Антимонопольний комітет україни
| Вид материала | Документы |
- Антимонопольний комітет України Центр комплексних досліджень з питань антимонопольної, 548.45kb.
- Державний комітет україни по земельних ресурсах міністерство сільського господарства, 589.46kb.
- Затверджено, 48.11kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Державний комітет україни по нагляду за охороною праці, 134.92kb.
- Виконавчий комітет, 88.11kb.
- Рівненська міська рада виконавчий комітет рішення, 8.79kb.
- Рівненська міська рада виконавчий комітет, 55.93kb.
- Україна острозька міська рада рівненської області виконавчий комітет рішення, 28.52kb.
- Державний комітет україни з промислової безпеки, 176.67kb.
АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
ЦЕНТР КОМПЛЕКСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПИТАНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
03035, МСП-680, Київ, вул. Урицького, 45, тел:251-60-20, факс.249-55-98
АНАЛІТИЧНІ МАТЕРІАЛИ
щодо стану розвитку конкуренції та
конкурентної політики в Україні за 2010 рік
матеріали щодо анкетного опитування суб’єктів господарювання, проведеного за участю територіальних відділень Антимонопольного комітету України
Витяг з наукового звіту за темою “Тенденції розвитку конкурентних відносин в економіці України у 2009 році”
АНАЛІТИЧНІ МАТЕРІАЛИ
щодо стану розвитку конкуренції та
конкурентної політики в Україні за 2010 рік
Вітчизняна економіка глобалізується все більшою мірою, свідченням чого є збільшення торгівельних зв’язків великих та середніх українських компаній із зарубіжними партнерами, активізація інвестиційної діяльності національних товаровиробників і зростання надходжень іноземних інвестицій в Україну. Участь у цих процесах природно впливає й на розвиток внутрішнього ринку, стимулюючи впровадження нових технологій та випуск нових товарів і послуг.
У процесі проведення у 2010 році наукових досліджень і розробок з аналізу та узагальнення мікроринків за відповідними видами економічної та промислової діяльності та за ступенем конкурентності і критерієм географічної близькості за анкетними даними було обстежено 1165 підприємств.
При цьому було розглянуто конкурентне середовище української економіки, що включає ринки товарів і послуг, на яких українські підприємства конкурують між собою (внутрішня конкуренція), а також з підприємствами близького та далекого зарубіжжя (зовнішня конкуренція). Це дало змогу визначити тенденції розподілу конкурентних ринків, а також рівні конкуренції та монополізації в основних секторах та галузях економіки України. Запропоновані методологічні підходи у вигляді комплексної системи індикаторів дозволили провести моніторинг та аналіз факторів, посилюючих конкуренцію на ринках України, і виявити проблемні моменти у веденні бізнесу на мікрорівні та вплив конкуренції на основні показники роботи підприємств.
Реалізація державної конкурентної політики в економіці Україні обумовлена, серед іншого, й відносно короткими термінами формування конкурентного середовища в країні, складністю багатьох економічних процесів і недостатнім розвитком систем моніторингу конкуренції. За таких умов ціна можливого прорахунку при визначенні пріоритетів державної конкурентної політики може стати занадто високою для вітчизняної економіки. Тому в процесі розробки заходів державної економічної політики суттєво важливим стає вивчення реальних умов формування національного конкурентного середовища.
Рис.1. Україна 2010: розподіл підприємств за чисельністю працюючих.
У цьому зв’язку проаналізуємо у першу чергу демографію підприємств. Як видно на рис.1, за даними дослідження, які в цілому характеризують розподіл опитаних підприємств за чисельністю працюючих робітників, видно, що серед учасників анкетування питома вага малих підприємств (кількість працюючих до 50) становить 28,8%; середніх підприємств з чисельністю 51-200 робітників – 31,3%, середніх підприємства з чисельністю 201-500 робітників – 18,5%, середніх підприємства з чисельністю 501-1000 працюючих – 10,3%; питома вага великих підприємств з чисельністю 1001-5000 робітників становила 9,6%, а чисельністю понад 5000 робітників – лише 1,6% (18 підприємств). Для порівняння у 2008 році1 відповідні показники становили: кількість працюючих до 50 – 19,6%; середніх підприємств з чисельністю 51-200 робітників – 25,7%, середніх підприємства з чисельністю 201-500 робітників – 22,5%, середніх підприємства з чисельністю 501-1000 працюючих – 12,6%; питома вага великих підприємств з чисельністю 1001-5000 робітників становила 15,8%, а чисельністю понад 5000 робітників – 3,8% (38 підприємств). Як видно збільшилась частка малих та середніх підприємств 89% ( у2008 році – 80%), і навпаки, у крупних підприємств відбулося скорочення чисельності працівників до 12% ( у 2008 році – 20%).
Серед питань, запропонованих під час анкетування та досліджених в процесі моніторингу стану конкуренції в Україні, виділимо оцінку підприємствами:
- рівня конкуренції на ринках збуту свого підприємства;
- співвідношення конкуренції на усіх ринках збуту свого підприємства;
- конкурентоспроможності власної продукції порівняно з аналогічною продукцією вітчизняних виробників;
- конкурентоспроможності власної продукції порівняно з аналогічною продукцією виробників з СНД;
- оцінка підприємствами конкурентоспроможності власної продукції порівняно з аналогічною продукцією виробників з далекого зарубіжжя;
- оцінка підприємствами факторів, що посилюють конкуренцію на їхніх ринках збуту;
- оцінка підприємствами заходів, які здійснюються для підвищення конкурентоспроможності власної продукції;
- оцінка підприємствами впливу різних факторів, що посилюють їх власні конкурентні позиції;
- різних факторів, здатних послабити їх власні конкурентні позиції;
- змін обсягу реалізації їх основної продукції, якщо її ціна збільшиться на 10%;
- та значення підприємствами наявності проявів щодо них недобросовісної конкуренції.
1. Рівень конкуренції на ринках збуту свого підприємства
Оцінюючи рівень конкуренції з боку українських підприємств на ринках збуту свого підприємства, 52,61% опитаних вважають цей рівень як високий, 24,46% – як помірний, 7,73% – як слабкий і 8,84% взагалі не відчувають конкуренцію з боку українських товаровиробників. Отже, переважна більшість – 84,8% – вітчизняних підприємств відчувають конкуренцію поміж собою (у 2008 році цей показник складав – 87,5%).
Слід зазначити, що високу конкуренцію боку українських підприємств відчувають 45,7% сільськогосподарських підприємств, 65,0% підприємств харчової промисловості, 35,7% – легкої промисловості, 53,8% підприємств з виробництва деревини та виробів з деревини, 48,0% підприємств у целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості, видавничій справі, 37,5% - у виробництві коксу і продуктів нафтоперероблення, 41,7% підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 76,9% підприємств металургії та оброблення металу, 38,9% машинобудівних підприємств, 61,2% підприємств будівництва, 65,9% підприємств торгівлі, 38,5% готелів та ресторанів, 15,4% підприємств залізниці, 54,9% підприємств міського та автодорожнього транспорту, 49,1% підприємств пошти і зв’язку, 69,0% підприємств з фінансової діяльності, 42,9% підприємств з операцій з нерухомістю, 53,3% закладів освіти та 40,5% – закладів охорони здоров’я. Останнє свідчить, як далеко зайшла комерціалізація у сфері освіти та охорони здоров’я і соціальної допомоги, що покликані нарощувати самий важливий у сучасному світі фактор конкурентоспроможності – людський капітал.
З наведеного випливає, що в такому монополізованому секторі, як виробництво та розподілення електроенергії, газу та води зазнають високої конкуренції між собою лише 5,3% підприємств, помірної конкуренції – 14,9%, слабкої – 21,3% і ніякої – 47,9%. Відповідні показники за 2008 рік становлять: висока конкуренція – 12,6%, помірна – 28,1%, слабка – 13,6% і ніякої – 37,9%. Слід відзначити, що рівень конкуренції в цьому секторі помітно знизився.
Оцінюючи рівень конкуренції з боку підприємств СНД, на ринках збуту свого підприємства, лише 13,99% опитаних вважають цей рівень як високий, 20,85% – як помірний, 14,33% – як слабкий і 23,69% взагалі не відчувають конкуренцію з боку товаровиробників з країн СНД. Отже, можна сказати, що майже половина опитаних підприємств, 49,2%, відчувають конкурентний тиск з боку підприємств СНД.
Оцінюючи рівень конкуренції з боку підприємств далекого зарубіжжя на ринках збуту свого підприємства, знов-таки, лише 12,6% опитаних вважають цей рівень як високий, 11,8% – як помірний, 9,2% – як слабкий, 32,2% відчувають конкуренцію з боку товаровиробників з країн далекого зарубіжжя, а третині опитаних цей рівень було важко оцінити.
Як “високий” рівень конкуренції з боку підприємств далекого зарубіжжя визнали 15,2% сільськогосподарських підприємств, 7,2% підприємств харчової промисловості, 42,9% – легкої промисловості, 7,7% підприємств з виробництва деревини та виробів з деревини, 8,0% підприємств у целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості, видавничій справі, 12,5% – у виробництві коксу і продуктів нафтоперероблення, 41,7% підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 15,4% підприємств металургії та оброблення металу, 50,0% машинобудівних підприємств, 2,0% підприємств будівництва, 19,8% підприємств торгівлі, 34,6% готелів та ресторанів, 5,9% підприємств міського та автодорожнього транспорту, 1,8% підприємств пошти і зв’язку, 17,2% підприємств з фінансової діяльності, 3,3% закладів освіти та 5,4% – закладів охорони здоров’я. Підприємства залізниці та підприємств з операцій з нерухомістю не відчувають високого рівня конкуренції.
2. Співвідношення конкуренції на всіх ринках збуту свого підприємства
Дані опитування показують, що в 2010 році 66,0% опитаних оцінюють для себе внутрішньо українську конкуренцію на усіх ринках як найвищий вид конкуренції, 20,0% – як однаковий і 14,0% вважають зарубіжну конкуренцію вищою за конкуренцію українських підприємств між собою (рис. 2). Для порівняння: аналогічні показники за 2009 рік відповідно становлять: 65,5%, 19,3% та 15,2%.
Рис. 2. Україна 2010: розподіл конкурентного середовища
Отримані у 2010 році дані суттєво не відрізняються від відповідних даних за 2009 рік, які майже повторюють розподіл конкурентного середовища України. На внутрішню конкуренцію українських підприємств між собою припадало 65,9% конкурентного середовища України в цілому, на сегменти конкуренції з країнами близького зарубіжжя 20,2%, а далекого зарубіжжя – 13,9 %.
Результат 2010 року склався насамперед тому, що значення внутрішньої української конкуренції найвище оцінили для себе:
73,9% сільськогосподарських підприємств (2008 рік – 77,8%),
80,6% підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (2008 рік – 79,4%),
70,2% підприємств з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (2008 рік – 64,0%),
66,7% підприємств торгівлі та послуг з ремонту (2008 рік – 73,6%),
65,4% підприємств міського та автодорожнього транспорту (2008 рік – 78,9%),
67,3% підприємств пошти і зв’язку (2008 рік – 74,1%),
73,3% закладів освіти (2008 рік – 75,0%),
62,2% закладів охорони здоров’я (2008 рік – 80,0%).
Аналізуючи структуру конкурентного середовища України в динаміці за 2004-2010 роки2, слід звернути увагу на зміни, що відбулися за останні роки.
Як видно рис. 3 на стан конкурентного середовища в країні особливо суттєво вплинуло розгорнення світової фінансово-економічної кризи, яка розпочалася у вересні 2008 року, поглибилася у 2009 році і поступово вщухала у 2010 році. Під тиском кризи у Україні у період 2008-2010 років відбулися не просто зміни, а структурні зрушення, а саме: сформувалося нове структурне співвідношення між внутрішньою конкуренцією та конкуренцією з країнами близького та далекого зарубіжжя.
