Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Глава 4. Повідомлення про підозру та висунення обвинувачення
Стаття 256. Випадки повідомлення про підозру
1. Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх даних підозрювати особу у причетності до кримінального правопорушення .
2. У випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, слідчий, державний обвинувач або інша уповноважена посадова особа (посадова чи службова особа, які законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані повідомити підозрюваному про такі його права:
1) мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допитів, а за відсутності коштів на оплату послуг захисника – скористатися послугами захисника за рахунок держави;
2) не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
3) здійснити одну повну телефонну розмову або іншим чином повідомити членів сім’ї, близьких родичів чи інших близьких осіб про місце свого перебування;
4) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність органу досудового розслідування, державного обвинувача.
3. Після повідомлення про права слідчий, державний обвинувач або інша уповноважена посадова особа, на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.
Стаття 257. Зміст письмового повідомлення про підозру
1. Повідомлення про підозру повинно відповідати вимогам, передбаченим статтею 108 цього Кодексу та крім того, містити такі відомості:
1) зміст підозри;
2) положення закону України про кримінальну відповідальність, за яким підозрюється особа;
3) права підозрюваного.
Стаття 258. Вручення письмового повідомлення про визнання особи підозрюваним
1. Письмове повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання.
Стаття 259. Порядок висунення обвинувачення
1. Державний обвинувач зобов’язаний прийняти постанову про висунення обвинувачення за наявності достатніх фактичних даних, які дають підстави для обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення.
2. Постанова про висунення обвинувачення повинна містити:
1) дату і місце складення;
2) прізвище, ім’я, по-батькові та посаду державного обвинувача;
3) прізвище, ім’я, по-батькові обвинувачуваного, дату і місце його народження;
4) стислий виклад фактичних обставин діяння, у якому обвинувачується особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент висунення обвинувачення;
5) правову кваліфікацію діяння за законом України про кримінальну відповідальність.
2. Державний обвинувач має право об’єднати в одній постанові про висунення обвинувачення кілька обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень.
3. Державний обвинувач повідомляє обвинувачуваного або його захисника про день, час і місце висунення обвинувачення.
4. У випадку нез’явлення обвинувачуваного і його захисника в призначений державним обвинувачем час, а також у випадку, коли місцезнаходження обвинувачуваного не встановлено, обвинувачення пред’являється в день фактичного його з’явлення, в тому числі за допомогою приводу.
5. Державний обвинувач передає обвинувачуваному та його захиснику постанову про висунення обвинувачення, а також перелік його прав.
6. Обвинувачуваний засвідчує передання йому постанови про висунення обвинувачення своїм підписом на копії. Якщо обвинувачуваний не засвідчить передання постанови про висунення обвинувачення своїм підписом, це може підтверджуватися показаннями свідків.
7. Висунення обвинувачення глухим, німим, сліпим, а також особам, які визнані обмежено осудними проводиться за допомогою відповідного перекладача і в присутності захисника.
Стаття 260. Зміна обвинувачення
1. У випадку виникнення підстав для висунення нового обвинувачення або зміни раніше висунутого обвинувачення, державний обвинувач зобов’язаний виконати дії, передбачені статтею 259 цього Кодексу.
Глава 5. Закінчення досудового розслідування
Стаття 261. Форми закінчення досудового розслідування
1. Обвинувачуваний має право на розгляд обвинувачення проти нього в суді в найкоротший строк або його припинення.
2. Державний обвинувач зобов’язаний у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру або висунення їй обвинувачення:
1) закрити кримінальне провадження, або
2) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, або
3) звернутися до слідчого судді із клопотанням про продовження строку досудового розслідування.
3. Державний обвинувач зобов’язаний виконати одну із дій, передбачених частиною другою цієї статті:
1) протягом чотирнадцяти днів з моменту повідомлення особи про підозру, якщо до обвинувачуваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в зв’язку із цим обвинуваченням чи обвинувачуваним є неповнолітній, або
2) протягом тридцяти днів, якщо до обвинувачуваного не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в зв’язку із цим обвинуваченням.
Стаття 262. Закриття кримінального провадження
1. За результатами проведення досудового розслідування кримінальне провадження закривається, якщо:
1) отримані відомості про відсутність кримінального правопорушення;
2) вичерпані можливості отримати достатні відомості про факт кримінальне правопорушення;
3) закінчилися строки давності притягнення до відповідальності за кримінальне правопорушення;
4) вичерпані можливості отримати достатні дані для висунення обвинувачення або для доведення винуватості особи у суді.
2. Про закриття кримінального провадження державний обвинувач приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Копія постанови державного обвинувача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику.
Стаття 263. Клопотання про продовження строку досудового розслідування
1. У клопотанні державного обвинувача про продовження строку досудового розслідування державний обвинувач зазначаються:
1) прізвище, ім’я, по-батькові обвинувачуваного,
2) суть висунутого обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа;
3) посилання на докази, якими обґрунтовується обвинувачення;
4) відомості про надання обвинувачуваному та захиснику доступу до матеріалів.
5) процесуальні дії, які потребують додаткового часу;
6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;
7) строк проведення процесуальних дій;
8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.
2. До клопотання додаються:
1) копії засвідчених матеріалів, якими державний обвинувач обґрунтовує обвинувачення;
2) перелік свідків, яких державний обвинувач вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
3. Одночасно із поданням клопотання державний обвинувач повідомляє сторону захисту про відкриття матеріалів в порядку, визначеному статтею 266 цього Кодексу.
Стаття 264. Розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування
1. Слідчий суддя призначає час та дату розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування не пізніше ніж через п’ять діб після отримання клопотання державного обвинувача.
2. Слідчий суддя розглядає клопотання про продовження строку досудового розслідування за участю сторін кримінального провадження.
3. Перед початком розгляду слідчий суддя зобов’язаний роз’яснити обвинувачуваному такі його права:
1) мати захисником, на присутність захисника під час розгляду, а за відсутності коштів на оплату послуг захисника – скористатися послугами захисника за рахунок держави;
2) не говорити нічого з приводу висунутого обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
3) давати показання з приводу висунутого обвинувачення чи відмовитися давати показання.
4. Слідчий суддя зобов’язаний попередити обвинувачуваного, що будь-які його заяви можуть бути використані проти нього під час судового розгляду.
5. Слідчий суддя закриває кримінальне провадження і скасовує заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинувачуваного, якщо досліджені під час розгляду обставини не достатні, щоб створити вагоме переконання, що:
1) сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для висунення обвинувачення;
2) обвинувачуваний причетний до цієї події кримінального правопорушення;
3) діяння обвинувачуваного є кримінальним правопорушенням згідно із законом України про кримінальну відповідальність.
6. У випадку незакриття кримінального провадження відповідно до частини п’ятої цієї статті, слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку досудового розслідування, якщо державний обвинувач не доведе, що:
1) додатковий строк необхідний для отримання пояснень, показань, предметів, документів, які можуть бути допустимими доказами під час судового розгляду, і об’єктивні обставини заважили отримати ці пояснення, показання, предмети, документи раніше, або
2) додатковий строк необхідний для проведення або завершення експертного дослідження, якщо строк такого дослідження обумовлений відповідними методиками дослідження, та
3) зазначені у попередніх пунктах цієї частини дії не могли бути завершені раніше через об’єктивні причини.
7. Якщо слідчий суддя задовольняє клопотання державного обвинувача, він визначає строк продовження досудового розслідування після заслуховування думки сторін. У будь-якому разі слідчий суддя зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб розслідування, але:
1) не більше шістдесяти днів, якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості;
2) не більше ста вісімдесяти днів, якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.
8. У випадку важкого захворювання обвинувачуваного, яке перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, або зникнення обвинувачуваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності протягом продовжених строків досудового розслідування, державний обвинувач має право подати додаткове клопотання про продовження строку досудового розслідування. Додатково продовжений строк досудового розслідування слідчим суддею в цьому разі закінчується в момент видужання обвинувачуваного або з’явлення обвинувачуваного, який перебував у розшуку.
9. При вирішенні питання про наявність достатніх підстав для обвинувачення слідчий суддя не зобов’язаний приймати до уваги заперечення щодо допустимості доказів.
10. Ухвала суду про закриття кримінального провадження щодо певної особи не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
11. Ухвала суду про визначення строку досудового розслідування або про відмову у продовженні строку досудового розслідування може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 265. Наслідки відмови у продовженні строку досудового розслідування
1. Після набрання законної сили ухвалою суду про відмову у продовженні строку досудового розслідування, державний обвинувач зобов’язаний протягом п’яти днів:
1) закрити кримінальне провадження, або
2) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.
Стаття 266. Відкриття матеріалів іншій стороні
1. Державний обвинувач не пізніше ніж за п’ять днів до моменту звернення до суду із обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотанням про продовження строку досудового розслідування зобов’язаний повідомити обвинувачуваному повідомлення про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
2. Державний обвинувач зобов’язаний надати доступ матеріалів, які є в його розпорядженні та містять:
1) будь-яке власноручно або записане іншою особою пояснення обвинувачуваного, зроблене ним будь-якій уповноваженій посадовій особі;
2) зміст будь-якого пояснення обвинувачуваного, наданого ним будь-якій уповноваженій посадовій особі, якщо державний обвинувач має намір використати як докази ці пояснення в судовому розгляді;
3) результати будь-яких оглядів та досліджень, що отримані державним обвинувачем під час досудового розслідування;
4) висновок або матеріали будь-якої експертизи, що отримані державним обвинувачем під час досудового розслідування;
5) будь-які відомості або матеріали, які самі по собі або у сукупності із іншими відомостями або матеріалами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеню винуватості обвинувачуваного або сприяти пом’якшенню покарання.
3. Державний обвинувач зобов’язаний також надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які предмети або їх частини, документи або копії з них, приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і державний обвинувач має намір використати їх як докази у суді.
4. Надання доступу до матеріалів включає у себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони слідчий суддя має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.
6. Сторона захисту за запитом державного обвинувача зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які предмети або їх частини, документи або копії з них, житла чи іншого володіння, якщо вони знаходиться у володінні або під контролем сторони захисту, які сторона захисту має намір використати як докази у суді.
Сторона захисту має право не надати державному обвинувачу доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані державним обвинувачем на підтвердження винуватості обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення.
7. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
8. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити їх як докази.
9. Сторони кримінального провадження мають право надавати одне одній копії матеріалів, зазначених у цій статті.
Стаття 267. Обвинувальний акт і реєстр матеріалів кримінального провадження
1. Обвинувальний акт повинен містити такі дані:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні дані кожного обвинувачуваного (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні дані кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім’я, по-батькові та займана посада державного обвинувача;
5) короткий виклад та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа;
6) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
2. Обвинувальний акт підписується державним обвинувачем із зазначенням дати та місця його складення.
3. До обвинувального акту додається реєстр матеріалів кримінального провадження.
Стаття 268. Подання (клопотання) про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру
1. Подання (клопотання) про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, крім відомостей передбачених у статті 267 цього Кодексу, повинен містити інформацію про захід виховного або медичного характеру, який пропонується застосувати.
Стаття 269. Надання копії обвинувального акту, подання (клопотання) про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру та реєстру матеріалів кримінального провадження
1. Одночасно із переданням обвинувального акту, подання (клопотання) про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру до суду, державний обвинувач зобов’язаний надіслати копію відповідного документу та реєстру матеріалів кримінального провадження обвинувачуваному та його захиснику.