Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській перспективі Висновки до розділу 2
| Вид материала | Документы |
Содержание4.1. Юридична компаративістика як наука: плюралізм підходів |
- 1 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Додаток, 16.46kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 1054.87kb.
- Овна культура перебуває у стані кризи внаслідок розриву між темпами розвитку технологічного, 205.88kb.
- Висновки до І розділу, 583.23kb.
- Психологія” Галузь знань: 0301 “Соціально-політичні науки”, 181.37kb.
- Висновки до першого розділу, 399.32kb.
- Зміст вступ, 388.95kb.
- Зміст вступ, 540.64kb.
- З м І с т перелік умовних позначень, 569.59kb.
- Дискурс как объект лингвистики. Дискурс и текст. Дискурс и диалог, 608.57kb.
4.1. Юридична компаративістика як наука: плюралізм підходів
У цьому підрозділі розглядаються домінуючі методологічні підходи до розуміння науки на різних етапах її розвитку та визначаються особливості відповідних інтерпретацій порівняльного правознавства.
Вище відзначалася залежність розуміння порівняльного правознавства від того, як інтерпретується поняття науки, а також відсутність досліджень останнього в юридичній і компаративній літературі. У цьому зв'язку в даній частині дисертації викладаються результати наукознавчого вивчення юридичної компаративістики, а також основної методологічної проблеми й підходи до її подальших досліджень.
Наукознавство як «саморефлексія» науки — це відносно молода наука, становлення якої відбулося в 20 — 30-х роках, а дисциплінарне оформлення — в 60-х роках минулого століття. Його завданням є розробка філософського і теоретичного розуміння науки, вивчення організації наукової діяльності, особливостей функціонування наукового співтовариства і наукової професії, наукової політики, інформаційного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення науки та інших проблем науки [383]. Наукознавство складається з ряду наукових дисциплін: історії науки, філософії науки, соціології науки, психології науки тощо, кожна з яких розробляє свої аспекти загальнонаукового розуміння науки [560, с. 26-43]. У свою чергу, інші науки не тільки адаптують, трансформують це загальнонаукове розуміння науки щодо особливостей кожної з них, а й виявляють і вивчають власні особливості, своєрідність, специфічні тенденції розвитку.
В історії поглядів на поняття науки відбиваються як закономірності самої науки, так і її розуміння, які не у всьому і не завжди збігаються, тому що філософія науки і наукознавство по суті є саморефлексією науки, що означає як пізнаванність, так і непізнаванність наукою самої себе, обмеженість її самопізнання. Так, вже в класичній науці провадилась наукова діяльність, існувала залежність наукових знань від суб'єкта, суспільних потреб і культурного середовища, але ці фактори не тільки не охоплювалися поняттям науки того часу, а навпаки, заперечувалися нею. Подібним чином у некласичній науці існували співтовариства, наука склалася як соціальний інститут, але в такій якості не вивчалася, і т. д.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Це почасти пояснює і стан порівняльного правознавства, який по суті є «територіальним», його національні школи ізольовані одна від іншої мовою і т.д. З іншого боку, вивчення права, формалізованого в правових документах, підвищує рівень правдоподібності (вірогідності) дослідження, що веде до об'єднання вчених навколо застосування порівняльного методу до правових документів, де консенсусу серед них більше, ніж щодо наукової дисципліни, її парадигм, соціальних, культуроутворюючих та інших факторів формування, форм існування правової реальності.
Дослідження Т. Куна щодо специфіки наукових областей, наукових спеціальностей і наукових дисциплін були продовжені Д. Ш’юбі, Р. Уїтлі, П. Бурдьє. Д. Ш’юбі вважав наукову дисципліну більш широким феноменом, який пов'язаний із системою освіти і включає в себе наукові спеціальності [317, с. 238]. Досліджуючи цю проблему у форматі рівнів наукових досліджень, Р. Уїтлі дійшов висновку, що наукова дисципліна поєднує наукові цінності і містить ряд дослідницьких областей, наукова спеціальність охоплює пояснювальні схеми і категоріальний апарат, а дослідницька область відбиває рівень консенсусу щодо методології досліджень і проблемних ситуацій [501, с. 218-257]. П. Бурдьє ввів поняття наукового поля як поля конкуренції вчених за науковий авторитет, владу, фінансування наукових досліджень і вважав, що наукова дисципліна являє собою скорочене, схематизоване відображення наукового поля [55, с. 107-132]. До цього можна додати, що наукова дисципліна тяжіє до «університетської» побудови науки, а наукова спеціальність — до «чистої» науковій діяльності в межах переднього краю науки, не пов'язаного настільки тісно як дисципліна з освітою, але вони представляють різні сторони юридичної компаративістики как науки.
Таким чином, багато вчених схиляються до того, що наукова дисципліна відбиває «традицію» у науці і пов'язана з освітою, а наукова спеціальність — з «новаціями», переднім краєм науки, проблемними науковими дослідженнями. Дослідницька область прив’язується до певної групи схожих проблем і методології їхнього вирішення як у межах наукової спеціальності (наявність наукових спеціалізацій), так і в межах наукової дисципліни, тоді вона пов'язує суміжні наукові спеціальності. Поле науки (П.Бурдьє) являє собою інше — середовище її функціонування, що включає формальні і неформальні зв'язки, науку і «лженауку», світогляд, явні і неявні дослідницькі групи і т. д., причому доцільно розділяти наукове і соціальне середовище. Поле науки (середовище) дозволяє охопити науку і усе, що стосується її в різних її формах, варіантах, «розрізах», взаємозв'язках і т. д., де наука як соціальний інститут і інфраструктура науки — одні з багатьох моделей її вивчення.
Філософія компаративізму дає можливість охопити всі ці точки зору на основі визнання різного і загального як у статиці, так і динаміці науки, через циклічність її розвитку, де цикл є періодом взаємоперетворення розмаїтості в загальне, здійснюване в часі і просторі. Якщо цикл відбиває «часові» параметри цього взаємоперетворення, включаючи періоди їхньої рівності або нерівності, незворотність цього процесу, то «просторові» параметри науки — «глобалізацію» і «локалізацію» цих взаємоперетворень у полі (П. Бурдьє), просторі науки. Синтез «часових» і «просторових» параметрів відбиває їхню залежність. Іншими словами, водночас у різних «точках земної кулі» існують різні науки з різним ступенем інтеграції і диференціації, як і в «одній точці», але в різний час існували різні побудови науки і різні тенденції її розвитку. Тому, згідно із синергетикою, про майбутнє науки можна говорити лише як про ймовірності одного, другого або іншого варіантів як пізнаних або осмислених, так й інших (непізнаних), які в сучасних умовах можна і не передбачити.
Таким чином, аналіз еволюції методологічних поглядів на розуміння науки дозволяє виокремити класичний, некласичний та постнекласичний періоди розвитку порівняльного правознавства, окреслює коло методологічних підходів до подальших досліджень історії, структури, змісту та інших властивостей юридичної компаративістики [485, с. 17-26].
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
В контексті компаративного сприйняття наук і порівняльного правознавства є доцільним їх подальші дослідження не тільки в історичному, а й у географічному, культурологічному контекстах, в аспекті їхньої глобалізації і плюралізації.