Передовий досвід розвитку кластерів for the Programme
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни навчально-методичний кабінет, 2606.96kb.
- Визначення методологічних підходів з питань виявлення, формування та підтримки транскордонних, 164.99kb.
- Дейвіс Н. Європа: Історія. К., 2000. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року, 977.11kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 1374.11kb.
- Gesac / aidaa the Tacis Programme — Intellectual Property, 15751.3kb.
- Виявлення І оцінка досвіду як передового передовий педагогічний досвід І його види, 235.59kb.
- Назва реферату: Досвід І проблеми викладання дисципліни Страхові послуги Розділ, 100.66kb.
- Інформація для вчителів початкових класів Передового педагогічного досвіду за темою, 24.15kb.
- Тенденції розвитку національної школи й проблеми національного виховання, 540.11kb.
- І. В. Тараненко кандидат економічних наук, доцент О. В. Охінько, 264.92kb.
Розробка та впровадження програми формування кластерів
Будова кластерної політики
Біла книга з питань конкурентоспроможності «Наше конкурентоспроможне майбутнє: розбудова економіки на основі знань» (1998 р.) окреслила важливість формування кластерів та його внесок у забезпечення регіональної та національної конкурентоспроможності. Ця Книга заклала підвалини розробки кластерної програми.
Уряд сформував Керівну групу з кластерної політики на рівні міністерств, якій було доручено розробити політику заохочення зростання кластерів і подолання перешкод на шляху їхнього розвитку. До складу групи ввійшли представники всіх центральних відомств, котрі опікуються питаннями продуктивності. Уряд був представлений як міністрами, так і вищими державними посадовцями. Агентства регіонального розвитку були представлені одним із голів їхніх правлінь. Представниками ділових кіл з-поза меж уряду була Конфедерація британської промисловості (CBI) та окремі провідні ділові люди.
Комітет доручив провести два загальнонаціональних дослідження, часовий проміжок між якими склав приблизно два роки. Перше дослідження мало на меті складення карти кластерів в економіці Сполученого Королівства, а друге дослідження передбачало вивчення критичних факторів успішності кластерів та розробку практичного посібника з оптимальною дорожньою картою для практиків, що опікуються кластерами.
Складання карти кластерів проводилося для їхнього виявлення. Міністерство торгівлі та промисловості оприлюднило доповідь «Бізнесові кластери у Сполученому Королівстві: перша оцінка». У цій доповіді були представлені промислові кластери Сполученого Королівства — як загальнонаціональні, так і регіональні — котрі були виявлені під час складання карти. Дослідна група використовувала чотирьохфакторну класифікацію кластерів у цілях аналізу. Оцінка кластерів визначалася:
- рівнем розвитку — кластери ділилися на «ембріональні», «сталі» та «зрілі»;
- глибиною — вони ділилися на «глибокі», «мілкі» та «невизначені» залежно від кількості промислових та інституційних зв’язків;
- динамікою зайнятості — «зростаючі», «занепадаючи» та «стабільні»;
- територіальним значенням — «регіональні», «національні» та «міжнародні».
Було виділено 154 кластери, від 8 до 18 в кожному з регіонів. До складу кластерів входили підприємства сфери послуг та промислові підприємства, що представляють низку секторів та використовують різні технології.
У той час регіональні стратегії формування кластерів розроблялися регіональними агентствами з розвитку (RDA). На національному рівні розробкою стратегії опікувалася Підгрупа з кластерів, у якій були представлені всі агентства та міністерство торгівлі й промисловості. Одним із останніх заходів групи стало замовлення на розробку «Практичного посібника з розвитку кластерів».
Коротше кажучи, основні характеристики програми розвитку кластерів у Сполученому Королівстві є такими:
Ієрархічний підхід «згори вниз», проведення картографічного дослідження для виявлення потенційних кластерних ініціатив;
Охоплення всієї території країни: ініціатором програми формування кластерів є міністерство торгівлі та промисловості (DTI) у співпраці з іншими зацікавленими міністерствами в рамках Керівної групи з кластерів.
Регіональний підхід, розробка регіональних стратегій розвитку кластерів. Регіональні агентства з розвитку забезпечують розвиток кластерів шляхом здійснення політичних заходів на їхню підтримку. Вони мають необхідні повноваження для впровадження стратегії розвитку, яка враховує переваги, потенціал та потреби відповідних регіонів.
За впровадження відповідають регіональні агентства з розвитку в Англії, а також автономні уряди Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Кожний із автономних урядів має власну програму формування кластерів. Кожний регіон має різні уявлення про кластери: більшість із них мають більше десятка кластерів, які вони намагаються розвивати, причому більшість із них базуються на технологіях (біотехнологіях, технологіях автомобільної промисловості або екологічних технологіях).
Загальна координація та розробка загальної програми, розробка Практичного посібника з розвитку кластерів. Завданням міністра є забезпечення відповідності стратегії регіональних агентств з розвитку політиці міністерства торгівлі та промисловості.
Джерелом фінансування є, головним чином, регіональні бюджети та структурні фонди ЄС. Бюджети окремих кластерних ініціатив у регіонах коливаються в дуже широких межах: від кількох тисяч до кількох мільйонів фунтів стерлінгів.
Швеція
Кластерна політика у Швеції є однією зі складових політики у сфері НДДКР та інновацій, але, знов-таки, з сильною регіональною орієнтацією. Формування та розвиток кластерів є інструментом політики, що використовується в різних національних програмах для заохочення регіонального розвитку. Швеція славиться своєю інноваційною політикою та обіймає міцні позиції в цій сфері на міжнародному рівні. Саме на інновації робиться наголос у кластерних програмах. Нижче представлені три різні кластерні програми, кожна з яких має особливий фокус та власні цілі.
Частина І: Рамки політики
Після економічної кризи, що тривала майже десять років, наприкінці 1990-х років політика Швеції в царині зростання зазнала важливих змін. У той час, як у першій половині 1990-х на порядку денному стояли питання зменшення дефіциту державного бюджету, наприкінці десятиріччя до нього було включено й заходи, спрямовані на забезпечення зростання — зокрема, інструменти промислової та наукової політики. Перегляд політики відбувався після майже трьох десятиріч вельми повільного зростання економіки Швеції за умов посилення економічних диспропорцій між регіонами. Новий процес здійснювався за двома напрямками. Метою першого було забезпечення посиленої координації політики у сферах зростання та досліджень шляхом масштабної реорганізації структури фінансування НДДКР у Швеції. Другий напрямок мав на меті заохочення економічного зростання в регіонах шляхом впровадження нового інституту політики економічного зростання Швеції — «регіональних угод про зростання», укладання яких почалося в 2000 р. Зараз Швеція ділиться на 21 лен (губернію), які й є регіональним рівнем.
Цілі державної політики Швеції в царині промисловості та досліджень є такими:
- Заохочення зростання зі збільшенням числа робочих місць у більшому числі підприємств, що зростають.
- Динамічний розвиток усіх регіонів Швеції (усунення диспропорцій між регіонами).
- Активізація інновацій, досліджень та розробки технологій.
- Сталий розвиток (довкілля та підприємництво).
Таким чином, для державної політики Швеції характерними є такі ключові поняття та пріоритети: зростання, регіональний розвиток, інновації та сталий розвиток.