Geum.ru

Сердюк А. М., Останина Н. В., Кузнецова Е. М., Череменко А. Н., Босых Ю. С., Брязкало В. В., Олейник И. Л

Вид материалаДокументы

Содержание


ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ МОЗ УКРАЇНИ В.В.Костилев, І.С.К
Подобный материал:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ МОЗ УКРАЇНИ

В.В.Костилев, І.С.Кратенко

м. Харків Харківській регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, Харківська обласна санітарно-епідеміологічна станція


Збереження здоров’я людини є одним з пріоритетних завдань держави, оскільки саме здоров’я нації відображує рівень соціального та економічного благополуччя суспільства, його оборонного і культурного потенціалу. Саме тому Конституція України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю [1, ст. 3].

Одним з напрямків державної політики в сфері охорони здоров’я є здійснення санітарно-епідеміологічного контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та відомчої підпорядкованості, громадянами відповідних нормативних приписів. На міжвідомчому рівні цей контроль реалізується спеціально уповноваженими органами виконавчої влади – закладами державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України [3] (далі – заклади СЕС).

Слід відзначити, що в чинному законодавстві їх робота щодо забезпечення законності визначається як санітарно-епідеміологічний нагляд тобто “... діяльність ... по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників” [5, ст.39, ч.1]. Поряд з цим за своїми ознаками та по суті робота закладів СЕС є контролем. Це об’єктивно підтверджується обсягом їх повноважень з втручання в оперативну діяльність підконтрольних об’єктів, застосування до них заходів державного примусу та самостійного притягнення до адміністративної відповідальності.

Звернемось до аналізу напрямків вдосконалення правового регулювання порядку (процедури) проведення уповноваженими посадовими особами закладів СЕС контрольних перевірок, які є джерелом отримання інформації про об’єкти контролю.

Правове забезпечення контрольної діяльності закладів СЕС, насамперед, є складовою підвищення ефективності роботи цих органів. Саме нормативне визначення прав та обов’язків посадових осіб СЕС та об’єктів контролю, детальну регламентацію порядку проведення контрольних заходів можна вважати гарантом додержання всіма суб’єктами управління режиму законності та дисципліни. Отже, не випадково зазначені питання є предметом для осмислення багатьох дослідників [6, 7].

Проблемою є те, що зараз не існує єдиного уніфікованого нормативного акту, який би визначав поняття перевірки, види перевірок, вказував на їх роль у результативності роботи закладів СЕС, встановлював порядок їх здійснення, регулював би інші важливі питання контрольної діяльності. Чинні нормативні акти, що регулюють порядок проведення перевірок, акцентують увагу уповноважених посадових осіб цих органів лише на деякі важливі моменти здійснення контрольних заходів [4, п. 23; 2, ст. 22]. Зокрема, вказуються напрямки перевірок, роз’яснюється, як саме повноважна посадова особа закладу СЕС повинна підготуватися до їх проведення, які нормативні акти підконтрольного об’єкту їй необхідно вивчити для якісної перевірки, як технологічно правильно виконати певні технічні виміри, відібрати лабораторні проби, провести відповідні інструментальні дослідження (наприклад, в якості одного з важливіших напрямків підвищення ефективності “Системи санітарного нагляду в області гігієни праці” вказується на необхідність вдосконалення “... принципів гігієнічного нормування поперед всього шкідливих хімічних речовин”, “...тривалості їх дії у продовж зміни з врахуванням тяжкості праці...” [10, с. 44]. Тобто дані вимоги до проведення перевірок по суті відображають специфіку контролю в конкретній галузі. Безумовно, правове регулювання цих питань є необхідною і найважливішою умовою якісного здійснення санітарного контролю та нагляду. На це неодноразово акцентувалася увага в літературі [7; 9, с. 18-19], в тому числі і країн колишнього СРСР [11, с. 3-5; 8, с.12]. Дійсно, якщо не регламентувати технічну (лабораторну, інструментальну) сторону проведення перевірки, то інспектор взагалі не зможе технологічно грамотно провести необхідні вимірювання, відібрати зразки для дослідження і т. ін.

Разом з цим, не менш важливо визначати і процесуальну сторону проведення перевірок, тобто вирішити законодавчо питання, зокрема, щодо того, чи повинна бути присутньою при цьому будь-яка посадова особа об’єкту контролю; чи треба роз’яснювати їй її права та обов’язки в процесі здійснення контрольного заходу. На жаль, розв’язання цих процесуальних питань проведення державними інспекціями перевірок залишилися сьогодні за межами уваги як законодавця, так і органів (посадових осіб), які видають відомчі нормативні акти, що регулюють роботу закладів СЕС. На практиці це призводить до непорозумінь, які виникають між контролюючими органами та окремими посадовими особами підконтрольних об’єктів. Останні, з метою перешкодити проведенню перевірки, не допускають інспекторів на об’єкт, а потім оскаржують їх дії. Підставою для таких скарг служить саме нормативна неврегульованість процесуального (процедурного) порядку здійснення перевірки. Не з’ясованими залишаються такі питання: чи вправі інспектор входити на певне підприємство, установу, організацію без відповідного доручення (або направлення) керівника інспекції ? За якою формою повинно бути складено цей документ ? Чи зобов’язаний інспектор складати відповідний протокол (або розписку) у випадку одержання різноманітних документів, даних обліку, звітності та інших необхідних для здійснення контролю відомостей ? Якщо так, то за якою формою і таке інше.

Хоча перелічені проблеми виникають не на всіх об’єктах контролю, але вони все ж мають місце, внаслідок чого працівники СЕС витрачають на їх вирішення певний (і далеко не малий) робочий час. Тому питання упорядкування процесу перевірки потребують негайного розв’язання. Це особливо актуально в сучасний період трансформації суспільства, його переходу до нових форм власності, коли приватні підприємці, маючи юридичну підготовку, використовують її для того, щоб уникнути здійснюваних інспекціями перевірок або перешкодити їх проведенню. Не випадково центральні органи виконавчої влади, у складі яких знаходяться державні інспекції, Президент України та уряд держави пропонують здійснити відповідні заходи щодо розробки законодавчих актів про порядок проведення контролю в сфері державного управління. Так, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2000 р. № 231 з метою забезпечення виконання завдань, спрямованих на реалізацію у 2001 році Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2000 р. № 1370, цьому міністерству поряд Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством юстиції України дане завдання підготувати проекти відповідних законів України, зокрема, закону “Про державний контроль за безпечним веденням робіт”. Прийняття законодавчих актів, які б закріплювали процедуру проведення державними інспекціями перевірок, встановлювали взаємні права та обов’язки суб’єктів контролю, дозволило б усунути прогалини в правовому врегулюванні контрольної діяльності, гарантувати законність здійснення перевірок, виключити можливі зловживання своїми службовими обов’язками з боку несумлінних посадових осіб закладів СЕС.

Однією з серйозних проблем здійснення перевірок є також те, що зазначені органи позбавлені права реагувати на перешкоди у їх проведенні. Дійсно, жоден чинний нормативний акт, який регулює контрольну діяльність закладів СЕС, не передбачає можливість інспекторів будь-яким чином припиняти незаконні дії посадових осіб підконтрольного об’єкту або громадян. В результаті цього втрачається час, за який можуть бути приховані або взагалі знищені відомості, що цікавлять інспекторів. Тому важливо закріпити в законодавстві право санітарних лікарів застосовувати певні превентивні примусові заходи у випадку їх недопущення на підконтрольний об’єкт або вчинення перешкод при здійснення контрольної перевірки. Такими повноваженнями раніше були наділені деякі контролюючі органи. Так, державна інспекція по контролю за цінами Міністерства економіки України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1991 р. № 353, яка втратила чинність на підставі постанови уряду від 13 грудня 2000 р. № 1819, була вправі “припиняти операції суб'єктів підприємництва по рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах у разі відмови в проведенні перевірки чи допуску працівників державних інспекцій по контролю за цінами для обстеження виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації сировини і товарів, неподання (або відмови у поданні) органам державного контролю за цінами та їхнім службовим особам бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з установленням і застосуванням цін”. В умовах зростання кількості підконтрольних об’єктів, несумлінного відношення їх окремих посадових осіб до діяльності державних інспекцій та взагалі до забезпечення законності аналогічні по суті повноваження треба надати також закладам СЕС. З цією ж метою на базі обласних СЕС доцільно створити підрозділи міліції (5-7 працівників), які організаційно були б підпорядковані керівнику відповідного управління внутрішніх справ МВС України, а функціонально – безпосередньо Головному санітарному лікарю області. Це дозволило б оперативно реагувати на будь-які перешкоди у проведенні перевірок з боку підконтрольних об’єктів, відмовитися від допомоги представників інших правоохоронних органів.

Безумовно, вдосконалення правового регулювання і організації контрольної діяльності закладів СЕС не обмежується детальним закріпленням в нормативному акті порядку проведення перевірок. Але застосування вказаних заходів позитивно вплинуло б на стан законності в сфері охорони здоров’я, усунуло б помилки, що мають місце в ході проведення контрольних заходів, забезпечило б дотримання законності в управлінні всіма суб’єктами контролю.

Summary


The problems of legal regulation control activity of bodies sanitary-epidemiological service of Ministry of health protection of Ukraine are considered in this article.