Закон україни
| Вид материала | Закон |
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
- Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
- Методичні рекомендації, 165.4kb.
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.
Стаття 198. Розпорядження товарами
1. Товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 193 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів або уповноважену ним особу не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
2. Товари, транспортні засоби, зазначені у пункті 3 статті 438 цього Кодексу, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.
3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації зазначених вище товарів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів власником цих товарів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
4. Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після закінчення строку зберігання, встановленого частиною четвертою статті 195 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню. Інформація про знайдені (виявлені) товари протягом трьох днів розміщується для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів на весь строк зберігання таких товарів, а інформація про знайдені (виявлені) транспортні засоби, крім того, надсилається до органів внутрішніх справ.
5. Товари, від яких власник відмовився на користь держави, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню.
6. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари – безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, – переробці, утилізації чи знищенню.
7. Товари, зазначені у пункті 1 частини першої статті 193 цього Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником або уповноваженою ним особою за межі митної території України до закінчення строку зберігання, зазначеного у частині першій статті 195 цього Кодексу, підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством.
8. Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті 463 цього Кодексу, у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень, підлягають безоплатній передачі для потреб лікувальних, навчальних закладів, закладів та установ соціально-культурної сфери, інших закладів та установ, що фінансуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, або переробці, утилізації чи знищенню.
9. Товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та п’ятій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, за цінами, що визначаються відповідно до законодавства України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність за окремою методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
10. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, що переходять у власність держави, передаються органами, які здійснили їх вилучення або зберігають їх, до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному законодавством.
11. Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, а також товарами та документацією, зазначеними у пунктах 7 – 10 частини першої статті 193 цього Кодексу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 199. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів
1. Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, визначених цим Кодексом, після вирахування сум належних податків, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу.
2. У разі, якщо товари – безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.
3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.
4. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.
5. Кошти, одержані від реалізації товарів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, та товарів, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та відрахування коштів до спеціального фонду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи перераховуються до Державного бюджету України.
6. Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках – і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, після відрахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України перераховуються до загального фонду Державного бюджету України. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.
7. Обсяги відрахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 200. Розпорядження валютою, дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
1. Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до Державного бюджету України у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.
2. Валюта України, іноземна валюта, за якою власник або уповноважена ним особа не звернулись протягом строків зберігання, визначених цим Кодексом, перераховуються до Державного бюджету України.
3. Порядок розпорядження дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, конфіскованими за рішеннями судів, визначається законодавством.
РОЗДІЛ VII. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО НАДАЮТЬ МИТНІ ПОСЛУГИ
ГЛАВА 32. Загальні положення
Стаття 201. Дозволи на провадження діяльності, пов’язаної з наданням митних послуг, що видаються підприємствам
1. Підприємствам видаються дозволи на:
1) здійснення митної брокерської діяльності;
2) відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі;
3) відкриття та експлуатацію митного складу;
4) відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання;
5) відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу.
2. Набуття права на провадження видів діяльності, зазначених у частині першій цієї статті, без отримання документа дозвільного характеру не допускається.
Стаття 202. Органи, уповноважені видавати дозволи
1. Дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони державного кордону.
2. Інші дозволи, передбачені статтею 201 цього Кодексу, видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 203. Форми, порядок подання та розгляду заяв, видачі дозволів і контролю за діяльністю підприємств, які їх отримали
1. Форма, порядок подання та розгляду заяви про видачу дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі, умови та порядок видачі, зупинення дії, анулювання цього дозволу, а також положення про діяльність магазинів безмитної торгівлі та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони державного кордону.
2. Форми, порядок подання та розгляду заяв про видачу інших дозволів, передбачених статтею 201 цього Кодексу, умови та порядок видачі, зупинення дії, анулювання цих дозволів, а також положення про діяльність митних брокерів та їх представників, митних складів, складів тимчасового зберігання, вантажних митних комплексів та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 204. Особливі умови отримання дозволів
1. Необхідною умовою для отримання дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу є наявність у підприємства дозволів на здійснення митної брокерської діяльності, на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання відкритого типу та на відкриття та експлуатацію митного складу відкритого типу.
2. У разі застосування до підприємства спеціальної санкції у вигляді анулювання дозволу відповідно до статті 207 цього Кодексу повторно такий самий або інший дозвіл, що видається відповідно до цього Кодексу, може бути виданий цьому підприємству не раніше, ніж через один рік з дати застосування зазначеної санкції.
Стаття 205. Строк розгляду заяв про видачу дозволів
Заява про видачу дозволу повинна бути розглянута протягом 30 днів з дня її надходження до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 206. Відмова у видачі дозволу
1. У видачі дозволу може бути відмовлено у разі:
1) відсутності у підприємства умов, необхідних для діяльності, на здійснення якої видається дозвіл, зокрема, кваліфікованого персоналу та відповідного матеріально-технічного оснащення;
2) наявності обставин, передбачених частиною другою статті 204 цього Кодексу;
3) повідомлення підприємством у заяві про видачу дозволу або у доданих до неї документах недостовірної інформації.
2. Мотивована відмова у видачі дозволу надсилається заявникові в письмовій формі.
Стаття 207. Зупинення дії та анулювання дозволу
1. Зупинення дії дозволу на строк до 1 місяця або анулювання дозволу може застосовуватися органами, зазначеними у статті 202 цього Кодексу, як спеціальна санкція.
2. Дія дозволу зупиняється у разі:
1) виникнення або виявлення обставин, зазначених у статті 206 цього Кодексу;
2) невиконання підприємством вимог митного органу та обов’язків, передбачених цим Кодексом;
3) повторного протягом місяця вчинення посадовими особами підприємства правопорушень, пов’язаних зі здійсненням діяльності, передбаченої дозволом.
3. Дозвіл анулюється:
1) якщо підприємство не отримало дозвіл протягом 1 місяця з дня його оформлення;
2) якщо протягом 6 місяців підприємство, якому видано дозвіл, не провадить діяльність, зазначену в дозволі;
3) у разі повторного протягом року виникнення або виявлення обставин, які є підставою для зупинення дії дозволу;
4) за заявою підприємства, якому видано дозвіл;
5) у разі припинення підприємства, якому видано дозвіл;
6) у разі, якщо у випадках та у строк, зазначені у статті 208 цього Кодексу, підприємство, якому видано дозвіл, не звернеться до митного органу з заявою про його переоформлення;
7) у зв’язку з закінченням строку дії цього дозволу.
4. Про зупинення дії або анулювання дозволу заявник повідомляється в письмовій формі протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення.
5. Оскарження рішення про відмову у видачі дозволу або про анулювання такого дозволу здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Стаття 208. Переоформлення дозволу
1. Підставами для переоформлення дозволу є:
1) зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім’я, по батькові громадянина – підприємця, зазначених у дозволі;
2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання громадянина – підприємця, яким видано дозвіл;
3) перехід підприємства, якому видано дозвіл, або об’єкту, зазначеного у дозволі, до зони діяльності іншого митного органу внаслідок організаційних змін.
2. Протягом місяця з дня виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, підприємство, якому видано дозвіл, зобов’язане подати заяву про його переоформлення.
3. Заява про переоформлення дозволу подається у тому ж порядку і розглядається у той же строк, що й заява про видачу відповідного дозволу. При цьому дозвіл, що підлягає переоформленню, зберігає чинність протягом всього строку розгляду заяви.
Стаття 209. Безоплатність видачі та переоформлення дозволів
Дозволи, зазначені у статті 201 цього Кодексу, видаються та переоформлюються безоплатно.
Стаття 210. Реєстри підприємств, яким видаються дозволи на здійснення господарської діяльності, та об’єктів, на відкриття та експлуатацію яких видаються дозволи
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстри складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, митних брокерів та забезпечує їх періодичне оприлюднення.
ГЛАВА 33. Митна брокерська діяльність
Стаття 210. Митний брокер
1. Митний брокер – це підприємство, що здійснює декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, має дозвіл на здійснення митної брокерської діяльності, видане спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент.
2. Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів у будь-якому митному органі України.
3. Вчиняючи дії, передбачені частиною другою цієї статті, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими актами законодавства України та/або нормативно-правовими актами України.
Стаття 212. Правове регулювання взаємовідносин митного брокера з особою, інтереси якої він представляє
Взаємовідносини митного брокера з особою, інтереси якої він представляє, визначаються відповідним договором.
Стаття 213. Представник митного брокера
1. Представник митного брокера – фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення, і має кваліфікаційне посвідчення представника митного брокера.
2. Порядок подання та розгляду заяви про видачу кваліфікаційного посвідчення представника митного брокера, порядок діяльності, відповідальність, права й обов’язки представника митного брокера, кваліфікаційні вимоги до отримання, строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, вичерпний перелік підстав для анулювання, строк дії, умови для переоформлення, видачі дубліката посвідчення представника митного брокера, а також порядок контролю з боку митних органів за діяльністю представників митних брокерів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань митної справи.
3. Представник митного брокера має право здійснювати свої функції з пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення у будь-якому митному органі України.
4. Здійснюючи функції, передбачені частиною третьою цієї статті, представник митного брокера несе відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими актами законодавства України та/або нормативно-правовими актами України.
Стаття 214. Реєстри представників митних брокерів
Митні органи ведуть реєстри представників митних брокерів та забезпечує їх періодичне оприлюднення.
Стаття 215. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють
1. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних формальностей, може використовуватися виключно для цілей цих формальностей.
2. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер та його представники несуть відповідальність відповідно до закону.
ГЛАВА 34. Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі
Стаття 216. Магазин безмитної торгівлі
1. Магазин безмитної торгівлі – це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті (пунктах) пропуску через державний кордон України, відкритого для міжнародного повітряного або морського сполучення, призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, та має дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.
2. Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.
3. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів,,як українських так і іноземних, крім товарів, які відповідно до законодавства заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі та порядок здійснення митного контролю за товарами, що постачаються для реалізації магазинами безмитної торгівлі на повітряні та водні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 217. Вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі
1. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:
1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;
2) допоміжні приміщення;
3) склади магазину, в тому числі склад для товарів, які реалізуються в торговельних залах, розташованих в різних пунктах пропуску та переміщуються між ними виключно під митним контролем.
2. Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.
3. В приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю.
Стаття 218. Права, обов’язки та відповідальність власника магазину безмитної торгівлі
1. Власник магазину безмитної торгівлі зобов’язаний:
1) своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;
2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;
3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;
4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
2. Власники магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку передбаченому цим Кодексом, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних.
3. Власники магазинів безмитної торгівлі несуть передбачену цим Кодексом відповідальність за порушення порядку розміщення та реалізації товарів у цих магазинах, а також за сплату митних платежів у разі порушення цього порядку.
Стаття 219. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації, анулювання або зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію цього магазину
У разі зупинення дії дозволу, його анулювання або ліквідації магазину безмитної торгівлі товари, що знаходяться у магазині безмитної торгівлі, підлягають переміщенню на склад магазину безмитної торгівлі та декларуванню його власником до іншого митного режиму відповідно частини третьої статті 307 цього Кодексу.