Передовий досвід розвитку кластерів for the Programme

Вид материала

Содержание

Політика підтримки інтернаціоналізації кластерів
Міністерство міжнародної торгівлі розробляє стратегічні керівні принципи діяльності ІСЕ.
Закордонні представництва ІСЕ відіграють ключову роль у тому, що стосується надання компаніям інформаційних послуг та сприяння.
Таблиця 1Регіонально-галузеві кластери португальської економіки

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Політика підтримки інтернаціоналізації кластерів

Останнім часом розвивається потужна політична ініціатива, спрямована на підтримку процесу інтернаціоналізації промислових кластерів в Італії, що стала відомою під назвою meta distretto або «мета-район». Мета-район є виробничою мережею, яка складається з кількох малих і середніх підприємств однієї й тієї самої галузі, та виходить за місцеві межі, охоплюючи різні країни. Мета-райони розвиваються як інструмент зовнішньоторгової політики під проводом Інституту зовнішньої торгівлі, ІСЕ.

ІСЕ («Істітуто націонале пер іль комерчіо естеро» — Національний інститут зовнішньої торгівлі») є державним органом, якому доручено розвивати, підтримувати та плекати економічні й торгові стосунки італійських підприємств за кордоном, приділяючи особливу увагу малим і середнім підприємствам, їхнім мережам та консорціумам, і заохочувати промислову співпрацю та іноземні інвестиції в Італію. ІСЕ має штаб-квартиру в Римі й мережу з 16 місцевих філій в Італії та 107 представництв у 84 країнах світу.

Використовуючи модель промислових районів, ІСЕ ставить собі за мету вийти за межі своєї традиційної ролі з заохочення зовнішньої торгівлі Італії (у вигляді участі в суто комерційних заходах або просування іміджу) шляхом:

визначення нових форм співпраці між італійськими та іноземними малими й середніми підприємствами;

підтримки «розширення» кластерів за державні кордони.

Незважаючи на провідну роль регіонів у стимулюванні кластерів, потенціал ІСЕ у сфері стимулювання інновацій та формування місцевих і міжнародних мереж робить Інститут стратегічним партнером, який підтримує зусилля регіонів Італії, спрямовані на подальший розвиток і впровадження дієвої політики формування кластерів з місцевою базою. Цей новий підхід є важливим для передання галузевого й промислового «ноу-хау», що забезпечує розширення діяльності італійських підприємств на міжнародному ринку.

Будова політики

ІСЕ допомагає італійським фірмам і кластерам створювати райони на зразок італійських за кордоном, а саме в тих країнах, де вони відкривають свої виробничі підприємства в рамках процесу переміщення промисловості. Для прикладу можна навести Східну Європу. Зокрема, в Румунії ІСЕ допомагає італійським фірмам формувати структури, подібні районам, у сфері виробництва взуття.

Завдяки адміністративній деволюції (делегуванню адміністративних повноважень) на регіони Італії була покладена провідна роль у тому, що стосується інтернаціоналізації їхніх власних економічних систем. ІСЕ підписав меморандуми про взаєморозуміння з усіма регіонами, прагнучи обмежити небезпеку розпорошення зусиль, пов’язаних із ініціативами за кордоном. Кілька меморандумів про взаєморозуміння, що мали на меті спільне здійснення заохочувальних заходів, були підписані й з низкою інших сторін, включаючи національну асоціацію торговельних палат.

Міністерство міжнародної торгівлі розробляє стратегічні керівні принципи діяльності ІСЕ. Ці керівні принципи враховуються в плані національної політики, в якому явно зазначаються кластери, що розглядаються як угруповання, котрі сприяють забезпеченню конкурентоспроможності економіки Італії. Через це документ віддає пріоритет ініціативам, узгодженим із діловими асоціаціями та представниками кластерів, які мають на меті формування угруповань підприємств. Кластери та інші угруповання фірм стимулюються також прямими заходами (наприклад, шляхом фінансування техніко-економічних обґрунтувань можливих спільних іноземних інвестицій).

ІСЕ прагне не лише стимулювати зовнішню торгівлю Італії, беручи участь у комерційних заходах чи просуваючи імідж країни, але й визначати нові форми співпраці між італійськими та іноземними малими й середніми підприємствами, поширюючи в такий спосіб модель італійських промислових районів. Участь ІСЕ у формуванні мета-районів обґрунтовується тим, що за поточних неможливо уникнути виведення виробництва за кордон, і тим, що корисніше не кидати італійські фірми на закордонних ринках напризволяще, а надавати їм необхідну допомогу.

Закордонні представництва ІСЕ відіграють ключову роль у тому, що стосується надання компаніям інформаційних послуг та сприяння. Інформація, яку збирає мережа закордонних представництв, використовується для надання компаніям адекватної інформації про іноземні ринки, підтримки на операційному рівні та заохочення їхньої присутності за кордоном. Працівники, що працюють за кордоном, не лише збирають та узагальнюють інформацію, але й шукають нові джерела даних та опікуються організацією ефективних потоків даних у напрямку підприємств.

Мережева взаємодія як одна з суттєвих навичок у царині розробки політики формування кластерів та управління ними є наріжним каменем підходу ІСЕ та може вважатися однією з передових практик цієї організації. На національному рівні ІСЕ, що працює під проводом міністерства міжнародної торгівлі, співробітничає також із міністерством закордонних справ та багатьма іншими державними органами, здійснюючи реалізацію кількох ініціатив.

Крім того, інститут тісно співпрацює з регіонами, торговельними палатами, організаціями ділових кіл та іншими інституціями й операторами, які підтримують інтернаціоналізацію на регіональному рівні. Навіть на рівні політики сама програма заохочувальних заходів складається на основі пропозицій, що надходять із закордонних офісів ІСЕ, представницьких організацій, від регіонів та інших сторін, які працюють на національному та місцевому рівнях.

ІСЕ також співпрацює з університетами та дослідними інститутами, а також із кількома міжнародними організаціями на європейському та міжнародному рівнях.

Естонія

Слід відзначити, що останнім часом Уряд Естонії, керуючись директивами ЄК, почав приділяти особливу увагу питанням розвитку кластерів.

Фондом сприяння розвитку підприємництва „Enterprise Estonia”, за допомогою ЄС, розроблено Програму розвитку кластерів, цілями якої є підвищення доданої вартості підприємств та сприяння виробництву нових товарів та послуг, розвиток співробітництва між секторами економіки, а також між підприємствами та науковими установами. Бюджет Програми на період 2007-2013 років складає 100 млн. естонських крон (близько 10 млн. дол. США). Фінансування відбувається за рахунок коштів Фонду регіонального розвитку ЄС. Відповідно до вимог зазначеної програми, клопотання щодо отримання державної підтримки з питань утворення кластеру може здійснювати тільки зареєстроване в Естонії комерційне об’єднання, яке входить до консорціуму, що планує створити відповідний кластер, а також неприбуткова організація або цільова державна установа. Максимальний розмір державної підтримки на попередньому етапі створення кластеру складає 400 тис. естонських крон.

Станом на 25 травня 2009 року клопотання щодо надання державної підтримки зі створення кластерів подані від двох об’єднань підприємств, що працюють у галузі машинобудування та обробки лісу.

Кіпр

Головними відомствами, які є відповідальними за реалізацію кластерної політики на національному рівні, визначено Міністерство торгівлі, промисловості і туризму Республіки Кіпр, а також Кіпрський дослідницький фонд (КДФ). На міжнародному рівні діяльність щодо розвитку кластерів на Кіпрі підтримується міжурядовою ініціативою EUREKA (Європейське агентство з координації наукових досліджень).

Перші спроби впровадження кластерної політики було зроблено Урядом Кіпру в контексті проведення дослідження UNDP (Програма розвитку ООН) та UNIDO (Організація ООН з промислового розвитку) щодо промислової стратегії Кіпру (1987-1989 років). Так, Урядом було підтримано ініціативу щодо створення меблевого кластеру.

Відповідно до інформації Міністерства торгівлі, промисловості і туризму Республіки Кіпр, сьогодні на Кіпрі успішно впроваджується кластерна програма створення нових підприємств високих технологій і інновацій. Прикладом цієї роботи є створення «бізнес-інкубатору» у м. Нікосія.

Також слід зазначити, що ще одна кластерна ініціатива має бути реалізована на Кіпрі найближчим часом. Мова йде про створення наукового технологічного парку у м. Лімассол.

Литва

У 2002 році на державному рівні в країні було здійснено офіційне дослідження з питань кластеризації економіки Литви та розроблено відповідну державну концепцію, в якій було дано визначення поняття “кластер”, державні пільги, які отримують підприємства, що входять до складу галузевих кластерів.

Зокрема, було визначено, що до складу галузевого кластеру мають входити не менше 5 підприємств, об’єднаних єдиним інтересом та можливостями у здійсненні відповідного роду діяльності. Крім того, до складу кластера має входити щонайменше один науково-дослідний або навчальний заклад, який повинен займатися науковими дослідженнями з питань діяльності кластеру та запровадження інновацій у відповідну галузь.

До державних пільг, які отримують підприємства, що входять до складу галузевих кластерів, відносяться пільги з оренди земельних ділянок, виробничих площ і приміщень, пільгових державних кредитів і фінансової допомоги із структурних фондів ЄС. У зв’язку з цим слід зазначити, що із загального обсягу фінансової допомоги, яку Литва має отримати протягом 2007-2013 років із структурних фондів ЄС, 10% відводиться на запровадження інноваційних технологій та кластеризацію економіки країни.

Діяльність щодо реалізації проектів з утворення нових кластерів на території Литви координує Литовський державний інноваційний центр сприяння розвитку кластерів. Згаданим Центром було засновано цільовий інтернет-сайт kkt.lt, на якому можна знайти повну інформацію щодо умов створення та діяльності кластерів на території Литви. В країні також діє програма з розвитку кластерів, яка включає в себе два напрями технологічного розвитку згаданих структур: LT (“м’які” технології) – маркетинг, наукові розробки, курси підвищення кваліфікації, проведення наукових заходів (семінари, конференції тощо); LT+ (“жорсткі” технології) – система інвестицій, розбудова виробничих та технологічних інфраструктур.

На сьогодні на території Литви функціонує 7 транскордонних кластерів, а саме:

Три транскордонні кластери у галузі туризму, до яких входять підприємства Калінінградської області РФ, Польщі та Литви (Клайпеда, Паланга, Куршська коса).
Два транскордонні кластери з питань охорони здоров’я, розвитку рекреаційних зон та зон відпочинку за участю регіонів Польщі та Литви (Друскінінкай та Бірштонас).
Два транскордонні кластери з питань виробництва меблів та виробів з деревини за участю регіонів Польщі, Німеччини та Литви (Алітус, Клайпеда).
Кластер лазерних технологій із центром у Вільнюсі і філіалами у Каунасі та Паневежюсі, до складу якого входять 4 виробничі підприємства, Литовський фізичний інститут та Литовський Державний Університет ім. Гядемінаса.
Два кластери з питань інформаційно-коммунікаційних технологій у Каунасі та Вільнюсі.
Кластер у сфері харчової промисловості у Каунасі (за участю підприємств Польщі та Німеччини).
Кластер інженерних технологій з центром у Вільнюсі і його філіалами у Каунасі та Паневежюсі (Асоціація LIMPRA).

Найближчим часом у Литві розпочнуть свою діяльність наступні кластери:

Кластер з питань виробництва одягу та текстилю у Каунасі за участю підприємств Польщі та Німеччини.
Кластер з питань мистецтва та відпочинку із центром у Вільнюсі і філіалами у Каунасі, Клайпеді, Шяуляї та Паневежюсі.

Крім того, на території країни на сьогодні створено 27 так званих “технологічних платформ”, які за структурою поки не відповідають вимогам кластерів, але є по суті справжніми транскордонними кластерними ініціативами.

Норвегія

1. Державна підтримка діяльності регіональних кластерів у Королівстві Норвегія надається в рамках реалізації інноваційної програми розвитку країни. Національна інноваційна система Норвегії, в свою чергу, складається з наступних структур, які покликані надавати підтримку інноваційній діяльності в Норвегії:

Науково-дослідна Рада Норвегії (Research Council of Norway, forskningsradet.no);
Корпорація індустріального розвитку Норвегії „SIVA” (Industrial Development Corporation of Norway, siva.no);
Державне агентство з питань сприяння міжнародному співробітництву „Innovation Norway” (innovationnorway.no).

Безпосередньо інноваційною діяльністю у Норвегії займаються:

приватні компанії (близько 50% всієї інноваційної діяльності в країні припадає на наукові дослідження в межах невеликої кількості великих промислових компанії. У той же час зростає частка компаній у сфері послуг, які здійснюють власну інноваційну діяльність. Державні структури Норвегії – Науково-дослідницька Рада Норвегії, „SIVA” та „Innovation Norway”- сприяють залученню малого та середнього бізнесу до інноваційної діяльності);
вищі навчальні заклади. Слід зазначити, що у Норвегії існує 7 університетів, 6 спеціалізованих інститутів, 25 університетських коледжів, які забезпечують близько 25% інноваційної діяльності в країні. Наукові дослідження, як правило, фінансуються з бюджету державних навчальних закладів, грантів Науково-дослідницької Ради Норвегії та контрактів від промислових компаній, державного сектору і приватних фондів;
незалежні наукові інституції. У Норвегії існує понад 200 незалежних приватних інституцій, діяльність 70 з яких включає наукові дослідження з питань кластерів та інновацій. Значна частина цих інституцій отримує фінансування від Міністерства освіти та науки.

2. Механізмами сприяння розвитку інновацій в Норвегії є:

надання державних цільових грантів Науково-дослідною Радою Норвегії (щорічно на ці цілі виділяється близько 600 млн. дол. США, з них 48% коштів спрямовується на підтримку інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах Норвегії, 46% надається незалежним науковим інституціям, 6% - приватним компаніям);
запровадження непрямої схеми підтримки інноваційної діяльності приватних компаній Норвегії („SkatteFUNN”), відповідно до якої приватні компанії можуть отримати до 20% відшкодувань від суми сплачених податків (так званий „податковий кредит”) за умови їх використання для ведення інноваційної діяльності. При цьому, інноваційні проекти мають бути попередньо погоджені Науково-дослідною Радою Норвегії;
підтримка бізнес-інкубаторів та наукових парків (Корпорація індустріального розвитку Норвегії „SIVA” на даний час відповідає за діяльність 22 бізнес-інкубаторів, 18 наукових парків, 8 науково-дослідних центрів тощо);
підтримка інноваційних компаній Норвегії у виході на міжнародні ринки (Державне агентство „Innovation Norway” сприяє представленню норвезького дрібного та середнього бізнесу на міжнародних виставках, воно поширює інформацію про експортні можливості норвезьких компанії за кордоном).

3. До джерел фінансування інноваційної діяльності в Норвегії належать:

а) державне фінансування інноваційної діяльності (для цього у державному бюджеті Норвегії на 2008 р. було виділено понад 3 млрд. дол. США);

б) Фонд наукових досліджень та інновацій (The Fund for Research and Innovation), який було створено Урядом Норвегії у 1999 р. На кінець 2008 р. Фонд нараховував понад 11 млрд. дол. США. Кошти Фонду адмініструються Науково-дослідною Радою Норвегії та використовуються на кредитне фінансування пріоритетних інноваційних галузей Норвегії, які визначаються Урядом країни (інформаційно-комунікаційні технології, біотехнології, нанотехнології тощо).

4. Таким чином, сьогодні в Норвегії успішно функціонують 62 регіональні кластери, 55 з яких відносяться до промислових галузей. Основними характеристиками кластерів в Норвегії є їх чітко визначена спеціалізація, концентрація (кожен кластер включає щонайменше 10 компаній та 200 робочих місць) та регіональний характер (розміщуються на базі регіональних наукових парків, дослідних центрів тощо). Державна підтримка та фінансування діяльності кластерів здійснюється в рамках реалізації державної інноваційної політики.

У зв’язку з цим, слід окремо відзначити роль державної корпорації індустріального розвитку Норвегії „SIVA”, яка є окремим структурним підрозділом Міністерства торгівлі та промисловості Норвегії. Вона була утворена у 1968 році з метою розвитку регіональних і місцевих індустріальних кластерів шляхом часткового державного фінансування інфраструктури, розвитку інвестиційної та наукової мереж, а також інноваційних центрів. Метою діяльності „SIVA” визначено покращення національної інноваційної інфраструктури та сприяння досягненню цілей урядової політики на віддалених територіях і, таким чином, створення умов для ведення інноваційної діяльності в усіх частинах країни, забезпечення сталого економічного розвитку регіонів.

Діяльність корпорації „SIVA”, яка нараховує усього 32 працівники, зосереджується на 4 основних напрямах: інфраструктура, інновації, промисловість та міжнародне співробітництво. Компанія щорічно здійснює інвестиції на суму понад 90 млн. дол. США. Вона має частки власності у 140 компаніях, здійснює спільне управління 46-ма індустріальними і бізнес-парками в Норвегії, одним – у Росії, двома – у Литві та одним – у Латвії. Зокрема, у 1999 році у м. Мурманську (Російська Федерація) відбулося відкриття першого бізнес-центру „SIVA” за кордоном. У 2001 році було відкрито два промислові парки у м. Панавежюс (Литва), один – для норвезьких підприємств текстильної промисловості, інший – для підприємств з виробництва меблів. У 2003 році розпочав роботу бізнес-парк у м. Огре (Латвія) на території у 9,5 тис. м², в якому розмістилися норвезькі підприємства металообробної промисловості. Сьогодні „SIVA” розглядає можливості подальшого розширення мережі норвезьких транскордонних кластерів в таких країнах, як Боснія і Герцеговина (м.Тузла), Румунія, Білорусь (м.Мінськ) та Україна (наукові парки у Києві та Харкові).

Португалія

Уряд Португалії з метою підвищення конкурентоспроможності національної економіки досить широко використовує принцип утворення кластерів – тобто «просторових організацій, які являють собою географічну концентрацію підприємств та установ, що пов’язані між собою [виробничими зв’язками]²³». ⁸

Слід зазначити, що Португалія знаходилась у самих витоків діяльності з розробки теорії кластерів, оскільки 12-місячне дослідження можливостей підвищення конкурентоздатності португальської економіки було здійснено на початку дев’яностих років минулого сторіччя консалтинговою компанією «Monitor», в якій на той час працював відомий фахівець з питань кластерів М.Портер. Це дослідження було здійснено на замовлення Міністерства промисловості та енергетики Португалії у співпраці з 50 приватними та державними компаніями. За результатами дослідження вдалося ідентифікувати понад 30 фактично існуючих кластерів (таблиця 1). Остаточний відбір дозволив відокремити шість, найбільш значущих кластерів в португальській економіці в таких галузях, як виноробство, туризм, автомобільне виробництво, виробництво взуття, трикотажне виробництво та харчова промисловість. До цих шести кластерних ініціатив було додано 5 «факторних умов», впровадження яких має забезпечити Уряд (освіта, наука, технологія, фінансування та підготовка управлінських кадрів). Результатом цієї роботи стала підготовка так званого «Національного плану дій». Згадана ініціатива викликала велику зацікавленість з боку ділових кіл та державних установ, наслідком чого стало створення спеціальної приватної асоціації «Форум конкурентоспроможності», яка взяла на себе координацію дій з підвищення конкурентоспроможності країни (у тому числі, на основі формування та розвитку кластерів).

Таблиця 1

Регіонально-галузеві кластери португальської економіки

Регіон країни	Галузь	Кількість працюючих		Якісні показники
Регіон країни	Галузь	Чисель-ність	% від заг.чис. по галузі	Кіл-ть «зірок»	Інноваційність	Експортна орієнто- ваність
Північ	Будівництво	132 141	2.02%	***	Слабка	N/A
Північ	Одяг	117 579	6.55%	***	Слабка	Дуже сильна
Лісабон	Будівництво	97 839	1.49%	***	Середня	N/A
Центр	Будівництво	90 386	1.38%	***	Слабка	N/A
Лісабон	Ділові послуги	87 506	2.03%	***	Середня	Слабка
Північ	Текстиль	51 205	2.84%	***	Слабка	Дуже сильна
Північ	Взуття	46 377	10.62%	***	Слабка	Дуже сильна
Центр	Освітлення будинків	26 659	1.14%	***	Слабка	Дуже сильна
Центр	Одяг	18 304	1.02%	***	Слабка	Дуже сильна
Північ	Меблі	29 270	2.58%	**	Слабка	Сильна
Лісабон	Торгівля	25 673	1.57%	**	Середня	N/A
Північ	Торгівля	21 624	1.32%	**	Слабка	N/A
Алентежу	Будівництво	20 627	0.31%	**	Слабка	N/A
Алгарве	Будівництво	19 390	0.30%	**	Слабка	N/A
Алгарве	Туризм	14 013	0.38%	**	Слабка	Дуже сильна
Центр	Будматеріали	12 219	2.03%	**	Слабка	Дуже сильна
Алентежу	Харчові продукти	10 064	0.20%	**	Слабка	Сильна
Центр	Меблі	9 523	0.84%	**	Слабка	Сильна
Центр	Рибальство	5 647	1.57%	**	Слабка	Сильна
Північ	Ювелірні вироби	4 508	1.51%	**	Слабка	Слабка
Центр	Спортивні послуги	1 849	0.87%	**	Слабка	Слабка
Лісабон	Фінансові послуги	53 102	0.75%	*	Середня	Слабка
Лісабон	Транспортні послуги	44 062	0.71%	*	Середня	Сильна
Північ	Освітлення будинків	27 617	1.18%	*	Слабка	Дуже сильна
Центр	Харчові продукти	25 387	0.51%	*	Слабка	Сильна
Лісабон	Видавництво	15 002	0.91%	*	Середня	Слабка
Північ	Лісове господарство	14 058	0.84%	*	Слабка	Дуже сильна
Центр	Торгівля	12 071	0.74%	*	Слабка	N/A
Лісабон	Важке машинобудування	10 905	1.31%	*	Середня	Слабка
Північ	Пластичні матеріали	7 196	0.88%	*	Слабка	Слабка
Північ	Будматеріали	6 891	1.15%	*	Слабка	Дуже сильна
Центр	Пластичні матеріали	5 970	0.73%	*	Слабка	Слабка
Алгарве	Рибальство	3 137	0.87%	*	Слабка	Сильна
Алентежу	Меблі	2 989	0.26%	*	Слабка	Сильна
Алентежу	Cільське господарство	2 413	0.29%	*	Слабка	Сильна
Алентежу	Вироби для освітлення	1 769	0.34%	*	Слабка	Слабка
Північ	Шкіряні вироби	1 657	0.98%	*	Слабка	Слабка
Алентежу	Будматеріали	1 637	0.27%	*	Слабка	Дуже сильна
Алгарве	Сільське господарство	1 258	0.15%	*	Слабка	Сильна

На думку експертів, обсяги та якість знань, які розповсюджуються серед підприємств, що входять до складу того чи іншого кластера, знаходяться в залежності від його розміру, рівня спеціалізації та ступеню концентрації випуску продукції відповідної галузі. Враховуючи ці критерії, організація European Cluster Observatory оцінює загальну якість кластера наявністю та кількістю «зірок».

У 2001 році було запроваджено державну ініціативу щодо сприяння інноваціям (PROINOV), у якій визначалося кілька мега-кластерів у наступних галузях: харчова промисловість, трикотажне виробництво, модний одяг, мобільний зв'язок, охорона здоров’я, інформаційні технології та організація дозвілля. З часом національний уряд зосередився на трьох напрямках: альтернативна енергетика, розвиток морського транспорту та портів, модний одяг.

Увага до діяльності кластерів значною мірою пов'язана з загальною тенденцією географічної концентрації різних компаній в межах однієї або кількох промислових галузей. Свого часу, дослідження М.Портера засвідчили низький рівень взаємодії між компаніями та підприємствами, які входили до кластерів. Тому зараз стратегія Уряду Португалії полягає у розвитку існуючих кластерів та створенні умов для підвищення їх конкурентоспроможності.

У своїй програмі дій теперішній уряд країни, який було сформовано у березні 2005 року, зобов’язався «підтримувати оновлення традиційних кластерів шляхом чітко визначеної державної політики та розвитку секторального потенціалу там, де це є можливим». На практиці це означає, що уряд не вважає своєю компетенцією відбір галузей, яким необхідно надати державну підтримку, а виходить з необхідності підтримки тих галузей економіки, конкурентоздатність яких на світовому ринку є найвищою (текстильна промисловість, виробництво взуття, автомобільна галузь, аеронавтика, лісове господарство, розробка комп’ютерних програм, виноробство, туризм, охорона здоров’я, садівництво тощо). Ця політика була деталізована у так званому ”Технологічному Плані”, в окремих пунктах якого згадуються і заходи, пов’язані з кластеризацією:

«Пункт 11. Сприяння розвитку співробітництва, між підприємствами включаючи нові організаційні та управлінські методи, стимулювання використання інформаційно-комунікаційних технологій, а також створення центрів розвитку кластер них ініціатив. Для виконання цього пункту у 2005 - 2008 роках було здійснено 260 різних заходів та забезпечено підтримку 32 проектів загальною вартістю 82 млн. євро

«Пункт 13. Повторне запровадження програми «Динамо», метою якої є поєднання текстильної та взуттєвої галузей із забезпеченням сучасного дизайну та розвитком мереж продажу продукції, що повинно забезпечити створення нового «модного» кластеру». Ця програма, яка була реалізована в період 2005 - 2008 років, мала наступні стратегічні цілі:

а) створення іміджу Португалії як «законодавця моди» та розвиток міжнародного співробітництва;

б) забезпечення галузі кваліфікованими кадрами;

в) впровадження інноваційних технологій.

«Пункт 14. Забезпечити зростання рівня розвитку туристичного кластеру шляхом підвищення привабливості та конкурентоздатності різноманітних туристичних послуг, розвитку партнерства між державним та приватним секторами для здійснення інжинірингових та маркетингових робіт». Серед заходів,Ю спрямованих на виконання цих завдань, було передбачено створення «Допоміжного рахунку для розвитку туризму» (satellite account), розвиток географічної інформаційної системи (GIS) для підтримки територіального планування туризму, підписання контрактів на рекламу та сприяння розвитку туризму в окремих регіонах тощо.

Крім того, в програмі згадувалось про необхідність створення нового вітроенергетичного кластеру.

З суто формальної точки зору, обов’язки «забезпечення ідентифікації та розвитку економічних кластерів» покладено на Генеральну дирекцію підприємств Міністерства економіки та інновацій Португалії, а розробкою політики «кластеризації економіки» займаються усі підрозділи Міністерства. (Разом з тим політика щодо розвитку «морського кластеру» координується міжміністерською Комісією, до складу якої входять представники Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади).

Однією з найбільш успішних програм є INAUTO (автомобільна галузь) з бюджетом у 14 млн.євро, яка була здійснена протягом 2002-2006 років за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також структурних фондів ЄС. Учасниками програми є Державний Інститут малого підприємництва (IAPMEI), 4 бізнес-асоціації та понад 20 малих та середніх підприємств.

Одночасно в Португалії існують кластери, які досить успішно розвиваються без будь-яких державних програм. Наприклад, це стосується «пластикового кластеру» в регіоні Marinha Grande, до складу якого входять понад 140 малих підприємств з 8000 працівниками.

Не менш важливим для економіки Португалії є кластер в регіоні Cova de Beira, який розташований на заході центральної частини Португалії.

Наявність цього кластеру обумовлюється як природно-географічними умовами, так і поєднанням технологічних інновацій та людського капіталу. Передумови розвитку з’явилися після створення у 1986 році у цьому аграрному регіоні університету, який розпочав підготовку кадрів для текстильної галузі. Подальші наукові дослідження сприяли також виникненню підприємств, які займаються питаннями біотехнологій, комунікацій, розвитку туризму та охорони здоров’я.

Питання створення та підтримки кластерів займають помітне місце в програмі транскордонного співробітництва між Португалією та Іспанією «POCTEP» (Programa Operacional de Cooperação Transfronteiriça Espanha-Portugal), яка реалізується в рамках політики ЄС «Європейське територіальне співробітництво» на 2007-2013 роки. Програма «POCTEP» дозволяє використовувати існуючі можливості в галузі туризму, соціального обслуговування, навколишнього середовища, технологій, охорони здоров’я, освіти та культури. Бюджет програми складає 354 млн. євро, з яких 267,4 млн. євро фінансуються за рахунок фондів ЄС. Програма передбачає також можливість співфінансування проектів в окремих прикордонних районах з обох сторін. Загальна площа таких районів складає 136640 км² (або 23,5% території Іберійського півострова) з населенням понад 5 мільйонів осіб (10 % населення обох країн). Мова йде про наступні прикордонні регіони:

Галісія/північні регіони Португалії;
Кастилія-Леон/північні регіони Португалії;
Кастилія-Леон/центральні регіони Португалії;
Эстремадура/центральні регіони Португалії);
Андалусія/Алентежу/Алгарве.

Програма поділена у відповідності до чотирьох головних пріоритетів, які передбачають співробітництво у наступних галузях:

1) сприяння розвитку конкурентоспроможності та зайнятості, що передбачає розробку політики, яка спрямована на заохочення створення спільних структур в інноваційній діяльності та технологічному розвитку, підвищення рівня розвитку інформаційного суспільства та заохочення місцевої економіки до співпраці з бізнес-асоціаціями (бюджет – 94 млн. євро);

2) захист навколишнього середовища та історичної спадщини, що передбачає допомогу у здійсненні діяльності з питань розвитку екологічної інфраструктури, управління людськими та матеріальними ресурсами у запобіганні природних та техногенних катастроф (бюджет – 77 млн. євро);

3) територіально-просторове планування для зміцнення міжрегіональної кооперації, розвитку співпраці між міськими та сільськими громадами, розвитку транскордонного співробітництва (бюджет – 56 млн. євро);

4) спільне використання об’єктів соціального призначення, навчальних, медичних та інших закладів (бюджет – 23 млн. євро).

Управління програмою «POCTEP» покладено на спільні іспано-португальські органи, такі як Наглядова Рада та Виконавчий Комітет, а також національні (регіональні) ради, які забезпечують координацію та зв'язок між місцевими органами влади та приватними компаніями, що приймають участь в реалізації програми. Спільний технічний секретаріат програми розташовується в іспанському прикордонному місті Бадахос (Badajoz).

На засідання Виконавчого Комітету Програми 28 січня 2009 року було відібрано 81 проект (їх загальний бюджет складає 179,5 млн. євро, з яких 129,5 млн. євро надаються за рахунок Європейського фонду регіонального розвитку). За територіальними ознаками кількість затверджених проектів розподіляється наступним чином:

1) Галісія/північні регіони Португалії (27 проектів);

2) Кастилія-Леон/північні регіони Португалії (13 проектів);

3) Кастилія-Леон/центральні регіони Португалії (7 проектів);

4) Эстремадура/центральні регіони Португалії/Алентежу (12 проектів);

5) Андалусія/Алентежу/Алгарве (12 проектів).

Ще 10 проектів передбачають участь інших провінцій. Одним з таких проектів є проект EUROclusTEX, який передбачає розвиток кластеру з виготовлення текстильної продукції та одягу, а також розробку та впровадження нових моделей одягу (кластер «Мода») в північних регіонах Португалії та іспанської провінції Галісія. В проекті активну участь приймають асоціації виробників текстильної продукції та одягу Португалії та іспанської провінції Галісія, Технологічний центр текстилю та одягу Португалії тощо. Реалізація Проекту, презентація якого відбулась 21 травня 2009 року в іспанському місті Віго, розрахована на два роки. Передбачається, що результатом діяльності кластеру має стати утворення понад 1000 малих та середніх підприємств (із загальною чисельністю працюючих 20 тисяч осіб).

Blog

Передовий досвід розвитку кластерів for the Programme

Содержание

Політика підтримки інтернаціоналізації кластерів