Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Глава 4. Особливі порядки кримінального провадження в суді першої інстанції
§ 1. Заочне провадження
Стаття 369. Умови проведення заочного провадження
1. Суд має право ухвалити заочне рішення на підставі наявних матеріалів, якщо державний обвинувач не заперечує проти цього, у випадку нез’явлення в судове засідання особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального проступку на території України, яка виїхала за її межі і ухиляється від явки до суду та/або органів досудового розслідування.
2. У разі пред’явлення обвинувачення кільком особам заочне провадження можливе у разі нез’явлення в судове засідання всіх обвинувачуваних.
Стаття 370. Процесуальні дії щодо обвинувачуваної особи за кордоном
1. Державний обвинувач копію постанови про висунення особі обвинувачення або обвинувального акта, а суд копію ухвали надсилає у порядку, встановленому розділом ІХ цього Кодексу, для вручення особі, обвинувачуваній у вчиненні кримінального проступку на території України, яка виїхала за її межі і перебуває на території іншої держави.
Стаття 371. Порядок заочного провадження
1. Заочне провадження можливе лише у разі наявності підтвердження про одержання особою процесуального документу відповідно до статті 370 цього Кодексу.
2. Про заочне провадження суд постановляє ухвалу.
3. Судовий розгляд і ухвалення судового рішення суд здійснює за загальними правилами з винятками, що встановлені у цій Главі.
4. При заочному провадженні суд оголошує і досліджує пояснення, показання обвинувачуваного, якщо вони були отримані під час досудового розслідування.
5. Обвинувачуваний, який перебуває за межами України, має право надіслати власні письмові пояснення, показання, які засвідчені нотаріусом і належним чином легалізовані, або суд має право отримати його пояснення, показання в порядку міжнародної правової допомоги на підставі цього Кодексу або міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
6. У заочному провадженні обов’язковою є участь захисника обвинувачуваного.
Стаття 372. Форма і зміст заочного судового рішення
1. За формою і змістом заочне судове рішення повинне відповідати вимогам цього Кодексу до судових рішень із зазначенням строку і порядку подання заяви про його перегляд.
Стаття 373. Повідомлення про заочне судове рішення
1. Копія заочного судового рішення не пізніше п’яти днів з дня його проголошення направляється для вручення обвинувачуваному, який не з’явився в судове засідання, у порядку, встановленому розділом ІХ цього Кодексу, за останньою відомою адресою місця проживання чи перебування .
2. Якщо вручення копії обвинувального судового рішення відповідно до частини першої цієї статті не виявилося можливим, суд оголошує розшук особи. У разі встановлення місця знаходження особи, стосовно якої ухвалене заочне судове рішення, суд не пізніше п’яти днів з дня одержання інформації про це направляє копію заочного судового рішення у порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 374. Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Заочне судове рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою обвинувачуваного.
2. Заяву про перегляд заочного судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Стаття 375. Форма і зміст заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Заява про перегляд заочного судового рішення повинна бути подана у письмовій формі.
2. У заяві про перегляд заочного судового рішення повинно бути зазначено:
1) найменування суду, який ухвалив заочне судове рішення;
2) прізвище, ім’я, по-батькові (найменування) обвинувачуваного, його захисника або представника, які подають заяву, їх адреси, номери засобів зв’язку;
3) клопотання про перегляд заочного судового рішення;
4) перелік матеріалів, які додані до заяви.
3. Заяву про перегляд заочного судового рішення підписує особа, яка її подає.
4. До заяви про перегляд заочного судового рішення додаються її копії та копії всіх доданих до неї матеріалів за кількістю осіб, які брали участь у кримінальному провадженні.
5. До заяви про перегляд заочного судового рішення, яку подав захисник або представник обвинувачуваного, додається документ, який підтверджує його повноваження.
Стаття 376. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного судового рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у провадженні. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, про час і місце розгляду заяви.
2. Заява про перегляд заочного судового рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.
Стаття 377. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Заява про перегляд заочного судового рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
2. Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження захисників, представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, щодо вимог про перегляд заочного рішення.
3. За результатами розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення суд постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви без задоволення;
2) скасування заочного судового рішення і призначення судового розгляду в загальному порядку.
4. У разі залишення заяви про перегляд заочного судового рішення без задоволення заочне судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не зараховується до строку апеляційного оскарження судового рішення.
Стаття 378. Скасування та оскарження заочного судового рішення
1. Заочне судове рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що обвинувачуваний не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і обставини, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
2. Державний обвинувач має право оскаржити заочне судове рішення у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Повторне заочне судове рішення може бути оскаржено у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 379. Набрання законної сили заочним судовим рішенням
1. Заочне судове рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом..
§ 2. Наказне провадження
Стаття 380. Покарання за судовим наказом
1. Судовий наказ про покарання є особливою формою судового рішення у кримінальному провадженні, яке суд має право постановити за вчинення кримінального проступку, якщо обвинувачувана особа беззаперечно визнала свою вину, відшкодувала завдані нею збитки і не заперечує щодо застосування до неї покарання без проведення судового розгляду.
2. Судовий наказ про покарання підлягає виконанню за правилами, що встановлені законом для виконання вироків.
Стаття 381. Клопотання про покарання за судовим наказом
1. Державний обвинувач або за його письмовою згодою орган досудового розслідування після завершення досудового розслідування має право звернутися до суду з клопотанням про покарання за судовим наказом із застосуванням таких видів покарань як штраф, тимчасове обмеження спеціального права, наданого особі, громадські роботи.
Стаття 382. Підсудність
1. Клопотання про покарання за судовим наказом державний обвинувач подає до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, що встановлені цим Кодексом.
Стаття 383. Вимоги до клопотання про покарання за судовим наказом
1. У клопотанні про покарання за судовим наказом про покарання повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого звернене подання;
2) прізвище, ім’я, по-батькові державного обвинувача;
3) прізвище, ім’я, по-батькові (найменування) обвинувачуваного, його місце проживання, перебування чи місцезнаходження;
4) стисле обґрунтування обвинувачення;
5) пропозиції державного обвинувача та положення закону, якими він їх обґрунтовує;
6) перелік матеріалів, що були підготовлені під час досудового розслідування та додані до клопотання.
2. Клопотання підписує державний обвинувач і подає його у необхідній кількості примірників разом з копіями матеріалів, які додані до нього.
Стаття 384. Залишення клопотання про покарання за судовим наказом без руху, його повернення або відмова у прийнятті
1. Суддя, встановивши, що клопотання про покарання за судовим наказом подано без додержання вимог, встановлених статтею 383 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення клопотання без руху, у якій зазначаються недоліки клопотання, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення клопотання без руху невідкладно надсилається державному обвинувачу, який її подав, разом із клопотанням й усіма доданими до нього матеріалами.
2. Клопотання про покарання за судовим наказом повертається, якщо державний обвинувач не усунув недоліки клопотання, яке залишено без руху.
3.Копія ухвали про повернення клопотання невідкладно надсилається державному обвинувачу, який її подав, разом із клопотанням й усіма доданими до нього матеріалами.
4. Суддя відмовляє у прийнятті клопотання про покарання за судовим наказом, якщо:
1) з доданих матеріалів, що були підготовлені під час досудового розслідування, неможливо встановити факт вчинення обвинувачуваним кримінального проступку;
2) клопотання внесене з порушенням вимог, що зазначені у статті 381 цього Кодексу.
5. Відмова у прийнятті клопотання унеможливлює повторне звернення з таким самим клопотанням. Державний обвинувач у цьому випадку повинен подати обвинувальний акт і реєстр матеріалів кримінального провадження у загальному порядку.
Стаття 385. Порядок розгляду клопотання про прийняття судового наказу про покарання
1. У разі прийняття клопотання суд у п’ятиденний строк приймає судовий наказ про покарання по суті заявлених вимог після дослідження клопотання про покарання за судовим наказом про покарання та доданих матеріалів, що були підготовлені під час досудового розслідування.
2. Прийняття судового наказу про покарання проводиться за результатами судового засідання, в якому державний обвинувач представляє свої аргументи по суті свого клопотання.
Стаття 386. Зміст судового наказу про покарання
1. У судовому наказі про покарання зазначаються:
1) дата прийняття наказу про покарання;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв судовий наказ про покарання;
3) прізвище, ім’я, по-батькові державного обвинувача;
4) прізвище, ім’я, по-батькові (найменування) обвинувачуваного, його місце проживання або місцезнаходження;
5) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню вимоги державного обвинувача;
6) вид і розмір накладеного покарання.
2. Судовий наказ про покарання складається і підписується суддею у двох примірниках.
Стаття 387. Надіслання обвинувачуваному копії судового наказу про покарання
1. Після прийняття судового наказу про покарання суд невідкладно надсилає його копію обвинувачуваному рекомендованим листом із повідомленням.
2. Одночасно з копією судового наказу про покарання обвинувачуваному надсилається копія клопотання державного обвинувача та роз’яснюється його право в разі заперечення проти вимог державного обвинувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу про покарання подати до суду, який ухвалив судовий наказ про покарання, заяву про його скасування.
Стаття 388. Набрання судовим наказом про покарання законної сили
1. У разі ненадходження заяви від обвинувачуваного протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності у суду даних про отримання обвинувачуваним копії наказу судовий наказ про покарання набирає законної сили.
Стаття 389. Скасування судового наказу про покарання
1. Заява обвинувачуваного про скасування судового наказу про покарання, що подана в установлений строк, розглядається судом протягом п’яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ про покарання.
2. Заява обвинувачуваного про скасування судового наказу про покарання, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 388 цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням обвинувачуваного, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.
3. В ухвалі про скасування судового наказу про покарання суд одночасно роз’яснює, що судовий розгляд може бути проведений в загальному порядку.
4. Копії ухвали надсилаються обвинувачуваному та державному обвинувачу не пізніше трьох днів після її прийняття.
§ 3. Кримінальне провадження на підставі угод та при позитивній посткримінальній поведінці особи
Стаття 390. Угоди в кримінальному провадженні
1. В кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та обвинувачуваним;
2) угода між державним обвинувачем та обвинувачуваним про визнання вини;
3) угода між державним обвинувачем та обвинувачуваним про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.
Стаття 391. Кримінальне провадження при позитивній посткримінальній поведінці особи
1. Позитивною посткримінальною поведінкою є дії, вчинені особою під час досудового розслідування чи судового розгляду, які передбачені законом України про кримінальну відповідальність як підстава для звільнення від кримінальної відповідальності.
2. Особі, яка вчинила діяння, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці, роз’яснюється право на таке звільнення. Слідчий, державний обвинувач зобов’язаний заохочувати особу до такої поведінки.
Стаття 392. Ініціювання і укладення угоди
1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи обвинувачуваного. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і обвинувачуваним, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами (за винятком, слідчого, державного обвинувача або судді). Угода про визнання вини або про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, може бути укладена за ініціативою державного обвинувача або обвинувачуваного.
2. Угода про примирення між потерпілим та обвинувачуваним може бути укладена у публічно-приватному кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків та злочинів невеликої і середньої тяжкості.
3. Угоди між державним обвинувачем та обвинувачуваним про визнання вини та про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, можуть бути укладені у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості і тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
4. При укладанні та розгляді угоди судом обов’язковою є участь захисника. При укладанні угоди про примирення обов’язковою є участь представника потерпілого.
5. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент, від початку кримінального провадження і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
6. Укладення інших угод, передбачених цим Кодексом, може ініціюватися в будь-який момент, від початку кримінального провадження і до призначення судового розгляду.
7. У разі недосягнення згоди факт ініціювання її укладення і твердження, що були зроблені з метою досягнення угоди, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або визнання своєї вини.
Стаття 393. Обставини, що враховуються державним обвинувачем при укладенні угоди
1. Державний обвинувач при вирішенні питання про укладення угоди про визнання вини або про співробітництво у викритті кримінального правопорушення зобов’язаний зважати на такі обставини:
1) ступінь та характер сприяння обвинувачуваного у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
2) характер і тяжкість висунутого обвинувачення;
3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидшого досудового розслідування і судового розгляду, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень.
Стаття 394. Зміст угод у кримінальному провадженні
1. В угоді про примирення повинні визначатися істотні для відповідного кримінального провадження обставини, визнані обвинувачуваним, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які обвинувачуваний зобов’язаний вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення та наслідки невиконання або неповного виконання угоди (притягнення до кримінальної відповідальності).
2. В угоді про співробітництво у викритті кримінального правопорушення повинні визначатися істотні для відповідного кримінального провадження обставини, визнані обвинувачуваним, відомості про конкретні дії, спрямовані на викриття злочинної діяльності інших осіб, зокрема, повідомлення про місце їх перебування, знаряддя вчинення кримінального правопорушення, предмети, здобуті злочинним шляхом, зобов’язання дати показання у суді, вид і розмір покарання, узгоджені сторонами угоди тощо. Ця угода також повинна містити зобов’язання державних органів щодо заходів безпеки, застосування щодо особи запобіжних заходів під час досудового розслідування, приховування від сторонніх факту співпраці.
Стаття 395. Загальний порядок судового розгляду на підставі угоди
1. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, то обвинувальний акт з проектом угоди, узгоджений і скріплений підписами сторін угоди, невідкладно надсилається до суду.
2. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників кримінального провадження. Відсутність інших учасників кримінального провадження не є перешкодою для судового розгляду.
3. Якщо угоди про примирення досягнуто під час судового розгляду, то суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди про примирення.
4. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання вини або про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, суд під час судового засідання повинен з'ясувати у обвинувачуваного, чи ясно він розуміє:
1) існування у нього права на справедливий судовий розгляд, під час якого державний обвинувач зобов’язаний довести поза розумним сумнівом кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, встановлених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідок затвердження угод, який полягатиме у відмові від здійснення своїх прав, передбачених у пункті 1 частини четвертої цієї статті;
3) характер кожного висунутого обвинувачення, щодо якого обвинувачуваний визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у випадку затвердження угоди судом.
5. Суд зобов’язаний також переконатися у судовому засіданні, що визнання вини є добровільним, тобто не вимушеним силою, погрозами або обіцянками чи будь-якими іншими обставинами, ніж передбачено в угоді про визнання вини.
6. Суд перевіряє угоду на відповідність закону. Якщо умови угоди суперечать вимогам закону, або порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд не затверджує угоду. Суд, в тому числі, відмовляє в затвердженні угоди за такими підставами:
1) неправильна кваліфікація діяння, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
3) неможливість виконання обвинувачуваним взятих на себе за угодою зобов’язань;
4) відсутність фактичних підстав для визнання вини;
5) відсутність доказів відшкодування шкоди потерпілому.
У такому випадку досудове розслідування або судовий розгляд продовжуються у загальному порядку.
7. Суд має право самостійно відмовитися затверджувати угоду і ухвалити виправдальний вирок, якщо змісту угоди не доведено поза розумним сумнівом, що:
1) сталася подія, яка покладена у основу обвинувачення у кримінальному правопорушенні;
2) обвинувачуваний причетний до кримінального правопорушення;
3) в діянні обвинувачуваного є склад кримінального правопорушення.
8. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Стаття 396. Особливості кримінального провадження на підставі угоди про примирення
1. Слідчий, державний обвинувач зобов’язані здійснювати заходи щодо примирення потерпілого із обвинувачуваним, в тому числі роз’яснити їм право на примирення і механізм його реалізації, надавати для цього необхідну допомогу.
2. Потерпілий, який уклав угоду про примирення із обвинувачуваним та отримав відшкодування, позбавляється права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності та змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Стаття 397. Особливості кримінального провадження при залучені до співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами
1. Розгляд угоди про співробітництво у викритті кримінального правопорушення відбувається у закритому судовому засіданні. Зміст угоди про співробітництво у викритті кримінального правопорушення не підлягає розголошенню. Стороні захисту у кримінальному провадженні щодо викритого за допомогою угоди про співробітництво кримінального правопорушення повинна бути надана угода, в порядку визначеному цим Кодексом, для відкриття матеріалів між сторонами, в частині, яка дозволить зберегти конфіденційність залученої до співробітництва особи.
2. Під час судового розгляду суд встановлює, чи виконані обвинувачуваним умови угоди про співробітництво у викритті кримінального правопорушення.
3. Невикриття злочинної діяльності інших осіб внаслідок прорахунків, упущень чи зловживань співробітників державних органів, не береться до уваги при вирішенні питання про виконання обвинувачуваним умов угоди про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, за умови належного виконання зобов’язань обвинувачуваним.
Стаття 398. Вирок на підставі угоди
1. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
2. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
3. Вирок на підставі угоди повинен обов’язково містити відомості про затвердження угоди, її реквізити, зміст та вказувати визначену міру покарання.
4. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в порядку, визначеному цим Кодексом. Не допускається оскарження вироку на підставі угоди про примирення потерпілим або його представником, чи іншими особами в його інтересах.
Стаття 399. Особливості кримінального провадження у разі звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці
1. Звільнення від кримінальної відповідальності за закінчене кримінальне правопорушення на підставі положень закону України про кримінальну відповідальність здійснюється судом за клопотанням державного обвинувача.
2. У клопотанні державного обвинувача вказуються дані, які підтверджують факт вчинення передбаченого законом України про кримінальну відповідальність діяння особою, яка претендує на звільнення, та наявність поведінки, при якій особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
3. Якщо особа після вчинення кримінального правопорушення виконала дії, які передбачені конкретною статтею закону України про кримінальну відповідальність, щодо неї приймається рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення без проведення досудового розслідування у повному обсязі.
4. Особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці, може заперечувати проти свого звільнення на підставі відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність, якщо вважає, що вчинене нею діяння не є кримінальним правопорушенням і вона взагалі не підлягає кримінальній відповідальності. У цьому випадку досудове розслідування проводиться в повному обсязі. Якщо під час досудового розслідування та судового розгляду буде встановлено наявність складу відповідного кримінального правопорушення та підстав для звільнення у зв’язку з позитивною посткримінальною поведінкою, суд ухвалює виправдальний вирок, складовою якого є рішення про звільнення обвинувачуваного від кримінальної відповідальності.
§ 4. Кримінальне провадження у суді присяжних
Стаття 400. Суд присяжних, його склад і підсудність
1. Суд присяжних утворюється при окружних кримінальних судах.
2. Суд присяжних здійснює судовий розгляд в складі головуючого професійного судді і колегії із семи присяжних.
3. Суду присяжних підсудні кримінальні провадження щодо тяжких і особливо тяжких злочинів.
Стаття 401. Кандидати у присяжні
1. Суд складає список громадян, які можуть бути викликані до суду як присяжні, відповідно до Закону України “Про судоустрій України”.
2. Про день і час, коли особа повинна з’явитися в суд для виконання обов’язків присяжного, її повідомляють не менш як за сім днів.
3. Особа, яка за якимось причинами не може з’явитися за викликом суду, зобов’язана заздалегідь повідомити про це суд.
4. Під час відбору кандидат у присяжні зобов’язаний правдиво відповісти на запитання, а також надати іншу необхідну інформацію про себе.
Стаття 402. Кримінальне провадження в суді присяжних
1. Кримінальне провадження в суді присяжних здійснюється відповідно до положень, визначених у статтях 307-351 цього Кодексу з особливостями, встановленими цією Главою.
Стаття 403. Роз’яснення права на суд присяжних
1. Особливості і правові наслідки розгляду судом присяжних слідчий, державний обвинувач роз’яснюють обвинувачуваному при оголошенні йому про закінчення досудового слідства. Крім того, йому видається пам’ятка із викладом зазначених відомостей.
Стаття 404. Призначення захисника
1. До початку підготовчого судового засідання кожному обвинувачуваному, який не має захисника, має бути залучений захисник у порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 405. Підготовче судове засідання
1. Під час підготовчого судового засідання щодо обвинувачення, яке розглядатиметься за участю колегії присяжних, головуючий суддя одноособово вирішує питання, зазначені у статті 307 цього Кодексу. Крім того, він вирішує:
1) клопотання сторін про визнання певних доказів недопустимими;
2) перелік доказів, які будуть досліджені під час судового розгляду.
2. Участь обвинувачуваних, які постануть перед колегією присяжних, та їх захисників у підготовчому судовому засіданні є обов’язковою.
3. В ухвалі про призначення судового розгляду судом присяжних суд, крім зазначеного у статті 309 цього Кодексу, визначає кількість кандидатів у присяжні засідателі, що підлягають виклику в судове засідання.
Стаття 406. Повноваження головуючого в суді присяжних
1. Головуючий під час судового розгляду одноособово вирішує всі питання окрім віднесених до компетенції присяжних.
Стаття 407. Права та обов’язки присяжного при судовому розгляді
1. Під час судового розгляду присяжний має право:
1) брати участь у дослідженні всіх доказів, які мають значення для вирішення питань, віднесених до компетенції колегії присяжних;
2) через головуючого суддю задавати питання обвинувачуваному, потерпілому, захиснику, представнику, свідкам, експертам, спеціалістам. Головуючий має право уточнити питання, сформульоване присяжним;
3) робити письмові нотатки;
4) просити головуючого роз’яснити норми права, що стосуються кримінального провадження, не зрозумілі для нього поняття.
2. Присяжний зобов’язаний:
1) з’являтися до суду в призначений день і час, а за наявності поважних причин, які не дають можливості взяти участь у судовому розгляді, – заздалегідь повідомити про це суд;
2) дотримуватися порядку у судовому засіданні і підкорятися розпорядженням головуючого;
3) не спілкуватися під час кримінального провадження з особами, що не входять до складу суду, до ухвалення вердикту;
4) не збирати відомості, що мають відношення до питань, що досліджують у судовому розгляді, поза судовим засіданням.
3. У разі порушення обов’язків, зазначених у цій статті, головуючий своєю ухвалою має право відсторонити присяжного від подальшої участі в судовому розгляді, а також притягнути його до відповідальності за неповагу до суду.
4. Запасні присяжні постійно знаходяться під час судового розгляду в залі судового засідання. Запасні присяжні до ухвалення вердикту залучаються до складу колегії присяжних замість присяжних, які не можуть брати участі в подальшому судовому розгляді. У разі, якщо можливості щодо заміни вибулих присяжних вичерпані, головуючий оголошує судовий розгляд таким, що не відбувся, і переходить до повторного відбору присяжних.
5. Сторонам, а також свідкам, судовим експертам, спеціалістам, перекладачам до ухвалення вердикту колегією присяжних забороняється спілкуватись із присяжними і запасними присяжними інакше, ніж у порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 408. Відбір присяжних
1. Колегія присяжних, що здійснює судовий розгляд, утворюється жеребкуванням.
2. Відбір присяжних здійснюється після закінчення підготовчої частини судового засідання. Секретар судового засідання доповідає головуючому про прибуття в судове засідання кандидатів у присяжні. Після цього головуючий:
1) повідомляє кандидатам у присяжні, яке кримінальне провадження буде здійснюватися;
2) роз’яснює їм передбачені законом підстави, які виключають їхню участь у судовому розгляді;
3) роз’яснює сторонам порядок відводу присяжних.
3. Особа не має права брати участі в судовому розгляді як присяжний за наявності підстав, передбачених статтею 68 цього Кодексу. Така особа звільняється від виконання обов’язків присяжного (відводиться) за її заявою, заявою сторони чи з ініціативи головуючого. Державний обвинувач і обвинувачуваний мають право також відвести без наведення мотивів по дві особи, які з’явилися для участі в судовому розгляді як присяжні.
4. Обвинувачуваний має право доручити здійснення права на відвід присяжних законному представнику чи захиснику. Якщо є двоє або більше обвинувачуваних, вони мають право без наведення мотивів відвести чотирьох осіб. Питання про те, кого з осіб треба відвести, вирішується за їхньою взаємною згодою, а за відсутності такої згоди – шляхом поділу між ними числа осіб, які відводяться, а якщо це неможливо, – шляхом жеребкування.
5. Секретар судового засідання опускає в урну квитки із прізвищами кандидатів у присяжні і перемішує їх. Головуючий по одному виймає з урни квитки із прізвищами присяжних, оголошуючи щоразу зазначене у квитку прізвище присяжного; з’ясовує в кожного з них, чи проінформовані вони про обставини кримінального провадження і в якій мірі, про наявність передбачених законом підстав для їх відводу. Заслухавши сторони, головуючий вирішує питання про відведення присяжного. Головуючий при відборі присяжних має право задати їм питання, запропоновані сторонами.
6. Установивши, що особа поінформована про обставини кримінального провадження настільки, що це може відбитися на її неупередженості, або що наявні підстав для відводу, головуючий без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу про звільнення відповідних осіб від участі в судовому розгляді як присяжних.
7. Після відбору семи присяжних головуючий у такий самий спосіб здійснює відбір двох запасних присяжних.
8. Прізвища відібраних присяжних і запасних присяжних заносяться секретарем судового засідання до журналу судового засідання в тому порядку, в якому квитки були вийняті з урни.
9. Після утворення колегії присяжних головуючий пропонує колегії присяжних та запасним присяжним зайняти відведене їм місце.
10. У разі, якщо в суд з’явилося менше осіб, ніж це необхідно для судового розгляду, або коли після виконання дій, зазначених у цій статті, їх залишилося менше, ніж це потрібно для утворення колегії присяжних, головуючий дає розпорядження про новий виклик осіб для участі у судовому розгляді як присяжних.
Стаття 409. Розпуск колегії присяжних
1. Кожен з учасників судового розгляду має право до приведення присяжних до присяги зробити мотивовану заяву про те, що внаслідок особливостей кримінального провадження чи в силу інших причин склад колегії присяжних у цілому може виявитися нездатним ухвалити об’єктивний вердикт.
2. Після вислуховування думок сторін з приводу зробленої заяви головуючий своєю ухвалою, яка постановляється в нарадчій кімнаті, відхиляє її або задовольняє і розпускає колегію присяжних та відновлює підготовку до судового розгляду.
Стаття 410. Приведення присяжних до присяги
1. Після утворення колегії присяжних вони складають присягу такого змісту: “Присягаю виконувати свої обов’язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при вирішенні справи керуватися законом, здоровим глуздом та своєю совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині”.
2. Текст присяги зачитує головуючий. Після цього він називає прізвище кожного з присяжних. Кожен із них зобов’язаний заявити: “Присягаю”, та підтвердити, що його права, обов’язки і компетенція йому зрозумілі.
Стаття 411. Старшина присяжних
1. Після приведення до присяги присяжні виходять до нарадчої кімнати, де обирають із свого складу старшину.
2. Старшина колегії присяжних користується рівними з іншими присяжними правами у вирішенні всіх питань, що виникають при судовому розгляді й ухваленні вердикту.
3. Старшина присяжних веде наради колегії присяжних, за дорученням присяжних звертається до головуючого з клопотаннями та запитаннями, оголошує присяжним у нарадчій кімнаті запитання судді, записує їхні відповіді, з урахуванням результатів голосування заповнює опитувальний лист із відповідями колегії присяжних і проголошує його в судовому засіданні.
Стаття 412. Особливості судового розгляду в суді присяжних
1. Докази сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а сторони захисту – в другу.
2. Питання про допустимість доказів і вилучення недопустимих доказів, отриманих незаконним шляхом, з переліку доказів, які підлягають дослідженню, вирішуються головуючим на підставі клопотань сторін чи з власної ініціативи за умови, що присутні у залі судового засідання присяжні не чують сторін і головуючого. Якщо дослідження такого доказу відбулося, головуючий зобов’язаний вказати присяжним, що вони не можуть приймати цей доказ до уваги.
3. У випадку визнання судом доказу допустимим частково або для певної мети, головуючий зобов’язаний забезпечити дослідження лише допустимої частини доказу і дати присяжним відповідні настанови щодо того, на доведення якої обставини вони можуть приймати цей доказ до уваги.
4. Доказ, навіть якщо він є допустимим згідно з іншими положеннями цього Кодексу, може бути визнаний головуючим недопустимим, якщо його доказове значення не виправдовує ризик створення у присяжних упередження, заплутування питання або введення їх в оману, а також призводить до невиправданої затримки у здійсненні правосуддя.
5. Факти або відомості, які визнані або можуть бути визнані головуючим недопустимими доказами, не можуть розкриватися присяжним за допомогою висновку експерта.
Стаття 413. Підготовка опитувального листа
1. Після останнього слова обвинувачуваного головуючий формулює запитання, на які повинні відповісти присяжні, зачитує їх і ставить на обговорення сторін. Сторони мають право запропонувати виключити запитання, внести поправки до сформульованих головуючим питань і поставити інші питання. Формулювання запитань опитувального листа відбувається за відсутності присяжних у залі судового засідання.
2. Після обговорення головуючий остаточно формулює опитувальний лист, підписує його та затверджує своєю ухвалою.
3. Щодо кожного кримінального правопорушення, у вчиненні якого висунуто обвинувачення, в опитувальному листі ставляться питання:
1) чи доведено, що подія сталася;
2) чи доведено, що подія сталася внаслідок діяння обвинувачуваного;
3) чи винен обвинувачуваний у вчиненні цього діяння.
4. Для більш чіткого розуміння присяжними запитань, які слід вирішити головуючий має право поставити допоміжні запитання:
1) чи доведені обставини, які становлять кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення;
2) чи доведено, що відсутні обставини, які виключають відповідальність за діяння, вчинене обвинувачуваним, або зменшують ступінь винуватості.
5. Суд зобов’язаний ставити питання щодо винуватості особи у такий спосіб, щоб відповідь на нього могла дозволити встановити винуватість обвинувачуваного в здійсненні менш тяжкого кримінального правопорушення, якщо таке саме діяння з кваліфікуючими ознаками утворює окремий склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
6. Питання викладаються у зрозумілих для присяжних формулюваннях. Не можуть ставитися питання, що вимагають від присяжних юридичної кваліфікації діяння, статусу обвинувачуваного, а також інші питання, вирішення яких вимагає юридичної оцінки.
7. У разі обвинувачення більше ніж однієї особи опитувальний лист складається щодо кожного обвинувачуваного окремо.
8. Опитувальний лист передається старшині колегії присяжних.
Стаття 414. Напутнє слово головуючого
1. Перед виходом колегії присяжних до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту головуючий звертається до присяжних із напутнім словом, у якому нагадує суть обвинувачення, повідомляє зміст закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вчинення правопорушення, у якому обвинувачується особа, роз’яснює основні правила оцінки доказів, зміст презумпції невинуватості, положення про тлумачення сумнівів на користь обвинувачуваного, роз’яснює зміст стандарту переконання „поза розумним сумнівом”.
2. Головуючий звертає увагу колегії присяжних на те, що відмова обвинувачуваного давати показання або його мовчання не може тлумачитися проти нього.
3. Присяжним роз’яснюється, що їхні висновки мають ґрунтуватися лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а також нагадує свої настанови щодо недопустимості певних доказів. Головуючий також роз’яснює присяжним порядок їхньої наради, підготовки відповідей на поставлені питання, голосування й ухвалення вердикту.
4. Головуючий завершує своє напутнє слово нагадуванням присяжним змісту даної ними присяги.
5. При проголошенні напутнього слова головуючому забороняється в будь-якій формі висловлювати свої думки з питань, поставлених перед колегією присяжних.
6. Присяжні, вислухавши напутнє слово головуючого й ознайомившись з поставленими перед колегією присяжних запитаннями, мають право просити головуючого надати додаткові роз’яснення.
Стаття 415. Таємниця наради присяжних
1. Після напутнього слова головуючого присяжні видаляються в нарадчу кімнату для ухвалення вердикту.
2. Головуючий забезпечує, щоб жодна стороння особа не була присутня під час наради присяжних.
3. З дозволу головуючого присяжні мають зробити перерву для відпочинку після закінчення робочого часу.
4. Присяжні не мають право розголошувати думки, які були висловлені під час наради і результати їх голосувань.
Стаття 416. Порядок наради і голосування присяжних
1. Нарадою присяжних керує старшина, який послідовно ставить на обговорення питання, визначені в опитувальному листі, проводить голосування по них і веде підрахунок голосів.
2. На вимогу присяжних до нарадчої кімнати надаються будь-які документи та матеріали, досліджені під час судового розгляду.
3. Голосування проводиться відкрито. Ніхто з присяжних не має права утриматися при голосуванні. Старшина подає свій голос останнім.
Стаття 417. Вердикт присяжних
1. Вердиктом є рішення колегії присяжних з питань, сформульованих в опитувальному листі.
2. На кожне запитання, передбачене частиною третьою і четвертою статті 413 цього Кодексу, присяжні мають відповісти “так” або “ні” з обов’язковим пояснювальним словом або словосполученням, що розкриває сутність відповіді. Якщо відповідь на попереднє питання виключає відповідь на наступне, старшина за згодою більшості присяжних вказує: “без відповіді”.
3. Відповіді на питання вносяться старшиною колегії присяжних в опитувальний лист безпосередньо поряд із кожним з запитань із зазначенням кількості присяжних, які проголосували за і проти відповіді.
4. У тих випадках, коли колегія присяжних не дійшла одноголосного рішення з поставлених запитань, присяжні формулюють відповіді, прийняті більшістю голосів.
5. Ствердна відповідь на питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менше п’яти присяжних.
6. Опитувальний лист із відповідями колегії присяжних підписують усі присяжні.
Стаття 418. Відновлення судового розгляду, уточнення формулювань опитувального листа і додаткові роз’яснення на прохання колегії присяжних
1. Якщо під час наради в колегії присяжних виникла необхідність у повторному чи додатковому дослідженні будь-яких обставин, присяжні повертаються в зал судового засідання і старшина присяжних звертається до головуючого з відповідним проханням. Головуючий має право відновити судовий розгляд, після закінчення якого з урахуванням думки сторін можуть бути внесені уточнення в поставлені перед колегією присяжних питання або сформульовані нові.
2. Після закінчення відновленого судового розгляду колегія присяжних повертається в нарадчу кімнату для ухвалення вердикту.
3. У разі, якщо під час наради в колегії присяжних виникла необхідність в уточненні формулювання поставлених перед нею питань, присяжні повертаються в зал судового засідання і старшина присяжних звертається до головуючого з відповідним проханням. Якщо головуючий з урахуванням думки сторін вважає це за необхідне, він вносить уточнення в поставлені питання або формулює нові. Вислухавши напутнє слово головуючого з приводу змін в опитувальному листі, колегія присяжних повертається в нарадчу кімнату для ухвалення вердикту.
4. Якщо під час наради в колегії присяжних виникла необхідність в одержанні від головуючого додаткових роз’яснень, присяжні повертаються до залу судового засідання і старшина присяжних звертається до головуючого з відповідним проханням. Одержавши необхідні роз’яснення головуючого, колегія присяжних повертається в нарадчу кімнату для ухвалення вердикту.
Стаття 419. Проголошення вердикту колегією присяжних
1. Після складення і підписання опитувального листа присяжні повертаються в зал судового засідання і старшина присяжних передає головуючому опитувальний лист із внесеними в нього відповідями.
2. Виявивши суперечності у вердикті, головуючий вказує на них колегії присяжних і пропонує в нарадчій кімнаті внести уточнення до вердикту.
3. Головуючий має право також після вислуховування думок сторін внести в опитувальний лист необхідні зміни. Вислухавши напутнє слово головуючого з приводу змін в опитувальному листі, колегія присяжних повертається в нарадчу кімнату для ухвалення вердикту.
4. За відсутності зауважень головуючий повертає опитувальний лист із внесеними в нього відповідями колегії присяжних старшині присяжних для проголошення.
5. Старшина присяжних проголошує вердикт, зачитуючи питання, поставлені перед колегією присяжних, і відповіді на них.
6. Присутні в залі судового засідання вислуховують вердикт колегії присяжних стоячи.
7. Проголошений вердикт колегії присяжних передається секретареві судового засідання для долучення до матеріалів кримінального провадження.
Стаття 420. Дії суду присяжних після проголошення вердикту колегії присяжних
1. Якщо колегія присяжних ухвалила вердикт про повну невинуватість обвинувачуваного, що знаходиться під вартою, за розпорядженням головуючого його негайно звільняють з-під варти.
2. Якщо присяжні визнали обвинувачуваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено довічне позбавлення волі, головуючий виносить на судовий розгляд питання щодо попередніх судимостей обвинувачуваного, щодо стану його здоров’я, сімейного та матеріального становища, способу життя та інших обставин, що його характеризують, а також інші питання, які можуть вплинути на призначення покарання. Після завершення судового слідства і заключних дебатів з цих питань головуючий дає старшині присяжних додатковий опитувальний лист з питанням про те, чи заслуговує обвинувачуваний покарання у виді довічного позбавлення волі, і виголошує напутнє слово.
3. Додатковий вердикт щодо того, чи заслуговує обвинувачуваний покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія присяжних ухвалює за правилами статей 413-417 цього Кодексу. Його проголошують за правилами статті 419 цього Кодексу.
4. Після проголошення виправдального вердикту або додаткового вердикту колегії присяжних головуючий повідомляє присяжних про закінчення їхньої участі в судовому розгляді. Присяжні мають право залишитися до кінця розгляду в залі судового засідання на місцях, відведених для публіки.
Стаття 421. Обговорення наслідків вердикту колегії присяжних
1. Наслідки вердикту обговорюються без участі присяжних.
2. Головуючий надає сторонам можливість виступити з питань щодо юридичних наслідків вердикту, включаючи питання юридичної кваліфікації вчиненого обвинувачуваним діяння, призначення йому покарання і вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Захисник обвинувачуваного або обвинувачуваний виступають останніми.
3. Головуючий зупиняє сторону, якщо вона торкається питань, не пов’язаних з юридичними наслідками вердикту, або інших питань, що підлягають вирішенню при ухвалити вироку.
Стаття 422. Обов’язковість вердикту колегії присяжних
1. Вердикт колегії присяжних обов’язковий для головуючого і тягне ухвалення ним відповідного вироку.
2. Обвинувальний вердикт колегії присяжних не перешкоджає ухваленню виправдального вироку, якщо колегія присяжних встановила у вердикті обставини, що згідно із законом України про кримінальну відповідальність є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності особи.
Стаття 423. Види рішень, що ухвалює головуючий у суді присяжних
1. Після проголошення вердикту колегії присяжних головуючий:
1) ухвалює виправдальний вирок – якщо колегія присяжних визнала обвинувачуваного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення або у разі встановлення нею обставин, що згідно із законом України про кримінальну відповідальність виключають відповідальність особи;
2) ухвалює обвинувальний вирок – якщо колегія присяжних визнала обвинувачуваного винуватим у вчиненні хоча б одного із кримінальних правопорушень.
Стаття 424. Особливості складання і проголошення вироку суду присяжних
1. Головуючий складає і проголошує вирок суду присяжних з додержанням вимог, передбачених статтями 346-367 цього Кодексу, з такими особливостями:
1) у вступній частині вироку суду присяжних не зазначаються прізвища присяжних;
2) у мотивувальній частині вироку обставини, встановлені вердиктом колегії присяжних, обґрунтовуються лише посиланням на цей вердикт.
Стаття 425. Особливості оскарження вироку суду присяжних
1. Вирок суду присяжних набирає законної сили з моменту проголошення. Його не може бути оскаржено в апеляційному порядку.
2. Вирок суду присяжних може бути оскаржений до касаційної інстанції особами, які визначено у статті 455 цього Кодексу.
3. Касаційне провадження щодо вироків суду присяжних здійснюється згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, з особливостями, передбаченими цією статтею.
4. У разі скасування вироку суд касаційної інстанції призначає новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Стаття 426. Перегляд за винятковими обставинами вироків суду присяжних
1. Перегляд вироків суду присяжних за винятковими обставинами здійснюється відповідно до загальних вимог цього Кодексу.