Яремчук Сергій Степанович. Соціологія: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2007. 160 с. Isbn представлений посібник містить програму, нормативний курс лекцій
| Вид материала | Курс лекцій |
- Практикум з інтерпретації англомовного худож нього тексту. Частина І: Навчальний посібник, 648.09kb.
- Олександр Сич, 759.9kb.
- Курс лекцій охоплює теоретичний матеріал з теорії ймовірностей І математичної статистики, 352.8kb.
- Міністерство освіти І науки України Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 1600.9kb.
- Н. М. Борівська Навчальний посібник містить цікавий матеріал стосовно урок, 283.61kb.
- Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою, 411.72kb.
- Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 5734.76kb.
- І.І. Мечникова І. В. Іванова, О.І. Бурденюк, С. П. Гвоздій Курс лекцій, 2533.82kb.
- Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних, 1979.84kb.
- Курс лекцій з основ біології для самостійної роботи студентів спеціальності 090804, 1739.56kb.
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Сергій Яремчук
СОЦІОЛОГІЯ
Навчальний посібник
Чернівці
„Рута”
2007
ББК: 60.5 я 73
УДК: 316 (075.8)
Я 722
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
Рецензенти:
Медіна Т.В., кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Зорій Н.І., кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри психології та соціології Буковинського державного медичного університету
Я 722 Яремчук Сергій Степанович. Соціологія: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2007. – 160 с.
ISBN
Представлений посібник містить програму, нормативний курс лекцій із курсу „Соціологія” та методичні матеріали для проведення семінарських занять. До кожної теми подано контрольні питання, теми есе, індивідуальних навчально-дослідних завдань, рекомендовану літературу. Також наводиться список підручників та навчальних посібників із курсу та контрольні питання до заліку.
Для студентів вищих навчальних закладів.
ББК: 60.5 я 73
УДК: 316 (075.8)
С.С. Яремчук, 2007
ISBN
ЗМІСТ
| ВСТУП...................................................................................... ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ................................ ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА 1. Засновники соціології.......................................................... 2. Наукове поле соціології....................................................... Семінар 1. Актуальність соціологічної проблематики........ ТЕМА 2. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА 1. Сутність, ознаки та типологія суспільств.......................... 2. Культурна домінанта суспільства....................................... 3. Потреби як джерело активності людини............................ Семінар 2. Соціологічні виміри суспільства......................... ТЕМА 3. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ 1. Особистість і соціалізація.................................................... 2. Соціологічна структура особистості.................................. 3. Девіантна поведінка............................................................. 4. Соціальний контроль............................................................ Семінар 3. Багатогранність особистості................................ ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ЇЇ ДИНАМІКА 1. Соціальні групи.................................................................... 2. Соціальна стратифікація...................................................... 3. Соціальні інститути та організації...................................... 4. Соціальна мобільність......................................................... Семінар 4. Індивід у соціальній структурі............................ ТЕМА 5. СОЦІОЛОГІЯ ШЛЮБУ ТА СІМ’Ї 1. Шлюб як соціальний інститут............................................. 2. Сім’я як мала соціальна група та соціальний інститут..... 3. Основи створення сім’ї та чинники її міцності................. 4. Характеристика відносин у сім’ї......................................... 5. Розлучення, його причини і наслідки................................. 6. Тенденції розвитку сучасної сім’ї....................................... Семінар 5. Шлюб і сім’я у вимірі сьогодення....................... ТЕМА 6. МЕТОДИКА І ТЕХНІКА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 1. Характеристика соціологічного дослідження................... 2. Проект і програма соціологічного дослідження............... 3. Вибірка у соціологічному дослідженні.............................. 4. Методи та методологія соціологічного дослідження....... Семінар 6. Як проводяться соціологічні дослідження?....... ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ................ ЗАЛІКОВІ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ................................. | 5 9 12 23 30 37 41 45 49 53 59 65 72 74 78 81 91 96 103 108 113 119 122 129 133 135 139 140 143 145 150 153 156 |
ВСТУП
Людина з вищою освітою будь-якого профілю житиме і працюватиме не в технічному світі, серед технологічних ліній, машин і приладів, а у світі соціальному, у нескінченій мережі людських стосунків, які наповнені моральним змістом, підкорені певним цінностям та нормам. Вона тим чи іншим чином братиме участь у функціонуванні та відтворенні сімейних, економічних, політичних та інших соціальних інститутів. Наразі людина буде безпорадною у сучасному суспільстві, якщо не буде озброєна системою знань про нього, про духовні глибини і можливості особистості, про культурні надбання, тенденції глобальних економічних, соціальних, культурних та політичних змін. Вона буде недостатньо підготовлена до суспільного життя, якщо не знатиме, як функціонує держава і вся система політичних інститутів, які вона має права й свободи, як їх домагатися і захищати.
Молодий фахівець має бути підготовленим до врахування і використання в майбутній професійній діяльності людського фактору. Постіндустріальне виробництво все більше будується на високих технологіях, кардинально змінює роль і місце людини у виробничих процесах: з простих „придатків” до техніки працівники все більше перетворюються на самостійних суб’єктів власної трудової поведінки. Спеціаліст XXI століття аж ніяк не може бути технократом, бо до складу його професійних функцій входитиме управління людськими відносинами, врахування індивідуальних особливостей працівників, їх внутрішнього світу, організація комунікаційних процесів.
Людина, яка працюватиме в секторах інформаційної економіки, повинна, як це не дивно звучить, бути до певної міри і філософом, і соціологом, і культурологом, мати підготовку з психології, конфліктології, управління персоналом тощо.
Підкреслимо, що викладання соціально-гуманітарних дисциплін перестає бути спрямованим лише на розвиток загальної культури спеціаліста, але й набуває якості важливого, необхідного компоненту його суто професійної підготовки.
У вищій школі сучасного суспільства набуває особливої ролі соціальне знання, посилюється взаємопроникнення наук, усе більш поширеними стають міждисциплінарні дослідження. Вираженням цього процесу є виникнення міждисциплінарних кафедр, створення комплексних дослідницьких програм, у тому числі таких, що об’єднують зусилля гуманітарних і природничих наук.
Основна тенденція сьогодення – гуманізація освіти. Сучасна епоха – це час, коли в системі наукового і практичного знання лідерство буде переходити до соціальних наук, таких як економіка, юриспруденція, психологія, соціологія, політологія, менеджмент тощо. Бал у ХХІ ст. будуть правити соціальні науки. Зокрема, у вузах Японії до 70% часу відводиться на вивчення суспільних дисциплін.
На зміну „суспільству праці” йде „суспільство дозвілля”, замість матеріальної реальності об’єктом нашого пізнання все більше стає віртуальна реальність. Найбільшим попитом на ринку праці вже користуються професії по створенню того, що не є матеріальною реальністю. Вони не виробляють матеріальних продуктів, вони створюють та оформлюють світ наших сприйняттів, образів, символів і значень.
Навіщо студенту потрібна система знань про суспільство? Відповідь напрошується сама собою. Для того, щоб з її допомогою зрозуміти те суспільство, в якому він живе. Ні теорії Е. Дюркгейма чи М. Вебера, ні побудови П. Сорокіна чи Т. Парсонса самі по собі нічого не вартують. Знати їх лише для розширення свого світогляду – завдання недолуге і беззмістовне. Усі вони необхідні для вирішення одного-єдиного завдання – навчитися, як жити в цьому суспільстві, як розбиратися в перипетіях соціальної реальності і більш глибоко осмислити те, що відбувається навколо.
Чому вважають себе щасливими 90% філіппінців і лише 60% японців, хоча рівень життя других набагато вищий, ніж у перших. Чому бідні почасти щасливіші багатих? Можливо вирішальну роль у нашому житті відіграють взагалі не гроші? Чому люди, які знаходяться за межею бідності, не визнають себе бідними? Чому люди не бажають працювати в два рази краще, коли їм платять в чотири рази більше? Чому багатих в кожному суспільстві менше, ніж бідних, але їм належить більша частина матеріальних ресурсів? На пошуки відповідей на ці та багато інших питань спрямовані дослідження соціологів, які переважно зосереджуються на тому, що у суспільстві вважається проблемами – бідність, злочинність, дискримінація тощо.
До пропонованого навчального посібника входять шість тем, кожна з яких включає лекційний та семінарський матеріал. Він містить аналогічні іншим посібникам базові блоки: соціологія як наука, включаючи історію соціології, загальна соціологічна теорія, теорії середнього рівня, емпірична соціологія. У процесі навчання кожна тема може охоплювати різну кількість годин.
У посібнику розглядаються питання про сутність соціології, її предмет та об'єкт, функції і структуру, історію розвитку та значення щодо вирішення проблем українського суспільства. Автор обмежився в лекції по історії соціології лише характеристикою деяких із її засновників, залишивши більш детальний розгляд на самостійне опрацювання. Програма курсу передбачає опанування основних соціологічних теорій та термінів. Окремі розділи присвячені вивченню процесу соціалізації особистості, соціальним інститутам та організаціям, соціальній структурі та стратифікації, культурі як соціальному феномену тощо. Як теорія середнього рівня розглядається соціологія шлюбу та сім’ї. Також у курсі пропонується тема, що висвітлює методику і техніку соціологічного дослідження. Враховується специфіка програмування та організації досліджень, особливості різних методів збору соціальної інформації, техніка та процедури її обробки. На основі отриманих теоретичних знань студенти мають виробити уміння оперувати основними соціологічними категоріями та сформувати аналітичні навички при дослідженні соціальних явищ і процесів.
Канвою викладу матеріалу виступають трансформаційні процеси сучасного українського суспільства. Основні реалії та проблеми вітчизняного суспільства розглядаються через призму соціологічних концепцій.
На лекціях студенти отримують основні теоретичні знання з курсу. Кожна лекція за структурою включає перелік тематичних питань, основний зміст, терміни. Зауважимо, що аналітики з Гарвардського університету вивчали здатність людей слухати інших. Згідно з отриманими даними, відразу після завершення розмови середньостатистичний респондент пам’ятав лише 50% з того, що сказав його співрозмовник (хоча він був упевнений у тому, що слухав дуже уважно). Через вісім годин після розмови людина забувала третину прослуханої інформації. Через два місяці в пам’яті залишилося лише 23% з того, що було прослухано.
Тому, з метою оптимізації навчального процесу, основний акцент робиться на самостійній роботі студентів, яка здійснюється, перш за все, у формі підготовки до семінарів та на самих семінарах. Кожний план семінару містить перелік контрольних питань (за трьома рівнями складності), тем есе, індивідуальних навчально-дослідних завдань (далі – ІНДЗ), рекомендовану літературу (основну та додаткову). Окремо подається список підручників та навчальних посібників із соціології та контрольні питання до заліку.
У процесі самостійної роботи студенти запам’ятовують основні терміни, розглядають соціологічні теорії та концепції, за контрольними питаннями проводять самоконтроль своїх знань, пишуть есе (короткі творчі роботи на 1-2 сторінки, де викладаються власні думки на основі засвоєного), виконують ІНДЗ (творчі роботи, які містять всебічний аналіз проблемного питання), опрацьовують основну літературу до теми, роблять реферативні огляди наукових статей (за вибором) із додаткової літератури тощо.
У ході самих семінарів студенти усно і письмово (у вигляді тестів) відповідають на контрольні питання, поглиблено аналізують проблемні моменти, виголошують есе, захищають ІНДЗ, висвітлюють основні тези наукових статей. При цьому, основними елементами семінарських занять є дискусія та формулювання висновків. Студенти повинні оволодівати умінням аргументовано відстоювати свою позицію.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ
Тема 1. Соціологія як наука
Етимологія поняття „соціологія”. Час виділення соціології в окрему науку. О. Конт: мотивація створення соціології, класифікація наук і місце у ній соціології, „соціальна статика” та „соціальна динаміка”, розвиток інтелекту та стадії суспільства. К. Маркс: міждисциплінарний науковий доробок та його інтерпретації, економічний детермінізм людської історії, позитивний погляд на конфлікти, теорія формацій, класи і класова боротьба, теорія майбутнього. Г. Спенсер: розуміння суспільства як організму, ідея закономірної еволюції. Е. Дюркгейм: соціальні факти, цінності й норми, норма і патологія, аномія, самогубство, розподіл праці та соціальна солідарність. М. Вебер: розуміюча соціологія та теорія соціальної дії, взаємозв’язок релігії та моралі з економікою й політикою, типи державного панування та бюрократія.
Об’єкт соціології. Місце соціології в системі наук. Дискусії навколо предмету соціології: макро- і мікросоціологічні підходи. Сучасне розуміння предмету соціології вітчизняними та зарубіжними вченими. Структура соціології: три рівні. Функції соціології: теоретико-пізнавальна, описово-інформаційна, соціального планування, прогностична, інструментальна, світоглядна, виховна.
Тема 2. Суспільство як цілісна система
Суспільство, його ознаки. Структура суспільства: чотири підсистеми. Типологія суспільств: стадіальна, формаційна та цивілізаційна. Закони розвитку суспільств. Розуміння культури класиками соціології. Соціальні цінності та ціннісні орієнтації. Соціальні норми. Види культур: елітарна, народна, масова, субкультура, контркультура. Потреби та їх функції. Ієрархія потреб за А. Маслоу: Інтерес. Мотив. Модель мотиваційної поведінки.
Тема 3. Особистість у системі соціальних зв’язків
Соціологічне визначення особистості через порівняння понять „людина”, „індивід”, „особистість”. Соціалізація. Поєднання біологічного та соціального у формуванні людини. Основні механізми соціалізації: ідентифікація та імітація. Ідентичність. Референтна група. Агенти соціалізації. Первинна і вторинна соціалізація. Соціальна адаптація та інтерналізація.
Статус. Приписні й здобуті статуси. Соціальний та особистий статус. Статусний набір. Тест „Хто я?”. Символи статусу. Статусна несумісність. Соціальна роль та рольовий набір особистості. Соціальні очікування (експектації). Статусно-рольовий конфлікт. Спрямованість особистості. Соціальні установки (еттітюди). Типологія особистості та визначення базового типу.
Девіантна поведінка. Позитивна та негативна девіація, асиметрія ставлення до них. Делінквентна поведінка. „Середній тип” як норма. Культурний релятивізм як основна риса визначення девіації. Молодь і злочинність. Концепції походження девіації. Аномія. Чинники девіації, їх об’єктивна й суб’єктивна обумовленість.
Соціальний контроль. Внутрішній та зовнішній контроль, їх взаємозв’язок. Санкції та їх типологія. Взаємозв’язок між нормами і санкціями. Агенти соціального контролю.
Тема 4. Соціальна структура та її динаміка
Загальний огляд соціальної структури. Соціальні групи, їх ознаки, чинники утворення, типологія. Нерівність та соціальна стратифікація. Особливості та типи стратифікації. Класи та сучасна стратифікація: дискусії навколо класових ознак. Сучасні класові критерії: багатство, влада, престиж, стиль життя та світосприймання. Аналіз трьох класів. Причини соціальної нерівності.
Соціальний інститут, його ознаки. Головні та неголовні соціальні інститути. Функції та дисфункції соціальних інститутів. Соціальна організація, - на межі соціальної групи і соціального інституту. Бюрократія як приклад соціальної організації.
Соціальна мобільність: внутрішньопоколінна та міжпоколінна, горизонтальна та вертикальна, низхідна та висхідна. Засоби соціальної мобільності. Соціальні бар’єри та рівень мобільності. Відкрите та закрите суспільство. Маргінальність, її негативні та позитивні сторони.
Тема 5. Соціологія шлюбу та сім’ї
Ознаки та функції шлюбу, його походження, типи та сучасні тенденції. Значення сім’ї в історії людства. Розгляд сім’ї з позиції соціального інституту, малої соціальної групи та способу життя. Типології сім’ї. Функції сім’ї. Правові та моральні основи створення сім’ї. Чинники міцності сім’ї. Відносини у сім’ї: між подружжям - сексуально-репродуктивні, щодо розподілу праці та влади; між батьками і дітьми. Домашнє насильство у контексті сімейних відносин. Причини і наслідки розлучень. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.
Тема 6. Методика і техніка соціологічних досліджень
Ознаки, функції, етапи, види соціологічного дослідження. Проект соціологічного дослідження та його елементи. Програма соціологічного дослідження та схема її підготовки. Складення вибірки соціологічного дослідження: генеральна та вибіркова сукупність, репрезентативність вибірки та валідність інформації. Кількісні та якісні методи соціологічних досліджень. Опитування: анкетування, інтерв’ю, соціометрія. Анкета як головний інструмент соціологічного дослідження. Спостереження. Аналіз документів.
ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
План:
1. Засновники соціології
2. Наукове поле соціології
Терміни: предмет соціології, соціологія
1. Засновники соціології
Термін „соціологія” походить від двох слів: societas (лат. – суспільство) і logos (грец. – вчення, знання), отже, етимологічно „соціологія” – це наука про суспільство або суспільствознавство. Названий термін запропонований і введений у науку французьким філософом і соціологом Огюстом Контом, який і вважається засновником соціології як окремої науки. Вперше Конт вжив слово „соціологія” 1839 р. у 47-й лекції „Курсу позитивної філософії” (1842).
Проблеми розвитку суспільства та різних сфер його життєдіяльності ставились і розроблялись з давніх-давен соціальною філософією. Її науковий доробок у даній галузі до ХІХ ст. називається у соціології протосоціологією. Але виділення соціології з філософії як окремої науки відбулося лише в першій половині ХІХ ст. Серед її засновників найчастіше називають Огюста Конта, Карла Маркса, Герберта Спенсера, Еміля Дюркгейма та Макса Вебера.
О.Конт (1798-1857)
О. Конт жив у Франції у такий період її історії, який знаменувався боротьбою старих і нових класів і станів, частою зміною форм політичного устрою. Це спричинило величезний вплив на його світогляд. О. Конт намагався знайти шляхи виходу з цього всезагального кризового стану, звертаючи свої погляди до науки, яка єдина, на його переконання, була здатна подолати стан анархії а хаосу, в якому перебували європейські країни, серед них і Франція. Але це мала бути спеціальна позитивна наука про суспільство, яка б ґрунтувалася не на філософській рефлексії та зосередженості на своїх думках, а на всебічному науковому вивченні суспільства, що ґрунтується на емпіричних даних.
О. Конт вважав, що соціологія повинна будуватися за взірцем природничих наук, і передусім фізики. Тому спочатку він називав соціологією „соціальною фізикою”. Йому належить досить оригінальна класифікація наук, яка має такий вигляд: математика-астрономія-фізика-хімія-біологія-соціологія. В основу побудови соціології О. Конт поклав ідею „соціальної системи”, тобто визнання факту існування суспільства як свого роду організму, що складається з певних елементів, які, своєю чергою, виконують певні функції. Виходячи з цього, він розрізняє в соціології „соціальну статику” (або теорію суспільного порядку, яка вивчає умови існування і закони функціонування соціальної системи, її структуру та елементи) і „соціальну динаміку” (або теорію суспільного прогресу, котра досліджує закони розвитку і зміни соціальних систем). Перша має дати відповідь на запитання: що таке суспільство, з яких частин воно складається; друга – чому це суспільство розвивається.
Конт починає аналіз „соціальної статики” із сім’ї, вважаючи її основною і найстабільнішою клітиною соціального організму. Саме сім’я є тією „позитивною” силою, яка цементує суспільство. Аналогом сімейних відносин у ширшому суспільному плані є кооперація, яка ґрунтується на розподілі праці. Але самі по собі економічні зв’язки розподілу праці ще не забезпечують сталої рівноваги і стабільності суспільства, бо людина за своєю природою, на думку Конта, є егоїстичною і агресивною. Тому ці зв’язки мають бути доповнені політичним примусом. Таким чином, держава є тим органом соціальної солідарності й гарантом суспільного порядку. Однак і цього недостатньо, бо сталий соціальний розвиток вимагає не лише примусу, а й певної духовної єдності – вірувань, переконань, моральних принципів та норм поведінки. Це погодження між людьми забезпечується релігією і церквою, які виконують функцію регуляторів соціальної поведінки.
За основу своєї „соціальної динаміки” О. Конт бере розвиток людського інтелекту. Спираючись на вчення Сен-Сімона, він формулює закон, згідно з яким і розвивається суспільство, який називає законом трьох стадій історичного розвитку. Згідно з ним людський розум у своєму розвитку проходить три стадії, яким відповідають три стадії історичного розвитку. Перша, або теологічна стадія, охоплює час від давнини до 1300 року. Вона характеризується пануванням релігійного світогляду в сукупності з військово-авторитарними режимами на чолі з жерцями та військовими. Друга, метафізична стадія, триває до 1800 року; її основою стає філософський спосіб пояснення існуючого, суть якого полягає в абстрактно-умоглядному тлумаченні речей і явищ без опертя на емпіричні дані. Тут на першому місці в духовній сфері філософи, а в політичній – юристи, публіцисти, літератори. Третя, позитивна стадія, це стадія поширення передусім наук, зростання їхньої суспільної значущості і впливу на всі сторони життя суспільства. Людська думка зосереджує свою увагу лише на наукових законах. Зростання й накопичення позитивних знань спонукає швидкий розвиток суспільства та його стабільність. У центрі духовного життя перебувають вчені й діячі мистецтв, а управління господарством здійснюють промисловці й технічні фахівці.
О. Конт однаково гостро виступає і проти реакціонерів – захисників старого ладу, і проти радикалів, які стояли за революційне знищення віджилого устрою. Він мріє про суспільство, в якому соціальний порядок не призводив би до застою, а прогрес – до революційної анархії та свавілля.