В. Г. Лукашевич Декан юридичного факультету Запорізького національного упімерсії нч V, іавідуюча кафедрою адміністративного та господарської о прана, доктор юридичних наук, професор

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание ГЗЛ'2 Синєокин О.В. Загальнотеоретичні проблеми Загальнотеоретичні проблеми адвокатології Частина перша: теорія Предметом науки про адвокатуру Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть Вавілоні і Персії Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: / Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: / Основи законодавства про судовий устрій 1958 р. Положення про адвокатуру в УРСР Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть Ключові слова та терміни до теми № і. Організація адвокатури в україні Поняття адвокатської діяльності Основні риси Гарантії здійснення адвокатської діяльності Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть ... Полное содержание

Подобный материал:

• Парламентське видавництво, 5723.42kb.
• Навчально-методичні матеріали із дисципліни, 747.49kb.
• Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка, 15341.53kb.
• Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 509.69kb.
• Факультет психології а. Загальний опис факультету, 435.16kb.
• Міністерство освіти І науки України Слов’янський державний педагогічний університет, 2976.14kb.
• В. К. Шкарупа доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри адміністративного, 113.38kb.
• У Волинському національному університеті імені Лесі Українки, 44.38kb.
• Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 520.15kb.
• Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 744.37kb.

УДК 347. 965.1/3 (477) ББК Х9 (4Укр) 76 С 382

Рекомендовано до друку Вченою Радою Запорізького національної" у «чи ківі »

(Протокол №11 від 27.06.2007 р.)

Державний вищий навчальк. «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВих... МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ



ВСТУП

Навчальний курс "Адвокатура України" є необхідною складовою частиною вивчення загальнотеоретичних дисциплін для формування особистості майбутнього юриста. Мета вивчення ціп дисципліни - формування системи знань зі специфіки адвокатської діяльності як прикладної галузі юридичної спеціальності. Але у вітчизняній навчальній юридичній літературі підходи у дослідженні теорії адвокатології ще не відповідають сучасним умовам і відстають від правових реалій Тому з цього приводу варто наголосити, що незважаючи на з'явившуюся останнім часом кількість навчальних видань, науці про адвокатуру -адвокатології до цього часу в Україні все ж таки достатньої уваги ще не приділено, а звідси -майже повна відсутність відповідної літератури 'новою формату".

За загальною структурою викладення курсу включає 2 модулі, кожний з яких обмежений концептульпою єдністю розглядаємих в ньому питань. За своєю внутрішньою побудовою кожен модуль містить по 4 геми і закінчується підсумковим контролем, який проводиться під час контрольних тижнів. При вивчення курсу "Адвокатура України', крім лекцій і семінарів, передбачені також і інші експериментальні форми практичних робіт - ділові при, постановка й вирішення проблемних ситуацій, аудиторій конференції тощо.

Семінарські заняття проходять у двох варіантах: перший (більш типовий) - відповіді студентів на підготовлені самостійно запитання і а додаткові доповіді з теми, а другий - у вигляді правової дискусії та визначені перед семінаром окремі розділи з теми. Крім того, на практичних заняттях студенти складатимуть проекти актів адвокатського реагування, зразків адвокатського провадження або тези виступів у суді з відповідними коментарями та уточненнями викладача. Семінарські заняття дають можливість перевірки рівня засвоєння студентами теорії з відповідних питань, норм законодавства, пов'язаних з діяльністю адвокатів, відпрацьовуються практичні навички при вирішенні конкретних життєвих ситуацій.

Згідно з навчальною програмою на навчальний курс 'Адвокатура України" відведено 5 лекцій і 8 семінарських занять. Саме таким чином структурно побудований цей посібник. За архітектонікою він складається з двох основних частин Перша частина присвячена теоретичному викладенню основних іем курсу. Після теоретичного викладення кожної теми надаються ключові поняття, основні висновки і контрольні запитання для самопідготовки. Друга частина містить методичні рекомендації до семінарських занять та інший допоміжний та перевірочний матеріал (тести, контрольні та індивідуальні завдання, тематика рефератів, курсових та контрольних робіт, основна і додаткова література та ін.) з підготовки студентів.

Засвоєння курсу передбачає також систематичну самостійну роботу студентів. Студент повинен мати відповідні нормативно-правові акти, а також бути ознайомленим з науковими точками зору з приводу розглядаємих проблем. При вивченні нового курсу студенти повинні активно застосовувати теоретичні знання матеріального та процесуального права, але викладення дисципліни "Адвокатура України" в Запорізькому національному університеті містить певні особливості від більшості інших освітніх закладів, де зазначена дисципліна

вважається спецкурсом і викладається. Річ у тому, що цей навчаї ий предмет викладається па

першому курсі, коли студеити-юристи з об'єктивних підстав ще не знайомі як з галузевими галузями матеріального та процесуальною права, так і з спеціальними дисциплінами. Але, у контексті викладеного, буде доречним наголосити, що в існуючій навчальній літературі з дисципліни "Адвокатура Україна" ряд важливих проблем залишається поза увагою авторів.

Окремі деонтолої Ічні аспекти (наприклад, проблеми адвокатської етики, моральність адвокатської діяльності тощо) розглядаються різними авторамп (ТВ. Варфоломєєвою, І.Ю. Гловацьким. ЯЛІ. Зейканом. В.В. Медведчуком, О.Д. ("вятоцьким. Д.П. Фіолевським, СЯ. Фурсою та іншими) практично \ всіх навчальних виданнях, але ми не знаходимо висвітлення для майбутніх юристів таких полемічних аспектів як професійна деформація адвокатів та шляхи її подолання, феномен "угод з правосуддям", проблеми тенденційного або замовленою сліде і на, а звідси - місце адвоката та йото процесуальні можливості у правовій протидії вищезазначеним явищам, політична культура адвоката тощо. Тому студент має побачити, що разом із іаконом поведінка адвоката як представника однієї і юридичних професій (спеціальностей) регулюється деонтолої ічними, в т.ч. етичними нормами, шо в окремих випадках припускає використання компромісу як ефективною засобу з розв'язання правових проблем. З цього приводу у посібнику надаються не тільки плани практичних самостійних занять, які можуть проводитися у формі колоквіумів, але й відповідні методичні рекомендації та психологічні вправи.

Відпрацьовуючи викладені в посібнику теми занять, студенти зможуть усвідомити, що особливість адвокатської деонтології полягає в тому, що вона характернім; юриспруденцію крізь призму професії адвоката і йото діяльності як особи. Аналіз робіт видатних адвокатів дозволяють усвідомити те, що специфіка адвокатської діяльності вимагаг певних властивостей особи і певних психічних якостей. І практика підтверджує, що далеко не кожний юрист, який починає свою роботу в галузі правового захисту, здатний адаптуватися до неї. Тому, виходячи з головного змісту викладеного, виділення професіонально значущих якостей (психограми) адвоката зможе дозволити проводити науково обгрунтований професійний відбір, загальну і спеціальну підготовку фахівців у галузі професійною иравозахисту.

Дотепер системний деонтолої ічний підхід як загальних так і окремих проблем адвокатури на сторінках наукових видань і в навчаїьпо-мстодичній літературі відсутній. Треба визначні, що це обуомлено кількома основними причинами. По-перше, більшість досліджені, була здійснена в старих соціально-нолггичних і економічних умовах і в рамках раніше чинного законодавства; по-друге, в своїй значній більшості роботи учених були присвячені діяльності адвоката як захисника в кримінальному процесі; по-третє, жодна з роби не присвячена впливам соціальїю-іюлітичних умов, дії владних повноважень на правозахисну діяльність адвоката і системним проблемам професійної деформації адвокатів Тому історичний шлях розвитку адвокатури нами розглядається не тільки у ретроспективу але й як поштовх до подальшого розвитку, котрий не виключає різноманітні видозміни стану і форми організаційних форм адвокатської діяльності. Уявляється важливим ( те, шо в цьом> навчальному виданні акцентується особлива увага на достатньо ретельному розгляді проблеми професійної деформації адвоката та окресленні шляхах з її мінімізації. Висвітлюючи проблеми незаконної адвокатської діяльності! показані типології адвокатів, которі порушують правові та стичні норми. Визначено і розкрито основні фактори, що призводять до професійної деформації особи адвоката, що дозволило автору проаналізувати позитивні й негативні (загрозливі) тенденції у розвитку особистості адвоката.

Отже, вважаємо буде логічним підкреслити основну ціль роботи як продовження зусиль, які були розпочаті автором у монографії "Адвокатура як институт правової. юпомоги і захисту: проблеми становлення и перспективи розвитку", розкриваючи для студентів як системний комплекс проблем адвокатури, так і визначаючи місце адвокатології > системі юридичних та інших суміжних наук. Відтак, підсумковуючи викладене вище вважаємо, що оволодіння матеріалом повинно включати сукупність декількох взаємопов'язаних завдань. 0 бути цікавим; 2) бути зрозумілим; 3) бути неспрощеним і не надскладним. Тобто дисципліна "Адвокатура України" має на меті теоретично вивести студента-іориста-периюкурсника, умовно кажучи, у світ адвокатури і яскраво розповісти що йому може бути потрібні» і де воно знаходиться. Таким чином, підготовити майбутнього юриста до самостійного шляху, що ми і спробували зробити в цій роботі. Але - це зможе відбутися не раніше ніж через 4-5 років, а підсумковою формою контролю знань студенгів-першокуреників. які вони отримати протягом одного семестру, є іспит, котрий має на меті перевірку не тільки теоретичних знань, а також уміння самостійно працювати з літературою.

Вважаємо, що саме такий підхід буде корисним для сприйняті я достатньо складною матеріалу студентами-першокурсниками і формування особистості майбутніх юристів. Назва посібника не є копією назви дисципліни, але саме це уявляється цілком виправданим, оскільки ніяке літературне видання не зможе замінити собою відповідний навчальний предмет у повному обсязі проявів його подачі. Тому пропонуєш робота, безумовно, не є ортодоксальною навчальною працею, а виключно допоміжним матеріалом, який зможе не тільки заповнити окремі прогалини, але також, сподіваємося, стати стрижнем нового підходу

ЧАСТИНА ПЕРША: ТЕОРІЯ

ТЕМА 1

ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ АДВОКАТУРИ

Основні питання теми:

1. Адвокатологія як наука про адвокатуру.
   
2. Соціальні передумови виникнення адвокатської професії.
   
3. Давньогрецька адвокатура.
   
4. Римська адвокатура.
   
5. Правова природа адвокатури у Середні віка.
   
6. Світова адвокатура у Новий час.
   
7. Виникнення і розвиток адвокатської інституції в Україні до XIX ст.
   
8. Адвокатура в Російській імперії до 1917 р.
   
9. Адвокатура України у радянський період.
   

/. Адвокатологія як наука про адвокатуру

Єдність у визначенні походження понятгя «адвокат» відсутня. Етимологічне значення терміну "адвокат" (покликаний, запрошений) походить від латинського коріння «адвокатує двоцере» - звати на допомогу. Advokatus (advokare) - процесуальний помічник сторони, що підтримує її своїм особистим авторитетом і юридичними порадами. Оксфордський словник дає гри основні варіанти перекладу слова «advocate»: 1) захисник (defender); 2) прихильник (supporter): 3) адвокат (lawyer).

Вперше звернулися до цієї проблеми російські вчені і назвали науку про адвокатуру адвакатологією. Таким чином, сьогодні, враховуючи правовий зміст і соціальні форми ,і икжатури, можна говорити про виділення нової галузі знань, якою є адвокатура. Деякі автори підносять науку про адвокатуру до спеціальних галузей юридичної науки. До предмету даної науки входять уявлення і ідеї про адвокатуру, питання організації адвокатської діяльності, які повинні досліджуватися і осмислюватися на теоретичному рівні, що дає МОЖЛИВІСТЬ прої позувати подальший розвиток цієї правової інституції. Оскільки без теоретичних знань, які направлені на вирішення питань щодо необхідності реформування адвокатури, подальший розпиток адвокатури неможливий.

Відомо, що самостійна наука характеризується особливим предметом пізнання і системою викладу знань. Предметом науки про адвокатуру є те. що вона вивчає. Ця наука досліджує правові, соціальні явища, що закладені в адвокатурі, закономіності їх виникнення (історчипі аспекти) і перспективи розвитку і реформування адвокатури, тобто саму адвокатуру як соціально-правовий феномен, який узаконений державою. Предметом ж вивчення дисципліни є вивчення побудови та діяльності адвокатури.

І Іаука про адвокатуру вивчає інститут адвокатури не тільки в становленні і динаміці, але і питання про суб'єктів, її здійснюючих, вимоги до них, принципи і умови її ведення. До предмету і методу науки про адвокатуру відноситься вивчення правових норм, регулюючих організацію і діяльність адвокатури, тобто законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Систему зазначеної навчальної дисципліни, в основному, пропонують за структурною побудовою на Загальну і Особливу частини. При цьому Загальна частина курсу «Адвокатура України» включає наукові знання про адвокатуру, історію виникнення і розвитку адвокатури, організацію адвокатури в Україні і адвокатську етику. Особлива ж частина присвячена процесуальній діяльності адвоката в Конституційному Суді України, в кримінальному процесі, в цивільному процесі, в господарському судочинстві, в нотаріальному процесі, у виконавчому виробництві, в Європейському Суді з прав людини. Інші автори відносять до Особливої частини регульовані правом і нормами професійної мор&ті способи, прийоми і методи надання адвокатами різних видів юридичної допомоги. Навчальним курсом передбачено вивчення поняття «адвокат», його правовий статус та типологія професійної діяльності. Вивчаються також порядок формування та функції адвокатури, її взаємодію з іншими правоохоронними органами та перспективи подальшого удосконалення.

Отже, хоча полеміка щодо науковості вчення про адвокатуру продовжується, ми пропонуємо обкреслити адвокатологію як самостійну науку в системі юридичних наук України.

ё

1. Наука про адвокатуру - це суспільна (юридична) галузь знань про закономірності виникнення, становлення, функціонування і подальшого розвитку адвокатури з метою виконання вищої соціальної мети держави, направленої на сприяння захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, а також юридичних осіб.
   
2. Інтеграція в адвокатології даних різних наук приводить до їх взаємного збагачення і вимагає поглибленого вивчення кожної науки.
   

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) походження і зміст терміну "адвокат "; 2) предмет і метод науки про адвокатуру та навчальної дисципліни: 3) розкрийте різницю між адвокатологісю як наукою і навчальною дисципліною "Адвокатура України"; 4) покажіть взаемозв 'язок науки про адвокатуру та навчальної дисципліни з іншими юридичними науками та навчальними дисциплінами.


2. Соціальні передумови виникнення адвокатської професії

Зародки правозаступництва з'являються па найнижчих ступенях юридичного розвитку.

У стародавньому Китаї дозволялося здійснювати судовий захист родичам і близьким друзям обвинуваченого. Про адвокатуру в Японії не згадується ні в одному з відомих нам джерел. В Єгипті захист здійснювався в письмовій формі, оскільки було побоювання, що при усному захисті буде проводиться вплив на суддів, які повинні бути об'єктивними. Проте з часом був введена разом з письмовим і усний захист.

У стародавніх Мексиці та Перу, подібно Єгипту існували постійні суди, а в процесі переважала писемність. Але щодо адвокатури не зустрічається ніяких згадок. Можна припустити, що тут, як і в Єгипті, вона офіційно не допускалася унаслідок напування письмового процесу. Отже, історія Єгипту дає першу вказівку на факт, що письмовий і таємний процес був украй несприятливий для розвитку адвокатури.

У Вавілоні і Персії процес характеризувався свободою захисту, публічністю і колегіальністю. Судовий захист відомий також жителям Сьєрра-Леоне і Анголи, але у них, мабуть, вона з'явилася під виливом англійців і португальців, які заволоділи цими територіями. У стародавніх іудеїв право ототожнювалося з релігією. Судді вважалися намісниками Єгови. В якості захисника мала змогу залучитися будь-яка особа. Проте, у пізніший час адвокатура прийняла іншу форму. За талмудичним правом при судах синедріону знаходилися оособи, що готувалися бути суддями і мали назву кандидатів. Вони були присутні на засіданнях і мої ли говорити промови в захисг обвинувачених. Будучи фахівцями, вони дещо більш наближалися до адвокатів у власному значенні. Але оскільки вони виступали не на запрошення підсудних і без попередньої угоди з ними, то їх все-таки не можна визнати за справжніх адвокатів. Згодом в єврейській мові з'являється термін «адвокат», що був запозичений з грецької мови. Це може зазначати, що іудеї перейняли у греків справжню адвокатуру.


> 4. Римська адвокатура