На тлі світового досвіду

Вид материала

Книга

Содержание 6). Якщо чоловік украде майно бога (храму) чи палащ -його слід убити; і того, хто прийме з його рук украдене, слід уби­ти... (об Становлення парламентаризму в україні Пісня друга. 98-100 Та враз Одіссей підійшов богосвітлий Мовлячи так, він берлом по плечах його і по спині Становлення парламентаризму в україні Становлення парламентаризму в україні 1. Витоки парламентаризму Становлення парламентаризму в україні Становлення парламентаризму в україні

Подобный материал:

• О. В. Ковальчук, студ., Т. П. Мірзак,, 167.02kb.
• Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна, 1727.27kb.
• Тема досвіду: Використання проектної технології на сучасному уроці англійської мови, 183.96kb.
• Ресурси Світового океану І рекреаційні ресурси Ресурси Світового океану, 49.75kb.
• Олександр Михайлович Павленко, 176.73kb.
• Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності». Вихід у світ цього роману у 1967 році, 644.2kb.
• Назва реферату: Суть світового ринку І його структура Розділ, 134.31kb.
• Програма обласного науково-методичного дослідження "Запровадження інноваційних педагогічних, 441.44kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 33.11kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 29.8kb.

ііп.цн~

законів були захист особи і майна вищих верств населення та майна храмів, утримання в належному стані зрошувальних систем, одно­часно з регулюванням суспільних взаємовідносин класового держав­ного утворення. Закони були дуже жорстокими і визначали рамки відповідальності особи за дії, спрямовані проти суспільно устале­них майнових відносин:

(§ 6). Якщо чоловік украде майно бога (храму) чи палащ -його слід убити; і того, хто прийме з його рук украдене, слід уби­ти... (обопільна відповідальність).

(§ 23). Якщо грабіжника не буде спіймано, община і старо­ста, на землі чи в общині яких вчинено грабіж, повинні відшкодувати йому, що в нього пропало (общинна відпові­дальність).

(§ 53). Якщо чоловік полінується укріпити греблю свого поля, і, внаслідок того, що гребля не була укріплена ним, в його греблі станеться прорив і вода затопить польову ділянку, — чоловік у греблі якого стався прорив, повинен відшкодувати погублений ним хліб (відповідальність перед особою і перед державою).

Одночасно з визначенням рамок відповідальності, закони визначали також професійні суспільні відносини:

(§ 215). Якщо лікар зробить чоловікові тяжкий надріз брон­зовим ножем і вилікує чоловіка, або зніме більмо у чоловіка бронзовим ножем і вилікує око чоловіка, - він повинен отрима­ти 10 сиклів срібла (платна медицина).

(§ 218). Якщо лікар зробить чоловікові тяжкий надріз бронзо­вим ножем, заподіє смерть чоловікові або зніме більмо у чоло­віка бронзовим ножем і ушкодить око чоловіка, - йому слід відрізати пальці (позбавлення диплому). Що стосується держав Заходу, вони впродовж періоду станов­лення державних утворень базували суспільні відносини на прин-

12

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

ципах народної демократії Елади і республіканського Риму. Вже в середні віки там почали обмежувати владу монархів представниць­кими органами, а після буржуазних революцій XIX століття позбу­лися й самих монархів, або ж значно обмежили їх владу.

Становлення правового поля державних формацій диктувалось необхідністю закріплення стабільних міжмайнових та міжособисті-сних стосунків між різними верствами населення, і досить часто слу­гувало інструментом в руках правлячих категорій суспільства для закріплення своєї влади, майнових прав, суспільного становища тощо.

Вже у стародавній Греції часів Гомера з'являється чітке соц­іальне структурування суспільства. Згідно цьому, геноси (роди) вхо­дили до фратрій (братств), а останні об'єднувалися у філи (племе­на). Кожне плем'я мало народні збори і філобасилея (царя). При цьому варто зазначити, що в роботі народних зборів могло брати участь тільки вільне населення, тобто чоловіки, що носили зброю. Пись­мові відомості про народні збори надійшли до нас з творів Гомера, "Одіссеї"" та "Іліади".

В "Іліаді" автор описує народні збори ахейців, які зібрав Ага-мемнон для вирішення питання про припинення чи продовження Троянської війни (цитується за перекладом "Іліади" Бориса Тена).

Отже, звелів Агамемнон окличникам дзвінкоголосим Всіх на збори народні скликать пишнокосих ахеїв. З кличем пішли вони, й от незабаром усі позбирались. Під кораблем державця пілоського Нестора спершу Раду старійшин, душею могутніх, у ряд посадив він. Скликавши їх, він мудру почав з ними радити раду. Пісня друга, 49 - 55

Як бачимо, Агамемнон зібрав спочатку Раду старійшин, вождів племен. На Раді вожді домовилися про пропозиції, які вони вине­суть на обговорення, і про свою поведінку на зборах, щоб пропо­зиції були прийняті. Після закінчення Ради Агамемнон відкрив на­родні збори.

13

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Порозсідався насилу народ, всі місця позаймали, Й гамір затих. Підвівся володар тоді Агамемнон З берлом в руках...

Пісня друга. 98-100

Як видно з епосу на народні збори приходили з клейнодами -ознаками свого стану (берло), зі зброєю і часом билися як і тепер трапляється у парламентах.

От розмістились нарешті усі й по місцях посідали. Тільки Терсіт горлав ще один, язикатий без міри... Тяжко Ахілла ненавидів він і ще більш Одіссея Йлаяв їх завжди. Тепер ще нещадно ганьбить на весь голос Став Агамемнона він богосвітлого...

Та враз Одіссей підійшов богосвітлий,

Гнівно глянув спідлоба і мовив до нього суворо:

"Мелеш, Терсіте, пусте, хоч ти й балакун голосистий!

Замовкни й один мені тут не смій нападать на державців...

Мовлячи так, він берлом по плечах його і по спині

Бив, аж той ізігнувсь і рясними умився сльозами,

Зразу ж рубцями кривавими спина взялась від ударів

Берла того золотого. Увесь він аж сів з переляку,

Скорчивсь од болю і, дивлячись тупо, втирав собі сльози.

Хоч і обурені ним, всі щиро сміялися з нього.

Пісня друга. 210 - 215. 220 - 225. 240 - 250. 265 - 270

Постійна конкуренція влад привела з часом до становлення в державах Стародавньої Греції самодержавного правління (Спарта), або народної демократії з виборними органами управління (Афіни).

Проте, відомості про суспільний устрій і його становлення у державах Стародавньої Греції ми почерпуємо не лише з творів Гоме-ра. Плутарх у "Порівняльному життєописі" говорить про утворення держави з центром у новозбудованих Афінах приблизно в 1300 році до н.е. До цього призвело об'єднання царем Тезеем 12 племен (об­щин) в єдине суспільство. Для досягнення своєї мети Тезей ліквіду­вав у всіх містах Аттіки прітаніони (місце суду і управління) і цент­ралізував владу в єдиному прітаніоні Афін.

14

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Реформа Тезея не зачепила соціального поділу на роди, фратрії і філи. Населення складалося з чотирьох філ, кожна з яких поділяла­ся на три фратрії, а останні на ЗО родів. Схематично, кожну з чотирь­ох філ можна зобразити наступним чином:



У 1045 році до н.е. вожді пришлих еолян, іонян і місцевої ари­стократії об'єдналися в політичну аристократію, яка отримала назву евпатриди. Це призвело до усунення в Афінах царя і зміни системи правління державою. Афіняни спочатку обирали архонта на 10 років, а пізніше щорічно 9 архонтів, які відали всіма державними справа­ми і мали право видавати закони.

Аналогічну соціальну структуру мало також дореспублікансь-ке суспільство Стародавнього Риму. Найнижчою ланкою структури були фамілії (роди), що входили до куріатної коміції (племені). На­родні збори куріатної коміції вибирали рекса (царя), який фактично був тільки військовим вождем, тому що громадськими справами ке­рував сенат, членами якого ставали старійшини родів. Членів сенату називали батьками (раїгез), а їх дітей - патриціями. Всіх безрідних називали плебеями; вони не мали права зватися народом римської держави і, відповідно, були позбавлені будь-яких громадянських прав. Тільки на початку V століття до н.е. в результаті боротьби за власні права плебеї отримали право на утворення магістратури плебейсь­ких трибунів.

На північ від римлян, в німецьких племенах була інша сусп­ільна організація. Там справами племені фактично одноосібно керу­вали вожді. Щоправда, німці також мали й представницькі органи -

15

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

народні збори представників племен, проте, як пише Таціт у праці "Про походження німців", вони збиралися тільки для вирішення особ­ливо важливих питань: ухвалення рішень про військові походи і ком­плектування військ, суд над зрадниками і призначення для них пока­рання, укладення торгових договорів з іншими народами, та визна­чення меж родових володінь.

На збори німці приходили озброєні, проте кожен учасник по­винен був дотримуватись встановленого порядку. Збори вели жерці, що суворо стежили за порядком і мали право карати порушників. Зазвичай, порядок проведення був таким: спочатку виступав вождь племені, потім слово надавалося старійшинам за віком, знатністю та бойовою славою. Рішення на зборах приймалося підняттям пік, а незгода висловлювалася криками обурення.

У саксів (сучасна Саксонія), згідно з "Анналами" Ейнгарда (777 рік), народні збори мали назву "Сенат усього племені". Традиція скли­кання таких зборів у цього племені була надзвичайно сталою, про що свідчить те, що вони діяли протягом багатьох віків і завжди відбува­лися в одному місці, населеному пункті Маркло на Везері. Суспіль­ний поділ племені саксів складався з округів, і від кожного округу на Сенат усього племені посилалося по 12 представників від представ­ників знаті, вільних громадян, а також тих, хто сплачував податки.

Як бачимо, більшість народів і племен, що сягнули високих щаблів соціального розвитку, мали представницькі органи у різноман­ітних формах. В цьому розрізі не варто говорити про суцільне запози­чення, оскільки такі форми були традиційними для найрізноманітні­ших культур. Так, в племенах ірокезів існувала Рада всіх сахемів, яку з повним правом можна вважати органом народного представництва. Кожне плем'я цієї народності обирало кілька старшин племені - са­хемів, що автоматично входили до Ради всіх сахемів. Будь-яке з пле­мен мало право вимагати скликання Ради і призначати час і місце її проведення. Рішення на цій Раді могли прийматися лише одноголосно. Якщо одностайність не досягалась, рішення відкладалось до наступ­ного скликання Ради всіх сахемів. Під час проведення Ради плем'я, де засідала Рада, влаштовувало щоденні розваги, танці, атлетичні змаган­ня. Жінки цього племені готували для всіх учасників Ради їжу.

16

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Класичною родовою демократією в пізніші віки була Ісландія (приблизно у IX столітті). Племінними общинами ісландського сусп­ільства обиралися народні збори, що носили назву весняних і літніх тингів. Питання, що стосувалися всієї нації вирішувалися альтингом - народними зборами всіх ісландців. До альтингу входили громадянсь­кий вождь (лагман), рада старійшин (лагретта) і члени всіх тингів. Кожний учасник альтинга мав право говорити із Скелі Законів, вима­гати змін у законі, а також брати участь у судових процесах.

Що стосується державних об'єднань на території сучасної Ук­раїни, Геродот згадує про суспільства кімерійців (X - VII ст. до н.е.) та скіфів (VII ст. до н.е. - III н.е.). Скіфія була великим державним утворенням, що базувалося на принципах федеративного управлін­ня і об'єднувало землі від чорноморського узбережжя до річки При­п'яті і Карпатських гір, тобто охоплювало всю сучасну територію України. Ця держава управлялася царями, на чолі яких стояв цар племені царських скіфів. В історичних документах про Скіфію нема згадок про форми правління, що містили б елементи демократії.

Перші згадки про форми стародавньої демократії на території України відносяться до періоду від V століття до н.е. до II століття н.е. Вони існували в давньогрецьких полісах Північного Причорно­мор'я (Ольвія, Пантікапей, Херсонес), де практично повністю відтво­рювалася державна система Афін. Проте скіфський вплив на грецькі поліси був настільки сильним, що з часом первинні форми демокра­тичного правління були скасовані; низка грецьких міст-держав (Фа-нагорія, Феодосія та інші) об'єдналися в Боспорське царство, в яко­му Народні збори перестали бути чинними.

Згадки про становлення і зміцнення слов'янських народів на території України відносяться до II - VI століть. За свідченням готсь­кого історика Іордана, слов'янські племена управлялися народними зборами. На той час це була найпоширеніша форма демократичного правління, суть якого становило пряме народовладдя. У книзі "Ге-тика" Іордан пише, що "вони [слов'яни] не мають одного вождя, а управляються спільно ".

Однак за скупими даними Іордана неможливо більш детально визначити, як формувалися ці народні збори, коли вони скликалися

юстиції У країни |

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

та які питання вирішували. Лиш одне можна твердити з певністю: федеративний устрій попередників-скіфів не було перейнято слов'­янами. Слов'янські племена не обирали верховного вождя і не скли­кали спільних народних зборів, кожне плем'я мало власні народні збори і свого вождя.

Таке ревне ставлення до збереження територіальної незалеж­ності стало однією з причин того, що в IV столітті слов'янські пле­мена антів, що населяли тоді сучасну територію України, не змогли об'єднатися і виступити спільно проти готів, з якими вони вели без­перервні війни. Розуміючи переваги одноосібного керівництва військовими діями, але не в стані обрати єдиного вождя з своїх рядів, анти запросили для боротьби з готами сусідське плем'я гунів. Це сталося після того, як король готів Вінітарій після вдалого військо­вого наступу розіп'яв вождя одного з антських племен князя Божа і 70 його старійшин. У 395 році вождь гунів Даламбер, що виступив зі своїм військом на боці антів, особисто убив Вінітарія, метнувши стрілу з великої відстані.

Про те, що народні зібрання в соціальному устрої слов'ян відігравали значну роль свідчить також той факт, що в історичних літописах про цей період (приблизно чотири століття) ми знаходимо тільки окремі згадки про деяких слов'янських вождів: Кия, Мезами-ра та Бравліна. Прокопій Кесарійський, літописець другої половини VI століття, так описував звичаї антів і словен:

"Словенами й антами не володіє один муж, але споконвіку жи­вуть вони народоправством й тому спільно цікавляться тим, що для них приємне і прикре. Вірять, що є один Бог, володар грому й найви­щий пан і йому жертвують воли та всяку жертвенну тварину ".

А імператор Маврикій (582 - 601рр.) згадував про словен і антів таким чином:

"Словени й анти мають однаковий спосіб життя й однакові нахили. Вони вільні і ніколи не даються під ярмо чужої влади, а вже ніколи на власній землі. їх багато і вони витривалі, легко зносять і спеку і холод, негоду і наготу тіла і голод.... Коли посваряться між собою, ніколи вже не погодяться, ніколи не тримаються спільного

18

1. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

рішення. Кожен із них має свою думку і ніхто не хоче уступити дру­гому. Тому, що в них багато князів, що живутьу незгоді, не важко їх направити один проти одних чи намовами, чи подарунками, головне тих, що живуть поблизу кордонів".

Ці свідчення - доказ того, що управління суспільством в ста­родавніх слов'янських племенах базувалося на трьох основних прин­ципах, два з яких були демократичними за своєю суттю:

1. Одноосібне правління - керівництво справами племені
   вождем (князем), що визначався за родовим принципом;
   
2. Пряма демократія - народовладдя, влада народних зборів;
   
3. Представницька демократія - збори представників племені
   чи кількох племен.
   

1.1.2. Народовладдя і представницька влада у Стародавній Греції

Стародавня Греція є яскравим прикладом системи народовлад­дя у давнину, особливо з огляду на те, що демократичні інститути там формувалися і вдосконалювалися на протязі кількох століть. З практичної точки зору надзвичайно цікавим є те, що в період розкв­іту Афінської демократії основні елементи цих інститутів цілеспря­мовано реформувалися і вдосконалювалися видатними державними діячами того часу.

Демократична організація суспільства в Аттіці почалася рефор­мами Солона. У 595 році до н.е після повстання громадян Солон отримав необмежені повноваження в питанні формування держав­них інститутів. Він видав низку законів про боргові відносини, що зокрема стосувалися погашення боргів, повернення волі боржникам, котрі через невиконання боргових зобов'язань стали рабами, і ска­сував владу кредиторів над особою боржників. Крім цього Солон оголосив загальну амністію і ліквідував закони царя Драконта, згідно з якими смертна кара була найпоширенішим покаранням за злочин незалежно від ступеня його обтяжливості. Переказують, що коли Драконта якось запитали, чому він за більшість злочинів призначив

19

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

смертну кару, він відповів, що дрібні злочини заслуговують смерт­ної кари, а для більших він просто не знайшов більшого покарання.

За конституцією Солона все населення Афін складалося з 10 філ і було поділено на 4 класи згідно з майновим станом. Четвертий клас не мав податкових зобов'язань, як і права обиратися на керівні державні посади. Перші три класи сплачували податки відповідно до майнового стану за прогресивною системою (більша вартість майна- вищий пода­ток) і обирали представників від свого класу до Ради п'ятисот (Буле).

Громадянські права в Афінах передавалися спадково: їх могли отримати тільки ті жителі, чиї батьки були громадянами. Для визна­чення цього існував список громадян, куди могли вносилися особи після досягнення ними вісімнадцятирічного віку. До процедури на­буття громадянства входило прийняття присяги громадянина.

Верховна законодавча влада в Афінах належала Народним збо­рам. В перерві засідань Народних зборів афінським суспільством керувала Буле (Рада п'ятисот). Буле поділялася на 12 комісій (при-таній), кожна з яких щорічно на протязі одного місяця (30 - 35 днів) була головною і утримувалася за рахунок держави. До Буле могли обиратися ті громадянини, котрі досягай віку 30 років. Спочатку бу-левти (представники) від кожного класу обиралися простою більшістю голосів, проте згодом процедура голосування була замі­нена жеребкуванням. Таким чином сліпий жереб став обирати членів Ради п'ятисот з громадян віком старших 30 років.

Як вже було сказано, окрім представників Буле, афіняни також обирали архонтів (спочатку одного на 10 років, а потім щорічно 9 архонтів), котрі відали всіма державними справами і мали право ви­давати закони. Архонти обиралися також за допомогою жеребкуван­ня з громадян, що належали до перших трьох майнових класів. Вони звітували про свою діяльність перед Народними зборами і їх особа вважалася священною, поки вони залишалися при владі.

Булевти ретельно перевірялися на благонадійність. Вони були зобов'язані звітувати про свою діяльність і за порушення законів підлягали суду. Кожен громадянин міг стати булевтом, але з часом така можливість для бідніших верств населення ставала все більш проблематичною, бо їх все частіше почали усувати від жеребкуван-

20

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

ня, мотивуючи це тим, що їм важко одночасно виконувати обов'язки і керувати своїм господарством.

Організаційні питання Буле вирішувалися п'ятдесятьма булев-тами-пританами з чергової на той час філи. Щоденно, за винятком неслужбових днів (свята, "нещасливі дні"), притани обирали голову Буле (епістата) і скликали засідання Буле. Відповідно, до їх функцій належала підготовка засідань Буле.

Буле обговорювала законопроекти, які надсилалися Народним зборам, напрацьовувала проекти рішень Народних зборів, займала­ся фінансовими справами, розподіляла матеріальну допомогу, здійснювала нагляд за святилищами, накладала штрафи і розглядала адміністративні справи, а також вирішувала питання, що стосували­ся суднобудування та мореходства: побудова трієрів' і тетрерів², спорудження доків та спорядження оснащення кораблів.

Буле вислуховувала звіт про діяльність та в разі потреби про­водила суд над посадовими службовцями, в тому числі розпорядни­ками фінансів. Вирок Буле міг бути оскаржений у Народному суді (гілеї). До функцій Буле також входило визначення кандидатур бу-левтів та архонтів на наступний рік.

Вище законодавче зібрання, Народні збори, скликалися рішен­ням Буле. На них були зобов'язані бути присутніми всі громадяни, що досягни 20-літнього віку. Загальна кількість таких громадян ся­гала близько 20 тисяч осіб. На збори не допускалися жінки та іно­земці, останні під загрозою смертної кари.

Конституція Солона надавала Народним зборам досить широкий обсяг повноважень: прийняття законів і декретів, підтримання диплома­тичних відносин з іноземними державами (зокрема зустрічі з іноземни­ми послами), призначення послів до інших країн, оголошення війн і ук­ладення мирних договорів, затвердження деяких посадових осіб (наприк­лад, стратегів), виконання бюджету, ведення митних справ, затверджен­ня витрат на будівництво та контроль за діяльністю виконавчої влади.

Народні збори скликалися чотири рази на місяць. Про прове­дення зборів та їх порядок денний (скільки справ заплановано розг-

¹ Трієр - корабель з трьома рядами весел

² Тетрер - корабель з чотирма рядами весел

21

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

лянути та які рішення обговорюватимуться) прітани повідомляли населення за чотири дні наперед. До кола питань для розгляду могли входити:

• перевірка діяльності властей - чи вважає народ їхні розпо­
  рядження вірними або справедливими;
  
• забезпечення постачання продовольства та води;
  
• захист держави;
  
• розгляд заяв про зраду, змову проти демократії, підкуп та
  спадкоємців.
  

Засідання Народних зборів відбувалися на горі Пнікс, навпроти Акрополя, де було влаштоване місце з трибунами для ораторів, стра­тегів, пританів, архонтів і писарів (почесна президія). Ця історична пам'ятка, місце найдавнішого в світі парламенту, збереглося до на­ших днів і його можна побачити, відвідавши столицю Греції, Афіни.

Участь у Народних зборах була обов'язковою, але громадяни Афін інколи нехтували цим обов'язком і тоді на зборах не було кво­руму, який було встановлено на межі 6000 учасників. В цьому ви­падку на вулиці міста пританами посилалися вартові, котрі відсліджу-вали прогульників і мітили їх кіноваром. Існувала також і фінансова мотивація участі в Народних зборах: громадяни, що приходили на збори вчасно, отримували платню, яка не сплачувалась тим, хто зап­ізнився або не з'явився зовсім. Крім того, громадяни, що запізнюва­лися, ставали окремо і відгороджувалися канатом, а мічені прогуль­ники повинні були виплатити штраф.

Історія впровадження цих мотиваційних заходів описана Арі-стотелем і висміяна в комедіях Арістофана. Арістотель писав, що коли громадяни перестали ходити на Народні збори, Агірій для зао­хочення відвідування почав сплачувати учасникам по одному оболу. Ця традиція була продовжена Гераклітом Клазоменським, який збільшив оплату до двох оболів, а потім знову Агірієм - до трьох оболів.

Кворум з 6000 громадян потрібен був для вирішення справ високої ваги. Цифра "6000" залишалася з давніх-давен; з античних