинської РДА;

Пишняк Г. — мешканці міста Шумськ;

Півцьо Л. — заступнику голови Тернопільської ОДА;

Піщенко А. — мешканці села Іванчани Збаразького району;

Піщенко Т. — мешканці села Іванчани Збаразького району;

Побуринному Р. — заступнику голови Бучацької РДА;

Полупанову В. — мешканцеві міста Тернополя;

Прокопишин (Монастирук) Г. — мешканці міста Тернополя;

Просінкевичу Б. — мешканцеві селища Гусятин;

Прядко (Герасименко) С. — мешканці селища Козова;

П’ятківській (Гордієнко) Л. — мешканці села Дичків Тернопільського району;

Пятопал Л. — мешканці міста Тернополя;

Радченко К. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Рак (Перникозі) Н. — мешканці селища Козова;

Ракочій О. — мешканці села Малашівці Зборівського району;

Росохатій (Швець) Н. — мешканці села Петрики Тернопільського району;

Савицькій Є. — мешканці міста Шумськ;

Савченко В. — мешканці міста Підгайці;

Сагат (Косаревій) О. — мешканці села Іванчани Збаразького району;

Саранчі П. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Семаник (Ступацькій) Є. — мешканці села Іване-Золоте Заліщицького району;

Семенині-Михайличенко Н. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Сивобородько Ч. — мешканці міста Бережани;

Сірман-Денисенко Т. — мешканці села Глібів Гусятинського району;

Слободян О. — мешканці міста Тернополя;

Слободян-Юрченко Т. — мешканці села Глібів Гусятинського району;

Сорокатій (Машталір) Л. — мешканці міста Бережани;

Сороковій У. — мешканці міста Бережани;

Софронюк Г. — мешканці села Передмірка Лановецького району;

Станіславенко К. — мешканці села Мізюринці Шумського району;

Стахів Г. — мешканці села Лучка Тернопільського району;

Стечишин (Гончар) В. — мешканці села Глещава Теребовлянського району;

Ступник (Герлинська) М. — мешканці села Товстолуг Тернопільського району;

Тарасовій Т. — мешканці міста Тернополя;

Тимчію Б. — селищному голові селища Велика Березовиця Тернопілького району;

Тихій Л. — мешканці міста Підгайці;

Ткаченко Г. — мешканці міста Тернополя;

Ткаченко М. — мешканці хутора Анастасіївка Тернопільського району;

Ткаченку І. — мешканцеві міста Тернополя;

Томунь В. — голові Заліщицької районної ради;

Триньці Я. — голові Козівської РДА;

Ушківській Н. — мешканці села Дичків Тернопільського району;

Фарбота З. — мешканці села Ріпинці Бучацького району;

Фарині (Семенюк) Г. — мешканці міста Ланівці;

Ференц-Трач Г. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Фецовичу В. — голові Лановецької РДА;

Фролову І. — мешканцеві села Багатківці Теребовлянського району;

Фромель К. — мешканці міста Тернополя;

Харюті Є. — мешканці міста Ланівці;

Цюх (Рум’янцевій) Н. — мешканці міста Підгайці;

Чайковській Г. — відповідальному працівнику ОДА;

Шамрай (Поплавській) О. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;

Шандаровському М. — начальнику відділу з питань внутрішньої політики Теребовлянської РДА;

Шпирці (Падалка) Г. — мешканці міста Бережани;

Шукаєвій В. — мешканці міста Тернополя;

Юр`євій К. — мешканці міста Бережани;

Юрчишин М. — мешканці міста Бучач;

Якуші М. — мешканці міста Шумськ;

Яциковській К. — мешканці села Жовтневе Тернопільського району та ін.


У книзі використано ілюстративні

матеріали з таких видань:


33-й: голод: Народна Книга-Меморiал / Упоряд. Л. Коваленко, В. Маняк. — К.: Рад. письменник, 1991.

Волкогонов Д. Трiумф i трагедiя: Полiтичний портрет Й. Сталiна: У 2 кн. Кн. 1. – К.: Політвидав України, 1989.

Гайдуков Л., Крушинський В. Історія України. Електронний варіант підручника. — К., 2002.

Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. — К., 1993.

Кульчицький С. Цiна «великого перелому». — К., 1991.

Лановик Б., Лазарович М. Ілюстрована історія України: Короткий курс лекцій. – Тернопіль: Джура, 2003.

Солдатенко В. Голодний тридцять третій. Суб`єктивні думки про об`єктивні процеси // Дзеркало тижня. — 2003. — 28 червня.

Хандрос Б. Смертні листи. Документальна повість. – К.: Дніпро, 1993.

Література


33-й: голод: Народна Книга-Меморiал / Упоряд. Л. Коваленко, В. Маняк. — К.: Рад. письменник, 1991.

Биймо у великий дзвін на тривогу! // Діло. — 1933. — 14 серпня.

Вересень С. Сенат Канади засудив геноцид українців 1932-1933 років // Шлях перемоги. — 2003. — 2 липня

Гирич І. Чи був планованим голод 1933 року, або коли вже українці перестануть бути жертвами обставин? // Дзеркало тижня. — 2003. — 12 липня.

Голод 1932–1933 рокiв на Українi: очима iсторикiв, мовою документiв / Кер. кол. упоряд. Р. Пиріг. — К.: Політвидав України, 1990.

Голод на Україні (На основі автентичних листів з України) // Діло. — 1933. — 16 вересня.

Гонтковський П. Відчула на собі // Гомін волі. — 2003. — 26 квітня.

Гонтковський П. Допомагали, чим могли // Гомін волі. — 2003 р. — 31 травня

Гринь Г. Чорно-червона коса 33-го // Голос України. — 2003. — 5 липня.

Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX — XX століття: Навчальний посібник. — К.: Генеза, 1996.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993.

Данилів Т. Трагедія за Збручем болем відгукнулась у Галичині // Нова доба. — 1993. — 14 вересня.

Демків Б. Біль голодомору // Свобода. — 1993. — 14 вересня.

День жалоби і протесту. Бережани // Діло. — 1933. — 2 листопада.

День жалоби і протесту. Бережанщина // Діло. — 1933. — 21 листопада.

День жалоби і протесту. Брідщина // Діло. — 1933. — 13 листопада.

День жалоби і протесту. Бучаччина // Діло. — 1933. — 9 листопада.

День жалоби і протесту. Заліщиччина // Діло. — 1933. — 16 листопада.

День жалоби і протесту. Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України // Діло. — 1933. — 28 жовтня.

День жалоби і протесту. Копичинеччина // Діло. — 1933. — 11 листопада.

День жалоби і протесту. Перемишляни // Діло. — 1933. — 2 листопада.

День жалоби і протесту. Підгаєччина // Діло. — 1933. — 13 листопада.

День національної жалоби і протесту. Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України // Діло. — 1933. — 15 жовтня.

Дожилася Україна...: Народна творчість часів голодомору і колективізації на Україні. Зібр. і прокомент. І. Бугаєвич; Післямова П. Мовчана. — К.: Український письменник, 1993.

Жулинський М. У світлі віри. Голодомор в Україні та роман Василя Барки «Жовтий князь» // Барка В. Жовтий князь: Роман / Передм. М. Жулинського. – К.: Дніпро, 1991. – С. 5-22.

Колективізація і голод на Україні (1929–1933). Зб. докум. і матеріалів. — К., 1993.

Комітет допомоги голодуючій Україні в Чикаґо // Діло. — 1933. — 29 жовтня.

Комітети Рятунку України. Комунікати Українського Громадського Комітету Рятунку України // Діло. — 1933. — 1 вересня.

Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. — К., 1993.

Коханець Л. Жнива байдужості // Голос України. — 2003. — 20 червня.

Криворотько А. Від тих, що померли (уривок з поеми) // Тернопіль вечірній. — 1993. — 6 лютого.

Кульчицький С. 1933: трагедiя голоду. — К., 1989.

Кульчицький С. Скільки нас загинуло від голодомору 1933 року? // Дзеркало тижня. — 2002. — 23 листопада.

Кульчицький С. Цiна «великого перелому». — К., 1991.

Лановик Б., Лазарович М. Економічна історія України і світу: Навчальний посібник. — Тернопіль.: Збруч, 2002.

Лановик Б., Лазарович М. Історія України: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2001.

Лановик Б., Лазарович М., Матейко Р. Голодомор 1932-1933 років: причини і наслідки // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. — Випуск 8. — Тернопіль: Економічна думка, 2003. — С. 93-110.

Латюк В. Спогад про голод // Вільне життя. — 1993. — 10 вересня.

Левчук Т. Голодомор. Устами очевидця // Новини Шумщини. — 2001 — 24 листопада.

Литвин М. Надзбручанці — голодуючим Наддніпрянцям // Вісник Надзбруччя. — 1993. — 7 вересня.

Мейс Дж. Спадщина голодомору // Свобода. – 2003. — № 7.

Мені вижити допоміг Бог // Нова доба. — 2003. — 11 квітня.

Моргун Д. Того не забути… // Бережанське віче. — 2000. — 25 листопада.

Мрочко В. Про діяльність Міжнародної комісії для розслідування голоду в Україні 1932-1933 рр. // Український історичний журнал. — 1993. — № 10. — С. 47-53.

На рятунок України. Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України. Ч. 3 // Діло. — 1933. — 9 вересня.

Надія вмирає останньою. Розмова з мамою // Вільне життя. — 1993. — 10 вересня.

Наумов С. Жертвы и палачи. Голод 1932-1933 гг. // Наша Республика. — 1993. — 14 мая.

Одним фронтом // Діло. — 1933. — 29 жовтня.

Пастирський лист. В справі допомоги Великій Україні // Нова Зоря. — 1933. — 26 жовтня.

Пахаренко В. Гарячий попіл // Березіль. — 1991. — № 10. — С. 135-149.

Пахаренко В. Побратимство. Голодомор 1933 року в Наддніпрянщині і Західна Україна // Літературна Україна. — 1991. — 1 травня.

Пахаренко В. Слово, що здолало смерть // Літературна Україна. — 1992. — 7 трав.

Прокопенко Г. Голодний рік, мов чорна птиця, над краєм змореним літав // Земля Підгаєцька. — 1999. — 31 серпня.

Радянські тайни // Діло. — 1933. — 6 червня.

Рокицький А. Правда про голодомор 1932-1933 років // Бережанське віче. — 2000. — 25 листоп.

Рятункова акція для Великої України / За ред. А. Жука. — Львів, 1933.

Самчук У. Марія. — К.: Наукова думка, 1999.

Семенко Ю. Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. Львів, 1992.

Сивирин А. Хрест Лугового. Повісті. — Тернопіль: Підручники & посібники, 2002.

Синенька О. З вами наша молитва // Нова доба. — 2003. — 11 квітня.

Солдатенко В. Голодний тридцять третій. Суб`єктивні думки про об`єктивні процеси // Дзеркало тижня. — 2003. — 28 червня.

Україна в передсмертних судорогах. Український Греко-Католицький Єпископат Галицької Церковної Провінції в справі подій на Великій Україні до всіх людей доброї волі // Діло. — 1933. — 27 липня.

Чалий С. Хронічна зрада // Свобода. — 2003. — № 20.

Чоповський В. Прокляття на вас, комуно-московські каїни ХХ століття! // Державність. — 1993. — № 2. — С. 7-11.

Чорна книга України: Зб. документів, архів. Матеріалів, листів, доп., ст., досліджень, есе / Упоряд., ред. Ф. Зубанич; Передм. В. Яворівського. — К.: Вид. центр «Просвіта», 1998.

Чорній О. «Нам снилася їжа…» // Нова доба. — 2003. — 14 березня.

Шевчик М. Той страшний 1933-ій... // Селянська доля. — 1993. — 3 серпня.

Шостак О. «Я пережила не тільки голод 1932–1933 рр., а й 1941р. та 1944–1949 років» // Тернопіль вечірній. — 1993. — 20 березня.

Шульга І. Діти голодомору. На архівних матеріалах Поділля // Київ. — 1993. — № 8. — С. 87-90.

Щур М. Невідомий герой України // Українські вісті (Едмонтон). — 2003. — 25 червня — 22 липня.

Ющук І. Голодомор 1933 року — спланований злочин // Рада. — 1993. — № 14.

Якубовська Я. Голод // Вільне життя — 1993. — 10 вересня.


Лановик Богдан Дмитрович

Лазарович Микола Васильович

Матейко Роман Михайлович


Чорна тінь голодомору 1932-1933 років над Тернопіллям:
Книга пам`яті




 Спільний обробіток землі.

* Див. додаток

** Листи одержано Центральним Комітетом КП(б)У між 17–23 квітня 1932 р.

* Йдеться про постановку ЦК ВКП(б) від 26 березня 1932 р. «Про примусове усуспільнення худоби».

* Довідку 16 травня було надіслано секретарям ЦК КП(б)У.

* 11 липня 1932 р. копію листа було надіслано до ЦК КП(б)У на ім’я С. В. Косіора.

* Пленум ЦК КП(б)У відбувся 12 жовтня 1932 p.

* 8 березня 1933 р. копія довідки була направлена ДПУ УСРР Генеральному секретарю ЦК КП(б)У С. В. Косіору.

 Мова йде про молодшого сина Максима, який був у селі одним із представників комуністичної влади. «…То лиш він, отой Максим, таким виродком вдався. Нічого у нього святого. Господи! Господи! І що то за страшна дитина…» – з болем казала про нього Марія. – Укладачі.

 Дитинство і юність визначного українського письменника Уласа Самчука були тісно пов`язані з Кременеччиною. У віці восьми років він разом з родиною переїхав до с. Тилявка Кременецького повіту (нині село Шумського району), де закінчив вищепочаткову школу. Потім навчався у Кременцькій українській гімназії, про яку на все життя зберіг найтепліші спогади.


 Автор народився в с. Остапівка Миргородського району Полтавської області. Нині проживає в м. Тернополі.

 Борис Демків, родом із Тернополя, поет, перекладач, журналіст, член Спілки письменників України. Музику до вірша написав Роман Стратійчук.

 Автор вірша мешкає в Тернополі.

 Анатолій Криворотько, мешканець Тернополя, розповідає про те, що сам пережив у селі Карван Нововодолажького району Харківської області.

 Авторка вірша є головою «Меморіалу» ім. Василя Стуса у м. Бучачі.

* Індусами називали селян-індивідуальників, що не записувалися до СОЗу – товариства спільного обробітку землі.