1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу
| Вид материала | Закон |
- Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
- Навчальний курс: „Кримінальний процес України Система курсу: Тема Поняття, завдання, 630.41kb.
- Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
- Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
- Кримінальне процесуальне право України, 2089.49kb.
- Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
- Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
- 1. Поняття Особливої частини кримінального права України, 664.74kb.
- Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес, 1266.74kb.
- 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
147. Суть, завдання і значення попереднього розгляду справи суддею
Попередній розгляд справи суддею - це самостійна стадія кримінального процесу, па якій суддя за участю прокурора не вирішуючи наперед питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, з'ясовує у встановленому процесуальним законом порядку наявність або відсутність достатніх фактичних і юридичних підстав для розгляду справи на судовому засіданні.
Суддя перевіряє подані органами досудового слідства матеріали кримінальної справи з точки зору наявності достатніх підстав для її всебічного, повного і об'єктивного розгляду на судовому засіданні та вирішує питанні про призначення справи до суду, а також інші питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду.
Достатніми підставами для судового розгляду справи є:
1) всебічне, повне і об'єктивне дослідження органами досудового слідства обставин, що входять до предмета Доказування у даній справі;
2) докази, які підтверджують дослідження цих обставин і переконують суд при попередньому розгляді справи, Що підтвердження цих доказів на судовому засіданні зумовить винесення обвинувального вироку;
3) додержання органами дізнання, досудового слідства і прокурором норм кримінально-процесуального законодавства, вимог загальних завдань кримінального судочинства по охороні прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб;
4) відсутність обставин, що виключають провадження у кримінальній справі.
На цій стадії не робиться остаточна оцінка доказів з точки зору їх достовірності, не вирішується наперед питання про доведеність обвинувачення і винуватість обвинуваченого. Це робить суд чи суддя одноособово при постановленні вироку на підставі дослідження всіх обставин справи на судовому засіданні, оскільки згідно зі ст. 15 КПК ніхто не може бути визнаний винуватим у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду.
Висока вимога суду до якості матеріалів досудового слідства є важливою умовою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи на судовому засіданні.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що розгляд справи без призначення справи до судового розгляду - це істотне порушення кримінально-процесуального закону і є підставою для скасування винесених у справі судових рішень, маючи на увазі не тільки фактичну відсутність у справі постанови судді чи ухвали суду про призначення справи до суду.
Особливість стадії полягає в тому, що по відношенню до стадії досудового розслідування вона є контролюючою, а по відношенню до майбутнього судового розгляду - підготовчою.
Значення стадії полягає в тому, що на ній з'являється новий учасник процесу - підсудний (після призначення справи до судового розгляду); вона є своєрідним процесуальним фільтром - не пропускає до судового розгляду кримінальні справи, які розслідували неповно або з порушенням кримінально-процесуального законодавства, визначає межі майбутнього судового розгляду (судити підсудного можна тільки за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено), забезпечує підготовку всіх необхідних умов для правильної організації та успішного проведення судового засідання. У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:
1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог
КПК;
4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;
5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду (ч. 1 ст. 237 КПК).
Цей перелік І вичерпним. Позитивна відповідь судді на ці питання дає йому підставу винести постанову про призначення справи до судового розгляду. Зазначені питання з'ясовуються в тій послідовності, в якій вони викладені у законі.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлене (ст. 237 КПК).
148. Попередній розгляд справи суддею
Про день попереднього розгляду справи суддя повідомляє прокурора, участь якого є обов'язковою, а також інших учасників процесу, однак їх неявка не перешкоджає розглядові справи. Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо на судове засідання з'явилися інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, які з'ясовує суддя при попередньому розгляді справи та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься у нарадчій кімнаті. При попередньому розгляді справи у разі необхідності ведеться протокол.
Суддя повинен задовольнити клопотання учасників процесу, якщо це сприятиме правильному вирішенню кримінальної справи охороні прав і законних інтересів громадян.
Справу повинно бути призначено до попереднього розгляду не пізніше десяти діб, а у випадку складності - не пізніше тридцяти діб із дня надходження справи до суду (ст. 241 КПК).
Складність справи визначається у кожному конкретному випадку різними обставинами: значною кількістю епізодів злочинної діяльності одного чи декількох обвинувачених, великим обсягом і суперечливістю зібраних у справі доказів, складністю кваліфікації дій обвинуваченого тощо.
За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень:
- про призначення справи до судового розгляду;
- про зупинення провадження;
- про повернення справи прокуророві;
- про направлення справи за підсудністю;
- про закриття справи;
- про повернення справи на додаткове розслідування.
За наявності достатніх підстав для розгляду справи на судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до розгляду, в якій зазначається: місце і дата винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття Кримінального кодексу, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних із підготовкою справи до розгляду.
Постанова судці оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурора (ст. 245 КПК).
Після призначення справи до судового розгляду обвинуваченого називають підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК).
Достатніми підставами для судового розгляду справи с всебічне, повне й об'єктивне дослідження органами досудового розслідування обставин справи, що входять в предмет доказування у даній справі, докази, які підтверджують дослідження у справі цих обставин і переконують суддю, ідо підтвердження них доказів у судовому засіданні зумовить винесення обвинувального вироку, додержання органами дізнання, досудового слідства і прокурором норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, вимог загальних завдань кримінального судочинства про охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, відсутність підстав, що виключають провадження у кримінальній справі.
Коли при попередньому розгляді справи з'ясується, що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя виносить постанову про зупинення провадження у справі до розшуку обвинуваченого.
У разі захворювання обвинуваченого, суддя постановою зупиняє провадження у справі до його видужання.
Встановивши, що справа не підсудна судові, суддя виносить постанову про направлення справи за підсудністю.
Постанова про зупинення справи чи направлення її за підсудністю оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурора (ст. 249 КПК).
На відміну від досудового розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею закон передбачає лише дві підстави для зупинення провадження у справі: коли обвинувачений зник і місце перебування його невідоме або коли обвинувачений захворів на тяжку хворобу, яка виключає можливість його участі у судовому розгляді. Не зупиняється провадження у справі, коли відомо, що обвинувачений перебуває за межами України й ухиляється від явки до суду (п. 1 ч. 2 ст. 262 КПК). У разі видужання обвинуваченого чи встановлення місця перебування обвинуваченого, який зник, суддя за наявності достатніх підстав призначає справу до судового розгляду.
Непідсудність справи суду за предметною, територіальною, персональною чи іншою ознакою є підставою для винесення суддею постанови про направлення її за підсудністю.
Суддя повертає справу прокуророві для усунення виявлених порушень у випадку, коли він суттєво порушив вимоги статей КПК, що стосуються перевірки справи з обвинувальним висновком, прийняття рішення у справі з обвинувальним висновком, складання нового обвинувального висновку, зміни обвинувачення і направлення справи до суду (ст.ст. 228-232 КПК).
Постанова про направлення справи прокуророві оскарженню не підлягає, на неї може бути внесено подання прокурора (ст. 2491 КПК). За наявності обставин, передбачених у ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 71, 8, 9, 10, 11і КПК, суддя постановою закриває справу скасовує запобіжний захід, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази (гроші, цінності, інші речі, нажиті злочинним шляхом). Копія постанови протягом трьох діб після її винесенні надсилається сторонам. Протягом семи днів із дня її винесення сторони можуть подати апеляції, а якщо справа розглядається за першою інстанцією апеляційним судом 1 касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 248 КПК).
Суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора або учасників судового розгляду своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення кримінальної справи, провадження досудового розслідування були допущені такі порушення КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
За клопотанням прокурора, потерпілого, його представника суддя може повернути справу й у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке не було пред'явлене.
У постанові зазначаються підстави повернення справи на додаткове розслідування і вказується, які слідчі дії необхідно провести при додатковому розслідуванні. Слід вирішити питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Копія постанови протягом трьох днів надсилається сторонам. Протягом семи днів може бути подана апеляція, а якщо справа розглядається за першою інстанцією апеляційним судом - касаційне подання чи скарги до касаційного суду (ст. 246 КПК).
149. Особливості попереднього розгляду у справах, які порушуються за скаргою потерпілого
Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку.
Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне з таких рішень:
1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим законом, та повертає її особі, яка подала скаргу;
2) за наявності для того підстав відмовляє у порушення кримінальної справи або надсилає її за належністю прокуророві;
3) за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 27 КПК, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.
Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи необхідно вручити копію скарги потерпілого, копію постанови судді про порушення кримінальної справи та повістку про виклик його на судове засідання.
Зустрічні обвинувачення у справах про злочини, зазначені в ч. 1 ст. 27 КПК, можуть бути об'єднані в одну справу.
На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи діб із дня її винесення особа, яка подала скаргу має право подати апеляцію до апеляційного суду (ст. 251 КПК).
У скарзі як основному документі, що оголошується на початку судового слідства і визначає його предмет, слід зазначити: місце, час, спосіб, мотиви і наслідки злочину, вчиненого особою, щодо якої подана скарга, докази, на які посилається потерпілий, стаття Кримінального кодексу, яка передбачає даний злочин, а також відомості про обвинуваченого. Скаргу підписує потерпілий. Якщо скарга складена з порушенням вимог, вона залишається без розгляду і повертається заявникові.
За наявності підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК суддя відмовляє в порушенні кримінальної справи за примиренням обвинуваченого з потерпілим.
Суддя не має права порушити кримінальну справу і призначити її до розгляду у справах про злочини, передбачені у ч. 1 ст. 27 КПК, якщо їх вчинили неповнолітні, а також особи, які внаслідок своїх фізичних або психічних вад не можуть самостійно здійснити своє право на захист. У цих справах обов'язково провадиться досудове слідство (ст. 111 КПК).
Під зустрічними обвинуваченнями треба розуміти взаємні обвинувачення у вчиненні злочинів, що містяться у скаргах потерпілих або їх законних представників. У разі надходження скарги про зустрічне обвинувачення суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи і призначає справу До судового розгляду. Об'єднання зустрічних обвинувачень в одному провадженні та одночасний їх розгляд допускається в тому разі, коли в них йдеться про вчинення злочинів, передбачених у ч. 1 ст. 27 КПК.
Якщо скарга про зустрічне обвинувачення надійшла вже під час судового розгляду справи і суддя, який розглядає справу, дійшов висновку про наявність підстав для зустрічного обвинувачення і необхідність об'єднання обох справ в одне провадження, то він своєю постановою порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду та об'єднує обидві справи в одне провадження, а також відкладає розгляд справи не менш як на три дні на врученням підсудному за зустрічним обвинуваченням повістки про виклик його на судове засідання із зазначенням статті кримінального закону, за якою він обвинувачується.
Якщо ж справу про зустрічне обвинувачення можна розглянути окремо, суд продовжує розгляд справи у звичайному порядку.
150. Підготовка справи до розгляду на судовому засіданні
Прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя вирішує такі питання:
1) про призначення захисника, коли його участь є обов'язковою (ст. 45 КПК);
2) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
3) про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілого, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;
4) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи;
5) про список осіб, які підлягають виклику на судове засідання, та витребування додаткових доказів;
6) про заходи щодо забезпечення цивільного позову;
7) про виклик перекладача;
8) про закрите чи відкрите судове засідання;
9) про день і місце судового розгляду справи;
10) інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій.
За наявності підстав вважати, що на стадії судового розгляду будуть досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя має право викликати на судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду.
Суддя не має права відмовити учасникам судового розгляду у дослідженні на стадії судового розгляду доказів, якщо вони є належними і допустимими.
Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручається підсудному під розписку за три доби до дня розгляду справи у суді. У копіях обвинувального висновку та додатках до нього з метою забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику на судове засідання, їх адреси не зазначаються. Обвинувальний висновок перекладається рідною мовою підсудного або іншою мовою, якою він володіє.
Всі особи до суду викликаються повісткою.
Якщо підсудний неповнолітній, то копія обвинувального висновку вручається йому і його законному представникові.
Особи, щодо яких були застосовані заходи безпеки, викликаються через орган, який здійснює ці заходи.
Після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуророві, підсудному, захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві, їх представникам, якщо вони заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачеві і його представнику з матеріалами, що стосуються цивільного позову. Вони мають право роботи виписки зі справи.
Справа призначається до розгляду не пізніше десяти діб, а у випадку складності - не пізніше двадцяти діб із дня попереднього її розгляду.
ТЕМА 17. РОЗГЛЯД КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
151. Система судового розгляду. Підготовча частина судового засідання
Судовий розгляд кримінальної справи складається з декількох частин, які взаємопов'язані і послідовно змінюють одна одну, забезпечуючи повне, всебічне і об'єктивне дослідження Всіх обставин справи, а в кінцевому результаті - законне і справедливе її вирішення. Розпочинається він підготовчою частиною, основне призначення якої - з'ясувати можливість розгляду справи на даному судовому засіданні, а в необхідних випадках - вжити заходів до усунення перешкод щодо його проведення. Після цього проводиться судове слідство, під час якого суд безпосередньо досліджує зібрані у справі докази, а також докази, які додатково подали сторони вже у процесі розгляду справи. Далі - судові дебати, під час яких учасники судового розгляду висловлюють суду свої міркування щодо доведення винуватості підсудного та вирішення справи, а після цього - останнє слово підсудного. Завершується судовий розгляд винесенням і проголошенням вироку, рідше - постанови або ухвали. Отже, завершена стадія судового розгляду включає декілька відносно самостійних частин (етапів), а саме:
- підготовча частина;
- судове слідство;
- судові дебати;
- останнє слово підсудного
- винесення і проголошення вироку (постанови, ухвали).
Кожна з них має свої завдання і детально врегульована нормами кримінально-процесуального права.
Підготовча частина судового засідання починається з його відкриття. У призначений для розгляду справи час суддя або головуючий відкриває судове засідання й оголошує, яка справа розглядається (ст. 283 КПК).
Після цього суддя або головуючий оголошує про явку до суду прокурора, підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їхніх представників, перекладача, свідків, експертів і спеціалістів, а також повідомляє про причини неявки відсутніх.
Якщо у розгляді справи бере участь перекладач, суддя або головуючий роз'яснює йому обов'язок правильно робити потрібний на судовому засіданні переклад і попереджає про відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий переклад, про що від перекладача відбирається підписка.
Суд встановлює особу підсудного, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце, рік, місяць і день народження, місце проживання, заняття, сімейний стан та інші потрібні дані.
що стосуються його особи. Після цього головуючий запитує підсудного, чи вручені йому і коли саме копія обвинувального висновку, а в справах приватного обвинувачення - копія скарги, копія постанови про порушення кримінальної справи та повістка. В разі невручення або вручення пізніше, як за три дні до розгляду справи на судовому засіданні, розгляд справи необхідно відкласти на три дні з обов'язковим врученням підсудному цих документів для ознайомлення.
При несвоєчасному врученні підсудному зазначених документів справа може бути розглянута на судовому засіданні лише тоді, коли про це просить підсудний.
Після виконання зазначених дій суддя або головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в даній справі, прізвище запасного судді, якщо він є, прізвище прокурора, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря і роз'яснює підсудному та іншим учасникам судового розгляду належне їм право відводу та запитує їх, чи заявляють, що вони проти будь-кого відвід.
Коли підсудний не з'явиться без поважних причин на судове засідання у справах, в яких явка його є обов'язковою (ст. 262 КПК), суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витрати, пов'язані з відкладенням засідання.
Крім того, суд має право винести ухвалу, а суддя - постанову про привід підсудного і заміну запобіжного заходу на більш суворий, або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше (ст. 288 КПК).
Якщо на судове засідання не з'явиться прокурор або захисник і якщо неможливо замінити їх іншими особами, слухання справи належить відкласти. Заміна захисника, що не з'явився, допускається тільки за згодою підсудного.
Прокуророві, а також захисникові, які вперше вступили у справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі у судовому засіданні.
Про неявку прокурора або адвоката на судове засідання суд повідомляє відповідні органи (ст. 289 КПК). Якщо на судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його залежно від того, чи можливо за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси. До потерпіло. який не з'явився без поважних причин, суд може застосувати привід. За злісне ухилення від явки до суду потерпілий несе відповідальність за ч. 1 ст. 1853 КпАП.
Суд у виняткових випадках може звільнити потерпілого, щодо якого здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися на судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, які він дав раніше.
Якщо на судове засідання не з'явиться цивільний позивач або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.
Суд може за клопотанням цивільного позивача розглянути цивільний позов за його відсутності. У випадках, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявили підприємство, установа чи організація, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника.
Якщо не всі викликані свідки і експерти з'явилися, суд вислуховує думку учасників судового розгляду про можливість розгляду справи і виносить ухвалу, а суддя - постанову про подальший розгляд справи чи про відкладення його, вживаючи, за необхідності, щодо свідків заходів, зазначених у ст.ст. 70 і 71 КПК, а щодо експертів - заходів, зазначених у ст. 77 КПК. Суд у виняткових випадках може звільнити свідка, щодо якого здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися на судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, які він давав раніше (ст. 292 КПК).
У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта або спеціаліста, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення розгляду справи її розглядає суд у тому ж складі, повторний виклик зазначених осіб на судове засідання провадиться лише в необхідних випадках (ст. 2921 КПК).
Після перевірки судом явки учасників судового розгляду й позитивного вирішення питання про можливість почати слуханні справи суддя або головуючий дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання в окрему кімнату. При цьому вживаються заходи для того, щоб допитані свідки не спілкувалися з недопитаними. Потерпілого і експерта із залу суду не видаляють.
Суддя або головуючий роз'яснює підсудному, потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві, спеціалістові й експертові їх права та обов'язки на судовому засіданні і попереджає експерта про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України за відмову виконати обов'язки експерта і за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.
Також головуючий опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів.
Особа, яка заявила такі клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить викликати нових свідків, витребувати чи приєднати до справи нові докази. З'ясування обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно мати місце у відсутності цих свідків.
При заявленні клопотання суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою. Відхилення клопотань не позбавляє права заявляти ті ж клопотання протягом усього судового слідства.
По закінченні підготовчих дій суддя або головуючий оголошує про початок судового слідства.
152. Судове слідство
Судове слідство - центральна частина судового розгляду, коли суд та інші учасники процесу досліджують усі докази, необхідні для вирішення справи.
Після завершення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства. Судове слідство розпочинається з читання обвинувального висновку, а у справах приватного обвинувачення - з оголошення скарги потерпілого. Якщо у справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.
Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторін - тільки резолютивну частину обвинувального висновку, скарги оголошує потерпілий чи його представник, а позовну заяву - цивільний позивач чи його представник.
Після цього головуючий роз'яснює підсудному, а коли підсудних декілька - кожному з них суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винуватими і чи бажають давати показання. Якщо у справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони позов (ст. 298 КПК).
Після виконання зазначених дій головуючий з'ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та який порядок їх дослідження. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніхто не оскаржує. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.
Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, проводиться обов'язково (ст. 299 КПК).
Допит підсудного розпочинається з пропозиції головуючого дати у справі показання, після чого підсудного допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, інші підсудні. Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Суд має право протягом всього допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
Допит підсудного за відсутності іншого підсудного допускається за мотивованою ухвалою суду тільки у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи або безпека підсудного. Після повернення підсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, які були дані за його відсутності, і надає можливість ставити запитання підсудному, якого допитували за його відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань. У судовому засіданні підсудний має право користуватися нотатками (ст. 300 КПК).
Оголошення судом показань підсудного, даних під час досудового розслідування або на суді, дозволяється як з ініціативи суду, так і за клопотанням прокурора та інших учасників судового розгляду в таких випадках:
1) за наявності суттєвих суперечностей між показаннями, які підсудний давав на суді й під час досудового слідства або дізнання;
2) у разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві;
3) коли справа розглядається за відсутності підсудного (ст. 301 КПК).
У випадку, коли відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, він після допиту останнього виконує вимоги ст. 317 КПК, тобто оголошує закриття судового слідства, і переходить до судових дебатів (ст. 3011 КПК).
Допит потерпілого проводиться перед допитом свідка за тими ж правилами, що й допит свідка. Перед дачею кожним із них показань головуючий встановлює їх особу, роз'яснює свідкові його права й обов'язок повідомити все, що він знає у справі, та попереджає його про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 і 385 КК за давання судові завідомо неправдивих показань і за відмову від давання показань.
Потерпілому головуючий роз'яснює його права і попереджає про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання.
Свідки допитуються по одному за відсутності інших, ще не допитаних свідків. Кожному свідкові перед допитом його по суті ставляться запитання, щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, і пропонується розповісти все те, що йому відомо у справі. Після цього його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.
Якщо свідка викликали на судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка було викликано. Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.
Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суддя за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану постанову Про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів в іншому приміщенні, у тому числі за межами приміщення суду, Та про надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них.
У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд (суддя) допитує його за відсутності підсудного. Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання. Після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу. Підсудний і учасники судового розгляду мають право ставити запитання свідкові.
Свідок відповідає на запитання за відсутності підсудного. Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого (ст. 303 КПК).
Кожний учасник судового розгляду має право ставити свідкові додаткові запитання для з'ясування або доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб.
Кожного свідка можна додатково допитати або передопитати в присутності інших, уже допитаних свідків або на очній ставці (ст. 304 КПК).
Свідок, даючи показання, може мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати у пам'яті. Свідкові дозволяється зачитувати документи, які стосуються даного ним показання. Ці документи належить пред'явити суду й учасникам судового розгляду на їх вимогу; за ухвалою суду їх можуть долучити до справи.
Суд із власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у разі:
- наявності суттєвих суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання;
- неявки на судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива;
- коли справа розглядається за відсутності свідка, щодо якого здійснюються заходи безпеки і який звільнений від обов'язку з'являтись на судове засідання (ст. 306 КПК).
Експертиза в суді призначається у випадках, коли для вирішення питань необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Експерт на судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, які мають значення для його висновку.
Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді запитання, які вони бажають поставити експертові. Суд обмірковує ці запитання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті запитання, які він ставить експертові з власної ініціативи.
Після цього суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи запитання. Ці запитання передаються експертові, який складає висновок.
Висновок експерта дається у письмовому вигляді, оголошується на судовому засіданні і приєднується судом до кримінальної справи (ст. 310 КПК).
Після оголошення висновку експертові можуть ставитися запитання для роз'яснення і доповнення його висновку.
Запитання експертові спочатку ставить прокурор, потім - потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисники, підсудний, суддя та народні засідателі.
Запитання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання. Суд може призначити додаткову або повторну експертизу. У таких випадках розгляд справи може бути відкладено.
Речові докази може оглянути суд і пред'явити учасникам судового розгляду, а коли це необхідно - свідкам і експертам. Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про що зазначається у протоколі судового засідання. Огляд речових доказів, які не можна доставити на судове засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження.
Документи, що є доказами у справі, мають бути оглянуті або оголошені на судовому засіданні. Ці дії можуть проводитися як за ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства. З приводу відомостей, які містяться в документах, у необхідних випадках можуть бути допитані підсудні, потерпілі, свідки, витребувані й перевірені інші докази.
Огляд місця події в необхідних випадках проводить суд за участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього вимагають обставини справи, то й за участю свідків і експертів.
Прибувши на місце огляду, суддя або головуючий оголошує судове засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому запитання підсудному, свідкам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у зв'язку з оглядом.
Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового розгляду мають право при огляді звернути увагу суду на все те, що, на їхню думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи. Про проведення огляду та його результати зазначається у протоколі судового засідання (ст. 315 КПК).
З метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних під час судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а судця - постановою мають право доручити органові, який провадить розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Особа, яка виконує доручення, проводить відповідну слідчу дію з дотриманням вимог КПК. Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передається суду, який дав доручення.
Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються на судовому засіданні і приєднуються до справи (ст. 3151 КПК).
Після розгляду судом усіх доказів, що є у справі, головуючий опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. У випадках заявлення клопотань суд обговорює і вирішує їх, про що виносить ухвалу, а суддя - постанову. Після вирішення клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.