Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді «грані» запорізької обласної ради

Вид материала

Документы

Содержание Оцінювання досягнень вихованців Мінімальна диференціація. Орієнтація на репродуктивну діяльність II. Середній III. Достатній IV. Високий

Подобный материал:

• Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 811.3kb.
• Комунальний заклад, 1390.83kb.
• Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 3041.86kb.
• Навчальнні заклади учасники обласної виставці-конкурсі «космічні фантазії», 537.44kb.
• Нань та практичних навичок І вмінь з метою підвищення рівня професійної компетентності, 263.31kb.
• Україна запорізька обласна державна адміністрація управління освіти І науки нака, 1608.57kb.
• План роботи Навчально-методичного центру дистанційного навчання на 2010 рік, 192.33kb.
• Управління освіти І науки облдержадміністрації Комунальний заклад, 170.37kb.
• Творчості учнівської молоді, 213.85kb.
• 1 «Севастопольська станція юних техніків» заснована рішенням виконавчого комітету Севастопольської, 331.69kb.

Література

1. Науменко Г.М. Тайны сознания. Путь к здоровью. - М., 2002. – 630 с.

2. Романовский А.Г., Михайличенко Б.Е. Философия достижения успеха: Учебное пособие. Харьков: НТУ «ХПИ», 2003. – 691 с.

3. Скрипник М. Мистецтво бути педагогом: Зб. тренінг. занять.- К. : Вид. дім «Шкіл світ» : Вид. Л. Галіцина, 2006. – 112 с.

4. Щербатых Ю.В., Психология успеха. – М: Эксмо, 2005, - 136-160 с.


Матвієнко Катерина Іванівна

Методист КЗ «ЗОЦ НТТУМ

«Грані» ЗОР


ОЦІНЮВАННЯ ДОСЯГНЕНЬ ВИХОВАНЦІВ


Розглядаючи тему оцінювання досягнень вихованців, необхідно відповісти на декілька принципових питань:

1. навіщо потрібне оцінювання?
   
2. які існують методи та форми оцінювання?
   
3. які форми оцінювання вибрати нам в нашій діяльності (позашкільній освіті)?
   

Як будь-яке явище життя, оцінювання досягнень має свої позитивні риси і вади. З одного боку, всяка робота повинна бути оцінена. Не оцінити зусилля, що мали місце, – педагогічний гріх!

З другого боку, оцінювання, особливо некваліфіковане, упереджене, публічне або дуже критичне, травмує душу дитини. Іноді питають, навіщо ми розробляємо різні критерії оцінювання, якщо в найпрестижніших школах та коледжах за кордоном заборонено оцінювати взагалі? Насправді, це не зовсім так: заборонено оцінювати не взагалі, а оцінювати негативно і особистість. Оцінювати позитивно не тільки не заборонено, а категорично рекомендується. Просто в розвинутих країнах психотехніки раніше зрозуміли, що вчитель і в своїй роботі залишається нормальною людиною із своїми упередженнями, А втім, «нормальною» навіть у лапках. По закону в деяких країнах вчителі не можуть виступати свідками у суді. Законодавчо визнається професійна упередженість педагогів, як свого роду «професійна хвороба». Надто часто оцінки педагогів такі, що краще б їх не було зовсім.

Але взагалі без оцінки будь-яка система (тим більш особистість) розвиватися не може. Оцінка виконує в системі роль інформації оберненого зв’язку, що забезпечує живучість системи. Однак, оцінка завжди повинна мати характер підтримки, допомоги, поради. І треба глибше ховати іронію, скепсис, взагалі критику. Треба пам’ятати, що оцінюючи роботу, ми невільно неминуче оцінюємо і особистість учня. Причому, говорити про це виправдовуючись, марно. Закони психології сильніші наших запевнень. Отже, під час оцінювання, як і взагалі у процесі навчання та виховання, педагогу важливо виявляти доброзичливість, вимогливість, поєднувати з індивідуальним підходом, тобто порівнювати виявлені досягнення вихованця не тільки з нормою, а й з його попередніми невдачами чи успіхами.


Контроль і оцінка завжди були важливою складовою навчального процесу. Тим часом століттями педагоги дискутують про доцільність оцінювання, його технологію, про те, що повинна показати оцінка, — успішність учня чи переваги, недоліки тієї чи іншої методики навчання.

Невеличка історична довідка дозволяє простежити генезис уявлень про оцінювання як явище. Батько класно-урочної системи Ян Амос Коменський (1592-1670), чеський мислитель та педагог, запровадив оцінки, щоб фіксувати можливості і старанність кожного учня, але закликав педагогів розумно і зважено користуватися своїм правом на оцінку. Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) різко критикував сучасні йому форми контролю, які пригнічували розумову діяльність учнів. У середині ХІХ століття видатні російські діячі теж активно критикували практику оцінювання, мотивуючи тим, що оцінка перестала слугувати об’єктивним показником рівня знань, перетворилася на грубе насилля з боку професорів та хитре обдурювання з боку студентів.

У перших документах, що проголосили основні принципи роботи радянської школи, були положення про відміну домашніх завдань, оцінки знань і екзаменів. Контроль успішності, який раніше проводився учителем, часто замінювався різними формами самоконтролю учнів, а в ряді випадків на основі відповіді чи звіту одного учня визначалась результативність роботи всього колективу (бригади або класу). Зрозуміло, що навчання без оцінок і фактично без контролю призвело до низьких результатів. Тому, з серпня 1932 року здійснено перехід на строгий індивідуальний облік знань учнів, який проводився систематично. 1935 рік відзначився введенням п’ятиступінчатої словесної оцінки («відмінно», «добре», «посередньо», «погано», «дуже погано»), а в 1944 році було прийнято рішення про заміну словесної системи оцінки успішності і поведінки цифровою п'ятибальною системою.

Цілі покоління вчителів і учнів виросли на цій системі і відчували психологічний комфорт. Але за довгі роки функціонування вона виявила певні недоліки і невідповідності вимогам життя, криза 5-бальної системи стала об’єктивною реальністю. Наведемо декілька причин цього.

1. Несправедливість. П’ятибальна система містила 40% негативних оцінок, призначення котрих полягало в покаранні тих, хто допустив неуспішність – учнів, вчителів, батьків, адміністрації школи.
   
2. Мінімальна диференціація. П’ять балів – це взагалі не так уже й багато, щоб оцінити рівень знань учнів. Крім того, з часом оцінка «1» стала використовуватися все менше, а потім була відмінена зовсім, перетворивши 5-бальну систему у 4-бальну. А потім де-факто відбулося зведення системи до трьохбальної: оцінка «5» виставлялася тим, хто знав, «4» – тим, хто знав трохи гірше, а «трійка» – всім іншим: і тим, хто не довчив, і тим, хто списав, і тим, хто взагалі нічого не робив.
   

Деякі педагоги почали використовувати «доповнення» до звичайної п'ятибальної шкали у вигляді знаків «плюс», «мінус». Реально виходило три градації «п'ятірки» («п'ять з плюсом», «п'ять», «п'ять з мінусом»), три градації «четвірки», три градації «трійки» (аналогічно) і «двійка». В результаті — типова десятибальна шкала оцінок.

Проте існуючі правила ведення класних журналів не дозволяли учителям використовувати оцінки з додатковими позначками. В цих умовах педагог йшов на компроміс, у класному журналі виставляв звичайні оцінки, а в своїй записній книжці — уточнені.

3. Орієнтація на репродуктивну діяльність як ідеальний результат навчання. Оцінки констатували знання, що базувалися на роботі пам’яті і відтворенні написаного в підручниках, не відображали всебічного розвитку, глибини знань, творчих здібностей тощо.
   

Сукупність названих недоліків зрештою обумовила необхідність реформування системи оцінювання як педагогічного явища. У 2000 році в Україні була введена 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів в опануванні ними змісту загальної середньої освіти.

12-бальна система оцінювання не є варіантом розтягнутої за рахунок плюсів та мінусів 5-бальної системи. Вона принципово відрізняється від попередньої системи, бо , по-перше, ґрунтується на зовсім інших критеріях, якими і потрібно керуватися.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I.Початковий	1	Учень розрізняє об'єкти вивчення
	2	Учень відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
	3	Учень відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
II. Середній	4	Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію
	5	Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
	6	Учень виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком
III. Достатній	7	Учень правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
	8	Знання учня є достатніми, він застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його логічна, хоч і має неточності
	9	Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргу-ментацією
IV. Високий	10	Учень має повні, глибокі знання, здатний використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення
	11	Учень має гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументо-вано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
	12	Учень має системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опано-ваний матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, прийма-ти рішення