Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ Законом може бути передбачено розгляд інших справ за прави­лами цивільного судочинства. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначаєть­с 1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу(самовідводу), якщо 2. До складу суду не можуть входити особи, які с членами сім'ї абоблизькими родичами між собою. Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді Стаття 23. Заяви про самовідводи та відводи Стаття 24. Порядок вирішення заяви про відвід 1. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим с

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Глава 2. ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ

1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншо­го судочинства.
   
2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за прави­лами цивільного судочинства.
   
3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї стат­ті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
   

1. Глава 2 розділу І цього Кодексу називається «Цивільна
юрисдикція», а коментована стаття, яка складає її основний зміст
- «Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ», тобто зако­нодавець ставить знак рівності між зазначеними поняттями.

2. Компетенція судів визначається колом питань, які вони ма­ють право і зобов'язані вирішувати. Частиною судової компетен­ції є цивільна юрисдикція. Захист цивільних прав здійснюється
у встановленому порядку судом, господарським чи третейським
судом, а також профспілковими або іншими громадськими ор­ганізаціями. Для того, щоб відмежувати компетенцію суду по
розгляду і вирішенню цивільних справ від компетенції інших
органів, законом і вводиться категорія цивільної юрисдикції, що
визначає коло цивільних справ, які підлягають розгляду і вирі­шенню в суді. Особливі труднощі з визначенням підвідомчості
виникають у зв'язку із застосуванням ст. 124 Конституції Украї-

ни, яка встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Деякі рекомендації у цьому плані дав Верховний Суд України в постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», вказавши на підвідомчість суду скарг на обмеження в праві на збори, мітинги, походи і демонстрації; про визнання страйку незаконним; про виселення осіб, що самовіль­но зайняли жилі приміщення, чи проживаючих у будинках, що загрожують обвалом. Верховний Суд вважає, що положення ст. 124 Конституції України означають, насамперед, що цивільне су­дочинство здійснюється за всіма вимогами, які не є предметом інших видів судочинства, і що ці положення не звільняють заінте­ресованих осіб від обов'язку звертатися за вирішенням відповід­них питань до компетентного органу і не знімають обмежень сто­совно кола осіб, які можуть звертатися в суд за захистом прав та інтересів інших осіб, наприклад, із заявою про надання земель­ної ділянки для фермерського господарства - у сільську, селищ­ну, міську районну раду; про відновлення прав реабілітованих жертв політичних репресій - у комісію рад з питань відновлення прав реабілітованих жертв політичних репресій та ін. (див. Бюле­тень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 8. - С 124).

3. В науці цивільного процесуального права і особливо в поста­новах Пленуму Верховного Суду України прийнято найчастіше пе­релічувати підвідомчі суду категорії цивільних справ. Як видаєть­ся, з урахуванням ст. 124 Конституції України, необхідно зараз визначати, навпаки, категорії цивільних справ, що виключаються із цивільної юрисдикції, а їх саме і можна визначити, керуючись загальними критеріями, встановленими коментованою статтею. На відміну від інших авторів ми вважаємо, що значення цих кри­теріїв зросло, а не знизилося. Дана стаття встановлює три загальні критерії цивільної юрисдикції.

4. Частина перша коментованої статті зазначає, що суди розгля­дають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюва­них прав. Такі справи безумовно є справами позовного проваджен­ня, оскільки предметом розгляду в них є спір про право цивільне (в широкому розумінні). Тому першим критерієм цивільної юрис­дикції є наявність спору про право цивільне. Однак частина 3 стат­ті містить правило про три види проваджень, в яких розглядаються цивільні справи, що відносяться до цивільної юрисдикції: позовне, окреме та наказне. Предметом наказного провадження є також спір 24

про право цивільне, але потенціальний (див. коментар до розділу II цього Кодексу), а окремого - інтереси, як вважається. Останні також можуть оспорюватися.

5. За загальним правилом, хоча це і не вказано прямо у комен­
тованій статті, у загальних судах розглядаються справи за участю
фізичних осіб. Тому другим критерієм є суб'єктна ознака цивіль­
ної юрисдикції: судам підвідомчі справи, в яких хоча б однією
стороною у спорі є фізична особа. Таким чином, до цивільної
юрисдикції віднесено ті цивільні справи, де сторонами у спорі
є фізичні особи або фізична і юридична особа. Законом можуть
бути встановлені винятки з цього загального правила. Так, від­
повідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
в господарський суд можуть звертатися за захистом права гро­
мадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створен­
ня юридичної особи і у встановленому порядку набули стату­
су суб'єкта підприємницької діяльності. В окремих випадках,
передбачених законодавчими актами України, у господарський
суд можуть звертатися громадяни, які і не є суб'єктами підпри­
ємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про
банкрутство» в редакції Закону України від 30.06.99 р. «Про від­
новлення платоспроможності боржника чи визнання його бан­
крутом» кредитором може бути і громадянин. Отже, підставою
порушення справи про банкрутство може бути його заява в гос­
подарський суд.

6. Третім критерієм цивільної юрисдикції є зміст спору. Від­
повідно до частини 1 цієї статті суди розглядають справи, що ви­
никають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових
відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли
розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинс­
тва.

Можуть встановлюватися винятки із зазначених у даній стат­ті груп правовідносин. Так, хоча трудові спори про поновлення на роботі, як правило, віднесені до юрисдикції суду, однак спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора чи слідчого, не підлягають розгляду в порядку цивіль­ного судочинства, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. І лише після скасування пос­танов вони можуть вирішуватися в загальному порядку (див. п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами від 01.04.94 p., 26.10.95 p. і 25.05.98 p.)

Стаття 16. Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог

І. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

І. На відміну від статті 26 ЦПК України 1963 p., яка встанов­лювала пріоритет судового захисту права над господарсько-судо­вим при об'єднанні кількох пов'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - господарському суду, дана стаття за загальним правилом не допускає об'єднання розгляду за прави­лами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено зако­ном.

Стаття 17. Право сторін на передачу спору

на розгляд третейського суду 1. Сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

1. Цивільна юрисдикція може бути трьох видів: імперативна, умовна і альтернативна. Імперативною цивільна юрисдикція є в тому випадку, коли правила, що її встановлюють, категорично визначають: дана справа може бути розглянута і вирішена тільки у загальному суді (наприклад, ст. 40 СК України встановлює, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був за­реєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, і у разі його фіктивності). Умовною цивільна юрисдикція є тоді, якщо перед зверненням до суду потрібно виконати встановлену законом умо­ву (наприклад, ст. 71 СК України встановлює, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом).

Альтернативною цивільна юрисдикція буде, якщо у осіб є право за згодою визначити, до суду чи до третейського суду вони зверта­ються за вирішенням спору. Така угода може бути укладена і після порушення справи у загальному суді. У такому разі суд у поперед­ньому судовому засіданні (ст. 130 ЦПК) або у судовому засіданні, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на ви­рішення третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин справи заперечення проти вирішення справи в суді, залишає справу без розгляду.

Глава 3. СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ

Стаття 18. Склад суду

1. Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноо­собово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.
   
2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користу­ються всіма правами судді.
   
3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначаєть­ся в установленому законом порядку.
   
4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються коле­гією у складі не менше трьох суддів.
   

5. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинами пере­глядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чи­сельності, а у випадках, встановлених цим Кодексом, колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.
   
6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).
   

(Із хмінами, внесеними згідно із Законом України від 08.09.2005р. N 2875-IV)

1. За чинним цивільним процесуальним законодавством цивіль­ні справи розглядаються, як правило, суддею одноособово. У ць­ому разі суддя у процесі виступає від імені відповідного суду як головуючий у судовому засіданні.
   
2. Згідно з частиною 2 коментованої статті у випадках, зазна­чених у цьому Кодексі, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засі­дателів. Діючий ЦПК передбачає такий склад суду при розгляді по суті справ про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно від­сутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову гос-
   

піталізацію до протитуберкульозного закладу (ст. 234 ІДПК). Таким чином, після тривалої перерви законодавець реанімував інститут народних засідателів, як уявляється, з метою суспільного контро­лю за розглядом в суді справ, які пов'язані з вельми важливими для осіб правами, перш за все, особистого характеру.

3. При перегляді рішень по цивільній справі, суд, як правило, Діє у колегіальному складі: у судах апеляційної інстанції - коле­гією у складі трьох суддів; у суді касаційної інстанції - у складі не менше трьох суддів; при перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами - колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а у випадках передбачених ЦПК (див. коментар до глави 3 розділу V), колегією суддів відповідних палат Верховно­го Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Перегляд судових постанов у зв'язку з нововиявле-ними обставинами суд здійснює у такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

Стаття 19. Порядок вирішення питань колегією суддів

1. Питання, що виникають під час розгляду справи колегією
суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує
останнім.

2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не мас права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали.
   
3. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
   

1. При одноособовому розгляді цивільної справи питання як порушення, підготовки справи до судового розгляду, руху справи, так і вирішення їх по суті здійснюються суддею. Одноособовий розгляд справи повинен проводитися з додержанням встановленої законом цивільної процесуальної форми.

2. Якщо справа по суті вирішується колегією суддів чи перегля­дається судове рішення, то всі питання розгляду справи вирішу­ються суддями більшістю голосів, причому при вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права утриматися від голосування і від підпису під рішенням чи ухвалою. Головуючий голосує остан­нім, для того, щоб його думка не впливала на думку суддів. Судді,

не згідні з рішенням більшості, можуть викласти письмово свою окрему думку, що приєднується до справи і у судовому засіданні не оголошується. Процесуальні наслідки окремої думки зводяться до того, що вона є відкритою для ознайомлення особам, які брали участь у справі. Як уявляється, доводи окремої думки можуть бути використані в апеляційній скарзі зазначеними особами. Окрім того, вона може бути врахована вищестоящим судом при перевірці рішення нижчестоящого суду.

3. Окрема думка може бути викладена і суддями судів апеляцій­ної чи касаційної інстанції з тими ж наслідками, що викладені у коментованій статті цього Кодексу (ст., ст. 313, 343 ЦПК).

Стаття 20. Підстави для відводу судді

1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу
(самовідводу), якщо:

1. під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;
   
2. він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
   
3. він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
   
4. якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
   

2. До складу суду не можуть входити особи, які с членами сім'ї або
близькими родичами між собою.

1. При розгляді цивільної справи ні в осіб, що беруть учать у справі, ні у присутніх у залі судового засідання не повинно бути сумнівів в об'єктивності та неупередженості суддів. У зв'язку з цим ця стаття встановлює можливість відводу і самовідводу суд­дів.
   
2. Підстави для відводу (самовідводу) суддів передбачають усу­нення суддів із процесу, якщо справа, що розглядається, прямо чи побічно зачіпає їх інтерес, інтереси їх родичів, які є особами, що беруть участь у справі, або інші обставини, зазначені у даній стат-
   

ті, що дозволяє засумніватися в їх об'єктивності. Не можна входи­ти до складу колегіального суду і суддям, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

3. З п'яти підстав цієї статті тільки 1 і 3 є визначеними. При посиланні на пункт 3 ступінь спорідненості не має значення, ос­кільки перелік членів сім'ї, близьких родичів та членів їх сім'ї є досить широким. Що стосується підстав відводу, зазначених у пунктах 2, 4, то ступінь їх впливу на неупередженість суддів, що відводяться, оцінюється за розсудом суду на підставі конкретних фактів, що повідомляються в заявах про відвід. Це можуть бути факти про причетність судді до спірних правовідносин, про його особливі стосунки з ким-небудь із учасників спору, про його про­фесійну упередженість та ін.

Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи

1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляцій­ної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.
   
3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції.
   

4. Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв'язку з винятко­
вими обставинами, не може брати участі у розгляді цієї самої справи
в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

1. Коментована стаття забороняє судці, який брав участь у роз­гляді справи по суті, брати участь в апеляційній чи касаційній пе­ревірці рішення по цій справі, у перегляді справи у зв'язку з ви­нятковими обставинами, а також у новому розгляді цієї справи по першій інстанції. Ця стаття забороняє й інші випадки повторної участі суддів у розгляді цієї ж самої справи.

2. Правила даної статті встановлені для того, щоб виключити участь у повторному розгляді справи упереджених суддів, тому що попередня участь у цій справі так чи інакше позначається на сві­домості судді. Крім того, в осіб, що беруть участь у справі, може скластися враження про упередженість такого судді в повторному розгляді справи.
   
3. Оскільки частина перша цієї статті забороняє участь судді у новому розгляді тільки після скасування самого рішення, прийня­того за його участю, Пленум Верховного Суду України роз'яснює, що суддя може повторно брати участь у розгляді справи по першій інстанції у разі скасування прийнятої з його участю ухвали про відмову в прийнятті заяви через непідсудність справи, недієздат­ність заявника, подачу заяви представником, що не має належних повноважень на ведення справи, залишення заяви без руху та її повернення, ухвали про відкладення справи, призупинення про­вадження і залишення позову без розгляду та в інших випадках, коли провадження у справі не закінчується (див. п. 7 постанови Пленуму № 9 від 21.12.90 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції»).
   

Стаття 22. Підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу з підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу.
   
2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі у роз­гляді справи, якщо:
   

1. він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;
   
2. з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.
   

3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста,
перекладача у судовому засіданні при попередньому розгляді даної
справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спе­ціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу.

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач хоча і не беруть участі у винесенні рішення у справі, однак їх осо­биста заінтересованість, необ'єктивність може справити несприятливий

вплив на хід судового розгляду і його результат. Тому ця стаття допускає можливість їх відводу.

2. Підстави відводу цих осіб такі самі, як і підстави відводу суд­дів, і дозволяють сумніватися в їх неупередженості. Додатковими підставами для експерта або спеціаліста є службова чи інша за­лежність від осіб, які беруть участь у справі, або якщо з'ясування обставин, що мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.
   
3. Оскільки секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не належать до осіб, які беруть участь у справі, і метою їх участі у справі є надання допомоги суду і учасникам справи, їх участь у попередньому розгляді даної справи у таких же процесу­альних ролях не є підставою для відводу.
   

Стаття 23. Заяви про самовідводи та відводи

1. За наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього
Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пере­
кладач зобов'язані заявити самовідвід.

2. На підставах, зазначених у статтях 20,21 і 22 цього Кодексу, суд­ді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.
   
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заяв­ляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
   

1. Коментована стаття встановлює обов'язок суддів, секрета­ря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача заявити самовідвід за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 20 - 22 ЦПК. Обов'язок цей лежить на них і тоді, коли вони вважають, що за­значені обставини не перешкоджають їх участі у справі. Тільки суд повинен оцінювати вплив цих обставин на об'єктивність особи, що заявила самовідвід. Недоліком закону є те, що він встановлює обов'язок, але не передбачає будь-яких наслідків за невиконання цього обов'язку.

2. Заява про відвід повинна мотивуватися встановленими у ст.ст. 20 - 22 ЦПК підставами і подаватися до початку розгляду справи по суті, тобто не пізніше підготовчої частини судового засідання. Заявити про відвід кому-небудь із зазначених осіб можна і після


цього, якщо про підстави відводу заявнику стало відомо після початку розгляду справи по суті. Заявляти клопотання про відвід можуть тільки юридично заінтересовані учасники процесу, тобто особи, що беруть участь у справі - позивач і відповідач, заявники, треті особи обох видів, представники сторін і третіх осіб, органи державної влади і органи самоврядування, прокурор та ін.

Стаття 24. Порядок вирішення заяви про відвід

1. У разі заявления відводу суд повинен вислухати особу, якій за­явлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
   
2. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
   

1. При заявленні клопотання про відвід суд повинен опитати за­явника про мотиви відводу, вислухати пояснення особи, якій заяв­лений відвід, а також думку осіб, що беруть участь у справі, щодо заявленого відводу. Характер рішення суду про задоволення цього клопотання залежить від підстави відводу. Так, якщо відвід заявле­ний за підставами, зазначеними у п. 1, 3 ст. 20 чи п. 2 ст. 22 цього Кодексу, то суд безумовно повинен задовольнити клопотання про відвід. В інших випадках суд має оцінити обставини і визначити, чи достатні вони для того, щоб задовольнити клопотання заявника.
   
2. Питання про відвід вирішується судом у нарадчій кімнаті з постановлениям ухвали.
   

За змістом цієї статті суддя, якому заявлений відвід, бере участь у вирішенні цього клопотання. Більш того, якщо справа розгля­дається одноособово, то питання про відвід судді розглядає той суддя, якому він заявлений. Саме тому з метою попередження зловживань видається за необхідне включити в перелік ухвал, які можна оскаржити окремо від рішення, ухвали про відмову в задо­воленні заяви про відвід судді.

3. Питання про відводи суддям та іншим учасникам процесу
звичайно вирішуються в підготовчій частині судового засідання
і, як уявляється, у попередньому засіданні. Але якщо про підста­ви для відводу стало відомо у процесі розгляду справи, то у разі
заявления клопотання про відвід будь-кому з учасників процесу
розгляд справи відкладається і питання про відвід вирішується у
раніше викладеному порядку.


Стаття 25. Наслідки відводу суду (судді)

1. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

2. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьо­ му складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа
розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом
колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суд­
дів.

3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності
підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливо утворити
новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про
визначення підсудності справи в порядку, встановленому цим Кодек­
сом.

1. У разі задоволення клопотання про відвід судді, що одноо­собово розглядає справу, провадження в справі відкладається для заміни відведеного судді іншим суддею того ж суду. Якщо замі­на судді можлива у даному суді, то провадження у справі віднов­люється після ознайомлення нового судді з обставинами справи. Якщо у цьому суді заміна відведеного судді чи всього складу суду неможлива, то справа передається в інший суд за правилами ст. 116 цього Кодексу. Така неможливість може виникнути, наприклад, че­рез те, що ця справа до скасування рішення вже розглядалася ін­шими суддями цього суду.

2. При колегіальному розгляді справи у разі задоволення клопо­тання про відвід одного судді чи усього складу суду справа розгля­дається у тому самому суді без участі відведеного судді або іншим складом суддів.
   
3. Коментована стаття передбачає тільки наслідки відводу суд­дів. При задоволенні клопотань про відвід секретаря судового за­сідання, перекладача їх заміну можна здійснити в перерві судового засідання, а для заміни відведених експерта і спеціаліста необхід­но відкласти розгляд справи, тому що експерту і спеціалісту пот­рібен час для ознайомлення зі справою і формування своєї позиції у справі.