Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет
| Вид материала | Конспект |
- Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- М. Д. Чемич організація протиепідемічних заходів при надзвичайних ситуаціях міністерство, 547.81kb.
- Міністерство освіти І науки України Сумський державний університет, 1631.14kb.
- Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво", 3017.1kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет історія України, 1075.54kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія для студентів спеціальності 040106 „Екологія,, 1393.76kb.
Питання 1. Поняття попиту та розміру попиту.
Питання 2. Закон попиту.
Питання 3. Індивідуальний і ринковий попит.
Питання 4. Еластичність попиту.
Висновки
Запитання для самоперевірки
Ключові терміни
Обсяг потреби, попит, величина попиту, еластичність попиту, закон попиту, індивідуальний попит, ринковий попит, товари-замінники, сезонність, ефект доходу.
Питання 1. Поняття попиту та розміру попиту
Поведінка покупців на ринках може здаватися, на перший погляд, випадковою, підлеглою примхам і капризам людей. Насправді існує загальна закономірність такої поведінки. Вона полягає у свідомому або підсвідомому порівнянні будь-яким покупцем бажаності блага (товару) і його ціни.
Першооснова купівельної поведінки – корисність благ і ступінь задоволення потреби в них. Люди схильні високо оцінювати корисність величезної більшості відомих їм благ і думати, що потреби в цих благах ще досить далекі від задоволення. Але за всі економічні блага необхідно платити, а грошові кошти покупців – ресурс обмежений.
Саме це породжує різницю між двома поняттями – обсягом потреби і величиною попиту.
Обсяг потреби – кількість благ визначеного виду, яку людина хотіла б одержати для задоволення своїх потреб, якби ці блага були доступні безкоштовно і без обмежень.
Економіка завжди орієнтується не на людські потреби як такі, а тільки на ту їхню частину, що може бути підкріплена оплатою. Ця частина потреб називається, як правило, величиною купівельного попиту і характеризує ту кількість благ, яка реально може бути придбана покупцями за певних умов.
Головна з цих умов очевидна – бажаність цих благ для людей повинна бути вище цінності тієї суми грошей, що доведеться за ці блага сплатити, тобто перевищувати їхні ціни.
При цьому здавна відомо, що кількість благ, яку люди запитують у продавців для придбання (саме це ми і називаємо величиною попиту), прямо залежить від рівня ціни, за якою така покупка можлива.
Величина попиту – це обсяг товарів визначеного виду (у натуральному вимірі), який покупці готові придбати протягом визначеного періоду часу (місяця, року) при визначеному рівні ціни цього товару.
Щоб охарактеризувати, як узагалі розміри покупок на даному товарному ринку залежать від рівнів цін, економісти ввели поняття попиту.
Попит – сформована у визначений період часу залежність величин попиту на даному товарному ринку від цін, за якими товари можуть бути запропоновані до продажу.
Попит у такому розумінні – це характеристика стану ринку, а точніше, однієї з його найважливіших складових – економічної логіки поведінки покупців. Реально ця логіка виявляється в тому, якою є величина попиту (кількість покупок) при тому або іншому рівні ціни.
Щоб краще усвідомити різницю між поняттями «попит» і «величина попиту», звернемося до таблиці 4.1 (такі таблиці називають шкалами попиту) і побудованого на її основі рисунка 4.1.
Кожна точка на цьому графіку – величина попиту на даний товар (можлива кількість покупок) при визначеному рівні його ціни. Наприклад, точка з координатами (2500; 40) позначає, що при ціні 2500 грошових одиниць попит на даний товар дорівнює 40 одиницям, тобто покупці
Таблиця 10.1 – Розміри попиту на велосипеди при різних рівнях цін
| Ціна велосипеда, грошових одиниць | Можливий обсяг покупок, шт. |
| 3500 | 20 |
| 2500 | 40 |
| 2000 | 60 |
| 1650 | 78 |
| 1410 | 95 |
| 1230 | 110 |
| 1  100 | 125 |
Рисунок 10.1 – Розміри попиту, які формують криву попиту (D) на товарному ринку
готові придбати (скажімо, протягом місяця) саме таку кількість велосипедів. Уся ж сукупність точок описує картину попиту на даному товарному ринку, тобто залежність між корисністю товару, його ціною і можливими при різних рівнях цін обсягами покупок. Крива, що поєднує ці точки, називається кривою попиту (на графіках вона, як правило, позначається буквою D, від англійського слова «demand» – попит) і описує всі можливі комбінації рівнів цін і обсягів покупок визначеного товару у визначений момент часу і при визначених значеннях інших факторів формування попиту.
Питання 2. Закон попиту
Вивчаючи, як покупці реагують на зміни цін товарів, економісти сформулювали закон попиту.
Закон попиту – підвищення цін, як правило, веде до зменшення величини попиту, а зниження цін – до її збільшення (за інших однакових умов).
Прояв закону попиту пов'язаний з низкою важливих обставин.
Переважну більшість товарів люди купують, оцінюючи співвідношення «корисність/ціна» за цим благом. Зрозуміло, що (якщо потреба людини в цьому благу задоволена не цілком) зниження ціни (зменшення знаменника дробу) веде до зростання оцінки відносної бажаності блага, а отже, веде і до зростання попиту на нього.
Для розуміння реальних закономірностей поведінки покупців на ринку розглянемо фактори формування попиту, які не лежать ні на стороні цін, ні на стороні корисності товарів:
1) доходи покупців;
2) ціни на доповнювальні (товари-сапліменти) або замінні (товари-субститути) товари;
3) чекання динаміки цін у майбутньому;
4) кількість і вік покупців;
5) звички, смаки, традиції і переваги покупців.
Крім того, на попит можуть впливати і деякі інші, менш значущі фактори: сезонність, урядова політика, рівномірність розподілу доходів, реклама й ін.
Д
оходи покупців і попит. При зростанні доходів покупців вони, як правило, створюють більший попит на раніше недоступні їм товари. Зростання величини попиту викликається і зниженням цін на інші товари. Зниження доходів, навпаки, веде до зниження попиту. Саме це ілюструє рис. 4.2.
Рисунок 10.2 – Зміна попиту під впливом
зростання доходів або зниження цін на інші товари
Питання 3. Індивідуальний і ринковий попит
Для більш повного розуміння логіки ринку і закономірностей формування величин попиту варто провести грань між індивідуальним і ринковим попитом.
Індивідуальний попит – попит, який формується на ринку окремим покупцем.
Ринковий попит – сумарний попит, який стоврюється на ринку всіма покупцями.
На рис. 10.3 ми бачимо три криві попиту на аудіокасети. Перші дві належать індивідуальним покупцям (назвемо їх Андрієм і Сергієм). Неважко помітити, що у Сергія з грішми справи гірше, ніж в Андрія: Сергій готовий купити лише одну касету тільки за ціною нижче 6 грошових одиниць, тоді як Андрій за ціною 6 грошових одиниць готовий купити 5 касет.
Рисунок 10.3 - Формування ринкового попиту на основі індивідуальних опитувань окремих покупців
Але на ринок вони приходять обоє, і тут їхні грошові можливості зливаються в єдиний попит. Саме його і відбиває крайній графік праворуч на рис. 10.3. Як ми бачимо, до рівня ціни в 6 грошових одиниць крива ринкового попиту повторює криву попиту найбільш багатого покупця – Андрія. Але потім на криву сумарного – ринкового – попиту починає впливати вже і попит Сергія.
У результаті при ціні 4 грошових одиниці величина ринкового попиту дорівнює вже 15 касетам (10 касет, що готовий був за такої ціни купити Андрій, плюс 5 касет, що за такої ціни згодний був придбати Сергій). І так далі.
Отже, ринковий попит – це сума індивідуальних попитів усіх покупців, що звертаються за товаром на даний ринок.
Питання 4. Еластичність попиту
Щоб відповісти на запитання, чи можна прогнозувати, наскільки зміниться величина попиту при тій або іншій зміні ціни, познайомимося з поняттям еластичності попиту.
Еластичність попиту – масштаб зміни величини попиту (у %) при зміні ціни на один відсоток.
Еластичність попиту прийнято розраховувати, використовуючи дані про зміну попиту у відсотках при визначеній відсотковій зміні ціни на товар. Наприклад, якщо зниження ціни на 5% приводить до зростання величини попиту на 8%, то показник (коефіцієнт) еластичності буде дорівнювати 8/5 = 1,6.
Такий метод розрахунку зручний тим, що дозволяє зіставляти дані про еластичність різних товарів у єдиній системі одиниць вимірювання.
Коефіцієнти еластичності дозволяють розбити всі товари на дві основні групи: товари еластичного попиту і товари нееластичного попиту.
У першу групу попадають ті товари, для яких коефіцієнт еластичності більше одиниці, тобто відносний масштаб зміни числа покупок більше відносного масштабу зміни ціни.
У другу групу попадають ті товари, для яких коефіцієнт еластичності менше одиниці, тобто відносний масштаб зміни числа покупок менше відносного масштабу зміни ціни.
За допомогою коефіцієнта еластичності можна з'ясувати, чи варто підвищувати ціни на товари заради збільшення доходів фірми. Для цього досить прорахувати, наскільки зміняться величина попиту і виторг від продажів при зміні ціни.
Виторг від продажів – загальна грошова сума, яку одержує фірма від продажу товарів (послуг), що дорівнює добуткові числа проданих товарів на їхню ціну.
Скажімо, якщо мова йде про товар нееластичного попиту, то підвищення ціни на нього неминуче веде до зростання виторгу від продажів. Адже при цьому кількість покупок скоротиться меншою мірою, ніж зросте ціна. Якщо ж ми маємо справу з товаром еластичного попиту, то результатом підвищення ціни буде не зростання, а, навпроти, падіння виторгу фірми від продажів.
От чому продавцям доводиться постійно стежити за ринком і шукати ті співвідношення якості і цін, які найбільшою мірою влаштують споживачів і дозволять виробникам одержати найбільшу вигоду від своєї комерційної діяльності.
Рівні коефіцієнтів еластичності визначають три головних фактори:
1. Наявність товарів-замінників. Чим більше в покупця можливостей задовольнити свою потребу за рахунок іншого товару, тим прискіпливіше він буде оцінювати прийнятність співвідношення «ціна-якість» і може забажати більш дешевого товару-конкурента;
2. Розмір доходів покупців (величина їхніх сімейних бюджетів). Мова йде насамперед про співвідношення рівня ціни товару і величини доходів покупців. Очевидно, що якщо на придбання даного товару витрачається значна частка ваших доходів, то ви будете більш чутливі до зміни його ціни, ніж у випадку купівлі товару за незначну частину доходів. Наслідком такої ситуації є виникнення ефекту доходу.
Ефект доходу – при зниженні ціни (або зростанні доходу) товар стає щодо загальної величини доходу людини більш дешевим, і тому покупець здатний придбати цей товар у більшій кількості, не відмовляючись від інших своїх звичних покупок. І навпаки.
- Час. Спочатку реакція на зміну цін може виявитися досить непомітною, але згодом її масштаби можуть істотно зрости. Причина проста – на пошук більш дешевих замінників товару, що подорожчав, потрібен час, але коли вони будуть знайдені, попит скоротиться значно помітніше, ніж у перший момент. Слід завжди пам'ятати: практично для будь-якого товару можна знайти замінник або іншу модель споживання, просто для цього потрібен час.
Солоні податки.
Розуміння описаних вище закономірностей формування еластичності попиту на окремі товари давно знайшло практичне втілення, наприклад, у діяльності державних податкових служб. Зрозумівши, що попит на деякі товари, такі, як сіль, тютюн, алкоголь, досить малоеластичний, уряди різних країн здавна встановлюють на них спеціальні податки, що додаються до ціни (як правило, їх називають акцизами). Хоча такі податки підвищували ціни «акцизних товарів», попит і обсяги продажів від цього практично не знижувались, зате податкові надходження у скарбницю держави різко зростали. І сьогодні в Україні акцизні податки стягуються, зокрема, з алкогольних і тютюнових виробів.
Висновки
Першооснова купівельної поведінки людини на ринку – корисність благ і ступінь задоволення потреби в них. За всі економічні блага необхідно платити, а грошові кошти покупців – ресурс обмежений. Саме це породжує різницю між двома поняттями – обсягом потреби і величиною попиту.
Вивчаючи, як покупці реагують на зміни цін товарів, економісти сформулювали закон попиту. Закон попиту: підвищення цін, як правило, веде до зменшення величини попиту, а зниження цін – до її збільшення (за інших однакових умов).
Основними факторами, які впливають на попит, є ціна і корисність товару для людини, але існують також фактори формування попиту, які не лежать ні на стороні цін, ні на стороні корисності товарів - доходи покупців; ціни на доповнювальні або замінні товари; чекання щодо динаміки цін у майбутньому; кількість і вік покупців; звички, смаки, традиції і переваги покупців. Ринковий попит формується як сума індивідуальних попитів усіх покупців на ринку.
Щоб відповісти на запитання, чи можна прогнозувати, наскільки зміниться величина попиту при тій або іншій зміні ціни, застосовують поняття еластичності попиту - масштаб зміни величини попиту (у %) при зміні ціни на один відсоток. Рівні коефіцієнтів еластичності визначають три головних фактори: 1) наявність товарів-замінників; 2) розмір доходів покупців; 3) час.
Запитання для самоперевірки
- У чому полягає відмінність понять «обсяг потреби», «величина попиту» і «попит»? Поясніть на прикладі.
- Сформулюйте закон попиту.
- Назвіть основні та другорядні фактори, що впливають на формування попиту.
- Поясніть, у чому полягає вплив на формування попиту таких факторів, як: звички, смаки, традиції і переваги покупців; сезонність, урядова політика країни.
- За яких обставин можлива ситуація, коли крива попиту графічно зміщується вниз-вліво?
- Поясніть причини виокремлення індивідуального і ринкового попиту.
- Поясніть сутність терміна «еластичність попиту».
- Які фактори впливають на рівень еластичності попиту на товар?
- Наведіть приклади товарів еластичного і нееластичного попиту та поясність свою думку.
Тема 11. Закономірності формування пропозиції
Питання 1. Поняття пропозиції та величини пропозиції.
Питання 2. Закон пропозиції.
Питання 3. Бухгалтерські та економічні витрати.
Висновки
Запитання для самоперевірки
Ключові терміни
Величина пропозиції, пропозиція, закон пропозиції, прибуток, постійні витрати, змінні витрати, середні витрати, граничні (маржинальні) витрати, закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва, бухгалтерські витрати, бухгалтерський прибуток, економічний прибуток
Питання 1. Поняття пропозиції та величини пропозиції
Вивчаючи на ринку дії продавців, економісти встановили, що поведінка і цієї групи учасників ринку дуже сильно залежить від рівня цін, що встановлюється в торгівлі. Саме ціни є одним із основних чинників, що формують величини пропозиції.
Величина пропозиції – обсяг товару певного виду (у натуральному вимірі), який продавці готові (хочуть і можуть) запропонувати протягом певного періоду часу на ринок при певному рівні ринкової ціни на цей товар.
Оскільки ринкова ціна може коливатися в широкому діапазоні, то для опису всієї безлічі варіантів величин пропозиції, які при цьому можуть скластися на ринку, тобто загальної залежності пропозиції від цін на даному ринку, економісти ввели поняття пропозиції.
Пропозиція – залежність величин пропозиції на ринку певного товару протягом певного періоду часу (місяця, року), що склалася в певний період часу, від рівнів цін, за якими цей товар може бути проданий.
Таким чином, пропозиція – це теж характеристика стану ринку, а точніше, іншої його найважливішої складової – економічної логіки поведінки продавців. Реально ця логіка полягає в тому, яким виявляється обсяг пропозиції при різних рівнях ціни.
Співвідношення між поняттями «величина пропозиції» і «пропозиція» легше з'ясувати, якщо уявити собі, що кожне з них – відповідь на певне запитання.
Якщо ми запитуємо:
«Скільки товарів продавці готові запропонувати на продаж за місяць при ціні, що дорівнює Х грошових одиниць?»,
то відповіддю на це запитання буде інформація про ВЕЛИЧИНУ ПРОПОЗИЦІЇ.
Якщо ж ми ставимо запитання інакше:
«Як можуть коливатися місячні обсяги пропозиції товарів на ринок при зміні цін на даний товар?»,
то відповіддю на це запитання буде інформація про ПРОПОЗИЦІЮ на даному ринку.
Р
ізницю між поняттями «пропозиція» і «величина пропозиції» добре видно на рис. 11.1, що відображує дані таблиці 11.1 (такі таблиці називають шкалами пропозиції).Рисунок 11.1 – Величини пропозиції, які формують криву пропозиції на велосипеди (S)
Таблиця 11.1 – Величини пропозиції велосипедів при різних рівнях цін
| Ціна велосипеда, грошових одиниць | Можливий обсяг пропозиції (виробництва), шт. |
| 3500 | 130 |
| 3000 | 120 |
| 2500 | 105 |
| 2100 | 90 |
| 1700 | 74 |
| 1400 | 60 |
| 1100 | 45 |
| 900 | 33 |
| 800 | 20 |
Кожна точка кривої S (криву пропозиції, як правило, позначають саме цією буквою – від англійського «supply») – величина пропозиції даного товару (можливий обсяг виробництва) при певному рівні його ціни. Наприклад, точка з координатами (1100; 45) показує, що при ціні 1100 грошових одиниць пропозиція даного товару становитиме 45 штук.
Питання 2. Закон пропозиції
Крива пропозиції, аналогічна до тієї, що показана на рис. 5-1, описує картину пропозиції на даному товарному ринку, тобто залежність між:
1) ціною товару;
2) обсягами його виробництва (поставок у торгівлю), можливими при різних рівнях цін.
Крива пропозиції дає можливість відповісти на 2 запитання:
1) якою буде величина пропозиції при різних рівнях цін;
2) як зміниться величина пропозиції при зміні ціни?
Припустимо, що ринок характеризується незмінністю всіх чинників, окрім ціни. Тоді, як свідчить досвід, зростання цін викликатиме збільшення кількості товарів, що виготовляються (пропонованих до продажу), а зниження цін – зменшення цієї кількості. Таку закономірність поведінки виробників (продавців) на ринках більшості товарів економісти називають законом пропозиції.
Закон пропозиції – підвищення цін, як правило, веде до зростання величини пропозиції, а зниження цін – до її зменшення (за інших однакових умов).
Вивчення практики комерційних фірм дає підстави вважати основними чинниками формування пропозиції:
– ціни факторів виробництва, використовуваних для виготовлення даного товару при існуючій технології;
– технологію, тобто способи створення товару або організації надання послуги.
Фінансовий стан фірми визначається тим, скільки вона витрачає на виготовлення своїх товарів і скільки одержує за них на ринку. Якщо сума, одержана від продажів (виручка), більше суми витрат на виробництво, то фірма не тільки зуміє повністю відшкодувати ці витрати, але й одержить прибуток.
Прибуток – різниця між виручкою від продажів товарів або послуг і витратами, необхідними для виробництва і організації продажу цих товарів і послуг.
Оскільки саме отримання прибутку є мотивом для створення і розвитку фірм, власник фірми, вибираючи свою комерційну політику (а отже, визначаючи величину своєї ринкової пропозиції), насамперед з’ясовує: скільки вигідно виробляти, щоб при витратах, що склалися, і існуючій ринковій ціні одержати найбільший прибуток.
Таким чином, найважливіший (хоча і не єдиний) чинник формування пропозиції – витрати на виробництво товарів. Вони утворюють нижню межу ціни.
Проте витрати за своєю природою неоднакові. Всі види витрат можливо розбити на дві категорії:
1) постійні витрати; 2) змінні витрати.
Постійні витрати – це ті витрати, які залишаються одними і тими ж при невеликих змінах обсягів виробництва товарів або послуг.
До постійних витрат відносять, наприклад, орендну плату за приміщення, витрати, пов'язані з використанням устаткування, виплати для погашення раніше одержаних позик, а також будь-які адміністративні й інші накладні витрати.
Інакше поводяться змінні витрати.
Змінні витрати – це ті витрати, які можна змінити в короткостроковому періоді, і тому вони зростають (скорочуються) при будь-якому збільшенні (зменшенні) обсягів виробництва.
У цю категорію входять витрати на матеріали, енергію, комплектуючі вироби, заробітну плату.
Рішення фірм про основу встановлення цін на свої товари та масштаби виробництва товарів або послуг ухвалюються на підставі вивчення закономірностей змін середніх і граничних (маржинальних) витрат фірми.
Середні витрати – витрати на виготовлення одиниці продукції, одержувані діленням загальної суми витрат за певний період часу на кількість виготовленої за цей період часу продукції.
Граничні (маржинальні) витрати – величина, на яку зростає величина загальних витрат фірми при збільшенні кількості виробів, що випускаються, на одиницю.
Закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва: якщо фірма нарощує обсяг використання тільки деяких або одного з факторів виробництва, то приріст випуску, що приносять додаткові обсяги цих факторів, врешті-решт почне знижуватися.
Наприклад, фірма може збільшити обсяг використання праці і сировини, але обсяг використання капіталу (устаткування) залишити на тому самому рівні. Тоді додатково наймані працівники не зможуть повністю реалізувати свої здібності і досягти тієї ж продуктивності праці, що у раніше найманих їх колег. Цьому перешкодять обмежені технічні можливості існуючого капіталу.
Збільшення масштабів виробництва завжди вимагає ретельного обґрунтування, щоб не перейти ту межу, за якою граничні витрати на виробництво додаткової одиниці товару будуть дорівнювати виручці від її продажу і прибуток стане нульовим. Якщо економічна ситуація складається саме таким чином, то фірмі варто припинити нарощування випуску товарів, поки вона не знайде способу або знизити граничні витрати на їх виготовлення, або добитися продажу своїх товарів за вищою ціною.
Питання 3. Бухгалтерські та економічні витрати
До цього моменту з нашими міркуваннями про витрати охоче б погодилися як економісти, так і бухгалтери, що відповідають за облік усіх надходжень і витрат підприємств і організацій і взаємовідносинии з податковою інспекцією. Та все ж у економістів є особливий погляд на витрати, що відрізняється від погляду бухгалтерів.
Річ у тому, що до складу витрат фірми економісти відносять елемент, якого немає ні в одній бухгалтерській формі з обліку витрат. Цей елемент – ціна вибору, з яким пов'язано рішення власників фірми про вкладення своїх засобів у її створення.
Дійсно, з погляду економічної науки, капітал фірми, створений за рахунок грошових коштів її власника (власників), – це такий самий вид ресурсів, як і ті, витрати на купівлю яких бухгалтери враховують у своїх книгах (матеріали, енергія, заробітна плата і т. д.). Цей ресурс фірмі як господарській структурі необхідно одержати – інакше вона не зможе вести свої справи. І той факт, що гроші на створення фірми дав власник і тому капітал одержаний «ніби безкоштовно», нічого не змінює.
Насправді, витративши свої заощадження на створення фірми, її власник позбувся можливості вкласти ці засоби в іншому альтернативному напрямі (наприклад, покласти на депозитний рахунок в банк) і одержувати від цього дохід. А отже, рішення спрямувати гроші на створення капіталу власної фірми має свою ціну вибору – упущену вигоду від можливого вкладення грошей в інші прибуткові операції.
Звідси випливає, що розумний власник створить і зберігатиме свою справу до того часу, поки підприємницький дохід, що приносить йому ця справа (фірма), буде вищим за ціну вибору такого рішення, тобто можливого доходу в альтернативних сферах вкладення засобів.
Рівень доходу, який власник очікує від своєї фірми і який дорівнює можливій прибутковості вкладення тієї ж величини ресурсів (грошових коштів або власної здібності до праці), що є у нього, і з тим самим рівнем ризику в інші сфери економіки, називають нормальним прибутком.
Нормальний прибуток – дохід, який реально міг би бути одержаний власником капіталу при вкладенні сил і засобів не у власну справу, а в інші комерційні й фінансові проекти з тим самим рівнем ризику.
Саме цей дохід і є тією вигодою, заради якої люди створюють виробничі і будь-які інші комерційні структури. Саме мотив отримання найбільшого доходу створює головний, хоча і не єдиний (як ми побачимо надалі), елемент господарської стратегії будь-якої фірми.
Оскільки нормальний прибуток є частиною загального прибутку фірми, то жоден бухгалтер або податковий інспектор не погодиться внести її до складу витрат фірми. Тим часом, з погляду економістів, нормальний прибуток – законний елемент загальних економічних витрат фірми, і якщо його не враховувати, то скласти правильне уявлення про життєздатність фірми не можна.
Загальні (сукупні) економічні витрати – сума всіх витрат, пов'язаних із здійсненням виробничої діяльності і залученням для цього всіх типів ресурсів.
Бухгалтери і податкові служби беруть до уваги тільки бухгалтерські витрати, до складу яких входить витрачена частина ресурсів, куплених фірмою на ринках. До них відносять витрати, пов'язані з такими ресурсами, як праця найманих робітників, сировина і матеріали, електроенергія, оренда приміщень і т.д.
Бухгалтерські витрати – витрати, пов'язані з використовуванням на потреби фірми ресурсів, придбаних нею у інших фірм або громадян.
Відповідно і прибуток бухгалтери визначають як різницю між виручкою від продажів і підрахованими ними бухгалтерськими витратами.
Бухгалтерський прибуток – різниця між виручкою від реалізації і бухгалтерськими витратами фірми.
Оскільки економісти рахують витрати по-своєму, збільшуючи їх на суму нормального прибутку, який власник чекає одержати від володіння фірмою, то відповідно економічний прибуток виявляється для них величиною, меншою, ніж прибуток бухгалтерський.
Економічний прибуток – різниця між виручкою від реалізації і економічними витратами.
Таке розмежування бухгалтерських і економічних витрат та бухгалтерського і економічного прибутку необхідне для кращого розуміння мотивів поведінки виробників і ухвалення розумніших рішень у сфері комерційної діяльності.
Такий аналіз і є повсякденною основою розрахунків виробників: яку саме продукцію виробляти, в якій кількості і як її виготовляти і продавати, щоб добитися максимального доходу (за інших умов, що влаштовують).
Будь-який виробник (продавець), беручись за справу, повинен починати з пошуку відповідей на такі запитання:
1) чи покриє виручка від продажів ті витрати, з якими буде пов'язане виробництво (організація продажів) цього товару;
2) чи принесе виробництво (продаж) цього товару прибуток, і якщо так, то який?
Саме відповіді на ці запитання визначають пропозицію товарів, тобто комерційну логіку продавців.
Ця логіка абсолютно відмінна від логіки формування попиту. Якщо на поведінку покупців впливають перш за все корисність блага і сума грошей, яку вони мають, то поведінка виробників залежить переважно від витрат на виготовлення товару і можливого прибутку від продажів.
Єдиний пункт, в якому інтереси покупців і виробників (продавців) перетинаються, – ціна товару на ринку.
Висновки
Вивчаючи на ринку дії продавців, економісти встановили, що поведінка і цієї групи учасників ринку дуже сильно залежить від рівня цін, що встановлюється в торгівлі. Саме ціни є одним із основних чинників, що формують величини пропозиції. Оскільки ринкова ціна може коливатися в широкому діапазоні, то для опису всієї безлічі варіантів величин пропозиції, які при цьому можуть скластися на ринку, тобто загальної залежності пропозиції від цін на даному ринку, економісти ввели поняття пропозиції.
Припустимо, що ринок характеризується незмінністю всіх чинників, окрім ціни. Тоді, як свідчить досвід, зростання цін викликатиме збільшення кількості товарів, що виготовляються (пропонованих до продажу), а зниження цін – зменшення цієї кількості. Таку закономірність поведінки виробників (продавців) на ринках більшості товарів економісти називають законом пропозиції. Закон пропозиції – підвищення цін, як правило, веде до зростання величини пропозиції, а зниження цін – до її зменшення (за інших однакових умов).
Фінансовий стан фірми визначається тим, скільки вона витрачає на виготовлення своїх товарів і скільки одержує за них на ринку. Якщо сума, одержана від продажів (виручка), більше суми витрат на виробництво, то фірма не тільки зуміє повністю відшкодувати ці витрати, але й одержить прибуток. Прибуток – різниця між виручкою від продажів товарів або послуг і витратами, необхідними для виробництва і організації продажу цих товарів і послуг. Таким чином, найважливіший (хоча і не єдиний) чинник формування пропозиції – витрати на виробництво товарів. Вони утворюють нижню межу ціни. Проте витрати за своєю природою неоднакові. Всі види витрат можливо розбити на дві категорії: 1) постійні витрати; 2) змінні витрати. Рішення фірм про основу встановлення цін на свої товари та масштаби виробництва товарів або послуг ухвалюються на основі вивчення закономірностей змін середніх і граничних (маржинальних) витрат фірми.
До складу витрат фірми економісти відносять елемент, якого немає ні в одній бухгалтерській формі з обліку витрат. Цей елемент – ціна вибору, з яким пов'язано рішення власників фірми про вкладення своїх засобів в її створення. Дійсно, з погляду економічної науки, капітал фірми, створений за рахунок грошових коштів її власника (власників), – це такий самий вид ресурсів, як і ті, витрати на купівлю яких бухгалтери враховують у своїх книгах (матеріали, енергія, заробітна платня і т. д.). Цей ресурс фірмі як господарській структурі необхідно одержати – інакше вона не зможе вести свої справи. І той факт, що гроші на створення фірми дав власник і тому капітал одержаний «ніби безкоштовно», нічого не змінює. Таке розмежування бухгалтерських і економічних витрат та бухгалтерського і економічного прибутку необхідне для кращого розуміння мотивів поведінки виробників і ухвалення розумніших рішень у сфері комерційної діяльності. Такий аналіз і створює повсякденну основу розрахунків виробників: яку саме продукцію виробляти, в якій кількості і як її виготовляти і продавати, щоб добитися максимального доходу (за інших умов, що влаштовують).
Запитання для самоперевірки
- Назвіть сутність і відмінність понять «величина пропозиції» і «пропозиція».
- Сформулюйте закон пропозиції.
- Дайте визначення прибутку.
- Дайте визначення і наведіть приклади постійних витрат підприємства.
- Дайте визначення і наведіть приклади змінних витрат підприємства.
- Дайте визначення і наведіть приклади середніх витрат підприємства.
- Дайте визначення і наведіть приклади граничних витрат підприємства.
- У чому полягає відмінність між бухгалтерськими та економічними витратами?
- Чий прибуток буде більшим: бухгалтерський чи економічний?
- На які першочергові запитання має відповісти виробник, перш ніж вкладати кошти у новий проект?