Сердюк А. М., Останина Н. В., Кузнецова Е. М., Череменко А. Н., Босых Ю. С., Брязкало В. В., Олейник И. Л

Вид материала

Содержание

Н.В.Останина, В.В.Путивльский, Е.Н.Пивненко, Н.Л.Цись, Л.И.Горшкова
НАПРЯМКИ ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ АТМОСФЕРНИХ ЗАБРУДНЕНЬ НА ОСНОВІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ МЕТОДІВ Обухан К.І., Пригода Ю.Г.

Подобный материал:

1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 38

Н.В.Останина, В.В.Путивльский, Е.Н.Пивненко, Н.Л.Цись, Л.И.Горшкова

Институт гигиены и медицинской экологии им. Марзеева АМН Украины

Медицина – это область науки и практики, направленные на укрепление и сохранение здоровья людей, предупреждение и лечение болезней. Это особая сфера хозяйствования со своими учреждениями и предприятиями, которые имеют свои отходы, представляющие весьма серьезную проблему для всех стран, в том числе и для Украины. Беда заключается в том, что о способах их утилизации особенно не задумывались. В мире уже накопилось около 1,8 млрд тонн "токсической дряни", что составляет примерно 300 кг на каждого жителя планеты и процесс "накопления" стремительно набирает скорость. ВОЗ еще в 1979 г. отнесла отходы медицинской сферы к группе особо опасных и указала на необходимость создания специализированных служб по их уничтожению и переработке. В соответствии с положениями Базельской конвенции 1992 г. выделено 45 видов опасных отбросов, которые образуются в результате деятельности человека на производстве и в быту, и открывается этот список отходами медицинского профиля.

Опасность обусловлена наличием в их составе возбудителей различных инфекционных заболеваний, токсических, а нередко и радиоактивных веществ. Уместно заметить, что количество "производимых" отходов имеет четкую тенденцию к росту по номенклатуре и количеству. Особую обеспокоенность вызывает то обстоятельство, что эти опасные отходы, как правило, не концентрируются где-либо в одном месте. Население, аптеки, фирмы, фармацевтические предприятия, таможня, где скопилось много различных лекарств с просроченным сроком действия – вот основные места «накоплений» и «поступлений», которые способны оказать воздействие на организм человека, но теперь уже в непредсказуемом направлении.

Химическое оружие уничтожают на специализированных предприятиях, так, может, стоит "прихватить" туда и ненужные фармакологические средства. Фармацевтические фирмы, производящие лекарственные препараты, должны параллельно разрабатывать и технологии по их утилизации или уничтожению. Должны, только никто их не разрабатывает...

Анализ номенклатуры и количества лекарственных средств, которые прошли контроль качества в Государственной лаборатории по контролю качества лекарственных средств за период с 1997 по 2002 гг., показал, что завозимое фармацевтическое сырье на 12-15% представляет собой вещества, отнесенные ко II классу опасности, около 16% III класса опасности, около 14% IV класса опасности и остальные – с неустановленным классом опасности, но сопоставление с аналогами показывает, что они могут относиться к III- IV классам опасности.

В течение многих лет промышленные страны предпринимали различные действия, относящиеся к экологической деградации и к проблемам загрязнения. Некоторые просто игнорировали эти проблемы; некоторые пытались уменьшить влияние их продуктов на окружающую среду; некоторые пытались контролировать загрязнение; некоторые предотвращали загрязнение и сокращали количество отходов при помощи введения подхода «более чистого производства».

Значительный прогресс от игнорирования до предотвращения привёл к выводу, что существует возможность достичь экономического улучшения в промышленности наряду с экологическими улучшениями в обществе. Это и является подходом чистого производства.

Чистое производство – это продолжительное применение интегрированной превентивной экологической стратегии в процессах, продуктах и услугах для увеличения эффективности и сокращения риска для человечества и окружающей среды.

- это переход от контроля за загрязнением к новым технологиям, сокращение применения сырья и энергии, исключение из использования токсичного сырья и уменьшение количества токсичных отходов и эмиссий;

- это изменения в отношении. Во многих случаях наиболее значительные результаты чистого производства достигаются не при помощи технологических изменений, а при помощи здравого мышления.

Однако это не означает, что технологии, направленные на обращение с отходами, не понадобятся. Используя философию чистого производства для решения проблем, связанных с загрязнением окружающей среды, возможно сократить зависимость от решений, касающихся обращения с отходами.

В прошлом компании часто вводили новые процессы производства, не принимая во внимание их воздействие на окружающую среду, утверждая, что необходим компромисс между экономическим развитием и окружающей средой для достижения определённых показателей экономического роста. Этот аргумент не является разумным и Конференция ООН по Защите Окружающей среды и Развитию (ЮНСЕД), проведённая в июне 1992 года, установила новые цели для мирового сообщества в защиту экологически разумного развития.

Экономика и экология идут рука об руку. Чистое производство содействует разумному развитию. Оно может помочь сократить или вовсе исключить различные компромиссы между защитой окружающей среды и экономическим ростом, безопасностью на рабочем месте и продуктивностью, безопасностью потребителя и конкуренцией на международных рынках.

Чистое производство может обеспечить преимущества для всех стран и особенно может быть выгодно для развивающихся стран и стран, претерпевающих экономический переход, т.к. дает возможность промышленности этих стран «обходить» производства, с которыми связан дорогостоящий контроль за загрязнением.

НАПРЯМКИ ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ АТМОСФЕРНИХ ЗАБРУДНЕНЬ НА ОСНОВІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ МЕТОДІВ

Обухан К.І., Пригода Ю.Г.

Україна, м.Київ, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України

Існують чотири основних, притаманних гігієнічній науці, методи дослід-жень: епідеміологічний, санітарного обстеження та опису, гігієнічного експерименту (натурного й лабораторного), санітарної експертизи [1]. При цьому, перш за все, використовуються дані моніторингу забруднень атмо-сферного повітря, грунту, питної води, продуктів харчування чинниками рі-зної природи, а також епідеміологічні дані й результати екологічних дос-ліджень. Потужні виробництва є джерелом 10 тис. ксенобіотиків, які вибрані представляти відому на планеті громаду забруднень повітря. Серед них 200 сполук характеризуються генотоксичністю, канцерогенністю, системною токсичністю і викликають дефекти розвитку [2]. Найнебезпечнішими є зважені тверді частинки (зокрема у складі пилу, сажі, диму), оксиди вугле-цю, сірки, азоту, вуглеводні, у тому числі гетероциклічні сполуки, важкі метали, пестициди. Їх значна кількість входить до складу відпрацьованих газів автомобілів і летких продуктів кам’яновугільних в’яжучих матеріалів.

Сьогодні для встановлення рівня безпеки окремих токсичних компонентів, що забруднюють довкілля, поряд з загальноприйнятими екологічними та гігієнічними дослідженнями вивчають механізми токсичної (селективної та комбінованої) дії ксенобіотиків, а також оцінюють критерії напруженості неспецифічних адаптивних механізмів, що спостерігається при дії чинників малої інтенсивності [3]. Поглиблення цих напрямів токсикологічних дослід-жень в експерименті на тваринах дозволяє диференціювати стани адаптації, передпатології, патології, включаючи зворотні та незворотні патологічні зміни, що призводять до смерті. Останній показник є важливим, оскільки окремі епідеміологічні дані свідчать [4] про кореляцію між рівнями забруд-нень атмосферного повітря, наприклад твердими частинками, та добовою смертністю. Неясним залишається питання про порогові дози дії окремих речовин і їх сумішей, що викликають розвиток адаптивних, патологічних і летальних ефектів.

Крім того, вирішується питання про зменшення числа тварин в експерименті та заміні їх альтернативними моделями [5]. Найбільш адекватними визнані різні клітинні культури (тріпсинотизовані й органотипічні) рослинного та тваринного походження, волосся, зскріпки букального епітелію, шкіри, слизових оболонок, слина, кров, сеча, ізольо-вані органи, сперматозоїди вола, бактерії (зокрема сальмонели), різні одно-клітинні організми, органи рослин тощо. Перевага альтернативних методів екологічних і токсиколого-гігієнічних досліджень є очевидною в еконо-мічному відношенні, а також в тому, що фахівці можуть оцінити на їх основі реакції на шкідливі забруднювачі різних біологічних об’єктів довкілля за допомогою “безкровних” методик, що не потребують забою тварин.

Результати токсиколого-гігієнічних досліджень, проведених нами при визначенні небезпечності шляхових в’яжучих матеріалів - кам’яновугільної смоли важкої вловлювання марки СВВ-3 та дьогтю свідчать, що альтер-нативні методики досліджень є ефективними для оцінки стану здоров’я лю-дини. Так, аналіз хімічного складу цих багатокомпонентних сумішей, виконаний на лабораторних моделях та в умовах натурного експерименту, показує, що їх пріоритетні складові - нафталін, бензол і його похідні. Методами мас-спектрометрії й газової хроматографії досліджений вміст у крові, сечі та слині, нафталіну, бензолу, стиролу, ксилолу й окремих про-дуктів метаболізму, зокрема фенолу. Ці речовини надходять у організм через дихальні шляхи в вигляді газів або пари, накопичуються в крові та в інших тканинах. Ароматичні вуглеводні метаболізуються з утворенням водорозчинних сполук, виділяючись з сечею. Для похідних бензолу харак-терні перетворення в ароматичному кільці. Окислення бензолу призводить до утворення ще більш токсичної сполуки - фенолу, який вражає кровотво-рну систему. При дегідроксилюванні толуолу також з’являється фенол. Продуктами метаболізму нафталіну є 1 -нафтилмеркаптурова кислота і ко-н’югати 1,2- дегідроксинафталіну та 1- і 2- нафтолу.

Визначення органічних токсичних речовин та їх метаболітів в організмі людини зручніше всього виконувати при дослідженні сечі, слини, крові, видихаємого повітря. В умовах, пов’язаних зі шляхово-будівельними роботами, безперечні переваги має відбір зразків сечі.

Встановлено, що кількість окремих компонентів в’яжучих у досліджуваних біосубстратах залежить від терміну дії в’яжучих на організм людини, а також від концентрації летких продуктів із цих сумішей у повітрі. Проби сечі відібрані до початку роботи, в кінці зміни, а також після одного і двох тижнів роботи з парами в’яжучих. При безпосередньому контакті буді-вель-ників з забрудненнями атмосферного повітря в умовах укладки шляхового полотна в сечі збільшується порівняно з контролем вміст фенолу. У людей, які контактували з леткими продуктами в’яжучих упродовж короткого часу (інженерно-технічний персонал) концентрація яду виявилась близькою до контролю. У людей, якіі весь робочий день зайняті підготовкою дьогтепо-лімерних сумішей, кількість фенолу в сечі після 60 і 30 годин контакту з парами дьогтів була в 4,6 і 2,9 разів вища, ніж у контролі. При порівнянні концентрації фенолу у робочих АБЗ і працюючих на шляхових ділянках значної різниці не виявлено, що може бути наслідком незначної відмінності забруднень повітряного середовища.

Дослідження шкірно-резорбтивної дії від контакту в’яжучих, проведені на білих щурах і морських свинках, свідчать, що окремі високотоксичні компо-ненти надходять в організм також через шкіру. Встановлено, що одноразова дія СВВ-3 на шкіру морських свинок у дозі 600 мг/см² призводить до появи в крові бензолу й толуолу, які виявлені і в умовах підгострих експери-ментів - при нанесенні на шкіру СВВ-3 в дозах 1,0 та 2,7 мг/ м³. Вміст бензо-лу збільшується залежно від дози в’яжучого. При використанні дози смоли

1,0 мг/м³ концентрація бензолу становить 0,045 мкг/мл, підвищення дози до 2,7 мг/м³ викликає більш високий рівень бензолу в крові - 0,28 мкг/мл.

Найінформативнішими слід вважати виявлення летких компонентів досліджуваних матеріалів у слині та сечі. Фенольну пробу сечі, згідно з нашими даними, доречно рекомендувати в якості експозиційної для визначення вмісту бензолу і деяких його похідних у повітрі робочої зони.

Варто зазначити, що останнім часом велика увага приділяється також інтегральним показникам оцінки екологічної безпеки. Так, поряд з ідентифікацією якісного і кількісного складу забруднювачів у різних середовищах, рослинних об’єктах, які розміщені на забруднених територіях та в продуктах харчування оцінюють і ступінь деградації довкілля: пошкодження здоров’я, лісів, земель та інших об’єктів [6].

Таким чином, наведені дані свідчать, що в межах еколого-гігієнічних дос-ліджень є методичні резерви для зменшення числа умертвляємих лабора-торних тварин за рахунок вивчення дії ксенобіотиків на мікроорганізми, “безкровні” біосубстрати людини і тварин, рослинні модельні системи т. ін.