На тлі світового досвіду
| Вид материала | Книга |
- О. В. Ковальчук, студ., Т. П. Мірзак,, 167.02kb.
- Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна, 1727.27kb.
- Тема досвіду: Використання проектної технології на сучасному уроці англійської мови, 183.96kb.
- Ресурси Світового океану І рекреаційні ресурси Ресурси Світового океану, 49.75kb.
- Олександр Михайлович Павленко, 176.73kb.
- Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності». Вихід у світ цього роману у 1967 році, 644.2kb.
- Назва реферату: Суть світового ринку І його структура Розділ, 134.31kb.
- Програма обласного науково-методичного дослідження "Запровадження інноваційних педагогічних, 441.44kb.
- Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 33.11kb.
- Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 29.8kb.
| Дуальні системи | |||
| Центральний | | | Відомства |
| уряд | | | |
| Вищий рівень | | | |
| місцевого | | | |
| самоврядування | (Рада) | Виконавчий | |
| | | комітет | |
| Нижчі рівні | (Рада) | | |
| місцевого | Виконавчий | | |
| самоврядування | комітет | | Оперативні |
| | Місцеві | | служби |
| | служби | | |
155
СТАНОВЛЕННІ! ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ| Системи з розділеною ієрархією | |||
| Центральний уряд | | Міністерство внутрішніх справ | Відомства |
| Вищий рівень місцевого самоврядування | (Рада) | Губернатор провінції | |
| Нижчі рівні місцевого самоврядування | (Рада) | Виконавчий комітет Місцеві служби | Оперативні служби |
2.6.2. Додаток 2.2.
МІСЦЕВІ, ПРОВІНЦІЙНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ЗАКОНОДАВЧІ ОРГАНИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (запозичено у Даунза, 1998 р.)
| Країна | Місцеві ради | Провінційні законодавчі збори | Регіональні законодавчі збори |
| Австрія | Муніципалітет, міська рада -2475 | Представництво округів - 23 | Ландтаг земель -9 |
| Бельгія | Муніципальна рада-589 | Провінційна рада- 10 | Регіональна Рада - 3 |
| Данія | Міська рада -275 | Окружне самоуправління -14 | |
| Фінляндія | Муніципалітет -461 | Ландстінг - 1 | - |
| Франція | Муніципальна рада-36551 | Генеральна Рада-100 | Регіональна Рада - 22 |
| Німеччина | Муніципалітет, міська рада-16160 | Крайстаг - 426 | Ландтаг- 16 |
| Греція | Демотіко | - | - |
156
II. ПАРЛАМЕНТИ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ| | |||
| | симвуліо -6036 | | |
| Ісландія | Муніципалітет, громада- 196 | - | - |
| Ірландія | Міська, містечкова муніципальна рада - 75 | Рада графств-34 | |
| Італія | Комунальна Рада-8085 | Провінційна Рада 94 | Регіональна Рада-20 |
| Люксембург | Комунальна Рада-126 | - | - |
| Нідерланди | Муніципальна рада - 636 | Провінційні штати- 12 | - |
| Норвегія | Міське муніципальне управління -435 | Рада керівників громад- 19 | |
| Португалія | Муніципальна рада - 305 | | Регіональні законодавчі збори - 2 |
| Іспанія | Муніципальна рада - 8077 | - | Регіональні законодавчі збори- 17 |
| Швеція | Уповноважені громад - 288 | Ландстінг - 23 | - |
| Швейцарія | Муніципалітет 3000 | | Парламенти кантонів-21 |
| Велика Британія | Місцеві ради -8500 | Ради графств -76 | - |
| Україна | Місцеві ради — 12099 | Обласні ради -24 | Верховна Рада Автономної республіки Крим |
157
СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
2.6.3. Додаток 2.3.
ДОТАЦІЇ ОБЛАСТЯМ УКРАЇНИ (1998 рік)
| Області | Тис. гривень | Області | Тис. гривень |
| Вінницька | 67.835 | Рівненська | 44.490 |
| Волинська | 89.912 | Сумська | 26.924 |
| Житомирська | 144.602 | Тернопільська | 76.619 |
| Закарпатська | 166.897 | Херсонська | 34.858 |
| Івано-Франківськ | 64.959 | Хмельницька | 77.631 |
| Кіровоградська | 33.329 | Чернівецька | 82.993 |
| Львівська | 115.718 | Чернігівська | 49.384 |
2.6.4 Додаток 2.4.
ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК У РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ
| Шкала прибутків (рос. руб. на рік) | Федеральний податок, % | Місцевий податок |
| До 30 000 | 3 | 9% |
| 30 001 - 60 000 | 3 | 2700 + 12% від суми, що перевищує 30 000 |
| 60 001 - 90 000 | 3 | 6300 + 17% від суми, що перевищує 60 000 |
| 90 001 - 150 000 | 3 | 11400+ 22% від суми, що перевищує 90 000 |
| 150 001-300 000 | 3 | 24600 + 32% від суми, що перевищує 150 000 |
| Понад 300 000 | 3 | 72000 + 42% від суми, що перевищує 300 000 |
158
III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
Р
ОЗДІЛ III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ 3.1. СТРУКТУРА І ПОРЯДОК РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ СВІТУ 3.1.1. Однопалатні і двопалатні парламентиПарламент є представницьким органом держави. У різних країнах він має різні назви: Національна Асамблея (Франція), Всеки-тайські Збори народних представників (Китай), Верховна Рада (Україна), Бундестаг (Німеччина), Ріксдаг (Швеція), Стортінг (Норвегія), Едускунта (Фінляндія), Фолькетінг (Данія), Альтінг (Ісландія), Сейм (Польща), Скупщина (Югославія), Меджліс (Туреччина), Кнес-сет (Ізраїль).
За кількістю членів парламент Китаю є найбільшим (3000 осіб), а парламент Ліхтенштейну (Законодавча асамблея) - найменшим (15 осіб).
Парламенти відіграють важливу роль в управлінні країною, у формуванні її державної політики. Щоб виконувати такі важливі функції, сам парламент повинен бути дієздатним і раціонально організованим, а саме:
- Бути налаштованим до ефективного функціонування, уник
нення внутрішніх конфліктів і чіткого дотримання власно
го регламенту;
- Володіти всебічною інформацією про стан справ у державі
на тому ж рівні, що й виконавча влада, яка має у своєму
розпорядженні величезну інфраструктуру. Такої інфраст
руктури парламент мати не може, тому, очевидно, він по
винен отримувати інформацію не тільки від своїх служб, а
й безпосередньо від виконавчої влади;
- Мати допоміжні структури, які б забезпечували постійні
комітети та парламентарів аналітичними матеріалами з
різних проблем державного будівництва, політики, еконо
міки, культури, освіти, науки, охорони здоров'я і нових
технологій.
Парламенти країн світу є однопалатними або двопалатними. За конституцією Південно-Африканської Республіки від 1983 року в
159
СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ цій країні діяв трьохпалатний парламент: Палата зборів, Палата представників і Палата делегатів. За Конституцією 1996 року тут встановлено двопалатний парламент, що складається з Національних зборів і Національної ради провінцій. У деяких країнах до парламенту входять глави держав. Так, у Великій Британії до парламенту належить Палата лордів, Палата громад і королева. У Німеччині за Конституцією Бундесрат не входить до парламенту, але без нього законодавча функція парламенту неможлива. У Туркменістані, крім парламенту (Меджліс), діє вищий представницький орган (Халк мас-лахати), до якого входять депутати Меджлісу, президент і члени Кабінету міністрів.
Однопалатний парламент є природнім для унітарних держав, а двопалатний парламент - для федеративних держав. Вважається, що верхня палата (або Сенат) представляє інтереси суб'єктів федерації. Проте є також унітарні держави з двопалатними парламентами. У них верхня палата традиційно є поміркованою і стримує революційні рішення нижньої палати (Палати представників).
Однопалатних систем приблизно у два рази більше ніж двопалатних. У одній із робіт наведено 55 країн з однопалатними парламентами і 28 країн з двопалатними. Вважається, що однопалатна система забезпечує швидке здійснення законодавчого процесу і є більш ефективною.
Однопалатний парламент зберігає принцип неподільності верховної влади народу, тому що при всіх застереженнях верхня палата створює ситуацію контролю народних представників нижньої палати. До явних переваг однопалатної системи можна віднести наступні риси:
тільки в однопалатних парламентах реалізується основний демократичний принцип представництва, в основі якого лежить загальне виборче право;
механізм призначення замість обрання законодавців до верхньої палати підриває принцип демократичного представництва, перешкоджає можливості встановлення рівноваги у стосунках між законодавчою і виконавчою гілками влади;
160
III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
- однопалатна система зміцнює ідеологію унітарної держа
ви, не створює умов для штучного поділу держави на те
риторіальні утворення за географічною ознакою;
- однопалатна система є більш доцільною також і з фінансо
вої точки зору.
Двопалатна система федеративної держави вперше постала у 1787 році, коли було досягнуто компромісу між великими та малими штатами США і закріплено його на Конституційному конвенті у Філадельфії. Кожен штат, незалежно від чисельності свого населення отримав рівне представництво у верхній палаті і пропорційне до кількості населення представництво у нижній палаті. З того часу подібна форма двопалатного представництва з'явилась у федеративних системах Австралії, Бразилії та Швейцарії. Інші федеративні держави зокрема Австрія, Німеччина, Індія та Іспанія, змінили цей принцип таким чином, що різні суб'єкти федерації залежно від свого статусу та кількості населення мають певне (але не рівне) представництво у верхній палаті.
Як зазначалося вище, головною перевагою запровадження другої палати є структура подвійного представництва — тобто у законодавчому процесі можуть бути одночасно представлені як держава в цілому, так і окремі її території або регіони. Для федеративних держав це має позитивні наслідки.
Позитивні риси двопалатної системи:
- верхня палата сприяє розширенню представництва;
- двопалатний парламент краще враховує соціальні, куль
турні, економічні інтереси населення різних регіонів;
- професійний досвід верхньої палати є засобом підвищен
ня якості законів, адже термін роботи її членів зазвичай
значно перевищує термін роботи членів нижньої палати;
- запровадження двопалатної системи сприяє прийняттю
більш ефективних рішень державної політики, тому що
розбіжності між палатами згладжуються в процесі перего
ворів;
161
двопалатна система підсилює основний принцип сучасної демократії - принцип розподілу влад - через контроль однієї палати іншою. Це сприяє прийняттю парламентом більш стабільних політичних рішень, зменшенню конфліктів між гілками влади, тому що розбіжності між палатами вирішуються в процесі переговорів.Негативні риси двопалатної системи:
. верхня палата здебільшого зменшує ефективність роботи над законопроектами. Наявність верхньої палати викликає необхідність постійного узгодження рішень між палатами;
• верхня палата не тільки сповільнює законодавчий процес,
а й ускладнює внесення до законопроектів радикальних
змін у майбутньому;
. двопалатна система ускладнює процес прийняття принципових, реформаторських рішень;
. розподіл повноважень між палатами вимагає значних компромісних рішень, які, особливо, на першому етапі здаються непереборними;
• різний статус членів палат і різний термін їх повноважень
є глибоким джерелом недовіри і протиріч, особливо якщо
до верхньої палати входять призначені посадовці;
. двопалатна система створює додаткові труднощі при організації апаратів палат;
• введення двопалатної системи може розглядатися, як при
мусове запровадження федералістської структури в уні
тарній державі.
Часто депутати верхньої і нижньої палат обираються за різними правилами. Однопалатні парламенти, як і нижні палати двопалатних парламентів, а в деяких країнах і верхні палати формуються на основі прямих виборів. Проте у багатьох країнах верхи палати формуються шляхом непрямих виборів. Депутатів до верхньої палати можуть обирати спеціальні колегії з представників органів самоврядування. У Словенії існує навіть своєрідне куріальне представництво
162
III. СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
п
ри виборах до верхньої палати. Там обирають по чотири радники від підприємців, фермерів, представників малого бізнесу, шість - від громадських об'єднань і 22 від територій (всього 40 радників).В Італії, наприклад, вибори в Палату депутатів (630 депутатів) проводяться по багатомандатних округах за партійними списками. Для розподілу неврахованих голосів (залишків) утворюється єдиний загальнонаціональний округ. Вибори в Сенат (315 сенаторів) проводяться по одномандатних виборчих округах в рамках однієї області. Перемогу отримує той кандидат, який набирає 65% голосів. У Сенаті має місце також пожиттєве членство: сенаторами стають колишні президенти, а також видатні громадські діячі, діячі науки і культури, яких призначає президент.
Як правило депутати різних палат обираються на різні терміни. Так у США депутати Палати представників обираються на два роки, а Сенату - на шість, тільки не всі разом. Третина сенаторів обирається через кожні два роки.
На чолі палати стоїть голова, який у англомовних країнах називається спікером. Він проводить засідання і має одного або двох заступників. Голова парламенту або палати обирається депутатами, а в деяких країнах призначається монархом на весь строк або його частину.
У Франції голова Національної Асамблеї обирається на весь термін повноважень законодавчого органу, тобто на 5 років, а голова Сенату - після кожного його оновлення, тобто через кожні три роки. У США, наприклад, головою Сенату є віце-президент, а для ведення засідань Сенат обирає тимчасового голову.
В багатьох країнах голова утримується від голосування, не бере участі у дебатах, призупиняє членство у партії. В інших країнах, наприклад, у Конгресі США, він, навпаки, представляє партійну більшість.
В багатьох країнах парламентом або палатою парламенту керує колегіальний орган (президія, правління, бюро). Це, як правило, малочисельний орган, але є країни, де він дуже громіздкий: в Італії-16 (у кожній з двох палат), у Франції - 38 (22 у Національній Асамблеї (голова, 6 заступників, 3 квестори, 12 секретарів) і 16 у Сенаті (голова, 4 заступники, 3 квестори, 8 секретарів). Колегіальні органи є робочими органами палат і не мають права приймати будь-які рішен-
163
СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІн
я замість палати як під час сесії, так і під час канікул. Вони мають всі повноваження для керівництва обговореннями у палаті, для організації роботи всіх служб.Крім колегіальних органів деякі парламенти формують спеціальні органи для підготовки порядку денного сесії: конференція голів (Бельгія), рада старійшин (ФРН).
Організаційну роботу палат і постійних комітетів забезпечують адміністративні служби. Обслуговуючий персонал комітетів складається з службовців-фахівців та секретарів.