Сердюк А. М., Останина Н. В., Кузнецова Е. М., Череменко А. Н., Босых Ю. С., Брязкало В. В., Олейник И. Л

Вид материала

Содержание

Окремі питання організації радіаційного моніторингу в районах розташування спецкомбінатів укр до радона
Інститут гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України, м.Київ

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 38

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РАДІАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ СПЕЦКОМБІНАТІВ УКР ДО РАДОНА

Л.С.Гронська, І.В.Какура, І.І.Карачов, Л.І. Наговіцина

Інститут гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України, м.Київ

Організаційні принципи дотримання радіаційної безпеки, положення, що визначають компетенцію регулюючих органів, обовязки керівників підприємств, та основні вимоги протирадіаційного захисту при проведенні робіт з РАВ, викладені в нормативних документах Здійснення на практиці вимог нормативних документів забезпечує уніфікований підхід до дотримання основних принципів радіаційної безпеки при проведенні робіт з радіоактивними відходами та при проведенні радіаційного моніторингу, відповідно ст. 39 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”

В звязку з безпороговою та лінійною концепцією біологічних ефектів впливів іонізуючого випромінювання надзвичайно гостро стоїть проблема багатосторонньої оптимізації радіаційного контролю з метою вдосконалення протираціаційного захисту. Особливо актуальне це питання для обєктів де зберігаються РАВ, що за визначенням НРБУ-97/Д-2000 відносяться до третьої групи потенційних джерел опромінення. Санкціоноване збереження РАВ за будь-якої з існуючих технологій невідворотно збільшує ймовірність впливу радіоактивності не тільки на людину але й на весь біоценоз в цілому. При регульованому збереженні РАВ здійснюється контроль з метою зменшення можливого радіоактивного опромінення населення. Одним з шляхів регулювання цього питання є моніторинг довкілля в місцях розташування сховищ РАВ.

В загальному випадку під поняттям моніторинг розуміють систему спостережень, оцінка якості та прогнозу природного середовища. Поняття радіаційного моніторингу можна визначити як систему багатостороннього та системного спостереження за станом радіаційної ситуації довкола спецкомбінатів, з метою оцінки впливу іонізуючого випромінювання на біоценоз Управління в необхідних випадках. Оптимізація такого моніторингу - це значить пошук, апробація, та впровадження більш сучасних засобів оперативності, інформативності, методичної та економічної ефективності моніторингу.

При оптимізації радіаційного моніторингу досягнення указаних задач відбувається на основі математичного планування, радіоекологічного принципу моніторингу та радіаційно-гігієнічної направленості профілактичних заходів.

На сьогодні встановлена точка зору, що рівень забезпечення радіаційного захисту повинен розумно поєднуватися з економічними та соціальними факторами, та зумовлюватися відомим принципом максимальної користі при мінімізації шкоди. Звідси логічно постає необхідність конкретизації критеріїв, що визначають основні вимоги до оптимізації радіаційного моніторингу. Таким чином основними повинні бути наступні напрями:

пріоритетність радіаційно-гігієнічної значимості моніторингу,
врахування екологічних особливостей та закономірностей довкілля (радіоекологічний принцип),
реалізація методичної та економічної ефективності моніторингу.

В результаті діяльності обєктів по поводженню з РАВ, кількість техногенних радіонуклідів, що надходять в довкілля , жорстко регулюється відповідними нормативами та контролюється таким чином, щоб їх концентрація та сумарна кількість не перевищили встановлених меж та контрольних рівнів. Як вже зазначалося вище через ряд обєктивних причин та природних особливостей радіонукліди поширюються в довкіллі не рівномірно, тому зовсім не виключені випадки їх накопичення до значних концентрацій в окремих компонентах біоценозів. Загальновідомо, інтегральними концентраторами більшості радіонуклідів є грунт, донні відклади, та деякі види біоти, зокрема гідробіонти. Звідси випливає, що радіаційний контроль доцільно розділити на три рівні:

технологічний;
радіоекологічний;
радіаційно-гігієнічний

Зрозуміло, відносно довкілля в районі розташування сховищ радіоактивних відходів головним завданням є виявлення нерівномірного розподілу радіонуклідів в обєктах довкілля (в вигляді локальних надфонових полів іонізуючого випромінювання), та концентрації приоритетних радіонуклідів, для того щоб оцінити радіаційну обстановку, і як наслідок вжити запобіжних заходів.

Природне середовище представляє собою взаємоповязаний комплекс екосистем та біоценозів, в яких популяції організмів, що відрізняються за типом освоєння простору, є їх головним ланцюгом. В цьому розумінні зони довкола пунктів збереження радіоактивних відходів не є виключенням. Різниця полягає лише в типі біоценозів – степ, ліс, тощо. Тому, оптимізація моніторингу безпосереднім чином повязана з конкретним використанням окремих критеріїв, що й становить радіоекологічний принцип радіаційного моніторингу довкілля. Сюди відноситься вибір репрезентативних біоіндикаторів радіоактивного забруднення грунтово-рослинного покриву, приповерхневого шару повітря та води як відкритих водойм так і грунтових вод (це особливо актуально для перспективних джерел водопостачання). Стосовно біоіндикаторів необхідно враховувати вік організму, можливість проведення циклічних досліджень, та той факт, що біоіндикатори повинні представляти певний трофічний рівень.

Крім того при розробці процедури проведення моніторингу в місцях розташування пунктів збереження РАВ необхідно враховувати контрольні рівні встановлені для данного обєкту. В цілому, отримані результати при проведенні моніторингу повинні бути не тільки репрезентативні та достовірні з точки зору статистики, але й сумірні з контрольними рівнями встановленими для цього обєкту.

Таким чином організація радіаційного моніторингу в районах розміщення пунктів збереження РАВ повинна включати параметри, що визначені державними нормативними і правовими актами, та ті, що визначені контрольними рівнями для данного обєкту.

Summary