В. Г. Лукашевич Декан юридичного факультету Запорізького національного упімерсії нч V, іавідуюча кафедрою адміністративного та господарської о прана, доктор юридичних наук, професор

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ними професійної діяльності. Повний круг цих злочинів пропонується структурно розділити на
•иза основні сектори: адвокатські злочини в кримінальному судочинстві і адвокатські злочини в
інших сферах професійної діяльності. При цьому як злочини першої групи, так і другий,
можуть бути додатково класифіковані на 1) «основні адвокатські злочини» (злочини адвокага-
пиконавця); 2) «супутні злочини адвокатів» (злочини адвоката-співучаспика); 3)
"нерозпізнаваний адвокатський злочин».

9) Запропонована і обгрунтована комплексна оцінка незаконної адвокатської
тільності в кримінальному судочинстві, яка містить в різному співвідношенні елементи
кримтнально-правової, процесуальної, кримінологічної, криміналістичної і психологічної
характеристик, що допускаються несумлінними адвокатами правопорушень.

10. Розглянуті найхарактерніші особливості адвокатів, що допускають незаконні методи і засоби професійного захисту. Ці закономірності носять вельми умовний, неоднозначний характер і високий коефіцієнт погрішності. Виходячи з виведених тенденцій приводиться типологія адвокатів, які можуть представляти потенційну загрозу: 1) адвокат «з попереднім досвідом»; 2) адвокат - «молодий пенсіонер»; 3) адвокат «без попереднього досвіду»; 4) некваліфіковапий адвокат; 5) висококваліфікований адвокат: 6) «залучений» адвокат; 7) «незалучений» і «чорний» адвокат; 8) «неконтактний» адвокат; 9) адвокат -«скандаліст»; 10) «контактний» адвокат, II) «корумпований» адвокат: 12) «сплачений» і «пеоплачений» адвокат.
    
11. Виділено і розкрито три групи основних чинників, які ведуть до професійної н формації адвока і я 1) чинники, обумовлені специфікою професійної діяльності; 2) чинники особової властивості; 3) чинники соціально-психологічного характеру.
    
12. Визначені критерії ефективності адвокатської діяльності як цілісного соціально-правового феномена, а також критерії ефективності окремих її видів (типів адвокатської ііяльностї). В сукупності існуючих оцінних критеріїв відсутня ієрархія, що в цілому свідчить про недосконалість існуючої методики визначення ефективності і наявність відповідних пусток к теорії юридичної діяльності. Враховуючи складність поняття ефективності адвокатської діяльності і необхідність дозволу методологічних питань, вважаємо за доцільне це питання розглядати на двох рівнях, залежно від рівнів теоретичного узагальнення, на яких відбувається вивчення проблеми: па макрорівні (загальнотеоретичному) і мікрорівні. на якому ефективність вивчається крізь призму діяльності індивідуальних суб'єктів правовідносин.
    
13. Показана роль політичних чинників в професійній діяльності адвоката В державах континентальної системи права інститут адвокатури існує у вигляді сукупності діяльності осіб, які одержали статус адвоката, і системи органів, функціонування яких пов'язано з регулюванням діяльності вказаних осіб. Показані форми політичної участі адвоката: а) ведення політичної агітації, тиск на органи влади з мстою реалізації вимог; би) тобіювання законопроектів, заява протесту; в) підтримка відповідних рішень, виступ в засобах масової інформації і перед громадянами.
    

Відтак, зроблена спроба по-новому розглянути концептуальні проблеми адвокатури, поставивши при цьому такі основні цілі: 1) узагальнити світовий досвід діяльності інституту адвокатури; 2) показати витрати, обумовлені невизначеністю правового статусу адвоката; 3) проаналізувати позитивні і негативні (небезпечні) тенденції в розвитку особи адвоката і їх взаємозв'язок з сучасними суспільними процесами; 4) дати практичні рекомендації, сприяючі професійному становленню адвоката і його моральному здоров'ю.

Наскільки цс вдалося, покаже час. Безумовно, не всі аспекти розкриті рівноцінно. Але сподіваємося, одне вже стало очевидним: в сучасних умовах ми бачимо необхідність розгляду адвокатури як особливої професійної групи юристів, діяльність якої сприятиме підвищенню ефективності правосуддя.

Автор також вважає, що зміцнення правового статусу інституту адвокатури, сприятиме зростанню авторитету української держави.

Ш РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативні акти

1. Конституція України. - К., 1996. - 128 с.
   
2. Закон України "Про адвокатуру" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9-
   

Ст. 62

3. Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань: Затверджено постановою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302.
   
4. Положення про єдиний реєстр адвокатів України. Постанова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 10 березня 2000 р. № 2.
   

5. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Затверджено Указом І [резидента України від 5 травня 1993 р. № 155/93.
   
6. Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури: Затверджено протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України від 1 жовнтя 1999 р. № 6/2.
   
7. Порядок оплати труда адвокатів з надання громадянам правової допомоги по кримінальним справам за рахунок держави, затверджений постановою КМУ № 821 від 14 травня 1999 р. //Адвокат. - 1999. -№ 1. - С. 27-30.
   
8. Правила адвокатської етики / Затверджені ВККА України при KM України від 1.10 1999 р.
   

Основні навчальні джерела

9. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, A.M. Гитов, Ю.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. - К.: Знання, 2007. - 398 с.
   
10. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. проф. СЯ. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КИТ, 2007. - Кн. 1. - 940 о
    

11. Бакаянова Н.М. 'Этические принципы адвокатуры в Украине. - Одесса: Юрид. лит..
2005.-152 с.

12. Словацький І.ІО. Діяльність адвокага-захисника у кримінальному процесі:
Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. -351 е.

13. Зейкаи Я.П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний посібник. - К.:
Юридична практика, 2004. - 288 с.

14. Історія адвокатури України / Редкол.: В.В.Медведчук (голова) та інші. - К.: Видавництво "СДМ-С гудіо", 2002. - 286 с.
    
15. Меліхова О.В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод, носіб. для самост. вивч. дисципліни. - К: НЕУ, 2006. - 90 с.
    
16. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и зашиты: проблемы становления и перспективы развития. - Запорожье: ЗНУ, 2007. - 432 с.
    

1 7. Фюлевський Д.П. Адвокатура: 1 Іідручник. - К.: Алерта; Прецедент, 2006. - 486 с.

Джерела з історії адвокатури

18. Владимиров Л.Б. Advocatus miles (Пособие для уголовной защиты) (Извлечение) // Судебное красноречие русских юристов прошлого. - М.: МІТІ «Фемида», 1992. С. 58.
    
19. Словацький І.Ю. Особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини // Вісник Львівського ун-ту. - Серія юрид. - 2003. - Вин. 38. - С. 119-127.
    
20. Гошуляк В. В. Исторический очерк развития российской адвокатуры как института, востребованного гражданским обществом // Право и политика - 2004 - № 4. — С. 103 - 111.
    
21. І'ришина Т.М. Становлення захисту адвокатів і представників особи у Х-Х1Х ст. // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 3 (33). - С. 196 - 206.
    

22. Макалинский П.В. С.-Петербургская присяжная адвокатура. - СПб., 1889.
    
23. Российские адвокаты на политических процессах. - М., 2002. -412 с.
    

24. Сергеев ВН. Проблемы становления российской адвокатуры в историческом
он тексте судебных реформ XIX и XXI веков: Российская адвокатура и судебная система на
>\ бежах столетий // Российский судья. - 200Г - № 11. С. 39-47.

25. Томсинов В.А. Из истории адвокатуры в России: Эпоха становления
Іаконодательство. - 1999. - № 6 - 7.

26. Сторінки історії адвокатури: Спогади київського адвоката Пі. Цельтнера (1900-о.ЧП) ii Адвокат. - 2002. - № 1. - С. 48 49; Адвокат. 2002. - № 2-3. С. 58 - 60.
    
27. Каски Ю. Российские адвокаты и советское государство: Происхождение и развитие оветской адвокатуры: 1917 - 1939. М., 1993.
    

28. Черкасова Н.В. Формирование и развитие адвокатуры в России (60-80-е годы XIX в.)
М . 1987.

Додаткові джерела і річних аспектів адвокатської діяльності

29. Авдеев В.. Воскобойник II. Проблемы деятельности адвоката при производстве
кдетвенных действий с участием свидетеля // Уголовное право. 2006, - № 5. - С. 84 - 86.

30. Адвокатура України: Правове регулювання і судова практика: Практ посів, для
і івокага / За ред. С.Ф. Сафулька, ОД. Святоцького; Уноряд. Т.Т. Захарченко та ін. К , 2003 -

/о,Х с.

31. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М : Юрид. лит.. 1976 - 256

32. Андреевський В.В. Основи юридичної природи адвокатури: теорія, історія та
\масність // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 6 (44). С. 87 - 92.

33. Андреевский В. Классификация и квалификация адвокатских профессий, их
к ешмодействис с судебной системой ii 1 Іідприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5.

і 155 - 159.

34. Баженова Б.М; Правова регламентація діяльності соліситорів у Англії // Право \ країни. - 2005. - № 4. - С. 128 - 132.
    
35. Баженова Б.М. Спеціалізовані адвокати в Німеччині // Вісник Академії адвокатури Vкраїни. - 2005. - Вип. 1. - С. 76 - 82.
    
36. Батурина ОБ. Институт адвокатуры в Германии // Аспирант и соискатель. 2003. -№ 2. - С. 135-137.
    

37. Ведь ВВ. Використання адвокатом-захнеником психологічних знань у
кримінальному процесі. / Автореф. лис. ... канд. юрид. наук. - Київ. 1999. - 18 с

38. Бронз ПЛ. Противостояние продолжается или что ждет адвокатуру Украины в
"\ ищем // Адвокат. - 2006. - № 8. - С. 36.

.39. Брусницын Л.В. Ограничение нрава на свидание защитника с подзащитным в национальном и международном праве // Государство и право. - 2002. - № ! 1 - С. 104-106

40. Гармаев /О.П. Незаконная деятельность адвокатов в уголовном судопроизводстве: \ чебник / Научный редактор ВН. Караголип. - М.; «Экзамен», 2005. - 5 12 с.
    
41. Гармаев ЮЛ. Участие недобросовестных адвокатов в организации преступности и коррупции: комплексная характеристика и проблемы противодействия (материалы і пециализированного учебного курса). - Саратов: Сателлит, 2003. - 131 с.
    

42. Гераста Л.М. Проблеми правової конфліктології: феноменологічний,
і мосеологічиий та праксеологічний аналіз. - К.: Право, 2004. -112 с.

43. Головань І.В. Захисл професійної юридичної таємниці згідно законодавства України
іа Швейцарії // Адвокат. - 2005. - № 1. - С. 3-7.

44. Гусарсв С.Д., Тихомиров О.Д Юридична деонтологія: (Основи юридичної
щільності). - К.: Знання, 2005. -655 с.

45. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность
М.: БЕК, 1997. - 330 с.

46. Захарова О.С. Представництво у цивільному судочинстві ' Вісник Академії
адвокатури України. - 2005. - № 3. - С 32 - 36.

1 Яка особа має більше службових повноважень:

а) прокурор;

б) слідчий СБУ;

в) службові повноваження однакові:

г) адвокат.

2 Яку освіту повинен мати адвокат:

а) обов'язково закінчену вишу освіту гуманітарного профілю;

б) виключно закінчену вишу юридичну;

в) обов'язково юридичну: вищу або пезакінчену (у випадках заочного навчання);

г) рівень освіти не є перешкодою, тому що передбачені інші обов'язкові вимоги.