Міністерство аграрної політики україни полтавська державна аграрна академія факультет технології виробництва та переробки продукції тваринництва Затверджую: Ректор академії, професор
| Вид материала | Документы |
- Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
- Програма І методичні вказівки для підготовки фахівців окр «спеціаліст», «магістр» спеціальності, 622.74kb.
- Робоча програма по курсу "Технологія виробництва продукції свинарства" для студентів, 227.66kb.
- Робоча програма затверджена на засіданні кафедри технологій виробництва продукції тваринництва, 340.37kb.
- Робоча програма затверджена на засіданні кафедри технологій виробництва продукції тваринництва, 349.05kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни «Технологія виробництва молока» (за вимогами, 567.68kb.
- Міністерство культури І мистецтв україни національна музична академія україни ім. П. І. Чайковського, 2762.7kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни дніпропетровська державна медична академія моз, 186.75kb.
- Завдання, 221.92kb.
- Лазеба Євгенія Сергіївна Полтавська державна аграрна академія продовольча безпека україни:, 281.03kb.
Критерії оцінки вступних фахових випробувань
Вступні фахові випробування для вступників передбачають виконання завдань, які об’єктивно визначають їх рівень підготовки.
Тестова перевірка знань проводиться з дисциплін, які вивчалися на рівні бакалавра. Вона охоплює систему базових тестових завдань закритої форми із запропонованими відповідями.
Тестові завдання закритої форми складаються з двох компонентів:
а) запитальної (змістовної) частини;
б) 5 варіантів відповіді.
Ці тести є складовою частиною вступних фахових випробувань вступників. Для кожного вступника передбачається 60 тестових завдань. По кожному завданню передбачається 5 варіантів відповіді, з яких студент повинен вибрати одну правильну. Правильна відповідь оцінюється у 1 бал. Максимальна кількість набраних балів – 60.
Зміст вступних фахових випробувань в розрізі дисциплін
Дисципліна “Технологія кормів з основами кормовиробництва”
Тема 1. Предмет, метод і завдання курсу “Технологія кормів з основами кормовиробництва”
Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у живленні тварин.
Схожість між хімічним складом тіла тварин і рослин відзначається. Розділення хімічних елементів, які є в живих організмах. Кількісний вміст протеїну, жирову поживність, або кількість жиру, вуглеводну поживність, або кількість БЕР, мінеральну поживність, або кількість мінеральних елементів, біологічно-активних речовин, вітамінів.
Фізіологічне значення води та поживних речовин.
Їх роль в регулюванні температури тіла. Зміни вмісту води в тілі тварин.
Найважливіший представник органічних речовин.
Фізіологічне значення мінеральних речовин.
Тема 2 Характеристика і фізіологічне значення протеїну для годівлі с.-г. тварин
Склад “сирого протеїну”, високомолекулярні складні речовини що Еміль Фішер перший дав уявлення про їх склад. Ним було встановлено, основні складові частини. Процес яких сполук регулюється ДНК через інформаційну РНК.
Властивості яких сполук обумовлені тим, що вони складаються із амінокислот, а в склад останніх входять кислі (— СООН) і основні (— NH2) групи, тобто властивості їх амфотерні. Створюють колоїди з водою, слабкими кислотами і лугами сполуки?
Головним представником чого може бути казеїн молока, або ововітелін яєчного жовтка. Різні корми мають різну біологічну повноцінність. Формули для визначення біологічної цінності.
Тема 3 Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин
Назва сполук до складу органічних речовин яких входять вуглець, кисень, водень. Емпірична формула їх Сn(H2O)m, тобто відношення кисню і водню в них відповідає відношенню останніх до води.
Найбільш важливими моносахаридами являються.
Тваринний організм бідний на глюкозу, але загальний обмін вуглеводів проходить через стадію глюкози, тому значення її найбільш важливе. d-глюкоза має структуру.
Глікоген також побудований із розгалужених ланцюгів, тому його колоїдні молекули мають шарообразну форму. Як і крохмаль, він має в своєму складі фосфорну кислоту, але в більшій концентрації.
Найбільш важлива речовина стінки рослинної клітини, по кількості переважає іноді інші . Травною системою тварин не розщеплюється, а розщеплюється ферментами бактерій, які знаходяться на рослинах. В хімічному відношенні стійка речовина.
Вміст і хімічний склад сирої клітковини залежить від виду рослин, фази вегетації. В оболонці клітин молодих рослин більше целюлози, по мірі дозрівання збільшується вміст лігніну, пентозанів.
Тема 4. Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин
Жири і олії є важливим джерелом енергії для тварин, оскільки в 1 г міститься в 2,25 разів більше енергії, ніж в 1 г вуглеводів. Жири є обов’язковим компонентом клітинних мембран, у вигляді фосфатидів разом з іншими білковими комплексами створюють периферійний шар клітини, її ліпідну оболонку, регулюють проходження в клітини і окремі її частини необхідних поживних речовин та видалення кінцевих продуктів обміну.
Найбільш розповсюджена в природі реакція може проходити, як з однаковими жирними кислотами, так і з різними.
При кімнатній температурі і температурі тіла тварин вони тверді. З тваринних жирів найбільш легкоплавкі: молочний жир, кінське сало і жир птиці.
Ознаками дефіциту НЖК являються дерматити, крихкість капілярів, порушення відтворювальної функції, підвищенню падіжу новонароджених поросят. Всі ці негативні ознаки можна ліквідувати шляхом регулювання рівня лінолевої жирної кислоти в раціонах особливо супоросних свиноматок і рановідлучених поросят, оскільки ці дві групи тварин найбільш чутливі до рівня жирних кислот сімейства лінолевої кислоти. Це стосується і молодняка великої і малої рогатої худоби.
Утворення жиру в тваринному організмі із органічних речовин кормів має свою характерну особливість. Із білків і вуглеводів корму в тілі тварин синтезується жир з хімічними і фізичними властивостями, характерними для даного виду тварин. Але при утворенні тваринного жиру із рослинної олії і особливо із жирів риби, жир тварин втрачає свою специфіку і придбає властивості цих кормових жирів. При певних умовах годівлі такі корми, як зерно кукурудзи і вівса, макуха, рибні відходи можуть негативно вплинути на якість масла корів, сала свиней і м’ясо птиці. Ці корми зменшують температуру плавлення тваринних жирів, підвищують здатність їх до окислення і тим самим збільшують йодне число. Тривала годівля рибними відходами, особливо в кінці відгодівлі, надає м’ясу і салу свиней жовто-лимонний колір і специфічний рибний запах, внаслідок чого така продукція бракується. Це ж відноситься і до птиці.
Тема 5 Мінеральні речовини і їх значення в живленні твари
Основну частину тіла тварин, організм містить також певну кількість, хоча і невелику мінеральних речовин. Згідно даних Гілберта і Лоза вміст мінеральних речовин у різних видів тварин різний.
В складі мінеральних речовин в окремих видів тварин наявні значні відмінності. Найбільш високий вміст мінеральних речовин спостерігається у ВРХ, в якої сильно розвинений кістяк, у свиней їх майже на половину менше. В добре вгодованих тварин відносна кількість мінеральних речовин менша. Особливо велика різниця по вмісту мінеральних речовин в різних тканинах. Кістки найбільш багаті на мінеральні речовини. В протилежність органічним речовинам, вони не відіграють помітної ролі в енергетичному обміні, оскільки кількість енергії, яка виділяється при перетворенні мінеральних речовин така незначна, що її можна не враховувати, незначна їх роль і в накопиченні м'язових тканин, не рахуючи кісток і зубів, але органи і тканини відмирають при відсутності мінералів. Не може нормально іти процес перетравлення і всмоктування поживних речовин без їх наявності. В складі більше 700 ферментів знаходяться мінеральні речовини, які активують їх дію. Без наявності фосфорної кислоти не може іти процес згорання вуглеводів, особлива роль мінеральних речовин в підтримці осмотичного тиску тканинних рідин. В більшості випадків осмотичний тиск регулюється нирками, які створюють рівновагу, виводячи із організму в сечу речовини з більш високим, чи з більш низьким осмотичним тиском. Дякуючи наявності бікарбонатів кров постійно зберігає слаболужну реакцію. Величезне значення для організму має співвідношення між кислотними і лужними речовинами, регулювання яких також здійснюється нирками. При годівлі тварин рослинними кормами переважає лужна реакція, але при використанні кормів багатих на білок, або при голодуванні, коли тварини вимушені використовувати білок організму, переважає кислотна реакція, що може привести до ацидозу і пов’язані з ним негативні явища для організму.
Мінеральне живлення тварин балансується за абсолютним вмістом окремих елементів в кормах і в цілому в раціоні, а також по співвідношенню деяких елементів між собою.
Тема 6 Вітаміни та їх значення для організму тварин
Польський вчений Функ виділив із рису кристалічну речовину, яка містила амінну групу, без якої виникло захворювання у людей бері-бері. Він назвав цю речовину вітаміном (віта – життя, + амінна група), а захворювання авітамінозом, або відсутністю цих речовин.
За хімічною будовою вітаміни є ациклічними вуглеводнями із кількістю вуглеводних атомів 18 і 20. майже всі вітаміни в своїй молекулі містять гідроксильну і карбоксильну групу і тільки в небагатьох є аміногрупи.
Значення вітамінів для тварин полягає в тому, що вони впливають на біохімічні процеси, які протікають в різних органах і тканинах, нормалізують обмін речовин, підвищують захисні властивості організму.
В даний час відкрито більше 30 вітамінів необхідних для життя. Ознаки недостачі вітаміну А: послаблення апетиту, в’ялість, зниження продуктивності, сухість шкіри, кератинізація епітелію, кон’юктивіти, світобоязливість, у самців порушення спермогенезу, у самок – аборти, мастити.
Тема 7 Перетравність поживних речовин
Фізіологія і біохімія розглядають перетравність поживних речовин ферментативний процес та хімічне перетворення в окремих частинах шлунку. А для зоотехнії важлива кількісна сторона, тобто кількість поживних речовин,що затрималось в організмі або поживні речовини корму мінус поживні речовини калу, а лишок – перетравлені поживні речовини.Таким показником є коефіцієнт перетравності.
Установлено, що індивідуальні відхилення у перетравленні органічної речовини грубих кормів можуть досягати 14% у тварин однієї породи, а на змішаних раціонах, де є значна частина концентратів, коренеплодів і картоплі це не спостерігається.
Тема 8. Поживність кормів і методи її визначення
Обмін енергії в організмі тварин визначається або на контрольних тваринах, яких забивають на початку досліду і в кінці. Далі по матеріальних змінах (кількість жиру і білку) та згодованих кормів визначають продуктивну дію корму, або по балансових і респіраційних дослідах, де по обміну азоту і вуглецю і спожитому кисню і згодованих кормах визначають теж відкладення жиру і білку і таким чином визначають продуктивну дію корму.
Література.
Богданов Г.А. Кормление с.-х. животных. М. Агропромиздат, - 1990.- 624c.
- Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д. Кормление с.-х. животных. -- Л. Колос, - 1975. – 528с.
- Ібатуллін І.І. та ін. Практикум з годівлі с.-г. тварин.- К, Вища освіта.- 2003. -432с.
- Калашников О.П., Клейменов М.И. Нормы и рационы кормления с.-х. животных. - М. Агропромиздат, 1985.-352с.
- Карпусь М.М. Деталізована поживність кормів зони Лісостепу України./ Довідник.- К. Урожай, 1991.- 347с.
- Ноздрін М.Т. та ін. Деталізовані норми годівлі с.-г. тварин. -К., Урожай, 1991. – 341с.
- Петухова К.О. та ін. Практикум по кормлению с.-г. животних.- М. Агропромиздат, 1990. – 304с.
- Томмэ М.Ф., Корма СССР. - М. Колос, 1975. – 450с.
- Трончук И.С. Кормление свиней.- М. Агропромиздат,1990. – 174с.
- Трончук И.С.Метод визначення поживності комбікормів для свиней за хімічним складом. Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту .-2001.- №4.- С.69-71.
Годівля тварин
Тема 1 Історія розвитку, предмет і задачі науки про годівлю сільськогосподарських тварин.
Рослина є основою живлення тварин і людей. Тобто рослина є творець, а всі останні – споживачі. Не дивлячись на це, все живе складає єдиний ланцюг еволюції, кожному відведена своя особлива роль. На певному етапі домашні тварини і людина є наче конкурентами за рослинну їжу. Це стосується, в першу чергу, зерна злакових, бобових та масляних культур. Але декілька разів більша частина органічної маси цих культур не придатна для споживання людиною. Чисельність населення на земній кулі має тенденцію до швидкого зростання, що в свою чергу і стимулює, і вимагає різкого збільшення виробництва продуктів харчування і особливо продуктів тваринництва. Виробництво тваринницької продукції може здійснюватися екстенсивним або інтенсивним шляхом. Екстенсивне ведення тваринництва пов’язане з використанням в зимовий період кормів-відходів рослинництва: соломи, полови, жому, влітку зелених кормів і пасовищ.
Годівля тварин, як правило, незбалансована, через це продуктивність тварин низька при високій витраті кормів. При екстенсивному веденні тваринництва не витримуються зоогігієнічні вимоги утримання тварин, використовуються аборигенні породи тварин. Інтенсивний шлях розвитку тваринництва вимагає створення стабільної, повноцінної кормової бази, високопродуктивних стад тварин, впровадження інтенсивних промислових технологій виробництва. Центральним фактором інтенсифікації є кормова база. Раціони з достатньою концентрацією поживних речовин в 1 кг сухої речовини перетравлюються і використовуються на 15-20 % краще. За рахунок повноцінної годівлі в три рази скорочуються витрати на підтримку життя. для одержання все вищої і вищої продуктивності необхідна повноцінна нормована годівля, бездефіцитна за поживних речовин, хоча для кожної групи тварин є також свої біологічні ліміти, які можуть бути досягнуті мабуть в дуже далекому майбутньому. Спеціаліст повинен знати рецепти комбікормів, які використовуються для тварин різних видів, різного віку і продуктивності; властивості і якості кормів; зміни, які проходять в процесі заготівлі, зберіганні і підготовці до згодовування, державні стандарти на корми, норми годівлі тварин, прогресивні технології, особливості годівлі при промисловій технології, основні заходи інтенсивного вирощування ремонтного молодняка і відгодівлі, особливості годівлі виробників і маток.
Крім того, зооінженер повинен вміти розраховувати потребу в кормах в цілому для господарства, визначати кормові норми, розраховувати рецепти гранул, брикетів, визначати їх поживність, складати раціони, визначати їх біологічну повноцінність, розробляти рецепти комбікормів для тварин різного віку і продуктивності, складати базу даних для роботи на персональних комп’ютерах.
До завдань даного курсу відноситься також навчання майбутніх спеціалістів методів розрахунку виходу поживних речовин з одиниці кормових площ, взяття середніх проб кормів, визначення їх хімічного складу, розрахунку їх поживності, розрахунку і приготування кормових добавок, методів постановки науково-господарських дослідів на тваринах різних видів.
Тема 2. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у живленні тварин
Визначають шість груп речовин: вода, зола або мінеральні речовини, сирий жир, сирий протеїн, сира клітковина, безазотисті екстрактивні речовини (БЕР). Термін “сирий” означає, що в даній групі знаходиться не чиста речовина, а там є і інші сполуки, які за хімічним аналізом визначаються разом. Наприклад, при екструдації жиру ефіром, туди переходять всі сполуки, які розчиняються в ефірі, а це в першу чергу нейтральний жир, віск, красячі речовини.
Необхідно пояснити, що таке безазотисті екстрактивні речовини, або БЕР. В цю групу відносять в першу чергу вуглеводи: крохмаль, прості цукри (глюкозу, фруктозу), глікоген (тваринний цукор), органічні кислоти, ді- і полі цукри.
Тема 3. Характеристика і фізіологічне значення протеїну для годівлі с.-г. тварин
У випадку відсутності в кормі амінокислот, які тварина неспроможна сама синтезувати, білок корму виникає явище недостачі білку,що викликає порушення стану здоров’я тварин.
Згідно Розе, амінокислоти діляться на замінні, які синтезуються безпосередньо в організмі тварин, і незамінні, які в обов’язковому порядку повинні бути в кормах, що згодовують тварині.
Сполучення двох амінокислот називається дипептидом, трьох – три пептидом, багатьох – полі пептидом. Досліди показали, що окремі амінокислоти, створюючи молекули білку, розміщуються закономірно у відповідні ряди, які повторюються в різних комбінаціях. Білки діляться на прості білки, або протеїни, і на складні, або протеїди. Колагени – основна органічна речовина кісток і хрящів. При зварюванні переходять в клей. Містять багато гліцину, але відсутні триптофан і тирозин.
Складні білки в природі мають більше розповсюдження, ніж протеїни. Хромопротеїди мають в своєму складі крім білку, фарбуючу речовину. Біологічна цінність протеїну залежить від доступності амінокислот, тобто від їх розчинності. Біологічна цінність кормової суміші може бути вищою, ніж одного якогось корму. Так, біологічну цінність білку солодкого люпину можна підвищити до 70% за рахунок добавки невеликої кількості кормів тваринного походження.
В раціонах жуйних тварин дефіцитних за протеїном частина його може бути доповнена небілковими азотистими сполуками. Ефективність використання азотистих небілкових домішок може бути досягнута в умовах, коли раціони збалансовані за енергією, мінеральними речовинами і вітамінами. Обов’язкова умова при згодовуванні цих сполук – наявність в раціоні достатнього рівня легкозасвоюваних вуглеводів – цукру і крохмалю. Найбільше поширення мають застосування синтетичних амінокислот лізину і метіоніну у вигляді домішок до комбікормі і кормових сумішок.
Тема 4 Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин
Крохмаль не є однорідною речовиною і складається із двох фракцій: амілози і амілопектин Глікоген також побудований із розгалужених ланцюгів, тому його колоїдні молекули мають шарообразну форму. Клітковина має велике фізіологічне значення. Для одержання продуктивності на нормальному рівні необхідно, щоб корови одержували в раціоні легкорозчинні вуглеводи.
Тема 5 Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин
За своєю хімічною природою жири, або ліпіди є складними ефірами трьохатомного спирту – гліцерину (1 молекула) з 3 молекулами жирних кислот. В тілі тварин в залежності від виду, віку і вгодованості вміст жиру може складати від 3-4 до 40-50%; в тілі телят при народженні вміст жиру становить 3-4%, а в відгодованого вола – біля 40%, в худої вівці жиру біля 19%, а в жирної до 45%.
Воски – це ефіри жирних кислот: високомолекулярних одноатомних спиртів. В рослин вони захищають їх від втрати вологи в спеку, а в тварин забезпечують воскове покриття шерсті та пір’я в птиці, чим запобігають намоканню. Кормової цінності не мають.
Тема 6 .Мінеральні речовини і їх значення в живленні твари.
Вивчена і доказана абсолютна необхідність мінеральних речовин в складі кормових раціонів. організму співвідношення між кислотними і лужними речовинами, регулювання яких також здійснюється нирками. Визначають її в грам-еквівалентах по відношенню кислотних і лужних елементів.
Тема 7 Вітаміни та їх значення для організму тварин
Основною частиною багатьох ферментів вони беруть участь в розщепленні вуглеводнів і таким чином звільняють енергію, регулюють обмін білків, розщеплюють жири і утворюють стероїдні гормони.
Вітамін Д регулює фосфорно-кальцієвий обмін, а недостача вітаміну А призводить до накопичення в тканинах Р, Са і К. Біологічну активність вітамінів і стандартизацію вітамінних препаратів встановлюють на лабораторних тваринах. Для молодняку ефективні препарати на риб’ячому жирі, або концентрати віт.А, краще із віт.Д і Е, для дорослих тварин корми з високим вмістом каротину: морква, зелена трава, сіно.
Тема 8 Класифікація і стандартизація кормів
Кормами називають продукти рослинного, тваринного, мікробного та іншогопоходження, які містять поживні речовини в засвоюваній формі, не спричиняють шкідливу дію на здоров’я тварин і забезпечують одержання певного рівня продуктивності.
Основні вимоги, як пред’являються до кормових засобів, викладені в державних стандартах, де враховується в першу чергу якість даного корму. За вмістом вологи, протеїну, каротину, клітковини, органічних кислот, механічних домішок корм відносять до певного класу чи сорту. на добре окультурених, багатих гумусом грунтах, в яких інтенсивно протікають мікробіологічні процеси, врожай і поживність кормів значно вища, ніж на безструктурних. В зв’язку з цим в різних зонах країни складені біогеохімічні карти, навіть в окремих господарствах, щоб можна було впливати на склад грунтів за рахунок добрив. Хімічний склад рослин в значній мірі залежить від кліматичних умов. Агротехніка має досить сильний вплив на поживність кормів.
Фаза вегетації має суттєвий вплив на поживність і поїдання кормів. Всі види кормів стандартизуються за якістю.
Тема 9 Потреба тварин в поживних речовинах
При голодуванні витрачає тканини власного тіла. Потреба тварин в поживних речовинах – це кількість речовин і енергії, необхідна здоровим тваринам при оптимальних умовах утримання і збалансованої годівлі для підтримки життя, одержання певного рівня генетично обумовленої продуктивності і проявлення репродуктивних функцій. Під потребою на підтримку життя підрозумівають енергію основного обміну плюс 10% на активність тварини, в зв’язку з тим, що неможливо виміряти тільки енергію основного обміну. Ефективність використання обмінної енергії на підтримку має тісний зв’язок з концентрацією обмінної енергії в сухій речовині. Чим вища концентрація, тим вища ефективність використання енергії на підтримку і на продукцію.
Потреба тварин в поживних речовинах залежить від багатьох факторів – виду, породи, віку, рівня продуктивності, фізіологічного стану, фізичного навантаження, умов утримання. Структура раціонів – процентне відношення окремих видів і груп кормів за поживністю.
Вміст цукру і крохмалю в раціонах жуйних повинен бути в певному співвідношенню з концентрацією протеїну. У великої рогатої худоби цукрово-протеїнове відношення в раціоні тільних сухостійних корів повинне бути в межах 0,8-1,0, а в раціонах лактуючих корів –1,1-1,3. Вуглеводно-протеїнове відношення (крохмаль+цукор до перетравного протеїну) повинне знаходитися на рівні 2,5-3. В раціонах овець відношення цукру до протеїну коливається в межах 0,5-0,9, а сума цукру і крохмалю до перетравного протеїну повинна складати 2,7-3.
Для кожної природно-економічної зони і для кожного господарства повинна бути розроблена система годівлі тварин, яка б була пов’язана із системою кормо виробництва і кормоприготування, системою утримання, або точніше технологією виробництва тваринницької продукції. Всі ці системи повинні базуватися на максимальному використанні власних ресурсів: землі, кормів, тварин, приміщень, знарядь, машин і енергоносіїв.
Тема 10 Особливості годівлі великої рогатої худоби
Травлення у тварин відбувається в трьох органах: в ротовій порожнині, в шлунку і кишечнику. Подрібнення корму набагато збільшує поверхню корму, що в свою чергу покращує умови змочування травними соками, доступу до поживних речовин різних ферментів. Найбільш суттєве значення для тварин має однак здатність бактерій рубця, як нижчих рослин з таким же обміном як у рослин, безпосередньо будувати білок свого тіла, використовуючи для цієї цілі азотовмісні сполуки небілкової природи (аміди). Таким шляхом вони сприяють перетворенню тваринами азотистих сполук в білок свого тіла. Найбільш суттєвим явищем в рубці слід признати процеси бродіння завдяки яким розкладаються складові частини клітинних стінок, особливо грубих кормів, які багаті на сиру клітковину. Такого бродіння кормів у тварин з однокамерним шлунком немає, тому корми із значним вмістом клітковини у них значно гірше перетравлюються.
Добре перемішаний корм у жуйних із рубця не поступає в інші відділи шлунку, а повертається при відригуванні знову в ротову порожнину, яке починається через 30-60 хвилин після прийняття корму.
Дякуючи двохсторонньому перетиранню між листами книжки корм знову механічно розтирається і одночасно далі переміщується аж доти, доки не попаде в істинний шлунок – сичуг. В сичузі кормова маса поступово насичується шлунковим соком, причому спочатку розположені шарами порції корму не представляють однорідну масу. Кислотність шлункового соку. У телят молоко поступає безпосередньо в сичуг. Ліпаз і амілаз в сичужному соку немає. Головну роль в процесах травлення в тонкому відділі виконують ферменти кишечного і підшлункового соку, а також складові частини жовчі.
Тема 11.Особливості годівлі свиней
Для свиней характерна висока скоростиглість, що вигідно їх відрізняє від інших видів сільськогосподарських тварин. Свині – всеїдні тварини. Вони легко звикають до будь-яких кормів (рослинних, тваринних, харчових відходів і відходів переробки олійних, рибних і м’ясопереробних підприємств, але свині дуже вимогливі до повноцінної годівлі. На якість жиру свиней впливає якість жиру кормів. Потреба свиней в елементах живлення залежить від живої маси, віку, статі, виробничого призначення, фізіологічного стану та інших факторів. критичні періоди в житті свиней з точки зору годівлі. Особливо це період новонародженості, період приучування до кормів, період відлучення від свиноматок, особливо при ранньому відлученні, період поросності і підсису свиноматок. В ці періоди особливу увагу необхідно звернути на повноцінність годівлі, насичення раціонів поживними і біологічно активними речовинами, а також техніку годівлі, яка характерна для кожного із цих періодів. Період відгодівлі – це той період, коли максимально можна використати фактор всеїдності свиней, тобто використати більш дешеві місцеві корми такі, як картопля, коренеплоди, комбісилос, зелені корми, відходи різних виробництв, використання цих кормів може скласти до 25-35% за поживністю.
Тема 12. Годівля овець
Вівці відносяться до жуйних тварин, але корми, багаті на клітковину, перетравлюють гірше, ніж велика рогата худоба. Вовна – головний вид продукції вівчарства на 97-99% складається із кератину, тому вони дуже вимогливі до протеїнового живлення. Незбалансована годівля при дефіциті енергії в раціоні маток в період кітності (особливо в останній період) і лактації (особливо в перші 30 днів) веде до депресії утворення шерсті, її вад, появленню голодної тонини (перехват). Вівці більш скоростиглі, ніж ВРХ. Перебудова на травлення в рубці у них проходить уже в перші два місяці життя. Тому і саму якісну м’ясну продукцію від овець можна одержати у віці до 1 року. М’ясо таких тварин відзначається невисоким вмістом жиру, високими смаковими і дієтичними характеристиками.
Енергетичне живлення в раціонах овець контролюється за кормовими одиницями, обмінною енергією і сухою речовиною. Найважливіша умова повноцінності годівлі – забезпечення тварин необхідним рівнем протеїну і особливо сіркомісткими амінокислотами. Дефіцит сірки не тільки знижує ріст вовни, але веде до зниження перетравності всіх поживних речовин і зокрема, азотистих. Особливо це важливо при включенні в раціон овець синтетичних азотистих речовин. Від стану здоров’я, вгодованості і годівлі кітних маток залежить їх молочність, ріст і розвиток ягнят в ембріональний період і майбутня продуктивність молодняку. В ембріональному періоді ягнята проходять три стадії розвитку – зародкову, передплідну і плідну.
Тема 13. Годівля коней
Коні – травоїдні тварини із однокамерним шлунком. За будовою і фізіологічними особливостями систем травлення вони ближче до свиней,ніж до жуйних, хоча краще ніж свині здатні використовувати рослинні корми. Губи у коней дуже рухливі і чутливі, вони мають добрий нюх, а тому в годівниці вони залишають камінці, грудочки землі, насіння бур’яну. Сильні жуйні мускули і міцні зуби дозволяють коням споживати тверді, сухі і соковиті корми, а також траву. Корм довго не затримується в шлунку і переходить безпосередньо в тонкий відділ. Шлунок коней біля стравоходу має куполоподібний сліпий мішок, який вкритий слизистою оболонкою кожного типу. Цей мішок відділений від інших залозистих зон кардинальними залозами і заселений активною мікрофлорою. Клітковина перетравлюється в сліпій кишці і товстому відділі, але ефективність її використання складає 2/3 використання у жуйних. Коні добре використовують жири. Тому вони досить ефективно можуть споживати раціони, які містять до 15% яловичого жиру або 20% кукурудзяної олії. Мускульна робота, яку виконують коні, супроводжується підвищенням обміну речовин і посиленням розпаду резервних поживних речовин в організмі – глікогену, жиру, білку. Чим інтенсивніша і триваліша робота, тим більше коні повинні отримувати енергетичного матеріалу у вигляді органічної речовини корму.
Хороша працездатність коней і їх тривале використання можливе (10-12 років) лише при правильній годівлі і хорошому утриманні. Кращий вид грубого корму для коней – лугове сіно і степне з перевагою злакових: костриці, пирію, тимофіївки, житняку, м’ятлику. При необхідності частина сіна може бути замінена соломою ярових культур: ячмінною, овсяною, просяною, пшеничною, але при цьому обов’язкове балансування за протеїном за рахунок концентрованих кормів.
Тема 14 Годівля птиці
В птахівництві порівнюючи з іншими видами галузей тваринництва досягнутий найбільш високий науково-технічний прогрес. Корм в зобі затримується, змішується з водою, пом’якшується, під дією амілази слини, бактеріальних і ферментативних процесів здійснюється гідроліз крохмалю. Зоб регулює поступання корму в шлунки. Сухий і багатий клітковиною корм довше затримується в зобі, ніж вологий. Молодняку в ранньому віці необхідно згодовувати корми без плівки і забезпечують гравієм, без якого перетравність корму, особливо зеленої маси і сінного борошна і цілого зерна знижується на 20-30%. Коефіцієнти перетравності поживних речовин нижчі, ніж у інших видів тварин. При інтенсивних системах виробництва продукції птахівництва рівень обмінної енергії являється найбільш лімітуючим фактором живлення. Для підвищення концентрації енергії в раціонах птиці до них додають рослинні і тваринні жири. Гравій із кварцю і граніту не розчиняється в кишковому соці і може знаходитись в шлунку більше двох місяців, сприяючи перетравленню корму. Розмір частинок гравію для несучок повинен бути 5-8 мм. Кухонну сіль в комбікорм необхідно включати висушену і мілко подрібнену, а якщо годується птиця вологими мішанками, то у вигляді розчину. Комбікорми для племінної птиці схожі, але містять трохи більше шротів, кормів тваринного походження і преміксу.