Студента групи
| Вид материала | Документы |
- Програма вивчення студентської групи Програма вивчення особистості студента І складання, 187.57kb.
- Студентка проходила педагогічну практику, 130.14kb.
- План роботи студентської наукової проблемної групи на 2011 / 2012 навчальний рік назва, 33.56kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний, 187.68kb.
- Дипломна робота, 721.18kb.
- План Соціальні групи як суб’єкти політики. Соціально-політична структура суспільства:, 126.01kb.
- 5. Законодавство України про зайнятість, 237.21kb.
- План: Організація процесу фізичного виховання студентів з послабленим здоров’ям в вищих, 385.43kb.
- Самостійна робота для студентів групи бс – 71 з курсу «Касові операції», 24.36kb.
- Методи теорії груп у фізиці елементарних частинок лектор, 178.71kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
імені адмірала Макарова
Кафедра філософії
та культурології
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ КОМПЛЕКТ
навчально-методичних матеріалів
для заочного навчання
з дисципліни: філософія
Студента групи ________________________________________
( прізвище, ім’я, по батькові )
Спеціальність:
Викладач :___________________________
Рекомендовано кафедрою
як методичні вказівки
Миколаїв 2005
Програма курсу “Філософія”. Лекції.
1 тема. Предмет філософії.
- Філософська культура і світогляд.
- Основне питання, аспекти і функції філософії.
- Філософія і наука.
- Філософія природи, суспільства, культури.
- тема. Історичний огляд розвитку філософських знань.
2.1. Зародження і розвиток стародавньої філософії.
2.2. Головні проблеми європейської філософії Нового часу.
2.3. Філософія німецької класики та діалектичного матеріалізму.
2.4. Сучасні спрямування філософської думки : особливості, головні риси.
3 тема. Вузлові проблеми філософської онтології.
3.1. Категорія й видова різноманітність буття.
3.2. Категорії обумовленості і закони розвитку буття світу.
3.3. Своєрідність соціокультурного буття людини.
3.4. Цінність людського буття й глобальні проблеми сучасного людства.
- Предмет філософії.
Філософія, як специфічне знання й особливе відношення до світу, являє собою не лише систему своєрідних знань, не схожих за своїми модальністю і статусом ні на які інші, але й виступає як особлива форма спільного усвідомлення світу людьми , як цілісний світогляд. Слід одразу звернути увагу на особливості філософського мислення, бо ж вона –перш за все є культурою мислення ( а тому її називають «квінтесенцією культури» ): по-перше, -- воно здійснюється на межі узагальнень (це зовсім не те ж саме, що називають абстрактністю думок : вони всі є абстракціями, але на різному ступені узагальнення) ; по-друге,-- філософська думка завжди сумірна людині думка, а тому вона є оцінюючою, а не відстороненою. Отже філософські знання – об’єктно-суб’єктні.
1.1 Філософська культура і світогляд.
Світ, у якому перебуває людина, надзвичайно складний, а тому вимагає системно-цілісного охоплення й осягнення. Без особливих можливостей узагальнення, якими володіє розум людини, це було б недосяжним. Цілісне узагальнене уявлення про світ виникло задовго до філософії у формі світогляду. Він спирається на практичне й теоретичне освоєння світу, але реальним його епіцентром є духовно-практичне осягнення. Саме у ньому зосереджується сумірне людині ставлення до світу.
Світогляд – це найзагальніший спосіб моделювання “світу” як певної зовнішньої і внутрішньої людської реальності, в якій охоплюються уявлення, погляди, ціннісні орієнтацїї, переконання стосовно дійсності і власного місця людини в ній, стосовно зв’язку людини з зовнішнім світом. Незалежно від присутності наукових знань світогляд організує світ, систематизує і символізує його, утворює особливі (надзвичайні, сакральні, потойбічні) реальності.
Світогляд має три складові: а) світовідчуття, б) світорозуміння, в) світосприйняття. У своєму розвитку він чітко проходить три стадії, три історичні типи:
1) міфологічний : світ як наївна споглядальна реальність з фантастичними залежностями чуттєвих і надчуттєвих елементів, з неймовірною силою узагальнень, з необхідністю ритуально-обрядових улагоджень людського життя з духами світу. Світ раціонально не диференційований, розмитий, але з точки зору організації життя родових спільнот досить логічний, визначений. Людина мислить себе часткою природи, але природа мислиться не як натуральність, а як духовно-предметна умова буття роду. Саме як природа.
2) релігійний : світ мислиться раціонально значно більше диференційованим і систематизованим. Потойбічність набагато антропоморфніша (людино-подібніша): духи займають підлегле положення, а домінуючою силою виступають боги чи єдиний Бог. Культ богів породив культові обрядові дії, храмову організацію, що згодом переросла в соціальний інститут церкви. Світ мислиться як єдиний живий Космос, духовний Універсум.
3) філософський : світ уявляється в першу чергу завдяки раціонально-логічним моделям, “картинам світу“. Головним мислячим персонажем стає натомість мудреця “філософ”. Мислення спрямовується до проекції майбуття, а не до ретроспекції (повертання у минуле). Природне сприймається як самодостатнє буття, незалежне у своїх функціях від людини.
Світогляд не варто ототожнювати з міфологією, релігією чи філософією. Вони – лише
“ядра” світогляду. Кожний наступний світогляд має значно менше, але й набагато щільніше ядро від попереднього. Особливістю філософського світогляду є те, що це – теоретичне ядро світогляду. Філософія – теорія духовно-практичного осягнення світу.
1.2. Основне питання, аспекти і функції філософії.
Отже світогляд (навіть філософський) – поняття загальнокультурне. Універсальним для всієї культури питанням є питання про відношення людини і світу. Яким чином людина отримує сенс світу і як вона наділяє світ своїм сенсом? Оскільки філософію цікавить мислений аспект, бо ж вона – культура мислення (п’ятої сутності – квінтесенції, найважливішої для людини), то загальнокультурне питання трансформується до відношення мислення і буття.
Проблеми буття світу і самого світу не співпадають. Що світ є – це одне, але що є
світом? – це зовсім інше. А найцікавіше для філософії: як відноситься думка про щось у світі до буття цього чогось? І не важливо, чи це щось почуттєво осягається (ознака матеріального світу) чи воно почуттєво недоступне, але ж якось осягається (ознака ідеального світу). Отож не випадково категорія буття стала центральною для філософії і зовсім не вживаною для природознавства. Висхідною проблемою буття є проблема субстанціальності, тобто самостійного початку Буття. Що є таким, яке вже нічим іншим не визначається, лише самим собою обумовлюється? Саме звідси зародилися два основні напрямки філософії: матеріалізм та ідеалізм. Перший визнає самостійним початком буття матеріальну субстанцію. Другий – ідеальну (духовну) субстанцію. В межах ідеалізму розрізняють “об’єктивний” і “суб’єктивний” ідеалізм. “Об’єктивний” у якості субстанції приймає незалежний від людського суб’єкта духовний початок буття, певний духовний Абсолют. Суб’єктивний ідеалізм у якості субстанції покладає ідеальні можливості людини.
Інший бік основного питання філософії – це питання про відповідність думки про предмет предметному змістові, реальності буття. Тобто, це питання про можливість мислення пізнавати сутності буття. Філософська позиція, яка не визнає такої можливості, отримала назву агностицизм. Її представники вважають, що у кращому випадку людське мислення здібне до відображення явищ, але не сутностей.
Так чи інакше залежать від вирішення основного питання й інші філософські позиції :
- монізм – визнання лише однієї субстанції (першо-начала буття).
- дуалізм – визнання двох рівноправних субстанцій (матерії та духу).
- плюралізм – визнання множини самостійних початків буття.
- апріоризм – визнання вроджених (закладених до всякого власного досвіду) здібностей мислення: формальних або й змістовних.
- емпіризм – визнання єдино надійним джерелом пізнання чуттєвого досвіду.
Філософія розглядає буття світу під різним кутом зору, з акцентуванням на певному моменті відношення мислення до буття. Це і називається аспектами філософії, серед яких найчастіше виділяють:
1). онтологічний – акцент ставиться на змістовності буття (онтос – буття) і включає різноманітні вчення: натурфілософію (про природу), антропологію (про людину), соціальну філософію(суспільне буття) тощо.
2). логічний – акцент на самій культурі мислення про буття і пізнання світу. Сьогодні існує багато відносно відокремлених від філософії розділів логіки: “формальна”, математична, логістика тощо. Та мова не про них, а про логіку самої філософії. Її поняття, судження, умовисновки, систему категорій, засобів перевірки на істинність тощо.
3). гносеологічний – акцентується на мисленому відтворенні об’єктивної реальності за допомогою суб’єктивних образів (знання), на пізнавальному спрямуванні філософських
знань (гносис – знання). Особливе значення тут має методологія.
4). аксіологічний – акцент ставиться на ціннісних вимірах знання: моралі, естетиці, релігійній вірі, практичній значимості.
5). гуманістичний – акцент на дослідженні місця і значення самої людини, найсуттєвіших питань її життя.