Закон україни
| Вид материала | Закон |
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
- Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
- Методичні рекомендації, 165.4kb.
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.
Стаття 178. Права та обов’язки перевізника
1. Перевізники мають право не приймати для перевезення між митними органами товари у разі:
1) оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;
2) якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб і упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення;
2. Якщо доставлені перевізником до митного органу призначення товари, що перебувають під митним контролем, протягом 3 діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму, перевізник має право з дозволу митного органу вивантажити товар на склад цього органу або склад тимчасового зберігання.
3. Перевізники зобов’язані:
1) у строк, встановлений митним органом відправлення відповідно до законодавства України, доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них;
2) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечити схоронність товарів і вжити визначених митним органом заходів до недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.
4. Витрати на такі перевезення та зберігання товарів на складі митного органу відшкодовуються у порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 179. Види транзитних перевезень
1. Транзитні перевезення здійснюються як прохідний та внутрішній митний транзит.
2. Прохідний митний транзит - це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску через державний кордон України – пункту ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску через державний кордон України – пункту вивезення за межі митної території України.
3. Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем:
1) від пункту пропуску, розташованого на державному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до митного органу, розташованого на митній території України;
2) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на державному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;
3) від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.
4) від підрозділу митного органу, розташованого на штучному острові, установці або споруді, створеній у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямі.
Стаття 180. Умови здійснення транзиту товарів
1. Товари, що переміщуються транзитом, повинні:
1) залишатися у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, і не використовуватися з іншою метою, крім транзиту;
2) не використовуватися з іншою метою, крім транзиту;
3) бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений митним органом відправлення.
2. Під час транзиту товарів на митній території України з дозволу та під контролем митного органу можуть здійснюватися окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду.
3. У разі необхідності відповідні митні органи перевіряють митні забезпечення та кріпильні пристосування або здійснюють перевірку товарів, що переміщуються транзитом. Результати таких перевірок фіксуються у транзитному документі.
4. Митні органи не вимагають попереднього допущення транспортних засобів до транзитного перевезення товарів під митним забезпеченням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 181. Маршрути транзитних перевезень
1. Митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання вимог, що визначаються відповідно до цього Кодексу.
2. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися обмеження щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через територію України, пункти пропуску через державний кордон України для ввезення та вивезення окремих видів товарів.
Стаття 182. Тривалість митного транзиту
1. Граничні строки прохідного митного транзиту, залежно від виду транспорту, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
2. Строк доставки товарів до митного органу призначення визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
3. До цього строку не включається:
1) час дії обставин, передбачених статтею 183 цього Кодексу;
2) час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший;
3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.
Стаття 183. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення
1. Якщо транспортний засіб, при здійсненні транзитного перевезення, внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов’язаний:
1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;
2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;
3) забезпечити перевезення товарів до найближчого митного органу або доставку посадових осіб митного органу до місцезнаходження зазначених товарів.
2. Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.
Стаття 184. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом
1. За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому цим Кодексом.
2. У разі повного або часткового недоставлення до митного органу призначення товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, особа, відповідальна за сплату податків, зобов’язана сплатити податки, встановлені законом на імпорт зазначених товарів, а також суми пені, що може бути нарахована у разі невиконання забезпечених зобов’язань.
3. Під час транзитних перевезень товарів, що перебувають під митним контролем, особою, відповідальною за сплату податків, є перевізник цих товарів або інша особа, визначена законодавством України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
4. Забезпечення сплати податків здійснюється відповідно до розділу Х цього Кодексу.
5. Перевізник звільняється від обов’язку по сплаті податків лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було повністю знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому законодавством.
6. У разі передання перевізником зазначених товарів без дозволу митного органу іншій особі обов’язок по сплаті податків несе ця особа, якщо буде встановлено, що при одержанні товарів вона знала або повинна була знати про порушення передбаченого законом порядку їх передання.
7. Порушення перевізником встановленого маршруту або строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього обов’язку щодо сплати податків.
ГЛАВА 28. Гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення
Стаття 185. Загальні положення
Норми цієї глави застосовуються при транзитних перевезеннях товарів, що перебувають під митним контролем (крім митного режиму експорт), засобами авіаційного, водного, залізничного та автомобільного транспорту.
Стаття 186. Заходи гарантування доставки
1. Виконання зобов’язання щодо доставки до митного органу призначення товарів, які перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, забезпечується заходами гарантування доставки у формі забезпечення сплати податків згідно з розділом Х цього Кодексу.
2. До товарів (крім підакцизних), що переміщуються транзитом морським і річковим транспортом у контейнерах та під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського порту, заходи гарантування доставки у формі забезпечення сплати податків не застосовуються.
Стаття 187. Умови застосування заходів гарантування доставки до митного органу призначення товарів, які перебувають під митним контролем
1. Ввезення всіх товарів на митну територію України та їх переміщення транзитом цією територією здійснюється за умови застосування одного із заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення у формі забезпечення сплати податків згідно з розділом Х цього Кодексу.
2. Заходи гарантування доставки у повному обсязі застосовуються в обов’язковому порядку до підакцизних товарів при ввезенні їх на митну територію України та переміщенні транзитом цією територією.
3. Вид заходу гарантування доставки до митного органу призначення товарів, які перебувають під митним контролем, обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
4. Заходи гарантування доставки до митного органу призначення товарів, які перебувають під митним контролем, застосовуються за рахунок власника цих товарів або уповноваженої ним особи. Витрати на їх застосування митними та іншими органами державної влади України не відшкодовуються.
5. Заходи гарантування доставки до митного органу призначення можуть не застосовуватися у повному обсязі або частково у випадках, визначених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
ГЛАВА 29. Каботажне перевезення
Стаття 188. Процедура каботажного перевезення
1. За процедурою каботажного перевезення товари які знаходяться у вільному обігу, та товари митне оформлення яких не завершено завантажуються на морське (річкове) судно в одному пункті на митний території України і транспортуються в інший пункт території України де здійснюється їх вивантаження. При цьому товари й транспортні засоби увезені на митну територію України морським (річковим) судном допускаються до переміщення між митними органами або в межах одного митного органу за процедурою каботажного перевезення після перевантаження їх на інше морське(річкове) судно що плаває під прапором України або іноземне судно за умови отримання на це дозволу Міністерства транспорту України
2. Товари митне оформлення яких не завершено, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу.
Стаття 189. Розміщення товарів на борту морських (річкових) суден для каботажного перевезення
1. Товари митне оформлення яких не завершено, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, за умови їх надійної ідентифікації можуть перевозитися на борту морського (річкового) судна разом з іншими товарами.
2. Якщо це необхідно для цілей митного контролю, митні органи можуть вимагати, щоб товари, які перебувають у вільному обігу на митній території України, переміщувалися за процедурою каботажного перевезення окремо від інших товарів, що знаходяться на борту судна, що здійснює таке перевезення.
Стаття 190. Навантаження та вивантаження
1. Навантаження на судна товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, та їх вивантаження з цих суден здійснюються, як правило, в морських (річкових) портах за місцем розташування митних органів.
2. В разі одночасного каботажного перевезення товарів митне оформлення яких не завершено та товарів, які перебувають у вільному обігу на митній території України, митна служба дозволяє навантаження або розвантаження товарів які перебувають у вільному обігу у найкоротший термін після прибуття судна в місце навантаження або розвантаження.
3. На прохання власника товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, чи уповноваженої ним особи митний орган може дозволити здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів. За здійснення контролю поза місцем розташування митних органів із заінтересованих осіб справляється плата, в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Розмір такої плати обмежується приблизною сумою витрат, необхідних для забезпечення присутності посадових осіб митного органу під час навантаження та/або вивантаження зазначених товарів.
4. Якщо судно, що здійснює переміщення товарів за процедурою каботажного перевезення, внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому митному органу.
Стаття 191. Документи, необхідні для допуску товарів до переміщення за процедурою каботажного перевезення
1. Для переміщення товарів за процедурою каботажного перевезення митному органу подається документ, який містить перелік товарів, призначених для переміщення за процедурою каботажного перевезення, дані про судно, що здійснює таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після погодження митним органом є підставою для здійснення одного переміщення зазначених у ньому товарів за процедурою каботажного перевезення (разовий дозвіл).
2. Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частині першій цієї статті, може бути підставою для здійснення таких перевезень протягом визначеного строку (генеральний дозвіл).
3. Перед навантаженням товарів на судно, що має генеральний дозвіл, митному органу подається тільки перелік товарів, призначених для переміщення за процедурою каботажного перевезення.
4. При вивантаженні в пункті призначення товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення судном, що має разовий дозвіл, митному органу подається копія такого дозволу з переліком товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті. За наявності у судна генерального дозволу митному органу копія дозволу подається одноразово в подальшому подається тільки перелік товарів, що вивантажуються.
Стаття 192. Гарантування доставки товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, до митного органу призначення
Гарантії доставки до митного органу призначення при переміщенні за процедурою каботажного перевезення надаються тільки щодо товарів, які при вивезенні за межі митної території України підлягають обкладенню податками, та товарів, до операцій з вивезення яких за межі митної території України застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
ГЛАВА 30. Зберігання товарів на складах митних органів
Стаття 193. Товари, що зберігаються митними органами
1. Обов’язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:
1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;
2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками, якщо вони не сплачені;
3) товари, які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених статтею 236 цього Кодексу, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;
5) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до статті 330 цього Кодексу;
6) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий(крім товарів, що зберігаються понад установлені строки на територіях торговельних морських портів та на припортових залізничних станціях);
7) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 432 цього Кодексу;
8) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 402 цього Кодексу;
9) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 506 цього Кодексу;
10) зразки товарів, одержані митними органами відповідно до частини шостої статті 373 цього Кодексу;
11) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до положень статей 371, 372 цього Кодексу;
12) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення і поміщені на склад митного органу відповідно до частини другої статті 178 цього Кодексу.
2. Товари, які підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
3. Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством.
4. Крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:
1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 36 цього Кодексу;
2) за рішенням керівника митного органу або його заступника – товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, у разі, якщо їх митне оформлення цих товарів не може бути завершено у день пред’явлення митному органу, а також, на прохання власників таких товарів, транспортних засобів – в інших випадках;
3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
4) товари, які перебувають у режимі міжнародного митного транзиту відповідно до статті 263 цього Кодексу;
5) товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 291 цього Кодексу;
6) товари і транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 501 цього Кодексу.
5. Якщо товари, що підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу, втратили свої споживчі властивості у зв’язку з закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню власником або уповноваженою ним особою в установленому порядку без передачі митному органу.
Стаття 194. Склади митних органів
1. Товари, які підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
2. Під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів.
3. Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.
4. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть зберігатися митними органами на складах підприємств, на яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
5. Порядок роботи складу митного органу визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
6. Митні органи несуть відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів, що зберігаються ними, в порядку, встановленому законом.
7. Витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 – 4, 10 частини першої та у частині четвертій статті 193 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів, або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини четвертої статті 193 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 198 та частини третьої статті 530 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
8. Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 195. Строки зберігання товарів на складах митних органів
1. Товари, зазначені у пунктах 1, 2, 12 частини першої та у пунктах 1 – 4 частини четвертої статті 193 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом трьох місяців.
2. Товари, зазначені у пунктах 3, 4 частини першої статті 193 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом одного місяця.
3. Товари, зазначені у пункті 5 частини четвертої статті 193, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 293 цього Кодексу.
4. Товари, зазначені у пункті 5 частини першої статті 193 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом шести місяців.
5. Товари та документація, зазначені у пунктах 5, 7 – 10 частини першої, а також у пункті 6 частини четвертої статті 193 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.
6. Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом трьох років.
Стаття 196. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами
1. Підприємства, які зберігають товари на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 87 цього Кодексу, а також:
1) підготовку товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, упакування та перепакування);
2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її від вихідних складових;
3) прості складські операції.
2. З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів, що зберігаються на складі.
Стаття 197. Видача товарів із складів митних органів
Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.