Богдан Лановик Микола Лазарович Роман Матейко
| Вид материала | Книга |
- Лановик М. Б., Лановик, 8864.05kb.
- Реферат на тему: " Російський цар Микола іі" Микола ІІ олександрович 05. 1868 17. 07., 65.98kb.
- Кулик Богдан Иванович /г. Чернигов/ Цель моего доклад, 34.53kb.
- Кагадій Микола Іванович, 239.56kb.
- України Любові Богдан Використані також світлини Юрія Безкровного І Віктора Гіржова, 5720.49kb.
- Роман Москва «Детская литература», 3628.68kb.
- Микола Вінграновський – поет, прозаїк – Божий дар для української літератури, 89.12kb.
- Англ the Gothic novel, «черный роман», роман «ужасов» в прозе предромантизма и романтизма, 180.16kb.
- Онегин Роман «Евгений Онегин», 39.21kb.
- Роман Роман принадлежит к эпическим жанрам литературы. Эпос, 87.36kb.
комітет допомоги голодуючій україні
в Чикаґо
В Чикаґо скликали українці 24 вересня зібрання товариств, на якім вирішили створити спільний Комітет Допомоги Голодуючій Україні. Комітет має скликати віче і демонстраційний похід і сподівається, що це дасть почин до подібного руху по всіх містах Злучених Держав і Канади. Головою Комітету є д-р Омелян Тарнавський; секретарем Петро Запорожець; скарбником Дмитро Заболоцький.
Діло. — 1933. — 29 жовт.
День національної жалоби і протесту
Комунікат Українського Громадського Комітету Рятунку України
Українського Громадського Комітету Рятунку України у Львові подає до відома всього українського громадянства поза межами Совітського Союзу, що день 29 жовтня 1933 р. призначив днем національної жалоби і протесту з приводу голоду та інших жахливих подій на українських землях у Совітському Союзі.
Того дня в усіх церквах на українських землях у Польщі відбудуться за дозволом і згодою церковної влади Богослуження в наміренні українського народу, що проживає під комуністичною диктатурою, а крім того панахиди за померших наслідком політичного більшовицького гнету і голоду. В часі Богослужень будуть виголошені відповідні проповіді про лихоліття українців у Совітському Союзі.
Того самого дня після Богослуження мають відбутися сходини чи збори в усіх наших громадських установах по містах і селах, на яких будуть виголошені реферати і відчити про положення на Радянській Україні.
По більших містах, у яких досі ще не було протестаційних зборів ні віч, мають відбутися того дня прилюдні збори або віча, на яких треба всесторонно обговорити комуністичну політику винищування українського народу.
На всіх зборах і вічах, як по містах, так і по селах, треба ухвалювати резолюції з протестом проти більшовицького насильства та руйнування нашого народу.
Повітові комітети рятунку України, а де їх нема, то інші українські громадські установи спільними силами і заходами подбають про те, щоби день національної жалоби як по містах так і по селах випав якнайкраще.
День національної жалоби 29 жовнтя має українське громадянство провести в пості, а по церквах, на зборах, на сходинах і на вічах складати добровільні датки на орґанізацію акції допомоги. Зібрані датки треба висилати до Земельного Банку Гіпотечного у Львові, вул. Словацького, ч. 14 з допискою: Комітет рятунку України.
Після відбуття дня національної жалоби всі Повітові Комітети рятунку України, а де їх немає, то інші громадські установи, зберуть докладні дані про хід дня жалоби і вишлють їх до Українського Громадського Комітету з рятунку України у Львові (вул. Підвалля ч. 7, ІІІ пов.).
Львів, 12 жовтня 1933 р.
За діловий Комітет Українського Громадського
Комітету Рятунку України:
Василь Мудрий, Д-р Іван Ґижа,
голова. секретар.
* * *
На днях вийде з другку книжечка В. Мудрого п. н. «Лихоліття Украни», яка послужить підручником для референтів, що виголошуватимуть у день національної жалоби реферати про більшовицьку руїнницьку політику супроти українського народу.
Діло. — 1933. — 15 жовт.
Пастирський лист
в справі допомоги Великій Україні
Андрей Шептицький
Божою Милістю і Благословенням Святого Апостольського Престолу Митрополит
Галицький, Архієпископ Львівський, Єпископ Камінця Подільського
Григорій Хомишин
Божою Милістю і Благословенням Святого Апостольського Престолу
Єпископ Станиславівський
Йосафат Коциловський
Божою Милістю і Благословенням Святого Апостольського Престолу
Єпископ Перемиський, Самбірський і Сяніцький
Григорій Лакота
Божою Милістю і Благословенням Святого Апостольського Престолу
Єпископ тит. Данійський, Помічник Перемиський
Іван Лятишевський
Божою Милістю і Благословенням Святого Апостольського Престолу
Єпископ тит. Ададейський, Помічник Станиславівський
Іван Бучко
Божою Милістю і Благословенням Святого Апостольського Престолу
Єпископ тит. Кадоенський, Помічник Львівський
Всечесному Духовенству і Вірним Божий Мир і Архієрейське Благословення.
Протестуючи недавно проти злочинів большевицької влади на Придніпрянській Україні, а передусім проти злочинів повнених на сільському населенню, — Ми спільним письмом заохочували Вас до посту, жалоби, молитви, до добрих діл, для випрошення з неба Божого милосердя для страждучих і умираючих з голоду наших братів.
Ціле українське громадянство нашого краю послухало Нашого зазиву і Комітет Ратунку України установив по порозумінню з Нами на 29 жовтня — день національної жалоби і протесту, звертаючися до духовенства з проханням торжественних богослужень і відповідних проповідей на цей день.
Ідучи назустріч бажанню Комітету, відзиваємося знову сим спільним посланієм до вірних Нашої Церковної Провінції. Відзиваємося спільним посланієм до всіх, щоби всіх з’єднати у любові для наших терплячих братів.
Йде про рятування нашого народу, мусимо бути злучені любов’ю до того народу Христовою любов’ю в одно. Ця любов розтягається далеко поза границі Нашої Церковної Провінції й обнимає всіх Українців і поза ними всіх терплячих, кривджених і вбогих. Вона обнимає і всіх нез’єдинених наших братів, що не мають великого щастя належати до вселюдної Церкви, до того Христом установленого, а по цілому світі розсіяного всесвітнього брацтва любови. Наша любов звертається з особлившим співчуттям і глибоким болем до тих, що там за кордонами терплять невиносимі муки і вмирають з голоду. На вид того, що там діється, дрож грози і співчуття переходить майже ціле людство. Але те загальне співчуття не ратує голодуючих. Людська поміч при найліпшій волі мало може супроти страшної руїни. Ми є майже безсильними свідками нечуваних і небувалих подій.
Всеж таки з великою вдячністю мусимо на цьому місці згадати ті спочування нашій недолі зі сторони многих людей і народів, викликані Нашим першим письмом. З особлившою вдячністю вітаємо започатковану віденським Кардиналом Архієпископом Теодором Інніцером акцію для рятування України через створення у Відні інтернаціонального, міжконфесійного комітету.
А понад все віра кріпить Нас обітницею, що можемо упросити з неба Божого милосердя. Віра кріпить обітницею тріумфу правди і справедливости.
Ми віримо і надіємося, що:
«Воскресне Бог і розсиплються вороги Його і втікатимуть від лиця Його.
Як щезає дим так і щезнуть, як тає віск від вогню.
Так погибнуть грішники від лиця Божого, а праведники звеселяться».
Першим нашим письмом Ми взивали Вас взагалі до молитви, жалоби й покути, а сьогодні вертаємо до того самого та заряджуємо, щоби в неділю 29 жовтня — в день, коли обходимо празник Христового Царства — відбулися по всіх церквах торжественні богослуження, при яких буде відчитане се Наше письмо з відповідними поясненнями, притім додаємо ще усильну раду покутних діл, посту, сповіди й милостині.
Від травня відбуваються по парохіях торжества, при яких українська молодь прирікає Христові Цареві досмертну вірність. В надії, що та посвята Христові обійме усю нашу молодь — особлившим покликом звертаємося до неї. «Много може молитва праведного» — каже св. ап. Яков. Ми тим словом звертаємося до Тебе, Українська Католицька Молоде: много може молитва невинних і чистих сердець. Прирікаючи Христові-Цареві в день Його празника на ціле життя вірність і послух, пам’ятай про тих, що конаючи в болях, не мають потіхи молитви, св. Тайн і христіянського похорону. Ви, невинні душі молодих, принимайте на себе хоч малу частину їх терпінь. Своєю покутою й молитвами сплатіть справедливости Божій за них. Такий закон Церкви — Христового тіла: як Христос муками і смертю заплатив за наші провини, так і ми одні за одних можемо терпіти, надолужувати, жертвувати своє життя та тим приспішувати кінцеву славну побіду Христа.
Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і причастя Святого Духа най буде зі всіма нами.
Дано у Львові, Станиславові й Перемишлі дня 17 жовтня Ювілейного Року 1933.
+ Андрей + Григорій + Йосафат + Іван + Іван + Григорій
Митрополит Єпископ Єпископ Єпп. Єпп. Єпп.
пом. львів. пом. стан. пом. перем.
Нова Зоря. — 1933. — 26 жовт.
Одним фронтом
Львів, 28 жовтня 1933.
Український Громадський Комітет Рятунку України у Львові вже давно порішив влаштувати сконцентровану загальнонаціональну маніфестацію з приводу подій на Великій Україні. Проробивши відповідну орґанізаційну роботу в краю та зв’язавшись з подібними комітетами в Чернівцях, Празі й інших краях, де живуть українці, Комітет приступив тепер до виконання цього свого рішення.
Комунікатом з дня 12 жовтня Комітет подав до відома всього українського громадянства поза межами Радянського Союзу, що день 29 жовтня призначив днем національної жалоби й протесту з приводу голоду та інших жахливих подій в Радянському Союзі.
На заклик Комітету відгукнулася ціла українська суспільність у Польщі й за кордоном. Всі національні чинники приєдналися до ініціативи Комітету. Велику вагу має приєднання до розпочатої Комітетом акції церковних сфер обох віроісповідань.
З особливою однодушністю до ініціативи львівського Комітету поставилась українська еміґрація в різних європейських краях.
Комітет допомоги голодуючій Україні в Празі, що об’єднує всі еміґрантські орґанізації в Чехословаччині; без огляду на їх політичне зафарблення, а на чолі якого стоїть соціал-демократ проф. О. Бочковський, поробив приготування для влаштування 29 жовтня прилюдного віча в Празі, для пропаґанди справи допомоги голодним та відправи Служби Божої за померлих на Україні з голоду (див. допис з Праги до «Тризуба», ч. 38, з 23.Х.33).
Українська Еміґраційна Рада в Парижі, що об’єднує ту частину наддніпрянської політичної еміґрації, без огляду на партійну приналежність і політичні переконання, котра ґравітує до закордонного центру УНР, завізвала окремим обіжником всі підчинені орґанізації, а саме: Український Центральний Комітет у Польщі, Українське Об’єднання в ЧСР, громади в Болгарії, Югославії, Туреччині, Бельгії, Люксембурзі та Союз українських еміґрантських орґанізацій у Франції, щоби зайнялися переведенням у себе для жалоби і протесту, згідно з рішенням Українського Громадського Комітету у Львові (див. «Тризуб», ч. 33).
Об’єднання українських орґанізацій на чужині в Брюсселі, центр націоналістичної частини української політичної еміґрації, поступило так само, як Головна Еміграційна Рада й видало відповідні зарядження до підлеглих орґанізацій про переведення для жалоби і протесту 29 жовтня ц. р.
Комітет рятунку України на Буковину в Чернівцях, що об’єднує людей різних політичних напрямків, поступає солідарно з львівським Комітетом, а наддніпрянська еміґрація в Румунії, в особі еміґраційного комітету в Букарешті, перша відізвалася на поклик львівського Комітету, приступаючи до дня жалоби і протесту.
Нема сумніву, що українська еміґрація в Америці і Канаді поступить дня 29 жовтня так, як і українська суспільність на західних землях й на еміґрації в Європі.
В краю навіть ті елементи, що не дуже вдоволені або зі складу Комітету рятунку України у Львові, або з його діяльності й проводили досі протестаційну кампанію на власну руку, приєднуються до заініційованого Комітетом спільного виступу.
Бракуватиме лишень радикалів і соціальних демократів з одного боку, а скрайніх націоналістів з другого. Одні від самого початку і до кінця ведуть протестаційну акцію цілком сепаратно від Громадського Комітету й визначили осібний день (5 листопада) для свого сконцентрованого виступу, а другі взагалі неґативно ставляться до протестаційної акції та поборюють її.
Переведенням дня жалоби і протесту в краю займуться повітові комітети рятунку України, а де їх нема, інші українські громадські орґанізації. Повітові Комітети, як і Центральний Комітет у Львові, побудовані на безпартійній основі. Репрезентують вони загал української суспільности, зорґанізований в культурних, економічних, гуманітарних, спортових і інших товариствах та установах, без ріжниці партійної приналежности. І цей безпартійний характер органів переведення дня жалоби, поруч з участю в цій акції духовенства, надасть виступові 29 жовтня дійсно всенародний, загальнонаціональний характер.
Ціла українська суспільність в краю й на еміґрації виступить 29. Х одним суцільним фронтом. Цьому не пошкодить відсепаровання радикального і соціал-демократичного проводу, тільки може причинитися до ізоляції того проводу від власних партійних мас. Не пошкодить одноцільному фронтові й неґативне відношення до акції краєвих націоналістів, тільки остаточно здискредитує їх в очах широких народних мас.
А. Жук.
Діло. — 1933. — 29 жовт.