Опис педагогічного досвіду Гасанової Ірини Михайлівни

Вид материала

Урок

Подобный материал:

• Колеснік Ірини Михайлівни 5 клас Мультиплікація в Лого урок, 46.35kb.
• Впровадження передового педагогічного досвіду, 115.73kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 33.11kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 29.8kb.
• Опис передового педагогічного досвіду з проблеми зміст, 470.7kb.
• Майстерність педагогічного працівника птнз створюється не на порожньому місці, а спирається, 491.6kb.
• Тема досвіду, 114.12kb.
• Важливим управлінським засобом удосконалення діяльності педагогічного колективу є вивчення,, 96.64kb.
• Відділ освіти Хмельницької райдержадміністрації Районний методичний кабінет Картка, 27.21kb.
• Відділ освіти Хмельницької райдержадміністрації Районний методичний кабінет Картка, 30.11kb.

Опис

педагогічного досвіду

Гасанової Ірини Михайлівни


В загальноосвітній школі № 120 я працюю з 1995 року. Протягом всього часу я завжди замислювалась над питаннями щодо фізичного здоров'я кожної дитини в школі і як це зробити найкраще. Тому наша шкільна кафедра фізичної культури дуже активно працює над темою «Інновації у викладанні фізичної культури». В своїй роботі я використовую складені картки-завдання з „Основ знань” з першого по одинадцятий класи, де учні одержують мінімум знань з гігієни, впливу способу життя на стан здоров`я, основні методики самостійних занять, правила безпеки під час занять. Нашою кафедрою розроблено: система домашніх завдань для кожного класу з урахуванням їх фізичної підготовленості та методичні рекомендації щодо проведення занять з оздоровчої аеробіки, фізкультхвилинок та пауз на уроках.

На уроках я використовую як традиційні так і нетрадиційні форми: «сюжетно-рольові» ігри, метод кругового тренування, «Імунну гімнастику», «Каланетик», «Стретчінг», «Аеробіку», «Скіппінг», «Абетку м`яча» та інші. Все це допомагає проводити уроки з високою руховою активністю. Ведеться велика позакласна робота: динамічні перерви, спортивні часи, свята здоров'я, заняття в басейні, неділя фізичного виховання, змагання з різних видів спорту.

В нашій школі актуальним є питання щодо збільшення рухового режиму учнів. І тому нашою кафедрою розроблені дві авторські програми для факультативної (гурткової) роботи в загальноосвітніх навчальних закладах: „Аеробіка” та „Теніс”.

Можна сміливо стверджувати, що для більшості учнів самим цікавим є урок фізичної культури. І не тому, що на цьому уроці не треба думати - грай собі у м'яча, а тому, що тільки тут, у спортивному залі, у чесному поєдинку можна перемогти однокласника в одному з видів фізичних вправ, перебороти свою фізичну і моральну слабкість.

Урок фізкультури по своєму змісту, організації, методиці проведення можна вважати одним із самих важких у школі.

Діти люблять порядок, дисципліну і не люблять хаос і неорганізованість. Завдання вчителя полягає в тому, щоб привчити учнів до визначеного порядку уроку: початок, підготовча частина, заключна. Кожна частина має свої особливості, що ми і розглянемо.

Школа - консервативний заклад, який дуже важко піддається корінним перетворенням. У цьому сила школи, але в цьому і її слабкість. Майстерність учителя полягає в умінні поєднати в процесі навчання постійне, незмінне, з елементами новизни. На початку уроку клас завжди шикується на тому самому місці в залі. Постійно відбувається однаковий ритуал вітання, пояснення задач уроку, команда «Праворуч! Бігом - руш!» Але ось учитель дає іншу команду: «Ліворуч! Бігом - руш!» чи «Клас, прямо кроком марш!», діти за традицією повертаються праворуч і починають рух у колоні по одному, тому що вони звикли до завжди заведеного порядку і не прислухаються до слів учителя. Помилки, сміх - все разом створює атмосферу невимушеності.

Гарний початок уроку - гра. Чим доросліше діти, тим з більшим задоволенням вони грають і з меншим програють.

На уроці немає дрібниць. На якість уроку впливає все: від виразу обличчя вчителя до тембру його голосу. Є гарне правило: перш ніж щось робити, потрібно чітко, виразно і коротко пояснити дітям, що ви від них хочете. Якщо клас шикований в одну шеренгу, а вчитель крокує перед першими 5-7 учнями, то учні що знаходяться в іншому кінці шеренги не чують пояснення і починають розмовляти, переминатися, штовхатися. Початок уроку під загрозою зриву... Пояснювати треба так, щоб чув весь клас. Наприклад, перед бігом необхідно обговорити заздалегідь усі можливі порушення: не можна обганяти, зрізати дистанцію, вибігати зі строю і т.ін.

Учитель під час бігу розташовується в куті залу, біля якого клас шикувався. Стояти треба так, щоб бачити кожного учня, мати з кожним зоровий контакт. У цей момент учитель може підказати направляючому темп бігу чи змінити його напрямок, похвалити одного, погрозити пальцем за порушення іншого. Результатом буде повна віддача дітей на уроці. Крім того, дивлячись на обличчя учнів, можна, помітивши у когось ознаки втоми, зупинити учня, запропонувати йому перейти на ходьбу, тобто нехай і пасивно, але все-таки брати участь разом із дітьми в уроці. Ніхто не повинний почувати себе загубленим на заняттях.

Діти рідко стомлюються від фізичних навантажень, однак їх стомлюють монотонність, одноманітність.

Можна почати урок і по-іншому. Після пояснення задач уроку клас повертається праворуч і стає парами. Так, у колоні по двоє, хлопці біжать по залу. Одну колону можна пустити по годинній стрілці, іншу - проти, тоді діти прискорюються проти волі.

Ще один варіант. Клас біжить парами, одна колона отримує номер 1, інша - 2. По першому свистку вчителя команда № 1 повертається кругом і строго в колоні по одному біжить у протилежному напрямку. Зрівнявшись з учнями колони № 2, учні колони № 1, повертаються кругом і продовжують рух у двох колонах. По другому свистку те ж саме роблять учні колони № 2.

Однак вводити елемент гри не завжди потрібно.

Варіантів багато, головне - менше муштри і більше свідомості в діях.

Одноманітно повторювати з уроку в урок ривки руками і присідання хлопці називають зарядкою. Така зарядка носить ритуальний, дисциплінуючий характер і не несе ні значення, ні фізичного навантаження.

Емоційна і несподівана по змісту розминка з вправами, що вимагають напруги всіх сил, швидко приводить учнів у робочий стан.

Якщо після розминки передбачається провести естафети, то клас відразу перешиковується в колону по 3 чи 4 (у залежності від числа учнів і розмірів залу). Можна нанести розмітку для перебудування (у виді кружків), і кожен учень швидко займе своє місце в залі.

Варто враховувати, що зайва розмітка на підлозі робить зал схожим на дитячу площадку і заважає дітям.

Набагато складніше з загально-розвиваючими вправами без предмета, тому що на перший погляд вони менш цікаві. Однак, постійно змінюючи форму виконання вправ, можна активізувати дії учнів. Наприклад, клас стоїть в одну шеренгу на бічній лінії волейбольної розмітки. Після виконання однієї чи двох вправ на місці клас повертається праворуч і пробігає одне коло. Потім кожен учень займає своє місце і виконує 2 вправи, потім знову пробіжка і т.ін. Наприкінці розминки - віджимання: 5 віджимань і пробіжка (1 коло), потім 4 віджимання і пробіжка і т.ін. Обов'язкова умова - клас пробігає коло строго в колоні по одному й у повному складі. Кількість вправ і віджимання вчитель змінює залежно від підготовленості класу.

У початковій школі й у молодших класах краще використовувати інші варіанти. Клас поділяється на 2 чи 3 команди. Розминка проходить у виді змагання на злагодженість виконання вправи усією командою. Наприклад, команда стоїть в одну шеренгу - треба 10 разів нахилитися, торкнутися долонями підлоги і 10 разів випрямитися, піднімаючи руки вгору. Вправи можна робити і перешикувавшись в колону. Оцінюється злагодженість виконання.

Дуже цікаво проходить розминка, якщо вправи в командах діти виконують, поклавши руки на плечі один одному. Нахили, присідання, вправи для преса на підлозі в цьому положенні дають такий заряд емоцій, що їх може вистачити до кінця уроку.

Діти дуже переживають за своє здоров'я, бояться хвороб, травм і т.ін. Необхідно враховувати цю особливість при проведенні загально-розвиваючих вправ, систематично нагадуючи дітям про їх значення. Так учитель підводить дітей до усвідомлення значення загально-розвиваючих вправ.

Щоб виключити механічне виконання вправ і постійно підтримувати увагу учнів, у розминку включають завдання, що вимагають не тільки фізичної, але і розумової напруги. Наприклад, вправу пояснюють один раз і без показу: 1 - упор присівши, 2 - упор лежачи, 3 - ноги нарізно, 4 - ноги разом, 5 - ноги нарізно, 6 - ноги разом, 7 - упор присівши, 8 - встати. Учень, який правильно все виконав отримує оцінку «відмінно». У класі завжди знайдуться 1-2 учня, що правильно виконають досить складне завдання, отримають оцінку «відмінно». Головне, що весь клас спробує запам'ятати порядок виконання вправи, а це значить, що і в розминці не буде місця одноманітності. Крім того, зросте ціна слова вчителя. Учні з уроку в урок більш уважно прислуховуються до його мови, що зрештою позначається на ефективності уроку.

Пожвавлення в розминку вносять і так названі вправи «пастки », що змушують учнів швидко реагувати на ситуацію, наприклад, з вихідного положення - упор присівши, швидко, не відриваючи рук і ніг від підлоги, випрямити ноги. Діти, як правило, приймають положення упор лежачи і тільки один чи два учні в класі приймають правильне положення - упор стоячи, зігнувшись; чи з вихідного положення ноги нарізно, руки в сторони, швидко, згинаючи ліву ногу, нахилитися до правої ноги. Варіантів багато: і зміна місць між вправами, і прискорення рахунка, і т.ін. Головне в розминці виключити зайві перешикування, довгі пояснення, тривале виконання вправ і великі паузи між ними.

Важливо не втратити темпу наприкінці підготовчої частини, щоб плавно і природно перейти до основної частини уроку. Діти звикають до визначеного порядку, а головне, усвідомлюють значення кожної частини уроку, якщо вони розділені між собою.

Після розминки 5 хвилин необхідно приділити розвитку фізичних якостей (силова підготовка). Набір вправ на розвиток основних груп м'язів (пресу, спини, рук і ніг) залежить від матеріальної бази школи, а також від розташування інвентарю в залі. Силову підготовку можна проводити широко і без додаткового устаткування.

Головною умовою успішного проведення силової підготовки є систематичність, тобто обов'язкове проведення силової підготовки на кожнім уроці. Тим самим учитель практично показує дітям важливість фізичної підготовки, поступово захоплюючи їх постійним ростом результатів. Змагаючись один з одним, а головне, із самим собою, учні не помічають як клас поступово перетворюється в колектив однодумців.

Діти люблять вчитися, діти люблять коли з ними займаються, клопочуться, вони вибачать багато чого, якщо вчитель на уроці працює.

На уроці фізкультури безліч можливостей для навчання дітей різноманітним руховим навичкам.

Кожен учень повинен отримати шанс для реалізації своїх здібностей на уроці фізкультури.

Клас навчається на уроці новому, повторює й удосконалює вивчене раніше. Тут навряд чи можна щось додати до слів К. Д. Ушинського: «Прив'язувати до старого, що уже твердо укоренилось, усе досліджуване знову - це таке педагогічне правило, від якого, головним чином, залежить успіх усякого навчання. Гарна школа, здається, тільки і робить, що повторює, а тим часом знання учнів швидко ростуть...»

Навчання руховим навичкам проходить за відомою схемою: показ і коротке пояснення основ техніки руху - перші спроби - виправлення помилок - повторення й удосконалювання. Немає необхідності вивчати техніку руху, та й часу на навчання обмаль. Навчати навичкам бажано у цілому, не розчленовуючи її на складові частини, щоб учень міг схопити рух відразу, поступово відкидаючи зайве, неправильне. Для навчання використовуються різноманітні методи: поточний, фронтальний, груповий, самостійний і т.ін.. Добре, якщо вивчений рух чи елемент можна на цьому ж уроці застосувати в грі, змаганні. Якщо це вийде, учителю не прийдеться на наступному уроці примушувати клас займатися, тому що діти побачать результат навчання не в перспективі, а негайно. Тоді сміливо можна говорити, що урок фізкультури відбувся. Після 3-4 уроків тренування здається ОРД по техніці руху на цьому етапі навчання.

Головний принцип навчання: не вмів - навчився - застосував. Якщо ж учитель, крім того, помічає і відзначає динаміку навчання, то урок фізкультури стає для учня постійним джерелом радості. Для викладача дуже важливо помічати кожного учня на уроці, особливо в момент самостійного удосконалювання техніки руху, підказувати, виправляти, відзначати найменші зрушення, у бік поліпшення. Діти повинні відчувати зацікавленість вчителя в результатах своєї праці. Щоб процес навчання відбувся, необхідні дві умови: 1) щоб учень хотів, 2) щоб учитель вмів.

В основній частині уроку обов'язково повинна бути присутня гра: спортивна, якщо діти досить добре підготовлені; рухлива (у молодших класах). Урок без гри перетворюється в нудотну роботу, яку діти не можуть виконувати довго.

Навчаючи дітей, учитель вчиться сам, поступово відкидаючи зайве (паузи, перешикування), роблячи урок динамічним, цікавим.

Закінчуватися урок повинен організовано. Як закінчився урок, так почнеться і наступний.

Для оцінювання учнів учитель, готуючись до уроків, визначає мету і очікувані результати уроку: які знання учні мають засвоїти і на якому рівні; які знання, вміння і навички вони повинні опанувати; які фізичні здібності повинні роз­вивати.

Способи оцінювання учнів на уроках із використанням елемен­тів інноваційних технологій здій­снюється залежно від поставленої мети:

- бальне;

- залежно від досягнутого рівня;

- за глибиною засвоєння.

Фізкультура, можливо, є єдиним предметом, де будь-який учень, незалежно від фізичних даних, може бути відмінником. Постійно показуючи кожному позитивні зміни в засвоєнні рухових навичок у розвитку фізичних якостей, учитель підходить до принципу оцінки дій дитини: на початку уроку не вмів, наприкінці уроку навчився.

Якщо дитина на уроці не вчиться, винен в цьому тільки вчитель і його система уроку, при якій не кожен учень може засвоїти навчальний матеріал.

Фізкультура - предмет, де не може бути примусових домашніх завдань. Якщо ж учитель зумів своїм уроком зацікавити дітей заохотити удосконалювати свої фізичні і рухові можливості і після уроку, його з повним правом можна назвати професіоналом.

Якось у літературі я натрапила на цікаві слова, які й визначили моє професійне кредо: “Вчити – значить вести дітей до успіху. Успіх – це реалізована мета”. А моя мета – допомогти кожному учневі повною мірою реалізувати свої здібності, віднайти в душі кожної дитини ті чутливі струни, звучання яких зіллється в повну гармонію нашого шкільного оркестру. У своїй діяльності я використовую різноманітні форми роботи – традиційні й нетрадиційні, головне, щоб вони давали бажаний результат. Вся діяльність ґрунтується на комунікативно діяльністному та особистісно-зорієнтованому підході.

Я люблю життя, свою справу, школу, колег, учнів, ближніх своїх, вірю в них і сподіваюся на кращі часи та перспективне майбутнє.