1. Поняття Особливої частини кримінального права України 7

Вид материала

Документы

Содержание 3. Основи кримінально-правової кваліфікації 10 7. Кримінально-правова охорона волі особи в Україні 15 13. Кримінально-правова охорона власності в Україні - форми (способи) звернення чужого майна на свою користь 22 15. Кримінально-правова охорона власності в Україні - корисливі Злочини проти власності, які не пов’язані зі зверненням чужого м 18. Кримінально-правова охорона інтересів споживачів в Україні 27 21. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні - злочини проти окремих видів природних об’єктів 28 23. Кримінально-правова охорона громадської безпеки в Україні - злочин проти безпеки поводження з загальнонебезпечними предметам 26. Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності в Україні 30 28. Кримінально-правова охорона здоровя населення в Україні - кримінально-правові протидії іншим злочинам проти здоров’я населе 31. Кримінально-правова охорона державної таємниці, недоторканності державних кордонів та забезпечення призову та мобілізації в 33. Кримінально-правова охорона службової діяльності в Україні - відповідальність за загальні види злочинів в сфері службової ді 35. Кримінально-правова охорона правосуддя в Україні 41 38. Кримінально-правова охорона основ національної безпеки України 42 Переднє СЛОВО 1. Поняття Особливої частини кримінального права України 2. Система Особливої частини кримінального законодавства України 3. Основи кримінально-правової кваліфікації 4. Кримінально-правова охорона життя особи в Україні 5. Кримінально-правова охорона здоров’я особи в Україні 6. Кримінально-правова охорона безпеки особи в Україні ... Полное содержание

Подобный материал:

• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• Об’єкт злочину як підстава для побудови системної особливої частини кримінального кодексу, 351.91kb.
• Та принципи кримінального права, 6589.81kb.
• Психологічні аспекти доказування при розкритті злочинів проти особи Актуальність, 342.41kb.
• Поняття, предмет, завдання, принципи І система кримінального права. Наука кримінального, 35.94kb.
• 1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство, 10842.99kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни Порівняльне кримінальне право Загальна та особлива, 1940.23kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Основи кримінального права поняття, предмет, метод та завдання кримінального права, 314.41kb.

Затверджено

на засіданні приймальної комісії

Львівського національного університету

імені Івана Франка

21.02.2011р. (протокол № 13)


юридичний факультет


Екзаменаційні завдання


з навчальної дисципліни


’Кримінальне право України – особлива частина’


Затверджено

на засіданні Вченої ради юридичного факультету

(протокол № 24 від « 26 » січня 2011 р.)


Голова Вченої ради ________________ А.М. Бойко


Львів - 2011

КРИМІНАЛЬНЕ Право України.

Особлива частина:

тести

2008

Зміст

Переднє СЛОВО

Важливою складовою вивчення будь-якої навчальної дисципліни є контроль за засвоєнням навчального матеріалу. В повній мірі це стосується і такої фундаментальної юридичної дисципліни, як кримінальне право України, зокрема його Особлива частина. Не випадково навчальні плани юридичних закладів освіти передбачають проведення з цього предмета колоквіумів, заліку, курсового іспиту. Державний іспит з кримінального права України, який складають випускники юридичних вищих закладів освіти, також включає питання з Особливої частини кримінального права, причому, такі питання, звичайно, складають більшість в екзаменаційному завданні. Контроль за вивченням відповідних положень здійснюється також на семінарських та практичних заняттях з Особливої частини кримінального права України, а також студентами самостійно.

Тому виникає питання про форму проведення поточного чи підсумкового контролю. Він повинен відповідати одночасно кільком вимогам. Більшість із них спрямовані на забезпечення об’єктивності оцінки рівня засвоєння законодавчих, теоретичних та практичних положень відповідного курсу. Тому завдання, за якими проводиться контроль вивчення відповідних положень, форма такого контролю повинні:

- мати однакову складність для всіх студентів;

- охоплювати достатньо великий обсяг матеріалу;

- забезпечувати неупередженість викладача при оцінці знань, навиків, умінь студентів;

- гарантувати викладачів від безпідставних звинувачень в необ’єктивності;

- дати можливість порівняти рівень підготовки окремих студентів, а також, навчальних груп, потоків, а більш широкому плані - і окремих навчальних закладів;

- дозволити оцінити якість роботи не лише студентів, але і якість роботи викладачів, які ведуть практичні і семінарські заняття, читають лекційний курс;

- мати «захист» від шпаргалок, підказок.

Крім того, відповідні завдання мають бути достатньо легкими для перевірки та оцінювання. Це означає, що перевірка виконаних завдань не повинна займати надто багато часу у викладачів, а також, що існують чіткі критерії оцінки. Саме ж оцінювання має бути «прозорим» для всіх студентів групи, потоку, курсу - зрозумілими його критерії; відсутні можливості для зловживань з боку тих, хто приймає колоквіум, залік, іспит; і, навпаки, є можливість виправлення допущених при перевірці відповідей помилок.

Нарешті, завдання належить зробити придатними для самоконтролю, тобто, вони можуть використовуватися не лише викладачами, а й самими студентами. Враховуючи сучасні (і, безсумнівно, незворотні тенденції) можна вказати й на таку вимогу, як можливість використання завдань як елемента комп’ютеризованих засобів навчання та контролю знань.

Не викликає сумніву, що чи не в найбільшій мірі вказаним вимогам відповідають тестові завдання. Разом із тим, їм притаманні і очевидні недоліки. Тести обмежують можливості студента продемонструвати свій потенціал, показати глибину знань. Викладач же при їх використанні констатує лише кінцеву відповідь й не може з’ясувати хід думок того, хто навчається, причини допущених помилок, конкретизувати об’єм знань, умінь, навиків. Використання лише тестів в ході навчання і підготовки до контролю знань веде до того, що увага акцентується на формальних моментах, штампах правильних відповідей. Перевагу нерідко отримує не той, хто здатний розмірковувати, а хто більше схильний до механічного запам’ятовування.

Тому тести є важливою, але далеко не єдиною формою контролю знань студентів. Вони повинні поєднуватися з усним опитуванням. Оптимальною видається така форма, принаймні, курсового іспиту, коли за допомогою тестових завдань виявляється загальний рівень підготовки студентів, той, при якому може бути виставлена оцінка «задовільно». Тобто, успішне тестування дає право на мінімальну позитивну оцінку. Ті ж студенти, які вважають себе краще підготовленими, після тестування, де вони набрали встановлений мінімум балів, мають право на усну співбесіду з викладачем в ході якої вирішуються казуси, висвітлюються теоретичні питання, з’ясовується позиція практики. А за результатами такої співбесіди можуть бути виставлені вищі оцінки - «добре» або «відмінно».

Запропоновані тести розроблені відповідно до програми курсу «Кримінальне право України», на підставі якої здійснюється викладання цієї навчальної дисципліни на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка та в ряді інших юридичних вищих закладах освіти. В основі цієї програми лежить система чинного КК України, тому вона в цілому співпадає з програмами, за якими здійснюється підготовка і в інших юридичних вузах України.

Самий же курс Особливої частини кримінального права України в цьому збірнику тестів поділений на 30 розділів з урахуванням обсягу і складності окремих тем навчального курсу. Тому окремим темам навчального курсу відповідає один або кілька розділів, в яких зібрані відповідні тести. Передбачається, що на іспиті студент отримає завдання, яке включає тести з кожного із тридцяти розділів і, таким чином, поставлені питання охоплюватимуть всю програму курсу. При проміжному контролі можуть пропонуватися завдання, які складаються з тестів, що входять до тем і розділів, винесених на колоквіум чи залік.

Кожний тест в збірнику відповідно пронумерований. Номер, складається з чотирьох цифр, перша й друга з яких позначає номер розділу, третя та четверта - порядковий номер тесту. Нумерація спрощує формування тестових завдань - блоків запитань, дозволяє викладачам створити банк правильних відповідей окремо від самих завдань, полегшує перевірку відповідей. Достатньо велика кількість тестів по суті знімає питання про використання шпаргалок чи сторонніх підказок при їх вирішенні в ході контролю знань.

Знак # використовується в електронній програмі пошуку та формування завдань. Завдяки цій програмі може бути створена величезна кількість варіантів завдань - індивідуальне кожному студенту, а також забезпечене автоматизоване опитування, перевірка знань та оцінка відповідей.

Тести, які пропонуються в цьому збірнику, є різних видів:

- що містять запитання і відповіді. Варіантів відповідей, залежно від рівня складності, є 5,7, 9, серед них є як правильні, так і неправильні;

- запитання з «відкритою» відповіддю. Тут варіанти відповідей не наведені, студент повинен сам вказати відповідне число, яке позначає кількісні чи вартісні критерії визначення змісту певних кримінально-правових понять, інші показники, що піддаються точному вимірюванню;

- формули, для вирішення яких потрібно вказати числові значення відповідних літер і провести підрахунки;

- ситуативні тести (задачі). В їх фабулах наведені фактичні дані, серед яких є такі, що мають кримінально-правове значення. Студент повинен прийняти до уваги обставини, яким закон надає правове значення, врахувати закріплені в законі положення, які прямо не вказані у тексті задачі, провести розрахунки, необхідність яких випливає із змісту запитання.

Як правильні приймаються ті відповіді, які відповідають формулюванням чинного КК, роз’ясненням, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства про відповідальність за окремі види злочинів, а також загальновизнані теоретичні положення. Автори при цьому виходили з того безспірного положення, що основу будь-якого юридичного знання становить знання нормативних положень. Тому відповідна побудова тестів повинна стимулювати звернення до першоджерел, якими є текст кримінального закону, в певній мірі постанови Пленуму Верховного Суду України. Видається, що акцент на точні юридичні формулювання в тестах не лише необхідний, а й допустимий з огляду на відкритість цього збірника, можливість його використання не лише в ході іспиту, а й під час поточного навчання, підготовки до занять, коли студент має змогу користуватися усіма необхідними джерелами.

Призначення цих тестів автори бачать у їх використанні не тільки і не стільки як знаряддя контролю за підготовкою студентів, за засвоєнням ними навчального матеріалу, а як засобу стимулювання до вивчення складної і важливої навчальної дисципліни. Перехід до відкритого навчання і проведення колоквіумів, заліків, іспитів за заздалегідь відомими завданнями сприятиме налагодженню дійсно партнерських стосунків між викладачами і студентами, сприятиме потягу до знань, а не гонитві лише за оцінкою.