Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експерта­ми одного напряму знань. Не може бути накладено арешту предмети, що швидко псу­ються. Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до по­дання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов пов­ністю або частково. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, п Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Стаття 154. Заміна виду забезпечення позову 7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового засідання Стаття 166. Оголошення складу суду 1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журна Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Стаття 148. Комісійна експертиза

1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експерта­ми одного напряму знань.
   
2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.
   

174

1. Коментована стаття присвячена одному з видів судових екс­
пертиз - комісійній експертизі.

У цивільному процесі експертизи розділяються, насамперед, за галузями знань, виробництв, ремесел на судово-почеркознавчу, су­дово-технічну, судово-медичну, судово-психіатричну і т. ін., та за суб'єктом - на одноособові і комісійні.

2. Згідно з коментованою статтею цього Кодексу комісійною
є така експертиза, яка проводиться не менш як двома експертами
одного напрямку знань. Якщо у ході експертного дослідження екс­
перти прийдуть до єдиної думки по запитаннях суду, вони підпису­
ють єдиний висновок. У разі розбіжностей думок комісії експертів,
експерт, не згідний із загальною думкою, дає окремий висновок з
усіх питань, які визвали розбіжності.

Стаття 149. Комплексна експертиза

1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експер­тами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.
   
2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких виснов­ків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.
   
3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 148 цього Кодексу.
   

1. Від комісійної експертизи комплексна експертиза відрізняєть­ся тим, що до її складу входять експерти різних галузей знань або різних напрямків у межах однієї галузі знань.
   
2. Висновок комплексної експертизи складається за загальними правилами (див. коментар до ст. 147 цього Кодексу) з наступними особливостями: а) у вступній частині додатково зазначається пріз­вище голови експертної комісії, дані про попередні експертизи, якщо їх результати враховувались комплексною експертизою; б) дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах досліджувальної частини; в) узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у досліджувальній частині висновку експертизи; г) спільний висновок експертизи підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці ре-
   

175

зультатів усіх досліджень і дійшли згоди, а кожну відповідну час­тину висновку, яка містить опис здійснених досліджень певним експертом, цей експерт і підписує. Якщо згоди між експертами не було досягнуто, складається декілька висновків експертизи (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і досліджувальна частини підписуються усіма експертами, а заключна - окремими, під відповідними висновками дослідження.

Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза

1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
   
2. Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
   

1. Частину 1 коментованої статті присвячено додатковій експер­тизі. Додаткова експертиза призначається, якщо висновок експерта буде визнаний судом неповним або неясним. Додаткова експертиза проводиться, як правило, тим самим експертом, який дав неясні або неповні відповіді на питання, що поставлені йому судом. Така експертиза призначається ухвалою суду, в якій необхідно викласти доводи суду з приводу неповноти або неясності первісного вис­новку. Неповнота або неясність висновку експерта може у деяких випадках бути усунута і шляхом роз'яснень експерта.
   
2. Повторна експертиза призначається судом, якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, чи якось інакше викликає сумніви у його правильності. Підставою повторної експертизи можуть бути протиріччя між висновками декількох експертів. Повторна експер­тиза завжди доручається іншому експертові (експертам). В ухвалі про призначення повторної експертизи необхідно викласти дово­ди суду з приводу необґрунтованості, суперечливості, сумнівності первісного висновку експерта (експертів).
   

Стаття 151. Підстави для забезпечення позову 1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити захо­ди забезпечення позову.

176

2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1. причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
   
2. вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрун­туванням його необхідності;
   
3. інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
   

3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
   
4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інте­лектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову.
   
5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позов­ної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову.
   

1. Коментована стаття містить правила про підстави забезпе­чення позову у цивільному процесі. Забезпечення позову - це ство­рення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду. Воно застосовується тоді, коли відповідач вчиняє або може вчинити дії, які утруднюють чи унеможливлюють реальне вико­нання судового рішення. Ініціаторами цієї процесуальної дії мо­жуть бути особи, що беруть участь у справі.
   
2. Забезпечуватися можуть не тільки позови про присудження, а й позови про визнання. Забезпечення позову необхідно по спорах про авторське право, і полягає воно у забороні на опублікування літературного твору. Забезпечення можливе як по первісних, так і по зустрічних позовах.
   
3. Дана стаття передбачає, що забезпечення позову може прова­дитися у будь-якій стадії процесу, починаючи від порушення спра­ви і закінчуючи виконавчим провадженням. Це відображено й у п. 6 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального зако­нодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції».
   
4. Коментована стаття цього Кодексу встановлює особливий по­рядок забезпечення позову про захист інтелектуальної власності. Якщо по інших цивільних справах забезпечення позову допус-
   

177

кається на будь-якій стадії судочинства, із заявою про забезпечен­ня позову з метою запобігання порушенню правил інтелектуаль­ної власності можна звернутися до подання відповідної позовної заяви. До заяви про забезпечення майбутнього позову додаються документи та інші докази, які підтверджують те, що саме заявник є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забез­печення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи по забезпеченню майбутнього позову. Дана стаття встановлює також правило, що у зазначеному випадку заявник має подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления судом ухвали про забез­печення позову.

Стаття 152. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1. накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
   
2. забороною вчиняти певні дії;
   
3. встановленням обов'язку вчинити певні дії;
   
4. забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
   
5. зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису;
   

6. зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
   
7. передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
   

2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
   
3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявлени­ми позивачем вимогами.
   

4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення
арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка
виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаю­
чи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду
за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка
виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями,
178

а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

5. Не може бути накладено арешту предмети, що швидко псу­ються.
   
6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимча­сової адміністрації або ліквідації банку заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тіімчасоЄ°^мУ адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
   

1. Коментована стаття визначає способи забезпечення позову, з яких найбільш істотним і поширеним У судовій практиці є накла­дання арешту на майно або грошові суми, що належать відпові­дачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Як підкреслюється із п. 6 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуаль­ного законодавства при розгляді цивільних справ по першій ін­станції», суди повинні мати на указі, Щ° накладання арешту на майно і грошові суми провадиться ³ додержанням вимог, зазна­чених у ЦПК, умов звернення стягнення. При цьому треба мати на увазі, що забезпечення позову відносно заробітної плати та інших доходів, зазначених у частині четвертій цієї статті, за за­гальним правилом не допускається ^за винятком позовів про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, ^а також смертю фізичної осо­би, про відшкодування збитків, задних злочином. Не може бути забезпечення позову шляхом накладання арешту на предмети, що швидко псуються.
   
2. Арешт майна являє собою заборону розпорядження май­ном до набрання рішенням законної сили або до скасування ух­вали про забезпечення позову. Арешт майна складається з про­ведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності - обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам. Арешт, опис і вилу­чення майна провадяться державним виконавцем за правилами от. 55 та іншими Закону України « про виконавче провадження» (див. докладніше: Тертышников В.0. Тертышников Р.В., Макарен­ко О.В. Закон Украины «Об исполнительном производстве». Науч­но-практический комментарий. - Х> 2005. - С. 148- 151).
   

179

3. Другим способом забезпечення позову є заборона провадити
певні дії. Так, в ухвалі про забезпечення позову відповідачу може
бути заборонено продавати або передавати певне майно, передава­
ти грошові суми, перебудовувати будинок і т. ін.

Подібна заборона може бути встановлена й відносно платежів та передачі майна від інших осіб відповідачу.

4. Ухвалою про забезпечення позову також може бути при­пинено продаж описаного майна, яке стало спірним внаслідок пред'явлення позову про право власності на нього або про виклю­чення майна з опису. Ухвалою може бути припинено стягнення за виконавчим написом у разі заперечення в суді боржником цього напису. Нарешті, видом забезпечення позову може бути передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Комен­тована стаття цього Кодексу містить перелік видів забезпечення, який не є вичерпним, тобто вона допускає й інші види забезпечен­ня позову, а також застосування кількох видів забезпечення позову по одній цивільній справі.
   
5. У ході руху справи суд або суддя може допустити кілька спо­собів забезпечення позову, якщо одного недостатньо. Так, напри­клад, якщо вартість майна відповідача, на яке накладений арешт, нижче ціни позову, то в ухвалі про забезпечення позову можна вка­зати ще й про заборону іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачу. Але в усіх випадках загальна сума забезпечень не повинна перевищувати позовної суми. Всі питан­ня заміни виду забезпечення позову повинні вирішуватися суддею (судом) шляхом постановления відповідної ухвали.
   

Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову,

виконання ухвали про забезпечення позову

1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провад­женні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі,
   
2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної за­яви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, пода­на до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.
   
3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до по­дання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові
   

180

документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпе­чення позову.

4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від пози­вача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з ура­хуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.
   
5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухва­лу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановления.
   
6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов пов­ністю або частково.
   
7. У разі постановления ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжитії заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилаєть­ся особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.
   
8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
   
9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертаєть­ся до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі.
   

10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
    
11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
    
12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
    

1. Коментована стаття встановлює порядок розгляду заяви про забезпечення позову та виконання ухвали про забезпечення позову. Заява розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У випадку подання заяви про забезпе­чення майбутнього позову, вона розглядається протягом не пізні-

181

ше двох днів і без повідомлення майбутнього відповідача, якщо вимоги заявника є обгрунтованими, тобто якщо є реальна загроза порушення його прав саме майбутнім відповідачем.

2. Питання про забезпечення позову, скасування забезпечення позову чи про повернення заяви заявнику у випадку відсутності підстав для забезпечення позову вирішуються відповідною ухва­лою. Всі зазначені ухвали можуть бути оскаржені заявниками та іншими особами, які беруть участь у справі. Але якщо оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, оскільки коментована стаття передбачає її негайне виконання, то оскаржен­ня ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну од­ного виду забезпечення іншими, навпаки, зупиняє виконання ухва­ли до розгляду апеляційної скарги.

Стаття 154. Заміна виду забезпечення позову

або скасування заходів забезпечення позову

1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Ко­дексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача погрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті.
   
2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.
   
3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
   
4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її пові­домлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.
   

5. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирі­шується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.
   
6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпе­чення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або 182
   

після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1. неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимо­гами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу;
   
2. повернення позовної заяви;
   
3. відмови у відкритті провадження у справі.
   

1. Коментована стаття визначає порядок вирішення двох питань: про заміну виду (способу) забезпечення позову та про скасування заходів забезпечення позову.
   
2. В ході розгляду і вирішення справи може виникнути необхід­ність заміни способу забезпечення позову. Так, наприклад, якщо арешт майна позбавляє відповідача можливості нормальної гос­подарської діяльності, він може просити суддю замінити даний спосіб забезпечення позову іншим. Один із варіантів такої заміни зазначений у частині другій коментованої статті: при забезпеченні позову, який має грошову оцінку, відповідач може з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести в депозит по­зовну суму.
   

Ініціатором вирішення питання про заміну виду забезпечення позову може бути не тільки відповідач, але й позивач, наприклад, у тому разі, якщо він збільшує розмір позовних вимог, майно втра­тило первісну вартість і т. ін.

3. Коментована стаття передбачає три способи скасування за­
безпечення позову в ході розгляду цивільної справи у суді першої
інстанції.

Перший шлях скасування забезпечення позову полягає у тому, що суд, який розглядає цивільну справу, може скасувати ухвалу про забезпечення позову. Ініціаторами скасування забезпечення можуть бути як особи, що беруть участь у справі, так і сам суд (суддя). Підставою до скасування є зміна умов, що існували на мо­мент постановления ухвали про забезпечення позову. Питання про скасування забезпечення вирішується у судовому засіданні судом, що розглядає дану справу, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак неявка їх не перешкоджає розгляду питання про скасування забезпечення позову за умови, що у суду є достатні дані про належне повідомлення їх про час і місце судового засідання.

По-друге, суд одночасно з постановлениям рішення або після цього може постановити ухвалу про скасування забезпечення позо-

183

ву. І, нарешті, якщо суд постановляє рішення про відмову в позові і питання про скасування забезпечення не вирішує, то заходи по забезпеченню позову зберігаються тільки до набрання рішенням законної сили. Якщо суд по даній справі постановляє не рішення, а ухвалу про закриття провадження у справі або про залишення заяви без розгляду, то заходи забезпечення позову діють також до набрання законної сили відповідної ухвали суду.

4. Коментована стаття встановлює додаткові підстави скасуван­ня заходів забезпечення позову, вжитих до подання позовної заяви:

а) у разі неподання заявником відповідної позовної заяви протягом
десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову;

б) у разі повернення позовної заяви (див. коментар до ст. 121 ЦПК);

в) у разі відмови у відкритті провадження у справі (див. коментар
до ст. 122 цього Кодексу).

Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави

1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання закон­ної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
   
2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави.
   
3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про від­шкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рі­шення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.
   

1. Якщо суд відмовив у задоволенні позову, по якому засто­совувалися заходи забезпечення, то після набрання таким рішен­ням сили відповідач може пред'явити до позивача позов про від­шкодування йому збитків, які виникли внаслідок застосування заходів по забезпеченню позову. Така вимога до позивача може бути пред'явлена тільки тоді, коли питання про забезпечення по­зову було вирішено з ініціативи позивача. Право на відшкодування збитків особа, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, має і в 184

тому разі, якщо провадження у справі було закрито або заява була залишена без розгляду.

2. Дана стаття регламентує питання про права відповідача, крім передбачених вище, у зв'язку зі застосуванням заходів по забезпе­ченню позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, за­лежно від застосовуваного способу його забезпечення, суддя або суд може вимагати від позивача відповідних гарантій відшкодуван­ня збитків відповідачеві, які можуть виникнути внаслідок застосу­вання заходів по забезпеченню позову. Такою гарантією може бути внесення позивачем предмета застави, за рахунок якого у першу чергу і здійснюється відшкодування збитків, завданих відповідачу забезпеченням позову. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням суду про відмову у задоволенні позову чи ухвалою суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Стаття 156. Призначення справи до розгляду

1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи.
   
2. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.
   

1. Як вже відзначалося у коментарі до ст. 130 цього Кодексу, четвертою групою питань, що вирішуються суддею у стадії підго­товки справи до судового розгляду, є питання призначення справи до розгляду, повідомлення і виклики. Коментована стаття саме і визначає порядок призначення справи до розгляду. Якщо в ухвалі про порушення справи суддя повинен визначити для себе програ­му підготовки справи, тобто коло питань, які йому потрібно вирі­шити по даній справі у процесі її підготовки, то в ухвалі про при­значення справи до розгляду він повинен підбити підсумки стадії, відзвітуватися про виконання підготовчих дій. У судовій практиці судді іноді не приділяють цьому питанню належної уваги і не за­значають в ухвалі, що ними зроблено по підготовці даної справи до судового розгляду. У зв'язку з цим вищестоящі суди при перегляді справ цілком обгрунтовано вказують на недоліки підготовки спра­ви у суді першої інстанції й у цьому найчастіше вбачають причини необґрунтованості і незаконності рішення по справі.

185

2. В ухвалі про призначення справи суддя вирішує, зокрема,
питання про осіб, яких слід повідомити та викликати в судове за­
сідання. Відповідно до його вказівки і у порядку, передбаченому
главою 7 розділу І цього Кодексу, і провадяться виклики і повідом­
лення (див. коментар до зазначеної глави).

3. Частина 2 коментованої статті встановлює правило про час
розгляду справи, який має бути зазначений в ухвалі про призначен­
ня справи до судового розгляду: вона має бути призначена до роз­
гляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки
справи до судового розгляду.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює виняток із загаль­ного правила щодо процесуальних строків, встановлених законом. Встановлені законом строки у разі їх пропуску поновлюються. Але дана стаття допускає продовження строку розгляду справи у винят­кових випадках за клопотанням сторони, але не більше як на один місяць. Тобто строк розгляду справи вона відносить до службових строків, оскільки він встановлений для суду; оскільки встановлені законом строки для осіб, які беруть участь у справі, можуть лише поновлюватися.


Воно складається з чотирьох частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, винесення й оголошення судової поста­нови.

2. Судове засідання по новому ЦПК провадиться з обов'язковим
повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про місце і час роз­
гляду справи та у спеціально обладнаному для цього приміщенні
- залі засідань. За ЦПК 1963 року по найбільш актуальних справах
та справах, що мають широкий інтерес, справи розглядалися на
підприємствах і в установах. Це мало на меті виховний вплив на
учасників процесу і профілактичний вплив на всіх присутніх у залі
судового засідання.

3. Частина 2 даної статті передбачає право особи, яка бере
участь у справі, заявити клопотання про розгляд справи у її від­
сутності. Уявляється, що таке клопотання повинно бути у формі
письмової заяви до суду.

Стаття 159. Безпосередність судового розгляду. Перерви в судовому засіданні

1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.
   
2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку.
   
3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, три­валість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, то їх викликали.
   

1. Коментована стаття містить правила про принцип безпосе­редності судового розгляду та про перерви у судовому засіданні. Принцип безпосередності судового розгляду визначає формування і дослідження процесуального матеріалу, формування внутрішньо­го переконання суддів. Він діє тільки у стадії судового розгляду цивільної справи у суді першої інстанції, оскільки правила щодо нього містяться в главі 4 „Судовий розгляд" розділу III цього Ко­дексу.
   
2. Принцип безпосередності судового розгляду визначає поря­док дослідження та сприйняття матеріалів цивільної справи су­дом. Згідно з коментованою статтею ЦПК, суд першої інстанції зобов'язаний безпосередньо дослідити докази у справі: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, вис-188
   

новки експертів, ознайомитися та вивчити письмові докази, огля­нути і дослідити речові докази.

Цей принцип складається з двох вимог: вимоги до матеріалів справи та до складу суду. Перша зводиться до того, що для вста­новлення достовірності обставин справи суд повинен прагнути одержати фактичні дані з першоджерела відомостей. Наприклад, за наявності копії документа і його оригіналу перевага має відда­ватися останньому. Якщо є очевидець події і особа, якій відомості про обставини справи відомі від іншої особи, суд повинен викли­кати свідка-очевидця.

Особисте, безпосереднє сприйняття даних із першоджерела дозволяє суду з більшою вірогідністю зробити висновок про об­ставини цивільної справи. Тому і рішення суду має базуватися на обставинах і доказах, досліджених у судовому засіданні. Одержан­ня ж фактичних даних з «других рук» містить у собі небезпеку одержання перекручених відомостей про обставини справи, а тому і можливість постановления необгрунтованого і незаконного судо­вого рішення. Разом з тим слід мати на увазі, що іноді безпосе­реднє сприйняття фактичних даних судом, який розглядає справу, неможливе або недоцільне. Для подібних випадків цивільний про­цесуальний закон передбачає окремі винятки з принципу безпосе­редності. Так, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, або свідків, які проживають поза районом знаходження суду, який роз­глядає дану справу, не в змозі з поважних причин з'явитися у судо­ве засідання, їх може допитати суд у місці проживання за судовим дорученням (стаття 132 цього Кодексу). Свідок може бути допита­ний у місці його перебування, якщо внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших поважних причин він не може з'явитися за викликом суду, який розглядає цивільну справу. У цих випадках суд одержує відомості про факти не з першоджерела, а з відповід­них протоколів, оголошених у судовому засіданні.

Винятком з цього принципу є й різного роду випадки забезпе­чення доказів: допит свідків, призначення експертизи, витребуван­ня та огляд письмових і речових доказів до порушення цивільної справи або до розгляду її по суті {статті 133, 135 ЦПК). У цьому разі об'єктом безпосереднього сприйняття є суддя, навіть якщо справа розглядатиметься колегіальним судом.

Друга вимога даного принципу - вимога до складу суду - поля­гає у тому, що у разі колегіального розгляду справи склад суду від початку і до закінчення справи повинен бути незмінним. При од­ноособовому розгляді справи вона має бути розглянута від початку

189

до кінця одним суддею. Тільки судді, які досліджували обставини справи, можуть брати участь у постановленні підсумкового проце­суального документа -рішення або ухвали (п. 2 ст. 311 і п. 2 ст. 338 ЦПК). Якщо клопотання про відвід судді (суддів) задоволене або суддя (один із суддів) вибуває із процесу з іншої причини (хвороба, відрядження і т. ін.), то розгляд даної справи необхідно починати спочатку.

3. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу розгляд справ у суді пер­шої інстанції відбувається усно. Цей принцип визначає форму доведення до суду та осіб, які беруть участь у справі, фактичного і доказового матеріалу, що є у справі. Відповідно до принципу усності всі обставини цивільної справи з'ясовуються в усній фор­мі. Винятки із даного принципу визначаються процесуальним за­коном. Згідно зі ст. 181 ЦПК, наприклад, свідок при дачі пока­зань може користуватися письмовими замітками у тих випадках, коли його показання пов'язані з якими-небудь обчисленнями та іншими даними, які важко тримати у пам'яті. В усякій цивільній справі завжди є письмові матеріали (довідки, договори, протоко­ли, листування та ін.). Вони, як правило, оголошуються у судово­му засіданні.

Усність необхідна там, де є гласність процесу. Вона сприяє особистому спілкуванню суду зі сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесуальної діяльності, більш глибокому сприйняттю обставин справи, дозво­ляє концентрувати процесуальний матеріал у судовому засіданні, вчасно розглянути справу і постановити законне та обгрунтоване судове рішення.

Цивільному процесу притаманні й письмові елементи. Позовна заява повинна подаватися у письмовій формі, рух судового засі­дання відображається у відповідному журналі, розпорядчі дії суду і його остаточні висновки викладаються у письмовій формі в ух­валах і рішеннях суду, тобто весь усний процес закріплюється у письмовій формі. Це необхідно і для того, щоб суд касаційної або апеляційної інстанції мав можливість на підставі заяви, протоко­лу, постанов суду першої інстанції перевірити додержання і пра­вильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також законність і обгрунтованість судової постанови по даній справі.

4. Частина 3 коментованої статті передбачає право суду оголо­шувати перерви, тривалість яких визначається відповідно до об­ставин розгляду справи. Раніше у цивільному судочинстві існував 190

принцип безперервності судового розгляду. Але зазначена норма не є поверненням до цього принципу, оскільки він передбачав з ме­тою збереження «чистоти» оцінки доказів правило, згідно з яким справа, якщо в її розгляді була перерва і у перерві розглядалися інші справи, повинна розглядатися з початку (див. коментар до ст. 191 цього Кодексу).

Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні

1. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу.
   
2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додер­жання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійс­нення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і вико­нання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
   
3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.
   
4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судо­вому засіданні належного порядку.
   
5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу.
   

1. Коментована стаття визначає процесуальне становище голо­
вуючого у цивільному судочинстві.

Головуючим у судових засіданнях місцевих судів можуть бути як голова суду, так і судді, а у судових засіданнях інших судів -го­лова суду, його заступник або члени суду.

2. Головуючий має право і зобов'язаний керувати усім ходом
судового розгляду, вживати необхідних заходів по забезпеченню
порядку у судовому засіданні. Його розпорядження обов'язкові як
для учасників процесу, так і для присутніх у залі судового засі­
дання. Він має право усувати із судового розгляду все, що не має
істотного значення для суду. Заперечення сторін, інших осіб, які
беруть участь у справі, свідків, експертів, перекладачів проти дій
головуючого повинні заноситися до журналу судового засідання.

191

Про прийняття зазначених заперечень чи їх відхилення суд поста­новляє ухвалу.

Головуючий зобов'язаний так керувати судовим засіданням, щоб забезпечити умови для повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, встановлення дійсних взаємовідно­син сторін. Його обов'язок також забезпечити належний виховний рівень процесу по кожній цивільній справі і належний порядок у кожному судовому засіданні.

3. Коментована стаття покладає на головуючого також обов'язок розгляду скарг на дії чи бездіяльність судового розпорядника сто­совно виконання покладених на нього обов'язків, про що поста­новляється ухвала.

Стаття 161. Звертання до суду у судовому засіданні 1. Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти звертаються до суду словами "Ваша честь".

1. Коментована стаття цього Кодексу встановлює форму поваж­ного звернення до суду у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, свідків, перекладачів, експертів та спеціалістів. Хоча дана стаття дає вичерпний перелік зобов'язаних осіб, вважаємо, що і всі інші учасники цивільного судочинства (секретар судового засідан­ня, судовий розпорядник, особа, яка надає правову допомогу) по­винні також додержуватися передбаченої статтею поважної форми звернення до суду у судовому засіданні.

Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового засідання

1. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслухо­вують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.
   
2. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї статті, допускається з дозволу головуючого.
   
3. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому засі­данні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпоряд­женням головуючого.
   

192

4. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

1. Коментована стаття містить правила, які забезпечують уро­чисту обстановку проведення судових процесів по цивільних спра­вах. Усі присутні в залі при вході і видаленні суду повинні вставати, стоячи виступають учасники процесу з поясненнями, показаннями і висновками, а також у судових суперечках. Відступи від цього порядку можливі лише з дозволу головуючого за наявності поваж­них причин (похилий вік, хвороба, інвалідність тощо).
   
2. Одним із найважливіших обов'язків учасників процесу й усіх присутніх у залі судового засідання є обов'язки додержува­тися встановленого порядку в залі судового засідання і підкоряти­ся усім розпорядженням головуючого. За додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, слідкує судовий розпорядник (п. 4 ст. 49 цього Кодексу). Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.
   

Стаття 163. Відкриття судового засідання

1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.
   
2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх не­явки, якщо вони відомі.
   
3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє пов­новаження представників.
   

1. Починаючи з цієї статті і до ст. 173 ЦПК містить правила, що регулюють підготовчу частину судового засідання.

її завданням є підготовка необхідних умов для успішного роз­гляду і вирішення цивільної справи. Всі питання, що вирішують­ся у даній частині судового засідання, та всі процесуальні дії цієї частини можна звести у чотири групи: а) чи можна при даній явці осіб, які беруть участь у справі, розглянути цю цивільну справу (перевірка їх явки, питання про наслідки неявки та ін. - статті 169, 170 ЦПК); б) чи можна даному суду розглядати цю цивільну справу (вирішення питань про відводи і самовідводи - статті 18-25 ЦПК); в) чи можна при даних доказах розглядати цю справу (перевірка

193

явки і вирішення питань про наслідки неявки свідків, експертів); г) роз'яснення учасникам процесу їх процесуальних прав і обов'язків (статті 170 та ін. цього Кодексу).

2. Головуючий відкриває судове засідання у час, зазначений в ухвалі про призначення справи до розгляду. Він повідомляє, яка справа розглядатиметься, хто є позивачем, відповідачем, третіми особами.
   
3. Коментована стаття визначає порядок перевірки явки учас­ників процесу і є важливим правилом, тому що створює умови для успішного розгляду і вирішення справи, як правило, в одному су­довому засіданні. Питання про те, хто з'явився чи не з'явився у судове засідання, з'ясовує секретар судового засідання. Він же і доповідає судові про це, а також щодо того, які є відомості про причини неявки до суду учасників процесу. З урахуванням обста­вин цієї доповіді та за правилами статей 162, 170 цього Кодексу суд вирішує питання про можливість подальшого розгляду справи.
   
4. Після доповіді секретаря судового засідання про явку учасни­ків суд встановлює особи учасників процесу, які з'явилися. У не­обхідних випадках для встановлення осіб тих, хто з'явився, голо­вуючий може вимагати пред'явлення документів, які посвідчують особу. Якщо у справі беруть участь представники сторін або третіх осіб, вони повинні пред'явити суду документи, які посвідчують їх повноваження (доручення, виписки з рішень або постанов і т. ін.).
   

Стаття 164. Роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків. Присяга перекладача

1. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, встановлені цим Кодексом, і попереджає перекладача під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний пере­клад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
   
2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки пере­кладача, використовуючи всі свої професійні можливості".
   
3. Текст присяги підписується перекладачем. Підписаний пере­кладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.
   

1. Ця стаття регламентує порядок роз'яснення перекладачеві його прав і обов'язків. Як видно, ця процесуальна дія провадиться відразу ж після відкриття судового засідання, тобто однією з пер-194

ших. Закон передбачає це для того, щоб особи, які не володіють мовою, на якій ведеться судочинство, вже з самого початку розумі­ли все, що відбувається у даному процесі.

2. До прав перекладача належать його право на винагороду за роботу, витрати, пов'язані з переїздом, наймом житла (див. ко­ментар до статей 55 і 86 цього Кодексу), право відмовитися від обов'язків перекладача з поважних причин (недостатні знання цієї мови, хвороба і т. ін.). у коло обов'язків перекладача вхо­дять точний і повний переклад даних про кожну процесуальну дію суду, пояснень, показань, висновків і виступів учасників про­цесу. Головуючий повинен попередити перекладача про кримі­нальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
   
3. Коментована стаття містить текст присяги перекладача, яки дається ним у судовому засіданні і ним підписується. Підписаний текст присяги та розписка (вважаємо, що таке дублювання можна виключити) приєднуються до справи.
   

Стаття 165. Видалення свідків із зали судового засідання

1. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення.
   
2. Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.
   

1. Ця стаття передбачає необхідність видалення свідків із залу судового засідання до початку розгляду справи по суті у відведене для цього приміщення. Така дія має на меті запобігання впливу обставин справи, які починає досліджувати суд, на відомості, яки­ми володіють свідки. В іншому разі їх дані про обставини справи можуть зазнати змін.
   
2. Свідки, що з'явилися у судове засідання, видаляються з зали судового засідання з таким розрахунком, щоб вони не могли спос­терігати за ходом судового розгляду. Головуючий у засіданні суду повинен виключити можливість спілкування допитаних свідків із недопитаними. Це правило передбачене для того, щоб уникнути одержання від недопитаних свідків змінених показань. Судовий розпорядник вживає заходів до того, щоб свідки, які допитані су­дом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.
   

195

Стаття 166. Оголошення складу суду

і роз'яснення права відводу

1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.
   
2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та наслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу І цього Ко­дексу.
   

1. Правило коментованої статті розраховане на з'ясування пи­тання, чи можна цим складом суду, за участю цього експерта, пе­рекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання розглянути і вирішити дану справу.
   
2. Після оголошення складу суду, прізвищ експерта, перекладача, секретаря судового засідання, спеціаліста головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявити відводи суду і зазначеним особам. Потім головуючий повинен опитати сторони, третіх осіб і т. ін., чи немає у них заяв про відводи, а якщо є, то з яких підстав. Про підстави відводу, порядок розгляду заяв про відвід і наслідки задоволення цих заяв див. коментар до статей 18-25 цього Кодексу.
   

Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків

1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання.

1. Крім права заявити відвід суду й особам, переліченим у попе­редній статті, особи, які беруть участь у справі, мають ряд процесу­альних прав і обов'язків (див. коментар до статей 27 і 31 цього Ко­дексу). У зв'язку з цим ця стаття і закріплює обов'язок головуючого у судовому засіданні роз'яснити їм процесуальні права і обов'язки. Тільки у тому разі, коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, знають свої права і обов'язки, розуміють їх зміст, можна че­кати усвідомленого і вільного з їх боку розпорядження правами та виконання обов'язків. Процесуальні права мають роз'яснюватися доступною для учасників процесу мовою. Особливо докладно тре­ба роз'яснювати такі права, як право відмовитися від позову, визна­ти позов, укласти мирову угоду, змінити його, оскільки вони стосу-196

ються істотних інтересів сторін і третіх осіб, а розпорядження ними може вплинути на хід розгляду справи.

2. Про роз'яснення процесуальних прав і обов'язків особам, які беруть участь у справі, обов'язково повинно відзначатися у жур­налі судового засідання.

Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі

1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розгляда­ються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постанов­ляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявлению.

1. Після роз'яснення їм процесуальних прав особи, які беруть участь у справі, можуть скористатися своїми правами і заявити від­повідне клопотання, наприклад, про витребування нових доказів. Цю заяву особа, яка заявила клопотання, внаслідок вимоги належ­ності доказів повинна обгрунтувати у судовому засіданні посилан­ням на факти, які можуть підтвердити чи спростувати дані докази. Крім того, за змістом цієї статті можуть бути заявлені й інші кло­потання: про притягнення третіх осіб, проведення огляду на місці і т. ін. Ці клопотання також повинні бути обгрунтованими.
   
2. Заявлені клопотання розглядаються судом у судовому засі­данні негайно. Питання про їх задоволення або про відмову в їх задоволенні вирішується постановлениям ухвали після заслухову­вання по кожному клопотанню думок інших осіб, які беруть участь у справі. Відмова суду задовольнити те чи інше клопотання не поз­бавляє заінтересовану особу права у майбутньому заявити повтор­не клопотання з цього ж питання.
   
3. За допомогою правил цієї статті судом вирішується насам­перед важливе питання про достатність доказів по даній справі. Тому суд повинен уважно вивчати кожне клопотання і обгрунтова­но його вирішувати.
   

Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи,

яка бере участь у справі