1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу

Вид материала

Закон

Содержание Тема 10. слідчі дії 106. Загальні умови проведення слідчих дій 107. Слідчий огляд

Подобный материал:

• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Навчальний курс: „Кримінальний процес України Система курсу: Тема Поняття, завдання, 630.41kb.
• Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Кримінальне процесуальне право України, 2089.49kb.
• Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• 1. Поняття Особливої частини кримінального права України, 664.74kb.
• Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес, 1266.74kb.
• 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.

ТЕМА 10. СЛІДЧІ ДІЇ

105. Поняття і система слідчих дій

Розслідування злочинів - це - різновид пізнавальної діяльності, мета якої - отримати достовірні знання про будь-який об'єкт і яка здійснюється шляхом проведення процесуальних дій, що передбачені або зумовлені кримінально-процесуальним законом. Процесуальні дії слідчого, незалежно від їх завдання, в цілому спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне розслідування кримінальної справи. У такому розумінні всі процесуальні дії слідчого щодо кримінальної справи можна було б назвати слідчими діями. Але в юридичній літературі прийнято називати слідчими лише ті дії, специфічною ознакою яких є безпосередня спрямованість на виявлення, збирання, дослідження, оцінку й використання доказів, тобто ті дії слідчого, результати яких безпосередньо пов'язані з можливістю отримання доказової інформації

Кримінально-процесуальний закон передбачає слідчі дії, сукупність яких дозволяє говорити про них як про систему. Для отримання доказів слідчий має право проводити такі слідчі дії: слідчий огляд (огляд місця події, приміщення, предметів, документів, трупів); обшук (у житлі, іншому володінні особи, у приміщенні, на місцевості, особистий); виїмку (предметів, документів, кореспонденції, документів, що містять державну таємницю); накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, освідування (слідче і медичне); допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта); очну ставку; призначення експертизи; одержання зразків для експертного дослідження; відтворення обстановки й обставин події; пред'явлення для впізнання (осіб, осіб за фотознімками, предметів).

Послідовність слідчих дій залежить від конкретної слідчої ситуації і встановлюється слідчим самостійно. В кримінально-процесуальному законодавстві вживається поняття невідкладних слідчих дій. До невідкладних слідчих дій відносять обшук, огляд, виїмку, освідування, допит підозрюваного, допит потерпілого, свідка. Невідкладною може бути будь-яка слідча дія в тому разі, коли зволікання з її проведенням ставить під загрозу закріплення слідів злочину.

Від поняття невідкладних слідчих дій необхідно відрізняти поняття первинних і наступних слідчих дій, які пов'язані з особливостями типових слідчих ситуацій і визначенням при цьому кола слідчих дій, які рекомендується провадити на початковому і наступних етапах розслідування.

Слідчі дії можуть бути повторними і додатковими.

Повторним називають допит, який має той самий предмет, що і попередній допит, тобто, коли мова йде про ті ж відомості, які отримані від допитуваної особи, але слідчий не впевнений І достовірності раніше отриманих відомостей, у зв'язку з чим проводить повторний допит.

Метою додаткового допиту є отримання відомостей, які не були отримані від свідка раніше під час первинного допиту.


106. Загальні умови проведення слідчих дій

Для проведення слідчих дій існують загальні умови, які становлять сукупність вимог, передбачених кримінально-процесуальним законом, що ставляться до процедури кожної окремої слідчої дії.

Слідчі дії будуть правомірними за таких загальних умов:

1) будь-яка слідча дія може проводитись за рішенням слідчого, органу дізнання тільки після порушення кримінальної справи, за винятком огляду місця події (ст. 190 КПК), і накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину (ч. 3 ст. 187 КПК);

2) порядок проведення слідчих дій і їх процесуальне оформлення має чітко відповідати кримінально-процесуальному законодавству;

3) відповідальність за своєчасність, законність і обґрунтованість проведення слідчих дій покладається на особу, яка провадить розслідування у справі;

4) слідчі дії проводяться за наявності підстав (правових і фактичних).

Правові підстави - це сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом умов, які надають слідчому право провадити ту чи іншу слідчу дію.

Фактичні підстави - це всякі фактичні дані, які визначають необхідність виявлення, збирання і перевірки доказів шляхом проведення слідчих дій з метою встановлення істини у справі.

Рішення про проведення слідчих дій приймає слідчий самостійно, за винятком, коли закон передбачає отримання дозволу суду або санкції прокурора.

Слідчі дії можуть проводитись і за вказівкою прокурора, начальника слідчого відділу, за клопотанням обвинуваченого, Його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників.

Мета проведення слідчої дії прямо передбачена у КПК. Наприклад, мета огляду - виявлення слідів злочину, з'ясування обстановки злочину. Якщо слідча дія не досягла мети, процесуальні документи, які були складені у зв'язку з їх виконанням, необхідно приєднати до справи.

Місце і час проведення слідчих дій. Як правило, слідчі дії проводяться там, де визнає за необхідне слідчий. Найчастіше це кабінет слідчого. Деякі слідчі дії не можуть проводитись у кабінеті слідчого (огляд місця події, відтворення обстановки й обставин події тощо). Іноді слідчі дії слідчий проводить за місцем перебування допитуваної особи (потерпілого - у лікарні, обвинуваченого - у слідчому ізоляторі).

Кримінально-процесуальний закон передбачає проведення слідчих дій у денний час (з 6-ї до 22-ї години). В нічний час слідчі дії можуть бути проведені у невідкладних випадках, коли зволікання з їх проведенням створює загрозу настання негативних наслідків, втрати доказів, продовження злочинних дій, приховування злочинців і т. ін.

У деяких випадках проведення слідчої дії зумовлене попередньою слідчою дією або прямо передбачене вказівкою в законі. Наприклад, ч. 2 ст. 107 КПК покладає на слідчого обов'язок провести допит підозрюваного негайно або не пізніше як протягом 24 годин з моменту затримання.

Слідчі дії, які проводяться за окремим дорученням слідчого, необхідно виконати у строк не пізніше як протягом 10 діб.

Слідчі дії у кримінальній справі проводяться протягом строку досудового слідства. Закінчення або зупинення кримінальної справи позбавляє слідчого права проводити слідчі дії.

Тривалість слідчої дії залежить від характеру слідчої дії, умов, у яких вона проводиться.

Учасники слідчих дій. Учасниками слідчих дій можуть бути, крім особи, яка її проводить, прокурор, начальник слідчого відділу, працівники інших служб міліції. Прокурор і начальник слідчого відділу, крім особистої участі у проведенні слідчої дії, мають право давати слідчому вказівки. У всіх випадках участі прокурора або начальника слідчого відділу при проведенні слідчих дій обов'язково робиться відмітка у відповідному протоколі.

Працівники органу дізнання, які беруть участь у проведенні слідчий дій, зобов'язані виконувати відповідно до ст. 114 КПК будь-яку вказівку слідчого. При проведенні деяких слідчих дій присутні поняті (ст.127 КПК). Слідчий запрошує їх з числа не заінтересованих осіб. Основна роль понятих полягає в тому, щоб засвідчити факт, зміст і результати слідчої дії, при проведенні якої вони були присутніми. Перед початком слідчої дії слідчий повинен роз'яснити понятим їх права та обов'язки.

У багатьох слідчих діях можлива участь спеціаліста, який надає допомогу слідчому в застосуванні технічних засобів і прийомів виявлення, фіксування доказів, використовуючи свої знання і навики. Порядок виклику спеціаліста, його участь і відповідальність регламентовані ст. 128 КПК.

Відповідно до закону або за рішенням слідчого у проведенні слідчих дій можуть брати участь підозрюваний, обвинувачений, свідок і потерпілий.

У випадках, коли особа не володіє мовою, якою ведеться судочинство, запрошується перекладач (ст.ст. 19, 128 КПК).

Згідно зі ст. 48 КПК захисник має право бути присутнім при допитах підозрюваного й обвинуваченого, а також при проведенні інших слідчих дій, виконуваних за їх участю або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого.

Застосування науково-технічних засобів. Кримінально-процесуальний закон передбачає застосування при проведенні слідчих дій фотозйомки, кінозйомки, звукозапису, а також інших науково-технічних засобів для виявлення і фіксування доказів.

Фотозйомка застосовується при проведенні огляду місця події, відтворенні обстановки й обставин події, пред'явленні для впізнання тощо. Результати фотозйомки можуть бути отримані у вигляді негативів, фотознімків, діапозитивів. Вони суттєво доповнюють протокол слідчої дії, хід і результати проведення слідчих дій.

Кінозйомка, порівняно з фотозйомкою, має певну перевагу, оскільки фіксує проведення слідчих дій у динаміці. При використанні кінозйомки необхідно додержувати ряду процесуальних умов. Про її проведення слід повідомити всіх учасників слідчої дії. У протоколі слідчої дії треба вказати, якою кінокамерою проводилася кінозйомка, витрати плівки в метрах тощо. По закінченні розслідування кіноплівка опечатується і передасться в суд. Аналогічним є застосування і відеозапису.

Звукозапис застосовується для фіксування показань підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого. Звукозапис застосовується за ініціативою слідчого або на прохання допитуваної особи. Згода допитуваної особи для застосування звукозапису не потрібна.

Фонограма зберігається у справі і по закінченні розслідування опечатується і разом з кримінальною справою направляється в суд.

Інші науково-технічні засоби використовуються для виявлення, фіксації і вилучення речових доказів. До них можна віднести різного роду прилади: металошукачі, прилади для виявлення трупа, матеріали, що придатні фіксувати сліди: - гіпс, полімери тощо.

Науково-технічні засоби при проведенні слідчих дій застосовуються як слідчим самостійно, так і за допомогою спеціаліста.

Процесуальне оформлення слідчих дій. Результати слідчої дії оформлюються протоколом. Зміст протоколу залежить від характеру слідчої дії і порядку її проведення. Але кримінально-процесуальний закон передбачає єдині, обов'язкові реквізити протоколу будь-якої слідчої дії: найменування (протокол допиту); місце і дата проведення слідчої дії, час її початку і закінчення, посада, звання і прізвище слідчого, прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб.

Далі у протоколі описується хід і результати слідчої дії, фіксуються обставини, які виявлені при її проведенні і мають значення для справи. Якщо застосовувались науково-технічні засоби, у протоколі зазначається їх найменування, призначення, умови і порядок застосування, об'єкти, щодо яких вони застосовувались, отримані результати.

Протокол підписують усі учасники слідчої дії, а слідчий роз'яснює їм право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто. Вставки і поправки необхідно занести у протокол перед підписами.

Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію. Допитувана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні даної дії. Якщо хто-небудь із цих осіб через фізичні

вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа. Д0 протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст. Коли особа, яка брала участь у проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, це зазначається у протоколі і стверджується підписом особи, яка проводила слідчу дію (ст. 85 КПК).

Протокол складається письмово від руки або друкується.

Для забезпечення повноти протоколу застосовується стенографування. Стенографічний запис до протоколу не приєднується.


107. Слідчий огляд

Огляд - слідча дія, яка спрямована на безпосереднє сприйняття його учасниками властивостей, стану, характерних ознак і зв'язків матеріального світу з метою визначення місця події, вивчення його обстановки, виявлення слідів злочину, предметів, які можуть бути речовими доказами, а також інших обставин, що вказують на злочинне діяння або мають значення для справи.

Огляду можуть бути піддані різні об'єкти, у зв'язку з чим існують: огляд місця події, місцевості, приміщення (житла, іншого володіння), предметів, документів, трупа (ст. 190, 192 КПК).

Огляд місця події. Огляд місця події - невідкладна слідча дія, яка може бути проведена до порушення кримінальної справи. У цих випадках, за наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК). Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується (ч. 7 ст. 190 КПК). Практично всі огляди місця події проводяться до порушення кримінальної справи, оскільки зволікання з проведенням огляду місця події може спричинити незворотні наслідки: зміну місця події, зникнення або знищення слідів і предметів, що мають відношення до події злочину. Про результати огляду слідчий складає протокол.

У випадках проведення огляду житла чи іншого володіння особи без постанови судді, слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що зумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокуророві, який здійснює нагляд за досудовим слідством (ч. 7 ст. 190 КПК).

У деяких випадках без урахування даних огляду місця події неможливо вирішити питання про наявність або відсутність підстав для порушення кримінальної справи. Місцем події називають те місце, де відбулась подія, або те місце, яке на початку розслідування приймалося за місце вчинення злочину. Але не завжди місцем вчинення злочину буде місце виявлення трупа чи речових доказів. Там, де їх виявили, ці об'єкти можуть бути сховані, викинуті особою, яка вчинила злочин.

Огляд місцевості. Огляд місцевості може бути складовою частиною огляду місця події з елементами пошуку речових доказів. Це - обстеження значного простору території, водного басейну, прочісування лісу з метою виявлення предметів, цінностей та інших об'єктів, які можуть вказати на ті чи інші обставини злочину. Така дія може бути проведена і для виявлення місця знаходження особи, яка вчинила злочин.

Огляд приміщень. Огляд приміщень є елементом таких слідчих дій, як огляд місця події і обшук. Огляд приміщень - як самостійна слідча дія - проводиться для оцінки технічного стану сховища для матеріальних цінностей при розслідуванні крадіжок із нього. Доцільно проводити огляд житлового приміщення (квартири, будинку), щоб з'ясувати умови проживання неповнолітнього обвинуваченого (ст. 433 КПК).

Приміщення державного фонду оглядаються в присутності представників відповідних відомств.

Огляд документів. Огляд документів є засобом пошуку й отримання інформації, яка має значення для справи і, як правило, є складовою обшуку або виїмки. Огляд документів - як самостійна слідча дія - може бути проведений у тих випадках, коди вилучені раніше документи не були оглянуті, а також з метою пошуку певної інформації або конкретних документів у великому їх масиві. До цього ж виду віднесено огляд кореспонденції, який здійснюється у випадках накладення на неї арешту.

Огляд предметів. Огляд предметів найчастіше є складовою огляду місця події, обшуку, виїмки і проводиться - як самостійна слідча дія - в тих випадках, коли за названих слідчих дій виявлені і вилучені речі та цінності, знаряддя і предмети злочину, які мають значення для справи, або одяг причетних до нього осіб не були відразу оглянуті, або коли виникає необхідність у повторному їх огляді для більш детального вивчення.

При виявленні і огляді предметів звертається увага не тільки на самі предмети. Важливо засвідчити їх вигляд і загальний стан, а в разі необхідності - обсяг, розмір, інші дані, що їх характеризують і мають значення для справи. Необхідно вказати індивідуальні ознаки, виявлені сліди й інші відомості, які вказують на їх зв'язок з злочином.

Огляд трупа. Зовнішній огляд трупа слідчий проводить за участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар (ч. 1 ст. 192 КПК).

Огляд трупа, як правило, є складовою огляду місця події. При огляді трупа, передусім, звертається увага на місцезнаходження трупа, його позу, наявність і стан одягу, тілесні ушкодження і трупні плями, температуру тіла, трупне задубіння тощо.

Труп оглядається не лише на місці події, а й може бути оглянутий в іншому місці, наприклад, після виймання з місця поховання (ексгумація трупа).

Коли виникне необхідність в ексгумації трупа, слідчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи (ч. 2 ст. 192 КПК).

Необхідність в ексгумації виникає, коли треба провести огляд трупа, провести експертизу.

У постанові про проведення ексгумації трупа необхідно зазначити, чий труп підлягає вийманню з місця його поховання, з якою метою прийнято рішення про проведення слідчої дії. Вилучений труп та його одяг оглядаються, а потім пред'являються для впізнання. Результати огляду і впізнання заносяться до протоколу ексгумації трупа.

Проведення експертизи ексгумованого трупа відбувається за постановою слідчого.

Кожний етап ексгумації доцільно зафіксувати за допомогою науково-технічних засобів.

108. Освідування

За необхідності виявити або засвідчити наявність в обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування (ч. 1 ст. 193 КПК).

Якщо необхідно провести судово-медичне освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар.

Слідчий не має права бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язане з необхідністю оголювати особу, яка підлягає освідуванню. При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я.

Про результати освідування, яке провів слідчий, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному освідуванні складають акт, а коли освідування провадить лікар, він видає довідку.

Освідування як слідча дія - відрізняється від освідування, яке проводить судово-медичний експерт або лікар. Розбіжності полягають у тому, що освідування, яке проводить лікар або судово-медичний експерт, не регламентоване кримінально-процесуальним законом. Процесуальне освідування провадить слідчий за участю понятих або без них (ч. 2 ст. 127 КПК).

Освідування, яке проводить слідчий, має пошуковий характер і здійснюється з метою виявлення на тілі людини як слідів злочину, так і особливих прикмет. Медичне освідування спрямоване на фіксацію тілесних ушкоджень, його результати можуть бути використані при проведенні судово-медичної експертизи.

Протокол освідування, який склав слідчий, є джерелом Доказів (протокол слідчої дії), а довідка чи акт, у яких результати освідування фіксують лікар або судово-медичний експерт, належать до таких джерел доказів, як документи.

Процесуальною підставою для проведення освідування с постанова слідчого, яка є обов'язковою для особи, щодо якої вона винесена.

Результати освідування фіксуються у протоколі, а також за допомогою науково-технічних засобів.

109. Обшук

Обшук - це слідча дія, суть якої полягає у примусовому обстеженні житла, іншого володіння особи приміщень, інших місць, осіб з метою виявлення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини у справі, чи забезпечення цивільного позову.

Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини (ч. ч.1, 2 ст. 177 КПК).

Обшук - як слідча дія - за своєю структурою включає два елементи: пошук (виявлення) і вилучення. Для пошуку і виявлення застосовуються науково-технічні засоби, залучається спеціаліст.

Обшуку піддаються різні об'єкти: особи, місцевість, а також приміщення, що перебувають у віданні громадян, державних, громадських, приватних підприємств, установ, організацій.

Виняток становлять приміщення дипломатичних представництв і приміщення, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї. У таких приміщеннях обшук проводиться лише за згодою дипломатичного представника. Про згоду дипломатичних представників на обшук робиться запит через Міністерство закордонних справ України (ст. 182 КПК).

Обшук місцевості є складовою обшуку приміщення. Це, як правило, обшук місцевості, що прилягає до приміщень, у яких провадиться обшук. Обшук місцевості, як самостійний обшук - може бути проведений у тих випадках, коли місцевість (земельна ділянка) перебуває в особистому користуванні громадян.

Обшук особи називається особистим обшуком. Він передбачає: огляд одягу, взуття, які є на особі, з метою виявлення і вилучення схованих у них предметів, документів і цінностей, що мають значення для справи.

Особистий обшук може бути продовженням або складовою інших слідчих дій. Обшук особи провадиться на загальних підставах. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини в справі. Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій, повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка. Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу (ст. 184КПК).

Підставою для проведення обшуку є достатні дані, які дозволяють слідчому вважати, що в якомусь приміщенні або іншому місці чи в будь-якої особи знаходяться знаряддя злочину, предмети, цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для справи, які необхідно відшукати і вилучити.

Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться в показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, у протоколах слідчих Дій, заявах громадян, а також одержані в результаті оперативно-розшукової діяльності.

Процесуальною підставою для проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступником, за винятком житла чи іншого володіння особи. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за мотивованою постановою судді. За необхідності провести обшук слідчий за погодженням із прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а в разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судці про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб із дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя чи майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві (ч. ч. 3,4,5,6, 7 ст. 177 КПК).

При проведенні обшуку участь понятих обов'язкова. В необхідних випадках можуть бути запрошені спеціалісти, обвинувачений, підозрюваний, потерпілий, а також інші особи (прокурор, начальник слідчого відділу, працівники ОВС та ін.).

При проведенні обшуку присутність особи, яка займає дане приміщення, є обов'язковою, а за її відсутності запрошується представник житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів. У міру можливості необхідно забезпечити присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а за необхідності - також і потерпілого.

Обшукуваним, понятим і відповідним представникам необхідно роз'яснити їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій; ці заяви підлягають занесенню до протоколу (ст. 181 КПК).

Перед обшуком слідчий пред'являє постанову особам, які займають приміщення, або представникові підприємства, установи, організації, де проводиться обшук, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук у примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів, і обшук проводиться за їх присутності.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку, а також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку.

У необхідних випадках слідчий має право залучати до участі у проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів (ст. 183 КПК).

Разом з тим, слідчий вживає заходів для того, щоб не були розголошені виявлені обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у приміщенні, де проводився обшук (ст. 185 КПК).

Під час обшуку можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи.

Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити у протоколі обшуку чи в доданому до нього описі із зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку упаковані і опечатані (ст. 186 КПК).

Протокол обшуку складається у двох примірниках із дотриманням вимог ст.ст. 85, 188 КПК. Копія протоколу вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.

При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу і опису вручається представникові підприємства, установи або організації.

За наявності у протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством (ст. 189 КПК).