Яремчук Сергій Степанович. Соціологія: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2007. 160 с. Isbn представлений посібник містить програму, нормативний курс лекцій
| Вид материала | Курс лекцій |
СодержаниеТема 5. соціологія шлюбу та сім’ї |
- Практикум з інтерпретації англомовного худож нього тексту. Частина І: Навчальний посібник, 648.09kb.
- Олександр Сич, 759.9kb.
- Курс лекцій охоплює теоретичний матеріал з теорії ймовірностей І математичної статистики, 352.8kb.
- Міністерство освіти І науки України Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 1600.9kb.
- Н. М. Борівська Навчальний посібник містить цікавий матеріал стосовно урок, 283.61kb.
- Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою, 411.72kb.
- Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 5734.76kb.
- І.І. Мечникова І. В. Іванова, О.І. Бурденюк, С. П. Гвоздій Курс лекцій, 2533.82kb.
- Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних, 1979.84kb.
- Курс лекцій з основ біології для самостійної роботи студентів спеціальності 090804, 1739.56kb.
План:
1. Шлюб як соціальний інститут
2. Сім’я як мала соціальна група та соціальний інститут
3. Основи створення сім’ї та чинники її міцності
4. Характеристика відносин у сім’ї
5. Розлучення, його причини і наслідки
6. Тенденції розвитку сучасної сім’ї
Терміни: шлюб, моногамія, полігамія, співжиття, сім'я, спорідненість, нуклеарна сім’я, розширена сім’я
1. Шлюб як соціальний інститут
Соціологія розглядає шлюб як соціальний інститут, а сім’ю – і як соціальний інститут, і як малу соціальну групу. Шлюб охоплює сукупність норм і санкцій, які регулюють відношення подружжя, передусім статеві, а сім’я регулює відношення спорідненості між людьми, особливо щодо дітей. Отже, шлюб – це інститут, який регулює відношення між статями, а сім’я – інститут, який регулює відношення між подружжям, між батьками і дітьми, між різними родичами. На це вказують і результати дослідження, коли 65% дівчат і хлопців найважливішим мотивом одруження називали необхідність узаконити, офіційно оформити свої взаємовідносини з сексуальним партнером. До цього слід додати, що крім упорядкування і санкціонування статевого життя, шлюб також встановлює подружні та батьківські права та обов’язки.
Шлюб — це добровільний сімейний союз жінки і чоловіка, за допомогою якого суспільство санкціонує та впорядковує їх статеве життя та встановлює подружні і батьківські права й обов’язки.
Наразі існують певні нюанси у розумінні шлюбу. Перша особливість стосується кількості людей у шлюбі та їх статті. Здебільшого шлюб об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах і державах допускаються інші види шлюбів.
Деякі вчені, передусім прибічники теорії походження людини від мавпи, стверджують, що в доісторичні часи шлюбу і сім'ї не існувало. Панували відносини так званого проміскуїтету (невпорядкованих статевих зв'язків), кожна жінка могла вступати у близькі відносини з усіма чоловіками цього гурту, а кожний чоловік з усіма жінками цього ж скупчення. Пізніше мала місце так звана ендогамія, коли в статеві стосунки вступали представники одного роду. Поступово стало зароджуватися примітивне соціальне регулювання статевого життя первісних людей. Ендогамія стала переростати в екзогамію - систематичні статеві зв'язки між представниками різних родів. Початковою формою екзогамного шлюбу був груповий шлюб - чоловіки одного племені були колективними, спільними чоловіками для жінок іншого племені. Два початкових гурти об'єднувались, спочатку діяли заборони тільки на статеві зв'язки в межах одного роду, потім між батьками і дітьми, потім між братами і сестрами. Поступово групова сім'я і шлюб трансформувалися в парну сім'ю, яка об'єднувала тільки одну подружню пару. А від парного шлюбу суспільство переходить до нових сучасних форм шлюбу та сім’ї: моногамії та полігамії.
Моногамія — форма шлюбу, в якій кожному з подружжя дозволяється мати тільки одного партнера в будь-який відрізок часу.
Полігамія - форма шлюбу, в якій особа може одночасно мати більше, ніж одного шлюбного партнера. Вона може проявитися у формі полігінії (чоловік може одночасно мати більше, ніж одну жінку) і поліандрії (жінка може одночасно мати більше, ніж одного чоловіка).
Американський соціолог Дж. Мердок дослідив 250 суспільств і прийшов до висновку, що в більшості з них надавалася перевага полігінії: в 145 суспільствах існувала полігінія, у 40 моногамія і лише в двох - поліандрія. Він наголошував на економічній обумовленості форми шлюбу в певних суспільствах. Наприклад, розповсюдження полігінії серед оленярів - чукчів у Північно-Східному Сибіру пояснюються необхідністю пасти кожне стадо оленів окремо і для кожного стада потрібен пастух. Вважається, що чоловікові, який пасе кожне стадо, необхідно декілька дружин. Ще один приклад. У Тибеті земля, яка належить сім'ї, передається у спадок всім синам, її не ділять на окремі ділянки, які дуже малі, щоб прогодувати сім'ю кожного брата. Тому брати разом використовують цю землю і мають спільну дружину.
Зауважимо, що більшість сучасних вчених схиляються до думки, що парна сім’я в людському суспільстві виникла одразу. Такий підхід заснований на припущенні, що людське суспільство, в якому б не було однакового доступу всіх його членів до сімейно-шлюбних стосунків, не змогло б стабільно існувати, розшматоване ворожнечею чоловіками через жінок і самими жінками через чоловіків. Отже, сім’я була першим соціальним інститутом, який значною мірою усував причини для конфліктів та нормалізував спільне життя, виконуючи багато функцій. Цікаво, що заради усунення конфліктів у багатьох примітивних племенах, які пізніше були досліджені вченими, для тих, хто брали шлюб, не було права вільного вибору партнера.
Зрозуміло, що економічні фактори лише частково пояснюють своєрідність тих чи інших форм шлюбу. Вирішальне значення тут відіграє релігійний фактор. Полігінія, наприклад, узаконена і підтримується релігійними нормами ісламу. При цьому більшість релігій світу стверджують, що шлюб і сім’я були одними з перших соціальних інститутів, тобто вони не поділяють вищеописану концепцію еволюціонування шлюбу. Щодо кількості партнерів у шлюбі, то домінування моногамної сім’ї було закріплене християнством, спираючись на слова Христа, про те, що Бог встановив шлюб, як союз чоловіка і жінки, а збільшення кількості партнерів, тобто полігамний шлюб – є людською видумкою і відхиленням.
Але в чому погоджуються і прибічники еволюціонізму, і прибічники релігії, то це в тому, що шлюб укладається між представниками різної статі. Хоча головне призначення шлюбу – регулювання статевих стосунків у суспільстві, не можна забувати, що наслідком цих стосунків є діти. А вони з’являються на світ лише внаслідок різностатевих контактів. Тому питання одностатевих шлюбів практично не піднімалося до ХХ ст., хоча одностатеві сексуальні контакти були досить поширеними (Стародавня Греція, Стародавній Рим тощо). Іудаїзм, а також християнство, вважають гомосексуальні контакти – содомізм, важким гріхом, виходячи з тези, що наслідком сексуальних контактів мають бути діти.
У сучасному ж світі багато чоловіків і жінок живуть стабільними парами. Послаблення нетерпимості до гомосексуальності простежується сьогодні в багатьох країнах Європи та Америки. У деяких країнах можна навіть одружитися (Голландія, Велика Британія, Іспанія). Розвиток репродуктивних технологій уможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Наразі діти є основною проблемою гомосексуальних і лесбійських сімей, так як держава негативно ставиться до виховання дітей у таких сім’ях.
Друга особливість шлюбу стосується визнання шлюбу суспільством. В Україні визнається лише один суб’єкт визнання шлюбу суспільством, після чого настають юридичні наслідки – це держава, в особі органів реєстрації актів громадського стану (РАГС). Проте дуже поширеним явищем схвалення шлюбу у світі, особливо у традиційних суспільствах, залишається інститут релігії. Релігійний обряд шлюбу, наприклад, у православній церкві – вінчання, також поширений в Україні, але він не є юридичною основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Він може застосовуватись паралельно з укладенням шлюбу у РАГСі.
Третьою особливістю розуміння шлюбу є питання добровільності у виборі партнера. Як вище було зазначено, в світі було і зараз є багато випадків примусових шлюбів, обумовлених переважно матеріальними причинами. У деяких державах це пов’язано з культурними традиціями. Проте навіть за умови декларації добровільності шлюбу і без прямого примусу, він може бути вимушеним або носити корисливий характер.
Ще один аспект, на який необхідно звернути увагу, полягає в тому, що лише шлюб створює сім’ю. Це означає, що лише через шлюб суспільство санкціонує сексуальні стосунки та надає парі взаємних прав і обов’язків. Усі інші форми співжиття суспільство не схвалює і не надає їм статусу юридичних правовідносин. Деякі вчені застосовують до співжиття термін „сімейна група”, християнство ж вважає всі позашлюбні стосунки гріхом блуду і засуджує їх.
Співжиття (конкубінат) - це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.
Загалом же, співжиття є наслідком лібералізації сексуальних стосунків, - так званої сексуальної революції. На Заході вона відбулась у 50-60-х рр. ХХ ст., а на теренах нашої країни – розпочалась у 90-х рр. ХХ ст. За результатами сучасних опитувань 82% молоді мали дошлюбні сексуальні зв’язки. Громадська думка зараз толерує ці зв’язки, хоча вказує на те, що вони є виправданими лише тоді, коли в їх основі лежить глибоке почуття. А випадкові статеві зв’язки негативно впливають на подальше подружнє життя. Отже, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас, співжиття набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді.
Як явище співжиття вийшло зі студентського середовища. Дослідження, здійснені у США свідчать про те, що близько однієї чверті студентів живуть із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті. У США співжиття зросло з 60-х рр. ХХ ст. у 5 разів. Опитування 2765 американок у віці 18 – 26 років засвідчило, що 60% із них розпочали статеве життя в 17 років, перебуваючи поза шлюбом. Різко зросла кількість американок, які народжують поза шлюбом: з 5,3% у 1960 р. до 25% у 1988 р.
У 1994 р. у Великій Британії 50% людей у віці до 25 років жили у співжитті, хоча у 1970 р. їх був 1%. Загалом же у співжитті перебувають 20% пар, 30% дітей народженні поза шлюбом. Е. Гіденс у 90-х рр. ХХ ст. писав: „У Британії ще донедавна сприймали співжиття як щось скандальне... Сьогодні його здебільшого сприймають як експериментальний етап, що передує одруженню. Молоді люди починають жити разом здебільшого стихійно, без обміркованого наміру. Двоє осіб, які перебувають у сексуальних стосунках, усе більше й більше часу проводять разом, вряди-годи хтось із них покидає для цього, на довший або коротший період, свою власну домівку. Молоді люди, які живуть разом, майже завжди сподіваються в майбутньому одружитися, хоч і не обов'язково зі своїми нинішніми партнерами”. Це явище найбільш поширене у Скандинавії, зокрема у Швеції, де 50% дітей народжуються поза шлюбом. Для „чорної сім’ї” у США співжиття стало нормою, там 48% чорних дітей народжуються поза шлюбом і потім виховуються однією матір’ю. Наразі в Україні також збільшується кількість людей, які перебувають у співжитті, а також позашлюбних дітей.
Зауважимо, що існує дві проекції у розумінні співжиття, - чоловіча і жіноча, і вони між собою не тотожні. У 2005 р. в Україні було проведене опитування пар, які перебувають у співжитті. Було задано два питання: „Як Ви ставитеся до співжиття?” (позитивно/негативно) і „Чи вважаєте Ви себе одруженим (заміжньою)?” Більшість чоловіків сприймають співжиття позитивно (70%), а більшість жінок – негативно (60%). Більшість чоловіків вважають себе вільними, а більшість жінок – заміжніми. Отже, співжиття вигідне у більшості випадків чоловікові, який, щоб уникнути відповідальності перед дружиною та дітьми, часто є ініціатором вільних стосунків із жінкою. І причина, з якої жінки погоджуються на співжиття, аж ніяк не почуття, а брак власного житла і матеріального забезпечення.
2. Сім’я як мала соціальна група та соціальний інститут
Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до „оригіналу” моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. Узи всередині сімейних чарунок є найбільш вагомими і фундаментальними з усіх існуючих між людьми, так як вони засновані на спорідненості.
Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку праці, з другого сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. Сім’я пов'язана із суспільством. Кожний член сім'ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні, дитячі, суспільні, політичні, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільностями. Відносини у сім'ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства. Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід'ємним елементом соціальної структури суспільства.
У системі цінностей велика увага приділяється стабільній і гармонійній сім’ї, без якої неможливе здорове суспільство. При відповіді на запитання: „На чию допомогу Ви сподіваєтесь у скрутну хвилину?” – 90% опитаних зазначили сім’ю, рідних і близьких. Той, хто зумів побудувати маленький дім, зможе побудувати і великий. Тому, мріючи про світле майбутнє країни, треба починати з власної сім’ї. Неможливо бути демократом і зберігати почуття власної гідності в суспільних відношеннях, якщо вдома ти звик принижувати та бути приниженим. Існують базові універсальні якості, які в рівній ступені важливі і в сімейному, і в суспільному житті. До них можна віднести відповідальність, врівноваженість, терпимість, толерантність, незалежність у поглядах, самокритичність, уміння визнавати свої помилки і працювати над їх виправленням, чесність, мужність, уміння жертвувати своїми інтересами тощо. Гасло „Почни з себе” універсальне. Розвиток сім'ї, її зміцнення і стабілізація – це справа передусім кожної подружньої пари, а вже потім держави і суспільства, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси в сім'ї тієї чи іншої людини.
Сім'я - соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітини суспільства. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми. Як мала соціальна група сім'я є спільністю, яка утворюється на основі шлюбу або кровному споріднені, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання. Сім'я як соціальний інститут вивчається на макрорівні, а як мала соціальна група - на мікрорівні. Парадигма соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а парадигма малої соціальної групи на внутрішні зв'язки.
Більш традиційним є погляд на сім’ю у контексті малої соціальної групи. Наразі різні соціологи при визначенні сім'ї аргументують ті, чи інші, на їх погляд, найважливіші сторони цього соціального феномена.
Н. Смелзер: „Сім’я – це об’єднання людей, яке ґрунтується на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні і пов’язане спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей”.
Е. Гіденс: „Сім’я – це група осіб, об’єднаних зв’язками спорідненості, дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми”.
М. Шаповал: „Подружжя є шлюбна пара, не більше. Родиною вона стає лиш у зв’язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до нього”.
Сім'я - це група осіб, пов’язаних зв’язками спорідненості, які проживають сумісно, мають спільний побут і взаємні права та обов'язки.
Спорідненість - це зв'язки, що об’єднують осіб через шлюб, кревну спорідненість або усиновлення.
Подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом.
Існує ще такий соціологічний підхід до аналізу шлюбно-сімейних відносин, коли сім'я розглядається під кутом зору її способу життя. У цьому випадку виділяються такі основні сфери життєдіяльності сім'ї: репродуктивно-виховна діяльність, ведення домашнього господарства, трудова діяльність, спілкування. Спосіб життя сім'ї дозволяє простежити взаємозв'язок різних сторін життя, а також співвідношення одного й того ж виду діяльності у членів сім'ї. Зокрема, соціологи підмітили наступну особливість: більше розрізняються між собою соціальні класи, ніж країни, які належать до однієї культури. Іншими словами, діти представників різних класів „запрограмовані” на певну поведінку, спосіб життя, цінності, норми тощо. Наприклад, у робітничих сім’ях частіше практикується фізичне покарання.
Існує декілька типологій сім’ї в залежності від певного критерію.
Залежно від форми шлюбу сім’ї можуть бути моногамними або полігамними, про що мова йшла вище.
Залежно від структури родинних зв’язків існують нуклеарні (прості, кон’югальні) та розширені (складні, консангвінальні) сім'ї. Найбільш розповсюдженою є нуклеарна сім’я (поняття ввів у 1949 р. американський соціолог Ж. Мурдок) – це чоловік, дружина (або один із них) та діти, які не перебувають у шлюбі. Вона характеризується слабкими міжпоколінними зв’язками та зв’язками між родичами. З одруженням дітей утворюється розширена сім’я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом або дуже близько один від одного і ведуть спільне господарство. Вона характеризується сильними узами між поколіннями і родичами. На думку сучасних вчених, певним перебільшенням є теза, що у традиційному суспільстві домінувала розширена сім’я.
Залежно від наявності в сім'ї батьків виділяють повну, коли є обидва члена подружжя і неповну, де один із батьків відсутній.
Залежно від кількості дітей сім’ї бувають малодітні, середньодітні, багатодітні та бездітні.
Залежно від працевлаштування членів подружжя на оплачуваній роботі можна говорити про однокар’єрну (працює лише один) і двокар’єрну (працюють обидва) сім’ю.
Залежно від розподілу прав і обов’язків в сім’ї виділяють авторитарні сім’ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини - чоловікові, а дітей – батькам та демократичні (егалітарні), які ґрунтуються на розподілі ролей згідно не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у вихованні дітей тощо.
Функції сім'ї відбивають систему взаємодії сім'ї і суспільства, з одного боку, і сім'ї й особи - з другого. Можна виділити функції сім'ї стосовно суспільства, функції суспільства щодо сім'ї, сім'ї стосовно особи й особи стосовно сім'ї. У зв'язку з цим функції сім'ї можна розглядати як соціальні (стосовно суспільства) й індивідуальні (стосовно особи). Функції сім'ї тісно пов'язані з потребами суспільства в інституті сім'ї і з потребами особистості щодо сімейної групи. Вони глибоко історичні, тісно пов'язані із соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства, тому з часом змінюються як характер, так і їх ієрархія. Зауважимо, що сучасна сім'я в основному зберегла всі функції попередніх форм сім’ї, але при цьому змінились місце, значення і вага кожної з функцій, їх субординація, ієрархія.
Були різні експерименти функціональної заміни сім’ї, але вони виявилися невдалими. Сім'я була і залишається найбільш сталим і гнучким соціальним інститутом, її монополія на регулювання інтимних стосунків, дітонародження і догляд за маленькими дітьми збережеться і в майбутньому. Безумовно, значення одних функцій сім'ї (наприклад, соціалізації, дозвільної, емоційної) може з тих чи інших причин зменшитися, а інших, навпаки, - збільшитися. Зокрема, у сучасному суспільстві сім’я втратила деякі свої функції, зокрема вона перестала бути економічним виробничим осередком, проте залишилася економічним осередком споживання. Також сім’я все більше ділить виховну функцію з іншими соціальними інститутами, зберігши її лише на стадії ранньої соціалізації дитини.
На думку Я. Щепанського: „Особливе значення сім’ї випливає з двох її основних функцій, які вона виконує в рамках суспільства: перша полягає в тому, що сім’я – це єдина соціальна група, яка збільшується не завдяки прийому нових членів із зовні, а завдяки народженню дітей, тобто це група, яка підтримує біологічну безперервність суспільства. Інша її основна функція полягає в передачі культурної спадщини суспільства”.
У соціологічній літературі відсутня єдина типологія функцій сім'ї. Залежно від сфер життєдіяльності можна виділити такі основні функції.
| Функція | Індивідуальний і суспільний зміст функції |
| Репродуктивна | Прагнення мати дітей Біологічне відтворення, дітонародження |
| Виховна | Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях Соціалізація молодого покоління: цілеспрямований вплив на особистість з метою прищеплення їй певних моральних норм і зразків поведінки, а також певних морально-психологічних і фізичних якостей. Підтримка культурної безперервності суспільства: батьки передають дітям свій досвід, навички, знання тощо |
| Економічна | Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги) Матеріальне піклування (гроші, їжа, одяг, житло та ін.) про неповнолітніх, непрацездатних тощо |
| Побутова | Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім’ї від інших Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми: турбота про їжу, гігієну та ін. |
| Первинного соціального контролю | Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’і Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього полінь |
| Емоційна | Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримки в сім’ї Задоволення потреб в особистісному щасті і любові Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія: сім'я як своєрідне психологічне „сховище” зі своєю особливою, інтимною атмосферою, яка забезпечує людині кардинальну зміну психологічної обстановки і, відповідно, зняття нервової напруги |
| Сексуальна | Задоволення сексуальних потреб Сексуальний контроль - законодавство і звичаї вказують, хто, з ким і при яких обставинах має вступати в статеві відносини. |
| Духовного спілкування | Духовне взаємозбагачення членів сім’ї Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу Розвиток особистості членів сім’і |
| Соціально-статусна | Задоволення потреб у соціальному просуванні Надання певного соціального статусу членам сім’ї: людина отримує прізвище, ім’я, по-батькові, сімейний статус, право розпоряджатися майном, належність до етносу, класу, релігійної групи. Відтворення соціальної структури |
| Дозвільна | Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля (відзначення свят і важливих подій, взаємозбагачення дозвільних інтересів Організація раціонального дозвілля (наповнення вільного часу з метою відпочинку). Соціальний контроль у сфері дозвілля |