1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу
| Вид материала | Закон |
- Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
- Навчальний курс: „Кримінальний процес України Система курсу: Тема Поняття, завдання, 630.41kb.
- Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
- Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
- Кримінальне процесуальне право України, 2089.49kb.
- Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
- Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
- 1. Поняття Особливої частини кримінального права України, 664.74kb.
- Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес, 1266.74kb.
- 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
126. Поняття, підстави і умови зупинення досудового розслідування
Зупинення досудового розслідування і це вимушене тимчасове припинення слідчим чи органом дізнання процесуальної діяльності у кримінальній справі, викликана наявністю у справі обставин, які перешкоджають подальшому провадженню і закінченню досудового розслідування.
Досудове розслідування у кримінальній справі можна зупинити за наявності передбачених у законі підстав і умов.
Підстави та порядок зупинення досудового слідства регламентований у ст. 206 КПК.
Досудове слідство у кримінальній справі зупиняється у випадках:
1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;
2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі;
3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Досудове слідство зупиняється мотивованою постановою
слідчого, копія якої направляється прокуророві. Якщо у справі притягнуто двох або декількох обвинувачених, а підстави для зупинення справи відносяться не до всіх обвинувачених, слідчий має право виділити і зупинити справу відносно окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі (п.п. і 4 ст. 206 КПК).
Перелік підстав для зупинення досудового слідства є вичерпним. Органи досудового слідства мають право зупинити провадження у кримінальній справі за всіма підставами, а орган дізнання І тільки на підставі, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Зупинення слідства допускається при виконанні низки умов. Під умовами зупинення слідства розуміють передбачені в законі вимоги, дотримання яких є обов'язковим.
Умови зупинення можна поділити на загальні й спеціальні. До загальних умов належать такі вимоги закону, які необхідно виконати при зупиненні розслідування на будь-якій підставі. До них належать:
1) доведеність у справі події злочину;
2) обов'язковість виконання у справі всіх необхідних і можливих слідчих дій у відсутності обвинуваченого або особи, яка вчинила злочин;
3) збереження документів та інших можливих доказів у справі.
Спеціальні умови стосуються окремих підстав зупинення. До них належать:
1) винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого і оголошення розшуку обвинуваченого, якщо невідоме місце його знаходження (п. 1 ст. 206 КПК);
2) винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, наявність психічного або іншого тяжкого захворювання, яке засвідчене відповідними медичними документами або висновком судово-медичної або судово-психіатричної експертизи (п. 2 ст. 206 КПК);
3) прийняття всіх заходів до встановлення особи, яка вчинила злочин (п. З ст.206 КПК).
Порядок зупинення досудового слідства, якщо невідоме місцезнаходження обвинуваченого
Коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме, слідчий оголошує його розшук, керуючись ст. 138 КПК, а досудове слідство зупиняє з додержанням вимог ч. 2 ст. 206 КПК до розшуку обвинуваченого.
Невідомість місцезнаходження обвинуваченого як підстава зупинення досудового слідства проявляється в різних формах.
У деяких кримінальних справах місцезнаходження особи, яка вчинила злочин, буває невідомим протягом усього слідства. Слідчі викривають її, притягують до кримінальної відповідальності заочно. В таких випадках слідчий знає, хто вчинив злочин, але з самого початку розслідування не має відомостей, де знаходиться ця особа, а сама особа може не знати, що вчинений нею злочин розкритий і вона притягнута як обвинувачена.
В інших справах особа, яка вчинила злочин, окривається від слідства після порушення кримінальної справи, місце її фактичного перебування невідоме на момент притягнення її до кримінальної відповідальності. У цих випадках особа знає про викриття її у вчиненні злочину.
В інших випадках обвинувачений окривається від слідства після пред'явлення обвинувачення й обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
У всіх перерахованих випадках слідчий стикається з одною підставою зупинення - місцезнаходження обвинуваченого невідоме.
Коли місцеперебування обвинуваченого невідоме, а також коли він ухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку, встановленого для провадження досудового слідства, зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого (ст. 137 КПК).
Коли місцеперебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її у справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує її розшук. За наявності підстав він повинен вирішити питання про обрання суддею щодо обвинуваченого, який розшукується, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розшук обвинуваченого може бути оголошений як під час досудового слідства, так і одночасно з його зупиненням (ст. 138 КПК).
Про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про розшук і обрання запобіжного заходу направляється до відповідних органів розшуку.
Після оголошення розшуку слідчий продовжує вживати всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого.
При затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокуророві за місцем затримання. Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, і, впевнившись у наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства (ст. 139 КПК).
До постанови про оголошення розшуку додаються копії постанов про порушення справи, притягнення особи як обвинуваченого, обрання запобіжного заходу, зупинення слідства, а також довідка про обвинуваченого. Розшук припиняється у випадках встановлення місця перебування обвинуваченого або закриття справи. Про це слідчий повинен негайно письмово повідомити орган, якому було доручено провадження розшуку.
Порядок зупинення досудового слідства у разі психічного або іншого тяжкого захворювання обвинуваченого
У випадках, коли слідство встановило, що обвинувачений після вчинення злочину тимчасово тяжко захворів, слідчий зупиняє провадження у справі до видужання обвинуваченого.
При цьому обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може бути залишений або скасований.
Після видужання обвинуваченого слідство відновлюється і закінчується провадженням на загальних підставах (ст. 208 КПК).
Психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого є підставою зупинення слідства лише тоді, коли воно тимчасово виключає можливість обвинуваченого брати участь у досудовому слідстві і тим самим перешкоджає продовженню і закінченню розслідування.
Вирішуючи питання про зупинення досудового слідства у зв'язку із психічним захворюванням, важливо пам'ятати, що питання про наявність психічного захворювання, його ступінь і характер, а у зв'язку з цим і питання про осудність особи, вирішується шляхом проведення судово-психіатричної експертизи. Якщо особа в момент вчинення злочину була неосудною, кримінальна справа закривається або направляється в сул для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Наявність іншого тяжкого захворювання повинен засвідчиш лікар. З урахуванням характеру, тяжкості, можливих наслідків, думки з цього приводу лікарів, а також від того наскільки захворювання перешкоджає обвинуваченому брати участь у слідчих діях, слідчий вирішує питання про зупинення слідства у справі.
Якщо обвинувачений перебуває у слідчому ізоляторі і захворів, то слідчий повинен порушити клопотання про продовження строку слідства й тримання обвинуваченого під вартою або вирішити питання про зміну запобіжного заходу.
Порядок зупинення досудового розслідування в разі не встановлення особи, яка вчинила злочин
Коли особа, яка вчинила злочин, не встановлена, слідчий зупиняє досудове слідство у справі і зобов'язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин.
У даному випадку злочин вважається нерозкритим і Проводження у кримінальній справі буде триватиме доти, поки не буде встановлена і притягнута до відповідальності винна особа або поки не закінчаться строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
За даної категорії справ слідчий зобов'язаний направити доручення органові дізнання в порядку ст. 114 КПК для проведення розшукових заходів для встановлення особи, яка вчинила злочин.
Постанова про зупинення досудового слідства складається з вступної, описової і резолютивної частини і відповідає вимогам ст. 130 КПК.
У вступній частині зазначається дата і місце її складання, посада, прізвище особи, що склала постанову, реєстраційний номер кримінальної справи, прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого і стаття КК України, за якою особа обвинувачується у вчиненні злочину.
В описовій частіші викладаються обставини вчиненого злочину, докази його вчинення обвинуваченим, підстави зупинення.
У резолютивній частині зазначається рішення про зупинення досудового слідства і направлення копи постанови прокуророві.
Залежно від підстави зупинення досудового слідства формується резолютивна частина постанови.
127. Підстави і порядок відновлення досудового слідства. Закриття кримінальної справи, в якій досудове слідство зупинено.
У разі потреби відновити досудове слідство слідчий складає мотивовану постанову, копія якої направляється прокуророві (ст. 210 КПК).
У постанові слідчого про відновлення досудового слідства у справі необхідно вказати підстави, за яких було зупинено слідство і підстави його відновлення.
У справах, зупинених на підставі п. 1 ч. 1 ст. 206 КПК досудове слідство відновлюється:
1) коли обвинувачений затриманий;
2) коли виникла необхідність у проведенні слідчих дій;
3) коли обвинувачений після затримання доставлений до місця провадження досудового слідства.
З моменту затримання обвинуваченого досудове слідство відновлюється у тих випадках, коли обвинувачений затриманий на місці провадження досудового слідства або в іншому місці, але швидко, протягом одного - двох днів, спеціальним конвоєм доставлений до слідчого, а також у випадках, коли слідчий перебуває у тому ж місці чи районі, де виявлений обвинувачений і безпосередньо бере участь у його затриманні.
У випадку коли виникла необхідність у проведенні слідчих дій щодо збирання і перевірки доказів, слідчий відновлює провадження у справі і після проведення цих слідчий дій знову зупиняє слідство. Відновлення слідства у кримінальній справі для проведення слідчих дій може відбуватись неодноразово.
У більшості кримінальних справ досудове слідство відновлюється або з моменту доставки обвинуваченого до місця провадження досудового слідства, тобто коли слідчий отримує повідомлення зі слідчого ізолятора про те, що обвинувачений доставлений і утримується під вартою, або ще пізніше, коли слідчий, прибувши у слідчий ізолятор, проводить допит обвинуваченого.
Слідство у кримінальних справах, зупинених у зв'язку з хворобою обвинуваченого, як правило, відновлюється з моменту одужання обвинуваченого або такого покращення його здоров'ї, яке дозволяє обвинуваченому брати участь у провадженні слідчих дій.
При відновленні досудового слідства у кримінальних справах, зупинених у зв'язку з невстановленням особи, що вчинила злочин, момент відновлення визначає слідчий (він пов'язаний із надходженням до слідчого інформації про осіб, які вчинили злочин).
Справа, у якій слідство зупинено, підлягає закриттю:
1) по закінченні строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначених у ст.ст. 49 і 106 КК України, а у випадках, зазначених у ч.1 ст. 7 КПК і до закінчення цих строків;
2) у випадках, передбачених у ч. 1 ст. 6 КПК: внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння ( п. 4), щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого (п. 8), щодо особи, про яку є вирок за тим же обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на тій же підставі (п. 9), щодо особи, щодо якої нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням (п. 10), якщо про відмову в порушенні справи за тим же фактом нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора (п. 11).
Зупинена справа закривається без її відновлення, крім випадків, коли це необхідно для з'ясування обставин, які є підставою для закриття справи.
128. Прокурорський нагляд за законністю зупинення досудового розслідування
Здійснюючи нагляд за законністю зупинення розслідування, прокурор повинен встановити:
1) чи доведена у справі подія злочину;
2) чи доказана винуватість особи у вчиненні злочину, які мотиви вчинення злочину;
3) які недоліки і порушення кримінально - процесуального закону були допущені при порушенні кримінальної справи, проведенні слідчих дій та інших заходів на початковому і наступних етапах розслідування;
4) чи перевірялись у кримінальній справі всі можливі версії щодо вчинення злочину і чи виконані необхідні слідчі дії та інші заходи для перевірки висунутих версій;
5) чи організована взаємодія між слідчими й органами дізнання і які є недоліки в її організації;
6) чи застосовувались під час розкриття злочину і розшуку злочинця науково-технічні засоби, чи є можливість їх використання на момент перевірки справи прокурором;
7) чи є у справі речові докази, де вони зберігаються, чи вжито заходів до їх збереження;
8) чи виявлені всі свідки злочину і наскільки повно та всебічно вони допитані щодо обставин злочину;
9) чи дотримані у справі права потерпілого, цивільного позивача та інших учасників процесу;
10) чи встановлений характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, і яких заходів вжив слідчий для її відшкодування;
11) чи вживав слідчий заходів щодо встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та до їх усунення;
12) які можливості розкриття злочину, розшуку обвинуваченого з урахуванням доказів, які є у справі.
Прокурор повинен скасувати постанову про зупинення слідства у всіх випадках, коли:
1) за наявності достатніх доказів у вчиненні злочину певною особою, до зупинення провадження у справі не винесена постанова про притягнення особи як обвинуваченого;
2) не виконані всі слідчі дії, проведення яких можливе без участі обвинуваченого;
3) с можливість виділити в окреме провадження матеріали кримінальної справи щодо одного або декількох обвинувачених і кримінальну справу направити в суд для віддання обвинуваченого до суду;
4) неякісно виконані окремі слідчі дії, у зв'язку з чим необхідно їх виконати повторно;
5) не встановлений розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і не вжито заходів до її відшкодування;
6) не вжито всіх необхідних заходів до виявлення обвинуваченого і особи, яка вчинила злочин, не досліджені всебічно, повно й об'єктивно всі обставини кримінальної справи, не до кінця перевірені висунуті у справі версії;
7) з матеріалів справи видно, що у ній можливо провести додаткові заходи, які сприятимуть розкриттю злочину і встановленню місцезнаходження обвинуваченого, який окривається;
8) у кримінальній справі відсутня довідка лікаря, що засвідчує хворобу обвинуваченого.
За наявності будь-якої з перерахованих обставин прокурор має право скасувати постанову про зупинення розслідування у справі і повернути справу для додаткового розслідування. Одночасно прокурор повинен дати слідчому письмові вказівки, вказавши, які слідчі дії і заходи необхідно виконати.
При повторному вивченні зупиненої справи, у якій прокурор вже давав вказівки, вій повинен з'ясувати причини, на підставі яких його вказівки залишились невиконаними.
ТЕМА 13. ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
129. Поняття, форми закінчення досудового розслідування
Досудове розслідування закінчується тоді, коли його завдання виконані, а саме: всебічно, повно та об'єктивно досліджені всі обставини справи, які входять у предмет доказування; встановлена об'єктивна істина у справі; встановлені та усунені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину; вжито заходів до захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб; відшкодована майнова шкода; забезпечене правильне застосування закону.
Визнати досудове розслідування закінченим - означає визнати, що більше немає необхідності проведення будь-яких слідчих або процесуальних дій, спрямованих на збирання, перевірку та дослідження доказів: всі необхідні для прийняття підсумкового рішення докази зібрані, перевірені, досліджені та належним чином оцінені.
Слідчий, оцінюючи зібрані у справі докази, має визначити, яке саме підсумкове рішення належить прийняти.
Згідно зі ст. 212 КПК досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яку затверджує прокурор.
За наявності обставин, передбачених у ст. 6 КПК, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої протягом доби надсилає прокуророві (ст. 109 КПК). Постанови органу дізнання затверджує начальник органу дізнання.
Слідчий, закінчуючи досудове слідство, повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблені дві форми систематизації матеріалів кримінальної справи - хронологічна і тематична.
При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою| складання або одержання слідчим.
Ця форма найбільш поширена в невеликих за обсягом і кількістю епізодів справах.
Тематична систематизація означає групування матеріалів за обвинуваченими або епізодами злочинної діяльності | багатотомних і багатоепізодних справах. Можна поєднувати обидві форми систематизації матеріалів справи.
Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх у спеціальну обкладинку стандартного зразка і нумерує кожний аркуш справи. Перед матеріалами справи складається опис документів, які знаходяться у справі. На обкладинці справи зазначається відомство, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частини, пункту) Кримінального кодексу, дата початку і закінчення провадження.
В одному томі справи може бути 200-250 аркушів. Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа забезпечують зручне користування і вивчення справи як самим слідчим, так і іншими учасниками процесу, прокурором, судом.
130. Підстави і порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
Визнавши закінченим досудове слідство у справі, яка підлягає направленню для попереднього розгляду справи суддею, слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і роз'яснює їм їхнє право ознайомитися з матеріалами справи. Про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення.
У разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати їм можливість ознайомитися з ними. Цивільний відповідач може знайомитися з матеріалами справи в межах, передбачених у ч.2ст. 51 КПК.
Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення зазначеним особам не пред'являються.
Під час ознайомлення з матеріалами справи особи мають право робити виписки зі справи і заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення за правилами, передбаченими у ст. 129 КПК.
Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляється протоколом (ст. 217 КПК).
Виконавши вимоги ст. 217 КПК, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство у його справі закінчене і він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом.
Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з матеріалами справи за участю захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи. При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений має право робити виписки з матеріалів і порушувати клопотання. Якщо у справі притягнуто декількох обвинувачених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі матеріали слідства.
Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали справи для ознайомлення, зазначається у протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи.
Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладено до явки захисника, але не більше як на три дні. За неможливості для обраного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк, слідчий вживає заходів щодо призначення захисника.
Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення це пред'являються і зберігаються окремо від кримінальної справи.
Обвинуваченого та його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному Ум, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий має право мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Таку постанову затверджує прокурор (ст. 218 КПК).
Якщо обвинувачений і його захисник знайомляться зі справою декілька днів, слідчий складає графік ознайомлення, в якому зазначає, скільки часу і з якими матеріалами вони знайомилися кожного дня. Графік за кожний день підписують обвинувачений та захисник і наприкінці - слідчий. Графік додається до протоколу ознайомлення з матеріалами справи.
Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи при обчисленні строку досудового слідства і тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується (ч. 1 ст. 120,ч. 5. ст. 156 КПК).
Захисник обвинуваченого при ознайомленні з матеріалами справи має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення, обмірковувати з обвинуваченим питання про заявления клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора (ст. 219 КПК).
Захисник має право заявляти клопотання незалежно від клопотань самого обвинуваченого, і їх слідчий повинен вирішувати окремо.
Про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і про пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення слідчий складає протокол із додержанням вимог ст. 85 КПК. Крім того, у протоколі зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були пред'явлені для ознайомлення, чи ознайомилися обвинувачений і захисник з матеріалами справи, протягом якого часу тривало ознайомлення зі справою і які клопотання заявив обвинувачений та його захисник. Протокол пред'явлення обвинуваченому матеріалів досудового слідства підписують обвинувачений, слідчий і захисник, якщо вій бере участь у справі (ст. 220 КПК). У разі відмови обвинуваченого ознайомитися з матеріалами справи про це зазначається у протоколі і наводяться мотиви відмови.
Клопотання про доповнення досудового слідства, про зміну кваліфікації злочину і закриття справи може заявити обвинувачений ї його захисник усно або письмово. Усні клопотання заносяться до протоколу, письмові клопотання додаються до справи.
Слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і його захисника, якщо обставини, для з'ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи. Про відмову задовольнити клопотання слідчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захисникові.
Після проведення додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість ознайомитися потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання - з усією справою.
131. Обвинувальний висновок. Додатки до обвинувального висновку
Після закінчення слідства й ознайомлення потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а також обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи, після розгляду клопотань, які були заявлені при ознайомленні з матеріалами справи, слідчий складає обвинувальний висновок.
Обвинувальний висновок - це процесуальний документ, у якому слідчий підводить підсумки досудового слідства і формулює остаточне обвинувачення у справі. Дане рішення є однією із форм закінчення досудового слідства (ст. 212 КПК).
Згідно з ч. 2 ст. 223 КПК, обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини.
В описовій частині вказується: обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, спосіб, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним із обвинувачених, а також докази, які зібрані у справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених за суттю пред'явленого обвинувачення, докази, наведені ними на свій захист, і результати їх перевірки;
наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання.
При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи.
У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення із зазначенням статті закону, яка передбачає даний злочин.
Якщо у справі декілька обвинувачених, обвинувачення формулюється щодо кожного з них.
Формулювання обвинувачення має повністю відповідати тому обвинуваченню, яке містить постанова про притягнення як обвинуваченого, крім випадків, коли слідчий своєю постановою закрив справу в частині обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження (ч. 2 ст. 141 КПК).
Наприкінці обвинувального висновку зазначається, що справа направляється прокурору, вказуються дата і місце його складання.
Обвинувальний висновок підписує слідчий, а при розслідуванні справи декількома слідчими - той, кого призначено старшим групи (ст. 119 КПК).
Згідно зі ст. 224 КПК до обвинувального висновку додаються:
1) :список осіб, що підлягають виклику на судове засідання, з зазначенням їхньої адреси й аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки;
2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;
3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;
4) довідка про судові витрати у справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.
У списку осіб, які підлягають виклику на судове засідання, вказуються обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, свідки, експерти. З метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких вжито заходів безпеки, замість їх справжніх прізвища, імені і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси З назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса.
У справах про злочини неповнолітніх у цей список також включаються батьки або інші законні представники.
У довідці про рух справи та застосування запобіжного заходу вказуються, зокрема, дата вчинення злочину, порушення справи прийняття її слідчим до свого провадження, пред'явлення обвинувачення, застосування запобіжного заходу і якого саме, оголошення обвинуваченому про закінчення розслідування і пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення.
У довідках, передбачених у п. З ст. 224 КПК, зазначається: які речові докази є у справі і де вони зберігаються; коли, хто, кому і на яку суму заявив цивільний позов; скільки коштів витратив заклад охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину; чи накладено арешт на майно обвинуваченого, на яке саме і де воно знаходиться.
У довідці про судові витрати вказуються суми, що видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим; суми, витрачені на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів; інші витрати, зроблені органом дізнання та досудового слідства при провадженні у даній справі.
Слідчий може скласти й інші довідки (про виділення справи в окреме провадження; про закриття справи щодо окремих осіб тощо).
Усі додатки до обвинувального висновку підписує слідчий.
132. Порядок направлення прокуророві кримінальної справи і обвинувальним висновком. Рішення прокурора у справі з обвинувальним висновком
Згідно зі ст. 225 КПК України слідчий після складання обвинувального висновку направляє справу прокуророві.
Справа направляється прокуророві підшитою і пронумерованою. До кримінальної справи додаються копії обвинувального висновку в кількості, необхідній для вручення підсудним та їх законним представникам, приєднання до спостережного провадження прокурора, а в разі потреби - з перекладом мовою, якою володіє обвинувачений.
Перевіряючи справу з обвинувальним висновком, прокурор оцінює якість досудового слідства. При ознайомлені з матеріалами справи прокурор має можливість встановити факти і причини порушень закону і вжити заходів до усунення допущених слідчим недоліків.
Відповідно до ст. 228 КПК прокурор, отримавши кримінальну справу, перевіряє:
1) чи мала місце подія злочину;
2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;
3) чи були додержані під час провадження дізнання та досудового слідства вимоги закону про забезпечення права підозрюваного та обвинуваченого на захист;
4) чи немає у справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи, згідно зі ст. 213 КПК;
5) чи пред'явлене обвинувачення з усіх встановлених злочинних дій обвинуваченого;
6) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, які викриті у вчиненні злочину;
7) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;
8) чи додержані вимоги закону при складанні обвинувального висновку;
9) чи правильно обраний запобіжний захід;
10) чи вжито заходів щодо забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації майна;
11) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, чи вжито заходів до їх усунення;
12) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог процесуального законодавства.
За результатами вивчення обвинувального висновку та перевірки кримінальної справи прокурор приймає одне з таких рішень:
1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок;
2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;
3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог ст. 214КПК.
Якщо прокурор або його заступник, ознайомившись із матеріалами справи, дійшли висновку, що розслідування проведене належним чином, він затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду.
Якщо обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам, що ставляться до його оформлення, то прокурор або його заступник має право скласти новий обвинувальний висновок від свого імені, а раніше складений вилучити зі справи (ст. 230 КПК). Такий обвинувальний висновок затвердження вищестоящим прокурором не потребує.
Прокурор або його заступник може внести зміни до обвинувального висновку, якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами. Про внесення змін складається окрема постанова.
Прокурор, не має права змінити обвинувачення на більш тяжке, суттєво змінювати його за фактичними обставинами та змістом, перекваліфіковувати дії обвинуваченого на статтю, яка , передбачає більш тяжке покарання, включати до обвинувачення нові епізоди, за якими обвинуваченому не було пред'явлено обвинувачення, оскільки все це погіршує стан обвинуваченого та порушує його право на захист (зокрема, право давати свої показання за пред'явленим обвинуваченням). У зв'язку з цим прокурор може прийняти тільки одне рішення - направити справу на додаткове розслідування.
Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.
Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.
У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному Суду Автономної Республіки Крим, обласному,Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.
Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся (ст. 232 КПК).
Поряд із цим, прокуророві надано право при затверджені обвинувального висновку змінити або скасувати запобіжний захід застосований щодо обвинуваченого чи поставити у випадках передбачених законом, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Це ж саме він може зробити і при поверненні справи слідчому на додаткове розслідування.
За наявності для цього підстав прокурор або його заступник закриває кримінальну справу, про що складає постанову (ст. ст. 213,214 КПК).
Ст. 233 КПК України визначає, що на розгляд справи з обвинувальним висновком прокуророві надається строк, який не може перевищувати п'яти діб. Цей строк не включається до строку досудового слідства.
133. Поняття і підстави закриття кримінальної справи
Закриття кримінальної справи - це юридичний акт, в силу якого припиняється досудове слідство та процесуальне провадження у кримінальній справі, вирішується доля зібраних у кримінальній справі речових доказів та майна, на яке був накладений арешт, відміняються обрані запобіжні заходи, а правовідносини учасників процесу після оскарження прийнятого рішення переводяться у сферу цивільних правовідносин.
Однією із форм закінчення досудового слідства є закриття кримінальної справи. Прийняття такого рішення слідчим означає вирішення кримінальної справи по суті на стадії досудового розслідування.
Підстави для закриття кримінальної справи передбачені у ст. 213 КПК України. Це зокрема:
1) обставини, що виключають провадження і справі (ст. 6 КПК);
2) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).
Обставини, перелічені у ст. 6 КПК, є одночасно підставами для відмови у порушенні кримінальної справи. Це можливе за відсутності події злочину; відсутності складу злочину; внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб; якщо особа, на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягла одинадцятирічного віку; за примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених у ч.ч.2, 4 ст.27 КПК; за відсутності скарги потерпілого, якщо справу можна порушити не інакше, як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і за відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст. 27 КПК); щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; щодо особи, про яку є вирок суду, який набрав законної сили з того ж обвинувачення, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на тій же підставі; щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення за наявності нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи за тим же фактом.
Залежно від наслідків, які настають для особи, щодо якої закривається кримінальна справа, всі підстави, вказані у ст. 213 КПК, можна поділити на реабілітуючі і нереабілітуючі.
Реабілітуючі - це такі підстави, за якими особа визнається винуватою у вчиненні злочину, повністю реабілітованою, тобто поновлено її репутацію. До них належать: відсутність події злочину (п. 1 ч.1 ст. 6 КПК); відсутність складу злочину (п. 2 ч. 1 ст.6 КПК); недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).
Всі інші підстави - нереабілітуючі, тобто такі, за якими при закритті справи виходять з того, що винуватість особи у вчиненні злочину підтверджена зібраними у справі доказами, але через передбачені законом обставини вона звільняється від кримінальної відповідальності.
Закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав означає визнання особи невинуватою у вчиненні злочину поновлення її доброго імені, добропорядності і репутації. Слідчий прокурор зобов'язані роз'яснити такій особі порядок відновленні її порушених прав і застосування необхідних заходів д0 відшкодування майнової і моральної шкоди, яка завдана особі внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого затримання, застосування заходів процесуального примусу (ст. 531КПК). Підстави і порядок відшкодування шкоди визначені Законом України від І грудня 1994р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
За недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину справа закривається у тому разі, коли: зібрані докази підтверджують вчинення злочину, винесено постанову про притягнення конкретної особи як обвинуваченого, але в результаті подальшого розслідування з'ясувалося, що наявних доказів недостатньо для формулювання щодо цієї особи обвинувачення у вчиненні злочину в обвинувальному висновку, а можливості для подальшого збирання доказів вичерпані або отримані докази виключають вчинення злочину обвинуваченим. Якщо не доведено участі обвинуваченого у вчиненні злочину і невідомо, хто вчинив злочин, справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а провадження у справі в цілому зупиняється на підставі п. З ч. 2 ст. 206 КПК.
Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами означає визнання особи винуватою у вчиненні злочину і звільнення її від кримінального покарання. Така особа не має права вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яка була заподіяна їй під час розслідування.
134. Форма і зміст постанови про закриття кримінальної справи, порядок її оскарження
Щодо закриття кримінальної справи у всіх випадках складається мотивована постанова з дотриманням вимог ст. ст. 130 і 214 КПК.
У вступній чистині постанови вказується : назва постанови, місце і час складання, посада, спеціальне звання, прізвище ініціали особи, яка винесла постанову, назва кримінальної справи.
В описовій частині постанови викладаються: обставини справи, які встановлені під час розслідування; зміст і аналіз зібраних по справі доказів; фактичні та юридичні підстави закриття справи; процесуальні норми права, якими керувався при цьому слідчий.
В резолютивній частині постанови формулюються: рішення про закриття кримінальної справи з посиланням на конкретні законні підстави, відомості про особу обвинуваченого, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна; рішення в питанні про долю речових доказів; про направлені копії постанови прокуророві, який здійснює нагляд за даною справою, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена кримінальна справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві, з роз'ясненням їх права оскаржити постанову прокуророві (ст. 214 КПК).
У відповідності із ст. 215 КПК постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена прокурору в семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття кримінальної справи.
Особа, щодо якої велося слідство, має право оскаржити цю постанову в частині, яка стосується підстав і мотивів закриття справи.
В разі закриття справи через смерть обвинуваченого його близькі родичі та громадські організації вправі з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця.
В разі оскарження постанови слідчого про закриття справи прокурор знайомиться зі справою і не пізніше тридцяти днів з дня надходження скарги скасовує постанову про закриття справи і відновлює досудове слідство або залишає скаргу без задоволення, про що повідомляє особі, яка подавала скаргу.
У випадку відмови прокурора скасувати постанову про закриття справи скарга на таку постанову може бути подана особою, інтересів якої вона стосується, або його представником до районного (міського) суду за місцем знаходження органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, на протязі семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи розглядається суддЄі0 одноособово не пізніше п'яти днів, а у випадку складності справи - десяти днів з дня надходження закритої кримінальної справи д0 суду.
Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в необхідних випадках заслуховує пояснення особи, що подала скаргу На постанову.
Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора і особу, яка подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді і висловити свої доводи.
Розглянувши скаргу, суддя, в залежності від того, чи були при закритті справи виконані вимоги закону, приймає одне з таких рішень:
- залишає скаргу без задоволення;
- скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.
Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семі діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у відновленні досудового слідства або дізнання (ст. 2366КПК).
135. Відновлення досудового слідства у закритій кримінальній справі
Згідно зі ст. 216 КПК досудове слідство в закритій кримінальній справі може бути відновлене у межах встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності постановою прокурора, начальника слідчого відділу, а у випадках, передбачених ст. 2366 КПК - постановою судді.
Підставою для скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи і відновлення слідства можуть бути отримані прокурором або начальником слідчого відділу нові дані про обставини справи, а також допущені слідчим порушення закону.
У постанові прокурора, начальника слідчого відділу, судді про скасування постанови про закриття кримінальної справи і відновлення досудового слідства, зокрема, зазначаються, підстави для скасування і обставини, які треба з'ясувати при проведенні розслідування. Останнє може бути доручено прокурором або начальником слідчого відділу іншому слідчому; вони можуть прийняти справу й до свого провадження.
Відновлення справи полягає в скасуванні прокурором чи начальником слідчого відділу постанови слідчого про закриття справи і продовженні розслідування і подальшого провадження в справі в загальному порядку або ж у скасуванні вищестоящим судом в порядку нагляду постанови судді чи ухвали суду про закриття справи і повернення її до суду для розгляду зі стадії, в якій вона була закрита.