Передовий досвід розвитку кластерів for the Programme
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни навчально-методичний кабінет, 2606.96kb.
- Визначення методологічних підходів з питань виявлення, формування та підтримки транскордонних, 164.99kb.
- Дейвіс Н. Європа: Історія. К., 2000. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року, 977.11kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 1374.11kb.
- Gesac / aidaa the Tacis Programme — Intellectual Property, 15751.3kb.
- Виявлення І оцінка досвіду як передового передовий педагогічний досвід І його види, 235.59kb.
- Назва реферату: Досвід І проблеми викладання дисципліни Страхові послуги Розділ, 100.66kb.
- Інформація для вчителів початкових класів Передового педагогічного досвіду за темою, 24.15kb.
- Тенденції розвитку національної школи й проблеми національного виховання, 540.11kb.
- І. В. Тараненко кандидат економічних наук, доцент О. В. Охінько, 264.92kb.
Рамки політики
Кластерна політика Японії здійснюється, головним чином, у рамках загальної промислової політики та тісно пов’язана з політикою регіонального розвитку.
Протягом останніх 20 років у японській промисловості відбувалися масштабні зміни. 1990-ті роки — так зване «втрачене десятиріччя» — були часом економічної бульбашки, наступної потужної дефляції та проблем у фінансовій системі. Від кінця 1990-х і донині уряд опікувався розв’язанням проблеми неякісних кредитів і реформуванням фінансової системи, а також впроваджував низку політик у сфері регуляторної реформи та структурної реформи, спрямованої на «перенесення з державного сектору до приватного» для формування приватного попиту шляхом усунення норм регулювання та систем, які шкодять життєздатності приватного сектору.
Паралельно з цими змінами в царині промислової політики змін у 1990-ті роки зазнала й політика у сфері малого та середнього бізнесу. До початку 1990-х років законодавство з питань малого та середнього бізнесу було спрямоване на захист малих і середніх підприємств та промислових агломерацій від такого феномену, як спустошення — виведення виробництва за межі країни. У 1995 році було ухвалено Тимчасовий закон про заходи з підтримки творчої господарської діяльності малих і середніх підприємств. Саме цей закон заклав підвалини основоположних змін. Згідно з цим законом, при міністерстві економіки, торгівлі та промисловості було утворено Японську асоціацію нових бізнес-інкубаторів (JANBO) відповідно до положень політики розміщення виробничих сил. Завданням асоціації стало надання підтримки регіональним платформам, котрі являють собою системи координації діяльності регіональних гравців на кшталт керівників малих і середніх підприємств, професорів університетів, дослідників, підприємців, бізнес-консультантів та представників місцевої влади.
Цілі промислової політики Японії є такими:
- Підвищення конкурентоспроможності японської економіки
- Здійснення структурних реформ
- Розвиток інновацій по всій країні
- Розвиток нових підприємств
- Заохочення розвитку місцевої економіки в режимі самофінансування.
Таким чином, для державної політики Японії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: конкурентоспроможність, структурні реформи, інновації, розвиток нового бізнесу та регіональні платформи.
Цілі програм розвитку кластерів
Для ІРС кластер — це «формування широких партнерських мереж між підприємствами та університетами в усіх регіонах Японії: 1) між підприємствами, університетами та урядовими органами; 2) між підприємствами; 3) між підприємствами різних галузей, і забезпечення формування цими мережами, які дають своїм учасникам змогу злучити свої інтелектуальні та інші ресурси, умов для утворення нових галузей і підприємств».
Проект розвитку промислових кластерів має на меті формування промислових кластерів, які мають три основних спільних риси: 1) ланцюгову реакцію інновацій — поширення хвилі інновацій всією Японією; 2) оптимізацію галузей промисловості та підвищення їхньої стійкості до змін у середовищі; 3) розбудову бренду (регіон розглядається як бренд) для прискорення формування міжнародних кластерів або підвищення їхньої якості.
Стратегічні цілі Проекту розвитку промислових кластерів визначено в такий спосіб:
- розвиток ділового середовища для заохочення інновацій;
- утворення нових підприємств;
- досягнення синергетичного ефекту зі стимулюванням місцевої промисловості (кожне місто, кожна префектура та кожний регіон Японії має органи, які опікуються розвитком місцевої промисловості).
На основі цих стратегічних цілей окреслюються й більш конкретні цілі:
- Заохочення інновацій шляхом «нової злуки» промисловості, закладів вищої освіти та урядових органів.
- Заохочення співпраці між промисловістю, урядовими органами та закладами вищої освіти.
- Підтримка розвитку нових підприємств.
- Заохочення інновацій у сфері управління.
- Зміцнення політики підтримки розвитку місцевої промисловості.
Розробка та впровадження програми формування кластерів
Ключові елементи кластерної програми:
- Ініціатором кластерної програми є міністерство економіки, торгівлі та промисловості.
- Програма є загальнонаціональною.
- Джерелом фінансування є державний бюджет Японії. Бюджет становить близько 57 млн єн на рік (приблизно 400 млн євро).
- За впровадження проекту відповідають регіональні бюро міністерства (RBETI) спільно з організаціями з реалізації проекту (які представляють приватний сектор).
Структура Проекту розвитку промислових кластерів у Японії
Перед початком розробки проекту міністерство провело відбірне вивчення міжнародної практики у сфері кластерів для вивчення успішного та невдалого досвіду різних країн світу.
Проект розвитку промислових кластерів поєднує в собі три напрямки політики: політику розміщення промислових підприємств (політику регіонального розвитку), політику у сфері малого та середнього бізнесу, й науково-технічну політику.
Крім того, проект прагне усунути розрив між політичними заходами на національному рівні (зазвичай вони побудовані за принципом «згори вниз») та виникненням мереж на місцевому та регіональному рівнях. Особливістю розвитку кластерів у Японії є те, що, на відміну від інших аналогічних програм, у яких рішення національного уряду виконуються в місцевих громадах, міністерство розробило висхідний підхід, у рамках якого посадові особи регіональних бюро з питань економіки, торгівлі та промисловості (RBETI), розташованих у регіонах Японії, відвідують компанії та університети для ознайомлення з поточною ситуацією та налагоджування зв’язків між промисловістю, закладами освіти та урядовими органами. Це стало справді великим досягненням для Японії, яка є вельми централізованою країною. За проектом було закріплено близько 500 осіб, чиє завдання полягає в налагоджуванні тісних зв’язків із місцевими та регіональними гравцями для заохочення партнерства на регіональному рівні.
З точки зору строків реалізації проект ділиться на три періоди.
Малюнок 2: Періоди реалізації проекту формування кластерів міністерства економіки, торгівлі та промисловості
| Період | Часовий діапазон | Назва | Опис |
| 1 | 2001-2005 | Період запуску промислових кластерів | З урахуванням фактичного стану кластерів та потреб політики розпочинається реалізації 20 програм, причому ключову роль у їхній реалізації відіграє національний уряд. У співпраці з кластерами, які самостійно розвивалися за підтримки з боку місцевої влади, формуються «помітні мережі», котрі стануть базою промислових кластерів. |
| 2 | 2006-2010 | Період розвитку промислових кластерів | Здійснюватиметься розвиток конкретних напрямків бізнесу з одночасним заохоченням формування мереж. У той самий час стимулюватиметься реорганізація управління компаніями та утворення венчурних компаній. Здійснюватиметься вивчення проектів, а виконання нових проектів розпочинатиметься у гнучкий спосіб відповідно до потреб. |
| 3 | 2011-2020 | Період самостійного зростання промислових кластерів | Необхідно прагнути до забезпечення незалежного характеру діяльності промислових кластерів з фінансової точки зору в цілях самостійного розвитку промислових кластерів за одночасної підтримки формування мереж та розвитку конкретних підприємств. |
Джерело: міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії, 2005 рік.
Кластерний проект побудовано як процес із чотирма етапами (міністерство економіки, торгівлі та промисловості, 2006 рік).
| Етап 1 | Етап 2 | Етап 3 | Етап 4 |
| Аналіз характеристик регіонів, промислових ресурсів (компаній, технологій, кадрів, ключових осіб тощо) та потреб ринку для поширення бачення та сценаріїв регіону | Формування помітних мереж, які складаються з компаній та пов’язаних із ними промислових підприємств, університетів, дослідних інститутів, груп підтримки промисловості та адміністративних агентств тощо | Підтримка утворення нових підприємств та венчурних компаній, а також розширення кластерів зовнішньої групи шляхом заохочення нового об’єднання на основі співпраці між промисловістю та університетами та співпраці між промисловими підприємствами | Формування циклу, в рамках якого мережева концентрація промислових підприємств заохочує інновації, а концентрація людських ресурсів та компаній заохочується поєднанням самостійного розвитку та залучення компаній. |
Виконання проекту
Проект розвитку промислових кластерів був розроблений та фінансується й утілюється в життя міністерством економіки, торгівлі та промисловості. Його річний бюджет становить близько 5,7 млрд єн або приблизно півмільярда доларів США. Крім фінансування проекту міністерство розробляє різні заходи на підтримку проекту.
Проект виконується через регіональні бюро з питань економіки, торгівлі та промисловості (RBETI) Це «виробничі» підрозділи, представники яких відвідують компанії, університети та інших зацікавлених осіб, збираючи інформацію про стан промислових підприємств, їхні потреби та оцінку ними політики, що проводиться. Крім того, вони ініціюють роботу місцевих організацій та незалежних адміністративних агентств, спрямовану на співпрацю у сфері формування промислових кластерів (це так звані «промислові кластери на основі місцевої ініціативи»).
За цим проектом закріплено 20% працівників RBETI (близько 500 осіб). Вони працюють віч-на-віч із місцевими малими та середніми підприємствами, а також іншими гравцями на місцях. Вони працюють над налагодженням партнерства між цими гравцями, включаючи, зокрема, співпрацю між малим і середнім бізнесом та університетськими професорами й дослідниками.
Крім RBETI міністерство запропонувало організаціям приватного сектору з підтримки промисловості співробітничати з RBETI та спільно просувати проект розвитку промислових кластерів. Організаціям приватного сектору легше працювати з місцевими малими та середніми підприємствами, ніж урядовим, хай навіть і регіональним, органам. Крім того, такі організації зазвичай добре знають промислову базу регіону. Доручивши RBETI та організаціям приватного сектору спільну реалізацію кластерного проекту, міністерство економіки, торгівлі та промисловості мало на меті застосування низки навичок для розвитку успішних кластерів.
Австрія
Цей ситуаційний огляд присвячено досвідові формування кластерів у землі Верхня Австрія, відомій як «земля кластерів». Цей досвід є унікальним зразком комплексної та системної регіональної кластерної політики. Цей регіон розвинув міцну економічну базу в кількох кластерах та вважається одним із найкращих у світі взірців розвитку кластерів. З цього досвіду можна винести два уроки: по-перше, конкурентоспроможність регіону визначається не перевагами окремих компаній, а дедалі більшим рівнем інноваційності цілих галузей та секторів. По-друге, велику роль відіграють організація ініціатив з розвитку та управління ними - у цьому можна переконатися на прикладі Clusterland GmbH як орієнтованої на сервіс організації з управління політикою на засадах приватно-державного партнерства.