Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 79. Види судових витрат 1. Ціна позову визначається 10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - за­гальною сумою всіх вимог. Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встанов­люютьс 4. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забез­печення у справах про Стаття 82. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати 1. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду уразі 2. Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-тех­нічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду ура 4. Судовий збір повертається в інших випадках, встановленихзаконом. Стаття 84. Витрати на правову допомогу Стаття 85. Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду 3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встанов­лює Стаття 86. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз Стаття 87. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгля Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе поло­в

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Глава 8. СУДОВІ ВИТРАТИ

Стаття 79. Види судових витрат

1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
   
2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
   

3. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
   
2. витрати на правову допомогу;
   
3. витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
   

98

4. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекла­дачів та проведенням судових експертиз;
   
5. витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду спра­ви.
   

1. Судова діяльність по розгляду і вирішенню цивільних справ, процесуальні дії інших учасників пов'язані з певними витратами, які прийнято іменувати судовими витратами. Коментована стаття цього Кодексу встановлює, що судові витрати складаються з судо­вого збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Таким чином, закон вводить нове поняття - «судовий збір» - замість існуючого поняття «державне мито». Але п. 6 Прикінцевих та перехідних по­ложень (розділ XI цього Кодексу) введено правило, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
   
2. Судовий збір у цивільному процесі - це грошовий збір, що стягується при подачі заяв і скарг, а також за видачу судами копій документів. У випадках, коли розмір визначений у твердій сумі (зараз простий збір визначається у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян), то такий збір називають простим, а якщо у про­центному відношенні до ціни позову - пропорційним. Так, Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» передбачає такі розміри ставок судового збору з найбільш поширених категорій справ: з позовних заяв - один відсоток від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів; з позовних заяв про розірвання шлюбу - 0,5 неоподатковуваного мінімуму; про розірвання повторного шлюбу - один неоподатко­ваний мінімум; з позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми чи не­дієздатними, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років - 0,2 неоподатковуваного мінімуму; з позовних заяв про зміну або розірвання договору найму жилих приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та інші заяви немайнового характеру (або такі, що не підлягають оцінці) - 0,5 неоподатковуваного міні­муму; з заяв і скарг по справах окремого провадження - 0,5 неопо­датковуваного мінімуму.
   
3. Витрати, пов'язані з розглядом справи, - це витрати на ін­формаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу;
   

99


витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, переклада­чів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з про­веденням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

4. Метою стягнення судових витрат є як певна компенсація вит­рат суду по розгляду цивільних справ, так і несприятливі майнові наслідки для осіб, що вчинили цивільні правопорушення.

Стаття 80. Ціна позову

1. Ціна позову визначається:

1. у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стя­гується;
   
2. у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
   
3. у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;
   
4. у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх пла­тежів або видач, але не більше ніж за три роки;
   
5. у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукуп­ністю платежів або видач за три роки;
   
6. у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;
   
7. у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;
   
8. у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
   
9. у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;
   

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - за­
гальною сумою всіх вимог.

2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає
дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову
встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попе­
редньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з



поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3. У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирі­шується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.

1. Для визначення розміру судового збору за певною позовною
заявою вихідним критерієм є ціна позову. Позивач зазначає ціну
позову в позовній заяві. Якщо визначена ним ціна позову вочевидь
не відповідає вартості предмета спору або на момент пред'явлення
позову ціну позову точно визначити неможливо, то розмір судового
збору попередньо визначає суд. Уточнюється ця сума при вирішен­ні справи з наступним стягненням недоплаченого або поверненням
переплаченого судового збору.

2. Коментована стаття цього Кодексу встановлює критерії
визначення ціни позову. Принципи визначення ціни позову
зводяться в основному до таких правил: а) у тих позовах, де
ставиться питання про стягнення сум або майна, ціну позову
становить розмір суми або вартість майна; б) у позовах про пе­ріодичні платежі ціна позову визначається сукупністю виплат,
обмежених певним періодом (одним роком, трьома роками);
в) у позовах про припинення виплат ціна позову визначається
сукупністю виплат, що залишилися, але не більше, ніж за пев­ний період (за один рік, за три роки); г) у позовах, що склада­ються з декількох вимог, ціна позову визначається сукупністю
всіх вимог.

3. Якщо позивач збільшує розмір позовних вимог або пред'являє
додаткові чи нові вимоги, він повинен звернутись до суду з від­
повідною заявою. Але перед таким зверненням йому належить
сплатити несплачену суму судового збору.

Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи

1. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рі­шень.

2. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встанов­люються Кабінетом Міністрів України.
   
3. Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
   

1. поновлення на роботі;
   
2. стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
   
3. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкоджен­ням здоров'я або смертю фізичної особи;
   
4. стягнення аліментів;
   
5. визнання батьківства або материнства.
   

4. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забез­
печення у справах про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи;

2. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
   
3. надання особі психіатричної допомоги в примусовому поряд­ку;
   
4. обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
   
5. відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, про­куратури або суду.
   

1. Новий ЦП К вводить вид судових витрат, що не існував рані­ше - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Коментована стаття дає поняття цих витрат і встановлює, що їх розмір та порядок оплати залежно від категорії справи вста­новлюються Кабінетом Міністрів України (див. постанову Кабіне­ту Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» № 1258 від 21.12.2005 року). До витрат на інформа­ційно-технічне забезпечення стаття відносить витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та ви­дачею копій, судових рішень та ухвал.
   
2. По деяких категоріях справ коментована стаття встановлює або особливий порядок сплати цих витрат, або взагалі звільняє осіб від їх сплати.
   

Так, у справах про: поновлення на роботі; стягнення заробіт­ної плати, компенсації працівникам, вихідної допомоги, відшко­дування за затримку їх виплати; відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; стягнення аліментів; визнання батьківства або материнства в момент звернення до суду витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи не сплачуються. Вони покладаються на сторони при винесенні судового рішення залежно від результатів її розгля­ду (див. коментар до ст. 88 цього Кодексу).

По зазначених у статті інших категоріях цивільних справ коментована стаття взагалі звільняє осіб від сплати зазначених виплат. Таке встановлено у справах про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи недієз­датною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; на­дання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, проку­ратури або суду.

Стаття 82. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати

1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
   
2. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
   
3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
   
4. У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпе­чення доказів або позову розмір судового збору зменшується на роз­мір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.
   

1. Коментована стаття встановлює підстави та порядок відстро­чення та розстрочення сплати судових витрат, зменшення їх роз­міру або звільнення від їх оплати. З урахуванням майнового стану фізичних осіб (як уявляється, для юридичних осіб це правило не повинно застосовуватися) суд своєю ухвалою може відстрочити (перенести сплату судового збору та витрат на інформаційно-тех­нічне забезпечення розгляду справи) або розстрочити (дозволити сплату частинами) судових витрат. Строк відстрочення або роз­строчення сплати судових витрат не може бути більше, ніж до за­кінчення розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення по справі. Якщо у встановлений ухвалою суду строк судові витра­ти не будуть внесені, суд залишає заяву без розгляду (у тому разі, якщо строк їх сплати не співпадає із закінченням розгляду справи), або вказує у судовому рішенні про примусове стягнення судових витрат, якщо їх оплата була розстрочена чи відстрочена до поста­новления судового рішення.
   
2. Однією з підстав зменшення розміру належних до сплати су­дових витрат або звільнення від їх сплати є майновий стан грома­дянина. Коментована стаття надає судді (суду) право звільнити за цією підставою фізичну особу від сплати судового збору. Оскільки «майновий стан» - категорія оціночна, суддя (суд) має обґрунтувати звільнення від сплати судового збору у своєму рішенні або ухвалі.
   
3. Коментована стаття цього Кодексу у частині 4 передбачає можливість заліку до загальної суми судового збору суми судового збору за забезпечення доказів або позову.
   

Стаття 83. Повернення судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи

1. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у
разі:

1. зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
   
2. повернення заяви або скарги;
   
3. відмови у відкритті провадження у справі;
   
4. залишення заяви або скарги без розгляду;
   
5. закриття провадження у справі.
   

2. Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-тех­
нічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у
разі:

104

1. внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено зако­нодавством;
   
2. повернення заяви або скарги;
   
3. відмови у відкритті провадження у справі;
   
4. закриття провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 1 статті 205 цього Кодексу;
   
5. залишення заяви без розгляду з підстав, визначених пунктами 1,2
   

і 8 статті 207 цього Кодексу.

3. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої і пунктом
1 частини другої цієї статті, судовий збір та кошти на оплату витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються
у розмірі зайво внесеної суми; в інших випадках, встановлених цією
статтею, - повністю.

4. Судовий збір повертається в інших випадках, встановлених
законом.

1. Коментована стаття встановлює правила та порядок повер­нення судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У встановлених статтею випадках та в інших випадках, встановлених законом (потрібно уточнити у цьому напрямку частину 4 статті), суд постановляє ух­валу про повернення судових витрат. Судові витрати повертають­ся повністю у всіх випадках, окрім двох: коли вони повертаються частково у розмірі зайво внесеної суми і якщо зменшений розмір позовних вимог чи судові витрати внесені у більшому розмірі, ніж це встановлено законом.
   
2. Підстави повернення судових витрат коментована стаття цьо­го Кодексу регламентує окремо відносно судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Дві під­стави однакові і при поверненні судового збору, і при поверненні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи: повернення заяви або скарги та відмова у відкритті провадження у справі. Одна підстава повернення судового збору є ширшою, ніж аналогічна підстава повернення зазначених витрат, оскільки п. 1 частини 1 статті передбачає як підставу ще і зменшення розміру позовних вимог.
   

Стосовно підстав, передбачених пунктами 4 та 5 частин першої і другої коментованої статті, то повернення витрат на інформацій­но-технічне забезпечення допускається не у всіх випадках закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, а лише у випадках, передбачених п. 1 ст. 205 ЦПК та п.п. 1, 2 і 8 ст. 207 ЦПК.

105

У цих питаннях логіка статті не зовсім зрозуміла. Чому, наприклад, судовий збір при закритті справи повертається у всіх випадках, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення тільки у разі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства? Ана­логічне питання постає і відносно залишення заяви без розгляду.

Стаття 84. Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надан­ня безоплатної правової допомоги.
   
2. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
   

1. Коментована стаття цього Кодексу встановлює загальні при­нципи регулювання питань про витрати на правову допомогу. Вона встановлює, що зазначені витрати несуть сторони, що правова до­помога може бути оплатною та безоплатною, що її граничний роз­мір встановлюється законом.
   
2. Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 витрати пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, обчислюєть­ся наступним чином: 1) якщо компенсація сплачується іншою стороною, вона не повинна перевищувати суму, що обчислюєть­ся виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсо­тків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи; 2) якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, вона не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, випла­чується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
   

Стаття 85. Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду

1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сто­рони.
   
2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її пред­ставникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений 106
   

заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорцій­но від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

1. Коментована стаття визначає суб'єктів, види та порядок сплати витрат, що пов'язані з явкою до суду. Зазначені витрати покладаються цією статтею на сторони. Питання про розмір вит­рат та суб'єкта, на якого вони покладаються, вирішуються судом при ухваленні рішення, залежно від результатів розгляду справи. Вони покладаються на обидві сторони при частковому задоволен­ні позову або на сторону, яка програла справу. Витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, що обчислюються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавс­твом норми відшкодування витрат на відрядження( п.5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590).
   
2. Частина 2 коментованої статті у зв'язку з цим зазначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, та її представникові сплачується іншою стороною добові, компенсація за втрачений за­робіток чи відрив від звичайних занять. Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 визначено порядок та розміри компенсації за втрачений заробіток та за відрив від звичайних занять. Пункт 2 цього додатку встановлює, що за втрачений заробіток у зв'язку з явкою до суду стороні на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові компенсація об­числюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100. Загальний розмір цієї виплати не може перевищувати суму, розра­ховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру міні­мальної заробітної плати.
   

За відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою в суд зазна­ченим особам компенсація згідно пункту 3 цього Додатку обчис­люється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

107

Стаття 86. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз

1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свід­ків спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.
   
2. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
   
3. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються сто­роною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середнь­омісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.
   
4. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призна­чення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціати­вою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.
   
5. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
   

1. Коментована стаття цього Кодексу визначає порядок виплати витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз у цивільному судочинстві. Вона вказує на три групи судових витрат: 1) вит­рати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свід­ків, спеціалістів, перекладачів, експертів та наймання ними житла; 2) витрати на проведення судових експертиз; 3) добові та компенсація за втрачений заробіток та за відрив від звичай­них занять. 108

2. Витрати першої групи несе сторона, яка заявила клопотання про виклик зазначених осіб. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення екс­пертизи, а якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами і, вважаємо, якщо експертиза призначена судом, витрати на її сплату повинні нести обидві сторони порівну.
   
3. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), ком­пенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять зазначеним учасником процесу сплачуються стороні, на користь якої ухвалено рішення іншою стороною. Але якщо позов задово­лено частково, уявляється, що зазначені витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову чи пропорційно частині позову, у якій відмовлено.
   
4. Особливий порядок компенсації витрат коментована стаття передбачає у справах окремого провадження. Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України. Такий же порядок передбачений у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру незалежно від виду судочинства, до якого належить спра­ва.
   

5.Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 визначено порядок та граничні розміри ком­пенсації витрат зазначених в коментованій статті. Так, за втраче­ний заробіток свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду компенсація обчислюється за кожну годи­ну пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100. Загальний розмір виплати не може переви­щувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикрат­ного розміру мінімальної заробітної плати. За відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою до суду зазначеним особам компенсація обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної пла­ти особи і не може перевищувати розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Компенсація витрат, пов'язаних з переїздом зазначених осіб до іншого населеного пункту та за наймання житла, не може переви­щувати встановленої законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Компенсація витрат пов'язаних з проведенням су­дової експертизи не може перевищувати нормативну вартість про-

109

ведення відповідних видів судових експертиз у науково-дослідних установах Міністерства Юстиції України

Стаття 87. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи

1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезна­ходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
   
2. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведен­ням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
   

1. Коментована стаття встановлює правило про сплату витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, виходя­чи із загального принципу: витрати за відповідну дію несе сторо­на, яка заявила клопотання про її проведення, або обидві сторони, якщо відповідне клопотання заявлено обома сторонами.
   
2. Витрати пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцез­находженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи (див. : підпункт 3 п. 5 Додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. №590).
   

Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами

1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуд­жуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
   
2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи від-110
   

хиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
   
4. У разі залишення позову без задоволення, закриття проваджен­ня у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
   
5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд від­повідно змінює розподіл судових витрат.
   

1. Коментована стаття цього Кодексу визначає принципи і поря­док розподілу судових витрат між сторонами. Головний принцип сплати судових витрат полягає у тому, що судові витрати несе сто­рона, з чиєї вини виникла справа, тобто та сторона, яка вчинила цивільне правопорушення. Тому в тих випадках, коли позов задо­волено повністю, з відповідача позивачу підлягають стягненню всі документально підтверджені судові витрати. Якщо у задоволенні позову відмовлено повністю, то всі судові витрати у справі несе позивач.
   
2. При частковому задоволенні позову судові витрати розподі­ляються між сторонами пропорційно задоволеній частині позову. Так, наприклад, якщо позов був заявлений у сумі 600 грн., а задо­волений на 400 грн. і судові витрати склали 30 грн., то ці витрати розподіляються у такий спосіб: 600 : 400 = 30 : х; х = 20 грн. Ос­кільки рішення постановлене у цій частині проти відповідача, то він і сплачує дану суму, а частину витрат, що залишилася (10 грн.), сплачує позивач, тому що вона буде пропорційна тій сумі, у якій позивачу відмовлено.
   
3. Коментована стаття згідно з головним принципом розподі­лу судових витрат регулює й інші варіанти вирішення питань про судові витрати у декількох можливих ситуаціях (части­ни 2-5 статті). Так, частини 2 та 4 цієї статті передбачають ви­падки компенсації судових витрат за рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою ад­міністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від гра­ничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком
   

(п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх ком­пенсації за рахунок держави"). Наприклад, підпункт 2 п. 1 Додатка до зазначеної постанови передбачає граничний розмір компенса­ції витрат за правову допомогу - вона не повинна перевищува­ти суму, що обчислюється виходячи з того, що особі , яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Зазначені правила ко­ментарів не потребують, оскільки викладені чітко та зрозуміло.

Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди

1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати від­повідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе поло­вину судових витрат.
   
3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.
   

1. Коментована стаття передбачає три додаткових варіанти вирі­шення питань про судові витрати. Перший з них передбачений на той випадок, коли позивач відмовляється від заявлених ним вимог. У такому випадку за загальним правилом позивач втрачає право на відшкодування судових витрат відповідачем. Більш того, право на відшкодування витрат виникає у відповідача. Але так буде лише тоді, коли підставою такої відмови позивача є його переконання у необґрунтованості свого позову. Якщо ж підставою відмови від позову є задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позо­ву, позивач має право звернутись до суду із заявою про стягнення з відповідача всіх понесених ним по справі витрат.

2. Частина 2 даної статті цього Кодексу передбачає право сторін при укладанні мирової угоди вирішити питання і про розподіл су-


дових витрат. Якщо вони цього не передбачили у мировій угоді, кожна з сторін несе половину судових витрат. Наслідком мирової угоди є закриття провадження у справі.

3. В інших випадках закриття справи, крім зазначеного у пунк­ті 2 коментаря, та у разі залишення заяви без розгляду відповідач може посилатись на необґрунтованість дій позивача по відкриттю провадження і вимагати стягнення з позивача компенсації понесе­них ним судових витрат.