Внутрішні війська мвс україни
| Вид материала | Документы |
- Внутрішні війська мвс україни, 1513.04kb.
- Внутрішні війська мвс україни, 1659.03kb.
- Затверджено, 877.19kb.
- Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
- Українське військо періоду козаччини, 115.61kb.
- Типове положення про кафедру київського національного університету внутрішніх справ, 426.94kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
Законом України “Про Цивільну оборону України” визначено, що Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. У цей перелік надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, у тому числі й ситуації, пов’язані з актами тероризму, не включені.
Правоохоронна сфера. Антитерористичну діяльність у правоохоронній сфері регулюють закони україни: 1) “Про міліцію”; 2) “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”; 3) “Про Державну прикордонну службу України”; 4) “Про правовий режим надзвичайного стану”; 5) “Про правовий режим воєнного стану”; 6) “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання”, а також 7) “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”.
Закон України “Про міліцію” визначає міліцію в Україні як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. У цьому Законі як серед основних завдань (ст. 2), так і серед основних обов’язків міліції (ст. 10) боротьба з тероризмом не передбачається.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” внутрішні війська призначені для охорони та оборони важливих державних об’єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю [2]. Таким чином, цей Закон не передбачає участі внутрішніх військ у боротьбі з тероризмом. На сьогодні зазначений Закон є застарілим і не відповідає сучасному стану внутрішньополітичної обстановки, що склалася в Україні.
Відповідно до Закону України “Про Державну прикордонну службу України” на Державну прикордонну службу покладається участь у взаємодії з органами Служби безпеки України, органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними органами у боротьбі з тероризмом (ст. 19). Потрібно зауважити, що поняття “участь” не є визначеним, хоча воно досить часто використовується у законодавстві України.
Важливе значення у системі нормативно-правового регулювання діяльності Воєнної організації держави, у тому числі й боротьби з тероризмом, має Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану”. Він визначає зміст правового режиму надзвичайного стану, порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання правового режиму надзвичайного стану.
Однак лише у ст. 4 цього Закону серед умов запровадження надзвичайного стану зазначено, що надзвичайний стан може бути введений у разі здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення.
Закон України “Про правовий режим воєнного стану” положень щодо боротьби з тероризмом не містить зовсім.
Важливим нормативно-правовим документом є Закон України “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання”. Цей Закон визначає основні засади діяльності фізичних та юридичних осіб з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
У Законі прямо вказано, що фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання спрямований на попередження та припинення актів ядерного тероризму.
Однією із цілей фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (ст. 2) визначено створення державою умов, які унеможливлювали б акти ядерного тероризму, крадіжку ядерного матеріалу, радіоактивних відходів та інших джерел іонізуючого випромінювання, а також зміцнювали б режим нерозповсюдження ядерної зброї.
Вчинення актів ядерного тероризму у ст. 32 указаного Закону визначено як порушення законодавства України у сфері фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Застосування всіма зацікавленими органами державної влади і юридичними особами єдиної, завчасно створеної системи протидії актам ядерного тероризму є однією із засад державної політики з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (ст. 3).
У статті 8 вказується, що оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання від нападу закордонних диверсійно-терористичних угруповань, а також від нападу з водного та повітряного простору регулюється іншим законодавством України. На жаль, у Законі “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” нема уточнення, про яке саме “інше законодавство” йде мова.
Порядок проведення державної перевірки систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та планів взаємодії у разі вчинення актів ядерного тероризму визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка планів взаємодії, розроблених на випадок вчинення актів ядерного тероризму, здійснюється шляхом проведення відповідних спільних навчань у строк, узгоджений з усіма органами державної влади та юридичними особами, зазначеними у цих планах.
Законом надано повноваження Кабінету Міністрів України (ст. 22) щодо організації розроблення і затвердження державного плану взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади на випадок вчинення актів ядерного тероризму, забезпечення тренування (навчання) за цим планом.
Місцеві державні адміністрації, на території яких розміщені ядерні установки і об’єкти, що призначені для поводження з радіоактивними відходами, та (або) проходять маршрути перевезень ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, відповідно до своєї компетенції організовують розроблення та затверджують територіальні (регіональні) плани взаємодії всіх утворених згідно із законами України озброєних формувань, що знаходяться на їх території, які можуть бути використані у разі вчинення актів ядерного тероризму (ст. 26).
15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. У статті 8 надана класифікація надзвичайних ситуацій відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити їх виникнення на території України.
Визначення надзвичайної ситуації воєнного характеру антитерористичної складової не містить.
Однак серед класифікованих надзвичайних ситуацій окремо виділені надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, що пов’язані з протиправними діями терористичного й антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо. При очевидній ефективності такого визначення викликає подив абсолютно не визначене поняття “тощо”. Вважаємо, що це слово потрібно вилучити з тексту нормативно-правових актів України, особливо із законів України. (Достатньо зазначити, що в аналізованих нормативно-правових документах слово “тощо” використовується у 8 документах 14 разів).
Сфера державної безпеки. Сфера державної безпеки є основною сферою діяльності антитерористичних сил держави. Тому саме у цій сфері чинними є основні закони, що регулюють боротьбу з тероризмом, а саме: 1) “Про Службу безпеки України”; 2) “Про оперативно-розшукову діяльність”; 3) “Про розвідувальні органи України”; 4) “Про контррозвідувальну діяльність”; 5) “Про боротьбу з тероризмом”.
Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Визначення, що надане у Законі України “Про Службу безпеки України”, практично нічого не пояснює.
Відповідно до ст. 24 цього Закону боротьба з тероризмом як обов’язок Служби безпеки України не визначена.
Проте завданнями Служби безпеки України також є попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст. 2). Як бачимо, боротьба з тероризмом віднесена до завдань СБУ.
Згідно зі ст. 9 “Система Служби безпеки України” зазначеного Закону для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр (АТЦ). Положення про АТЦ затверджується Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Права Служби безпеки України (ст. 25) щодо проведення антитерористичних заходів досить конкретні. У разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право одержувати в установленому законом порядку на письмову вимогу керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України від митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форми власності) інформацію і документи про операції, стан рахунків і руху коштів на них за конкретний проміжок часу (з розшифруванням сум, дати призначення та контрагента платежу), вклади, внутрішньо- та зовнішньоекономічні угоди, а також завірені копії документів, на підставі яких було відкрито рахунок конкретної юридичної або фізичної особи.
Органи і підрозділи Служби безпеки України, які здійснюють боротьбу з тероризмом, мають повноваження органу дізнання.
Важливим законом, що має безпосереднє відношення до боротьби з тероризмом, є також Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Однак антитерористична оперативно-розшукова діяльність як окреме завдання цим Законом (ст. 1) не визначена.
У статті 5 вказано, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Служби безпеки України, які призначені для боротьби з тероризмом.
Стаття 7 визначає як один із обов’язків підрозділів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, здійснення взаємодії між собою та іншими правоохоронними органами, у тому числі з відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних.
Для запобігання і припинення терористичних актів оперативно-розшукові заходи можуть здійснюватись у порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України. Дії щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, координує Служба безпеки України (ст. 8).
Закон України “Про розвідувальні органи України”, що встановлює правові основи організації і діяльності спеціальних органів державної влади, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, одним із основних завдань цієї діяльності визначає участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, у тому числі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, незаконною міграцією (ст. 4).
Серед аналізованих нормативно-правових документів найбільш повно проблема антитерористичної діяльності відображена у Законі України “Про контррозвідувальну діяльність”.
Підставами для проведення контррозвідувальної діяльності (ст. 6) є:
– наявність достатньої інформації, що потребує перевірки за допомогою спеціальних форм, методів і засобів, про терористичні посягання чи терористичну діяльність;
– виконання визначених законом завдань щодо захисту посольств і представництв іноземних держав в Україні та їх співробітників від терористичних посягань.
Діяльність, що проводиться з використанням системи розвідувальних, контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання терористичним посяганням спеціальних служб іноземних держав, організацій, окремих груп та осіб на інтереси України, входить як складова визначення самого поняття контррозвідувальної діяльності (ст. 1).
Попередження, своєчасне виявлення і запобігання, припинення розвідувальних, терористичних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення є складовою мети контррозвідувальної діяльності (ст. 2).
До переліку завдань контррозвідувальної діяльності включені: добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти терористичної діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; протидія терористичній діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України.
Для виконання визначених Законом завдань у ході контррозвідувальної діяльності згідно зі ст. 7 органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право:
– виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно терористичні посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;
– проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні й оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення терористичної діяльності на шкоду державній безпеці України;
– витребовувати, збирати і вивчати, за наявності визначених законом підстав, документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їх доходів для попередження і припинення терористичних посягань на державну безпеку України;
– затримувати і тримати у спеціально відведених для цього місцях осіб, підозрюваних у підготовці чи проведенні терористичної діяльності, на строки і в порядку, що передбачені законами України;
– виключно для припинення терористичних посягань на державну безпеку України, а також при переслідуванні осіб, підозрюваних у проведенні такої діяльності, у будь-який час безперешкодно заходити і перебувати на території та в приміщеннях органів державної влади та їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, а на військові об’єкти, що охороняються, – в установленому порядку.
З метою попередження, своєчасного виявлення і припинення терористичних посягань на державну безпеку України органи та підрозділи Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, за її результатами у разі необхідності проводять профілактику правопорушень у сфері державної безпеки; у випадку виявлення під час цієї роботи осіб, які потребують попереджувального впливу, оголошують їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки.
Закон України “Про боротьбу з тероризмом” є основним нормативно-правовим актом, для вдосконалення якого і здійснюється аналіз нормативно-правової бази. Цей Закон з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження й обов’язки органів виконавчої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв’язку з участю у боротьбі з тероризмом.