Богдан Лановик Микола Лазарович Роман Матейко
Вид материала | Книга |
- Лановик М. Б., Лановик, 8864.05kb.
- Реферат на тему: " Російський цар Микола іі" Микола ІІ олександрович 05. 1868 17. 07., 65.98kb.
- Кулик Богдан Иванович /г. Чернигов/ Цель моего доклад, 34.53kb.
- Кагадій Микола Іванович, 239.56kb.
- України Любові Богдан Використані також світлини Юрія Безкровного І Віктора Гіржова, 5720.49kb.
- Роман Москва «Детская литература», 3628.68kb.
- Микола Вінграновський – поет, прозаїк – Божий дар для української літератури, 89.12kb.
- Англ the Gothic novel, «черный роман», роман «ужасов» в прозе предромантизма и романтизма, 180.16kb.
- Онегин Роман «Евгений Онегин», 39.21kb.
- Роман Роман принадлежит к эпическим жанрам литературы. Эпос, 87.36kb.
Піклування
Захотілося Сталіну побачити свого друга, з яким він колись ще дома по чужих садках лазив. Приїхав той у Москву на ослі. Переодягли його в суконний костюм, дали прості, проте добрі, чоботи і впустили в Кремль.
Сидить він з Сталіном, говорить і поглядає крізь вікно на двір.
— Чого ти все у вікна зазираєш? — запитав Сталін.
— Дивлюсь, чи не знайшов мій осел паші.
— Даремно ти турбуєшся про одного осла, — порадив Сталін, — у мене мільйони людей завжди голодні і то мені байдуже.
Мудрість
— Доброго ослюка ми купили. Вчений та мудрий. Мати поставила молоко на лаву, а він вискочив на неї, встромив у миску передні ноги і носа, попив усе молоко, а тоді стоїть, облизується... Як би його назвати?
— Якщо він справді мудрий, то назви Йоськом. Ослик підходить по натурі до Йосипа Сталіна. Той теж мудрий лазити в чужі миски. На своєму віці весь час залазить залазить в миску українську, то в білоруську, то ще в якусь іншу.
Прохання рятівника
Спіткало на курорті Сталіна нещастя: купався і ледве не втопивсь — рибалка витяг посинілого в човен.
— Чим тебе нагородити: патефон, вельосипед чи може орден Леніна дати?
— Не першого тебе, чоловіче, рятую, віддячували, але не так, — здивувався рибалка. — Хто ж ти є, що можеш орден дати?
— Невже не пізнаєш? Я Сталін!
— Сталін?! — викрикнув, бо аж злякався рятівник.
А потім шепотом, щоб бува хто не почув, хоч нікого поблизу не було:
— Так ви Сталін? Ні патефона, ні ордена мені не треба... Мовчіть, ото й буде найкраща нагорода. Бо як узнають колгоспники, що я врятував від смерті вас, Сталіна, то, їй-же Богу, вб’ють мене за це.
Чому корови з дороги звернули?
Їхав Сталін з Молотовим автомашиною на курорт. Чередники гнали з паші чимало корів — було це на початку колективізації. Курява, як туман, розляглася. Авто догнало череду, дає сигнал, а корови дороги не звільняють.
— Зараз пропустять, — сказав Молотов. Він виліз з автомобіля і заїкаючись:
— Корови, — говорить, — дайте дорогу, бо як не звернете, то запишу до колгоспу.
Злякались корови і повтікали хто — куди. Череди, як не було. Сталін з Молотовим поїхали далі.
Вгадав
Їздив Калінін розпитувати, чи добре живеться селянам України — годувальникам Совєтського Союзу.
Їде він одного разу і бачить на станції бірваних, голодом заморених людей, що їдуть у протилежному напрямі.
— Хто ви такі? — запитав.
— Українці, селяни.
Калінін від здивування аж за борідку схопився. На картинах, плякатах, у кіно він завжди бачив українських селян вусатих, у вишитих сорочках, які в руках мали пшеничні колоски. А тут сиділи якісь неголені та обірвані.
— Куди ви їдете? — знову запитав.
— Шукаємо, де краще живеться.
— Добре там, — говорить Калінін приказкою, — де нас нема.
— Вгадав: отож ми й їдемо туди, де вас чортма, — відповіли селяни.
Не жив — мучився
Судили мужика.
— Скільки ви прожили вже років?
— 30.
— Чому ж тут написано більше?
— Родився я сорок років тому, 10 був у колгоспі. Хіба ж то я жив — мучився!
Темпи
Повернувся селянин з Москви, де був делегатом. Розповідає, як добре годували, водили по місту переодягнених у нові костюми, розказували про ріст індустрії, темпи.
— Найголовніше, — з’ясував один, — темпи... Може спитаєте, що це таке? Пам’ятаєте, за селом до розкуркулювання були великі загони для овець. Тепер там гробки, у голод 33-го року вони щоденно, хоч на одну могилу, а збільшувалися...
Оце зростання і зветься темпами.
Рятуйте!
В найстрашніші часи колективізації в одному селі вперше проводили радіо. Коли провели, якийсь селянин зайшов у приміщення, обдивився радіоприймач і несміливо запитав:
— І ото воно без дротів передає?
— Без дротів.
— І всюди чути?
— Всюди.
— І за кордоном?
— І за кордоном.
Тоді дядько швиденько підбіг до радіо й прокричав:
— Рятуйте!
На всі
У часи голоду 1933 року на Україні пухлий селянин підходить на станції до каси і, простягаючи повну жменю паперових грошей, просить квиток.
— Куди? — питає касир.
— На всі...
Слухняні виконавці
У часи колективізації хлібозаготівель і інших стягувань з села в район з центру прибуває телеграма: «Негайно заготуйте сорок тисяч воробйов». Район поставив на ноги всіх мисливців, які постріляли горобців де тільки можна було. Згодом з’ясувалося, що в телеграмі мовилося про хліб, а «Воробйов» означало підпис.
Семенко Ю. Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. Львів, 1992. — С. 48-50, 53-54, 58, 60, 71-72.
Автори висловлюють глибоку вдячність усім, хто допоміг у написанні Книги пам`яті:
Андрушаку С. — сільському голові села Шипівці Заліщицького району;
Андрушків Є. — мешканці села Ріпинці Бучацького району;
Аржаній (Дерев’янко) Н. — мешканці міста Ланівці;
Бабалі В. — сільському голові села Буряківка Заліщицького району;
Бабій Г. — мешканці села Староміщина Підволочиського району;
Банаху В. — першому заступнику голови Шумської РДА;
Белі Т. — начальнику відділу внутрішньої політики апарату Лановецької РДА;
Беркиті Ю. — директору СШ № 10 міста Тернополя;
Білоус (Садовенко) Т. — мешканці села Надрічне Теребовлянського району;
Білоус Л. — мешканці міста Шумськ;
Білоус-Ляшенко Н. — мешканці села Довжанка Тернопільського району;
Блищавенко Г. — мешканці міста Бережани;
Бобрівець О. — мешканці села Дичків Тернопільського району;
Бовтута О. — мешканці міста Збараж;
Бойко А. — мешканці селища Велика Березовиця Тернопільського району;
Бойко В. — мешканці міста Підгайці;
Боцяну М. — мешканцеві селища Гусятин;
Будко Н. — мешканці села Шумляни Підгаєцького району;
Венгер М. — мешканці села Багатківці Теребовлянського району;
Вербило (Труш) О. — мешканці села Мишковичі Тернопільського району;
Вернигорі М. — мешканцеві села Довжанка Тернопільського району;
Вернигорі У. — мешканці села Довжанка Тернопільського району;
Владиці М. — мешканці села Кобилля Збаразького району;
Войнаровській-Сидоренко М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Войнаровському В. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;
Войтюк М. — мешканцеві селища Гусятин;
Войціховській (Поташній) Т. — мешканці села Дубівці Тернопільського району;
Воловик Л. — мешканці села Біла Тернопільського району;
Воробець А. — мешканці села Залісці Шумського району;
Галькевичу Г. — голові Шумської РДА;
Гарматюк В. — мешканці села Красносільці Збаразького району;
Гері-Прокопенко М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Гімлевич (Дмитренко) Е. — мешканці селища Козова;
Гой Ю. — мешканці міста Тернополя;
Гончаровій (Слободян) Є. — мешканці селища Козова;
Гончарук Н. — мешканці міста Шумськ;
Гриненко (Яцеленко) Г. — мешканці села Острів Тернопільського району;
Гуменюку І. — сільському голові села Іване-Золоте Заліщицького району;
Гунчику Л. — директору СШ № 30 міста Тернополя;
Гуцал О. — мешканці села Дичків Тернопільського району;
Гуцаловій Є. — мешканці міста Ланівці;
Даниленко-Гатаризі Є. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Демиденко (Петренко) Н. — мешканці міста Ланівці;
Демчак (Київській) М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Джумі (Максимчук) А. — мешканці села Коцюбинці Гусятинського району;
Дзіс Н. — мешканці міста Тернополя;
Дзюбіній (Ошкало) Р. — мешканці міста Тернополя;
Димченко Л. — мешканці міста Шумськ;
Єрмоленко Г. — мешканцеві села Васильківці Гусятинського району;
Жмак-Карасьовій Н. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Жук О. — мешканці села Романівка Теребовлянського району;
Завійській (Дорош) Г. — мешканці селища Козова;
Зінчуку В. — заступнику голови Бережанської РДА;
Іваницькій Н. — мешканці міста Шумськ;
Каліновській Л. — начальнику управління праці та соціального захисту населення Шумської РДА;
Клепцьо М. — мешканці селища Велика Березовиця Тернопільського району;
Клімовій (Шестаковій) О. — мешканці міста Збараж;
Ковалик М. — мешканці міста Бучач;
Когут М. — мешканцеві міста Бережани;
Козак (Горяєвій) М. — мешканці села М. Вікнини Збаразького району;
Козицькій О. — мешканці селища Вишнівець Збаразького району;
Кольбєнко М. — мешканці села Шипівці Заліщицького району;
Комарчуку С. — сільському голові села Дубівці Тернопілького району;
Кондратюку А. — мешканцеві села Мишковичі Тернопільського району;
Кондро (Базарай) М. — мешканці села Забойки Тернопільського району;
Конюховій (Мельник) М. — мешканці міста Ланівці;
Косяковій-Головко М. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Косяку І. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;
Крежечківському Ф. — мешканцеві міста Бережани;
Кулику С. — голові Тернопільської РДА;
Кушніру В. — мешканцеві села Дарахів Теребовлянського району;
Левицькому М. — голові Підгаєцької РДА;
Левченко (Деркач) О. — мешканці села Буряківка Заліщицького району;
Личуку З. — начальнику управління освіти і науки міста Тернополя;
Ліщенку П. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;
Ловчому І. — мешканцеві села Довжанка Тернопільського району;
Ляшенку М. — мешканцеві села Солоне Заліщицького району;
Мазуну В. — першому заступнику голови Теребовлянської РДА;
Майбороді В. — мешканці села Матвіївці Шумського району;
Макаренку В. — мешканцеві села Великий Глибочок Тернопільського району;
Максим О. — мешканці міста Шумськ;
Маліновському О. — мешканцеві селища Гусятин;
Мамочкіну О. — мешканцеві села Заруддя Збаразького району;
Мандзію О. — начальнику відділу з питань внутрішньої політики Бережанської РДА;
Марушію О. — заступнику міського голови міста Тернополя;
Мельник Д. — мешканці міста Тернополя;
Мельничук Є. — мешканці міста Шумськ;
Мельничуку В. — мешканцеві села Козівка Тернопільського району;
Ментуху Ф. — голові Зборівської РДА;
Михайловій (Сиротенко) М. — мешканці села Оліїв Зборівського району;
Михайлову Д. — мешканцеві села Оліїв Зборівського району;
Мізьолик-Криворучко Л. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Муяссаровій Н. — заступнику голови Збаразької РДА;
Назару В. — сільському голові села Козівка Тернопілького району;
Онипку З. — мешканцеві села Дичків Тернопільського району;
Павлику З. — сільському голові села Солоне Заліщицького району;
Павловській М. — мешканці селища Ігровиця Тернопільського району;
Пащулі М. — мешканці селища Велика Березовиця Тернопільського району;
Пилипіву М. — голові Гусятинської РДА;
Пишняк Г. — мешканці міста Шумськ;
Півцьо Л. — заступнику голови Тернопільської ОДА;
Піщенко А. — мешканці села Іванчани Збаразького району;
Піщенко Т. — мешканці села Іванчани Збаразького району;
Побуринному Р. — заступнику голови Бучацької РДА;
Полупанову В. — мешканцеві міста Тернополя;
Прокопишин (Монастирук) Г. — мешканці міста Тернополя;
Просінкевичу Б. — мешканцеві селища Гусятин;
Прядко (Герасименко) С. — мешканці селища Козова;
П’ятківській (Гордієнко) Л. — мешканці села Дичків Тернопільського району;
Пятопал Л. — мешканці міста Тернополя;
Радченко К. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Рак (Перникозі) Н. — мешканці селища Козова;
Ракочій О. — мешканці села Малашівці Зборівського району;
Росохатій (Швець) Н. — мешканці села Петрики Тернопільського району;
Савицькій Є. — мешканці міста Шумськ;
Савченко В. — мешканці міста Підгайці;
Сагат (Косаревій) О. — мешканці села Іванчани Збаразького району;
Саранчі П. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Семаник (Ступацькій) Є. — мешканці села Іване-Золоте Заліщицького району;
Семенині-Михайличенко Н. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Сивобородько Ч. — мешканці міста Бережани;
Сірман-Денисенко Т. — мешканці села Глібів Гусятинського району;
Слободян О. — мешканці міста Тернополя;
Слободян-Юрченко Т. — мешканці села Глібів Гусятинського району;
Сорокатій (Машталір) Л. — мешканці міста Бережани;
Сороковій У. — мешканці міста Бережани;
Софронюк Г. — мешканці села Передмірка Лановецького району;
Станіславенко К. — мешканці села Мізюринці Шумського району;
Стахів Г. — мешканці села Лучка Тернопільського району;
Стечишин (Гончар) В. — мешканці села Глещава Теребовлянського району;
Ступник (Герлинська) М. — мешканці села Товстолуг Тернопільського району;
Тарасовій Т. — мешканці міста Тернополя;
Тимчію Б. — селищному голові селища Велика Березовиця Тернопілького району;
Тихій Л. — мешканці міста Підгайці;
Ткаченко Г. — мешканці міста Тернополя;
Ткаченко М. — мешканці хутора Анастасіївка Тернопільського району;
Ткаченку І. — мешканцеві міста Тернополя;
Томунь В. — голові Заліщицької районної ради;
Триньці Я. — голові Козівської РДА;
Ушківській Н. — мешканці села Дичків Тернопільського району;
Фарбота З. — мешканці села Ріпинці Бучацького району;
Фарині (Семенюк) Г. — мешканці міста Ланівці;
Ференц-Трач Г. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Фецовичу В. — голові Лановецької РДА;
Фролову І. — мешканцеві села Багатківці Теребовлянського району;
Фромель К. — мешканці міста Тернополя;
Харюті Є. — мешканці міста Ланівці;
Цюх (Рум’янцевій) Н. — мешканці міста Підгайці;
Чайковській Г. — відповідальному працівнику ОДА;
Шамрай (Поплавській) О. — мешканці села Великий Глибочок Тернопільського району;
Шандаровському М. — начальнику відділу з питань внутрішньої політики Теребовлянської РДА;
Шпирці (Падалка) Г. — мешканці міста Бережани;
Шукаєвій В. — мешканці міста Тернополя;
Юр`євій К. — мешканці міста Бережани;
Юрчишин М. — мешканці міста Бучач;
Якуші М. — мешканці міста Шумськ;
Яциковській К. — мешканці села Жовтневе Тернопільського району та ін.
У книзі використано ілюстративні
матеріали з таких видань:
33-й: голод: Народна Книга-Меморiал / Упоряд. Л. Коваленко, В. Маняк. — К.: Рад. письменник, 1991.
Волкогонов Д. Трiумф i трагедiя: Полiтичний портрет Й. Сталiна: У 2 кн. Кн. 1. – К.: Політвидав України, 1989.
Гайдуков Л., Крушинський В. Історія України. Електронний варіант підручника. — К., 2002.
Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. — К., 1993.
Кульчицький С. Цiна «великого перелому». — К., 1991.
Лановик Б., Лазарович М. Ілюстрована історія України: Короткий курс лекцій. – Тернопіль: Джура, 2003.
Солдатенко В. Голодний тридцять третій. Суб`єктивні думки про об`єктивні процеси // Дзеркало тижня. — 2003. — 28 червня.
Хандрос Б. Смертні листи. Документальна повість. – К.: Дніпро, 1993.
Література
33-й: голод: Народна Книга-Меморiал / Упоряд. Л. Коваленко, В. Маняк. — К.: Рад. письменник, 1991.
Биймо у великий дзвін на тривогу! // Діло. — 1933. — 14 серпня.
Вересень С. Сенат Канади засудив геноцид українців 1932-1933 років // Шлях перемоги. — 2003. — 2 липня
Гирич І. Чи був планованим голод 1933 року, або коли вже українці перестануть бути жертвами обставин? // Дзеркало тижня. — 2003. — 12 липня.
Голод 1932–1933 рокiв на Українi: очима iсторикiв, мовою документiв / Кер. кол. упоряд. Р. Пиріг. — К.: Політвидав України, 1990.
Голод на Україні (На основі автентичних листів з України) // Діло. — 1933. — 16 вересня.
Гонтковський П. Відчула на собі // Гомін волі. — 2003. — 26 квітня.
Гонтковський П. Допомагали, чим могли // Гомін волі. — 2003 р. — 31 травня
Гринь Г. Чорно-червона коса 33-го // Голос України. — 2003. — 5 липня.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX — XX століття: Навчальний посібник. — К.: Генеза, 1996.
Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993.
Данилів Т. Трагедія за Збручем болем відгукнулась у Галичині // Нова доба. — 1993. — 14 вересня.
Демків Б. Біль голодомору // Свобода. — 1993. — 14 вересня.
День жалоби і протесту. Бережани // Діло. — 1933. — 2 листопада.
День жалоби і протесту. Бережанщина // Діло. — 1933. — 21 листопада.
День жалоби і протесту. Брідщина // Діло. — 1933. — 13 листопада.
День жалоби і протесту. Бучаччина // Діло. — 1933. — 9 листопада.
День жалоби і протесту. Заліщиччина // Діло. — 1933. — 16 листопада.
День жалоби і протесту. Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України // Діло. — 1933. — 28 жовтня.
День жалоби і протесту. Копичинеччина // Діло. — 1933. — 11 листопада.
День жалоби і протесту. Перемишляни // Діло. — 1933. — 2 листопада.
День жалоби і протесту. Підгаєччина // Діло. — 1933. — 13 листопада.
День національної жалоби і протесту. Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України // Діло. — 1933. — 15 жовтня.
Дожилася Україна...: Народна творчість часів голодомору і колективізації на Україні. Зібр. і прокомент. І. Бугаєвич; Післямова П. Мовчана. — К.: Український письменник, 1993.
Жулинський М. У світлі віри. Голодомор в Україні та роман Василя Барки «Жовтий князь» // Барка В. Жовтий князь: Роман / Передм. М. Жулинського. – К.: Дніпро, 1991. – С. 5-22.
Колективізація і голод на Україні (1929–1933). Зб. докум. і матеріалів. — К., 1993.
Комітет допомоги голодуючій Україні в Чикаґо // Діло. — 1933. — 29 жовтня.
Комітети Рятунку України. Комунікати Українського Громадського Комітету Рятунку України // Діло. — 1933. — 1 вересня.
Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. — К., 1993.
Коханець Л. Жнива байдужості // Голос України. — 2003. — 20 червня.
Криворотько А. Від тих, що померли (уривок з поеми) // Тернопіль вечірній. — 1993. — 6 лютого.
Кульчицький С. 1933: трагедiя голоду. — К., 1989.
Кульчицький С. Скільки нас загинуло від голодомору 1933 року? // Дзеркало тижня. — 2002. — 23 листопада.
Кульчицький С. Цiна «великого перелому». — К., 1991.
Лановик Б., Лазарович М. Економічна історія України і світу: Навчальний посібник. — Тернопіль.: Збруч, 2002.
Лановик Б., Лазарович М. Історія України: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2001.
Лановик Б., Лазарович М., Матейко Р. Голодомор 1932-1933 років: причини і наслідки // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. — Випуск 8. — Тернопіль: Економічна думка, 2003. — С. 93-110.
Латюк В. Спогад про голод // Вільне життя. — 1993. — 10 вересня.
Левчук Т. Голодомор. Устами очевидця // Новини Шумщини. — 2001 — 24 листопада.
Литвин М. Надзбручанці — голодуючим Наддніпрянцям // Вісник Надзбруччя. — 1993. — 7 вересня.
Мейс Дж. Спадщина голодомору // Свобода. – 2003. — № 7.
Мені вижити допоміг Бог // Нова доба. — 2003. — 11 квітня.
Моргун Д. Того не забути… // Бережанське віче. — 2000. — 25 листопада.
Мрочко В. Про діяльність Міжнародної комісії для розслідування голоду в Україні 1932-1933 рр. // Український історичний журнал. — 1993. — № 10. — С. 47-53.
На рятунок України. Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України. Ч. 3 // Діло. — 1933. — 9 вересня.
Надія вмирає останньою. Розмова з мамою // Вільне життя. — 1993. — 10 вересня.
Наумов С. Жертвы и палачи. Голод 1932-1933 гг. // Наша Республика. — 1993. — 14 мая.
Одним фронтом // Діло. — 1933. — 29 жовтня.
Пастирський лист. В справі допомоги Великій Україні // Нова Зоря. — 1933. — 26 жовтня.
Пахаренко В. Гарячий попіл // Березіль. — 1991. — № 10. — С. 135-149.
Пахаренко В. Побратимство. Голодомор 1933 року в Наддніпрянщині і Західна Україна // Літературна Україна. — 1991. — 1 травня.
Пахаренко В. Слово, що здолало смерть // Літературна Україна. — 1992. — 7 трав.
Прокопенко Г. Голодний рік, мов чорна птиця, над краєм змореним літав // Земля Підгаєцька. — 1999. — 31 серпня.
Радянські тайни // Діло. — 1933. — 6 червня.
Рокицький А. Правда про голодомор 1932-1933 років // Бережанське віче. — 2000. — 25 листоп.
Рятункова акція для Великої України / За ред. А. Жука. — Львів, 1933.
Самчук У. Марія. — К.: Наукова думка, 1999.
Семенко Ю. Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. Львів, 1992.
Сивирин А. Хрест Лугового. Повісті. — Тернопіль: Підручники & посібники, 2002.
Синенька О. З вами наша молитва // Нова доба. — 2003. — 11 квітня.
Солдатенко В. Голодний тридцять третій. Суб`єктивні думки про об`єктивні процеси // Дзеркало тижня. — 2003. — 28 червня.
Україна в передсмертних судорогах. Український Греко-Католицький Єпископат Галицької Церковної Провінції в справі подій на Великій Україні до всіх людей доброї волі // Діло. — 1933. — 27 липня.
Чалий С. Хронічна зрада // Свобода. — 2003. — № 20.
Чоповський В. Прокляття на вас, комуно-московські каїни ХХ століття! // Державність. — 1993. — № 2. — С. 7-11.
Чорна книга України: Зб. документів, архів. Матеріалів, листів, доп., ст., досліджень, есе / Упоряд., ред. Ф. Зубанич; Передм. В. Яворівського. — К.: Вид. центр «Просвіта», 1998.
Чорній О. «Нам снилася їжа…» // Нова доба. — 2003. — 14 березня.
Шевчик М. Той страшний 1933-ій... // Селянська доля. — 1993. — 3 серпня.
Шостак О. «Я пережила не тільки голод 1932–1933 рр., а й 1941р. та 1944–1949 років» // Тернопіль вечірній. — 1993. — 20 березня.
Шульга І. Діти голодомору. На архівних матеріалах Поділля // Київ. — 1993. — № 8. — С. 87-90.
Щур М. Невідомий герой України // Українські вісті (Едмонтон). — 2003. — 25 червня — 22 липня.
Ющук І. Голодомор 1933 року — спланований злочин // Рада. — 1993. — № 14.
Якубовська Я. Голод // Вільне життя — 1993. — 10 вересня.
Лановик Богдан Дмитрович
Лазарович Микола Васильович
Матейко Роман Михайлович
Чорна тінь голодомору 1932-1933 років над Тернопіллям:
Книга пам`яті
Спільний обробіток землі.
* Див. додаток
** Листи одержано Центральним Комітетом КП(б)У між 17–23 квітня 1932 р.
* Йдеться про постановку ЦК ВКП(б) від 26 березня 1932 р. «Про примусове усуспільнення худоби».
* Довідку 16 травня було надіслано секретарям ЦК КП(б)У.
* 11 липня 1932 р. копію листа було надіслано до ЦК КП(б)У на ім’я С. В. Косіора.
* Пленум ЦК КП(б)У відбувся 12 жовтня 1932 p.
* 8 березня 1933 р. копія довідки була направлена ДПУ УСРР Генеральному секретарю ЦК КП(б)У С. В. Косіору.
Мова йде про молодшого сина Максима, який був у селі одним із представників комуністичної влади. «…То лиш він, отой Максим, таким виродком вдався. Нічого у нього святого. Господи! Господи! І що то за страшна дитина…» – з болем казала про нього Марія. – Укладачі.
Дитинство і юність визначного українського письменника Уласа Самчука були тісно пов`язані з Кременеччиною. У віці восьми років він разом з родиною переїхав до с. Тилявка Кременецького повіту (нині село Шумського району), де закінчив вищепочаткову школу. Потім навчався у Кременцькій українській гімназії, про яку на все життя зберіг найтепліші спогади.
Автор народився в с. Остапівка Миргородського району Полтавської області. Нині проживає в м. Тернополі.
Борис Демків, родом із Тернополя, поет, перекладач, журналіст, член Спілки письменників України. Музику до вірша написав Роман Стратійчук.
Автор вірша мешкає в Тернополі.
Анатолій Криворотько, мешканець Тернополя, розповідає про те, що сам пережив у селі Карван Нововодолажького району Харківської області.
Авторка вірша є головою «Меморіалу» ім. Василя Стуса у м. Бучачі.
* Індусами називали селян-індивідуальників, що не записувалися до СОЗу – товариства спільного обробітку землі.