Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Стаття 186. Порядок звільнення особи з-під варти
1. У випадку постановлення слідчим суддею, судом ухвали про звільнення особи з-під варти або закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою обвинувачуваний повинен бути звільнений, якщо уповноважена посадова особа, під вартою якої він знаходиться, немає іншого судового рішення, яке набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинувачуваного під вартою.
Стаття 187. Негайне припинення дії запобіжних заходів
1. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після припинення обвинувачення, ухвалення виправдального вироку чи закриття кримінального провадження у порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 188. Заборона затримання без дозволу суду
1. Якщо до підозрюваного, обвинувачуваного застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий без дозволу суду у зв’язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.
Стаття 189. Законна сила ухвали суду та їх оскарження
1. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу набирає законної сили негайно після її проголошення.
2. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
§ 2. Затримання особи без ухвали суду
Стаття 190. Законне затримання
1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали суду, крім випадків, визначених цією Главою Кодексу.
2. Кожен має право затримати без ухвали суду будь-кого:
1) при вчиненні або очевидній спробі вчинити кримінальне правопорушення, або
2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення або під час безперервного переслідування відповідної особи.
4. Кожен, хто не є уповноваженою посадовою особою (посадовою чи службовою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, визначеному частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої посадової особи або негайно повідомити уповноважену посадову особу про затримання та місцезнаходження відповідної особи.
Стаття 191. Законне затримання уповноваженою посадовою особою
1. Уповноважена посадова особа має право без ухвали суду затримати особу, яку вона застала під час вчинення кримінального правопорушення або при спробі його вчинити.
2. Уповноважена посадова особа має право без ухвали суду затримати особу безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, якщо очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила кримінальне правопорушення.
3. Уповноважена посадова особа має право затримати особу, щодо якої вона має вагомі підстави вважати, що існує ухвала про затримання цієї особи
Стаття 192. Момент затримання
1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою посадовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою посадовою особою.
2. У випадку добровільного перебування у присутності уповноваженої посадової особи чи у місці або приміщенні, визначеному уповноваженою посадовою особою, така особа має право залишити уповноважену посадову особу, місце або приміщення за власним бажанням.
3. Якщо особа через фізичні перешкоди або через підкорення наказу не може за власним бажанням залишити уповноважену посадову особу або визначене нею місце або приміщення, вона вважається затриманою у значенні цієї Глави, а уповноважена посадова особа зобов’язана їй одразу повідомити про затримання.
Стаття 193. Повідомлення про затримання
1. Особа повинна бути повідомлена про затримання одразу, як тільки це стане практично можливим після її затримання. Порушення цього правила тягне за собою визнання незаконним такого затримання.
2. Не вважається порушенням правила, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо повідомлення про затримання практично неможливо здійснити внаслідок втечі особи з-під варти до того, як таке повідомлення стало можливим зробити.
Стаття 194. Звільнення у випадку зникнення підозри
1. Уповноважена посадова особа зобов’язана одразу звільнити затриману особу, якщо зникла підозра у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Стаття 195. Підстави для утримання в уповноваженому органі державної влади
1. Уповноважена посадова особа зобов’язана звільнити затриману особу негайно після того, як особа дасть зобов’язання з’явитися до слідчого судді, суду, якщо немає обставин, зазначених у частині другій цієї статті.
2. Уповноважена посадова особа має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на три години, якщо:
1) особа відмовляється або не може підтвердити свою особу і надати надійні відомості про своє місце проживання, або
2) уповноважена посадова особа має вагомі підстави вважати, що безпосередньо після звільнення ця особа продовжить вчинення правопорушення або вчинить насильство або загрожуватиме насильством дітям або іншим вразливим особам, або завдасть шкоди своєму здоров’ю, або без затримання особи буде втрачено можливість виявити та зберегти докази правопорушення.
3. У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, уповноважена посадова особа зобов’язана звільнити особу, як тільки обставини, які були підставою затримання особи, перестали існувати або цілі, заради яких було затримано відповідну особу, стало можливим досягти іншими засобами.
4. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, уповноважена посадова особа зобов’язана звільнити особу, якщо вона на гарантію виконання зобов’язання, передбаченого частиною першою цієї статті, внесе у депозит грошову заставу, що дорівнює максимальному розміру штрафу, передбаченому за правопорушення, за яке затримана особа. У цьому випадку уповноважена посадова особа зобов’язана зазначити у зобов’язанні з’явлення ім’я, яке вказує ця особа.