Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді «грані» запорізької обласної ради

Вид материала

Документы

Содержание 5.Орієнтована схема опису передового педагогічного досвіду 6. Пам`ятка узагальнюючому власний досвід Впровадження інноваційних технологій в Психолого-педагогічні інновації Пріоритетні напрями роботи у позашкільних навчальних закладах Удосконалення структури, змісту та форм методичної роботи з педагогічними кадрами в позашкільному закладі Метою методичної роботи в позашкільному закладі є професійна компетентність, майстерність педагогів. Зміст 3 група – передбачає колективну творчість ( круглий стіл, випуск методичних рекомендацій, творчі майстерні); 4 група

Подобный материал:

• Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 811.3kb.
• Комунальний заклад, 1390.83kb.
• Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 3041.86kb.
• Навчальнні заклади учасники обласної виставці-конкурсі «космічні фантазії», 537.44kb.
• Нань та практичних навичок І вмінь з метою підвищення рівня професійної компетентності, 263.31kb.
• Україна запорізька обласна державна адміністрація управління освіти І науки нака, 1608.57kb.
• План роботи Навчально-методичного центру дистанційного навчання на 2010 рік, 192.33kb.
• Управління освіти І науки облдержадміністрації Комунальний заклад, 170.37kb.
• Творчості учнівської молоді, 213.85kb.
• 1 «Севастопольська станція юних техніків» заснована рішенням виконавчого комітету Севастопольської, 331.69kb.

5.Орієнтована схема опису передового педагогічного досвіду


1.Чітке визначення назви досвіду, адреси і автора його. Вже в самій назві матеріалу повинна бути чітко дана основна характеристика досвіду, галузь застосування, характер розв`язуваної проблеми ( управлінська, методична, навчально-виховна).

2.Обгрунтування актуальності досвіду, його практичної значимості для підвищення якості навчально-виховного процесу в навчально-виховному закладі. Таке обгрунтування повинно витікати із двох основних позицій:

а) в якій мірі даний досвід допомагає розв`язанню завдань, що стоять перед навчально-виховним закладом на сучасному етапі;

б) які типові загальні недоліки в педагогічній діяльності педагогічних працівників допомагає перебороти даний досвід.

3. Теоретична база досвіду (сучасні теоретичні ідеї і положення, які служать обгрунтуванням наукової достовірності досвіду).

4.Технологія досвіду (система конкретних педагогічних дій, організацій, зміст, форми, прийоми, методи виховання і навчання):

а) постановка цілей і завдань даної педагогічної діяльності (проведення занять, системи навчальної роботи, виховного заходу, виховної роботи в цілому і т.д.). Для того щоб, правильно визначити ефективність навчальної, виховної роботи педагога, важливо вияснити, які завдання він ставить, вибираючи ті чи інші форми, методи, прийоми;

б) зміст навчальної і виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що сприяють глибокому засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних та наукових ідей). Відповідність змісту поставленим цілям і завданням. Часто досвід, який вартий наслідування, являє собою не тільки знаходження якихось нових форм, методів, а й такий підбір навчально-виховного матеріалу (фактів, аргументів), який дозволяє найбільш переконливо донести до учнів потрібну ідею, положення;

в) форми і методи навчально-виховної роботи, їх оптимальний вибір у відповідність з поставленими цілями і завданнями, технологія їх застосування, способи діяльності педагогів і учнів. Передовий досвід навчально-виховного процесу являє собою також вдалий вибір відомих форм і методів (або вироблення нових), що дозволяє найоптимальнішим шляхом досягнути мети. Завдання методиста – дати оцінку педагога його вмінню це робити. Дуже важливо описати процедуру, послідовність виділений способів педагогічної діяльності.

г) організація навчально-виховного процесу, способи включення учнів в навчальну, суспільно-корисну, трудову діяльність. Відповідність організації поставленим цілям і завданням. Глибокий аналіз навчально-виховного процесу неможливий без глибокого проникнення в організацію діяльності школярів, яка в значній мірі визначає ефективність застосованих форм, методів, прийомів роботи. Яку позицію учні займають в навчальній, трудовій суспільно-корисній діяльності? Хто вони: прості виконавці волі дорослих чи особистості? Це дуже важливо знати, розкриваючи досвід навчальної чи виховної роботи;

д) зв`язок одержаних результатів з поставленими цілями, завданнями і способами діяльності педагогів і учнів: необхідно довести, що результати навчально-виховного процесу в даному навчально-виховному закладі, у даного педагога чи групи педагогів безпосередньо залежать від того досвіду, який пропагується. Наводяться певні порівняльні дані вихованості, якості знань учнів тощо.

5. Ведуча педагогічна ідея: центральна, головна думка, що витікає з досвіду і передбачає варіативність форм її застосування, Це виділення головного, найсуттєвішого в діяльності автора досвіду, Як відомо, сліпе копіювання досвіду, яким би результативним він не був, нічого не дає, якщо послідовники не засвоять його головну ідею. Точне застосування іншими працівниками, в інших умовах дій авторів може привести до провалу, дискридитації найкращого досвіду. Розкрити ведучу ідею досвіду – найважливіше завдання методиста, який береться за його узагальнення.

6. Результативність, умови і можливості застосування даного досвіду. В результаті узагальнення любого досвіду необхідно зробити висновок про те, які результати даних педагогічних дій, якими вони відрізняються від результатів інших в тих же умовах. При цьому необхідно дати оцінку оптимальності часу, затраченого на досягнення даних результатів, тобто дати оцінку досвіду на основі “Критерія мінімуму часу (Ю.К.Бабанський). Узагальнений матеріал, природно, закінчується формулюванням висновків і рекомендацій, ілюструється необхідними додатками, які підтверджують оцінку і висновок автора. Запропонована схема є примірною. Не виключено більш глибокий опис окремих елементів системи навчання і виховання.


6. Пам`ятка узагальнюючому власний досвід

1. Уважно слідкуйте за новинками науково-методичної літератури, ведіть бібліографію літератури, що вас цікавить.

2. Збирайте і накопичуйте матеріали, що відображають досвід вашої роботи: плани, конспекти, дидактичні посібники, учнівські твори, їх запитання, відповіді, свої спостереження за духовним розвитком школяра. Відмічайте при цьому свої сумніви і невдачі.

3. Обираючи тему для узагальнення досвіду, намагайтесь врахувати успіхи й недоліки у вашій роботі, роботі ваших колег. Бажано взяти тему, яку ви вважаєте найбільш важливою і необхідною. Постарайтесь сформулювати її чітко і конкретно.

4. Визначіть форму узагальнення. Це може бути доповідь, стаття, буклет тощо. Обов`язково привести в систему методичні матеріали( плани, карточки, схеми, види учнівських самоосвітніх вправ), супроводжуючи їх карточками-поясненнями.

5. Складіть короткий план теми, напишіть тези з теми. Згадайте і поясніть факти, які будуть використані як основа для ваших висновків. Конкретизуйте план: в ньому повинна бути вже ідея досвіду та логічний виклад теми.

6. Доповідь. Спочатку чернетка. Дуже стислий виступ без загальних фраз. Літературу використовуйте не для повторення вже описаного, а для поглиблення і систематизації своїх спостережень і висновків.

7. Оцінюйте критичний досвід. Розповідаючи про успіхи, не забудьте сказати про недоліки, труднощі, помилки.

Головний критерій хорошого досвіду – результативність. Розкриття досвіду нецікаве, якщо в ньому не показаний ріст і розвиток дітей.

8. Матеріал намагайтесь викласти коротко, просто, логічно, уникаючи повторень.

9. Працюючи над темою, радьтесь з колективом, зі своїми колегами. Так можуть з`явитися цінні думки, необхідні факти.

10. Підберіть і оформіть додатки (схеми, картки, таблиці, роботи учнів, списки літератури тощо).

11. Пам`ятайте, що узагальнюючи педагогічний досвід, ви виконуєте важливу державну справу, сприяєте дальшому поліпшенню справи навчання і виховання дітей.


7. Література


1. Десятов Т. М., Коберник О. М., Тевлін Б. Л., Чепурна Н. М. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом: Навч. посіб. — Харків: Основа, 2003.

2. Клокар Н. Безперервна післядипломна освіта — передумова підготовки вчителя до інноваційної діяльності // Післядипломна освіта педагогічних кадрів: проблеми розвитку: Матеріали зовнішньої наукової конференції ІПККО України. 31 жовтня — 1 листопада 2006. — К., 2006.
   
3. Красовицкий М.Ю. Система работы городского (районного) отдела народного образования по внедрению в практику школ достижений педагогической науки: Метод, письмо. — К.: ЦИУУ, 1990.
   
4. Красовицкий М. Ю., Беседа Т. И., Сердюк А. В. От педагогической науки к практике. — К.: Рад. шк., 1990.
   
5. Момопг Л. Л., Ярошенко О. Г. Формирование у учителей готовности к использованию результатов научных исследований // Внедрение достижений педагогической науки в практику работы школы: Тезисы Всесоюзной научно-практической конференции. 10—12 сентября 1985 г. — М., 1985.
   
6. Набока Л. Розвиток особистісного професійного потенціалу у процесі поширення педагогічних інновацій // Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації суспільства: Матеріали звітної наук. конф. 1—2 квітня 1999 р. — К.: ЦІПККО, 1999.
   

7. Освітній менеджмент: Навч. посіб. /За ред. Л. Даниленко, Л.Карамушки. — К.: Шкільний світ, 2003.
   
8. Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретично-прикладний аспект: Наук.-метод, посіб. / За ред. Л. Даниленко. — К.: Логос, 2001. — 185 с.
   
9. Рябченюк Т. С. Управління процесом впровадження досягнень педагогічної науки у шкільну практику // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали міжнародної наукової конференції 8—31 жовтня 1996 р.— Чернівці, 1996.
   

Лукашева А. О. -

зав.відділу методичного

КЗ «ЗОЦ НТТУМ «Грані» ЗОР


ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ


Життя ставить перед позашкільними навчальними закладами нові завдання, вирішити котрі неможливо без конкретних нововведень. В Законі України «Про інноваційну діяльність» (4 липня 2002 року № 40-IV) інноваційна діяльність визначається як «діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг (ст.1). В Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженим наказом МОН України від 07.11.2000 № 522 зокрема йдеться: «1.2. Освітніми інноваціями … є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності». Інноваційна освітня діяльність на всеукраїнському та регіональному рівнях передбачає апробацію інновацій та експериментальну перевірку продуктивності і можливості застосування інновацій, а на рівні окремого навчального закладу - передбачає застосування інновацій.

Інноваційна діяльність позашкільних навчальних закладів реалізується системним експериментуванням у формі нових оригінальних технологій, у результаті яких підвищується ефективність їхньої роботи. Інновації виникають у результаті творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем.

Інноваційний процес у позашкільних навчальних закладах – це комплексна діяльність педагогів щодо створення, засвоєння, використання та розповсюдження нововведень, який допомагає перевести систему позашкільної освіти з режиму функціонування в режим розвитку (оволодіння новими освітніми технологіями, перспективний педагогічний досвід, зростання педагогічної майстерності та фахової компетентності педагогічних колективів, підвищення якісних показників навчальних досягнень вихованців).

Інноваційна продукція – це нові програми, методичні посібники, освітні послуги; методичне забезпечення навчально-виховного процесу. Під новою технологією позашкільного навчального процесу розуміється система освітніх інновацій, які створюють умови для розвитку і розкриття творчого потенціалу особистості вихованця.

Освітні інновації у позашкільному навчальному закладі розділяються на :

• психолого-педагогічні (нововведення у навчально-виховному і управлінському процесах);
  
• науково-виробничі (комп’ютерні технології; сучасне матеріально-технічне забезпечення; створення методичної бази, творчих груп);
  
• соціально-економічні (юридичні, правові, економічні та інші нововведення).
  

Психолого-педагогічні інновації

1. Навчальна інноваційна технологія – взаємодія педагога з вихованцем, у результаті якої підвищується мотивація вихованців до навчально-виховного процесу. Використовуються технології: особистісн - орієнтовна,інформацій-на, дистанційна, модульно-розвивальна та ін..
   
2. Виховна інноваційна технологія – це мистецькі засоби і прийоми впливу педагога на свідомість особистості вихованця з метою формування у нього особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими; технологія ранньої соціалізації у вихованців; формування почуття національної гідності у молоді; духовний розвиток вихованців.
   
3. Управлінська інноваційна технологія – це використання сучасних інформаційних діагностичних технологій; технології економічного та психологічного впливу на підлеглого, що створюють умови для оперативного і ефективного прийняття керівником управлінського рішення, постійне оновлення навчально-виховного процесу.
   

Інновація в освіті є не лише кінцевим продуктом застосування новизни у навчально-виховному процесі з метою зміни (якісного покращання) суб’єкта та об’єктів й отримання науково-технічного ефекту, а й процедурою їхнього постійного оновлення. Будь-яка інновація, за визначенням В. Паламарчук, має своє «ядро» (смисловий центр, «концепт»), яке характеризується новою ідеєю; джерело, яке характеризується дослідницькою діяльністю педагога або пошуковою практикою колективу освітнього закладу; носія, яким виступає творча особистість експериментатора-дослідника. Разом вони становлять фактори, які впливають на виникнення інновації.


Фактори виникнення інновації

Творча особистість (носій інновації)

Наукова ідея (ядро інновації)

Експеримент (джерело інновації)

Інновація


Носієм педагогічних інновацій виступають творчі, енергійні люди, які фахово здатні, морально і матеріально зацікавлені щодо проведення інноваційних змін, опанування та реалізації нового. Якщо педагог досяг успіхів в роботі, тобто його учні мають високий рівень знань (підтверджений незалежною комісією) – він має отримувати доплату (в т. ч. від громадських організацій, батьків). Ці кошти підуть на самоосвітню діяльність педагога, методичну літературу, курси підвищення кваліфікації, - і повернуться в освітню галузь високим рівнем педагогічної майстерності. Учні мають бачити перед собою вільну духовно, фінансово незалежну, толерантну людину, справжнього професіонала, який здатен готувати до життя майбутні покоління. Але й сам педагог має бути готовим до роботи в нових умовах, коли знання стають справжнім товаром, і його потрібно так запропонувати, щоб потенційні покупці – учні й батьки – були переконані, що саме такі знання згодяться в майбутньому.

Важлива проблема освітньої галузі – підготовка та перепідготовка педагогічних кадрів, які повинні володіти персонал-технологією, бути комунікабельними, сприймати нове у житті та педагогіці, психології. Як один із варіантів – постійно діючі семінари, де педагоги за певний період засвоюватимуть на практиці інноваційні технології, виконують творчу роботу, підвищують свій фаховий рівень.

Замінити ланку позашкільної освіти ніщо не може; це система безперервного виховання; її «продукт» - творча особистість, яка повинна продовжити соціальну адаптацію в сучасних умовах. Сьогодні позашкільна освіта має сприйматися як той ланцюжок, що приведе вихованців до усвідомленого вибору подальшого професійного навчання. Завданнями позашкільної освіти є особистісне орієнтоване виховання дітей, формування їхніх творчих здібностей.

У діяльності позашкільних навчальних закладів є чимало нерозв’язаних, часом дуже гострих проблем. Це і кадрові питання, і фінансування, і нові форми роботи, і в цілому – реформування позашкільних навчальних закладів. А головною перешкодою стає нерозуміння того, що таке позашкільна освіта. Адже це не тільки розважальні заходи у позаурочний час, а й повноцінна самостійна освіта у вільний від шкільних занять час.


Пріоритетні напрями роботи у позашкільних навчальних закладах:

• розвиток і впровадження сучасних інформаційних та інноваційних технологій навчання;
  
• оновлення змісту навчання та виховання; впровадження методів проектування та моделювання навчально-виховного процесу ( Проект – це створення нового, чого не було раніше, але може бути в майбутньому. У процесі творення вчитель та учні виступають співавторами, і проект можна змінити, переписати, внести в нього суттєві корективи, а от у житті жодну «сторінку» не перепишеш. Метод проектів передбачає визначений шлях досягнення результату. Педагог виступає керівником проекту, генерує кращі ідеї вихованців. Метод проектів – система навчання і виховання, за якої учні здобувають знання й розвивають уміння в процесі планування і виконання поступово ускладнюваних практичних завдань, що є основою само- становлення особистості.)
  
• впровадження нових підходів до управління виховним процесом на основі гуманізації та демократизації;
  
• постійне вдосконалення педагогічної майстерності та управлінської діяльності;
  
• пропаганда здорового способу життя;
  
• проведення соціально-психологічних досліджень; діагностики та надання психологічних консультацій для запобігання правопорушень серед неповнолітніх;
  
• забезпечення допрофесійної підготовки школярів.
  

Особливість позашкільної освіти в тому, що знання, які вона дає дітям, виходять за межі шкільних програм, уроків, підручників. Широкий кругозір і практичні навички, компетенції – ось мета, до якої повинні прагнути педагоги. Майстерність педагога позашкільного навчального закладу полягає в ефективному використанні сучасних методик, спрямованих на вдосконалення програм, змісту, форм і методів діяльності. Ця робота у кожному позашкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до його Статуту, програми діяльності.

Інноваційний позашкільний навчальний заклад є закладом освіти, в якому постійно вносяться якісно нові елементи, при цьому створюється та використовується інтелектуальний продукт; доводяться нові оригінальні ідеї до реалізації їх у вигляді авторських програм, технологій, освітніх послуг. У позашкільних навчальних закладах створюються інноваційні моделі.

В основу інноваційної моделі позашкільних навчальних закладів покладається концепція саморозвитку особистості. Вихованець сам ставить для себе цілі й приймає рішення. Важливою є мета соціалізації, за якої більшість вчаться один у одного. Керівники гуртків максимально прагнуть пов’язати навчальний матеріал з реальністю.

Моделі позашкільних навчальних закладів можуть бути інтегровані в різні комбінації, залежно від головної мети розвитку закладу освіти. Перехід від однієї моделі до іншої забезпечує:

• підвищення рівня ініціативності педагогічних працівників;
  
• посилення мотивації педагогів до методичної роботи;
  
• підтримку інновації з боку представників управлінської ланки;
  
• залучення до інноваційного процесу усіх бажаючих;
  
• автономність роботи інноваційних педагогів;
  
• роботу в проектах.
  

Розвиток є тоді, коли з’являються нові характерні (інноваційні) риси в результатах роботи позашкільного навчального закладу.


Література

1. Г.В.Бойко «Інноваційна педагогічна технологія у Новоукраїнській ЗОШ I-III ст. «Корисно навчатися самому»; «Позакласний час плюс» №1 – 2008 с.35-71.
   
2. Закон України «Про інноваційну діяльність».
   
3. О.Макарова «Інноваційна діяльність у позашкільному навчальному закладі»; «Директор школи» №38(422), жовтень 2006 , с.21 – 24.
   
4. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності (затверджено наказом МОН України від 07.11.2000 №522).
   

Ревков О. В. -

заступник директора з НМР

КЗ «ЗОЦ НТТУМ «Грані» ЗОР


УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ, ЗМІСТУ ТА ФОРМ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ В ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ


Системний підхід до підвищення кваліфікації педагогів у позашкільному навчальному закладі має на увазі удосконалювання всіх елементів системи методичної роботи: і задач, і змісту, і організаційних форм, і умов. Однак у першу чергу потрібно вирішити правильно питання про головні цілі, функції, задачі методичної роботи у сучасному позашкільному закладі.

Цілі – очікувані результати діяльності, досяжні за визначений період часу. Сутність керування на основі цілей полягає в наступному:

• орієнтування не на процес як такий, а на кінцеві результати;
  
• наявність чіткого уявлення про бажані результати;
  
• тісний зв’язок між цілями, задачами і заходами; застосування в системі керування стимулювання діяльності виконавців;
  
• прагнення вирішити поставлені задачі з мінімальною витратою ресурсів;
  
• комплексний підхід до рішення задач.
  

Цілі методичної роботи в позашкільному навчальному закладі (ПНЗ)

1. Формування індивідуальної, авторської, високоефективної системи педагогічної діяльності педагога ПНЗ – керівника гуртка, методиста: збагачення знань; розвиток світогляду, ціннісних орієнтацій, переконань; розвиток мотивів творчої діяльності; розвиток стійких моральних якостей особистості; розвиток педагогічної техніки, виконавчої майстерності тощо.
   
2. Формування цілісного педагогічного колективу: консолідація як колективу однодумців; вироблення єдиного педагогічного кредо, загальних цінностей, традицій; виявлення, узагальнення, поширення внутрішнього педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками; стимулювання групової творчості й ініціативи членів педагогічного колективу тощо.
   
3. Забезпечення зв’язків позашкільного закладу як системи з більш широкими системами, педагогічною наукою, досвідом педагогів інших навчальних закладів: творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів; впровадження досягнень передового і новаторського педагогічного досвіду; впровадження і використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших наукових дисциплін.
   

Метою методичної роботи в позашкільному закладі є професійна компетентність, майстерність педагогів. Зміст методичної роботи в ПНЗ полягає в різноманітних видах підготовки педагогів: загальнокультурної, методично-світоглядної, дидактичної, виховної, психолого-фізіологічної, етичної, технічної тощо.


Найбільшу увагу в процесі роботи з підвищення фахової майстерності педагогів необхідно приділити формуванню уміння аналізувати власну діяльність, стан навчально-виховного процесу та діяльність колег; концентрувати свої зусилля для досягнення поставленої мети, конкретних цілей, завдань; оптимально відбирати зміст, необхідні форми й методи діяльності; бачити, розуміти й усвідомлювати проблеми, визначати загальні цілі, виокремлювати пріоритети, вибудовувати завдання і знаходити адекватні їм ресурси; прогнозувати, проектувати і планувати свою роботу; володіти методами самоконтролю й самооцінки, педагогічного діагностування; співпрацювати й спілкуватися з оточенням у мажорній тональності.

(Навчаючи педагогів) (Для підвищення кваліфікації педагогів позашкільних закладів) можна використовувати різноманітні форми, методи, підходи, засоби. Серед них:

• робота методичних об’єднань (в Центрі «Грані» також - координаційно-методичні ради);
  
• засідання методичної ради;
  
• педагогічна рада;
  
• психолого-педагогічні семінари;
  
• науково-педагогічна конференція і педагогічні читання;
  
• школи передового педагогічного досвіду;
  
• школа (клуб) молодого вчителя;
  
• засідання творчих груп;
  
• індивідуальне наставництво, консультації, співбесіди;
  
• методичні виставки, ярмарки педагогічних технологій;
  
• конкурс «Джерело творчості»;
  
• проектне або програмне навчання;
  
• активно-ігрові методи (рольова гра, мозкова атака тощо);
  
• відкриті заняття та виховні заходи;
  
• наради при директорові, методичні оперативки;
  
• методичний тиждень тощо.
  

Велике значення у професійному зростанні педагога ПНЗ мають індивідуальні форми підвищення майстерності. Це, зокрема:

• самоосвіта;
  
• вивчення документів і матеріалів фахового спрямування;
  
• аналіз власної діяльності;
  
• накопичення та систематизація інформації з психології, педагогіки, методики тощо;
  
• створення власного банку кращих сценаріїв гурткових занять, цікавих знахідок, прийомів;
  
• розробка власної наочності;
  
• самостійне проведення досліджень;
  
• робота над методичною темою;
  
• розробка діагностик, завдань, тестів, проведення моніторингових вимірів у режимі самоконтролю за процесом і результатом навчання;
  
• відвідування гурткових занять і виховних (масових) заходів у колег;
  
• індивідуальні консультації;
  
• співбесіди з адміністрацією;
  
• індивідуальна робота з наставником ( якщо педагог – молодий, стажист);
  
• виконання індивідуальних завдань під контролем і за підтримки голови МО (КМР);
  
• розробка власної програми самоосвіти;
  
• розробка авторських курсів, програм, посібників тощо.
  

Усі методико-педагогічні заходи щодо підвищення педагогічної майстерності педагогів позашкільних навчальних закладів можна згрупувати таким чином:

1 група – спрямована на підсилення практичного напряму самоосвіти (навчальні семінари на базі відкритих занять, інструктивно-методичні консультації і наради, заняття-тренінги, співбесіди з керівниками гуртків);

2 група – спрямована на підсилення наукового напряму самоосвіти (психолого-педагогічні семінари, презентації педагогічних новинок, проблемні семінари, педагогічні читання);

3 група – передбачає колективну творчість ( круглий стіл, випуск методичних рекомендацій, творчі майстерні);

4 група – заохочує керівників гуртків до активної творчої діяльності ( предметно-методичні тижні, творчі майстерні, майстер-класи, узагальнення педагогічного досвіду, педагогічні виставки).


Чільне місце у підвищенні фахового рівня, майстерності педагога (керівника гуртка, методиста) займає робота над індивідуальною методичною, педагогічною, психологічною темою (проблемою). Ця тема має випливати з професійного інтересу педагога, цікавити його, спонукати до пошуку, досліджень, експериментів, глибокого вивчення й апробації.

Орієнтовні теми для самоосвіти працівників позашкільних закладів у додатку № 1

Орієнтовні теми засідань методичних об’єднань гуртків спортивно-технічного напряму у додатку № 2.