На тлі світового досвіду

Вид материалаКнига

Содержание


Iii. структура і організація роботи парламентів
Становлення парламентаризму в україні
3.6. Дослідницька служба
Iii. структура і організація роботи парламентів
3.8. Структура верховної ради україни
Становлення парламентаризму в україні
Iii. структура і організація роботи парламентів
Служба Уповноваженого Верховної Ради України
3.9. Комітети верховної ради україни
Верховна Рада України у межах своїх повноважень може ут­ворювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попе­реднього роз
Становлення парламентаризму в україні
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирі­шальними для слідства і суду.
Порядок утворення комітетів Верховної Ради визначаєть­ся Конституцією України та регламентом Верховної РадиУкраїни.
Iii. структура 1 організація роботи парламентів
Створення постійних комітетів Верховної Радиздійснюється після формування і реєстрації депутатсь­ких фракцій і груп.
Становлення парламентаризму в україні
3.9.2. Організація діяльності комітетів
Структура і організація роботи парламентів
3.9.3. Роль комітетів у діяльності Верховної Ради України
Проведення законопроектної роботи
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   39
III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

кож консультування головуючого і членів парламенту з питань пар­ламентської процедури. Адміністративна служба також піклується про забезпечення законодавців приміщеннями, засобами зв'язку, транспортом. У парламентах з обмеженими фінансовими ресурсами або у парламентах, де законодавці не мають особистого апарату, ад­міністративна служба може також виконувати науково-дослідні ро­боти і готувати документацію.

Більшість парламентів організовують свою адміністративну службу у вигляді відділів: бухгалтерського, кадрів, інформації та документації і загальних служб. Кількість і назви адміністративних відділів відрізняються в різних парламентах.

Як правило, адміністративна служба підпорядковується керів­никові апарату. У двопалатному парламенті кожна палата найчасті­ше має власного керівника адміністративного апарату, який нагля­дає за адміністративним персоналом і консультує його з процедур­них і законодавчих питань.

В більшості парламентів керівник апарату є ключовою фігу­рою у наданні послуг. Завдання керівника апарату полягає у тому, щоб дбати про те, аби депутати мали у своєму розпорядженні всі засоби, які могли б допомогти їм виконувати свої обов'язки. Керів­ник апарату контролює всі адміністративні і секретарські служби, у тому числі бібліотеку, службу постачання, забезпечення приміщен­нями і бухгалтерію. В багатьох парламентах керівник апарату відпо­відає за планування порядку денного та протоколювання засідань парламенту.

Звичайно керівник апарату має знання й досвід, які дають йому владу і вплив у парламенті. Тому його призначення має особливе значення для ефективної діяльності парламенту.

У Франції керівник апарату призначається парламентськими бюро, в Ізраїлі - головою і заступником голови Кнессету, у Німеч­чині - головами Ради. Керівники апарату несуть повсякденну відпо­відальність перед цими керівними органами.

В деяких країнах парламенти самі обирають керівника свого апарату (без залучення якого б то не було керівного органу). Наприк­лад, керівник апарату у Швейцарії призначається Федеральною ра-

203

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

дою, в Україні - Верховною Радою. Така практика, щоправда, може призвести до перетворення професійної і неполітичної посади кері­вника апарату на політичну, яка працювала б на користь політичної більшості парламенту.

Керівник апарату може також призначатися главою держави. Наприклад, у Великобританії керівник апарату призначається коро­левою, в Канаді це призначення робиться за рекомендацією прем'єр-міністра генерал-губернатором. В деяких країнах керівник парламен­тського апарату призначається урядом.

3.6. ДОСЛІДНИЦЬКА СЛУЖБА

До структури парламентів багатьох країн входять дослідницькі служби, основним завданням яких є сприяння законодавчому проце­су. Ці служби забезпечують комітети і окремих депутатів необхідни­ми матеріалами, інформацією та аналітичними дослідженнями, на яких базується законодавча діяльність депутатів.

Прикладом ефективних дослідницьких служб парламенту може бути дослідницька служба Конгресу США, яка допомагає Конгресові у законотворчій роботі. До цієї служби приєднані ще три організації:
  • бюджетна служба Конгресу, що надає Конгресові інформа­
    цію, пов'язану з бюджетом, витратами та їх ефективністю;
  • служба загального обліку, що допомагає Конгресові у пи­
    таннях нагляду і координації діяльності уряду. Вона про­
    водить незалежні аудиторські перевірки, дослідження та
    оцінку федеральних програм;
  • служба технологічних досліджень, що готує для Конгресу
    матеріали з питань запровадження нових технологій.

У вищенаведених дослідницьких службах працює більше ше­сти тисяч працівників. Конгресова дослідницька служба має річний бюджет 45 млн. дол. і щороку відповідає на близько 500000 запитів від Конгресменів, комітетів і працівників апарату. Служба надає відповіді у формі доповідей, бюлетенів, бібліографій, інформацій­них повідомлень, семінарів, аудіо- та відеозаписів, інформації з ав­томатичної бази даних і консультацій по телефону.

204

III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

3.7. КОНТРОЛЬНА СЛУЖБА

Парламенти багатьох країн мають спеціальні служби, які зай­маються контролем діяльності виконавчої влади. Проте поряд з пар­ламентськими контрольними службами у багатьох країнах існують спеціальні незалежні від парламенту і уряду установами - Лічильна палата (Франція), Федеральна контрольна палата (Німеччина), Реві­зійна палата (Італія), Державне ревізійне управління (Швеція), Дер­жавна контрольна палата (Великобританія).

У США Конгрес контролює агентства і державні програми че­рез розподіл бюджетних асигнувань. Конгрес запровадив посади ге­неральних інспекторів у більшості федеральних міністерств і відомств, які за останні 5 років заощадили більше 71 мільярда до­ларів і провели 16000 розслідувань. У 1921 році Конгресом була ство­рена Головна контрольна служба (ГКС). Вона під керівництвом Ге­нерального контролера проводить перевірки виконавчих органів і програм на вимогу комітетів і членів Конгресу.

ГКС є провідною контрольною службою Конгресу. Вона подає Конгресові щорічно до 1000 доповідей, в яких йдеться про випадки марнотратства, шахрайства в урядових структурах і програмах. Розсл­ідування ГКС закінчуються внесенням нових законопроектів і слухан­нями у Конгресі. Керівник служби призначається Президентом на єди­ний п'ятнадцятирічний термін за погодження кандидатури з Сенатом.

3.8. СТРУКТУРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

3.8.1. Основні органи і підрозділи Верховної Ради України

"Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України" (Стаття 75 Конституції України). Схема управління Верховної Ради України наведена у Додатку 3.6.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верхов­ної Ради України, який веде засідання, організовує підготовку пи­тань до розгляду на засіданнях, підписує акти, прийняті Верховною Радою, представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами державної влади України та інших держав, організовує роботу апа­рату Верховної Ради. Йому допомагають два заступники Голови Вер-

205

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

ховної Ради, які обираються народними депутатами таємним голо­суванням за пропозицією Голови.

Роботу Голови Верховної Ради України і його заступників за­безпечують відповідні секретаріати.

Голова Верховної Ради України раніше керував також Прези­дією Верховної Ради України, до якої входили голови постійних комісій (тепер комітети). За новою Конституцією цієї структури у Верховній Раді немає.

З лютого 2000 року для підготовки порядку денного сесії при Голові Верховної Ради організована Узгоджувальна Рада голів фракцій і комітетів. Вона є внутрішнім органом Верховної Ради і має єдину функцію - формування порядку денного сесії.

Верховна Рада має свої органи і підрозділи, пов'язані з діяльн­істю депутатів, фахівців-експертів, секретарів і обслуговуючого пер­соналу. Серед них комітети є найважливішими органами Верховної Ради України, відповідальними за підготовку законопроектів, аналіз діяльності уряду, окремих його членів, виконання урядових програм, бюджету. Вони є також постійним місцем роботи народних депу­татів за фаховою належністю і бажанням.

Народні депутати пишуть заяви про бажання працювати в тому чи іншому комітеті, враховуючи рекомендації фракцій, до яких вони належать. Склад комітетів затверджується сесією Верховної Ради України. Народні депутати можуть перейти до іншого комітету тільки за власною заявою і рішенням Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України утворюють підкомітети для роботи над законопроектами певного напрямку. Роботу комітетів за­безпечують відповідні секретаріати, до яких входять фахівці з пи­тань, що відносяться до відання комітетів.

Верховна Рада України утворює при необхідності слідчі і кон­трольні комісії для розгляду питань, пов'язаних з діяльністю урядо­вих структур, організацій і підприємств.

Фракції Верховної Ради України є повноправними суб'єктами парламентської діяльності. Вони беруть участь у визначенні поряд­ку денного і формуванні керівництва всіх виборних органів Верхов­ної Ради України.

206

III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

Апарат є важливим органом, який забезпечує Верховну Раду приміщеннями, технічними засобами, джерелами інформації, нау­ково-дослідними розробками та необхідною документацією. Керів­ника апарату Верховної Ради України призначає Верховна Рада на сесії.

До підрозділів Верховної Ради відносяться також газета "Го­лос України" і журнал "Віче".

Служба Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини відповідно до Конституції України входить до структури Вер­ховної Ради України, але не є її підрозділом. Основним завданням Уповноваженого є нагляд за додержанням конституційних прав і сво­бод людини і громадянина.

Рахункова палата також є конституційним органом, входить до структури Верховної Ради, але не є її підрозділом. її основним зав­данням є контроль за виконанням бюджету.

3.9. КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 3.9.1. Конституційні засади утворення комітетів

За новою Конституцією України відповідно до статті 89 Вер­ховна Рада України утворює постійні Комітети:

Верховна Рада України затверджує перелік Комітетів Вер­ховної Ради України, обирає голів цих Комітетів.

Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектні роботи, готують і попередньо розглядають питання, що відне­сені до повноважень Верховної Ради України.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може ут­ворювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попе­реднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі

207

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

комісії, якщо за це проголосувала не менше як третина депу­татів від конституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирі­шальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності Комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і слідчих комісій встановлюються законом.

Відповідно до діючого регламенту11 Верховної Ради України:
  1. Повноваження постійних комітетів Верховної Ради Ук­
    раїни визначаються Конституцією України, законом Ук­
    раїни "Про постійні комісії Верховної Ради України ". Зав­
    дання і компетенція окремих постійних комітетів Вер­
    ховної Ради визначаються затверджуваними Верховною
    Радою положеннями про відповідні постійні комітети,
    регламентом, постановами Верховної Ради.

  2. Порядок утворення комітетів Верховної Ради визначаєть­
    ся Конституцією України та регламентом Верховної Ради
    України.

  3. Порядок діяльності комітетів Верховної Ради визначаєть­
    ся законом України "Про постійні комісії Верховної Ради
    України" та регламентом Верховної Ради України.


(Стаття 4.4.1)
  1. Постійні комітети Верховної Ради обираються з числа
    народних депутатів України на першій сесії Верховної Ради
    нового скликання на строк її повноважень.

  2. Про перелік постійних комітетів Верховної Ради України
    Верховна Рада приймає постанову.


11 В тексті регламенту Верховної Ради України і в законі "Про постійні комісії Вер­ховної Ради України" вживається назва "постійні комісії"" замість "комітети" за Кон­ституцією України.

208

III. СТРУКТУРА 1 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
  1. У разі необхідності може бути створено нові постійні
    комітети, скасовано або реорганізовано раніше створені,
    змінено їх кількісний склад, переобрано персональний склад.

  2. Створення постійних комітетів Верховної Ради
    здійснюється після формування і реєстрації депутатсь­
    ких фракцій і груп.

  3. Верховна Рада обирає постійні комітети у складі їх голів
    і членів. Кількісний склад кожного постійного комітету
    визначається Верховною Радою. ... Депутат має право і
    повинен бути членом лише одного постійного комітету.


(Стаття 4.4.2)
  1. Члени постійних комітетів Верховної Ради обираються
    за списком всіх комітетів без обговорення шляхом поімен­
    ного голосування

  2. Список персонального складу постійних комітетів пови­
    нен містити: назви всіх постійних комітетів; назви за­
    реєстрованих депутатських фракцій і груп в алфавітно­
    му порядку в межах кожного постійного комітету; роз­
    рахункові квоти пропорційного представництва кожної
    депутатської фракції і групи у відповідних комітетах та
    квоти представництва, погоджені Погоджувальною Ра­
    дою депутатських фракцій і груп; прізвища, імена та по
    - батькові кандидатів у члени комітету в алфавітному
    порядку в межах кожної депутатської фракції і групи, яких
    висунуто відповідними фракціями і групами за рахунок
    своєї квоти; дані про партійну належність кандидатів.


(Стаття 4.4.5)

Не існує загальновизнаних рекомендацій для визначення кількості комітетів і підкомітетів у них. Верховна Рада визначає кількість і спеціалізацію комітетів.

Особовий склад комітетів формується з урахуванням інтересів фракцій у парламенті. Тому кількісний склад комітетів і їх особовий склад затверджується парламентом за рекомендаціями фракцій. Лог-

209

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

ічним є пропорційне представництво від кожної фракції. Щоб потрапи­ти до певного комітету відповідно до своїх професійних уподобань де-путати повинні домовлятися з керівництвом своїх фракцій. Як прави­ло, депутати не можуть призначатися до комітетів без їхньої згоди, тому що не існує жодних санкцій до депутатів, які не працюють у комітетах. Потрібно, щоб депутат сам хотів працювати у певному комітеті.

3.9.2. Організація діяльності комітетів

Верховна Рада України 1 -го скликання мала в своєму складі 23 комітети. Верховна Рада 2-го скликання затвердила 24 комітети, а 3-го скликання - 23 комітети і Спеціальну контрольну комісію з пи­тань приватизації, перелік яких наведено у Додатку 3.7.

Порядок діяльності комітетів визначається регламентом і зако­ном "Про постійні комісії Верховної Ради України". Відповідно до цьо­го закону кожний комітет розробляє "Положення про комітет", який зат­верджується Верховною Радою. Варіант такого положення, розробле­ного Програмою сприяння парламентові України, подано у Додатку 3.8.

Парламентські комітети є запорукою ефективного функціону­вання сучасних демократичних органів, де законодавча і виконавча влади знаходяться в рівновазі. Саме комітети завдяки наданим їм можливостям постійно контролювати діяльність виконавчої влади можуть запобігати надмірній концентрації влади в руках виконав­чих структур, які мають природну властивість до зростання чисель­ного складу і перебирання на себе більшості повноважень з держав­ного управління.

Верховна Рада України через комітети може домогтися, щоб виконавча влада здійснювала закріплену в законах волю народу і виконувала найважливіші завдання демократичної влади - забезпе­чувала стратегічні пріоритети розвитку суспільства та короткотерм­інові пріоритети через затвердження щорічного бюджету.

Законодавчий контроль за виконанням виконавчою владою за­конів і бюджету виконується переважно комітетами шляхом слухань посадових осіб, розгляду галузевих проблем та розслідувань. Ці по­вноваження надані комітетам Конституцією України, регламентом та законом "Про постійні комісії Верховної Ради України". Якщо

210

III, СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

комітети вміло використовують свої повноваження, то виконавча влада не може перебрати на себе надмірні повноваження і діяти поза рамками, визначеними законами.

3.9.3. Роль комітетів у діяльності Верховної Ради України

Верховна Рада України, як і парламент будь-якої держави, може відігравати важливу роль в управлінні країною за таких умов:
  • якщо виробить такі власні правила гри, які дозволять їй
    уникати періодичних внутрішніх конфліктів;
  • якщо раціонально розподілить депутатів з фаховою підго­
    товкою відповідно до функціональної спрямованості діяль­
    ності комітетів.

Тільки за цих умов Верховна Рада зможе здійснювати пост­ійний вплив і контроль діяльності виконавчої влади, тому що остан­ня має всі необхідні інформаційні можливості і порівняно з Верхов­ною Радою має незрівнянно більші людські та інші ресурси. Вер­ховна Рада може на рівних співробітничати з виконавчою владою тільки завдяки високій кваліфікації депутатів і працівників свого апарату і апарату комітетів.

Реально Верховна Рада може відіграти значну роль у форму­ванні внутрішньої і зовнішньої політики держави через постійні ко­мітети, які є її основними робочими органами. Отже важливо, щоб саме комітети були організовані на безконфліктній основі і мали в своєму складі фахівців високої кваліфікації у сфері своєї юрисдикції.

Комітети виконують наступні основні функції:

Проведення законопроектної роботи. Відповідно до Кон­
ституції України комітети не мають права законодавчої
ініціативи. Тому вони не розробляють законопроекти, а
тільки розглядають законопроекти, подані президентом, на­
родними депутатами, Кабінетом міністрів, Національним
банком України і подають їх на розгляд Верховної Ради.
Проте представляючи законопроект у першому читанні і

211

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

формулюючи статті для розгляду у другому і наступних читаннях, комітет має можливість пропонувати Верховній Раді такі формулювання, які потрібні більшості у комітеті. Тому комітет є важливою ланкою законотворення і тво­рення державної політики:
  • Здійснення контролю за дотриманням Конституції та законів
    України, за ефективністю дій уряду та інших органів вико­
    навчої влади і підготовка відповідних висновків для розгля­
    ду Верховною Радою. Ефективно здійснювати контрольні
    функції комітети можуть у зв'язку з тим, що їм надана мож­
    ливість проводити слухання для розгляду галузевих проблем
    з залученням посадових осіб виконавчої влади включно до
    першого віце-прем'єра, а також проводити слухання посадо­
    вих осіб виконавчої влади з наступною оцінкою їх діяльності.
    Дієвість контролю комітетами забезпечується тим, що всі
    державні органи, установи, організації і підприємства зобов­
    'язані надати на вимогу комітетів необхідні матеріали і доку­
    менти. Тому комітети мають можливість знайомитися з пер­
    шоджерелами і зробити незалежні висновки. Контрольні по­
    вноваження комітетів дають гарантію того, що виконавча
    влада діє відповідно до законів і намірів Верховної Ради. Слу­
    хання і розслідування - це найважливіші можливості конт­
    ролю і повинні бути найважливішими публічними подіями у
    Верховній Раді.
    Крім слухань комітети повинні регулярно над­
    силати запити до установ і відомств з вимогою надати необ­
    хідну інформацію.
  • Проведення попереднього обговорення кандидатур поса­
    дових осіб
    , що обираються або затверджуються Верхов­
    ною Радою.

Потрібно відзначити ще дві важливі функції, які повинні вико­нувати комітети. По-перше, комітети повинні проводити аналіз та давати оцінку виконання урядових програм. По-друге, вони повинні контролювати діяльність позабюджетних фондів.

Як же повинні бути організовані комітети, щоб ефективно ви­конувати покладені на них обов'язки? Короткий перелік обов'язків

212

III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ

комітетів показує, що вони мають значні можливості здійснювати державну політику і впливати на дії виконавчої влади у сфері своєї компетенції, але тільки при відповідній організації і врахуванні пол­ітичних реалій.

Структурування парламенту за партійним принципом має на меті надання суспільству чіткої відповіді на питання: хто відповідає за стан справ в Україні. Існуючий порядок розподілу комітетів за фракціями, який діяв до 2000 року, не давав такої відповіді і був ре­зультатом простої домовленості фракцій про розподіл портфелів і офісів відповідно до квоти, а також надавав переважні можливості комітету лобіювати інтереси певних кіл у будь-якій сфері діяльності виконавчої влади.

До цього у сферах економічної політики, управління народ­ним господарством, власності, інвестицій, аграрної політики і зе­мельних відносин Верховна Рада впроваджувала політику, вигідну лівим фракціям, тому що відповідними комітетами керували "ліві". У сферах промислової політики, будівництва, транспорту, зв'язку і енергетики вона впроваджувала політику, вигідну правим фракціям, бо відповідними комітетами керували "праві".

Логічним завершенням структуризації Верховної Ради стало утворенюГ"парламентської більшості" з фракцій, близьких за своєю ідеологією. Ці фракції отримали право розподілити між собою кері­вництво всіма комітетами і мати в кожному з них більшість із своїх членів. Решта фракцій об'єдналися в опозицію, яка отримала мож­ливість виступати з критикою і оприлюднювати свою точку зору з усіх питань. В цьому випадку реальна політика Верховної Ради ста­ла прозорою і зрозумілою для всіх громадян держави.

Велике значення для ефективної діяльності комітетів має дос­відченість працівників апарату комітетів. Звичайно керівництво ко­мітетів тяжіє до того, щоб працівники апарату відповідали партійній належності керівництва. Проте вирішальним у цьому питанні має бути не партійна належність, а професіональна здатність. Обізнані кадри є необхідною умовою ефективної організації слухань у комі­теті, слухань у регіонах, що забезпечує певний рівень участі грома­дян у процесі законотворення і його прозорості.

213

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

3.10. ФРАКЦІЇ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ