Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Стаття 131. Подання доказів Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів Стаття 133. Забезпечення доказів За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову.

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Глава 3. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття

провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів

1. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надси­лає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі.
   
2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.
   

1. Глава 3 розділу III ЦПК, яку відкриває коментована стат­тя, названа законодавцем «Провадження у справі до судового розгляду». Така назва цього правового інституту є доволі спір­ною. Тому постає питання, що вона регулює: провадження чи стадію? Провадження у структурі цивільного процесу є систе­мою процесуальних дій, які об'єднані загальною метою судо­чинства і складаються з декількох етапів, стадій, як правило, з трьох. У коментарі до статей 15, 126 цього Кодексу та ін. ав­тор вже зазначав свою думку, що предметом регулювання цього правового інституту цивільного процесуального права є стадія підготовки цивільних справ до судового розгляду, яка є одним із етапів, стадій проваджень у суді першої інстанції. Передба­чена цією главою група процесуальних дій об'єднана у систему 152

за найближчою метою: забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

2. Коментована стаття і вся глава З ЦПК розділу НІ встановлює
ряд правил щодо другої стадії цивільного судочинства - стадії під­
готовки справи до судового розгляду.

У судовій практиці цю стадію іноді називають то попередньою підготовкою, то досудовою підготовкою. Ця термінологія є помил­ковою, тому що суперечить ЦПК і суті стадії, її не можна іменува­ти попередньою і досудовою, тому що вона провадиться суддею і у суді після відкриття справи.

3. Підготовка справи до судового розгляду є обов'язковою по кожній справі стадією цивільного судочинства, оскільки ст. 127 цього Кодексу вказує, що після відкриття провадження у справі суд провадить підготовку справи до судового розгляду.
   
4. Мету підготовки справи до судового розгляду закріплено у ст. 130 ЦПК: забезпечення правильного та швидкого розгляду і вирішення справи. Підготовка справи провадиться для того, щоб справа була розглянута, як правило, в одному судовому засідан­ні і було ухвалене законне і обгрунтоване судове рішення. Суди досить часто не приділяють належну увагу цій стадії як у плані її змісту, так і в плані процесуального оформлення, що тягне ви­несення необгрунтованих рішень, а отже, і скасування судових рішень вищестоящим судом. Тому не випадково у п. 5 постано­ви № 9 від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування суда­ми процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» Пленум Верховного Суду України зазначив, що суди повинні неухильно виконувати вимоги ЦПК, маючи на увазі, що належна підготовка справи до судового розгляду є од­нією з основних умов своєчасного і правильного її вирішення і що проведення підготовки є обов'язковим по кожній справі, у тому числі при її новому розгляді після скасування винесеного рішення («Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Ухвали Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах». -К., 1999. - С 348).
   

5. Коментована стаття регулює першочергові підготовчі дії
судді: після постановления ухвали про відкриття провадження
у справі суддя невідкладно надсилає особам, які беруть участь у
справі, копії цієї ухвали. Одночасно з копією ухвали відповідачу
надсилається колія позовної заяви з копіями доданих до неї доку­
ментів, а третій особі - копія позовної заяви.

Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову

1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач мас право подати суду письмове заперечення проти позову.
   
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
   
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
   

1. Коментована стаття передбачає право відповідача після одер­жання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позов­ної заяви та доданих до заяви матеріалів подати суду заперечення проти позову. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх вимог позивача чи певної їх частини або обсягу.
   
2. Про сутність заперечень, як засобу захисту відповідача проти позову див. коментар до ст. 123 цього Кодексу.
   

Стаття 129. Строк проведення попереднього

судового засідання

1. Попереднс судове засідання повинно бути призначено і проведе­но протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

1. Коментована стаття присвячена одному питанню: вона вста­новлює строк проведення попереднього судового засідання, яке повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Призначення цього засідання здійснюється ухвалою про відкриття провадження у справі (п. 5 частини 4 ст. 122 цього Кодексу).

Стаття 130. Попереднє судове засідання

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спорудо судового розгляду або забезпечен­ня правильного та швидкого вирішення справи.
   
2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
   
3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовус: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи 154
   

не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.
   
5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.
   
6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:
   

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;

3. визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказу­ванню;
   
4. з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встанов­лює строки їх подання;
   
5. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує пи­тання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;
   
6. у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд пись­мових і речових доказів;
   
7. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питан­ня про вжиття заходів забезпечення позову;
   

8. вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;
   
9. визначає час і місце судового розгляду.
   

7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
   
8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.
   
9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було за­явлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому
   

155

прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового роз­гляду, суд постановляє ухвалу.
    
11. Попереднє судове засідання проводиться з додержанням за­гальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду, з винятками, встановленими цією главою.
    

1. Новий ЦПК України встановив новий процесуальний інсти­туту цивільному судочинстві. Постає питання у його необхідності і доцільності. У цивільно-процесуальніи літературі та судовій прак­тиці неодноразово пропонувалось розширити повноваження судді у стадії підготовки справи до судового розгляду. Так, якщо сторо­ни уклали мирову угоду, позивач відмовлявся від позову до судо¹ вого розгляду, пропонувалось надати судді право своєю ухвалою закрити провадження у справі, а якщо між сторонами укладається договір про передачу спору на вирішення третейського суду - за­лишити заяву без розгляду. Таке вирішення питання спростило би процес, зробило б його більш динамічним та менш витратним. Але законодавець пішов іншим шляхом у вирішенні зазначених про­блем: питання ці можна вирішувати у стадії підготовки справи, але для такого вирішення законодавець встановив спеціальну процесу­альну форму - попереднє судове засідання.
   
2. Частина 1 коментованої статті визначає мету попередньо­го судового засідання. По-перше, його метою є з'ясування мож­ливості врегулювання спору до судового розгляду. Вважаємо, що словосполучення «до судового розгляду» законодавець розуміє, як до стадії судового розгляду, а не врегулювання спору без судово­го розгляду у стадії підготовки справи, а також те, що ця ціль не є самостійною, а є складовою загальної мети підготовки справи до судового розгляду: забезпечення правильного та швидкого ви­рішення справи. І в тому випадку, коли спір врегульовано у попе­редньому судовому засіданні, цьому передують дії, які за суттю є підготовчими.
   

Одне зауваження щодо мети стадії підготовки справи до су­дового розгляду взагалі і мети попереднього судового засідання окремо. Попередній ЦПК вважав необхідним правильне та своє­часне вирішення справи, а новий ЦПК - правильне та швидке ви­рішення справи. Порівняння строків у зазначених ЦПК свідчить, що «швидке» вирішення часто не більш швидке, ніж «своєчас­не».

156

3. Згідно з коментованою статтею, попереднє судове засідан­ня проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суддя у засіданні з'ясовує позиції сторін: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду, тобто здійснює ті процесуальні дії, з яких починається розгляд справи по суті у судовому засіданні. Якщо позивач відмовляється від позову, а відповідач визнає позов, суд роз'яснює сторонам наслідки їх процесуальних дій (закриття справи, винесення рішення про задоволення позову, неможливість звернення до суду з тотожним позовом і т. ін.) та перевіряє, чи не суперечить визнання позову закону, чи не порушує воно права, свободи чи інтереси інших осіб, чи є законні підстави для ухва­лення рішення про задоволення позову. Перелік того, що потре­бує з'ясовування судом у попередньому засіданні для ухвалення рішення про задоволення позову, викликає сумнів у тому, що це можливо здійснити у попередньому судовому засіданні, оскільки головні процесуальні дії по забезпеченню справи доказами здійс­нюються у справі після зазначеного у попередньому засіданні (ч. 6 коментованої статті) або після його закінчення (ст. 131 - 156, 176, 179 ЦПК та ін.) На підставі викладеного пропонуємо внести зміни до ЦПК, згідно яких ухвалення рішення взагалі, і окремо у разі визнання позову відповідачем, слід здійснювати лише в основному судовому засіданні. У попередньому засіданні доцільно виносити лише ухвали про закриття справи та про залишення заяви без роз­гляду.
   
4. Якщо спір не врегульовано, судом проводиться звичайна під­готовка справи до судового розгляду, яка складається з чотирьох груп питань, що вирішуються суддею в даній стадії.
   

А. Питання про учасників процесу по даній справі. Уточнен­ня питання про позивача пов'язане з тим, що ініціатор справи і позивач не завжди збігаються в одній особі. В інтересах позивача справу може бути порушено представником, органами державної влади і органами місцевого самоврядування, іншими організація­ми і особами, зазначеними у ст. 45 цього Кодексу.

Не завжди позивач вказує у позовній заяві належного відпові­дача, Тому суддя для уточнення відповідача використовує бесіду з позивачем, відповідачем або сумісну з ними бесіду. Остання особ­ливо важлива у справах, що випливають з особистих правовідно­син, тому що в ній можуть закладатися основи майбутнього при­мирення.

157

Перед суддею у цій стадії може виникнути і питання про роз­шук відповідача (див. коментар до ст. 78 цього Кодексу).

У стадії підготовки перед суддею може виникнути питання про співучасть, тобто про допуск або притягнення до участі у справі співпозивачів і співвідповідачів (див. коментар до ст. 32 - 33 цього Кодексу).

Суддя розв'язує питання про третіх осіб. Треті особи, які заявля­ють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до принципу диспозитивності самі розв'язують питання про участь у справі, але суддя має сповістити їх про справу, що розглядається, і роз'яснити порядок їх вступу в процес. Треті особи, які не заявляють само­стійних вимог на предмет спору, можуть як допускатися суддею до участі у справі, так і залучатися ним.

Згідно з п. 2 цієї статті суддя розв'язує питання про участь у справі прокурора. Прокурор бере участь у цивільній справі, якщо він звернувся до суду з заявою на захист прав і законних інтересів громадян і державних інтересів, тому суддя повинен сповістити прокурора про час розгляду справи, порушеної за його заявою. У тому випадку, коли відповідно до частини другої ст. 45 ЦПК проку­рор звертається з заявою про допуск його у вже розпочатий процес, суддя повинен попередньо вирішити його клопотання про допуск у справу, а потім сповістити його про час і місце розгляду справи.

Питання про участь органів державної влади і органів місцево­го самоврядування має вирішуватися з урахуванням їх можливої участі у двох формах. Якщо вони порушували справу, то вирішен­ня питання про їх участь зводиться до сповіщення про час розгля­ду справи. Притягнення їх для дачі висновку по справі повинно здійснюватися з формулюванням для них питань і повідомленням про обставини справи.

Б. Питання про предмет доказування і докази. У стадії підго­товки справи до судового розгляду суддя повинен визначити нор­му матеріального права, що регулює дане спірне відношення. Це здійснюється шляхом зіставлення фактів, що становлять предмет доказування, і фактів гіпотези норми матеріального права. З ура­хуванням останніх суддя уточнює коло фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також коло наявних і можливих доказів у справі. Суддя в цьому плані визначає коло свідків у справі, розв'язує питання про забезпечення доказів, призначення експертизи, вимагає необхідні письмові і речові до­кази, у необхідних випадках провадить огляд на місці, направляє судові доручення (ст. ст. 131 - 150 цього Кодексу). 158

В. Третя група питань, які вирішуються у стадій підготовки справи - питання про особливості даної цивільної справи (див. ко­ментарі до ст. ст. 126, 123- 125, 151, 155 ЦПК),

Г. Про четверту групу питань, що вирішуються у стадії підго­товки справи до судового розгляду, - про призначення справи до розгляду, виклики та повідомлення - див. коментарі до ст. ст. 77 - 78, 156 цього Кодексу.

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхід­ного для подання доказів.
   
2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
   

1. Коментована стаття встановлює порядок подання доказів сто­ронами. Взагалі-то докази чи їх більшість подаються ще у стадії відкриття провадження у справі. Так, ст. 119 ЦПК передбачає не­обхідність зазначити у позовній заві докази, що підтверджують кожну обставину, та перелік документів, що додаються до неї. До позовної заяви повинні бути додані копії всіх документів (ст. 120 цього Кодексу). Інші докази (точніше б було - засоби доказування) сторони зобов'язані подати чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. У зв'язку з цими заявами та у зв'язку із вирішенням питань, які входять до групи Б (див. коментар до ст. 130 цього Кодексу), суд встановлює строк для подачі доказів до суду. Цей строк є обов'язковим у тому сенсі, що докази, подані з його порушенням, судом не приймаються, якщо сторона не доведе, що причини пропуску строку є поважними.

Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів

1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії.
   
2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть спра­ви, шо розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь,
   

159

обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суді, що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована.

3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за прави­лами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. їхня присутність не є обов'язковою.
   
4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.
   
5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручен­ня, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку.
   

1. При розгляді цивільної справи суд повинен прагнути до одер­жання доказів із першоджерела, тому що будь-яка посередня лан­ка приховує у собі небезпеку перекручення відомостей про факти. Однак у ряді випадків виникає необхідність збирання доказів у іншому місті або районі. Коментована стаття допускає в зв'язку з цим судові доручення. Пленум Верховного Суду України особливо підкреслив, що такі доручення даються тільки суду, а не іншому органу (див. п. 9 постанови № 9 Пленуму від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавс­тва при розгляді цивільних справ по першій інстанції»). Судові до­ручення оформляються ухвалою суду, що розглядає справу. Вони є обов'язковими для суду-виконавця доручення. Коментована стаття передбачає обов'язкові реквізити таких ухвал.
   
2. У порядку судового доручення можуть бути опитані сторони чи треті особи, допитані свідки, здійснений огляд на місці речових доказів, проведена експертиза. Про провадження будь-якої із цих дій суд виносить ухвалу, в якій стисло викладаються суть спра­ви, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які необхідно зібрати у порядку судового доручення. Дана ухвала повинна була обов'язково виконана у строк до десяти днів згідно з ЦПК 1963 року. Новий ЦПК виконання доручення строком не обмежує.
   
3. Судове доручення виконується у судовому засіданні з додер­жанням вимог статей 132, 176, 180, 182, 184, 185 цього Кодексу. У разі недодержання цих вимог отримані відомості про обставини справи доказового значення у справі не мають.
   
4. Протоколи судового засідання, що містять у собі отримані дані про пояснення сторін і третіх осіб, допит свідків та інші зібрані по 160
   

судовому дорученню матеріали повинні негайно пересилатися до суду, який розглядає цивільну справу. Частина п'ята коментованої статті передбачає правило, згідно з яким свідки, що дали показання суду, який виконував доручення, у разі явки до суду, що розглядає справу, дають показання у загальному порядку. Чому тільки свід­ки? Вважаємо, що це правило стосується і осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 133. Забезпечення доказів

1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
   
2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призна­чення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
   
3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову.
   
4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання по­зовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.
   

1. Коментована стаття і статті 134, 135 цього Кодексу регулю­ють інститут забезпечення доказів у цивільному судочинстві. За­безпечення доказів - це їх процесуальна фіксація під час розгля­ду справи, а також як до, так і після подачі заяви. Так, наприклад, якщо строк виконання зобов'язання ще не настав, уповноважена сторона ще не може пред'явити позов у суді, а свідок вибуває із країни на тривалий час чи назавжди, суддя на прохання заінтересо­ваної особи може допитати цього свідка вже до порушення справи, а у судовому засіданні буде оголошений протокол допиту свідка. Таким чином, підставами для забезпечення доказів є заяви осіб, які побоюються, що подання до суду необхідних для них доказів згодом стане неможливим або утрудненим.
   
2. Способами забезпечення доказів відповідно до цієї статті є допит свідка, призначення експертизи, витребування і огляд пись-
   

161

мових та речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження. Суд може застосовувати й інші дії, спрямовані на фіксацію відо­мостей про факти майбутньої або вже порушеної цивільної спра­ви. Порядок і спосіб забезпечення доказів зазначається в ухвалі суду.

3. Частина 4 коментованої статті встановлює обов'язок особи, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів до від­криття справи, подати до суду відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення судом ухвали про забезпечення до­казів. Якщо зазначена особа цього не вчинить, на неї покладається обов'язок відшкодувати витрати та збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

Стаття 134. Заява про забезпечення доказів

1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про тс, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
   
2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу.
   

1. Коментована стаття перелічує обов'язкові реквізити заяви про забезпечення доказів. Заява повинна містити вказівку судді чи суду, яким вона адресована, бути датована і підписана, в ній треба зазначити, яких конкретно дій щодо забезпечення доказів просить від суду (судді) заявник.
   
2. Хоча дана стаття і передбачає реквізити заяви про забезпе­чення доказів як обов'язкові, видається все ж таки, що сама по собі відсутність будь-якої з обставин не повинна служити підставою для відмови у забезпеченні доказів. Це було б не в інтересах ані заявника, ані суду. Крім того, будь-яка з обставин може бути уточ­нена суддею в особистій розмові з заявником при прийомі заяви чи під час розгляду заяви про забезпечення доказів.
   
3. Якщо заява не відповідає вимогам коментованої статті, суддя своєю ухвалою залишає її без руху та надає заявнику строк на усу­нення недоліків. При вчасному усуненні недоліків заява вважаєть­ся поданою у день первісного її подання до суду. Інакше заява вва­жається неподаною і повертається заявнику.
   

162

Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів

1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який роз­глядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
   
2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
   
3. У разі обгрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за учас­тю заявника.
   
4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Ос­карження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
   
5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.
   

1. Частина перша та друга цієї статті визначають строк і по­рядок розгляду заяв про забезпечення доказів. Заява про забезпе­чення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо справа ще не відкрита, - місцевим судом, де мають бути вчинені дії щодо забезпечення доказів. Про дії по забезпеченню доказів пові­домляються заінтересовані особи, але неявка їх не перешкоджає розгляду заяви, якщо у суду є дані про належне повідомлення цих осіб про час і місце розгляду заяви.
   
2. Частина 4 статті визначає, що питання про забезпечення до­казів вирішується ухвалою суду, яка за змістом цієї частини може бути оскаржена. Однак ст. 293 цього Кодексу, що вичерпно пере­лічує ухвали, які можуть бути самостійним об'єктом оскарження, не передбачає ані ухвали про задоволення заяви, ані ухвали про відмову у забезпеченні доказів. Це протиріччя потрібно усунути відповідною зміною ЦПК.
   

Стаття 136. Заява про виклик свідка

1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце про­живання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

163

1. Виклик свідка здійснюється, як правило, за ініціативою сторін у справі. Тому особа, за ініціативою якої викликається свідок, по­винна вказати прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання свідка та обставини справи, що може підтвердити цей свідок.
   
2. Суддя (суд) при вирішенні питання про коло свідків, що під­лягають виклику по даній справі, повинен враховувати правило належності доказів і принцип процесуальної і матеріальної еконо­мії. Свідками викликаються тільки ті особи, показання яких міс­тять відомості про обставини справи. Кількість свідків має бути оптимальною, тому що від цього залежать оперативність розгляду справи і розмір судових витрат.