Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Розділ I. Загальні положення
Глава 1. Кримінальний процесуальний закон України та межі його дії
Стаття 1. Призначення Кримінального процесуального кодексу України
1. Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює порядок кримінального (досудового і судового) провадження щодо кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів) та інших діянь, визначених законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 2. Кримінальне процесуальне законодавство України
1. Порядок кримінального провадження визначається лише кримінальним процесуальним законодавством.
2. Кримінальне процесуальне законодавство становлять відповідні положення Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цей Кодекс та інші закони України.
3. Положення інших нормативно-правових актів України, що стосуються кримінального провадження повинні відповідати цьому Кодексу.
4. Якщо положення кримінального процесуального законодавства прямо не регламентують питання кримінального провадження, вони вирішуються згідно із загальними засадами кримінального процесуального законодавства.
5. У разі невідповідності положень цього Кодексу Конституції України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються відповідно положення Конституції України або відповідного міжнародного договору України, згоду на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 3. Дія Кодексу на території України
1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
3. Якщо міжнародними договорами України передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з цього особового складу, здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 4. Дія Кодексу в часі
1. Процесуальна дія (процесуальне рішення) в кримінальному провадженні здійснюється (приймається) згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент її початку.
2. Допустимість доказу визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на час його отримання.
3. Зміни до цього Кодексу, прийняті після початку здійснення окремої процесуальної дії під час досудового розслідування або судового розгляду, застосовуються лише у випадку, якщо вони покращують становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Стаття 5. Дія Кодексу за колом осіб
1. Кримінальне провадження щодо будь-якої особи, незалежно від її громадянства, статі, майнового стану, посади, участі у виборних органах та інших обставин, здійснюється за правилами цього Кодексу.
2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа.
Глава 2. Засади кримінального провадження
Стаття 6. Загальні засади кримінального провадження
1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права та відповідно до Конституції і законів України.
2. Засади кримінального провадження, які зазначені у цій Главі, не є вичерпними.
Стаття 7. Рівність учасників кримінального провадження перед законом і судом
1. Ніхто не може бути обмежений у процесуальних правах, які визначені цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, належності до громадянства, освіти, роду занять, за мовними або іншими ознаками.
2. Під час кримінального провадження вразливі категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими та фізичними вадами тощо) користуються додатковими правами та гарантіями.
Стаття 8. Доступ до правосуддя
1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд і вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом.
2. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції питання, що стосується його прав та обов’язків, в порядку, встановленому цим Кодексом. Незалежно від того, чи брала особа участь у такому розгляді, їй повинно бути надане право на перегляд судового рішення у частині, що стосується її інтересів.
3. Здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту її прав, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порушених під час кримінального провадження, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
Стаття 9. Право на правову допомогу
1. Кожному гарантується право на правову допомогу під час кримінального провадження.
2. Орган досудового розслідування, державний обвинувач зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинувачуваному його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ними або призначеного захисника.
3. Правова допомога надається безоплатно у порядку та випадках, встановлених законом.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого не зменшує їх процесуальних прав.
Стаття 10. Презумпція невинуватості
1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, визначеному цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
3. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом.
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи суд повинен тлумачити на її користь.
Стаття 11. Свобода від самовикриття
1. Ніхто не може бути примушений визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для обвинувачення самої особи чи її близьких родичів у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 12. Повага до людської гідності
1. Сторони кримінального провадження і суд зобов’язані у кримінальному провадженні забезпечувати повагу до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
2. Не допускається початок кримінального провадження проти конкретної особи.
3. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, або вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують гідність.
4. Кожен має право захищати усіма засобами, які не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, які порушені під час здійснення кримінального провадження.
Стаття 13. Право на свободу та особисту недоторканність
1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
2. Ніхто не може бути затриманий або триматися під вартою чи позбавлений свободи в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
3. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути доставлений протягом 48 годин до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання.
Стаття 14. Повага до приватного життя
1. Кожен має право на повагу до свого особистого і сімейного життя.
2. Здійснення кримінального провадження не може бути підставою для протиправного втручання у приватне життя. Ніхто не може втручатися у приватне життя без достатніх підстав, які можуть бути перевірені під час судового розгляду.
3. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків та в порядку, визначеному цим Кодексом.
4. Інформація про приватне життя особи, що отримана законним способом, не може бути використана інакше, ніж для завдань, заради яких вона була отримана.
5. Кожен, кому наданий доступ до конфіденційної інформації, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації. За клопотанням зацікавленої особи суд досліджує обставини, що стосуються її приватного життя, у закритому судовому засіданні та вживає інших заходів для запобігання розголошення відомостей про ці обставини.
Стаття 15. Недоторканність житла чи іншого володіння особи
1. Кожному гарантується недоторканність житла чи іншого володіння особи.
2. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 16. Недоторканність права власності
1. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у володінні, розпорядженні чи користуванні своєю власністю.
2. Накладення арешту або інше позбавлення права власності здійснюється лише на підставі рішення суду в порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 17. Таємниця спілкування
1. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і інших форм спілкування.
2. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі рішення суду з метою запобігти тяжкому чи особливо тяжкому злочину або довести причетність особи до вчинення такого злочину, якщо іншими способами неможливо досягти цієї мети.
3. Ніхто не може втручатися у таємницю спілкування особи без достатніх підстав, які можуть бути перевірені під час судового розгляду.
4. Інформація, отримана внаслідок втручання у таємницю спілкування, не може бути використана інакше як для мети, для якої вона була отримана.
Стаття 18. Рівноправність учасників кримінального провадження
1. Сторони у кримінальному провадженні, їхні представники мають рівні права щодо збирання та подання пояснень, показань, предметів, документів, участі в їхньому дослідженні, заявлення клопотань та відстоювання інших процесуальних прав.
Стаття 19. Змагальність у кримінальному провадженні
1. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності.
2. Під час кримінального провадження функції обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той же орган чи посадову особу.
3. Висунення обвинувачення особі у вчиненні кримінального правопорушення, звернення із обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді може здійснюватися лише державним обвинувачем. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
4. Захист здійснюється підозрюваним або обвинувачуваним, його захисником або представником.
5. Функція судового розгляду покладається на суд. Суд не є органом кримінального переслідування і не виступає на стороні обвинувачення або захисту.
Стаття 20. Публічність і диспозитивність у кримінальному провадженні
1. Державний обвинувач, орган досудового розслідування зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку виявлення ознак кримінального правопорушення безпосередньо або надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення та вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та осіб, які їх вчинили.
2. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та безстороннім судом і отримання їх показань проти обвинувачуваного.
3. Відмова державного обвинувача від підтримки обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
4. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом.
5. Кримінальне провадження у формі публічно-приватного обвинувачення розпочинається лише за заявою особи. Відмова потерпілого, а у випадках передбачених цим Кодексом - її представника, від обвинувачення є безумовною підставою для остаточного закриття кримінального провадження.
Стаття 21. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності
1. Кожен має право, щоб висунене йому обвинувачення було остаточно вирішене ухваленням судового рішення по суті або остаточно припинене.
2. Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, який набрав законної сили.
Стаття 22. Мова кримінального провадження
1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Процесуальні документи сторони у кримінальному провадженні і суд складають лише державною мовою крім випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Органи досудового розслідування, державний обвинувач повідомляють особу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
3. Органи досудового розслідування, державний обвинувач і суд забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати пояснення і показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
4. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, вручаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, їхньою рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, у перекладі, що засвідчений перекладачем. Інші процесуальні документи кримінального провадження, вручення копій яких передбачено цим Кодексом, надаються учасникам кримінального провадження, у перекладі на їхню рідну мову або іншу мову, якою вони володіють за їхнім клопотанням.
Стаття 23. Гласність і відкритість судового провадження
1. Учасники кримінального провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та ухвалені в ньому судові рішення.
2. Кожен має право знайомитися в установленому законом порядку із судовими рішеннями у будь-якому кримінальному провадженні, проведеному у відкритому судовому засіданні.
3. Кримінальне провадження у судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті.
4. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини може здійснюватися за рішенням суду у випадках:
1) коли обвинувачуваним є неповнолітній;
2) судового розгляду щодо кримінального правопорушення проти статевої свободи чи недоторканності особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про приватне життя особи чи обставин, які принижують гідність особи – за клопотанням цієї особи;
4) коли здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.
5. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, встановлених цим Кодексом. Під час судового розгляду в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише учасники кримінального провадження.
6. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
7. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі рішення суду.
8. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання.
Стаття 24. Безпосередність дослідження пояснень і показань, предметів і документів
1. Суд безпосередньо досліджує предмети і документи, що можуть бути доказами. Пояснення і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути доказами пояснення і показання, предмети і документи, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Суд може прийняти як доказ пояснення і показання осіб, які не дають показання безпосередньо у суді, лише у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 25. Розумні строки кримінального провадження
1. Кожен має право, щоб висунуте йому обвинувачення стало предметом судового розгляду в найкоротший строк або відповідне кримінальне провадження закрите.
2. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження;
2) ставлення учасників кримінального провадження до використання своїх прав і обов'язків;
3) спосіб здійснення органами досудового розслідування, державним обвинувачем і судом своїх повноважень.
3. Кримінальне провадження щодо особи, яка перебуває під вартою, неповнолітньої особи повинно бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
4. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує державний обвинувач і слідчий суддя, а судового розгляду - суд.
Стаття 26. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
1. Кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, державного обвинувача, органу досудового розслідування в порядку, визначеному цим Кодексом.
2. Кожному гарантується право на перегляд рішення суду, яке стосується його прав, свобод чи інтересів, вищестоящим судом в порядку, визначеному цим Кодексом.