1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу
| Вид материала | Закон |
- Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
- Навчальний курс: „Кримінальний процес України Система курсу: Тема Поняття, завдання, 630.41kb.
- Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
- Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
- Кримінальне процесуальне право України, 2089.49kb.
- Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
- Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
- 1. Поняття Особливої частини кримінального права України, 664.74kb.
- Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес, 1266.74kb.
- 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
110. Виїмка
Виїмка 1 це слідча дія, яка проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці (ч. 1 ст. 178 КПК).
Виїмка відрізняється від обшуку тим, що про об'єкти, які мають значення для справи, відомо, де і в кого вони знаходяться вже на момент прийняття рішення про проведення виїмки.
Об'єкти, які вилучаються при виїмці, можуть бути речовими доказами, об'єктами для експертного дослідження. Виїмка, як і обшук, створює передумови для забезпечення відшкодування шкоди і виконання вироку в частині конфіскації майна.
Підставою для прийняття рішення про проведення виїмки є дані, які містяться в матеріалах справи, з яких достовірно відомо, де або в кого знаходяться певні предмети, документи, які мають значення для встановлення істини у справі.
Процесуальною підставою проведення виїмки є мотивована постанова слідчого (ст. 178 КПК).
Залежно від об'єкта виїмки розрізняють:
- виїмку предметів і документів;
- виїмку документів, що становлять державну або банківську таємницю (ст. 178 КПК);
- виїмку кореспонденції (ст. 187 КПК).
Виїмка документів, що становлять державну або банківську таємницю, проводиться тільки із санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за мотивованою постановою судді (ч.ч. 3, 4 ст. 178 КПК).
Посадові особи і громадяни не мають права відмовлятися пред'являти або видати документи чи їх копії або інші предмети, які вимагає слідчий під час обшуку і виїмки. Видача і огляд документів, що містять дані, які становлять державну або банківську таємницю, провадяться з додержанням існуючих правил, що забезпечують охорону державної або банківської таємниці (ст.179 КПК).
Для виїмки документів, що містять державну або банківську таємницю, як поняті запрошуються особи, які мають доступ до таких документів.
Про проведення виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках, копія якого вручається особі, у якої проведено виїмку, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів (ст.ст. 188,189 КПК).
111. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття
інформації і каналів зв'язку.
Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку
Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку можна застосувати лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб - підозрюваному, обвинуваченому, а також в інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.
До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіотелеграми тощо.
Арешт на кореспонденцію і "зняття інформації "з каналів (зв'язку з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи.
За наявності підстав, слідчий за погодженням із прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, за необхідності вислуховує слідчого, прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.
У постанові про накладення арешту на кореспонденцію зазначаються кримінальна справа і підстави, на яких буде проводитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.
У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде проводитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, з каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого.
Постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку слідчий направляє начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою.
Начальник відповідної установи затримує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв'язку і протягом доби повідомляє про це слідчого.
Арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується, а зняття інформації з каналів зв'язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді. Слідчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцію, або припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому у ст. 225 КПК.
Постанова виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слідства або оперативно-розшукової діяльності (ст. 187 КПК).
Огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв'язку за участю понятих із числа службовців цієї установи, а за необхідності - і за участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію.
У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. За відсутності документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції або про її затримання до визначеного ним терміну.
Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі необхідно вказати, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії.
Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у необхідних випадках проводиться за участю спеціаліста. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, у протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи ст. 1871 КПК).
112. Допит свідка і потерпілого. Допит експерта
Допит - це слідча дія, суть якої полягає в тому, що слідчий отримує від допитуваної особи відомості про подію злочину, осіб, які його вчинили, характер і розмір заподіяної шкоди, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, а також про інші обставини, що мають значення для справи.
Розрізняють такі види допиту: допит свідка; допит потерпілого; допит підозрюваного; допит обвинуваченого; допит експерта.
З моменту офіційного виклику особи для допиту як свідка вона наділяється сукупністю процесуальних прав і обов'язків, а також вступає у кримінально-процесуальні правовідносини зі суб'єктами кримінального процесу.
Свідок, як і потерпілий, зобов'язаний з'явитися за викликом до особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду і дати правдиві показання: повідомити все відоме у справі і відповісти на поставлені запитання. Згідно з ч. 1 ст. 68 КПК як свідок може бути викликана кожна особа, про яку і лані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Закон не встановлює особливих правил допиту свідків з приводу відомостей, що становлять державну таємницю.
іноземні громадяни допитуються як свідки за правилами допиту, передбаченими для громадян України. Іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом, можуть бути допитані як свідки тільки за їх проханням або за їх згодою, яка запитується через Міністерство закордонних справ.
Як свідки допитуються особи щодо співучасників, які притягуються до кримінальної відповідальності; обвинувачені стосовно інших обвинувачених, справа щодо яких після пред'явлення обвинувачення виділена в окреме провадження; особи, які відбувають покарання у справах, вироки за якими щодо співучасників скасовані в порядку касаційного провадження.
Для дачі показань свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності - кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою. В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки (ст. 166 КПК).
Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, до нього може бути застосований привід через органи внутрішніх справ. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність згідно зі ст. 1854 КпАП України.
Свідок допитується на місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності на місці його перебування. Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.
Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє йому, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому у справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.
Згідно зі ст.63 Конституції, свідок не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення проти себе, членів сім'ї" або близьких родичів, коло яких встановлене законом.
Перед допитом свідка слідчий з'ясовує його стосунки з підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим. Допит свідка починається з вільної розповіді про відомі йому обставини. Після того, як свідок закінчить свою розповідь, слідчий задає йому запитання (додаткові, уточнюючі, нагадуючі, контрольні). Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання) (ст. 167 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК забороняється домагатись показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
Якщо свідок відмовляється давати показання, це фіксується у протоколі допиту з наведенням мотивів відмови, якщо він їх повідомив. Протокол разом із необхідними матеріалами (документами) слідчий направляє прокуророві для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст. 385 КК України.
Виклик і допит потерпілого проводиться за правилами виклику і допиту свідка, за винятком деяких розбіжностей:
1) перед допитом потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність тільки за давання завідомо неправдивих показань;
2) перед допитом слідчий з'ясовує взаємовідносини між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим (ст. 171 КПК).
Неповнолітні свідки і потерпілі викликаються на допит через законних представників (ч. 3 ст. 166 КПК).
Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а на розсуд слідчого - до 16 років проводиться у присутності педагога, а за необхідності | лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.
До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законним представником, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу. Свідкові і потерпілому, які не досягли 16-річного віку, роз'яснюється їхній обов'язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за завідомо неправдиві показання не попереджається (ст. 168 КПК).
Про допит складається протокол, із дотриманням вимог ст.ст. 85,170 КПК. У протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід заняття або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.
У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і за можливості дослівно.
Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання у присутності слідчого, про що зазначається у протоколі.
По закінченні допиту слідчий пред'являє допитуваним особам протокол для прочитання. На прохання свідка, протокол йому може зачитати слідчий. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу.
Протокол підписують свідок, слідчий і особи, які були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.
Протокол допиту малолітнього свідка має оголошуватися не йому, а педагогу, а також законному представникові, лікареві, якщо вони були присутні при допиті. Вони своїми підписами засвідчують правильність запису показань малолітнього у протоколі на кожній сторінці і в кінці протоколу.
При заповненні анкетної частини протоколу допиту свідка, потерпілого їх прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження записуються за паспортом або іншим документом, якій посвідчує особу. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" передбачає можливість обмеження відомостей про свідка чи потерпілого та інших суб'єктів кримінального судочинства, їх заміну в протоколах допиту (п. а ст. 15 Закону).
Допит німого або глухого свідка проводиться за участю особи, яка його розуміє. Про участь такої особи в допиті свідка с зазначається с у с протоколі (ст. 169 КПК).
Ознайомившись із висновком експерта, слідчий має право допитати його з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол (ст. 201 КПК).
Під час допиту експерт може дати роз'яснення з приводу змісту висновку, застосованої ним методики дослідження, вжитої термінології.
Порядок допиту експерта не регламентований законом, тому при його допиті застосовуються правила допиту свідка, але з урахуванням відмінностей їх процесуального становища.
113. Допит підозрюваного й обвинуваченого
Допит підозрюваного, обвинуваченого є засобом захисту їх від підозри й обвинувачення, а також є джерелом доказів.
Підозрюваний і обвинувачений не несуть кримінальної відповідальності за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання за ст.ст. 384, 385 КК України. Якщо вони відмовились давати показання, необхідно надати їм можливість пояснити причину і мотиви відмови.
Виклик підозрюваного й обвинуваченого на допит проводиться за правилами виклику свідка. Підозрюваний або обвинувачений, які утримуються під вартою викликаються через адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Якщо дача показань - це право зазначених осіб, то явка за викликом слідчого - їх обов'язок, у разі неявки застосовується привід. Привід без попереднього виклику може бути застосований тільки в тих випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховуються від слідства або не мають постійного місця проживання.
Привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих здійснюється відповідно до Інструкції "Порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих", яка затверджена наказом МВС України 28 грудня 1995 р., № 864.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р., "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що відповідно до вимог ст. 63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, її не можна змусити свідчити проти себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Якщо під час проведення дізнання чи досудового слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз'яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування (п. 20).
Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізніше як протягом двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті такого підозрюваного присутність захисника с обов'язковою, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 46 КПК.
Перед допитом підозрюваному слід роз'яснити його права, передбачені у ст.431 КПК, а також повідомити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка у протоколі його допиту (ст. 107 КПК).
Порядок допиту обвинуваченого регламентується у ст. 143 КПК.
Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і, в будь-якому разі, не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення.
Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен проводитися вдень. При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути присутній захисник. При допиті підозрюваних, обвинувачених, які є неповнолітніми, з фізичними або психічними вадами, не володіють мовою, якою ведеться судочинство, обвинувачуються у вчиненні злочину, за який санкція статті передбачає довічне позбавлення волі, присутність захисника є обов'язковою (ст. 45 КПК).
Обвинувачений допитується на місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності - і на місці його перебування.
Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли зноситися між собою.
На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання за суто обвинувачення. Слідчий вислуховує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).
Про допит зазначених осіб складається протокол, відповідно до вимог ст.ст. 85, 145 КПК.
114. Очна ставка
Кримінально-процесуальний закон виділяє очну ставку як самостійну слідчу дію. Слідчий має право провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності (ст. 172 КПК).
Очна ставка - це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суттєві суперечності.
Очна ставка правомірна за наявності двох умов:
1) забороняється викликати на очну ставку осіб, раніше не допитаних;
2) у показаннях цих осіб з приводу одних і тих же обставин повинні бути суттєві суперечності.
Метою проведення очної ставки є не усунення суперечностей, а перевірка правдивості раніше одержаних показань.
Очна ставка має декілька різновидів, які залежать від учасників. Вона може бути проведена між будь-якими особами, які займають як однакове, так і різне процесуальне становище: між свідками, між потерпілими, обвинуваченими, потерпілим і свідком тощо.
При проведенні очної ставки можуть бути присутні й інші особи. Перекладач запрошується, якщо один із учасників очної ставки не володіє мовою, якою ведеться судочинство. Очна ставка, якщо одним із її учасників є неповнолітній віком до 14 років, а на розсуд слідчого 1 до 16 років, проводиться в присутності педагога, законних представників.
На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи, які викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках вони перебувають. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, а потерпілі І за давання завідомо неправдивих показань.
Викликаним на очну ставку особам за чергою пропонується дати показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена очна ставка. Після цього слідчий ставить запитання. Особи, викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній.
Оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на очній ставці та запису їх до протоколу.
Слідчий пред'являє протокол очної ставки особам, яких допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов'язковому занесенню у протокол. Протокол очної ставки підписує кожна з допитуваних осіб та слідчий (ст. 173 КПК).
Протокол підписують також інші особи, які були присутні при очній ставці.
115. Призначення експертизи
Згідно з ч. 1 ст. 75 КПК України, експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
Експертиза призначається обов'язково:
1) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості і характеру Тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст.155 КК України;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК).
Предметом експертизи можуть бути тільки спеціальні питання. Не можна ставити перед експертом правові питання, які виходять за межі його компетенції.
Експертизи можна поділити за видми залежно від того, яких галузей науки, техніки, мистецтва або ремесла стосуються питання, поставлені перед експертом. З цієї точки зору найбільш поширеними є судово-медичні, судово-психіатричні, криміналістичні експертизи.
Незалежно від того, до якої галузі знань належить експертиза, вона може бути первинною (основною), додатковою, повторною.
Первинна (основна) експертиза призначається у всіх випадках, коли при провадженні розслідування виникає необхідність у використанні спеціальних знань.
Додаткова експертиза призначається, якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною (ч. 5 ст. 75 КПК). Неповною або неясною експертиза буває тоді, коли експерт дослідив не всі представлені йому об'єкти або не на всі запитання слідчий отримав вичерпні відповіді. Але додаткова експертиза за вказаних обставин призначається лише тоді, коли прогалин висновку не можна усунути в результаті допиту експерта. Додаткова експертиза доручається експертові, який проводив первинну експертизу. Якщо з поважних причин він не може провести експертизу, її проведення доручається іншому експертові.
Повторна експертиза призначається тоді, коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або, викликає сумніви у його правильності (ч. 6 ст.75 КПК).
Проведення повторної експертизи доручається іншому експертові або іншим експертам.
Експертизи, які проводять двоє або декілька експертів, бувають комісійними і комплексними. Комісійну експертизу проводять експерти однієї спеціальності з одних і тих же питань на основі дослідження одних і тих же матеріалів Якщо експерти дійшли одного висновку, то його підписують усі експерти. Коли експерти не дійшли згоди, кожний із них складає свій висновок окремо (ч. 1 ст. 75 КПК).
Комплексна експертиза складається з ряду самостійних експертних досліджень, які проводять декілька спеціалістів | різних галузей.
Експерти мають право скласти один висновок, у якому необхідно вказати, які дослідження провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожний експерт вправі підписати загальний висновок або ту його частину, яка відображає хід і результати його досліджень. Якщо підставою висновку одного експерта є факти, встановлені іншим експертом, це необхідно зазначити у висновку.
Вимога закону про те, що експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність, повністю поширюється і на інших експертів, які брали участь у проведенні комплексної експертизи.
За необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, у якій, крім даних, зазначених у ст. 130 КПК, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, щодо яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.
Коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює обов'язки і права, встановлені ст. 77 КПК, і попереджає його про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК за дачу завідомо неправдивого висновку, а також за ст. 385 КК за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, у якому, крім даних, передбачених у ст. 85 КПК, зазначає також відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.
Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт зазначає у вступній частині висновку, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це своїм підписом (ст. 196 КПК).
При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:
1) заявити відвід експертові;
2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;
3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;
4) давати пояснення експертові;
5) пред'являти додаткові матеріалі;
6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;
7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.
Обвинуваченому, за його клопотанням, слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, про що складається протокол із додержанням вимог ст. 85 КПК.
У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, ці правила застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину (ст. 197 КПК).
Усі клопотання, які обвинувачений заявив при ознайомленні з постановою про призначення експертизи і роз'ясненні належних йому прав, заносяться до протоколу і вирішуються постановою слідчого, яка оголошується обвинуваченому. Йому роз'яснюється право оскаржити постанову прокурору, якщо клопотання було залишено без задоволення.
Визнавши необхідним доручити проведення експертизи експертові відповідної експертної установи, слідчий направляє в цю установу свою постанову і необхідні матеріали.
Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність (ст. 198 КПК).
Якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженого з прокурором, поміщає його у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову (ст. 205 КПК).
Постанова оголошується обвинуваченому під розписку.
Якщо психічний стан обвинуваченого робить це неможливим, постанова оголошується його захисникові. Час перебування в медичному закладі зараховується до строку тримання лід вартою.
Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому. Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, у якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання.
У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як обвинуваченого, матеріали експертизи пред'являються підозрюваному у вчиненні злочину.
Слідчий зобов'язаний ретельно проаналізувати пояснення, зауваження, заперечення, клопотання. Якщо матеріали експертизи пред'являються неповнолітньому або особі, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати свого права на захист, запрошується законний представник або захисник.
116. Одержання зразків для експертного дослідження
До призначення експертизи слідчий повинен зібрати матеріали, необхідні для експертного дослідження. Збір матеріалу повинен проводитися з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.
Зразки зберігаються згідно з правилами збереження речових доказів (ст. 199 КПК).
Зразки для експертного дослідження можуть бути відібрані у підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого. У свідка і потерпілого зразки можуть бути відібрані лише коли є необхідність перевірити, чи не залишили ці особи сліди на місці події або на речових доказах.
До зразків для експертного дослідження відносяться відбитки пальців рук, ступнів, губ, чола, взуття, зразки крові, волосся, слини тощо.
Оскільки одержання зразків для експертного дослідження від певної особи є певною мірою примусу, ця дія проводиться за постановою слідчого. В необхідних випадках одержання зразків для експертного дослідження проводиться за участю спеціаліста (відібрання зразків крові, відбитки зубів).
Протокол про відібрання зразків складається відповідно до протоколу слідчої дії. Виклик для відібрання зразків проводиться за правилами виклику на допит.
При відібранні зразків у неповнолітніх необхідно запросити їх батьків або інших законних представників.
117. Відтворення обстановки й обставин події
З метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або даних, одержаних при проведенні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце й у присутності понятих, а в необхідних випадках - за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися насправді.
Завданням відтворення обстановки й обставин події, що включає в себе і слідчий експеримент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, є перевірка зібраних доказів, одержання нових доказів, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.
Виконання цих дій допускається за умови, якщо вони не принижують гідності особи, яка бере в них участь, і не с небезпечними для її здоров'я.
У необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення, а також проводить фотографування.
Про проведення всіх зазначених дій складається протокол, який підписують особи, які брали в них участь, поняті та слідчий (ст. 194 КПК).
Для одержання найбільш вірогідних результатів таку слідчу дію необхідно проводити у декількох варіантах, і за умов, максимально наближених до тих, за яких відбувалось відтворення події. Найчастіше ця слідча дія проводиться, щоб перевірити:
а) чи могла конкретна особа за певних умов сприйняти ту чи іншу подію, об'єкт (наприклад, чи міг свідок в описаних ним умовах та із вказаної відстані побачити, як відбувалась подія;
б) можливість проведення особою певних дій (наприклад намалювати грошовий білет) за допомогою певного предмета, за певний час;
в) об'єктивну можливість події чи дії (наприклад, чи може відбутися самозаймання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
г) як саме відбувалась певна подія (наприклад, уточнити шлях прямування обвинуваченого до місця вчинення злочину).
Проведення такої слідчої дії лише з метою "закріплення" зізнання підозрюваного чи обвинуваченого, показань свідка чи потерпілого не є виправданим. У таких випадках особа лише повторює у присутності понятих раніше дані показання, від яких вона пізніше може відмовитись.
Протокол відтворення обстановки й обставин події складається з додержанням правил за ст.ст. 85, 196 КПК, у ньому необхідно описати умови, за яких відбувалась дана слідча дія. У протоколі слід перелічити додатки до нього, а також занести всі заяви учасників слідчої дії з приводу її проведення.
118. Пред'явлення для впізнання
Суть пред'явлення для впізнання полягає в тому, що впізнаючий подумки порівнює пред'явлені йому об'єкти з тими, які він бачив раніше, і за певними прикметами та особливостями встановлює їх тотожність або розбіжність.
Для впізнання можуть бути пред'явлені особи, особи за фотознімками (ст. 174 КПК) і предмети (ст. 175 КПК).
За необхідності пред'явлення якої-небудь особи для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких впізнаючий бачив цю особу, про що складає протокол.
Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, його попереджають про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а свідка, крім того, і за відмову від давання показань. Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одязі.
У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яку впізнають, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають з дотриманням вимог, передбачених КПК. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлась для впізнання.
Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Впізнаючому пропонується вказати особу, яку він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. За необхідності впізнання може проводитися за фотознімками.
Пред'явлення особи для впізнання проводиться у присутності не менше двох понятих.
У разі проведення впізнання поза візуальним спостереженням поняті повинні пересвідчитися у можливості такого впізнання і засвідчити його.
Якщо особа має унікальні прикмети, за якими допитаний може її впізнати (татуювання, відсутність ноги, руки тощо), в такому разі проводиться освідування.
У разі неможливості пред'явлення для впізнання самої особи (вона померла, тяжко захворіла або місце її перебування невідоме) її впізнання може проводитися за фотознімками в кількості не менше трьох. Для цього виготовляється фототаблиця як додаток до протоколу пред'явлення для впізнання, яку підписують поняті, впізнаючий і слідчий. У протоколі вказуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотознімки пред'являлись для впізнання.
Факт приєднання до справи фотознімка особи, впізнання якої буде проводитися за фотознімками, необхідно зафіксувати в матеріалах справи
(протокол виїмки, протокол допиту особи, яка принесла фотознімок, тощо).
Щодо пред'явлення трупа для впізнання серед процесуалістів немає єдиної точки зору. Як самостійна слідча дія пред'явлення трупа для впізнання в КПК не передбачена. На практиці труп людини або його частини пред'являються для впізнання як на місці події, так і в морзі.
Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому серед інших однорідних предметів, які за можливості фотографуються. Тварини пред'являються для впізнання за такими і правилами, як і предмети.
Не пред'являються для впізнання унікальні, єдині у своєму роді предмети, об'єкти, які не можуть бути виділені серед інших, а також предмети, що мають точні ознаки.
Про пред'явлення для впізнання особи або предмета і про результати впізнання слідчий складає протокол із дотриманням вимог ст.ст. 85, 176 КПК, у якому зазначає відомості про особу впізнаючого і про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за давання і неправдивих показань, наводить дані про осіб і предмети, що пред'являються для впізнання, і докладно вказує ознаки, за якими впізнаючий впізнав особу чи предмет.
У разі проведення впізнання поза візуальним спостереженням, у протоколі зазначається те, що впізнання проводилося поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, а також вказують всі обставини і умови проведення такого впізнання.
Протокол підписують усі особи, які брали участь у проведенні впізнання, поняті і слідчий. До протоколу додаються фотознімки, якщо особи або предмети, пред'явлені для впізнання, були сфотографовані.