Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 107. Суд першої інстанції Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи ви 1. Сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудніст Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою 1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна,пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Стаття 115. Наслідки порушення правил підсудності 1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо 2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієїстатті, справа передається до суду, найбільш територіально наближе

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Глава 1. ПІДСУДНІСТЬ

Стаття 107. Суд першої інстанції

1. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, місь­кими та міськрайонними судами.

1. Питання про підсудність перед суддею виникає після позитив­
ного вирішення їм питання про цивільну юрисдикцію. Суддя пови­
нен тепер визначити, який саме суд мусить розглядати дану справу.
У законодавстві, судовій практиці і літературі термін «підсудність»
вживають у п'яти розуміннях. По-перше, підсудність - це інститут
цивільного процесуального права, тобто система норм, що регулю­
ють відносини по визначенню конкретного суду при пред'явленні
заяви. По-друге, під підсудністю розуміють властивості конкрет­
ної справи, в силу яких вона підлягає розгляду у певному суді як
у суді першої інстанції. По-третє, підсудність слід розуміти і як
сукупність цивільних справ, що підлягають розгляду і вирішенню
у даній ланці судової системи і у даному суді. По-четверте, під під­
судністю розуміють повноваження певної ланки судової системи
або певного суду по розгляду цивільних справ. І, по-п'яте, підсуд­
ність інколи розуміють як юрисдикцію судів (територіальну).

Останні два визначення підсудності, як уявляється, не супере­чать одне одному, оскільки Конституційний Суд України визначає юрисдикцію через коло повноважень судів (див. Рішення Конс­титуційного Суду України від 25 грудня 1997 р. № 9-ЗП у справі за конституційним зверненням жителів міста Жовті Води щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України // Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. К., 2001.-С 117).

2. У процесуальному законі, судовій практиці і літературі вка­
зується на два види підсудності: родову і територіальну. Разом з
тим, згідно зі ст. 234 ЦПК, підсудність за суб'єктивною ознакою
можна розділити на одноособову і колегіальну (див. коментар до
ст. 234 цього Кодексу). У зв'язку зі змінами у законодавстві Украї­
ни статусу та найменування обласних і прирівняних до них судів
128

окремими вченими і практиками висловлюється думка про непра­вомірність застосування тепер категорії «родова підсудність». Ці погляди видаються не цілком обгрунтованими.

3. Призначення родової підсудності полягає у тому, щоб роз­поділити всю сукупність цивільних справ, підвідомчих суду, між окремими ланками судової системи, тобто родова підсудність є роз-межуваючім критерієм судової компетенції по вертикалі. Визначи­ти родову підсудність означає установити, суд якої з ланок судової системи повинен вирішувати як суд першої інстанції дану цивіль­ну справу. Коментована стаття саме і встановлює правило родо­вої підсудності: усі справи, що підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами, як судами першої ін­станції. Цією нормою ЦПК визначає, що на даний час по суті всі цивільні справи розглядаються та вирішуються місцевими судами. У науковій літератур цілком слушно звертають увагу на існуван­ня функціональної (точніше було б - функціонально-інстанційної) підсудності (див. «Цивільний процес». - За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - С. 49 -50). Так, компетенцію судів першої інстанції виконують місцеві суди, апеляційних - судові палати від­повідних судів, касаційного та перегляд за винятковими обстави­нами - Верховний Суд України.

Стаття 108. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя

1. Підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін.
   
2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд Ук­раїни або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.
   

1. Дана стаття визначає правила про підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя. Якщо у справі однієї зі сторін є суд або судця цього суду, суд, який розглядатиме цю справу, виз­начається ухвалою суду вищестоящої інстанції (у статті - вищої"). Уявляється, що саме це мав на увазі законодавець. Оскільки ко­ментована стаття не передбачає можливості змінювати родову під­судність, право судді полягає у визначенні територіальної підсуд­ності.

129

2. Частина 2 коментованої статті (цілком передбачено) у руслі ст. 107 цього Кодексу визначає підсудність справ, у яких однією зі сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду.

Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача

1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.
   
2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцез­находженням.
   

1. Коментована стаття, а також статті 110 - 114 цього Кодексу
встановлюють правила територіальної підсудності, яка необхідна у
цивільному судочинстві для того, щоб розділити підвідомчі судам
справи між окремими судами усередині кожної ланки судової сис­
теми залежно від території, на яку поширюється юрисдикція кож­
ного з цих судів. Визначити територіальну підсудність - це означає
встановити, в якому конкретно суді має бути розглянута і вирішена
дана цивільна справа. Ця підсудність визначає територіальну ком­
петенцію кожного суду з вирішення цивільних справ.

Цивільне процесуальне законодавство розрізняє кілька видів територіальної підсудності залежно від місця проживання сторін, характеру спірного правовідношення, угоди між сторонами, на­явності зв'язку між справами. Такими видами підсудності є: за­гальна територіальна підсудність, альтернативна, за ухвалою суду, договірна, виключна і підсудність по зв'язку справ. Установлення цивільним процесуальним законодавством цих видів підсудності означає в одних випадках надання сторонам пільги при виборі суду, а в інших -створення для суду та учасників справи найбільш сприятливих умов щодо вирішення цивільної справи.

2. Даною статтею встановлено правила загальної територіаль­ної підсудності. Хоча процесуальне законодавство прямо не за­стосовує такого поняття, але у судовій практиці і юридичній науці воно широко використовується, тому що за правилами цієї статті розглядається більшість цивільних справ.
   
3. У частині першій коментованої статті встановлено правило, відповідно до якого позови пред'являються в суді за місцем прожи­вання відповідача. Відповідно до цивільного законодавства України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, 130
   

готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживан­ня, за винятком обмежень, встановлених законом. Місцем прожи­вання особи від десяти до чотирнадцяти років є, як правило, місце проживання її батьків (усиновлювачів), опікуна. Таким же чином, але без застережень, ст. 29 ЦК визначає і місце проживання фізич­них осіб, які не досягай десяти років. Місцем проживання фізичної особи, яка є недієздатною, буде місце проживання її опікуна або міс­це знаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функ­ції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Таке досить демократичне визначення місця проживання фізич­ної особи, як: уявляється, тягне значні ускладнення у повідомленні учасників справи, у забезпеченні їх явки у судове засідання, у виз­наченні причин і наслідків їх неявки і т. ін.

4. Відповідно до частини 2 коментованої статті позови до юри­дичних осіб пред'являються до суду за місцем їх знаходження. Згідно ст. 93 ЦК місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри­дичної особи чи закону виступають від її імені.
   
5. Місце проживання громадянина або місце перебування орга­ну юридичної особи зобов'язаний вказувати у позовній заяві пози­вач (ст. 119 цього Кодексу).
   

Загальна територіальна підсудність є гарантією захисту інте­ресів відповідача. Це цілком виправдано, тому що саме по собі пред'явлення до нього позову ще не свідчить про те, що відповідач вчинив цивільне правопорушення.

Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача

1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства від­повідача, позови, шо виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.
   
2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є мало­літні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відпові­дача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
   
3. Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої
   

131

внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача чи за місцем завдання шкоди.

4. Позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.
   
5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
   

6. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.
   
7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юри­дичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
   

8. Позови, то виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
   
9. Позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за міс­цем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).
   
10. Позови до відповідача, який не мае в Україні місця проживан­ня, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені.
    
11. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна.
    

12. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису
нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення
стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися
також за місцем його виконання.

13. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно
з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності,
встановленої статтею 114 цього Кодексу.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 08.09.2005p. N 287S-IV, від 15.03.2006р. N3538-IV) 132

1. Коментована стаття встановлює правила підсудності на виб­ір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а, навпаки, поряд з цією, вста­новлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів. Правила про цю підсудність не завжди однаково вирішують питання про альтернативу.
   
2. Перша група випадків вибору судів стосується того, що в число судів, один із яких може обирати позивач, обов'язково вхо­дить і суд за місцем проживання позивача. Сюди входять прави­ла, що містяться у частинах 1, 2, 3, 4, 5 даної статті. Так, позови про стягнення аліментів, про встановлення батьківства і стягнення аліментів, позови робітників і службовців, що виникають з трудо­вих правовідносин, позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, за­вданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ор­ганів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтися до суду за місцем проживання, місцезнаходженням відповідача (ст. 109 цього Кодексу) або до суду за місцем прожи­вання позивача.
   

У ряді випадків позивач може обирати не один із двох, а один із трьох судів. Так, відповідно до частини другої цієї статті у спра­вах по позовах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, у позивача є право вибору одного суду з трьох можливих: за місцем проживання відповідача, за місцем проживання позивача і за міс­цем заподіяння шкоди. Своєрідним у цій групі випадків є правило частини другої коментованої статті, що допускає пред'явлення по­зову про розірвання шлюбу до суду за місцем проживання пози­вача і тоді, коли йому за станом здоров'я або з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача важко. Слід мати на увазі, що у всіх попередніх випадках суд обирався за розсудом позивача, а тут позивач може лише проявити ініціативу про роз­гляд справи у суді за місцем свого проживання і подати документи, що підтверджують складність виїзду в суд за місцем проживання відповідача. Остаточне рішення про розгляд справи у суді за міс­цем проживання позивача у цьому випадку приймає суддя, який перевірив подані документи.

3. Друга група правил про альтернативну підсудність не перед­
бачає як один з можливих судів суд за місцем проживання позива­
ча. До числа альтернативних судів закон відносить суди за місцем

133

заподіяння шкоди, за місцем знаходження філіалу юридичної осо­би, за місцем знаходження майна відповідача, його тимчасового проживання або перебування, за місцем виконання виконавчого напису нотаріусу та ін (6,9,10,11,12 даної статті).

Так, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фі­зичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися до суду за міс­цем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди (ч. 6 ст. 110 цього Кодексу).

Відповідно до частини 10 цієї статті позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за міс­цезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. У цьому випадку позивач має право вибору одного з декількох можливих судів. При цьому закон містить своєрідні категорії: місцезнаходження майна, місце­перебування відповідача, останнє відоме місце проживання. Згідно частини 7 ст.50 Закону України « Про нотаріат» спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

4. Частина 12 коментованої статті підкреслює право позивача на вибір суду з числа альтернативно зазначених у даній статті.

Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами

1. Підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без гро­мадянства, які проживають за межами України.

1. Стаття передбачає територіальну підсудність за ухвалою суд­ді. Крім випадків, зазначених у коментарі до ст. 108 цього Кодексу, підсудність ухвалою судді визначається також по справах про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також у справах про розірвання шлюбу між громадяни­ном України та іноземцем або особою без громадянства, які про­живають за межами України. 134

Стаття 112. Договірна підсудність

1. Сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

1. Коментована стаття встановлює правила договірної підсуд­ності. Договірна підсудність передбачає, що сторонам надаєть­ся право договором письмово визначити підсудність конкретної справи. До цього правила примикає і можливість для подружжя за їх бажанням пред'явити позов про розірвання шлюбу за місцем проживання кожного з них (частина 2 ст. ПО цього Кодексу). Але в усіх випадках договором не можна змінити родову і виключну підсудність.
   
2. Встановлення договірної підсудності спрямоване на забезпе­чення сторонам можливості самим визначити суд, де з максималь­ною зручністю може бути розглянута їх справа. Угода про підсуд­ність може відбуватися як при укладанні основного договору як однієї з його умов, так і при виникненні спорів у зв'язку з виконан­ням договору.
   

Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою

1. Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезна­ходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
   
2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
   

1. Ця стаття встановлює правила про підсудність за зв'язком справ. Цей вид територіальної підсудності передбачений цивіль­ним процесуальним законодавством із метою створення кращих умов для з'ясування дійсних взаємостосунків сторін, забезпечен­ня процесуальної економії у результаті зосередження фактичного і доказового матеріалу в одному суді. Стаття 113 ЦПК передбачає тільки один випадок цієї підсудності: зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється у суді за місцем розгляду пер­вісного позову.
   
2. Частина перша цієї статті містить правило про один з випад­ків альтернативної підсудності. Разом з тим у цій статті слід було б закріпити таке правило: позов третьої особи, яка заявляє самостій-
   

135

ні вимоги на предмет спору, пред'являється до суду, який розглядає спір між сторонами.

Стаття 114. Виключна підсудність

1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна,
пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

2. Позови про виключення майна з опису пред'являються за міс­цезнаходженням цього майна або основної його частини.
   
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
   
4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаход­женням перевізника.
   

1. Коментована стаття встановлює правила про виключну під­судність. По зазначених у ній категоріях цивільних справ процесу­альний закон встановлює тільки один певний суд. Стаття 114 ЦПК передбачає чотири випадки виключної підсудності.
   
2. Першим із цих випадків є позови, що виникають з приво­ду нерухомого майна, які пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Згідно з частиною 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) нале­жать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та змі­ни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього пла­вання, космічні об'єкти, а також на речі, права на які підлягають державній реєстрації.
   
3. Позови про виключення майна з опису, позови кредиторів спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Але якщо спадкове майно вже прийняте спадкоємцями, то позови до спад­коємців пред'являються за правилами загальної підсудності. Позови до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, пасажирів або багажу, пред'являються за місцем знаходження пере­візника. Це обумовлено тим, що справа повинна розглядатися там, де могла пред'являтися і розглядатися претензія до перевізника.
   

4. Виключна підсудність встановлена законом з метою забезпе­чення правильного і своєчасного розгляду справи, тому що саме в зазначених у коментованій статті судах це може бути здійснено внаслідок знаходження в районі їх діяльності основної маси до­казів.

Стаття 115. Наслідки порушення правил підсудності

1. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повер­тається позивачеві для подання до належного суду, про що постанов­ляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

1. Коментована стаття встановлює наслідки порушення правил підсудності, якщо воно встановлено до відкриття провадження у справі. Суддя, який виявив, що справа не підсудна цьому суду, постановляє ухвалу про повернення заяви позивачеві для подання до належного суду. Як уявляється, в ухвалі цей суд повинен бути зазначений. У статті йдеться про повернення заяви, а тому згідно з п. З частини 1 ст. 293 цього Кодексу така ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого

1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1. задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його прожи­вання або місцезнаходженням;
   
2. після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;
   
3. після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
   
4. ліквідовано суд, який розглядав справу.
   

2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї
статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближе­
ного до цього суду.

3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на під­ставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення.
   
4. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розгля­дається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
   

1. У коментованій статті встановлено правила передачі вже порушеної справи з одного суду до іншого. Передбачено чотири підстави такої передачі. По-перше, якщо задоволено клопотання відповідача про передачу справи до суду за місцем його прожи­вання або знаходження, то клопотання його може бути задоволено, якщо на момент відкриття справи місце проживання відповідача було невідомо і позивач згідно з частиною 9 ст.110 цього Кодексу пред'явив позов до суду за місцем знаходження майна відповіда­ча чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача. По-друге, справа передається до іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. По-третє, справа до іншого суду передається якщо після задоволення відводів (само­відводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду цієї справи. По-четверте, такою підставою може бути ліквідація суду, до якого було подано заяву.
   
2. Передача справи до іншого суду здійснюється відповідною ухвалою суду після закінчення строку на її оскарження, а якщо ух­валу про передачу справи оскаржено, передача здійснюється після залишення апеляційної скарги без задоволення (п. 6 частини 1 ст. 293 цього Кодексу).
   

Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність

1. Спори між судами про підсудність не допускаються.
   
2. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановле­ному статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провад­ження судом, якому вона надіслана.
   

1. Коментована стаття встановлює правило про недопустимість спору поміж судами про підсудність відносно справи, яку переда­но з одного суду до іншого. Справа, надіслана з одного суду до іншого у порядку ст. 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята су­дом, якому вона надіслана. Суперечки про підсудність між судами коментованою статтею не допускаються. 138