Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   28

8. Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін чи самого свідка постановляє ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, в тому числі за межами приміщення суду, та забезпечує сторонам можливість ставити питання та слухати відповіді на них. У разі коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.

9. Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді — “так” чи “ні”.

10. Після допиту свідка головуючий та судді мають право поставити йому питання для уточнення і доповнення відповідей.

11. Свідок, даючи показання, має право користуватися записами, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

12. Свідок може бути допитаний повторно у тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони або з ініціативи суду, зокрема, якщо під час судового розгляду виявилося, що свідок може дати показання про обставини, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, експерт, а також суд.

13. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків для з’ясування причин розбіжності в їх показаннях.

14. Допитаний свідок за вимогою суду може бути залишений в залі судового засідання.

15. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених у частинах п’ятій—тринадцятій цієї статті.

Стаття 340. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого

1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться у присутності педагога, психолога або законного представника.

2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

3. До початку допиту особам, визначеним у частині першій цієї статті, роз’яснюється їх обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право заперечувати проти питань та ставити свідкові питання. Головуючий має право відвести поставлене питання.

4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин, на час допиту свідка, який не досяг шістнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у судовому розгляді. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє їй про показання цього свідка і надає можливість поставити йому питання.

5. Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених у цій статті.

Стаття 341. Пред’явлення для впізнання

1. Свідкові, потерпілому під час судового розгляду можуть бути пред’явлені для впізнання особа чи річ.

2. Пред’явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.

3. Під час пред’явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна вказати, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.

Стаття 342. Допит експерта в суді

1. Висновок експерта надається шляхом допиту експерта в суді.

2. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до такої присяги:

“Я, (прізвище, ім’я та по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості”.

Після цього головуючий під розписку попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

3. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, — сторона захисту.

4. Експерт має право давати показання у вигляді висновку або думки і наводити відповідні підстави для них, не даючи наперед показання щодо відомостей, на які він спирався. Однак кожна із сторін і суд мають право вимагати під час перехресного допиту від експерта розкрити відомості, на які він спирався.

5. Експерту можуть бути поставлені питання щодо наявності у нього спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (щодо освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), що стосується предмета його експертизи, використаних методик та теоретичних розробок, достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок, надійності принципів та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку, застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження та інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

6. Кожна сторона для доведення або спростування достовірності висновку експерта має право подати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

7. Експерт має право користуватися під час відповідей своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.

8. Після допиту письмовий висновок експерта долучається до матеріалів.

Стаття 343. Дослідження речей

1. Речі оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, а в разі необхідності — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речі, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з річчю та її оглядом.

2. Огляд речей, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за місцем їх знаходження.

3. Сторони мають право ставити питання з приводу речей експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.

Стаття 344. Дослідження документів

1. Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені у судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників кримінального провадження та пред’явлені для ознайомлення сторонам, а в разі необхідності — також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.

2. Сторони мають право ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу документів.

3. Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є підробленим, сторона має право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Стаття 345. Дослідження звуко- і відеозаписів

1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи осіб, які беруть участь у судовому розгляді.

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису вони можуть бути повторені повністю або частково.

3. З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.

4. Заяву про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв про підробку документів.

Стаття 346. Консультації та роз’яснення спеціаліста

1. Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, а потім інші особи, які беруть участь у кримінальному провадженні. Головуючий у судовому засіданні має право ставити спеціалістові питання в будь-який час дослідження доказів.

Стаття 347. Огляд на місці

1. Суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю сторін, а якщо цього вимагають обставини — за участю свідків, спеціалістів і експертів.

2. Огляд на місці проводиться згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для огляду під час досудового провадження.

3. На місці огляду обвинувачуваному, свідкам, потерпілому, спеціалістам і експертам можуть бути поставлені питання, пов’язані з проведенням огляду.

4. Сторони під час огляду мають право звертати увагу суду на те, що, на їх думку, може мати доказове значення.

5. Проведення огляду і його результати відображаються у протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.

Стаття 348. Дії суду під час встановлення у судовому засіданні неосудності чи обмеженої осудності обвинувачуваного

1. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що обвинувачуваний під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані неосудності чи обмеженої осудності або після цього захворів душевною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 35 цього Кодексу.

Стаття 349. Закінчення судового розгляду

1. Після з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, головуючий у судовому засіданні надає сторонам можливість дати додаткові доводи.

2. У зв’язку з додатковими доводами сторін суд має право ставити питання сторонам, свідкам, експертам, спеціалістам.

3. Вислухавши додаткові доводи, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Стаття 350. Судові дебати

1. У судових дебатах першою виступає сторона обвинувачення, другою — сторона захисту.

2. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька державних обвинувачів, у судових дебатах на їх розсуд має право виступити один державний обвинувач або кожен із них обґрунтовує в промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді брали участь захисники кількох обвинувачуваних, порядок виступів у судових дебатах визначають вони. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.

4. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька обвинувачуваних, захисників, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встановлює суд.

5. Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені у судовому засіданні. Суд не має права обмежувати у часі тривалість судових дебатів. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.

6. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинувачуваному.

Стаття 351. Останнє слово обвинувачуваного

1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинувачуваному останнє слово.

2. Суд не має права обмежувати у часі тривалість останнього слова обвинувачуваного.

3. Ставити запитання обвинувачуваному під час його останнього слова не дозволяється.

Стаття 352. Вихід суду для прийняття рішення про невинуватість
або винуватість обвинувачуваного

1. Після останнього слова обвинувачуваного суд видаляється до нарадчої кімнати для прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

Стаття 353. Таємниця нарадчої кімнати

1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.

2. Суд вправі перервати нараду лише для нічного відпочинку. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.

3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.

Стаття 354. Відновлення судового розгляду

1. Якщо під час судових дебатів, останнього слова обвинувачуваного або під час наради у разі прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного з’ясується, що певні обставини потребують додаткового дослідження, суд із власної ініціативи чи за клопотанням учасників судового розгляду відновлює судовий розгляд.

2. Відновлений судовий розгляд у такому разі здійснюється в межах з’ясування обставин, які викликали його відновлення.

3. Після закінчення відновленого судового розгляду залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає останнє слово обвинувачуваному і виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного.

Стаття 355. Питання, що вирішуються судом під час ухвалення рішення про невинуватість чи винуватість обвинувачуваного

1.  Приймаючи рішення про невинуватість чи винуватість обвинувачуваного, суд зобов’язаний вирішити, чи доведено поза розумним сумнівом, що:

1) мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2) діяння вчинив обвинувачуваний;

3) діяння не визнається кримінальним правопорушенням згідно із статтею (статтями) закону України про кримінальну відповідальність або має склад кримінального правопорушення, передбачений у статті (частині статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) обвинувачуваний підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Стаття 356. Проголошення рішення про невинуватість або
винуватість обвинувачуваного

1. Рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення.

2. Якщо обвинувачуваний не володіє державною мовою, після проголошення рішення перекладач зачитує його обвинувачуваному рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

3. Рішення про невинуватість обвинувачуваного є підставою для ухвалення виправдального вироку.

4. Рішення про винуватість обвинувачуваного є підставою для ухвалення обвинувального вироку і призначення покарання.

Стаття 357. Вирішення питання про поновлення в правах обвинувачуваного

1. Після проголошення рішення про невинуватість обвинувачуваного головуючий виносить на судовий розгляд питання про поновлення його в правах.

2. Головуючий надає можливість сторонам виступити із зазначеного у частині першій цієї статті питання. Захисник обвинувачуваного або обвинувачуваний виступають першими. Головуючий зупиняє сторону, якщо вони торкаються питань, не пов’язаних з поновленням у правах, або інших питань, що підлягають вирішенню під час ухвалення вироку.

3. Після завершення дебатів суд видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення виправдального вироку.

Стаття 358. Питання, що вирішуються судом у разі поновлення
у правах обвинувачуваного

1. Прийнявши рішення про невинуватість обвинувачуваного, суд зобов’язаний вирішити такі питання:

1) чи підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження, і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку;

2) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речами і документами;

3) розмір здійснених обвинувачуваним і документально підтверджених процесуальних витрат, які відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

2. Якщо обвинувачується кілька осіб, суд вирішує питання, визначені у цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачуваних.

3. Прийняття або неприйняття судом рішення, визначеного у частині першій цієї статті, не є перешкодою для звернення обвинувачуваного до суду з позовом у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 359. Вирішення питання про призначення покарання

1. Після проголошення рішення про винуватість обвинувачуваного головуючий виносить на судовий розгляд питання про призначення покарання.

2. Головуючий надає сторонам та потерпілим можливість виступити із зазначеного у частині першій цієї статті питання. Захисник обвинувачуваного або обвинувачуваний виступає останнім. Головуючий зупиняє сторону чи потерпілого, його представника, якщо вони торкаються питань, не пов’язаних з призначенням покарання, або інших питань, що підлягають вирішенню під час ухвалення вироку.

3. Після завершення дебатів суд видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення обвинувального вироку.

Стаття 360. Питання, що вирішуються судом під час призначення покарання

1. Прийнявши рішення про винуватість обвинувачуваного, суд зобов’язаний вирішити такі питання:

1) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинувачуваного, і які саме;

2) яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинувачуваному і чи повинен він її відбувати;

3) чи підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна потерпілому, і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку;

4) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речами і документами;

5) на кого повинні бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

6) чи слід застосувати до обвинувачуваного примусове лікування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

2. Якщо особа обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, суд вирішує питання, визначені у пунктах 1—6 частини першої цієї статті, окремо щодо кожного такого правопорушення.

3. Якщо обвинувачується кілька осіб, суд вирішує питання, визначені у цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачуваних.

Глава 26. Судові рішення

Стаття 361. Види судових рішень

1. Судове рішення, у якому суд вирішує спір щодо законності і обґрунтованості обвинувачення, викладається у формі вироку.

2. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Стаття 362. Законність і обґрунтованість рішення

1. Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Стаття 363. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

1. Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.

2. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

4. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, вносяться секретарем судового засідання до журналу судового засідання.

5. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

6. Виправлення в судовому рішенні вносяться складом суду, який його ухвалив.

Стаття 364. Зміст ухвали

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її постановлення;

найменування суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

імен (найменувань) осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;

2) описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;

мотивів, з яких суд виходив під час постановлення ухвали, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновків суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Стаття 365. Види вироків

1. Виправдальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено поза розумним сумнівом, що:

1) вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) це кримінальне правопорушення вчинене обвинувачуваним;

3) у діянні обвинувачуваного є склад кримінального правопорушення.

Виправдальний вирок ухвалюється у разі встановлення судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

2. Якщо обвинувачуваний визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.