Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет

Вид материала

Конспект

Содержание Обмеженість – недостатність обсягу наявних ресурсів всіх видів для виробництва того обсягу благ, який люди хотіли б одержати. Який смак у десятого тістечка? Загальна корисність блага – сумарна вигода (користь), одержувана людиною, фірмою або країною від використання всього обсягу благ Чому велосипед «коштує» костюма? Бмеженість вибір ціна вибору Користь від одержаних благ > ціна вибору Межа виробничих можливостей – обсяги виробництва, які можуть бути досягнуті країною при якнайповнішому використанні виробничих р

Подобный материал:

• Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
• М. Д. Чемич організація протиепідемічних заходів при надзвичайних ситуаціях міністерство, 547.81kb.
• Міністерство освіти І науки України Сумський державний університет, 1631.14kb.
• Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво", 3017.1kb.
• Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
• Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет історія України, 1075.54kb.
• Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія для студентів спеціальності 040106  „Екологія,, 1393.76kb.

Тема 8. Обмеженість ресурсів та її вплив на

економічні механізми людства


Питання 1. Обмеженість ресурсів.

Питання 2. Основні наслідки обмеженості ресурсів.

Питання 3. Мотиви поведінки людей у сфері економіки.

Питання 4. Межа виробничих можливостей і чинники її зміни.

Висновки

Запитання для самоперевірки


Ключові терміни

Обмеженість, ресурс, конкуренція, корисність блага, ціна вибору, межа виробничих можливостей, загальна корисність, гранична корисність .


Питання 1. Обмеженість ресурсів


Сутність людини є такою, що її бажання і потреби постійно зростають. Наприклад, нашим дідусям і бабусям вершиною щастя здавалася окрема кімната в комунальній квартирі (адже там є водопровід і каналізація!). Наші батьки і матері мріяли вже про окреме житло і раділи квартирам у панельних п'ятиповерхівках. А сьогодні по всій країні люди будують для себе заміські будинки, а ті, хто багатше, – купують вілли в курортних районах біля Чорного моря або за кордоном. Крім того, з часом у людей з'являються і потреби нових «типів» (скажімо, у тих, хто жив в XIII в., не виникало потреби в телевізорі, а сьогодні без цього важко уявити собі сучасне житло).

Визначити межі людських потреб настільки складно, що можна в цілому вважати їх просто безмежними.

Інша справа з можливостями задоволення цих потреб. Ми вже з'ясували, що обсяг виробничих ресурсів, які людство може використовувати для задоволення своїх потреб, достатньо жорстко обмежений. Важливо підкреслити, що ми говоримо про обмеженість саме в економічному, а не в чисто фізичному значенні.

Дійсно, якщо ми знаємо, що в надрах Землі є, скажімо, 129 млрд т нафти, то це інформація лише про фізичну обмеженість даного ресурсу. Річ у тому, що для видобування додаткового обсягу нафти з надр Землі необхідно витратити масу інших обмежених ресурсів: електроенергію на буріння свердловин або викачування нафти з глибин родовища, працю нафтовиків, метал (з якого виготовляють нафтове устаткування і труби нафтопроводів) і т.ін. Отже, нафта дістається тільки тому, хто або сам володіє всіма цими ресурсами, або здатний заплатити за те, щоб інші цю нафту добували і доставляли йому.

От чому економічну проблему створює не фізична обмеженість ресурсу, а його обмеженість щодо потреб людей і можливості одержати цей ресурс лише шляхом витрати інших ресурсів (напряму або шляхом оплати витрат, здійснених іншими людьми і фірмами).

Обмеженість – недостатність обсягу наявних ресурсів всіх видів для виробництва того обсягу благ, який люди хотіли б одержати.

Вирішення проблеми забезпечення найбільшого обсягу виробництва благ з обмежених ресурсів є основним завданням економіки.

Людство задовольняє свої потреби за рахунок благ двох видів:

1. безоплатних (природних);
   
2. економічних.
   

Безоплатні блага відрізняються тим, що їх обсяг є більшим за потреби людей, а споживання їх одними не приводить до нестачі цих благ для інших. Прикладами безоплатних благ є повітря, сонячне світло, вітер і т.п.

Блага, які доступні людству в масштабах, обмежених порівняно з поточною потребою, називають економічними. Термін «економічні блага» зобов'язаний своїм виникненням тому, що розширення масштабів виробництва саме цих благ є основною турботою всієї економічної системи цивілізації.

Обмежені (економічні) блага – засоби задоволення людських потреб, які можуть бути створені лише шляхом факторів виробництва і одержані, як правило, лише на основі обміну.

Дослідження наслідків, викликаних обмеженістю економічних благ, і способів, що дозволяють використовувати обмежені ресурси найкращим чином, стало основною проблемою для економічної науки.


Питання 2. Основні наслідки обмеженості ресурсів


Особливу складність в організацію економічної діяльності вносить той факт, що переважна більшість ресурсів універсальна, тобто вони можуть бути використані для виготовлення найрізноманітніших благ. З одного і того ж залізняку можна виготовити сталь для космічного корабля і жерсть для даху садового будиночка. На одній і тій самій ділянці землі можна вирощувати жито або полуницю. Одна і та ж людина може оволодіти спеціальністю кухаря або слюсаря. І так далі.

Але якщо людські бажання завжди безмірно різноманітні, а економічні ресурси в будь-який даний момент часу обмежені і можуть бути використані альтернативно для виробництва безлічі різноманітних благ, то весь устрій економічного життя людства визначається двома обставинами:

1. обмежені блага і ресурси для їх виробництва необхідно якимсь чином розподілити між всіма, хто в них зацікавлений;
   
2. вибір будь-якого варіанта розподілу (використання) обмежених благ і ресурсів для їх виробництва означає, що всі інші варіанти просто відкидаються – їх реалізувати стає неможливо.
   

Можна виділити чотири основні способи розподілу обмежених ресурсів і благ:

1. розподіл на основі насильства за принципом «права сильного»;
   
2. розподіл на основі нормування і неекономічних принципів (за картками, візитками жителів даного міста, за належністю до тієї або іншої суспільної групи);
   
3. розподіл за принципом черги – благо дістається тому, хто раніше став у чергу за ним;
   
4. розподіл на основі економічного змагання, що частіше називається конкуренцією.
   

Конкуренція – економічне суперництво за право отримання більшої частки певного виду обмежених ресурсів.


Питання 3. Мотиви поведінки людей у сфері економіки


В основі теорії економічної поведінки людей лежать два поняття;

1. спадна корисність споживаних благ;
   
2. існування ціни вибору (альтернативних витрат).
   

Спадна корисність. Як і багато видатних ідей, ідея спадної корисності, на перший погляд, здається абсолютно очевидною. А полягає вона у тому, що людина завжди визначає цінність додатково одержуваного блага не абстрактно, а з урахуванням того, чи володіє вона вже чимось подібним і якщо так, то в якій кількості. Для більшої ясності розглянемо простий приклад – з тістечками.


Який смак у десятого тістечка?

Припустимо, що, завітавши з друзями в кафе, ви із задоволенням візьмете до кави смачне тістечко. Не виключено, що воно вам так сподобається, що ви замовите ще й друге. Вірогідність замовлення третього, четвертого і так далі тістечок буде вже проблематичною (навіть для ласунів). У чому ж справа – адже смак, скажімо, восьмого тістечка об'єктивно нітрохи не гірше, ніж першого?

Річ у тому, що із збільшенням кількості з'їдених вами тістечок починає діяти універсальна закономірність – відносна цінність кожного нового тістечка (вимірювана задоволенням, що приноситься) для вас знижується, а ваші можливості купити на залишок грошей ще якісь блага скорочуються. Дійсно, на однотипно солодкій їжі знижується чутливість смакових рецепторів і відповідно задоволення від їжі. З іншого боку, збільшуючи кількість замовлених тістечок, ви все сильніше виснажуєте свій гаманець, а отже, звужуєте коло тих благ, на придбання яких вистачить грошей, що залишилися.


Усе це справедливо не тільки для їжі, де об'єктивними обмежувачами є місткість шлунка і чутливість смакових рецепторів, але й для будь-якого блага. Перший велосипед – радість. Два велосипеди – зручні. Три велосипеди – навіщо?

Але існує різниця між загальною і граничною (маржинальною) корисністю благ.

Загальна корисність блага – сумарна вигода (користь), одержувана людиною, фірмою або країною від використання всього обсягу благ певного типу.

Гранична (маржинальна) корисність блага – вигода (користь), одержувана від додатково використаної одиниці блага.

Закономірність спадання граничної (маржинальної) корисності належить не тільки до споживацьких благ. Так само ця закономірність виявляється і у сфері виробництва, де користь від найму додаткових працівників, установлення додаткових верстатів, зведення додаткових цехів також починає неухильно знижуватися, якщо одночасно не зростає обсяг використання ресурсів інших видів.

Тому будь-яка раціональна людина або фірма завжди сприймають блага, що здобуваються (що заробляються, купуються, вимінюються) ними, не абстрактно, а з урахуванням того:

• наскільки вже насичена їх потреба в таких благах;
  
• який буде маржинальний внесок нового придбання в насичення цієї потреби;
  
• з якою ціною вибору буде пов'язане отримання додаткової кількості благ.
  

Ціна вибору (альтернативні витрати).

Ціна вибору (альтернативні витрати) – користь (вигода) для людини найпереважнішого з благ, отримання яких стає неможливим при обраному способі використання обмежених ресурсів.

Поняття про ціну вибору – насправді категорія філософська, що належить до всіх аспектів людського життя. Наприклад, закінчуючи школу, ми вибираємо подальший життєвий шлях і зважуємо відносну цінність різних професійних альтернатив. Так, якщо людина йде вчитися у вуз, щоб мати можливість займатися інтелектуальною діяльністю, то ціною такого вибору буде відмова від швидкого отримання вищого, ніж стипендія, заробітчанства у сфері виробництва або комерції. І навпаки, вибираючи професію робітника, людина втрачає можливість добитися в майбутньому менш фізично важкої і вище оплачуваної роботи.

У сфері економіки категорія ціни вибору виконує ключову роль, і, щоб зрозуміти її краще, звернемося до прикладу.


Чому велосипед «коштує» костюма?

Допустимо, що у вас є сума грошей, якої вистачить на те, щоб купити або велосипед, або костюм, або туфлі. Припустимо, що бажаність цих благ розташована для вас у порядку спадання таким чином:

1. велосипед;
   
2. костюм;
   
3. туфлі.
   

Якщо в цій ситуації ви дійсно купите велосипед, то ціною (альтернативними витратами для вас) такого вибору буде костюм, оскільки неможливість тепер купити (одержати) саме його засмучуватиме вас більше всього.


От чому, чим точніше людина, фірма або країна в цілому вміють прораховувати ціну вибору для своїх рішень, тим кращі економічні рішення вони здатні прийняти. Як і в шахах, тут сильними стають ті гравці, які краще (більше і далі) прораховують варіанти можливих наслідків своїх ходів (ціни вибору тієї або іншої стратегії гри). І так на кожному кроці.

Зрозумівши це, ми можемо побудувати логічний ланцюжок, який лежить в основі будь-якої дії у сфері економіки:

О БМЕЖЕНІСТЬ ВИБІР ЦІНА ВИБОРУ

Обмеженість ресурсів змушує робити вибір, а вибір – через обмеженість ресурсів – означає відмову від альтернативних варіантів використання цих ресурсів, тобто виникнення ціни вибору. А отже, можна сказати, що людина тоді і тільки тоді ухвалює найраціональніше економічне рішення, коли одержує у результаті його блага, цінніші для себе, ніж те, від чого йому довелося відмовитися. Іншими словами, рішення у сфері економіки тоді розумні, коли вони підкоряються простому співвідношенню:

КОРИСТЬ ВІД ОДЕРЖАНИХ БЛАГ > ЦІНА ВИБОРУ


Питання 4. Межа виробничих можливостей і чинники її зміни


Раніше ми вже встановили дві дуже важливі істини:

1. більшість видів ресурсів універсальна, тобто можуть бути використані найрізноманітнішими способами для отримання різних благ;
   
2. основну масу ресурсів утворюють економічні ресурси, а вони в кожен даний момент часу жорстко обмежені.
   

Зробимо ще два цілком реальних допущення:

1. протягом коротких проміжків часу (наприклад, року) основні технології, використовувані на підприємствах країни, сильно не змінюються;
   
2. всі обмежені ресурси, які має у своєму розпорядженні країна, використовуються повно і раціонально.
   

Ураховуючи сказане вище, ми можемо розглянути поняття про межу виробничих можливостей країни.

Межа виробничих можливостей – обсяги виробництва, які можуть бути досягнуті країною при якнайповнішому використанні виробничих ресурсів, що є у неї.

Для наочності звернемося до рис. 8.1.





Рисунок 8.1 – Крива виробничих можливостей

На цьому рисунку графічно зображена межа виробничих можливостей (економісти називають її кривою виробничих можливостей), що відображає суть тієї проблеми, яку доводиться вирішувати щодня громадянам, фірмам і урядам усіх країн світу. Проблема ця полягає в тому, який саме набір благ виробляти, вибравши його з тієї незліченної безлічі можливих варіантів, які доступні при наявних ресурсах і технології виробництва.

У даному випадку ми припустили для простоти, що економіка країни може виробляти всього два види благ: танки, необхідні для захисту країни від ворогів, і вантажівки, необхідні для перевезення мирних вантажів. І той, і інший вид благ виробляються з металу, ресурси якого завжди в будь-який даний момент часу обмежені і відомі.

Ми можемо пустити весь наявний метал на виробництво танків і не зможемо тоді виготовити жодної вантажівки. Цей варіант на графіку позначає точка з координатами АВ. Або, навпаки, витратити весь метал на вантажівки, зупинивши всі танкові заводи (точка з координатами АС).

Нарешті, що більш реально, ми можемо частину металу спрямувати на танкові заводи, а частину – на заводи з виробництва вантажівок. Тоді ми одержимо деяку комбінацію обсягів випуску обох видів продукції. Так, якщо на виробництво танків піде велика частина металу, то ми одержимо комбінацію, якій відповідає на графіку точка з координатами ED. Спрямувавши ж велику частину металу на виробництво вантажівок, ми одержимо, скажімо, комбінацію випусків, якій відповідає точка з координатами ІН.

У реальній дійсності таких комбінацій випусків альтернативних видів благ, конкурентно вироблюваних з одних і тих самих видів ресурсів, може бути множина, і графічно всі вони можуть бути зображені у вигляді кривої виробничих можливостей ВС.

При цьому важливо розуміти, що ця крива показує всі можливі комбінації випуску альтернативних благ саме у ситуації повної зайнятості ресурсів, тобто коли ми пускаємо на виготовлення таких благ (у нашому прикладі – танків і вантажівок) весь обсяг наявних ресурсів (у даному випадку – металу). Якщо ж ми з якоїсь причини пускаємо в справу не весь обсяг наявних ресурсів (наприклад, спрямовуючи частину металу в запас), то економіка починає працювати нижче за межу своїх виробничих можливостей, і ми одержуємо ситуацію, яку на графіку описує точка з координатами FG. Іншими словами, крива виробничих можливостей показує всі можливі комбінації випуску альтернативних благ при повному використовуванні всього виробничого потенціалу країни.

А тому всі комбінації випусків, яким відповідатимуть точки, розташовані правіше і вище за криву виробничих можливостей, нереальні. Досягти цих точок країна може лише в тому випадку, якщо зуміє зсунути криву своїх виробничих можливостей управо-вгору. На нашому рисунку цей майбутній стан економіки позначає крива LM, а одну з можливих на ній комбінацій випусків танків і вантажівок (більше за і вантажівки, і танки, ніж у варіанті Н) позначає точка з координатами KJ.

Країна може добитися такого розширення своїх виробничих можливостей за рахунок збільшення обсягу залучених до господарської діяльності чинників виробництва і поліпшення способів їх використання. І навпаки, якщо виробничі ресурси країни використовуються не повністю, то реальна крива виробничих можливостей знаходиться нижче-лівіше тієї кривої, яка відповідає повному використанню цих ресурсів.


Висновки


У той час, коли всі ресурси є обмеженими, потреби людей постійно зростають. Завданням економіки є визначення способів і напрямків використання обмежених ресурсів для вироблення товарів і послуг для задоволення людських потреб. Але економічну проблему створює не фізична обмеженість ресурсу, а його обмеженість щодо потреб людей і можливості одержати цей ресурс лише шляхом витрати інших ресурсів.

Наслідками обмежених ресурсів у різні часи і в різних економічних системах були різні економічні і неекономічні події і процеси, такі, як завойовницькі війни, карткова система отримання продуктів, черги за квартирами і т.ін. Але наслідком обмеженості ресурсів у ринковій економічній системі є конкуренція – економічне суперництво за право отримання більшої частки певного виду обмежених ресурсів.

У основі теорії економічної поведінки людей лежать два поняття: спадна корисність споживаних благ та існування ціни вибору (альтернативних витрат). Обмеженість ресурсів змушує робити вибір, а вибір через обмеженість ресурсів – означає відмову від альтернативних варіантів використання цих ресурсів, тобто виникнення ціни вибору. А отже, можна сказати, що людина тоді і тільки тоді ухвалює найраціональніше економічне рішення, коли одержує у результаті його блага, цінніші для себе, ніж те, від чого йому довелося відмовитися.

Відповідно до наявних обмежених ресурсів, що є в розпорядженні країни, та технологій, які вона застосовує для їх оброблення, для кожної країни характерною є та чи інша межа виробничих можливостей – обсяги виробництва, які можуть бути досягнуті країною при якнайповнішому використанні виробничих ресурсів, що є у неї. Країна може добитися такого розширення своїх виробничих можливостей за рахунок збільшення обсягу залучених до господарської діяльності чинників виробництва і поліпшення способів їх використання. І навпаки, якщо виробничі ресурси країни використовуються не повністю, то реальна крива виробничих можливостей знаходиться нижче-лівіше тієї кривої, яка відповідає повному використанню цих ресурсів.


Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення обмеженості ресурсів.
   
2. Поясніть різницю обмеженості ресурсів у фізичному і економічному сенсі.
   
3. Назвіть основні наслідки обмеженості ресурсів. Від чого вони залежать?
   
4. Що означає корисність блага і в чому полягає поняття спадної корисності. Наведіть приклади.
   
5. Чи справедливо стверджувати, що і загальна, і маржинальна корисність блага є спадними корисностями?
   
6. Дайте визначення ціни вибору. Наведіть приклади.
   
7. Чи можливо дати вартісну оцінку ціні вибору? Поясніть свою відповідь.
   
8. Якому принципу має відповідати будь-яка дія людини, підприємства чи країни у сфері економіки, зважаючи на той факт, що всі ресурси є обмеженими?
   
9. Межа виробничих можливостей – дайте визначення та наведіть приклад для будь-якого підприємства.
   
10. Чи можлива ситуація, коли крива виробничих можливостей буде зміщуватися вправо вгору чи вліво вниз? Поясніть свою думку.
    

Тема 9. Основні проблеми економіки


Питання 1. Головні питання, вирішувані людством у сфері економіки.

Питання 2. Типи економічних систем.

Висновки

Запитання для самоперевірки


Ключові терміни

Економічна система, традиційна економічна система, командна економічна система, ринкова економічна система, змішана економічна система, соціалізм, капіталізм, капітал, земля, приватна власність, обмежені ресурси.


Питання 1. Головні питання, вирішувані людством у сфері економіки


Обмеженість ресурсів і вироблених з них благ відповідно до потреб людей породжує необхідність постійно обирати способи використання цих ресурсів. Проблеми, які у зв'язку з цим людство вирішує у сфері економіки, можна звести до трьох головних питань:

• ЩО треба виробляти, тобто які товари і послуги повинні бути запропоновані споживачам?
  
• ЯК виробляти, тобто який із способів виготовлення необхідно застосувати?
  
• ДЛЯ КОГО слід ці товари і послуги виробляти, тобто хто може претендувати на їх отримання у свою власність?
  

Пошук відповідей на них є надзвичайно важким через те, що:

1. для задоволення своїх потреб люди придумали величезну безліч товарів;
   
2. для виготовлення кожного товару може використовуватися, як правило, декілька різних технологій;
   

3) одні і ті ж товари можуть виготовлятися з різних видів ресурсів або їх комбінацій.

Здається, що знайти найраціональніший за наявних умов і обмежень набір благ, який влаштовує і виробників, і покупців, взагалі неможливо. Але життя показує, що людству якимось чином вдається організувати свою господарську діяльність щодо задоволення більшої частини як виробників товарів, так і покупців.

І відбувається це тому, що питання ЩО, ЯК і ДЛЯ КОГО вирішуються економічною системою суспільства.

Економічні системи – форми організації господарського життя суспільства, що розрізняються за: 1) способом координації господарської діяльності людей, фірм і держави і 2) типом власності на економічні ресурси.

За довгі століття своєї історії людство випробувало різні види економічних систем, і пошук якнайкращого варіанта не завершений. Тому варто познайомитися з особливостями основних таких систем і спробувати розібратися в достоїнствах і недоліках кожної з них.


Питання 2. Типи економічних систем


На основі двох базових ознак:

1. хто володіє капіталом і землею;
   
2. хто ухвалює рішення про розподіл обмежених ресурсів, ми можемо виділити чотири основні типи економічних систем:
   

• традиційна;
  
• командна (соціалізм);
  
• ринкова (капіталізм);
  
• змішана.
  

Традиційна система – найстародавніша з економічних систем.

Традиційна економічна система – спосіб організації економічного життя, при якому земля і капітал знаходяться в загальному володінні племені, а обмежені ресурси розподіляються відповідно до тривало існуючих традицій.

Залишки такого устрою господарського життя можна і сьогодні знайти у племен, що живуть в глухих куточках планети (наприклад, у народів Крайньої Півночі Росії).

На зміну традиційній з часом прийшла ринкова система (капіталізм).

Ринкова система (капіталізм) – спосіб організації економічного життя, при якому капітал і земля знаходяться у власності окремих осіб, які і ухвалюють всі господарські рішення, а обмежені ресурси розподіляються за допомогою ринків.

Ця система базується на:

1. праві приватної власності;
   
2. приватній господарській ініціативі;
   
3. ринковій організації розподілу обмежених ресурсів суспільства.
   

Перша з основ ринкової системи – це право приватної власності, тобто право окремої людини володіти, користуватися і розпоряджатися певним видом і обсягом обмежених ресурсів (наприклад, ділянкою землі, родовищем вугілля або фабрикою), що визнається і захищається законом, а отже, і одержувати від цього доходи. Можливість для окремої людини володіти таким видом виробничих ресурсів, як капітал, і одержувати за його допомогою доходи визначила іншу назву цієї економічної системи, що часто вживається, – капіталізм.

Спочатку право приватної власності захищалося лише силою зброї, а власниками були лише королі і феодали. Але потім – пройшовши довгий шлях воєн і революцій – людство створило цивілізацію, в якій стати приватним власником зміг кожен громадянин.

Другою основою ринкової системи є приватна господарська ініціатива, тобто право кожного власника виробничих ресурсів самостійно вирішувати, яким чином використовувати їх для отримання доходу.

Третьою основою ринкової системи (капіталізму) є власне ринки, тобто певним чином організована діяльність з обміну товарами. Саме ринки:

1. визначають ступінь успіху тієї або іншої господарської ініціативи;
   
2. формують, врешті-решт, величину доходів, які приносить власність своїм власникам;
   
3. забезпечують розподіл обмежених ресурсів між альтернативними сферами їх використовування.
   

Підсумком спроб сконструювати альтернативну економічну систему, а також практичної реалізації відповідних наукових теорій стала командна система, частіше називана соціалізмом (від латинського «соціум» – суспільство).

Командна система (соціалізм) – спосіб організації економічного життя», при якому капітал і земля реально знаходяться у власності держави, яка також і розподіляє всі обмежені ресурси.

Виникнення цієї економічної системи стало наслідком ряду соціалістичних революцій, ідеологічним прапором яких була теорія під назвою «марксизм-ленінізм». Її розробили німецькі політичні діячі К. Маркс і Ф. Енгельс, а реалізували на практиці в нашій країні керівники комуністичної партії В.І. Ленін і І.В. Сталін.

Відповідно до цієї теорії людство могло б різко прискорити свій шлях до висот добробуту і усунути відмінності в індивідуальному добробуті громадян шляхом:

1. ліквідації приватної власності, передачі всіх виробничих ресурсів у загальну власність всіх громадян країни;
   
2. ведення всієї господарської діяльності країни на основі єдиного загальнообов'язкового плану, який розробляється керівництвом держави на науковій основі.
   

Коріння цієї теорії йде в епоху середньовіччя, в так звані соціальні утопії, але її практична реалізація припала саме на XX століття, коли виник, а потім занепав так званий соціалістичний табір.

XX століття стало часом народження нового варіанта ринкової економічної системи (капіталізму) – змішаної економічної системи (соціального ринкового господарства).

Змішана економічна система – спосіб організації економічного життя, при якому земля і капітал знаходяться в приватній власності, а розподіл обмежених ресурсів здійснюється як ринками, так і за значної участі держави.

Змішана система зберігає у своїй основі всі елементи ринкової системи (капіталізму), але додає до них різке розширення сфери втручання в економічне життя з боку держави, що використовує, крім інших, і командні методи управління. При цьому суспільство:

1. покладає на державу завдання створення широкого асортименту так званих суспільних благ;
   
2. доручає державі вирішення завдання ослаблення зовнішніх ефектів приватнопідприємницької діяльності;
   
3. довіряє державі перерозподіл частини ресурсів і доходів громадян і фірм заради вирішення двох вищезазначених завдань, а також деякого ослаблення відмінностей у рівнях доходів і багатства найспроможніших і бідніших громадян.
   

Іншими словами, в змішаній економічній системі держава бере на себе вирішення тих завдань, які ринки або взагалі не можуть вирішити, або вирішують не кращим чином (докладніше про це мова йтиме далі). При цьому основна маса товарів і послуг реалізується через вільні ринки, і держава не намагається примусити всіх продавців і покупців діяти на основі загальнообов'язкового плану.

У сучасному світі найближче до чисто ринкової системи (класичному капіталізму) стоїть низка країн Азії, Африки і Латинської Америки. Командна система (соціалізм) дотепер є основою життя на Кубі і в Північній Кореї, а змішана економічна система (у різних її модифікаціях) характерна для таких країн, як США, Японія, Великобританія, Швеція, Нідерланди.

Росія, інші колишні республіки СРСР і країни Східної Європи є економіками ринкового типу – командна система тут багато в чому вже зруйнована.


Висновки


Головними запитаннями, які у зв’язку з обмеженими ресурсами і постійно зростаючими потребами людей, вирішує економіка є що, як і для кого виробляти. Пошук відповідей на ці запитання є досить складним і вирішується по-різному у різних суспільствах. І такий пошук пояснюється, як правило, наявністю економічної системи того чи іншого типу в тому чи іншому суспільстві.

На основі двох базових ознак – хто володіє капіталом і землею та хто ухвалює рішення про розподіл обмежених ресурсів ­– ми можемо виділити чотири основні типи економічних систем: традиційна, командна (соціалізм), ринкова (капіталізм), змішана.

У сучасному світі найближче до чисто ринкової системи (класичному капіталізму) стоїть низка країн Азії, Африки і Латинської Америки. Командна система (соціалізм) дотепер є основою життя на Кубі і в Північній Кореї, а змішана економічна система (у різних її модифікаціях) характерна для таких країн, як США, Японія, Великобританія, Швеція, Нідерланди.


Запитання для самоперевірки

1. Які головні питання вирішує людство у сфері економіки і в чому їх економічне значення?
   
2. Дайте визначення економічної системи.
   
3. На основі яких ознак відбувається поділ економічних систем на певні типи?
   
4. Охарактеризуйте традиційну економічну систему.
   
5. Охарактеризуйте командну економічну систему.
   
6. Охарактеризуйте ринкову економічну систему.
   
7. Охарактеризуйте змішану економічну систему.
   
8. Назвіть країни, яким притаманна традиційна, командна, ринкова і змішана економічні системи.
   
9. Назвіть основні ознаки, на яких базується ринкова економічна система.
   
10. Назвіть розробників економічної системи «соціалізм» і поясніть її назву.
    
11. Які, на Вашу думку, переваги і недоліки змішаної економічної системи?