Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Пред'явлення позову. Стаття 120. Подання копії позовної заяви та доданих до неї документів Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви 143 позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті про­вадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви Стаття 125. Позов третьої особи Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Глава 2.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ.

ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

Стаття 118. Пред'явлення позову

1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості.
   
2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою.
   

1. Коментована стаття передбачає новий порядок пред'явлення позову, який фактично потрібно було б іменувати поданням за­яви. Тому частина перша коментованої статті і зазначає, що позов пред'являється шляхом подання заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді у порядку черговості. Не зовсім зрозумілим є положення цієї статті про те, що позовна заява оформлюється у суді, оскільки вона оформлюється до подання до суду. Законодавець мабуть мав на увазі початкові дії по заведенню майбутньої справи.
   
2. Дана стаття дозволяє позивачу поєднання в одній заяві кіль­кох вимог, які пов'язані між собою. Як уявляється, зв'язок цей може бути за суб'єктною ознакою (позов до кількох відповідачів) чи за зв'язком підстав позовів. Так, у заяві про розірвання шлюбу позивач може поєднати вимогу про розірвання шлюбу з вимогами про залишення дитини на проживання з ним та про стягнення алі­ментів на дитину.
   

Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви

1. Позовна заява подається в письмовій формі.
   
2. Позовна заява повинна містити:
   

1. найменування суду, до якого подається заява;
   
2. ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я пред­ставника позивача, якщо позовна заява подасться представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
   
3. зміст позовних вимог;
   
4. ціну позову щодо вимог майнового характеру;
   
5. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
   

139

6. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наяв­ність підстав для звільнення від доказування;
   
7. перелік документів, що додаються до заяви.
   

3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.
   
4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановле­ним законом.
   
5. До позовної заяви додаються документи, іцо підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
   
6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підста­ви такого звернення.
   
7. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтвер­джує його повноваження.
   
8. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відо­мості про забезпечення доказів або позову.
   

1. Новий ЦПК містить норми про право на позов і норми про порядок здійснення цього права у зворотній послідовності, ніж ЦПК 1963 року. Уявляється, що така послідовність є необгрунтованою як з теоретичних, так і з практичних підходів. При вирішен­ні питання про прийняття заяви головними та першочерговими є вимоги закону, які визначають, чи має заявник право на позов, і лише після позитивної відповіді на це питання перевіряється, чи додержується він порядку здійснення цього права.
   
2. Деякі з умов, що визначають порядок здійснення права на подання заяви, викладені у коментованій статті. Перш за все це вимога до форми заяви: вона подається у письмовій формі. Інших вимог до форми заяви стаття не передбачає. Тому необгрунтованими є вимоги деяких судців стосовно того, щоби позовні заяви від­повідали певним зразкам. Стосовно змісту позовної заяви частина 2 передбачає обов'язкові вимоги до позовної заяви, а частина 4 цієї статті зазначає, що цей перелік не є вичерпним. Уявляється, що за­конодавець допускає додаткові вимоги до заяв з окремих категорій цивільних справ. Так, по справах про розірвання шлюбу, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть прожива­ти діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з 140
   

батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним прав на особисте виховання дітей (ст. 109 СК), а у заяві необ­хідно зазначати наявність дітей, їх вік і т. ін.

3. Коментована стаття також вказує на необхідні додатки до по­зовної заяви: документи, що підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, доручення чи інший документ про повноваження представника, якщо позовна заява ним подається, та ін.

Стаття 120. Подання копії позовної заяви та доданих до неї документів

1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
   
2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширю­ються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконни­ми рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
   

1. Дана стаття значно збільшує перелік доданих до позовної за­
яви документів у порівнянні зі ст. 138 ЦПК 1963 року. Так, ст. 138
ЦПК встановлювала обов'язок позивача надавати заяву з копіями
відповідно до кількості відповідачів, а коментована стаття додає до
цього і третіх осіб. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
щодо предмету спору, з'являються у процесі після відкриття про­вадження у справі, тому копії направляються третім особам друго­го виду, які теж з'являються, як правило, після відкриття справи.

Якщо враховувати ту обставину, що вони не є учасниками спір­них відносин, постає, по-перше, питання про доцільність направ­лення їм копії позовної заяви та копій усіх доданих документів, і, по-друге, чому копії зазначених документів не потрібні прокурору та іншим особам, переліченим у ст. 45 цього Кодексу. Такі питання постають і відносно кількості копій інших документів, доданих до позовної заяви.

2. Правила коментованої статті є своєрідними у тому сенсі, що
раніше суддя мав право, коли визнавав за необхідне, затребувати
від позивача копії всіх доданих до позовної заяви документів, згід­но ж даної статті такий обов'язок для позивача встановлений по

141

всіх справах, крім справ, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забез­печення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
   
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-тех-нічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається пода­ною в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
   
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
   

1. позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
   
2. заяву подано недієздатною особою;
   
3. заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
   
4. справа не підсудна цьому суду;
   
5. подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, вста­новлених Сімейним кодексом України.
   

4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
   
5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звер­ненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
   

1. Стаття закріплює два види повернення заяви позивачу. Пер­ший вид повернення існував і раніше. Він є можливим у тому ви­падку, якщо позивач порушив певні умови, що визначають порядок здійснення права на подання позовної заяви (заяви), і не виправ­ляє цього порушення. Так, якщо позовну заяву (заяву) подано без 142

додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 цього Кодексу (про реквізити заяви та додатки до неї), не сплачено судовий збір або не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (останнє можна було б і не згадувати, оскільки воно міститься у ст. 119 ЦПК), суддя постановляє ухвалу про за­лишення заяви без руху і встановлює позивачу строк для усунення її недоліків. У тому випадку, якщо позивач у встановлений строк ліквідує недоліки, позовна заява вважається поданою у день пер­вісного її подання до суду, а в іншому - вважається неподаною і повертається позивачеві.

Другий вид повернення заяви позивачеві (заявнику) є новим для цивільного судочинства, оскільки він замінив відмову у прий­нятті заяви у певних випадках. Цей вид повернення позовної заяви (заяви) здійснюється суддею з одних лише формальних підстав у випадках, передбачених частиною 3 коментованої статті: за заявою позивача, поданою до відкриття провадження у справі; якщо заяву подано недієздатною особою; якщо заяву подано від імені позива­ча особою, яка не має повноважень на ведення справи; якщо спра­ва не підсудна цьому суду (див. коментар до ст. 115 цього Кодексу); якщо подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружи­ни або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог ст. ст.109, 110 СК.

2. І у першому, і в другому видах повернення позовної заяви позивачеві суддя постановляє відповідну ухвалу, яка згідно з п. З частини 1 ст. 293 ЦПК може бути оскаржена в апеляційному по­рядку, хоча повернення позовної заяви не перешкоджає повторно­му зверненню із заявою до суду, якщо будуть усунуті обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Стаття 122. Відкриття провадження у справі

1. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
   
2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
   

1. заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судо­чинства;
   
2. є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від
   

143

позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;

3. у провадженні цього чи іншого суду с справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
   
4. є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетен­ції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
   
5. після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідноси­ни не допускають правонаступництва.
   

3. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановлено­го для усунення недоліків.
   
4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті про­вадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:
   

1. найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;
   
2. ким і до кого пред'явлено позов;
   
3. зміст позовних вимог;
   
4. час і місце попереднього судового засідання;
   
5. пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
   

5. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма дода­ними до неї документами.
   
6. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повтор­ному зверненню до суду з таким самим позовом.
   

1. Якщо позивач виконав умови, що визначають порядок по­дання заяви, порядок здійснення права на подання позову (заяви), перед суддею постає питання про відкриття провадження у справі, тобто про наявність у позивача (заявника) права на пред'явлення позову (заяви).
   
2. Законодавство України проголошує і гарантує широке коло прав і свобод для усіх громадян держави. Однією з найважливі-144
   

ших гарантій цих прав і свобод є право на судовий захист, зведене на конституційний рівень (ст. 55 Конституції України). З іншого боку, право на судовий захист є і засобом поновлення порушених суб'єктивних цивільних, сімейних, трудових прав. Відповідно до ст. З цього Кодексу усяка заінтересована особа вправі у поряд­ку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свобод чи ін­тересів. Засобом такого захисту найчастіше є позов, зовнішньою формою якого служить позовна заява. Саме у ній проявляються і втілюються усі сторони позову. Таким чином, позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про понов­лення порушеного чи оспорюваного права.

3. Як і позов, поняття «право на позов» є складним, має дві сто­
рони: матеріально-правову і процесуально-правову. Матеріально-
правова сторона права на позов - це право на його задоволення.
Цивільне процесуальне право визначає процесуальну сторону пра­
ва на позов, тобто саме право на пред'явлення позову.

Право на пред'явлення позову мають усі громадяни і юридичні особи. Якщо у суб'єктивних цивільних правах можуть бути обме­ження у встановлених законом випадках, то у праві на пред'явлення позову ніхто не може бути обмежений. Більш того, ст. З ЦПК не до­пускає навіть самообмеження у цьому праві: відмова від права на звернення до суду є недійсною.

4. Наявність або відсутність права на звернення до суду з по­
зовом у кожному конкретному випадку у кожного конкретного
суб'єкта залежить від певних обставин, іменованих передумова­
ми права на пред'явлення позову. Тому передумови права на позов
можна визначити як обставини, з наявністю або відсутністю яких
цивільний процесуальний закон пов'язує можливість пред'явлення
позову в суді.

Передумови можуть залежати від особи того, хто звертається до суду, або не залежати. Тому їх можна підрозділяти на суб'єктивні та об'єктивні. Суб'єктивною передумовою права на пред'явлення позову є правоздатність особи, яка звертається до суду із заявою. В літературі з цивільного процесу часто стверджується, що наявність правоздатності слід перевіряти тільки у організацій: чи є вони юридичними особами. Для громадян це робити не потрібно, тому що правоздатність у громадян виникає з моменту народження, отже, вони всі правоздатні. Уявляється, що це невірно. Перевіряти правоздатність слід у всіх випадках, тому що стосовно юридичних осіб і стосовно громадян по конкретній справі перевіряти треба

145

наявність не взагалі цивільної процесуальної правоздатності, а правоздатності по даній справі, тобто особистої юридичної за­інтересованості. Хоча у частині 1 ст. З ЦПК зазначено, що усяка заінтересована особа вправі у порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого порушеного або оспорюва­ного права, чи охоронюваного законом інтересу, згідно з частиною 2 цієї статті правом на пред'явлення позову наділені також проку­рор, органи, організації та особи, зазначені в ст. 45 цього Кодексу. Отже, закон і їх відносить до юридично заінтересованих осіб, але характер їх заінтересованості істотно інший, ніж у сторін і третіх осіб, тому що позов вони пред'являють на захист інтересів інших осіб.

Передумови підрозділяються на позитивні і негативні, залежно від того, з наявністю чи з відсутністю їх закон пов'язує можливість пред'явлення позову.

5. Позитивні передумови - це передбачені в цивільному про­цесуальному законі обставини, що мають бути у даному разі при пред'явленні позову. Позитивною передумовою є лише дві пере­думови.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 122 ЦПК, коли право на пред'явлення позову є, суддя повинен прийняти заяву, якщо вона підлягає розгляду в суді. Що це означає? Заява підлягає розгляду в суді, якщо: а) особа, яка звертається з вимогою про судовий захист, є правоздатною, юридично заінтересованою в даній справі; б) її вимога належить до цивільної юрисдикції загальних судів (див. коментар до ст. 15 ЦПК); в) захист цієї вимоги законом не заборо­няється; г) вимога не належить до числа байдужих для права. До числа байдужих для права належать, наприклад, вимоги про стяг­нення карткового боргу, боргу за парі і т. ін. В юридичній літера­турі часто стверджують, що відмовляти в прийомі позовної заяви за цими підставами можна тільки тоді, коли захист права законом прямо заборонений, а якщо вимоги не носять правового характеру, то такі вимоги треба приймати і відмовляти в задоволенні позо­ву. Однак це, як видається, суперечить принципу процесуальної економії. Більш того, прийняття таких вимог до розгляду суду су­перечить змісту ст. 15 цього Кодексу, яка відносить до суду правові спори, правові вимоги.

Відповідно до п. 5 частини 2 коментованої статті суддя відкриває провадження у справі, якщо після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини допускають правонаступництво. 146

6. Негативні передумови - це такі обставини, яких не повинно бути, щоб відповідно до процесуального закону суддя прийняв за­яву. Вони передбачені законом для того, щоб не допустити винесення спірних або взаємовиключаючих рішень суду та інших юрисдикцій-них органів: а) відповідно до п. 2 частини 2 ст. 122 ЦПК суддя прий­має заяву, якщо не є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про визнання мирової угоди сторін; б) згідно з п. З частини 2 ст. 122 ЦПК право на пред'явлення позову є у позивача, якщо у про­вадженні цього або іншого суду не знаходиться справи по тотожному з даним спором. І в цьому, і в попередньому випадку закон заборо­няє розглядати тотожні вимоги, тому що це суперечило б принципу процесуальної економії і, головне, не виключало б можливості вине­сення судами суперечливих рішень. Одне положення п. З частини 2 коментованої статті викликає зауваження. По-перше, виникає питан­ня, як суддя при вирішенні питання дізнається, що в іншому суді є тотожна справа. По-друге, не виключається можливість одночасної відмови у відкритті провадження у справі обома суддями, якщо їм стане відомо про тотожні позовні заяви; в) відповідно до п.4 части­ни 2 коментованої статті суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції, по тотожному спору, за винятком випадків, коли суд від­мовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду, і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим.
   
7. Частина 3 коментованої статті встановлює строк на вирішен­ня питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі: ці питання вирішуються не пізні­ше десяти днів із дня надходження заяви до суду або закінчення строку, наданого для усунення недоліків позовної заяви (заяви). Зазначені питання вирішуються ухвалою судді. Ухвала про відмо­ву у відкритті провадження у справі повинна негайно надсилатися позивачеві разом із його заявою та всіма доданими документами. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (ст. 293 цього Кодексу), оскільки вона є перепоною виникнення справи та повторному зверненню до суду з тотожним позовом.
   
8. При додержанні всіх вимог, що визначають право на позов і порядок пред'явлення позову, суддя приймає позовну заяву. При­йняття заяви тягне ряд матеріально-правових і процесуально-пра­вових наслідків.
   

147

Матеріально-правові наслідки: -переривається перебіг строку позовної давності; -аліменти присуджуються з моменту прийняття заяви (ст. 191 СК);

- добросовісному власнику (відповідачу) відшкодовуються вит­рати по утриманню спірного майна у разі його відчуження;

-майно вважається спірним і може бути обмежене в обороті.

Процесуально-правові наслідки:

-цивільна справа вважається відкритою;

-виникають цивільні процесуальні правовідносини, а отже, і пе­редбачені законом процесуальні права і обов'язки;

-допускається забезпечення позову і не допускається пред'явлення тотожного позову та ін.

Стаття 123. Зустрічний позов

1. Відповідач мас право до або під час попереднього судового засі­дання пред'явити зустрічний позов.
   
2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задо­волення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
   
3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
   

1. Коментована стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову.

Аналіз законодавства і судової практики приводить до виснов­ку, що є три способи захисту проти позову: невизнання позову, за­перечення проти нього і зустрічний позов.

Невизнання позову - невмотивоване відхилення відповідачем вимог позивача за простою формулою: позов, пред'явлений до мене, не визнаю.

Заперечення проти позову - відхилення позову з посиланнями на певні обставини і з пред'явленням відповідних доказів. Воно може носити характер процесуальний або матеріально-правовий. При процесуальних запереченнях відповідач заперечує проти ви­никнення справи, стверджує, що вона виникла незаконно, тому що 148

справа непідсудна суду, наприклад, або тотожний спір вже виріше­но судом тощо. Якщо суд визнає обґрунтованість цих заперечень, провадження по справі підлягає закриттю або заява підлягає зали­шенню без розгляду. У випадку матеріально-правових заперечень відповідач не посилається на незаконність виникнення справи, але відхиляє пред'явлені до нього вимоги, заперечує проти задоволен­ня позову, наприклад, на підставі пропуску строку позовної дав­ності. Якщо суд визнає обґрунтованими ці заперечення, то вино­ситься рішення про відмову в задоволенні позову.

Зустрічний позов - це активний захист проти позову, захист «нападом» на позивача. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача.

Зустрічний позов є найбільш дієвим засобом захисту відпові­дача проти позову, тому що спрямований на повний чи частковий підрив підстави первісного позову. Задоволення зустрічного позо­ву повністю або частково виключає задоволення первісного позову. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.

2. Коментована стаття встановлює умови прийняття до розгляду зустрічного позову. Першою умовою є час пред'явлення зустріч­ного позову. До введення в дію нового ЦПК ст. 140 ЦПК 1963 р. допускала пред'явлення зустрічного позову фактично до ухвален­ня судового рішення. З незрозумілих причин законодавець істотно обмежив можливості відповідача по захисту його права тим, що передбачив його право пред'явити зустрічний позов лише до або під час попереднього судового засідання. Другою умовою прий­няття цього позову є його взаємозв'язок із первісним позовом. Цей зв'язок може проявлятися, головним чином, у тому, що обидва по­зови випливають з одного правовідношення. Так, позов про запе­речення батьківства є зустрічним відносно позову про стягнення аліментів на дитину. Крім того, взаємозв'язок може полягати й у тому, що вимоги по основному і зустрічному позовах однорідні і можуть зараховуватися. Так, у разі пред'явлення власником бу­динку позову про виселення наймача через несплату обумовленої договором найму суми, останній може пред'явити зустрічний по­зов про стягнення коштів, витрачених ним на капітальний ремонт будинку.
   
3. За змістом цієї статті однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взає-мо суперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне роз­гляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
   

4. Якщо дотримано всі умови (про останню вимогу див. комен­тар до ст. 124 ЦПК) пред'явлення зустрічного позову, суд об'єднує своєю ухвалою в єдине провадження первісний і зустрічний по­зови. А якщо суд відмовляє у прийнятті зустрічного позову? Уяв­ляється, що така відмова також повинна оформлюватися відповід­ною ухвалою, яку можна оскаржити, хоча це прямо і не зазначено у ст. 293 цього Кодексу, оскільки така ухвала буде відмовою у від­критті провадження по зустрічному позову.

може пред'являтись до або під час попереднього судового засідан­ня. Уявляється, що таке правило не прийнятне відносно позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спо­ру, оскільки ст. 34 ЦПК встановлює її право пред'являти позов до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду. Сумнівним буде висунення до позову третьої особи й інших вимог, зазначених уст. 123 ЦПК.

2. Уявляється, що до позову третьої особи, яка заявляє само­стійні вимоги щодо предмету спору, можливо застосовувати лише правила ст. 124 ЦПК. А з урахуванням того, що ст. 124 ЦПК має відсильний характер, у коментованій статті потрібно посилатись на статті 119, 120, 121 цього Кодексу.


а відповідачі - спільними матеріальними обов'язками, як співпози­вачі, та співвідповідачі. І ті, й інші у справі самостійні та незалежні один від одного.

3. Частина 2 коментованої статті дозволяє суду вчинення і про­тилежної процесуальної дії - роз'єднання кількох поєднаних в єди­ному провадженні вимог у самостійні провадження. Підставою такого роз'єднання є та обставина, що вони не лише можуть бути розглянуті окремо, але і те, що їх спільний розгляд ускладнив би вирішення цієї цивільної справи. Ця процесуальна дія також по­винна здійснюватись ухвалою суду.