Внутрішні війська мвс україни

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Внутрішні війська мвс україни, 1513.04kb.
• Внутрішні війська мвс україни, 1659.03kb.
• Затверджено, 877.19kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• Українське військо періоду козаччини, 115.61kb.
• Типове положення про кафедру київського національного університету внутрішніх справ, 426.94kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.

Особливим явищем у законотворчому процесі є третій розділ “Проведення антитерористичної операції” Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, у якому викладено основи планування та проведення антитерористичної операції. Можна вважати, що цей розділ Закону не має аналогів у світовій законодавчій практиці.

За визначенням антитерористична операція – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

У Законі визначені: умови проведення антитерористичної операції (ст. 10), принципи прийняття рішення на проведення антитерористичної операції (ст. 11), принципи управління антитерористичною операцією (ст. 12), сили і засоби, що залучаються до проведення антитерористичної операції (ст. 13), режим у районі проведення антитерористичної операції (ст. 14), права осіб у районі проведення антитерористичної операції (ст. 15), умови та порядок ведення переговорів з терористами (ст. 16), порядок інформування громадськості про терористичний акт (ст. 17).

Звичайно, зазначений розділ Закону України “Про боротьбу з тероризмом” має недоліки, але його теоретична складність і багатогранність потребують окремого дослідження.


Висновки


Аналіз сучасного законодавства України показує, що в основних нормативно-правових документах, які регламентують антитерористичну діяльність правоохоронних органів та військових формувань Воєнної організації України, мають місце певні невідповідності.

1. Конституція України не визначає органи державної влади, на які покладено здійснення правоохоронних функцій. Крім того, самі правоохоронні функції в жодному законі України не визначені.

2. Законом України “Про основи національної безпеки України” у воєнній сфері, у сфері безпеки державного кордону України, у внутрішньополітичній, економічній, науково-технологічній, соціальній, інформаційній та гуманітарній сферах серед напрямів державної політики з питань національної безпеки боротьба з тероризмом не зазначена.

Однією з функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки є лише систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму (ст. 10). Інших функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки Закон не визначає.

3. У законі України “Про Раду національної безпеки і оборони України” у переліку функцій Ради національної безпеки і оборони України боротьба з тероризмом не зазначена і, таким чином, формально згідно із Законом ця діяльність не віднесена до компетенції РНБОУ.

4. Положення Воєнної доктрини України про те, що “Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами”, потребує конкретизації, тобто посилання хоча б на один нормативно-правовий акт, де ця діяльність викладена систематично і більш предметно.

5. У Законі України “Про Збройні Сили України” питання щодо боротьби з тероризмом взагалі не висвітлено.

6. Закон України “Про оборону України” лише у ст. 18 визначає захист населення від наслідків, зумовлених терористичними актами та диверсіями, як складову системи загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що проводяться в особливий період при здійсненні територіальної оборони.

7. Законом України “Про Цивільну оборону України” у перелік надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, у тому числі й ситуацій, пов’язаних з актами тероризму, не включені ситуації техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

8. У Законі України “Про міліцію” як серед основних завдань, так і серед основних обов’язків міліції боротьба з тероризмом не передбачається.

9. Закон України “Про внутрішні війська міністерства внутрішніх справ України” не передбачає участі внутрішніх військ у боротьбі з тероризмом. Цей закон є застарілим і не відповідає сучасній внутрішньополітичній обстановці, що склалася в Україні.

10. Згідно із Законом України “Про державну прикордонну службу України” на державну прикордонну службу покладається участь у боротьбі з тероризмом. Поняття “участь” не є визначеним, хоча воно досить часто використовується у законодавстві України.

11. “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій” у визначенні надзвичайної ситуації воєнного характеру антитерористичної складової не містить.

При очевидній ефективності визначення надзвичайної ситуації соціально-політичного характеру абсолютно не визначено поняття “тощо”. Це слово доцільно вилучити з тексту нормативно-правових актів України, особливо із законів України.

12. У Законі України “Про правовий режим надзвичайного стану” лише у ст. 4 серед умов запровадження надзвичайного стану зазначено, що надзвичайний стан може бути введений у разі здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення.

13. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” положень щодо боротьби з тероризмом не містить зовсім.

14. У Законі України “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” вказується, що оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання від нападу закордонних диверсійно-терористичних угруповань, а також від нападу з водного та повітряного простору регулюється іншим законодавством України. Проте у Законі нема уточнення, яке саме “інше законодавство” мається на увазі.

15. Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Формулювання, надане у Законі України “Про Службу безпеки України”, практично нічого не визначає. Згідно із ст. 24 цього Закону боротьба з тероризмом як обов’язок Служби безпеки України не визначена.

16. Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” антитерористична оперативно-розшукова діяльність як окреме завдання не визначена.

17. Згідно із Законом України “Про боротьбу з тероризмом” Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає АТЦ необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій. Це положення не узгоджено із Законом України “Про міліцію”, який не передбачає боротьбу з тероризмом.

При внесенні змін до Закону “Про боротьбу з тероризмом” у його тексті потрібно врахувати перехід ЗС до тривидової структури. Цей Закон також потребує коригування у зв’язку з перетворенням Держкомкордону у правоохоронний орган спеціального призначення – Державну прикордонну службу, ліквідацією Прикордонних військ та із значною зміною завдань як регіональних органів управління, так і ДПС у цілому.


ЛІТЕРАТУРА


1. Нормативно-правові основи оперативного застосування внутрішніх військ: Довідник. – Х.: Військ. ін-т ВВ МВС України, 2005. – 288 с.