Внутрішні війська мвс україни

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА МВС УКРАЇНИ

Щоквартальний

науково-практичний

журнал

Видання засновано у 2001 р.

Журнал зареєстровано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України

(Свідоцтво КВ № 5164 від 29.05.2001 р.)

Засновник – Головне управління внутрішніх військ МВС України

м. Київ, вул. Народного ополчення, 9а

Тел.: (044) 271-59-71,

тел./факс: (044) 277-30-21

Журнал “Честь і закон” включено до переліку № 13 наукових фахових видань ВАК України, галузь “Військові науки” (постанова президії ВАК України від 10 грудня 2003 р. № 1-05/10, Бюлетень ВАК України, 2004, № 1).

Рекомендовано до друку Вченою радою Військового інституту внутрішніх військ МВС України

(протокол № 17 від 30.06.2005 р.)

Редколегія не завжди поділяє думки і позиції авторів публікацій.

За достовірність викладених фактів, цитат та інших відомостей відповідає автор.

Редколегія залишає за собою право на власне рецензування поданих статей.

Листування з читачами – тільки на сторінках журналу.

Голова координаційної ради

Левченко Станіслав Олександрович

Члени координаційної ради:

Богдан Іванович Пилипів;

Василь Степанович Молдавчук;

Степан Тимофійович Полторак;

Володимир Вікторович Довбня

Відповідальний редактор

Сергій Анатолійович Бабак, кандидат військових наук

Редакційна колегія:

Василь Максимович Телелим, доктор військових наук, професор;

Володимир Іванович Шарий, доктор військових наук, професор;

Іван Онопрійович Кириченко, доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України;

Олександр Миколайович Шмаков, доктор військових наук, професор;

В’ячеслав Петрович Городнов, доктор військових наук, професор;

Володимир Ігорович Пелепейченко, доктор технічних наук, професор;

Олександр Павлович Кондратенко, доктор технічних наук, професор;

Іван Григорович Радванський, кандидат педагогічних наук, доцент;

Юрій Павлович Бабков, кандидат технічних наук, доцент;

Микола Олексійович Ніколаєв, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник;

Володимир Вікторович Сисоєв, кандидат технічних наук, доцент;

Валерій Павлович Якубчик

Відповідальний секретар

Володимир Мусійович Захаров

ЗМІСТ

Воєнне мистецтво О.М. Шмаков Напрямки подальшого розвитку теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України...... І.О. Кириченко, І.І. Мусієнко, І.А. Пегахін, О.В. Коростиленко Аналіз нормативно-правової бази, що регламентує антитерористичну діяльність правоохоронних органів та військових формувань Воєнної організації України............. Ю.П. Бабков, В.М. Бацамут, О.П. Добраниця, М.М. Медвідь, С.В. Бєлай Методика оцінювання рівня складності оперативної обстановки у зонах відповідальності частин…………………………………………………….. В.І .Писаревський, М.Г. Русанов, А.В. Снігуров, В.М. Захаров, І.С. Добринін, А.Н. Бовкун, В.П. Фінаєв Особливості використання терористичними групами сучасних радіоелектронних засобів при здійсненні ними терористичних актів.......……………… І.Ф. Ролін, С.О. Стародубцев Організація матеріального забезпечення угруповання внутрішніх військ МВС України за надзвичайних обставин....................................................... Озброєння і військова техніка, спеціальні засоби В.П. Пісарєв, В.І. Гошков Проблеми створення і вдосконалення наземної бойової техніки для мобільних формувань внутрішніх військ МВС України...........................................................	3 10 19 24 30 36
Філософсько-правові та морально-психологічні проблеми службово-бойової діяльності внутрішніх військ і правоохоронних органів В.С. Плоскін Славні традиції запорізького козацтва – невичерпне джерело для патріотичного виховання військовослужбовців........................................................... Теорія та методика навчання Н.М. Гупан, В.М. Сотниченко, Г.О. Фрейман Упровадження кредитно-модульної системи організації навчання у вищому військовому навчальному закладі: досвід та результати……………..	40 46
Анотації................................................................................	50
Короткі повідомлення.........................................................	52

CONTENTS

Military Sciences

A.N. Shmakov

Directions of further development of theory служебно-combat activity of internal troopses MIA of Ukraines...................

I.O. Кyrychenko, I.I. Musienko, I.A. Pegakhin, O.V. Korostilenko

The analysis normative-legal base, which specifies антитеррористическую law-enforcement organ activity and soldierly shaping wailled organizations of Ukraine.................

J.P. Babkov, V.N. Batsamut, О.P. Dobraniza, М.М. Medved, S.V. Belay

Strategy of valuing a difficulty level of operative situation in areas to responsiblity the parts……………………………………….......................

V.I. Pisarevskiy, М.G. Rusanov, A.V. Snigurov, V.M. Zakharov, I.S. Dobrinin, A.M. Bovkun, V.P. Finaev

Particularities of using modern радиоэлектронных facilities by terrorist groups at completion of terrorist acts...............................................................................................

I.F. Rolin, S.A. Starodubtsev

Supply support organizing of distribution of the interior forces, Ukraine under conditions of emergency.....................................................................................

Armament defense technology, special assets

V.P. Piwsarev, V.I. Goshkov

Problems of creation and improvements of overland combat technology (technicians) for mobile shaping the internal troopses MIA of Ukraines..............................................

Psychological, Legal and Philosophic Problems in Conducting Service Activities of the Interior Forces and Law Machinery

V.S. Ploskin

Famous traditions of запорожского cossacks - непочатый source for патриотичного education военнослужащих.........................................................................

Theory and Methodology

N.N. Gupan, V.M. Sotnichenko, G.O. Frayman

Introduction credit-module system to organizations an educating in высшем soldierly scholastic заведении: experience and results.................................................................

3

10

19

24

30

36

40

46

Summary.............................................................................

Short Reports.......................................................................

50

52

У
УДК 35.071.1

О.М. Шмаков

напрямки подальшого розвитку теорії службово-

бойової діяльності внутрішніх військ МВС України

Наведено напрямки розвитку теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ – урахування в її положеннях характеру бойових завдань частин внутрішніх військ та правових основ діяльності внутрішніх військ МВС. Запропоновано варіант формулювання бойових завдань частин внутрішніх військ.
внутрішніх військах МВС України закріпилося найменування їх діяльності − службово-бойова.

Загалом службово-бойова діяльність є видом правоохоронної діяльності, яка властива силам (формуванням) внутрішньої безпеки держави і полягає у виконанні правоохоронних завдань переважно через їх службову діяльність (правоохоронними методами), а при загостренні обстановки – і військовими методами.

Службово-бойова діяльність – це сукупність охоронних, режимних, ізоляційно-обмежувальних, захисних заходів (дій), які проводяться у мирний час, за надзвичайних обставин та у воєнний час з метою охорони об’єктів, громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, законності та правопорядку, суверенітету і територіальної цілісності держави, її конституційного ладу. До службово-бойової діяльності можуть залучатися сили безпеки держави (сили правоохоронних органів та формувань держави): підрозділи (частини, з’єднання) з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, державних (військових) об’єктів, конвойної служби, а також оперативного та спеціального призначення.

Видами службово-бойової діяльності є служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів, режимно-карантинна служба, режимно-комендантська служба, вартова служба, конвойна служба, бойові дії.

Охорона громадського порядку здійснюється через службову діяльність шляхом несення патрульно-постової служби у звичайних умовах, режимно-карантинної служби у надзвичайних ситуаціях техногенного або природного характеру, режимно-комендантської служби в умовах надзвичайного (воєнного) стану.

О
© О.М. Шмаков

хорона державних і військових об’єктів, спеціальних і військових вантажів, підсудних і засуджених під час судового процесу та осіб з метою екстрадиції здійснюється шляхом несення вартової і конвойної служби.

Забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави, її конституційного ладу, громадської безпеки, законності та правопорядку, захисту населення у надзвичайних ситуаціях у мирний час та в умовах воєнного часу здійснюється шляхом проведення спеціальних заходів (операцій) правоохоронними і військовими методами.

При виконанні завдань службово-бойової діяльності сили безпеки формувань держави можуть застосовувати зброю, спеціальну техніку та засоби відповідно до існуючого законодавства.

Службово-бойова діяльність внутрішніх військ МВС України відбиває і конкретизує зміст наведеного загального поняття службово-бойової діяльності сил безпеки держави, зокрема характер діяльності внутрішніх військ на відміну, наприклад, від бойової діяльності Збройних Сил, які призначені для ведення воєнних дій у воєнний час, а у мирний час вони здійснюють заходи щодо підготовки до воєнних дій. На відміну від Збройних Сил формування внутрішніх військ у мирний час здійснюють службову діяльність у плановому, регулярному порядку.

Службову діяльність внутрішніх військ можна розглядати як аналог виробничої діяльності в економіці країни. “Продуктом” службової діяльності внутрішніх військ є зростання ступеня безпеки людини, суспільства, держави.

Службово-бойова діяльність внутрішніх військ є сукупністю профілактичних, охоронних, захисних, режимних, ізоляційно-обмежувальних заходів (дій), які проводяться підрозділами (частинами, з’єднаннями) внутрішніх військ і спрямовані на охорону важливих державних об’єктів, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави, її конституційного ладу, громадської безпеки, законності та правопорядку, захисту населення у надзвичайних ситуаціях у мирний час та в умовах воєнного часу. При виконанні завдань службово-бойової діяльності внутрішні війська можуть застосовувати зброю, спеціальну техніку та засоби відповідно до існуючого законодавства.

У воєнний час внутрішнім військам властива і бойова діяльність у разі залучення їх до виконання завдань оборони країни. При цьому (за наявності противника) внутрішні війська застосовують зброю без попередження.

Службово-бойова діяльність здійснюється у межах чинного законодавства підрозділами та частинами внутрішніх військ самостійно або у взаємодії з органами внутрішніх справ, іншими державними органами та військовими формуваннями з використанням військової та спеціальної техніки, озброєння, спеціальних засобів та засобів активної оборони.

Залежно від обстановки і поставлених завдань внутрішні війська беруть участь у таких видах службово-бойової діяльності: служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів, вартова служба, конвойна служба, режимно-карантинна служба, режимно-комендантська служба, бойові дії.

Кожен із видів службово-бойової діяльності залежно від масштабу, правового режиму, що введений на території дій (мирний час, правовий режим надзвичайного або воєнного стану), може бути реалізований шляхом застосування сукупності дій у різних формах організації військовослужбовців (військовими нарядами, у складі підрозділів, частин, зведених загонів тощо), із застосуванням різних засобів боротьби (спеціальних засобів, стрілецької зброї, озброєння, військової і спеціальної техніки) та інженерно-технічних засобів (інженерної техніки, засобів охорони).

До видів службово-бойових дій, що застосовуються внутрішніми військами, можна віднести такі: пошук, блокування, переслідування, оточення, розосередження, вилучення, патрулювання, охорона, супроводження, конвоювання, спостерігання, демонстративні дії, прикриття, стримування, деблокування, зачищення, захоплення, затримання, огляд, обшук тощо.

При виконанні певних завдань (залежно від їх масштабу і характеру) перелічені дії можуть розглядатися і як способи дій, а іноді – і як елементи способу дій внутрішніх військ.

Основними видами службово-бойових дій внутрішніх військ можна вважати патрулювання, охорону, пошук, блокування, розосередження, вилучення, конвоювання, а у воєнний час, крім того, й оборону та наступ.

Теорія службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України ще не склалася, щоб можна було керуватися нею у всіх напрямках діяльності військ, бо не розроблена більш загальна теорія − теорія внутрішньої безпеки держави, складовою частиною якої вона має бути. Однак, щоб забезпечити конструктивність теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ з урахуванням такого становища, необхідно виходити з деяких посилань щодо внутрішньої безпеки держави та елементів її теорії, що розроблені на сьогодні. З цією метою будемо користуватися даними щодо змісту теорії внутрішньої безпеки держави, які наведені в [1].

Звернемо увагу на те, що внутрішні війська керуються принципами правоохоронної діяльності, але їм властиві також і принципи воєнного мистецтва. А це змушує привести у відповідність до положень воєнної науки зміст теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ.

Воєнну науку у сукупності із суміжними з нею воєнними галузями суспільних, природничих і технічних наук у загальному розумінні можна розглядати як систему воєнних наук, що наведена у [2]. У цій системі важливим є те, що часткові теорії інших військ Воєнної організації держави (крім Збройних Сил) не залишаються поза увагою, а розглядаються сумісно зі складовими частинами воєнної науки. Можна дійти висновку, що теорії цих інших військових формувань держави слід розглядати в усіх аспектах воєнної науки з урахуванням звичайно особливостей таких формувань.

У зв’язку із зазначеним вище пропонується схема відповідності складників воєнної науки і, зокрема, теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ (табл. 1).

Військовим фахівцям відомий зміст теорій, що наведені у лівій колонці табл. 1, зміст понять правої колонки розкрито у [3].

Актуальними напрямками подальшого розвитку теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ на сьогодні є урахування в її положеннях характеру службово-бойових завдань частин внутрішніх військ та правових основ діяльності внутрішніх військ.

Для розвитку цієї теорії важливо у службово-бойових завданнях, що характеризують переважно службово-бойову діяльність внутрішніх військ, виділити бойові завдання, а саме формулювання бойових завдань, які ставляться частинам і містять світоглядний аспект застосування внутрішніх військ.

З
Т а б л и ц я 1

Структура теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України

у порівнянні із структурою воєнної науки

Військова (бойова) діяльність Збройних Сил	Службово-бойова діяльність внутрішніх військ МВС
Воєнна наука: теорія воєнного мистецтва; теорія будівництва Збройних Сил; теорія військового навчання і виховання; теорія воєнної економіки; теорія управління Збройними Силами; теорія всебічного забезпечення; теорія озброєння; теорія воєнної історії; теорія видів Збройних Сил; часткові теорії інших військових формувань Воєнної організації держави (наприклад, теорія службово-бойової діяльності внутрішніх військ).	Теорія службово-бойової діяльності внутрішніх військ: теорія службово-бойового застосування внутрішніх військ; теорія будівництва внутрішніх військ; теорія правового та військового навчання і виховання у внутрішніх військах; теорія управління внутрішніми військами; теорія всебічного забезпечення внутрішніх військ; теорія технічного оснащення внутрішніх військ; теорія тилового забезпечення внутрішніх військ.
Теорія воєнного мистецтва: теорія стратегії; теорія оперативного мистецтва; теорія тактики.	Теорія службово-бойового застосування внутрішніх військ: теорія оперативного застосування внутрішніх військ; теорія тактики внутрішніх військ; теорія службової діяльності внутрішніх військ.

Т а б л и ц я 2

Співвідношення завдань, видів і форм діяльності (дій)

внутрішніх військ МВС (силової структури в цілому)

Завдання силової структури	Характер діяльності силової структури, що забезпечує виконання завдання	Форма дій силової структури
1. Захист конституційного ладу та територіальної цілісності держави під час збройних інцидентів та акцій.	Служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.	Патрульно-постова служба; спеціальна операція; оперативне застосування.
2. Забезпечення громадської безпеки, захист життя, прав і свобод людини, власності від протиправних та злочинних посягань під час масових заходів.	Служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.	Патрульно-постова служба; службово-бойові дії; спеціальна операція.
3. Припинення масових безладь, збройних інцидентів та акцій.	Служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.	Патрульно-постова служба; службово-бойові дії; спеціальна операція.

4. Боротьба з організованою злочинністю та тероризмом щодо роззброєння і ліквідації незаконних збройних формувань та у випадках загрози життю громадян, захоплення транспорту і об’єктів населених пунктів.	Служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.	Патрульно-постова служба; спеціальна операція.
5. Забезпечення захисту населення на випадок надзвичайних ситуацій.	Служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Вартова служба. Режимно-карантинна служба. Режимно-комендантська служба. Евакуаційні заходи. Рятувальні заходи.	Патрульно-постова служба; службово-бойові дії; спеціальна операція.
6. Охорона й оборона особливо важливих державних об’єктів.	Вартова служба. Бойова діяльність.	Вартова служба; бій.
7. Конвоювання засуджених та підсудних під час судового процесу.	Конвойна служба.	Конвойна служба; спеціальна операція.
8. Боротьба з диверсійно-розвідувальними групами, десантами противника (у воєнний час).	Бойова діяльність.	Спеціальна операція; бій.
9. Забезпечення режиму воєнного часу у тилових районах.	Режимно-комендантська служба. Евакуаційні заходи. Рятувальні заходи.	Патрульно-постова служба; службово-бойові дії; спеціальна операція.

цією метою важливо сформувати загальні уявлення про характер бойових завдань частин внутрішніх військ у їх динаміці: в умовах мирного часу; за надзвичайних обставин; в умовах воєнного часу. При цьому необхідно враховувати характер діяльності та форми дій внутрішніх військ у цілому (як силової структури), а не тільки форми і способи дій частин внутрішніх військ [3].

Проведені дослідження показують: щоб досягти зазначеної мети, необхідно виходити із зіставлення завдань внутрішніх військ як силової структури, характеру діяльності військ, потрібної для виконання завдання кожного типу, і форм дій внутрішніх військ. Наведемо результати такого зіставлення у формі табл. 2.

П

римітки:

1. Служба з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки є однією з основних серед видів службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС у мирний час.

2. Патрульно-постова служба стосовно до видів діяльності внутрішніх військ є формою дій військ насамперед унаслідок її профілактичного характеру.

3. Необхідність в оперативному застосуванні як форми дій внутрішніх військ оперативного масштабу залежить від масштабу масових безладь, збройних інцидентів, масштабу та характеру загроз в умовах надзвичайного стану.

4. Службово-бойові дії як форма дій внутрішніх військ тактичного масштабу ведуться для виконання різноманітних часткових завдань як регулярного, так і нерегулярного характеру.

З
Т а б л и ц я 3

Характер бойових завдань частин внутрішніх військ МВС України (варіант)

Призначення частини	Бойове завдання частини
Призначення частини	у мирний час у звичайній обстановці	у мирний час за надзвичайних обставин	у воєнний час
Частина з охорони особливо важливих державних об’єктів.	Не допустити проникнення сторонніх осіб на охоронюваний об’єкт, у разі неможливості – знешкодити їх або знищити.	1. Не допустити проникнення сторонніх осіб на охоронюваний об’єкт, у разі неможливості – знешкодити їх або знищити. 2. Надати допомогу керівництву об’єкта у ліквідації надзвичайної ситуації.	1. Не допустити проникнення сторонніх осіб на охоронюваний об’єкт, у разі неможливості – знешкодити їх або знищити. 2. Не допустити удару по об’єкту противником під час проведення ним спеціальних операцій.

			3. Прикрити об’єкт від удару наземними силами противника.
Спеціальна моторизована військова частина міліції.	Забезпечити своєчасне попередження та припинення злочинів і порушень громадського порядку при неухильному додержанні законності.	Забезпечити виконання заходів з охорони громадського порядку, охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян, охорону власності підприємств, організацій, установ.	Надати допомогу органам внутрішніх справ в охороні громадського порядку і громадської безпеки при проведенні евакуації населення з міст, розосередженні працівників і службовців охоронюваних об’єктів.
Військова частина спеціального призначення.	Під час спільного виконання завдань з охорони громадського порядку сумісно з працівниками органів внутрішніх справ забезпечити своєчасне попередження та припинення злочинів і порушень громадського порядку при неухильному додержанні законності.	1. Надати допомогу правоохоронним органам у діях, що спрямовані на відновлення громадського порядку та громадської безпеки. 2. Надати допомогу підрозділам правоохоронних органів у пошуку, роззброєнні, знешкодженні (у разі неможливості − у знищенні) незаконного збройного формування. 3. Надати допомогу підрозділам правоохоронних органів у вивільненні заручників, знешкодженні (у разі неможливості − у знищенні) терористів.	Знешкодити (у разі неможливості − знищити) диверсійно-розвідувальну групу противника (повітряну десантну групу противника , озброєних (небезпечних) злочинців, терористів).
Військова частина оперативного призначення.	Під час спільного виконання завдань з охорони громадського порядку сумісно з працівниками органів внутрішніх справ забезпечити своєчасне попередження та припинення злочинів і порушень громадського порядку при неухильному додержанні законності.	1. Забезпечити дії частин і підрозділів спеціального призначення під час відновлення ними громадського порядку та громадської безпеки, у боротьбі з незаконним збройним формуванням, групами озброєних (небезпечних) злочинців і терористів. 2. Забезпечити охорону громадського порядку у ... районі (у відриві від пункту постійної дислокації). 3. Забезпечити підсилення ... частини з охорони ... об’єкта.. 4. Надати допомогу у ліквідації пожежі (наслідків аварії, стихійного лиха) у … районі. 5. Надати допомогу… у проведенні карантинних заходів у … районі.	1. Забезпечити дії частин і підрозділів спеціального призначення при виконанні ними поставленого бойового завдання. 2. Поступити у розпорядження частини з охорони ... об’єкта і забезпечити її бойові дії. 3. Знешкодити (у разі неможливості − знищити) диверсійно-розвідувальну групу (незаконне збройне формування).
Частина з конвоювання, екстрадицій та охорони підсудних.	Не допустити втечі з-під варти конвойованих (заарештованих, підсудних і засуджених) осіб, а у разі їх втечі − здійснити переслідування і затримання, при неможливості затримання − знешкодити.	1. Не допустити втечі з-під варти конвойованих (заарештованих, підсудних і засуджених) осіб, а у разі їх втечі − здійснити переслідування і затримання, при неможливості затримання − знешкодити. 2. Надати допомогу у ліквідації пожежі (наслідків аварії, стихійного лиха) у … районі. 3. Надати допомогу …у проведенні карантинних заходів у...районі.	Не допустити втечі з-під варти конвойованих (заарештованих, підсудних і засуджених) осіб, а у разі їх втечі − здійснити переслідування і затримання, при неможливості затримання − знешкодити.

Частина з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав.	Забезпечити попередження і недопущення проникнення сторонніх осіб (правопорушників) на територію дипломатичного представництва (консульської установи), а у разі їх проникнення − витіснити (при неможливості − заарештувати).	Забезпечити попередження і недопущення проникнення сторонніх осіб на територію дипломатичного представництва (консульської установи), а у разі неможливості − своєчасно викликати підсилення і витіснити їх.	Не допустити проникнення сторонніх осіб на територію дипломатичного представництва (консульської установи), забезпечити заходи щодо евакуації персоналу представництва (установи).
Авіаційна частина, яка обслуговує діяльність внутрішніх військ.	Забезпечити своєчасне перевезення особового складу та вантажів у райони виконання внутрішніми військами службово-бойових завдань.	Забезпечити своєчасне перевезення особового складу та вантажів у райони виконання внутрішніми військами службово-бойових завдань, проведення розвідувальних і пошукових заходів.	Забезпечити своєчасне перевезення особового складу та вантажів у райони виконання внутрішніми військами службово-бойових завдань, проведення розвідувальних і пошукових заходів та управління військами з повітряного командного пункту старшими посадовими особами МВС та внутрішніх військ.

Закінчення табл. 2
а допомогою наведених даних про характер і форми діяльності внутрішніх військ МВС під час виконання завдань (на рівні силової структури держави) можна скласти уявлення про характер бойових завдань частин внутрішніх військ. Ці уявлення є одним із основних чинників розвитку теорії будівництва і теорії застосування внутрішніх військ.

Однак слід звернути увагу на те, що формулювання бойових завдань частин будь-яких військ (роду військ, спеціальних військ) є складним питанням. Адже їх характер істотно залежить від численних чинників воєнно-стратегічного рівня: складу Воєнної організації і правоохоронних органів держави, завдань її складових частин, рівня їх технічного оснащення, досягнутого рівня їх взаємодії, поглядів на форми і способи їх застосування, способи управління силами та ін.

З урахуванням зазначених чинників відповідно до умов, що склалися в Україні, можна запропонувати формулювання характеру бойових завдань частин внутрішніх військ (табл. 3).

Продовження табл. 3

Н

аведені бойові завдання частин внутрішніх військ можна використовувати для визначення відмінностей частин однакового призначення (якщо виходити з їх назви), що існують у різних силових структурах держави. Ці завдання є основою для оцінки можливостей частин та угруповань внутрішніх військ, а також для уточнення їх форм і способів дій. Дані, що можуть бути одержані внаслідок таких досліджень, сприятимуть подальшому розвитку теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ.

У Законі України “Про внутрішні війська МВС України” назва їх діяльності не зазначена на відміну від законів про інші силові структури, кожній із яких поставлена у відповідність офіційна назва діяльності (для Служби безпеки − оперативно-службова, розвідувальна, контррозвідувальна, оперативно-розшукова; для Державної прикордонної служби − оперативно-службова, оперативно-розшукова, розвідувальна). Скоріш за все це трапилося через поспіх під час розроблення Закону, але внутрішні війська МВС мають потребу у такій назві.

Назва “службово-бойова діяльність” цілком прийнятна для внутрішніх військ. Вона відкриває можливості для вдосконалення нормативно-правової бази існування та розвитку внутрішніх військ МВС, з’ясування ролі і місця внутрішніх військ у системі Воєнної організації та правоохоронних органів держави, уточнення напрямів підготовки фахівців та наукових кадрів для внутрішніх військ тощо.

С
Закінчення табл. 3
ьогодні підготовка фахівців основних спеціальностей для внутрішніх військ здійснюється за напрямом 1401 “Військові науки”. Однак серед учених і тих, хто займається практичною діяльністю у внутрішніх військах, склалася думка, що цей напрям не у повному обсязі відповідає завданням внутрішніх військ. Основний обсяг діяльності внутрішніх військ МВС пов’язаний з правоохоронними завданнями, які виконуються правоохоронними методами, хоч військові методи не виключаються навіть у мирний час, особливо при загостренні оперативної обстановки (виникненні надзвичайних ситуацій), а також при виконанні завдань у воєнний час.

Є труднощі, пов’язані з підготовкою і наукових кадрів вищої кваліфікації для внутрішніх військ. Дійсно, у Переліку спеціальностей ВАК України (далі − Перелік), за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора наук і кандидата наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань [ 4 ], у галузі знань “Національна безпека” наведено кілька спеціальностей: розвідувальна діяльність органів безпеки держави; кадри органів та військ державної безпеки; оперативно-розшукова діяльність; воєнна безпека держави; оборона державного кордону; цивільна оборона. Вони орієнтовані на підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації для відповідних силових структур держави, але досі залишилися поза увагою внутрішні війська МВС, що стримує їх якісний розвиток.

Висновки

1. На службово-бойову діяльність правоохоронних органів і військових формувань, що залучаються для забезпечення внутрішньої безпеки держави, істотно впливає правоохоронний характер завдань, що змушує ставити питання про систематизацію знань у сфері службово-бойової та інших видів правоохоронної діяльності та перетворення їх у відповідну теорію.

2. Класифікація теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ показує, що поки внутрішні війська залишаються основною силою у системі забезпечення внутрішньої безпеки держави (незалежно від того, є вони військовим чи правоохоронним формуванням або органом держави), теорія службово-бойової діяльності внутрішніх військ є і залишатиметься частиною воєнної науки в усіх її аспектах.

3. Основні положення воєнної науки (її окремих теорій – воєнного мистецтва, будівництва Збройних Сил та ін.) залишаються базовими для теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ. З іншого боку, положення теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ сприяють збагаченню воєнної науки щодо способів застосування формувань Збройних Сил в операціях поліцейського характеру, наприклад, у миротворчій діяльності.

4. Визначення характеру бойових завдань частин внутрішніх військ МВС у їх динаміці є одним із важливих засобів уточнення змісту теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ (обґрунтування доцільного співвідношення частин різного призначення у складі внутрішніх військ, оцінка можливостей, уточнення форм і способів дій частин та угруповань внутрішніх військ).

5

. Для підвищення якісних показників розвитку внутрішніх військ МВС України необхідно у законодавчому порядку закріпити за внутрішніми військами вид діяльності − “службова-бойова діяльність” і внести цю назву у Перелік ВАК України як спеціальність підготовки наукових кадрів.

6. Перспективи розвитку теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ пов’язані з розробленням питань щодо забезпечення провідної ролі Головного управління ВВ МВС України серед військових командувань при введенні у країні правового режиму надзвичайного стану, з обґрунтуванням завдань і порядку дій внутрішніх військ при введенні правового режиму воєнного стану, а також порядку їх дій в умовах територіальної оборони.

Л і т е р а т у р а

1. Шмаков О.М. Методологічні основи теорії внутрішньої безпеки держави // Честь і закон. – Х.: Військ. ін-т ВВ МВС України, 2004. – № 2. – С. 3–8.

2. Богданов С.А. О структуре и содержании военной науки на современном этапе развития военной мысли // Военная мысль. – 2004. – № 5. – С. 19–28.

3. Шмаков О.М. Структура теорії службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України // Честь і закон. – Х.: Військ. ін-т ВВ МВС України, 2004. – № 4. – С. 3–11.

4. Перелік спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань // Бюл. ВАК України. – 2003. – № 4.

Стаття надійшла до редакції 07.09.2005 р.

С
УДК 355.4

І.О. Кириченко, І.І. Мусієнко, І.А. Пегахін, А.В. Коростиленко

АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЄ АНТИТЕРОРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ТА ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ ВОЄННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

Здійснено аналіз підсистеми нормативно-правового регулювання діяльності органів СБУ та інших суб’єктів щодо протидії тероризму з метою виявлення невідповідностей в основних нормативно-правових документах.
истема нормативно-правового регулювання (снпр) – це сукупність нормативно-правових документів, що регулюють взаємовідносини між суб’єктами у процесі виконання ними визначених функцій. основними суб’єктами нормативно-правового регулювання є: центральні органи влади; органи місцевого самоврядування; міністерства і відомства; організації та підприємства, громадяни держави. Нормативно-правові документи складають нормативно-правову базу системи. нормативно-правова база включає: конституцію україни (основний закон); закони україни; кодекси україни, нормативні акти президента україни, нормативні акти кабінету міністрів україни, акти міністерств і відомств, акти органів судової влади; нормативно-правові акти міжнародного характеру.

СНПР держави є досить складною системою. Вона побудована за ієрархічним принципом і складається з окремих підсистем, наприклад: законодавство про національну безпеку і правопорядок, законодавство про оборону, кримінальне законодавство та ін. Зазначені підсистеми першого рівня складаються з підсистем другого рівня ієрархії, останні ж, у свою чергу, – із підсистем третього рівня і т. д.

У статті проводиться аналіз підсистеми нормативно-правового регулювання діяльності органів СБУ та інших суб’єктів щодо протидії тероризму.

Метою аналізу є виявлення невідповідностей, які містяться в основних нормативно-правових документах стосовно досліджуваної проблематики.

Центральним законом, в інтересах якого здійснюється аналіз нормативно-правової бази, є Закон України “Про боротьбу з тероризмом”. Він повинен бути узгоджений із загальним законодавством, законодавством у сфері державної безпеки. Йому мають бути підкорені закони у воєнній та правоохоронній сферах [1].

З
© І.О. Кириченко, І.І. Мусієнко, І.А. Пегахін, А.В. Коростиленко
агальне законодавство. До загального законодавства, що регулює діяльність Воєнної організації держави, належать такі закони України: 1) “Про основи національної безпеки України”; 2) “Про Раду національної безпеки і оборони України” та 3) “Про Воєнну доктрину України”.

Закон України “Про основи національної безпеки України” визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Серед основних загроз національним інтересам і національній безпеці України на сучасному етапі, що викладені у ст. 7 зазначеного Закону, терористична загроза визначена лише у сфері державної безпеки (злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму; загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об’єктів на території України), в екологічній сфері (небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного тероризму) та в інформаційній сфері (комп’ютерна злочинність і комп’ютерний тероризм). У зовнішньополітичній, воєнній, внутрішньополітичній, економічній та науково-технологічній сферах ця загроза не визначається.

Серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України (ст. 8) боротьба з тероризмом як напрям діяльності визначена лише у зовнішньополітичній сфері (участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки) та у сфері державної безпеки (участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією).

У воєнній сфері, у сфері безпеки державного кордону України, у внутрішньополітичній, економічній, науково-технологічній, соціальній, інформаційній та гуманітарній сферах боротьба з тероризмом як напрям діяльності не зазначена.

Боротьбу із злочинністю і протидію тероризму згідно зі ст. 9 “Повноваження суб’єктів забезпечення національної безпеки” здійснюють правоохоронні органи.

Відповідно до визначення, що надане у ст. 1 Закону України “Про основи національної безпеки України”, правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій. Разом з тим Конституція України не визначає органи державної влади, на які покладено здійснення правоохоронних функцій. Крім того, самі правоохоронні функції в жодному законі України не визначені.

Однією із функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки (ст. 10 Закону “Про основи національної безпеки України”) є систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму. Інших функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки цей Закон не визначає.

Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” визначає правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції. На жаль, у переліку функцій Ради національної безпеки і оборони України немає і згадки про боротьбу з тероризмом і, таким чином, формально згідно із Законом ця діяльність не віднесена до компетенції РНБОУ.

У Воєнній доктрині України, яка є сукупністю керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави, зазначено, що воєнно-політична обстановка навколо України характеризується динамічністю і нестабільністю подій та процесів, що виникають унаслідок багатьох основних чинників, у тому числі таких, як зростання небезпеки міжнародного тероризму та поява нових видів загроз міжнародній безпеці і миру, зокрема терористичних організацій.

Доктриною визначено, що однією з основних зовнішніх загроз національній безпеці України у воєнній сфері є міжнародний тероризм (ст. 5). Серед внутрішніх загроз національній безпеці України у воєнній сфері зазначені спроби створення терористичних організацій (ст. 6).

Положення про те, що “Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами” (ст. 35), потребує конкретизації, тобто посилання хоча б на один нормативно-правовий акт, де ця діяльність викладена систематично і більш предметно.

У мирний час захист своїх військових об’єктів від терористичних посягань забезпечують Об’єднані сили швидкого реагування ЗСУ. Вони повинні бути готові до участі у проведенні антитерористичних операцій на військових об’єктах, а також у разі виникнення терористичних загроз безпеці держави з-за меж України.

Воєнна сфера. До законодавства, що регулює антитерористичну діяльність у воєнній сфері, віднесемо такі закони України: 1) “Про Збройні Сили України”; 2) “Про оборону України”; 3) “Про Військову службу правопорядку” та 4) “Про Цивільну оборону України”.

У Законі України “Про Збройні Сили України”, що визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва ними, проблему боротьби з тероризмом взагалі не висвітлено. Тому можна розуміти так, що згідно з цим Законом боротьба з тероризмом до Збройних Сил України не має ніякого відношення.

Закон України “Про оборону України”, який встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов’язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов’язки громадян України у сфері оборони, лише у ст. 18 визначає захист населення від наслідків, зумовлених терористичними актами та диверсіями, як складову системи загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що проводяться в особливий період при здійсненні територіальної оборони.

Для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об’єктах призначене спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України – Військова служба правопорядку. У статті 8 Закону України “Про Військову службу правопорядку” зазначено, що запобігання диверсійним проявам і терористичним актам на військових об’єктах є однією із функцій Військової служби правопорядку.

Blog

Внутрішні війська мвс україни

Содержание

ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА МВС УКРАЇНИ

Н.М. Гупан, В.М. Сотниченко, Г.О. Фрейман