Закон україни
| Вид материала | Закон |
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
- Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
- Методичні рекомендації, 165.4kb.
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.
Стаття 344. Форми надання гарантій
1. У випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати податків у формах, що передбачені для цієї митної процедури.
2. Форми забезпечення сплати податків:
1) фінансова гарантія;
2) перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП);
3) перевезення на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.
Стаття 345. Загальні умови надання фінансових гарантій як забезпечення сплати податків
1. Незалежні фінансові посередники, банки, інші фінансові установи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов’язань перед митними органами України щодо сплати податків, уповноважуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і вносяться до реєстру гарантів.
2. Взаємовідносини між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
3. Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату податків, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
4. Надання фінансової гарантії митним органам України передбачає безумовне зобов'язання гаранта сплатити суму податків, визначених відповідно до статті 346 цього Кодексу, у разі невиконання такого зобов’язання особою, відповідальною за їх сплату.
5. Фінансова гарантія не надається, якщо сума податків, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 20 грн.
6. У випадках, визначених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи, фінансова гарантія не надається, якщо митний орган має підстави вважати, що зобов’язання, узяті перед ним, будуть виконані.
7. Вивільнення фінансової гарантії здійснюється не пізніше трьох днів після того, як митний орган упевниться у виконанні забезпечених нею зобов’язань.
Стаття 346. Визначення розміру фінансової гарантії
1. Розмір фінансової гарантії визначається митним органом, виходячи із сум податків, що підлягають сплаті при випуску товарів для вільного обігу або вивезенні товарів відповідно до митного режиму експорту та суми пені, що може бути нарахована у разі невиконання забезпечених зобов’язань, і не може перевищувати розмір зазначених сум.
2. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму податків, що підлягають сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та (або) кількості товарів, які можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.
3. У випадку, передбаченому частиною третьою статті 381 цього Кодексу, розмір фінансової гарантії визначається митним органом як сума податків, яка може бути додатково нарахована.
Стаття 347. Способи забезпечення сплати податків фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій.
1. Забезпечення сплати податків фінансовою гарантією здійснюється у такі способи:
1) наданням фінансової гарантії, виданої гарантом;
2) унесенням коштів на відповідний рахунок митного органу (грошова застава).
2. Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою) та загальною (багаторазовою).
3. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія надається для забезпечення однієї зовнішньоторговельної або транзитної операції за однією вантажною митною декларацією або документом контролю за переміщенням товарів.
4. Загальна (багаторазова) фінансова гарантія надається для забезпечення зовнішньоторговельних операцій за декількома вантажними митними деклараціями або документом контролю за переміщенням товарів при ввезенні товарів на митну територію України з метою транзиту або для вільного обігу на цій території для одного власника в рамках однієї зовнішньоекономічної угоди.
5. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, митним органам може надаватися генеральна фінансова гарантія як різновид загальної (багаторазової) фінансової гарантії. Умови та порядок застосування генеральної фінансової гарантії визначається Кабінетом Міністрів України.
6. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи має право встановлювати фіксований розмір гарантійної суми щодо окремих видів товарів.
7. Забезпечення сплати податків фінансовою гарантією може здійснюватися кожним зі способів, що визначені у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
8. Законодавством України з питань оподаткування можуть бути передбачені й інші способи забезпечення сплати податків.
9. Якщо надана гарантія виявляється недостатньою для забезпечення сплати відповідної суми податків, митний орган вимагає від осіб, зазначених у частині третій статті 345 цього Кодексу, надання додаткової гарантії або, за їх вибором, заміни раніше наданої гарантії новою.
Стаття 348. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа
1. Митні органи, як забезпечення сплати податків, приймають фінансові гарантії, видані гарантами включеними до реєстру гарантів, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи, а саме:
1) незалежними фінансовими посередниками;
2) банками;
3) іншими фінансовими установами.
2. Включення до реєстру гарантів здійснюється безоплатно. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує регулярне оприлюднення реєстру гарантів.
3. Умови та порядок включення до реєстру гарантів та виключення з нього, а також порядок взаємодії гарантів з митними органами визначаються Кабінетом Міністрів країни.
4. Фінансова гарантія, видана гарантом, унесеним до реєстру гарантів, є безвідкличним зобов’язанням гаранта, що видається у вигляді документа, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань.
5. Форми бланків фінансових гарантій встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
6. У разі невиконання зобов’язань, що забезпечені фінансовою гарантією, митний орган направляє гарантові, що видав таку гарантію, вимогу щодо сплати належної суми. Гарант зобов’язаний не пізніше банківського дня, наступного за днем отримання вимоги, перерахувати належну суму до Держбюджету. При порушенні строку перерахування коштів у рахунок сплати податків відповідно до вимоги митного органу гаранти несуть відповідальність, (у тому числі й передбачену законодавством України з питань оподаткування), як особи, відповідальні за сплату забезпечених податків. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями, суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.
7. До правовідносин, пов’язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов’язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки й банківську діяльність та цивільного законодавства України у частині, що не врегульована цим Кодексом.
Стаття 349. Унесення коштів на рахунок митного органа (грошова застава)
1. Унесення коштів у касу або на рахунок митного органу як забезпечення сплати податків (грошова застава) провадиться у валюті України а в окремих випадках, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, - в іноземній валюті, курс якої встановлений Національним банком України.
2. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.
3. При невиконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, суми митних платежів та пені, що підлягають сплаті, перераховуються у державний бюджет із сум грошової застави у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
4. При виконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню платникові або уповноваженій ним особі. Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу. За письмовою заявою платника кошти, унесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати податків або для забезпечення сплати податків за іншим зобов’язанням перед митними органами. Кошти, унесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх унесення, підлягають перерахуванню до Державного бюджету.
5. Порядок унесення грошової застави та її повернення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 350. Перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП).
Перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП) як захід гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення, застосовується за умови, що товари у процесі перевезення перетинають митний кордон України, а їх перевезення на всьому маршруті або на його частині здійснюється автомобільним транспортом.
Стаття 351. Перевезення на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.
При перевезенні товарів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) застосовується книжка (карнет) А.Т.А. – уніфікований міжнародний митний документ, що використовується як митна декларація для митного оформлення товарів та є гарантійним документом про сплату податків.
РОЗДІЛ XІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ГРОМАДЯНАМИ
ГЛАВА 55. Загальні положення
Стаття 352. Сфера застосування цього розділу
1. Цим розділом регулюються умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
2. При переміщенні громадянами товарів, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, їх митне оформлення здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом ат іншими актами законодавства України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.
Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно зі статтями 407 – 410 та 412 – 415 цього Кодексу.
Стаття 353. Порядок переміщення громадянами товарів через митний кордон України
1. Громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну та вивезення з України.
2. Громадянам, які в’їжджають на територію України або виїжджають з неї засобами автомобільного та залізничного транспорту, а також транспортними засобами особистого користування, дозволяється здійснювати декларування товарів, що переміщуються ними через митний кордон України, не залишаючи цих транспортних засобів.
3. Стосовно транзитних пасажирів, які не залишають транзитної зони, митний контроль не проводиться, однак митні органи мають право вживати передбачених цим Кодексом заходів у випадку підозри щодо вчинення такими пасажирами порушення митних правил або контрабанди.
Стаття 354. Двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами
1. Двоканальна система – це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування шляхом вчинення дій, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символами зеленого кольору (“зелений коридор”), призначений для громадян, що переміщують через митний кордон України товари, які не підлягають письмовому декларуванню, в тому числі ті, що не підпадають під заборони або обмеження стосовно ввезення або вивезення, і такі, що переміщуються в обсягах, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України не підлягають обкладенню податками. Громадянин самостійно обирає відповідний канал (“зелений” або “червоний” коридор) для проходження митного контролю за двоканальною системою.
2. Обрання “зеленого коридору” вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають декларуванню в письмовій формі, і свідчить про факти, що мають юридичне значення. Канал, позначений символами червоного кольору, (“червоний коридор”) призначений для всіх інших громадян.
3. Громадяни, які проходять (проїжджають) через “зелений коридор”, звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.
Стаття 355. Установлення призначення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України
1. Порядок установлення призначення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
2. З метою встановлення призначення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, беруться до уваги:
1) характер товарів, тобто споживчі якості товарів, традиційна практика їх застосування в побуті. Переміщення громадянами товарів, що не використовуються в домашньому господарстві та зазвичай застосовуються в промисловості, свідчить про комерційне призначення таких товарів;
2) кількість та однорідність товарів. Товари одного найменування, розміру, фасону, кольору тощо, які переміщуються громадянами у кількості, що перевищує потреби однієї сім’ї, розглядаються як такі, що мають комерційне призначення;
3) частота переміщення товарів. Товари, що переміщуються в будь-якій кількості однією й тією ж особою (адресовані одній і тій же особі) частіше, ніж один раз на місяць, вважаються такими, що мають комерційне призначення.
Стаття 356. Визначення вартості товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків
1. Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
2. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Стаття 357. Переміщення особистих речей громадянами через митний кордон України
1. Особисті речі при переміщенні громадянами через митний кордон України підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно, або, за бажанням власника чи на вимогу митного органу, письмово, звільняються від сплати податків, від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від проведення видів державного контролю, визначених частиною першою статті 30 цього Кодексу.
2. Перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян, затверджується Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 56. Пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться громадянами за межі митної території України
Стаття 358. Умови вивезення громадянами товарів за межі митної території України
1. Товари некомерційного призначення, сумарна митна вартість яких не перевищує 10 000 євро (крім зазначених у частині другій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню при вивезенні їх громадянами за межі митної території України.
2. Товари некомерційного призначення, сумарна митна вартість яких не перевищує 10 000 євро та щодо яких відповідно до законодавства України застосовуються заходи тарифного регулювання та/або при переміщенні громадянами яких через митний кордон України державними органами видаються документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із застосуванням відповідних заходів тарифного регулювання та/або з поданням відповідних документів.
3. Товари некомерційного призначення, сумарна митна вартість яких перевищує 10 000 євро (крім зазначених у частині четвертій цієї статті), при вивезенні їх громадянами за межі митної території України, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими актами законодавства України для підприємств у разі здійснення операцій з експорту.
4. Товари некомерційного призначення, сумарна митна вартість яких перевищує 10 000 євро, при вивезенні громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від сплати податків, а також від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що таі товари:
1) вивозяться у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;
2) входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;
3) тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення.
4) були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;
5) були одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами;
6) були придбані громадянами-нерезидентами на території України та їх загальна вартість не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами під час в’їзду в Україну, за умови подання відповідних документів;
7) вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, за умови подання відповідних документів.
Стаття 359. Особливості тимчасового вивезення громадянами-резидентами товарів і транспортних засобів особистого користування за межі митної території України
1. На прохання громадян-резидентів, які тимчасово вивозять товари за межі митної території України, митний орган вживає заходів до ідентифікації цих товарів з метою забезпечення їх зворотного ввезення без сплати податків, установлених на імпорт.
2. У разі відсутності книжки (карнету) АТА, що використовується відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік), тимчасове вивезення громадянами-резидентами товарів (крім транспортних засобів особистого користування) за межі митної території України здійснюється за умови письмового декларування та надання митному органу зобов’язання про їх зворотне ввезення.
3. Декларування транспортних засобів особистого користування, що тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України, здійснюється в усній формі або шляхом учинення дій.
Стаття 360. Обмеження щодо вивезення громадянами за межі митної території України окремих товарів
1. Не допускається вивезення громадянами за межі митної території України товарів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Вивезення дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів з них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження дозволяється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок вивезення банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів визначається Національним банком України.
3. Не допускається вивезення за межі митної території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянами, які не досягли 18-річного віку.