Богдан Лановик Микола Лазарович Роман Матейко
| Вид материала | Книга |
- Лановик М. Б., Лановик, 8864.05kb.
- Реферат на тему: " Російський цар Микола іі" Микола ІІ олександрович 05. 1868 17. 07., 65.98kb.
- Кулик Богдан Иванович /г. Чернигов/ Цель моего доклад, 34.53kb.
- Кагадій Микола Іванович, 239.56kb.
- України Любові Богдан Використані також світлини Юрія Безкровного І Віктора Гіржова, 5720.49kb.
- Роман Москва «Детская литература», 3628.68kb.
- Микола Вінграновський – поет, прозаїк – Божий дар для української літератури, 89.12kb.
- Англ the Gothic novel, «черный роман», роман «ужасов» в прозе предромантизма и романтизма, 180.16kb.
- Онегин Роман «Евгений Онегин», 39.21kb.
- Роман Роман принадлежит к эпическим жанрам литературы. Эпос, 87.36kb.
Ой, купались сірі гуси
У Пслі коло кручі.
Плачуть люди голоднії,
З колгоспу ідучи.
Зацвіли волошки сині
В степу при дорозі.
Та померли ж мої діти
З голоду у «созі».
Гринь Г. Чорно-червона коса 33-го // Голос України. — 2003. — 5 липня.
Мамцю, їсти!
Татку, їсти! —
Надриваються малі.
Все забрали активісти —
Голод на селі.
Як Ленін умирав,
Сталіну приказував,
Щоб людям хліба не давав,
Сала не показував.
Народні примовки про «Щасливе колгоспне життя» // Голос України. — 1993. — 10 вересня.
Кобзарські твори
Кобзарська дума про голод
Послухайте, добрі люди,
Від краю до краю —
Як жилося і живеться,
Про все вам згадаю.
Як люди колись жили,
Мед-вино кружляли
Та на зібрання ходили,
В долоні плескали.
Все плескали у долоні:
— Ми діждались таки волі,
А то було горе нам,
Що робили ми панам,
Так робили ми панам,
Що ніколи сісти,
А тепер самі ми робим,
Що нічого їсти.
Гей, гей! — що нічого їсти...
Ну, вже в тридцять другім році,
Як його діждали,
Знайшли люди дуже гарну
Страву з гарбузами.
Качанами, гарбузами
Перезимували,
Тридцять третього весни
Все-таки діждали.
В тридцять третьому году
Їли люди лободу,
Пухли люди із голоду,
Помирали на ходу.
Отощали усі люди,
Падали як мухи:
Кропивою, лободою
Не наповниш брюха.
Гей, гей! — не наповниш брюха...
Хліб качали, вимітали,
Весь народ сумує,
А «великий голова»
Мовби і не чує.
Він укази іздає:
— Продналог давайте,
Де хочете, там беріть,
Хоч з нігтів колупайте.
— Відкіля же ми почерпнем
На ці продналоги,
Хіба вийдем грабувати
При биту дорогу.
Ну, при битій, при дорозі
Із буксиру люди
Багатенько привчилося
До такого труду.
Гей, гей! — до такого труду...
Як наган узяв у руки,
Тоді він багатий —
Чоловіка оголив
Та й пішов проклятий.
А у созі при дорозі
Роздають макуху,
Хочеш жити — йди до созу,
Бо впадеш без духу.
Гей, гей! — бо впадеш без духу...
Пролилися на Вкраїні
Великії сльози,
Як «великий голова»
Гнав народ у сози.
Отаке-то, добрі люди,
Зчинилося лихо —
Побив голод мужиків,
Сидіть в созі тихо.
Гей, гей! — сидіть в созі тихо...
Дожилася Україна...: Народна творчість часів голодомору і колективізації на Україні. Зібр. і прокомент. І. Бугаєвич; Післямова П. Мовчана. — К.: Український письменник, 1993. — С. 17-18.
Прислів`я, приказки, примовки
Всюди плачі, всюди крики — селян учать, як їм жити.
Ріж, коли, а до созу не веди!
Ти хоч плач, хоч ридай, а заяву в соз подай.
Сталін хліба захотів, та й придумав куркулів.
Буксир ходить попід хати, щоб у людей хліб забрати.
Буксир хліб весь забирає: хай люд з голоду вмирає.
Ой буксир, буксир, буксире, — ти погнав з мішком по миру.
Буксир добре старається — мужик під тином валяється.
Мама плецика пекла, як полова в нас була, — тепер і їх нема.
Соломи в ступі натовчи і плециків напечи, то буде що їсти.
Лободи накришила, соломи натовкала і плецики спекла — от і їжа отака.
Не збирайте колоски, бо підете в Соловки.
Як стали робить на трудодні, настали чорні дні.
У колгоспі добре жить — один робить, сім лежить.
В тридцять третьому году люди мерли на ходу.
Кулак у нас той, хто на кулаку спить.
Дожилася Україна...: Народна творчість часів голодомору і колективізації на Україні. Зібр. і прокомент. І. Бугаєвич; Післямова П. Мовчана. — К.: Український письменник, 1993. — С. 21-23.
Бог карає холодом, Сталін нищить голодом.
На хаті серп і молот, а у хаті смерть і голод.
Нема хліба, нема сала, — конституція забрала.
У колгоспі роблять і голодні ходять.
Громадяни ССС — «діти батька Сталіна» — хотіли б пошвидше осиротіти.
Семенко Ю. Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору. Львів, 1992. — С. 20-22.
Анекдоти
Професор
Поїхав Сталін до своїх земляків у Грузію. Йде по Тбілісі. Чистильники взуття одне знай загукують його — чоботи в нього добрячі, заробити можна. Він і сам глянув на свої чоботи, підійшов до одного.
Грузин задрав голову і впізнав:
— Тебе, батька, без очереді, — каже. І щітками — раз-два, раз-два.
До цього чистильника черга стояла. Якийсь професор — ззаді йому не видно переднього — репетує: як це так без черги. Коли Сталін пішов, професор став лаяти чистильника ще дужче за безлад.
— А ти хто такий? — питає той.
— Я професор!
Чистильник розвів руками:
— Професор? Який з вас професор? Ґрип був, ґрип є! Тиф був — тиф є! Малярія була — малярія є! Ото професор, — показав він у бік Сталіна. — Хліб був — хліба нема! Ковбаси були — ковбас нема! Вино було, тепер вина нема. А ви говорите: про-фе-сор!