Geum.ru

Опис передового педагогічного досвіду з проблеми зміст

Вид материалаУрок

Содержание


1.5. Моніторинг процесу і результату досвіду
1.6. Результати досвіду та їх аналіз
1.7. Практична спрямованість досвіду і можливість розповсюдження
Актуальність теми
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

1.5. Моніторинг процесу

і результату досвіду




Будь-яка діяльність, пов’язана з навчальним процесом, повинна мати свої результати і способи перевірки досягнень учнів. Наряду з традиційними методами перевірки я використовую моніторинг. Насамперед, на початку теми в класі проводжу анкетування, де визначаю, які початкові навички і знання вони мають по темі, яка буде вивчатись.

Запитання
Відповіді

1
Які фізичні величини, пов’язані з цією темою, ви знаєте?



2
Одиниці вимірювання?



3
Де в житті є приклади застосування знань з цієї теми?




Після аналізу анкет я маю уявлення про рівень знань учнів на початок теми. Це дає можливість одразу виявити кому потрібно надати більше допомоги, а кому можна дати поглиблений матеріал. Наприкінці І семестру даю підсумкову контрольну роботу, яка включає тести, практичні завдання, створення проектів. Саме цей метод повністю відображає, на скільки розвинуті компетентності учнів, і процес підготовки самого проекту передбачає подальший розвиток цих компетентностей Після аналізу контрольної роботи я знову проводжу опитування:


Анкета
  1. Які труднощі виникли у вас при вивченні даної теми.
  2. Що зацікавило вас більше всього.
  3. Що ще цікавого ви хотіли почути по цій темі.


Пропоную учням вказати, які труднощі виникли у них після вивчення даних тем і що вони, на їх думку, не зовсім засвоїли. Результати анкетування використовую в наступному семестрі як орієнтир для виправлення недоліків. А вихідне анкетування в травні покаже результативність роботи в другому семестрі і на що звернути увагу в наступному навчальному році.

Учні демонструють високий рівень розвитку компетентностей. Протягом 7-ми років мої учні займають призові місця в ІІ етапі олімпіади з фізики. З 33 випускників 2008 року 17 навчаються у вищих навчальних закладах, інші в технікумах і училищах. Багато з них вибрали технічні спеціальності. Одна учениця вступила до Київського національного авіаційного університету на факультет “Прикладна фізика”, інша в Донецький національний університет на спеціальність “Біофізика”.

Всі вони не залишилися за бортом освітнього процесу і в майбутньому, я сподіваюся, стануть повноцінними громадянами нашої держави.

1.6. Результати досвіду

та їх аналіз


В період нестійкого інтересу до навчання формування успішної особистості учня стає можливим завдяки інтерактивним технологіям, які передбачають моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми. Вони ефективно сприяють формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії. Навчання – не автоматичне вкладання матеріалу в голову учня. Потрібна напружена розумова робота дитини та її власна активна участь у цьому процесі. Пояснення і демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Не можливо одній людині знати все, навіть в окремій вузькій галузі знання. Численні факти добре “запам’ятовують” комп’ютери. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї, концепції і вже на підставі цього вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють інтерактивні технології. Як показує досвід, учні виявляють більший інтерес до предмета, активно працюють, виявляють бажання покращити свої результати. А це вже є велике досягнення. Діти після таких занять стають більш відкритими, не соромляться висловлювати свої думки, вміють уважно вислухати. В громадському житті вони стають більш активнішими: вболівають за життя міста, його добробут. Це проявляється в готовності допомогти пенсіонерам, підготувати концерт для ветеранів, навести порядок в місцях відпочинку. Інтерактивні технології допомагають учням розкрити всі свої таланти.

1.7. Практична спрямованість досвіду

і можливість розповсюдження


Основні вимоги до сучасного спеціаліста, крім високого рівня спеціальних знань: самостійність і можливість творити, вміння робити вибір, орієнтуватися в інформаційному просторі,

вільно спілкуватися, постійно вчитися. Саме це і створює успішну особистість, яку виховує і розвиває сучасна школа. Інтерактивні технології відповідають сучасним вимогам і показують високу результативність у формуванні компетентностей.

Свої знання і творчі здібності учні реалізують і в процесі позакласної роботи. Проводяться тижні фізики, вікторини, КВК, працюють факультативи.


АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ


Чим більше ми розвиваємо й вдосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими ми стаємо для оточення, тим вагомішим є наш внесок у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми.

У кожної людини формується система її життєвих орієнтацій, яка складається з кількох складових:

• мета людини в житті, яка надає осмисленості майбутньому;

• насиченість життя, що характеризує сам процес життєздійснення;

• задоволеність самореалізацією, яка формується на основі досягнутого.

Самореалізація як складова життєвого успіху пов'язана зі свідомим прагненням розкрити свої сили та здібності в суспільному застосуванні. Для цього сучасний випускник має бути здатний до саморозвитку та неперервної самоосвіти, про що йдеться в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи.


Мета роботи:


Опрацювати матеріали по даній темі, познайомитися з проблемами реалізації самоосвіти учнів, створити інструментарій і умови для розвитку самоосвітньої діяльності.


Задачі роботи

  • З’ясувати сутність поняття “самоосвіта”.
  • Виділити основні риси самоосвіти.
  • Створити інструментарій самоосвітньої діяльності.
  • Розробити методичні рекомендації щодо самоосвітньої діяльності учнів.


Гіпотеза


Створення умов для самоосвітньої діяльності учнів та їх активної участі в цій діяльності залежить від методичної підготовки вчителів, урахування технічної і матеріальної бази навчального закладу, вільного доступу до джерел інформації.

Результатом самоосвітньої діяльності особистості є її саморозвиток та самовиховання, які сприяють самореалізації особистості як спеціаліста, громадянина (схема 1).





Тому важливо усвідомити що таке «самоосвіта», її основні риси. В педагогічній літературі зустрічається декілька означень поняття «самоосвіти».

В.Оніщук, В.Бондаревський розглядають самоосвіту як вид самостійної роботи учнів, одну з форм пізнавальної діяльності.

Психологи визначають самоосвіту як свідомий рух людини від того, ким вона себе усвідомлює, до того, ким вона прагне бути.

Б.Райський вважає, що самоосвіта — це цілеспрямоване систематичне оволодіння знаннями та вміннями з власної ініціативи, засобом самостійної пізнавальної діяльності до його основного заняття.

Український педагогічний словник дає таке визначення: «Самоосвіта — освіта, яку отримують в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід'ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань.

Отже, виходячи з цих означень, можна сформулювати основні риси самоосвіти:

• здобуття знань як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність, хоча дуже часто пов'язана і навіть зумовлена ним;

• оволодіння знаннями за своєю ініціативою стосовно змісту, обсягу, джерела, тривалості та часу проведення занять, незалежно від навчального закладу, хоча з можливим використанням певних програм, консультацій тощо;

• вирішальне місце в оволодінні знаннями посідає індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність, хоча можливі й колективні форми роботи (гуртки, факультативи, семінари тощо).

Щоб створити відповідні умови для самореалізації та саморозвитку учнів через самоосвіту, я передусім вивчаю їхні реальні можливості: рівень навчальних досягнень, рівень потреби в досягненнях, рівень розвитку вмінь, потрібних для самостійного здобування знань, рівень самооцінки учнів, рівень розвитку вмінь до самоорганізації. З цією метою використовую анкети, опитувальники для виявлення рівня розвитку ЗУН за даними самооцінок учнів, діагностичні контрольні роботи.

Самоосвіта не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість школярів, темпи переробки та засвоєння інформації і в кінцевому підсумку — якість їх навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь використовую пам'ятки «Як готуватися до уроку фізики», «Як виводити формули», «Як читати книгу», «Як підготувати реферат» тощо. Ці пам'ятки оформляю на стенді «Самоосвітня діяльність учнів» у кабінеті фізики. Учні завжди мають змогу звернутися до них, тільки треба постійно звертати на це їхню увагу. Наступний етап роботи — це розробка інструментарію самоосвітньої діяльності (схема 2).